Туристсько-рекреаційні ресурси Греції

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Туристсько-рекреаційні ресурси Греції"



Вступ

олімпійський гра туризм

Актуальність теми дослідження полягає в тому що, cучасна Греція -- спадкоємиця культури Стародавньої Греції і вважається колискою західної цивілізації, батьківщиною світової демократії, західної філософії, основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру та Олімпійських ігор сучасності. Грецька мовамає найдовшу історію серед усіх мовіндоєвропейської групи, адже нараховує 34 століття тільки писемного періоду. На основі грецької абетки виникла латиниця та кирилиця. Багата культурна спадщина, географічне положення роблять Грецію однією з найбільш відвідуваних країн світу. Вона приваблює туристів одночасно рекреаційними курортами, різнобічним історико-культурним туризмом та паломництвом до святинь всього християнського світу.

На півночі межує з Албанією, республікою Македонія та Болгарією, на сході -- з Туреччиною. Південні береги омиваються Середземним морем, західні -- Іонічним, східні -- Егейським.

Трудові ресурси Греції на 2009 рік становили 4,577 мільйона осіб, або 46% від загальної кількості населення, це другий показник серед країн ОЕСР, після Південної Кореї (48% від загальної кількості населення). Середній дохід на душу населення зріс з 30 661 у 2008 році до 31 704,028 долларів США у 2009 році. За купівельною спроможністю населення Греція 2009 року посіла 25 місце у світі. Одночасно кількість безробітних зросла з 9,8% в жовтні 2009 року до 12,6% у вересні 2010 року та до 13,5% в жовтні 2010 року. За даними індексу розвитку людського потенціалу 2007 року включно, оприлюдненими 5 жовтня 2009 року, Греція посідає 25 місце у світі і відноситься до групи «розвинених країн».

Таким чином сказане вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Мета цієї роботи - це дослідження географічних, політичних, економічних, історичних, соціальних аспектів розвитку туризму в Греції.

Об'єктом дослідження є туристичні ресурси Греції.

Предметом дослідження в даній роботі являється географічне положення, економіка, політика, історія, населення, культурна спадщина та туристичні ресурси Греції.

Завдання даної роботи є дослідження економіки та туристичних ресурсів Греції, аналізувати перспектив розвитку туризму в цій країні та розкриття шляхів співпраці України з Грецією.

1.Теоретичні основ оцінки туристсько-рекреаційних ресурсів країни

1.1 Методика туристичного вивчення природно-географічної характеристики країн світу

Існує дуже багато різноманітних методик дослідження країн як основних одиниць соціально-політичної карти світу, але я все-таки обрала серед багатьох інших дослідження країни на основі вивчення природно-географічної, економічної, політичної, історичної та соціальної характеристики, а також культури та туристичної галузі країни. Щодо мене, за допомогою цієї методики можливо в стислій формі, але в той же час більш конкретно розглянути основні завдання, що поставлені перед нами [7, c.54].

Якщо говорити про природно-географічну характеристику країни, то вона включає в себе багато аспектів. А саме геопростір, територію, властивості території, територія країни; підтему склад території, де розглядається ширше суходіл,повітряний простір, внутрішні води, територіальні води, континентальний шельф; підтему параметри території, яка містить в своєму складі розмір, конфігурацію, кордони, географічне положення.

Можливі об'єкти оцінки:

1) Екватор, нульовий меридіан, полюси, тропічні та полярні кола;

2) На материку, частині материка або частині світу;

3) Океан, моря, великі затоки, протоки, морські течії;

4) Великі форми рельєфу суходолу;

5) Кліматичні пояси;

6) Великі ріки та озера;

7) Сусідні країни;

8) Ресурсний та еколого-географічний потенціал;

9) Значні туристичні райони та туристські центри;

Клімат - повітряні маси, температура, атмосферний тиск, вологість повітря, кількість опадів, вітри; погода - елементи погоди та явища; води-моря, рух води, річки, озера, підземні води, грязі; також характеризується тваринний і рослинний світ, а саме природна зона, висотні пояси, флора, типи рослинності, фауна, ендеміки, релікти, охоронні тварини та рослини, охоронні території. Це загальний огляд природно-географічної характеристики. А зараз звернемо свою увагу на конкретний термін[3; с. 11].

Географічне положення держави -- це розміщення певного об'єкта, території, країни відносно інших об'єктів, територій, акваторій, країн. Зовнішнє середовище через свої складові частини активно впливає на об'єкт, географічне положення якого визначається. Так само й сам об'єкт впливає на власне оточення. Тут доречно нагадати геніальний вислів Наполеона: «Теографія -- це доля».Справді, особливості географічного положення країни значною, а іноді й вирішальною мірою впливають на подальшу долю держави, нації і навіть окремо взятої людини.

Географічне положення визначається як по відношенню до природних (материків, океанів, річок, гірських систем, узбереж, озер тощо), так і соціально-, політико- та економіко-географічних (районів, областей, провінцій, штатів, країн та ін.) об'єктів. Одним із кількісних показників географічного положення є географічні координати об'єкта.

Геопростір (географічний простір) - квазідвувимірний простір земної поверхні. Характеризується замкнутістю, позитивною кривизною (опуклістю), квазіфрактальністю, анізотропністю у гравітаційному полі Землі. Місцеположення у геопросторі визначається сферичними (широта і довгота або прямокутними координатами.

Територія -- це частина земної поверхні з певними межами, які відділяють її від інших ділянок землі. Територія держави -- це визначена на основі норм міжнародного права частина земної поверхні (суходіл, внутрішні акваторії, повітряний простір над ними), на які поширюється виключний суверенітет цієї держави. Це означає, що певна, відокремлена від інших земна поверхня, керується тільки законами певної держави, яка має виключне право користуватися цією землею (територією) на власний розсуд.

Суходільна територія держави -- це її земна поверхня, не вкрита водою морів та озер, а також острови й архіпелаги у відкритому морі, які належать цій державі, їй підпорядковані також усі земні глибини (надра) від поверхні й до технічно доступних глибин[23; c. 76].

Внутрішні води - річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо. Територіальні води -- смуга моря, що прилягає до берега і перебувають під повним державним суверенітетом держави, яка розташована на узбережжі і є складовою території цієї держави. Дорівнює 12 морським милям.

Континентальний шельф (рос. континентальный шельф, англ. continental shelf, нім. Kontinentalschelf m, n) -- частина континенту занурена нижче рівня моря. К.ш. поступово знижується від берегової лінії до перегину на глибині близько 200 м, від якого починається континентальний схил.

Повітряний простір держави -- це розташований над її територією та акваторією шар атмосфери (тропосфера, стратосфера й прилегла частина космічного простору). Польоти повітряних об'єктів інших держав над власною територією кожна країна дозволяє на основі спеціальних міжнародних договорів. Держава має право захищати свій повітряний простір у випадку його порушення всіма доступними їй засобами. Космічні кораблі й супутники вільно пролітають над територіями суверенних держав.

Державний кордон -- це уявна (іноді реальна) лінія на поверхні землі (суходолі та акваторії) та уявна вертикальна площина, що проходить через неї в повітряному просторі і надрах. Вона визначає межі держави і відділяє одну територію держави від іншої або від відкритих морів[1; с. 8].

Висотна поясність полягає у поступовій закономірній зміні природи (рослинний, тваринний світ тощо) з підняттям у гори від їхнього підніжжя до вершин. Крім рослинного і тваринного світу вона чітко виявляється і в ґрунтах. Висотна поясність зумовлена зміною клімату з висотою. Вона виявляється у зниженні температури повітря на 0,6 °С на кожні 100 м підйому. Крім того, до висоти 2--3 км суттєво зростає кількість опадів. Характер висотної поясності залежить, по-перше, від положення гір у системі широтних зон висоти над рівнем моря, експозиції схилів. Кожна природна широтна зона має власні особливості висотних поясів.

Географічна зональність є послідовною зміною природних зон зі зміною географічної широти у напрямі від екватора до полюсів. При цьому змінюються як окремі природні компоненти, так і природні комплекси в цілому. Такі зміни зумовлені неоднаковою кількістю тепла, яке отримують різні частини Землі внаслідок її кулястості. До зональних комплексів можна віднести географічні пояси і природні зони. Перші є найбільшими зональними комплексами, які оперізують всю нашу планету в широтному напрямі (екваторіальний, субекваторіальний, тропічний тощо). Будь-який географічний пояс, у свою чергу, поділяється на менші за розмірами комплекси, які називаються природними зонами (лісів, степів, пустель та ін.).

1.2 Методологічні підходи до вивчення політичної, економічної та історичної характеристики країн

В цьому підрозділі досліджуємо та розкриваємо політичну, економічну та історичну характеристику.

В політичній характеристиці розкриваємо залежні та спірні території, політичні конфлікти та «гарячі точки» планети, форма правління, форма державного устрою, тип політичного режиму, столиця та адміністративний поділ, державні символи, міждержавні об'єднання, союзи, блоки.

В економіці ми акцентуємо увагу на економічних показниках, структурі та укладові економіки, міжнародній економічній спеціалізації, грошова система, туристична індустрія, туристична інфраструктура[18; c. 3].

Економічні показники -- величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

В міжнародній економічній спеціалізації розкриваємо напрямки економіки, які виготовляють товари для експорту, щ одає ширшу економічну співпрацю з різними країнами світу.

Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Туристична інфраструктура - це матеріальна база туризму, тобо готелі, бази відпочинку, санаторії, курорти,заклади для розваг, транспортні засоби та ін.[28; c. 6].

Історична характеристика складається за допомогою хронології. Але історичні дати - не просто лінійний часовий ряд. Це своєрідна історична періодизація всього розглянутого часу. При цьому мається на увазі, що всередині, між датами, переважає однорідність явища. Переривчастість створюється саме за допомогою дат, при цьому обов'язково вказівка на те, що саме змінюється.

Історія народів. При розгляді питань формування та зміни населення країни слід звернути увагу на етнічний склад, етапи формування етносів, час і особливості розвитку мови (усного та письмового). У тих випадках, коли на території збереглися численні цікаві (для туризму) археологічні пам'ятники, можливо короткий опис процесу заселення, освоєння території. Головну увагу слід приділити історії формування етнічної культури народів.

Історія в особах. «Меморіальна історія» особливу увагу приділяє поверненню і збереження в пам'яті людей імен не тільки видатних діячів у різних галузях людської діяльності, але і рядових членів суспільства, чиї імена зберегла історія завдяки випадку. Найчастіше вони в «меморіальної історії» діють не як живі люди, а як соціальні типажі, наприклад, «феодал», «селянин», «мандрівний монах». Завдяки їм люди можуть задовольнити свою потребу в образах - символах певного часу, епохи.

1.3 Методологія оцінки соціальної характеристики, культури та розвитку туристичної галузі

Народонаселення - термін, що складається з двох слів-понять, які близькі за змістом, але не тотожні: народ і населення, їх можна назвати компонентами народонаселення за аналогією з компонентами природи. Розглянемо їх по черзі, починаючи з населення, так як це поняття більш адекватно поняттю територія країни, держави.

Однією з найважливіших умов розвитку туризму є населення, яка виступає одночасно як фон (формуючи разом з природою і економікою «образ» країни) і як суб'єкт розвитку туризму. Існує кілька докладних планів характеристики населення, розроблених географами, соціологами та економістами різних шкіл. З усієї сукупності тут були обрані ті положення, які становлять інтерес з точки зору країнознавства. Характеристика населення включає елементи та явища, що дають уявлення про жителів країни. Склад елементів і явищ складний, не всі вони мають однакове значення в туризмі. Кожен з елементів характеризується низкою показників, тому тут розглянуті тільки ті з них, які роблять більш-менш значний вплив на турбізнесу[16; c. 6].

Вивчення населення починається з демографічних показників. Перший показник, який приводиться в будь-яких описах про країну (державі), - чисельність її населення, тобто загальна кількість людей, що проживають на даній території. Для туризму цей показник має чисто номінальне, довідкове значення. Оскільки неможливо стверджувати, що якщо чисельність населення велика, то це сприятливо (або несприятливо) для розвитку туризму. Також не можна зробити висновок, що мале число жителів в країні несприятливо (сприятливо) для туризму.

Статевий склад населення також не має прямого практичного значення з точки зору туризму. Обгрунтування тотожне раніше наведеному поясненню для чисельності населення. Невиправдано припущення, що рівне співвідношення по підлозі або переважання чоловічого (жіночого) населення сприятливо або несприятливо для туризму.

Далі необхідно зупинитися на структурі зайнятості економічно активного населення. Власне, уявлення про можливість масового туризму побічно дає співвідношення показників економічно активного і неактивного населення в країні. Якщо переважає економічно неактивне населення, то можна зробити висновок про те, що масового споживача туристських послуг в цій країні немає. Але і в тих країнах, де переважає економічно активне населення, реальна картина можливостей туризму не така однозначна. Найкращі умови масового туризму в тих країнах, де в структурі зайнятості домінує невиробнича сфера, точніше, сфера послуг. Люди, зайняті в ній, мають більш високий рівень загальної та професійної освіти, їх відрізняє знання іноземних мов і високий ступінь соціально-психологічної та просторово-часової мобільності[14; c. 34].

Далі необхідно послідовно розглянути всі основні явища або процеси: розміщення, розселення, урбанізацію та міграції. Населення в будь-якій країні розміщено нерівномірно. Рідкісний виняток становлять окремі малі, або «карликові», держави. У ряді країн середня щільність населення в різних частинах розрізняється в десятки і навіть сотні разів, від повного безлюддя до сотень чоловік на квадратний кілометр. Чим вище щільність населення, тим вище рівень господарської освоєності території, тим більш сприятлива ця територія для більшості видів туризму. Але для природно-пригодницького, природно-екологічного та спортивного видів туризму та в першу чергу для екстремального туризму більш сприятливі території з невисоким рівнем освоєності.

Міграції як явище, за винятком кочівництва, не чинять прямого впливу на туризм. Але їх непрямий вплив досить велика. Найбільш яскраво це виявляється в тих країнах, де основна маса населення сформувалася в результаті міграцій. Під їх впливом склалися певні риси характеру, системи цінностей і пріоритетів, манери поведінки і спілкування (в тому числі з іноземцями або приїжджими). У тих країнах, де масштаби зовнішньої та внутрішньої міграції значні, у жителів формуються особливі риси ментальності: доброзичливість і терпимість по відношенню до новоприбулим, соціальна та просторова мобільність. Остання часто виражається у потребі змін (місця проживання, роботи, обстановки). Більшою мірою це притаманне жителям великих міст. У такій обстановці туристи легко адаптуються і почувають себе комфортно. З іншого боку, міграції здатні посилити напруженість і конфронтацію в суспільстві. Це звичайно властиве тим місцевим жителям, які не в силах витримати конкуренцію з боку приїжджих і тому відчувають до них почуття роздратування і ворожості. Ці негативні фактори не мають прямого відношення до туристів, але дестабілізують обстановку в країні або регіоні.

Культура - історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у створених ними матеріальних і духовних цінностях.

Мова людини - найбільш точний показник його розумового розвитку, морального обличчя, характеру та культури. Тому так важлива культура мови, особливо у сфері міжнародних відносин, туризмі, засобах масової інформації, мистецтві і освіті, де здійснюється активний діалог, спілкування на різних рівнях.

Туризм, особливо міжнародний, є діалог культур, а щоб діалог відбувся, необхідні знання про мову партнера. Мова - основа ділового етикету, без якого туризм як вид професійної ділової активності взагалі неможливий, але вивчення особливостей ділового етикету різних країн не входить в програму даного курсу. Ці спеціальні, професійні знання, вміння та навички вивчаються у відповідному спеціальному курсі.

Літературна письмова мова - це позбавлена від надмірностей і спеціально вибудувана розмовна мова. Час виникнення єдиного розмовного літературної мови по-різному у різних народів.Найбільш яскраво це виявляється у вербальному мовою - промови. Прикладів безліч, смислова форма вітань у різних народів, форма компліментів і пр. В Індії, бажаючи сказати комплімент жінці, її порівнюють з коровою, а її ходу з ходою слона; в Японії жінку порівнюють зі змією, в Татарії і Башкирії - з п'явкою; в р Росії - з кізочкою. Крім вербального мови велику роль у спілкуванні людей грають невербальні форми спілкування. Головними з них, повторимо, є жести, міміка, поза. Всі форми невербального спілкування - наочне виявлення думки, часто це відбувається на рівні емоцій і не завжди контролюється розумом. Це прояви мови почуттів, настрою людини в момент промови. Саме тому, що форми невербальної мови мають рефлекторну природу, вони також специфічні і неповторні у різних етносів, у різних культурах[28; c. 5].

Слово «релігія» у різних народів перекладається і пояснюється по-різному. Вважається, що воно походить від латинського дієслова «relegere» - «знову зв'язувати, з'єднувати знову, возз'єднати». Спочатку віра, потім релігія виникають на певних етапах розвитку людини. Поява релігії, ймовірно, пов'язано з тим, що деякі люди в будь-якій країні прагнули осягнути надзвичайної сили, яка лежить в основі існуючого світу, і встановити зв'язок з нею.Більшість людей, вирушаючи у подорож, прагне: відпочити, розслабитися, відновити сили на природі; розважитися, навчитися чому-небудь, зміцнити здоров'я, маючи для цього фінансові можливості; вразити уяву чим-небудь екзотичним, наприклад унікальними особливостями етнографічної культури населення та специфікою природи даної країни; насолодитися прекрасним, розширити кругозір, підвищити культурний рівень, долучившись до даної художній культурі і в першу чергу до мистецтва.

Саме мистецтво дає найбільш повне, образне уявлення про можливості та досягнення людського генія на прикладі конкретних об'єктів туристського показу: архітектурних споруд, шедеврів живопису, скульптури, зібраних в музеях і виставкових залах, театральних вистав фестивалів, конкурсів та інших явищ сучасного світу мистецтва. Цей світ настільки складний і різноманітний, що охарактеризувати всі його аспекти в будь-якій країні неможливо[25; c. 21].

Туристську характеристику мистецтва в будь-якій країні слід почати з загального огляду, відзначивши, наскільки великий потенціал країни. Він може бути виражений кількістю історичних художніх епох, стилів, напрямків, жанрів, видів мистецтва, що отримали розвиток на даній території.

Традиції - це система позицій, цінностей, норм поведінки і принципи відносин між людьми в країні, ритм і пульс її життя. Характеристика традицій включає аналіз існуючих типів традицій, їх місце в житті країни та їх прив'язку до конкретних етносів і територій. Необхідно загальну характеристику форм реалізації традицій всіх типів дати за планом: існуючі в країні, найбільш розвинені з них, найбільш привабливі для туризму. Має сенс навести список традиційних заходів з включенням всіх форм традицій в даній країні і зазначенням часу і місця їх проведення, а також дати коротку характеристику (опис) декількох найбільш цікавих заходів.

Традиція - виражений у соціально-організованих стереотипах груповий досвід, який шляхом просторово-часової трансмісії акумулюється і відтворюється в різних людських колективах. Дане визначення дозволяє виключити із традиції індивідуальний досвід як неколлектівное явище, тим самим відрізняється традиція від мистецтва, яке являє собою індивідуальну особистісну творчу діяльність.

Народна творчість та масова культура, навпаки, являють собою колективні види творчої діяльності, основу яких складають різні типи, рівні встановлених традицій.

Народна творчість - процес, акт, явище створення творів, що відображають особливості світогляду та естетичних ідеалів певного народу (етносу).

Народна творчість відображає ступінь, міру органічний зв'язок мистецтва з життям народу. Народна творчість має дві сторони: утилітарну і естетичну. Головна властивість народної творчості - колективність.

Громадське харчування - другий за важливістю після сфери гостинності елемент туристської подорожі. До підприємств громадського харчування відносяться ресторани, кафе, бістро, закусочні, їдальні, трактири, бари, паби і пр. Як правило, вважається, що турист з ранку повинен отримати сніданок, тому більша частина закладів гостинності надає таку послугу, вартість якої зазвичай просто включається у вартість розміщення .

Індустрія освіти багатоступенева: системи шкільної, вищої та післявузівської освіти, кожна з яких теж диференційована. При цьому слід зазначити, що власне до туристським подорожей відносяться тури тривалістю не більше шести місяців Всі інші освітні поїздки - поза компетенцією туризму, хоча туристські фірми допомагають увирішенні таких питань.

2.Практичні аспекти дослідження туристсько - рекреаційних ресурсів Греції

2.1 Оцінка природно - географічних особливостей Греції

Греція (грец. ЕллЬдб) (Додаток А), офіційна назва Грецька Республіка -- європейська держава, розташована на півдні Балканського півострова. На півночі межує з Албанією, республікою Македонія та Болгарією, на сході -- з Туреччиною. Південні береги омиваються Середземним морем, західні -- Іонічним, східні -- Егейським. Столиця -- Афіни (грец. БиЮнб), одне з найдавніших міст світу та одночасно одна з наймолодших столиць в Європі, цього статусу місто набуло лише 1834 р. після подій Грецької національно-визвольної війни 19 ст. Нині у столиці мешкає близько 35% всього населення країни, разом з Піреєм нараховується близько 3,5 млн. жителів. Це гамірне і темпераментне місто. Контрасти грецької столиці лише підкреслюють її чарівність. Стовпотворіння в центрі контрастує з майже сільським виглядом передмістя. У місті немов зустрілися дві культури. Сучасні Афіни -- це пульсуюча єдність протилежностей грецького і малоазійського способу життя.

Невелика група Іонічних островів утворює ланцюжок, що обмежує Грецію із заходу. Егейські острови навпаки численні. Деякі з них об'єднані в архіпелаги, як наприклад, групи островів на північному сході Егейського моря -- Споради, Кіклади і Додеканес. Інші розташовуються ізольовано, наприклад, острів Крит. Кікладський архіпелаг складається з 39 островів, з яких тільки 24 заселені [9; c. 38].

Греція входить в средземноморську кліматичну зону (субтропічний, середземноморський клімат): влітку тут майже немає дощів, а під час нетривалої зими йдуть дощі, іноді випадає сніг, але швидко тане. Тільки гірські райони центральної частини країни характеризуються помірно континентальним кліматом. Кількість опадів за рік 400 _ 700 мм на рівнинах і до 1500 мм в горах.

Морози в країні надто рідкі, однак вершини гір взимку покриті снігом. Кращий туристичний сезон в Греції - з травня по червень. У цей період море прогрівається до 18 _ 20 градусів. У Греції також виділяють такі кліматичні райони: Середземноморський - район Киклади, Додеканеса, острову Кріт, Східного Пелопнесса і частини Стереа Еллади, Аттіка. у зимові місяці трапляються снігопади. тепла волога зима (середня температура січня +10 градусів З, вологість 75%) і жарке сухе літо (середня температура липня +32градуса З, вологість 55%).

Альпійсько - Західногрецький (Епір, Центральна Греція, Фессалія, Західна Македонія, західні і центральні частини Пелопонесса, префектури Aчае, Аркадії і Лаконії, Іонічні острови, Стереа Еллада),велика кількість опадів. Середньорічна температура в Афінах біля 17°С. Найхолодніший місяць в Афінах - січень (9°С), найжаркіший - липень (в середньому 27°С). У липні - серпні в південній і центральній Греції температура повітря іноді підіймається до 45°С. На півночі трохи прохолодніше, іноді йдуть короткочасні дощі, які приносять приємну свіжість.

Приблизно 2/3 території країни займають средньовисокі гори і плоскогір'я. Береги сильно розчленовані.

Ландшафт Греції багатий та різноманітний. Тут є все _ широкі рівнини, високі гори, родючі долини і мереживо сильно порізаної берегової лінії. Такий же різноманітний рельєф морського дна. Неподалік від мису Тенаро на Пелопоннесі, знаходиться "Інусський колодязь" _ найглибше місце Середземного моря (глибина 4850 м).

Глибока зрізаність берегів додає Греції надзвичайну красу і робить її побережжя єдиним і неповторним в Середземномор'ї.

Сама ж природа Греції розташовує до відпочинку на морі, гірському туризму, спелеології. Західні вапняки утворюють карстові воронки і печери. Греція вважається однією з найгористіших країн Європи. На вузькому півострові не могли утворитися великі річки. Гірські річки, що розтинають каньйони - короткі, бурхливі, з порогами і водопадами. 2000 островів Греції - списи підводних гір.

Центральна частина материкової Греції - гірська система Пінд (Дінарське нагір'я). Західна частина півострова (Епір) _ вапняки. Північ - граніти і гнейси з вапняками, північний Пінд. Схід _ нагір'я і грабі. Фессалійськая рівнина - найбільша міжгірська западина. Над затокою Коринфу підноситься піндська гора Парнас (2457 м). Гори відокремлюють рівнини Аттіки від рівнин Беотії. Побережжя утворене крутими скелями. Пелопоннес _ півострів, сполучений з островом-перешийком Коринфу. Гори Пелопоннесу - це продовження гір Пінд. На південь і південний схід від Пелопоннеса хребти утворюють затоки, миси Акрітас, Тенарон (Матапас) і Малея. Східний півострів Арголіда знаходиться між затоками Сароникос і Арголікос. Берег розчленований і облямований рівнинами Арголіда, Лаконія і Еліда[23; c. 66].

Грецька Македонія і Фракія оздоблюють північний берег Егейського моря. Річки Альякмон, Вардар, Стрімон і Нестос беруть початок від Балканського півострова. Їх рівнини відокремлені горбами. У Фракії знаходяться Родопські гори, рівнини заповнені сухими пісками і глиною. На північному побережжі Егейського моря знаходиться півострів Халкидіки. Його частини - Касандра, Ситонія і Айон-орос. На Айон-орос знаходиться гора Афон (2033 м).

Ріки Греції невеликі. Найбільш значні _ Вардар, Маріца, Стримон(Струма), Нестос (Места) _ на півночі і пвінічному сході. Більшість _ гірські річки, що протікають по тектонічним розломам. Їх підживлюють переважно сніги та дощі, кількість води помітно зменшується влітку. Деякі ріки використовуються для орошення. Найдовша річка Греції-Альякмoн. Найбільші озера _ Триконіс (на південному заході), Веюрітис (на північному заході, Преспа (на кордоні Греції, Югославії і Албанії). Ці озера _ тектонічного походження. Багато карстових озер, є й мінеральні джерела.

У прибережних і низькогірських районах Греції під кущами і сухими лісами грунти коричневі і буро-коричневі, више _ бурі, гірсько-лісисті. На карбонатних породах східної Фесалії, Пелопоннеса, на Спорадах _ гірські червоні грунти. В багатьох районах грунти піддаються ерозії.

Не дивлячись на досить обмежену зону землі, Греція містить дивовижну різноманітність екосистем з багатьма вражаючими природними контрастами і областями великої екологічної цінності. Заболочені землі, старі ліси, скелясті гірські масиви, печери, ущелини, озера, річки, родючі долини захоплюючої краси, унікальні природні місця існування і тисячі островів вносять внесок до біологічної різноманітності Греції.

Ліси займають лише 10-11% території країни, але тут широко поширені чагарники вічнозелених кущів. Зустрічаються соснові переліски, вічнозелені дуби, кипариси і платани. На рівнинах і в передгір'ї широко поширені виноградники і сади середземноморських фруктових дерев. На схилах пагорбів розташовані плантації маслин, інжиру та гранат, фруктові сади, виноградники агав і опунцій. Вище вічнозеленого поясу розташовуються пояси гірських лісів і кущів, в яких з підвищенням висоти культурна рослинність поступово міняється (вічнозелені ліси і кущі переходять в листяні, а останні - в хвойні). В Греції багатий рослинний світ : більше 6000 видів рослин, деякі з яких виростають тільки тут, включаючи більше 100 видів орхідей. Навесні Пелопоннес і гори Криту пістрявіють квітами крокусів, анемон, ірисів, маків, лілій, кам'яних троянд і цикламенів. Квітень і травень - найкрасивіші місяці року. Тваринний світ Греції бідний на ссавців, особливо на великих. Зрідка, в горах, на північному заході країни зустрічається ведмідь, а з хижаків залишилися: дика кішка, лисиця, шакал, кам'яна куниця, баразк. Копитні зустрічаються у невеликій кількості: крітський гірський козел, лань, косуля, благородний олень, кабан. Найбільш численні ссавці _ гризуни (дикобраз, сірий ховрах, миші, соня, польова миша), південний вид летючих мишей і комахоїдні землерийки, їжаки, кроти. В Греції чимало плазунів _ черепах, ящірок, змій.

Різноманітна і числена фауна пташок: перепілки, дикі качки, голуби, в'яхир і клінтух, сірі та гірські куропатки, яскравопері удоди, зимородки, а з хижих _ коршуни, чорні грифи, орли, соколи, сови. Для Греції характерні також довгоносий баклан, кучерявий пелікан, лелека. Греція містить під охороною багато видів тварин, що знаходяться на межі вимирання. Північні ліси є будинком куниці, бурому ведмедеві, оленям, косулям і іноді вовкам, дикій свині і рисі. Шакали, дикі козли і їжаки живуть на півдні. Греція _ важливе місце існування для міграційних птахів. Морське життя однаково багате і різноманітне.

2.2 Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку

Греція є парламентською республікою. Глава держави _ Президент, який обирається парламентом на п'ятирічний термін. Чинна Конституція Греції була прийнята п'ятим скликанням Грецького парламенту 1975 р. після падіння режиму військової хунти 1967--1974 років. Двічі положення Конституції переглядались 1986 та 2001 року. Конституцією Греції, що складається зі 120 статей, передбачено поділ влади на виконавчу, законодавчу та судову гілки і надано широкі гарантії (змінами 2001 року), громадянських свобод та соціальних прав.

Державний прапор(Додаток Б) -- 9 біло-блакитних смуг із хрестом -- відповідає 9 складам в національному гаслі: «Свобода або смерть». Перший національний прапор був започаткований у1821 р. генералом Олександром Іпсіланті -- червоний з білим хрестом. З 1833 р. червоний колір був замінений блакитним.

Державний герб(Додаток В) -- блакитний щит з білим хрестом в обрамленні двох оливкових гілок як символи провідної релігії в Греції -- православ'я.

Гімн Греції з 1860 року -- славетний «Гімн про волю», написаний фундатором новогрецької поезії Діонісіосом Соломосом в 1823 році і покладений на музику першим помітним з новогрецьких композиторів Ніколаосом Мандзаросом.

Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та урядом. Поправками до Конституції, внесеними 1986 року обов'язки та права Президента були значно обмежені. Зараз влада Президента є номінальною, він здебільшого виконує функції представництва держави на міжнародній арені. Президентом Греції нині є Каролос Папульяс, обраний12березня2005р.

Повнота політичної влади в Греції належить прем'єр-міністру країни. Прем'єр-міністром Греції, тобто головою уряду, стає лідер політичної партії, що перемогла на парламентських виборах. Так, прем'єр-міністром республіки 10 березня 2004 був обраний лідер «Нової демократії» Костас Караманліс. Офіційно кандидатуру прем'єр-міністра подає Президент Республіки та формально затверджує, також Президент призначає на посади на звільняє від обов'язків членів Кабінету Міністрів Греції.

Законодавча влада здійснюється Грецьким парламентом, який складається з 300 депутатів. Парламентські вибори проводяться кожні чотири роки, але Президент Республіки має право розпустити парламент раніше закінчення терміну дії парламенту за пропозицією Кабінету Міністрів, якщо таке рішення пов'язане з національним питанням виняткової важливості. Усі постанови, які приймає парламент, має підписати Президент Республіки, аби вони набрали чинності.

Судова влада є незалежною від виконавчої та законодавчої влади і складається з трьох верховних судів: Касаційного суду (грец. ўсейпт РЬгпт -- ареопаг), Державної ради (грец. Ухмвпэлйп фзт ЕрйксбфеЯбт) і Палати аудиторів (грец. Елегкфйкь УхнЭдсйп). До судової системи держави також входять громадські суди, які розглядають цивільні та кримінальні справи, та адміністративні суди, судді які вирішують суперечки між громадянами та адміністративними органами Греції.

Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС, ОБСЄ, НАТО, Міждержавна організація економічного співробітництва і розвитку, Організація чорноморського економічного співробітництва.

Адміністративно Греція поділяється на 13 периферій, 9 з них розташовані на материковій частині, решта 3 -- острівні. У свою чергу периферії поділяється на 50 номів. Крім того, ном Аттика включає 4 префектури: Афіни, Східна Аттика, Пірей та Західна Аттика. Номи у свою чергу діляться на діми (муніципалітети).

Греція _ країна з великим історичним минулим, з багатовіковим досвідом і традиціями боротьби за свободу проти іноземних загарбників.

Окремі поселення з'явилися в Греції близько 4500-3000 рр. до н. е., і число їх дещо збільшилося лише в 3000-2600 рр. до н. е. (особливо в Фессалії).

Греція вважається колискою західної цивілізації. Близько 3 тисяч років до н.е. на острові Крит виникла високорозвинена мінойська цивілізація, культура якої згодом поширилась і на материк. За нею слідувала крито-мікенська, або егейська культура. Пізніше виникали славетні давньогрецькі поліси, а також античні міста Північного Причорномор'я, Італії, Малої Азії. Культура надзвичайного рівня розвитку ширилась усім середземноморським регіоном, що знайшло відображення в архітектурі, театрі, науці та, звичайно, філософії. Поліси Афіни та Спарта відіграли провідну роль у перемозі над Персією, втім самі пізніше були затьмарені Фівами, а згодом Македонським царством. Останнє під проводом Філліппа ІІ Македонського та його сина Александра Великого досягло надзвичайної могутності, яка була провісницею початку епохи еллінізму. Остання тривала до 146 р. н. е., коли Еллада опинилась в залежності від Римської імперії.

Подальший взаємовплив еллінської та римської культур формувався у культурі Візантійської імперії, створеної 330 р. навколо Константинополя. Він залишався основним культурним центром впродовж тисячі років, до свого падіння під натиском Османської імперії 30 жовтня 1453 р. Напочатку османської доби представники грецької інтелігенції мігрували у країни Західної Європи, де відіграли важливу роль у західноєвропейському Відродженні. Тим не менше система османських міллетів через ізоляцію допомагала православним грекам зберігати свої традиції впродовж 4 століть, сприяла їх згуртованості на основі релігії, яка відіграла важливу роль у формуванні сучасної грецької ідентичності. Свою незалежність від Османської імперії Греція здобула 1830 р. після національно-визвольної війни 1821--1829 рр. Першим президентом незалежної Греції став Іоанн Каподистрія. Проте Великі держави вирішили її долю -- встановили монархію та запросили на грецький престол неповнолітнього Оттона Баварського з династії Віттельсбахів. Повстання 1843 р. змусило короля Оттона надати Конституцію та заснувати представницькі Національні збори. Проте 1863 р. Оттон був повалений, а на грецький престол запросили датського принца Вільгельма, який прийняв ім'я короля Георга І. На честь його коронації Великобританія подарувала Греції Іонічні острови. 1877 року за ініціативою Харілаоса Трикупіса, найбільш яскравої фігури грецької політики того часу, король був позбавлений права впливати на Національні збори шляхом висунення вотуму недовіри прем'єр-міністру країни.

Після завершення Балканських воєн 1912--1913 рр. Греція змогла значно розшири свої території. У наступні роки політична боротьба між королем Костянтином I та харизматичним прем'єр-міністром Елефтеріосом Венізелосом розколола грецьке суспільство напередодні Першої світової війни. Після завершення Першої світової Греція вступила у війну з Туреччиною на чолі з Мустафою Кемалем. Ця війна призвела до масового обміну населенням між двома країнами в рамках підписаного 24 липня 1923 Лозаннського мирного договору.

28 жовтня 1940 року фашистська Італія зажадала від нейтральної Греції надати плацдарм для розміщення своїх сил, на що прем'єр-міністр Іоанніс Метаксас відмовив категоричним Ні (грец. јчй), розуміючи, що тепер війна для Греції стає невідворотньою. Хоча німецькі війська були виведені з території країни тільки радянською армією 1944 р., з 1942 р. Греція святкує 28 жовтня як загальнонаціональне свято -- День Охі.

У громадянській війні 1946 року, комуністична партія Греції зазнали поразки. 1949 року у Греції відновлено монархію, яка була остаточно скасована після військового перевороту «чорних полковників», підтримуваних Сполученими Штатами Америки, 21 квітня 1967 року. Режим полковників виявився абсолютно безпорадним, коли 20 липня 1974 р. Туреччина напала на Кіпр. Після повалення військової хунти 1975 р. було прийнято нову Конституцію, в країну з Парижа повернувся попередній прем'єр-міністр Константінос Караманліс, а за результатами всенародного референдуму монархію було скасовано і Греція врешті стала парламентською республікою. На противагу Новій демократії Караманліса Андреас Папандреу заснував ПАСОК, ці партії і нині залишаються найбільш потужними в країні. У 1980 р. Греція повторно приєдналась до військового блоку НАТО (1974 р. вона вийшла з нього на знак протесту проти окупації Північного Кіпру). Членом Євросоюзу Греція стала 1 січня 1981 р. У питанні Республіки Македонія Греція і досі залишається непохитною у своєму рішенні не визнавати республіку через існуючі спроби останньої заявити свої права на грецьку область Македонію.

У грудні 2008 року в Афінах спалахнули масові заворушення, які швидко охопили всю Грецію та сколихнули всю Європу. Причиною заворушень було давно наростаюче невдоволення економічним становищем, яке значно ускладнювалось у зв'язку із Всесвітньою економічною кризою 2008 року. Приводом до розгортання масових акцій протесту, що нерідко переростали у погроми та безлад, стало вбивство 6 грудня 16-річного підлітка патрульним афінської поліції.



2.3 Стан соціальної сфери, культури та розвитку туристичної галузі в Греції

Значна частка доходів Греції надходить від сфери туризму, саме на неї припадає 18 відсотків ВВП країни і 20 відсотків всієї робочої сили Середземномор'я. У 2004 році Греція привітала 16,5 млн. туристів. За даними опитування, проведеного у Китаї 2005 року, Греція була названа китайцями туристичним вибором номер один, крім того 6 088 287 осіб відповіли, що відвідували лише столицю -- місто Афіни. У 2007 році Грецію відвідало понад 19 мільйонів туристів, піднявши її у першу десятку туристичних напрямків світу. Острів Родос був визнаний кращим курортом європейськими туристами. У 2008-2009 роках кількість туристів дещо скоротилась. Втім грецькі отельєри сподіваються збільшити частку туристів з країн СНД загальним введенням систем розміщення «All-inclusive» та наймом російськомовного персоналу.

Попит на туристський продукт Греції формується в основному в європейських країнах (92,7%), де основним туристогенеруючим блоком виступає ЄС (78,18% загальноєвропейського попиту). На другому місці знаходиться Східна Азія та Тихоокеанський, а також американський регіони, які в сукупності забезпечують близько 6% туристських потоків до країни.

Така значна залежність від європейського туристичного ринку пояснюється, з одного боку, можливістю вільного пересування в рамках Шенгенської зони, до якої входить Греція, а з іншого, значним обсягом туристських обмінів з країнами, з якими Греція має спільний кордон.

Сьогодні грецькі урядові програми спрямовані на створення нових планів, що сприятимуть просуненню інвестицій та використанню конкретних переваг країни на світовому ринку туристичних послуг. Головною метою відповідних програм є пряме та непряме розповсюдження рекламних прокламацій про Грецію. У результаті вже у 2007 р. Греція вийшла зі своїм туристським продуктом на нові ринки - Росії та Китаю.

Важливе значення для розвитку туризму країни є укладання дво- і багатосторонніх угод про співробітництво в галузі туризму. Таку угоду було укладено і з урядом України у 1996 р. , що відкрило шлях до практичної державної підтримки взаємних проектів і програм. Подальшому розвитку співпраці у туристичній галузі між Грецією та Україною мають сприяти давні культурні й релігійні традиції та зв'язки.

За даними офіційного сайту Грецької урядової палати готелів, готельна інфраструктура пропонує 276 5-зіркових, 1158 4-зіркових, 2164 3-зіркових готелів. В країні діють 17 міжнародних аеропортів (у тому числі і на островах), а також десятки аеропортів місцевого значення, пов'язаних регулярними і чартерними рейсами з міжнародними. Греція, історично і географічно пов'язана з морем, володіє найбільшим морським флотом у ЄС, пропонує величезну кількість суден різного класу, а також 51 марину (стоянку для яхт) та 14 661 місць швартування з досконалою системою берегового обслуговування. 8 маринам комісією ЮНЕСКО присвоєно блакитний прапор[17; c. 51].

Особливу увагу Грецька держава приділяє пристосуванню туристичної інфраструктури потребам людей із обмеженими можливостями. Цілеспрямована робота, підкріпленами нормативно-правовими актами, у цьому напрямі розпочалась 2002 року після Наказу Президента Греції. Крім того Греція бере участь у європейських Програмах обслуговування One Stop Shop в Європі та Європейській мережі для доступного туризму. Метою цих програм є створення бази гідного комплексу послуг та інформування інвалідів про місця проживання та туристичні напрямки.

Серед найбільш відомих та популярних туристичних центрів Греції: історико-культурних -- Афіни, Дельфи, острів Корфу, Крит; центри пляжного відпочинку -- півострів Халкідіки, острови-курорти Міконос, Санторіні, Парос і Крит; центри паломництва християн -- Свята гора Афон, Метеорський монастир.

Характерною особливістю є значне перевищення в'їзного туризму над виїзним, що позитивно впливає на економічний розвиток країни, формує позитивне сальдо за статтею „Подорожі».

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації туризму, Греція посідає 15 місце у світовому списку найбільш відвідуваних країн світу: щороку на відпочинок до Греції приїжджають понад 17 мільйонів туристів. Високий рівень розвитку туризму пояснюється, з одного боку, географічним положенням країни і багатою культурною спадщиною та природними ресурсами. Греція є однією з небагатьох країн, які приваблюють туристів одночасно рекреаційними курортами, різнобічним історико-культурним туризмом та паломництвом до святинь всього християнського світу. Щороку Грецію відвідують близько 40 тисяч українців.

Урядом країни створено Грецьку національну організацію туризму, яка має на меті популяризувати Грецію та забезпечувати приплив туристів. Тільки у першому кварталі 2010 року ця організація візьме участь у 54 міжнародних виставках, присвячених туризму. При цьому вперше Греція візьму участь у Виставці альтернативних і спеціальних форм туризму.Державна політика підвищеної уваги до кожного туриста здійснюється успішно: зокрема, за підсумками 2009 року кількість скарг на обслуговування грецьких компаній-авіаперевізників скоротилась на 13%.

За даними Євробарометру, у 2012 році Греція -- четверта за популярністю країна літнього відпочнику в Європі. Тут планують відпочити щонайменше 4% громадян ЄС. З першої по третю сходинки посіли відпосідно -- Іспанія (10%), Італія (7%) та Франція (6%) [22; c. 9].

3.Перспективи розвитку партнерства між Грецією та Україною в галузі туризму на підставі проведеного дослідження

Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 15 січня 1992 року.

За двадцять років Греція утвердилась в якості важливого зовнішньоекономічного партнера України в регіоні Південних Балкан та Східного Середземномор'я. Товарообіг між Україною та Грецією тільки за останні 5 років збільшився на 33%. У 2011 р. товарообіг склав 532 млн. дол. США. Сальдо торгівлі залишалось позитивним та становило 212 млн. дол. США.

Греція протягом останніх кількох років переживає складну фінансово-економічну кризу. Рівень безробіття у країні вже подолав ще недавно критичну межу у 23%, а заробітна платня греків зменшилася на 16,7% у порівнянні з 2007 р. Незважаючи на великі жертви грецького народу, державний борг країни продовжує зростати, збільшуючи хвилювання, насамперед, у греків, але і на міжнародних ринках та у кредитних інституціях.

Безумовно, що на розвитку українсько-грецької торгівлі позначається складне фінансове становище Греції. За І півріччя 2012 р. порівняно з відповідним періодом минулого року товарообіг товарами та послугами між Україною та Грецією скоротився на 19 % (на 56 млн. дол. США) та склав 239 млн. дол. США. Обсяги експорту українських товарів та послуг до Греції зменшились на 29 % (на 64 млн. дол. США) та склали 157 млн. дол. США, а обсяги грецького імпорту товарів та послуг в Україну збільшились на 11 % (на 8 млн. дол. США) та склали 82 млн. дол. США. Сальдо у торгівлі товарами та послугами за цей період залишалось позитивне для України і склало 75 млн. дол. США). Основною причиною падіння двосторонньої торгівлі товарами було зменшення ділової активності в Греції (у І-му півріччі 2012р. спад ВВП _ 6,2%, зменшення споживання _ на 7,5%, промислового виробництва _ на 6,3%, капіталовкладень _ на 21,3%).

Особливістю українсько-грецької торгівлі є значна доля торгівлі послугами, яка складає 30% від загального товарообігу. Україна надає Греції послуги в галузі ремонту, транспорту, зв'язку, технічних послуг. Основні позиції грецьких послуг Україні _ це туризм та ділові послуги. Позитивним аспектом двосторонньої торгівлі останнім часом було збільшення обсягів торгівлі послугами, які за І півріччя 2012 р. зросли на 29%, причому експорт українських послуг збільшився на 33% ( в першу чергу завдяки збільшенню туризму та транспорту).

Значне місце в українсько-грецьких економічних відносинах займає інвестиційне співробітництво. За обсягами інвестицій, які надійшли зі 128 країн світу до економіки України, Греція посідає 15 місце, а обсяг інвестицій з Греції становить 463 млн. дол. США (0,9 % від загального). Найбільш привабливою сферою для грецьких інвестицій є фінансова діяльність (86,9% від загального обсягу ) та операції з нерухомим майном, оренда (9,1%).

З метою активізації співпраці між Україною та Грецією в сфері інвестицій було налагоджено співробітництво між національними агентствами з інвестицій двох країн. 6 жовтня 2011 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством з інвестицій та управління Національними проектами України та Грецькою державною агенцією "Invest in Greece"[15; c. 41].

Важливою складовою торговельно-економічних відносин України та Греції є діяльність українсько-грецької Міжурядової спільної Робочої Групи з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва (МСРГ).

Останнє 5-е засідання МСРГ відбулось 13 липня 2011 року в м. Афіни. В ході засідання МСРГ головна увага була приділена інтенсифікації співпраці в торговельно-економічній, енергетичній, транспортній, сільськогосподарській, суднобудівній та туристичній сферах. Наразі обидві сторони працюють над виконанням домовленостей.

Встановленню прямих контактів між підприємцями України та Греції слугує проведення бізнес-форумів. В жовтні 2011 р. в рамках економічної складової державного візиту Президента України В.Ф. Януковича до Грецької Республіки було проведено представницький українсько-грецьких бізнес-форум "Співпраця України та Греції в умовах світової економічної кризи: практичні можливості та перспективи співпраці ", на якому були присутні більше 250 представників ділових кіл двох країн. У вересні 2012 р. було проведено регіональний бізнес-форум на острові Крит, в якому взяли участь 150 підприємців цього найбільшого грецького острова та Київської області.