Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

"Побудова передзмагальної розминки лижників-гонщиків"

Вступ

Актуальність. Зростаюча напруженість спортивних змагань, збільшення об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень настійно вимагають безперервного вдосконалення теорії і методики спортивного тренування, пошуку нових засобів і методів поліпшення спортивних досягнень, що базується на сучасних досягненнях педагогіки, психології і медицини.

Однією з найважливіших сторін в підготовці спортсменів до змагань є безпосередня підготовка до старту (А.И. Иванов, 1954; Н.Г. Озолин, 1961; В.К. Кузнецов, А.И. Савицкий, В.Я. Дронов, 1976; И. Койль, X. Дикхут, М. Леман, 1983; К.И. Радыгина, Т.А. Третилова, 1985; О.І. Камаєва, 2003; В.В. Мулика, 2004 і інші).

Дані, що є в науково-методичній літературі, а також в спортивній практиці з таких важливих питань, як форма і зміст, тривалість і інтенсивність розминки в лижних гонках, не відповідають на сучасному етапі пред'явленим підвищеним вимогам спортивного тренування безпосередньо підготовці до старту. При цьому індивідуалізація передзмагальної розминки в лижних гонках практично не вивчалася.

Таким чином, експериментальне обґрунтування структури, змісту, тривалості і інтенсивності передзмагальної розминки, а також оптимізація її з урахуванням індивідуальних особливостей лижників-гонщиків молодших розрядів є актуальною.

Мета роботи: визначити вплив засобів розминки різної тривалості і інтенсивності, а також і її характер на фізичну працездатність спортсменів в процесі змагальної діяльності.

Задачі дослідження:

1. Встановити структуру і зміст передзмагальної розминки лижників-гонщиків по даним теорії і практики спорту.

2. Визначити засоби розминки та їх вплив на фізичний стан лижників-гонщиків.

3. Обґрунтувати методику передзмагальної розминки, з урахуванням індивідуальних особливостей лижників-гонщиків молодших розрядів.

Предмет дослідження - різновиди розминки лижників-гонщиків.

Об'єкт дослідження - зміст та тривалість розминки лижників-гонщиків перед змаганнями на різні дистанції.

Гіпотеза. Комплексний науковий підхід до обґрунтування форм, засобів, тривалості, інтенсивність і індивідуальності передзмагальної розминки дозволить:

по-перше, поліпшити підготовку функціональних систем організму до старту;

по-друге, підвищити «бойову» готовність лижників-гонщиків молодших розрядів.

Все це значною мірою позитивно відіб'ється на спортивно-технічному результаті в змаганні.

лижник розминка спортсмен передзмагальний

1. Загальні основи побудови розминки

Працездатність спортсменів, ефективність діяльності функціональних систем їх організму в змаганнях і при виконанні програм тренувальних занять багато в чому визначається раціонально побудованою розминкою. Під розминкою потрібно розуміти комплекс спеціально підібраних вправ і процедур, націлений на ефективну підготовку організму спортсмена до майбутньої роботи. Розминка повинна вирішувати три задачі: функціональну, рухову і емоційну.

Функціональне завдання - його рішення забезпечується прискоренням періоду становлення функцій дихання, кровообігу, крові, посиленням тканинного обміну, встановленням взаємозв'язку, узгодженості діяльності різних систем і механізмів, залученого до рухової діяльності, що планується.

Рухове завдання - вирішується за допомогою організації роботи м'язів, їх взаємодії, посилення аферентної інформації з працюючих м'язів і її раціональною переробкою.

Емоційне завдання - Його рішення пов'язане з психологічною підготовкою спортсмена до майбутньої роботи, формуванням позитивного емоційного настрою, мобілізацією спортсмена на реалізацію певних рухових дій (Жилло, Гонюшкин, Ермаков, 1994).

Численними дослідженнями встановлено, що розминка приводить до істотного збільшення спортивних результатів в різних видах спорту. У залежності від характеру розминки і специфіки вигляду спорту це збільшення може скласти від 1 - 2 до 7% і більше (за Мегlinо, 1959; Richards, 1968; Яковлев, 1974).

Розминка є обов'язковим компонентом раціонально організованого процесу підготовки і змагань спортсмена. Відсутність або недостатня розминка перед тренувальною і змагальною роботою істотно підвищують імовірність м'язових травм. Небезпечною є відсутність розминки і для роботи серця. Справа в тому, що адаптація коронарного кровообігу до інтенсивного фізичного навантаження не є миттєвою. Інтенсивна робота без попередньої розминки навіть у добре підготовлених спортсменів зі здоровим серцем може привести до ішемії міокарда. Наприклад, виконання 10-секундної роботи з максимальною інтенсивністю без розминки у 68% випадків приводить до патологічних змін ЭКГ. Коли ж роботі передує двохвилинний повільний біг, то порушень ЭКГ не спостерігається (Ваrnard еt а1, 1973).

Давно відомо, що повторна робота після короткого періоду відпочинку супроводжується більш економним витрачанням енергії, меншим збільшенням лактату, підвищенням працездатності (Зімкин, 1964; Горкин, Качаровська, Евгеньева, 1973). Повторне виконання роботи в фазі неповного відновлення починається на фоні підвищеної активності окислювальних ферментів і супроводжується більш економним витрачанням макроергів і меншим посиленням гліколізу. Розминка як би замінює початкову фазу м'язової діяльності, коли переважає анаеробній ресинтез АТФ, має місце часткове роз'єднання дихання і фосфорилірювання. При цьому виключно важливий інтервал між розминкою і основною роботою: відпочинок повинен дозволяти здійснити ресинтез що розщепнулися під час розминки фосфатних макроергів і одночасно зберегти підвищений рівень активності окислювальних процесів. Як зайво короткі, так і зайво довгі інтервали знижують ефективність виконання основних вправ (Яковлев, 1974).

Підвищення температури крові і м'язів під впливом розминки сприяє збільшенню ефективності рухової діяльності завдяки більш швидкому розслабленню і скороченню м'язів, підвищенню в середині і меж м'язової координації, підвищеному використанню кисню, що міститься в гемоглобіні і міоглобіні, прискоренню обмінних процесів, зниженню опору судинного ложа. Особливе значення розминки полягає в активізації аеробної системі енергозабезпечення, що дозволяє спортсмену швидше досягнути високого рівня аеробний метаболізм при виконанні основної роботи, залишаючи анаеробний резерв для подальшого використання. Це підтверджується результатами досліджень (Roberts et а1., 1991), згідно з якими спостерігалося значно менше накопичення лактату в м'язах і в крові внаслідок інтенсивної (120% V0₂ mах) роботи після 10-хвилинної розминки, ніж без попередньої роботи. Важливим ефектом розминки, що виконується перед тривалою роботою на рівні ПАНО, є підвищення виробництва енергії за рахунок метаболізму жирів (Неtzlег еt а1., 1986), що дозволяє економити вуглеводи.

Розглядаючи підвищення внутрішньої температури тіла як один з найважливіших чинників, що визначають ефективність розминки, потрібно згадати, що підвищити температуру тіла можна шляхом виконання фізичної роботи, використання сауни або гарячого душу. Однак найбільш кардинальним є спеціально організована м'язова діяльність, що дозволяє органічно пов'язати підвищення температури з підготовкою системи регулювання рухів. У той же час локальне розігрівання кінцівок значно менш ефективне, а в окремих випадках може навіть привести до зниження працездатності і більш раннього розвитку стомлення (Сlагkе еt а1., 1958).

Потрібно зазначити, що м'язова температура підвищується значно швидше за ректальну, що повинно враховуватися при визначенні тривалості розминки. Разом з тим фахівці вважають, що підвищення м'язової температури є більш важливим, ніж підвищення ректальної.

При підборі вправ для розминки, інтенсивності їх виконання, загальній тривалості розминки і тощо. потрібно знати, що оптимальна внутрішня температура тіла (температура ядра), при якій відмічаються найвищі показники діяльності найважливіших вегетативних систем, становить 39,0 - 39,5 °С. Діяльність м'язів, що є джерелом тепла при м'язової роботі, повинна бути настільки тривалою, щоб забезпечити не тільки розігрівання м'язів (оболонки тіла), але і розігрівання ядра. У іншому випадку відбувається швидке охолоджування м'язів за рахунок передачі тепла в ядро з струмом крові (Иоффе, Бобков, 1988).

Досить повноцінне розігрівання ядра і оболонки тіла може бути забезпечене проведенням 20-хвилинної загальної частини розминки. У залежності від кваліфікації спортсмена, характеру розминки, температури навколишнього повітря, одягу і т.п. тривалість загальної частини розминки може бути зменшена на 3-5 хвилин або збільшена на 5-10 хвилин.

1.1 Структура та зміст розминки

Вплив розминки буде оптимальним лише в тому випадку, коли вона забезпечує повноцінне розігрівання організму, а також включає рухові дії, які відповідають майбутній роботі не тільки по координаційній структурі, але і по характеру діяльності забезпечуючи системи. Тому в спортивній практиці, розминка складається з двох частин загальної і спеціальної.

Загальна частина розминки забезпечує активізацію функцій центральної нервової системи, рухового апарату, серцево-судинної, дихальної і інших систем організму, готуючи організм до ефективного переходу до основної роботи.

Спеціальна частина розминки повинна підготувати функціональну систему (Анохин, 1975) [6], що безпосередньо забезпечує ефективне виконання конкретних рухових дій в режимі з умовленою програмою змагальної діяльності або тренувального заняття. У цій частині здійснюється настройка умовно-рефлекторних зв'язків, сприяючих реалізації ефективних варіантів спортивної техніки, активізується до необхідного рівня діяльність системи енергозабезпечення, забезпечується оптимальний рівень психологічної активності. Застосування спеціально-підготовчих вправ, максимально наближених по структурі і впливу на організм спортсмена до майбутньої тренувальної або змагальної діяльності, забезпечує оптимальну збудливість тих центральних і периферичних ланок рухового апарату, а також активізацію тих вегетативних функцій, які є ведучими в майбутній руховій діяльності (Горкин і інш., 1973; Озолин, 1984) [23, 24, 52].

Спортсмени високого класу, що спеціалізуються в різних видах спорту, на розминку звичайно відводять від 30 до 60 хвилин. Відмінності в тривалості розминки визначаються специфікою вигляду спорту, погодними умовами, індивідуальними особливостями спортсмена, інтенсивністю розминки. По мірі придбання змагального і тренувального досвіду для кожного спортсмена підбирається персональний варіант розминки, в найбільшій мірі що відповідає його індивідуальним особливостям і специфіці майбутньої роботи.

Початок розминки спортсмени звичайно стараються максимально наблизити на початок основного старту, щоб зберегти ефект, що полягає в підготовці основних функціональних систем організму до роботи. Однак не всі спортсмени вважають за краще стартувати після розминки через малий проміжок часу. Багато хто спеціально залишає час для заспокійливого або тонізуючого масажу, розтирання і зігрівання м'язів, психологічної настройки і т. п. [45, 57].

Тривалість інтервалу між закінченням розминки і початком основної рухової діяльності коливається в широкому діапазоні від 5-10 до 45-60 хвилин і більше. У тренувальних заняттях основна частина слідує, як правило, через декілька хвилин після розминки. Таке ж положення і в змаганнях по багатьох видах спорту велоспорту (шосе), футболу, баскетболу, бігу на довгі дистанції тощо. У інших же видах спортсмени вимушені досить тривалий час чекати виходу на старт (веслування, плавання і тощо.) або стартувати багато разів з інтервалами різної тривалості (фехтування, боротьба, легкоатлетичне десятиборство і тощо.). Це вимагає вживання спеціальних заходів і використання різних процедур, що забезпечує оптимальну готовність спортсмена до старту [54, 55].

Ефективність розминки у вирішальній мірі залежить від її відповідності характеру подальшої діяльності, рівню підготовленості і кваліфікації спортсмена, його функціональному стану і т.п. Навантаження потрібно підвищувати поступово, починаючи розминку з малоінтенсивної роботи. Основний об'єм роботи повинен виконуватися з інтенсивністю, що не перевищує рівень ПАНО (Gutin еt а1., 1978). Дуже інтенсивна розминка, яка широко залучає до роботи алактатний і лактатний механізми енергозабезпечення, може вплинути негативним чином на ефект подальшої діяльності (Dе Вrun-Ргеvоst, Lеfеbvzе, 1980). Однак в цьому багато що залежить від кваліфікації і індивідуальних особливостей спортсменів. Наприклад, розминка у спортсменів вищого класу, що передбачає поступове збільшення інтенсивності роботи і застосування в кінці її невеликої кількості спринтерських вправ, може досягати 30 - 45 хвилин. Вправи, направлені на розтягання м'язів і з'єднувальної тканини, не треба виконувати на початку розминки, без попереднього розігрівання [55].

Вплив загальної частини розминки виявляється в місцевому розігріванні м'язів, швидкості протікання в них біохімічних реакцій, збільшенні периферичного кровообігу, розтягненні м'язів і зв'язок. Підвищуються скорочувальні здібності м'язів, збільшується амплітуда рухів, ефективність енергопостачання м'язової діяльності, меншає небезпека травм, активізуються діяльність симпатоадреналової системи, яка пристосовує організм до майбутньої роботи, мобілізуючи запаси глікогену, активізуючи діяльність серця, легень, судин і крові (Иоффе, Бобков, 1988) [5].

Для розігрівання найбільш прийнятна робота помірної потужності глобального характеру, що залучає значну частину м'язового апарату. У другій, спеціальної, частині розминки, яку ще називають надбудовою, можуть застосовуватися вправи як глобального, так і часткового і навіть локального характеру, що визначається специфікою вигляду спорту і необхідністю застосування засобів, максимально наближених по характеру впливу на організм до майбутньої діяльності. Складовими частинами розминки можуть бути також гарячий душ, гаряча ванна, масаж, психологічні процедури.

У практиці склалася цілком ефективна методика послідовного розігрівання різних м'язових груп: спочатку виконуються вправи для м'язів рук і верхнього плечового пояса, потім для м'язів тулуба і, на закінчення, м'язів тазової області, стегна, гомілки і стоп. Можливе застосування кругового методу, коли комплекс з 6-8 вправ (8-12 повторень кожне), що впливають на різні м'язові групи, повторюється 3-4 рази [54, 55].

Поява поту є першою ознакою, що свідчить про мінімальну міру розігрівання. У залежності від температури повітря і інтенсивності роботи потовідділення може починатися через 6-15 хвилин. Після загального розігрівання потрібно планувати вправи для додаткового розігрівання м'язових груп, які несуть основне навантаження при виконанні специфічних дій, характерних для конкретного виду спорту.

Важливою частиною першої частини, розминки є активне і пасивне розтягнення м'язів і зв'язок, яке не тільки забезпечує високу амплітуду рухів в спеціальній частині розминки, але і є ефективним засобом профілактики травм. Вправи з великою амплітудою рухів потрібно виконувати тільки після розігрівання.

Чим складніше в координаційному відношенні тренувальна і змагальна діяльність конкретного виду спорту, тим триваліше і різноманітніше повинна бути спеціальна частина розминки. Спеціальна частина розминки, наприклад, борця або футболіста повинна бути виключно різноманітної, включати різні технічні прийоми і техніко-тактичні дії, що виконуються в широкому діапазоні інтенсивності. У той же час весляри або бігуни на середні і довгі дистанції будують спеціальну частину розминки відносно одноманітно, змінюючи в основному інтенсивність вправ [16, 17].

У другій половині спеціальної частини розминки необхідно виконати декілька короткочасних вправ з граничною або близько до граничної інтенсивністю. Наприклад, для плавців це може бути 1 - 2 старти, 2 - 3 повороти, 3 - 4, 10 - 25-метрових відрізка, що виконуються з інтенсивністю 90 - 95%; для стрибуна з тичкою біг з шостому 2 - 3 разу по 40 - 50 м (швидкість 85 - 90%), з розгону 8 - 15 м і 3 - 4 стрибки з тичкою без планки, перевірки розгону 1 - 2 разу без стрибка, 2 - 3 пробних стрибка з повного розгону через висоту, що упевнено долається [47, 55].

1.2 Особливості передзмагальної розминки

По загальній структурі і змісту розминка перед змаганнями відповідає розминці, що проводиться перед тренувальними заняттями. Однак специфічні особливості різних видів спорту пред'являють особливі вимоги до передзмагальної розминки. Наявність перерви, часто досить тривалого, між закінченням розминки і змагальним стартом вимагає, щоб розминка була трохи більш тривалою. Якщо інтервал перевищує 30 - 45 хвилин, то можливе застосування додаткових спеціальних вправ, масажу і психологічних процедур. При великих інтервалах між стартами може виникнути необхідність в додатковій розминці.

Умови проведення змагань в багатьох видах спорту далеко не завжди дозволяють виконати спеціальну частину розминки найбільш ефективно. Так відбувається, наприклад, в гімнастиці, в якій при проведенні змагань для спеціальної частини розминки звичайно не вистачає часу. У цих випадках до досить високого ефекту може привести розминка, заснована на виконанні різних спеціальних вправ і ідеомоторної підготовки (Белкин, 1966) [14].

При тривалих паузах між стартами, що характерно для змагальної діяльності в багатьох видах спорту, підтримці температури тіла і стану нервово-м'язового апарату сприяють різні зігріваючі засоби і процедури ручний масаж, теплові процедури, розтирання спеціальними мазями і т. п. Може виникнути необхідність і в додатковій розминці.

Додаткова розминка, що планується при великому тимчасовому проміжку між стартами (понад 1 години), звичайно нетривала (10-15 хвилин) і складається з розігріваючої (4-6 хвилин) і настроювальної (6-10 хвилин) частин. Інтенсивність вправ звичайно не перевищує 70-80% тієї, що планується в змаганнях [55, 62].

Безпосередньо перед стартом доцільно вжити додаткові заходи по підготовці організму до змагальної діяльності і виконати декілька специфічних рухів з невисокою інтенсивністю, вправи на розтягання і розслаблення м'язів, здійснити психорегулюючі і ідеомоторні процедури.

У тих випадках, коли специфіка виду спорту вимагає негайного переходу до роботи граничної інтенсивності (спринтерські дистанції в легкій атлетиці, ковзанярському і велосипедному спорті, стрибки в довжину і висоту, легкоатлетичні метання, важка атлетика і тощо.), спеціальна частина розминки звичайно складається з трьох розділів. У першому розділі виконуються найбільш важливі технічні елементи, у другому повторне виконання цілісних рухових дій з наростаючою інтенсивністю, а в третьому пробні спроби цілісного виконання змагальної вправи або її складових частин з інтенсивністю, що становить 90-95% змагальної, що планується (Озолин, 1984). Заключний, третій, розділ нарівні з підготовкою рухового апарату сприяє збудливості нервової системи відповідно суворому до вимог майбутньої діяльності. Відсутність третього розділу неминуче знижує ефект розминки. Наприклад, встановлено (Сгоdjinovsky, Маgе1, 1970), що усунення з розминки бігунів на середні дистанції спринтерських відрізків, завершальних розминку, різко знижує її результати [54, 55, 57].

1.3 Розминки лижників перед змаганнями на короткі дистанції

Розминку роблять до початку основної роботи в змаганнях, виконання основних вправ даного уроку і тощо. Ціль її - фізіологічна і психічна підготовка спортсмена до основної роботи, специфічне настроювання на цю роботу. У процесі розминки підвищується збудливість нервових центрів кори великих півкуль і інших відділів центральної нервової системи, відновлюються тонкі зв'язки условнорефлекторної діяльності, в оптимальний (для роботи) стан приходять вегетативні системи організму і тощо. У результаті організм приходить у такий стан, коли він може цілком використовувати усі свої можливості для виконання визначеного виду роботи.

Навантаження в розминці повинні бути такими, щоб оптимальний стан працездатності наступив через 5-10 хв., після її закінчення. Збільшується вона поступово. Закінчення розминки випливає тими вправами, до яких лижник готується, і в тім же темпі і ритмі, чи навіть із трохи більшою інтенсивністю. Отже, наприкінці розминки спортсмен, що збирається стартувати на 800 - 1600 м, потрібно пройти невеликі відрізки дистанції (250 -300 м) з тією швидкістю, що він припускає підтримувати на дистанції, чи з трохи більшої. Лижник, що готується пробігти 800 м, може два-три рази пройти відрізки по 200 м зі швидкістю, що перевищує швидкість на дистанції, і потім два-три відрізки по 150 м зі швидкістю, рівної швидкості гонки на 800 м [47, 55, 67].

До виконання вправ, що завершують розминку, потрібно підготуватися. Розминку можна умовно розділити на три частини:

вправи на місці. Спрямовані на розігрів організму в цілому, біг на місці невелика пробіжка по розминочній площадці тощо;

загальна розминка на лижах. Проходження невеликої відстані різними стилями, спочатку зовсім вільно, потім трохи інтенсивніше;

Спеціальна розминка виконується тим способом, яким спортсмен повинен бігти в змаганнях (чи виконувати основні вправи), спочатку з помірною швидкістю, а потім зі швидкістю не нижче тієї, з якою будуть виконуватися основні вправи. Після розминки спортсмену дається відпочинок від 5 до 10-15 хв. у залежності від навантаження, отриманої під час розминки. Під час звичайного тренувального заняття лижник може відпочивати, залишаючись на дистанції. Після розминки, перед стартом, чи змаганнями особливо перед відповідальними вправами спортсмен відпочиває і вживає заходи для того, щоб не остудити організм, підтримувати тепло в м'язах і суглобах, для цього він надягає тренувальний костюм тощо [16, 57, 60].

Тривалість і зміст розминки залежать від індивідуальних особливостей спортсмена і його стану в цей день, від дистанції, до якої він готується, і умов змагань (занять).

Тривалість розминки коливається звичайно від 10 до 15-20 хв. Розминка кваліфікованих спортсменів, як правило, триває довше, ніж юнаків і дітей. Кожному спортсмену потрібно вивірити, випробувати кілька варіантів розминки і знайти кращий, найбільш придатний. Цей варіант варто застосовувати й у тренуванні, і перед змаганнями.

Однак під час змагань спортсмен не завжди буде мати можливість застосувати звичну розминку. Може трапитися і так, що температура повітря буде значно нижче звичної, це теж викликає необхідність змінити розминку - зробити її більш інтенсивною і короткою.

У тих випадках, коли можна добре розім'ятися, але між розминкою і стартом проходить більше 20 хв., за 12-15 хв. до старту потрібно зробити додаткову розминку щоб закінчити її за 8-10 хв. до старту.

Якщо розминку приходиться робити в холодних умовах (нижче -15⁰), потрібно збільшити інтенсивність виконання вправ і скоротити відпочинок між ними.

Коли немає можливості закінчити розминку вправами по дистанції, варто збільшити тривалість і інтенсивність розминки на місці в стартовому містечку, закінчивши її рухами, близькими за структурою до рухів, виконуваним на лижах (вправи з гумовими амортизаторами, лижними палицями, імітаційні вправи тощо).

У процесі тренування потрібно підготувати спортсмена до всіх цих варіантів розминки, визначити найбільш вигідний з них, тому періодично варто проводити розминку і по дистанції і на місці. Якщо заздалегідь відомі умови змагань, то в тренуваннях лижників головним чином рекомендується користатися тим варіантом розминки, що він повинен буде застосовувати під час змагань.

1.4 Характеристика засобів підготовки, які використовуються в лижному спорті

Засобами спортивного тренування є різноманітні фізичні вправи, прямо або опосередковано впливаючі на вдосконалення майстерності спортсменів. Склад засобів формується з урахуванням особливостей певного виду спорту, який є предметом спортивної спеціалізації.

Засоби спортивного тренування - фізичні вправи В.Н. Платонов умовно розподіляє на чотири групи: загальнопідготовчі, допоміжні, спеціально-підготовчі, змагальні.

До загальнопідготовчих відносяться вправи, які впливають на всебічний функціональний розвиток організму спортсмена. Вони можуть як відповідати особливостям вибраного виду спорту, так і знаходитися з ним у певному протиріччі (при вирішенні завдань всебічного і гармонійного фізичного виховання).

Допоміжні вправи передбачають рухові дії, які створюють спеціальний фундамент для подальшого вдосконалення в тій чи іншій спортивній діяльності.

Спеціально-підготовчі вправи займають центральне місце в системі тренування кваліфікованих спортсменів і охоплюють коло засобів, які вимагають елементи змагальної діяльності, а також дії, приближені до них за формою, структурою, а також за характером проявлених якостей і діяльності функціональних систем організму.

Змагальні вправи передбачають виконання комплексу рухових дій, які є предметом спортивної спеціалізації, у відповідності з існуючими правилами змагань.

У лижному спорті є цілий рід робіт, в яких дається характеристика засобів тренування.

Однією з перших робіт з лижного спорту, в якій дається коротка характеристика найважливіших тренувальних засобів лижника-гонщика, є публікація В.Н. Манжосова з співавторами.

В якості засобів автори наводять: (лижелорери) важкі та легкі; роликові ковзани; (імітація лижних ходів) з палками, без палок, крокова; багатоскоки, біг, ходьба, використання штучної лижні.

В роботі Е.І. Кудрявцева засоби тренування лижників розподіляються на основні та допоміжні, вправи розподіляють на загальнорозвиваючі та спеціальні. Спеціальні ж ділять на підготовчі, імітаційні та підводячі.

Загальнорозвиваючі вправи сприяють загальному розвитку й використовуються у всіх періодах тренування лижників різного віку та кваліфікації в певному для кожного із них об'ємі. Ці вправи використовуються для розвитку сили, витривалості, швидкості, спритності, а також розтягування, розслаблення, рівноваги.

Підготовчі вправи переважно направлені на розвиток специфічних для лижників якостей.

Імітаційні відтворюють рух лижника при пересуванні без лиж по місцевості на лижеролерах, роликових ковзанах та інше.

Підводячі автори визначили як близькі за формою і характером до основних і сприяють оволодінню технікою або ліквідувати помилки.

Окрім цього також визначається, що в багатолітній підготовці підбір вправ ведеться з урахуванням:

знань закономірностей біологічного розвитку організму вікових періодів інтенсивного розвитку тієї чи іншої якості;

вікового періоду найвищих спортивних показників в даному виді спорту;

рівня індивідуальної підготовки спортсмена;

фізичних та психічних якостей, необхідних для даного виду спорту, знання закономірностей перенесення якостей.

Причому, необхідною умовою спортивного вдосконалення автори вважають єдність загальної і спеціальної фізичної підготовки.

В більш ранньому виданні В.Г. Березіним і І.М. Бутіним проводиться аналогічна класифікація засобів тренування лижників. В той же час до загальнорозвиваючих автори відносять види спорту, які сприяють переважному розвитку однієї із фізичної якості, а також деякі види фізичної праці.

Існують два критерії, за якими вправу можна віднести до спеціально підготовчої. Це: 1) вправи, які сприяють вибірковому впливу на розвиток спеціальних якостей, які необхідні лижнику; 2) вправи, які близькі за формою і характером до основних вправ лижника і які створюють передумови до оволодіння технікою пересування на лижах.

В іншій своїй роботі І.М. Бутін основним засобом тренування лижників визначає фізичні вправи, хоча далі він їх розділяє колишнім образом на загальнорозвиваючі, спеціальні й основні. Дещо суперечним, в цьому випадку, є побажання автора про те, що при підборі загальнорозвиваючих вправ особливо важливо враховувати особливості вибраного виду спорту. В той же час нижче говориться, що спеціальні вправи використовуються для розвитку фізичних та вольових якостей, а також для вивчення елементів техніки і тактики, тобто в обох випадках з урахуванням специфіки виду спорту.

Окрім цього, автором не зовсім точно даються визначення бігу як засобу розвитку фізичних якостей.

Зокрема, рекомендується використовувати біг в тренуванні лижника-гонщика в літній час для розвитку швидкості, кросовий біг для розвитку загальної витривалості, біг по сильно пересіченій місцевості і змішане пересування є основним засобом розвитку спеціальної витривалості.

Суперечним також є і градація різних бігових пересувань, так у першому випадку можуть і повинні розвиватися другі види витривалості при певному дозуванні навантаження анаеробне, аеробне. Тим паче, визначення кросового бігу по сильно пересіченій місцевості як основного засобу розвитку спеціальної витривалості в осінній час не виконує поставлених умов в другому пункті про обов'язкову відповідність рухів по формі і характеру техніки пересування на лижах.

Імітаційні вправи в цьому підручнику рекомендує використовувати диференційовано, літом як засіб навчання і вдосконалення елементів техніки, восени - для розвитку спеціальних фізичних якостей. Відсутність в цьому визначенні розподілу імітаційних вправ, які проводяться на місці (в тому числі з гумовими амортизаторами і блочним улаштуванням), і в русі (крокова, стрибкова, з лижними палками і без) не дає можливості більш широко представити цей спеціально-підготовчий засіб.

В більш пізніх роботах по лижному спорту трактовка розподілу фізичних вправ лижника в цілому не змінюється. Так, С.К. Фомін їх розподіляє на три групи: основні, спеціально-підготовчі та допоміжні. Більш повному розшифруванню в посібнику піддаються спеціально-підготовчі засоби, до яких автор відносить: пересування на лижеролелах, роликових ковзанах і лижах, акваплані, водних лижах, самокатах, покритих замінником снігу (лузга проса і гречки, опилки дерев, рублена солома і очерет, щепки із хлорвінілу і вініпласту, пісок, роликова лижня тощо); імітаційні вправи лижника без снарядів і предметів, на снарядах і тренажерах, зі снарядами і предметами.

Проте це теоретичні передумови спеціально-підготовчих вправ, в той час коли використовується в практиці спорту тільки половина з них.

До допоміжних вправ С.К. Фомін відносить вправи переважної направленості із всіх зимових і літніх видів спорту, які направлені на виховання фізичних якостей.

Також можна відмітити, що добре сплановане і методично правильне застосування арсеналу спеціально-підготовчих (особливо імітаційних вправ і пересування на лижеролерах) має виключно важливе значення для підготовки спортсменів-лижників в районах з відносно короткою зимою, до яких відноситься і Україна. Ці вправи сприяють формуванню і вдосконаленню техніки рухових навиків у вибраному виді лижного спорту; ефективному і економічному розвитку і вдосконаленню основних спортивно-рухових якостей і вмінь спортсменів; привиття інтересу до регулярних занять психічної і фізичної підготовки лижників; придбання досвіду використання техніко-тактичних навиків і вмінь в змаганнях; всесторонньому фізичному вдосконаленню.

Крім цього, С.К. Фомін рекомендує для виховання спеціальних якостей лижника-гонщика застосовувати різні вправи з предметами і без предметів, на тренажерах і з їх допомогою в умовах місцевості. При цьому наводиться великий перелік справ, які можна застосовувати в лижному спорті в безсніговий час.

В.Н. Кіпль в книзі «Лижі» дає визначення засобам підготовки лижників.

Загальнорозвиваючі вправи ним представлені як сприяючі всебічному гармонійному розвитку організму спортсмена і направлені на розвиток фізичних якостей. В той час автор пропонує широко їх використовувати і кваліфікованим лижникам в річному циклі підготовки, хоча найбільшу питому вагу цих вправ припадає на загальнопідготовчий етап (квітень-червень).

До спеціально-підготовчих В.Н. Кіпль відносить загальноприйняті засоби, вище перечисленні.

Поряд з цим автор виділяє і допоміжні вправи.

До таких вправ він відносить рухові дії, які сприяють створення спеціального фундаменту для послідуючого вдосконалення в лижах, які сприяють розвитку спеціальних фізичних якостей, необхідних лижнику для підвищення швидкості пересування на лижах. В цю групу включають вправи, вибірково впливаючі на окремі системи організму і груп м'язів, які приймають участь в пересуванні на лижах.

Виділення допоміжних засобів дає можливість більш широко розглядати використовуючі вправи на лижах і сприяє класифікації приведених в працях В.Н. Платонова (1980, 1987) і Ю.В. Верхошанського (1988).

Змагальні вправи містять в собі використання всіх засобів пересування на лижах після фізичного навантаження в умовах змагань або наближених до них в відповідності з існуючими правилами змагань.

Ю.А. Каширцев і Н.І. Кузьмін в своїй роботі дають дещо іншу класифікацію фізичних вправ в тренуванні лижників. Всі справи вони розділили на дві групи: основні і допоміжні. В свою чергу, допоміжні підрозділяються на загальнорозвиваючі, підводящі і спеціально-підготовчі.

Виділення в окрему групу підходящих справ видно цілеспрямовано в лижах, які є складнокоординаційним видом спорту.

Приведені роботи, в яких представлена класифікація засобів підготовки в лижному спорті показує, що для лижних гонок властиві основні засоби, спеціально-підготовчі і загально-підготовчі.

2. Методи й організація дослідження

2.1 Загальна характеристика методів досліджень

Для рішення поставлених завдань використовувалися слідуючи методи дослідження:

Теоретичний аналіз та узагальнення даних літератури;

Опитування та анкетування тренерів і спортсменів;

Педагогічні спостереження;

Педагогічний експеримент;

Статистична обробка матеріалів.

2.1.1 Теоретичний аналіз та узагальнення даних літератури

Проводився в процесі вивчення стану питання, формування робочої гіпотези та постановки мети дослідження, складання експериментальної програми та обговорення отриманих результатів.

Аналіз літературних джерел дозволив виявити, яке велике значення у спорті має розминка. Які завдання повинні вирішуватися під час її виконання. Робота з літературою дозволила розглянути загальні основи побудови розминки, розкрити зміст та структуру розминки а також розглянути особливості передзмагальної розминки. У процесі роботи було вивчено і проаналізовано більш ніж 80 джерел літератури, 68 із яких представлені в списку використаної літератури.

Для підвищення якості анкетування і перед початком остаточного опитування, анкета піддавалася експертній оцінці (попередня анкета) і удосконалювалася відповідно до висловлень і коректування експертів (n-12).

Проведене анкетування дозволило усвідомити актуальність дослідження, уточнити задачі роботи і вивчити стан питання щодо побудови розминки кваліфікованих лижників, перед змаганнями на короткі дистанції. Усього на питання анкети відповіло 18 тренерів, фахівців і спортсменів.

Матеріали опитувальних методів підлягали математичній обробці. Первинна обробка даних полягала в складанні матриці, куди заносилися результати відповідей на питання, що потім аналізувалися й узагальнювалися. Підсумки підрахунків результатів відповідей здійснювалися шляхом перекладу їх у процентне співвідношення. Результати анкетування представлені в третьому розділі особистих досліджень.

Педагогічні спостереження.

Здійснювалися у процесі учбово-тренувальних занять, контрольних тренувань та змагань, у ході яких фіксувалося виконання розминки перед початком тренувальної та змагальної роботи, виконання тренувальних навантажень і результати спортсменів.

Педагогічний експеримент.

Основний метод дослідження - був спрямований на експериментальну перевірку ефективності розробленої програми. Яка передбачала визначення обґрунтованості структури, змісту, тривалості та інтенсивності передзмагальної розминки лижників-гонщиків (І-ІІ розрядів), на короткі дистанції.

При розробці експериментальної програми ми прагнули привести її у відповідність з сучасними тенденціями розвитку спортивної науки і практики. Розглянути тренувальний процес у світі системно-структурного підходу і вирішити завдання оптимізації тренувального процесу кваліфікованих плавців, на короткі дистанції.

Статистична обробка матеріалів.

З метою кількісного аналізу проведених досліджень і встановлення статичної залежності нами були використані загальноприйняті (С.А. Айвазян, В.С. Мхитарян, В.С. Иванов, Л.А. Сошникова і інші) способи обробки даних з обчисленням наступних показників:

? - сума;

- середнє арифметичне;

у - середнє квадратичне відхилення;

Sх - помилка середнього арифметичного;

V - коефіцієнт варіації;

Математична обробка матеріалу проводилася з використанням ПЕОМ Pentium по стандартних програмах StatGraphics 2.1, Statistica 5.7.

2.2 Організація дослідження

Рішення поставлених задач передбачало проведення циклу паралельно-послідовних досліджень, умовно розділених на два етапи.

На першому етапі проводилося вивчення і аналіз наукової і методичної літератури, практики підготовки кваліфікованих спортсменів. Досліджувалася організація проведення передзмагальної розминки, і розминки перед тренувальним процесом, а також методика педагогічного контролю за станом спортсменів.

На другому етапі проводився основний педагогічний експеримент. Який був спрямований на експериментальну перевірку ефективності передзмагальної розминки у лижників-гонщиків молодших розрядів (І-ІІ розрядів).

Педагогічні дослідження проводилися на лижній базі «Темп». Дві групи (контрольна і експериментальна), водночас проводили розминку (різну за інтенсивністю і часом), під керівництвом експериментатора. Загальну частину розминки виконували індивідуально після методичних рекомендацій експериментатора.

У педагогічних дослідженнях взяли участь 20 лижників-гонщиків (І-ІІ розрядів), з них 16 другого розряду і 4 першого, які навчаються та тренуються в ДЮСШ №3, м. Харкова.

3. Результати досліджень

3.1 Дослідження різновидів передзмагальної розминки лижників-гонщиків молодших розрядів

Успіх у спорті, як і в інших видах діяльності людини, залежить від ряду умов, як від особливостей процесів навчання, виховання, тренування так і від методики підготовки до змагань.

На етапі передзмагального експерименту зважувалася задача встановлення тривалості й інтенсивності передзмагальної розминки перед короткими змагальними дистанціями. Ні в науково-методичній літературі, ні в опитуванні тренерів і спортсменів точної обґрунтованої відповіді ми не знайшли, тому нами було проведено анкетування за допомогою якого ми знайшли відповіді на деякі моменти стосовно передзмагальної розминки лижників-гонщиків на короткі дистанції. На питання, чи виконуєте Ви розминку, (з групою, індивідуально), перед початком змагань, позитивно відповіли всі респонденти. 78% хвилюються перед початком змагань, 86% відчувають «бойову готовність», а 14% передстартову апатію. Практично всі 98% спортсменів, виконують і загальну і спеціальну частину розминки, але співвідношення цих частин різне. Те що стосується часу і інтенсивності виконання розминки перед стартом, то 69% з числа опитаних вважають, що розминка на короткі дистанції повинна бути короткою за часом і 41% тривалою, а інтенсивною вважають 92% опитаних. Після закінчення передстартової розминки 37% лижників ідуть на старт, а 63% відпочивають приблизно 10-15 хвилин. Отримані відповіді, показали нам, що передстартова розминка лижників І-ІІ розрядів виконується без дотримання чіткої послідовності, часу, інтенсивності і інтервалу відпочинку перед початком старту. Все це і послужило визначенням задачі наступного дослідження.

Перед початком педагогічних досліджень нами було проведено контрольне тренування, з лижниками І-ІІ розрядів, на дистанції 1000 метрів вільним стилем (табл. 3.1). Метою даного старту було формування двох приблизно однакових груп, як по віко-кваліфікаційному рівню, так і за результатами показаним на контрольних змаганнях. Як видно із отриманих даних усі спортсмени мали приблизно однаковий результат, як на окремих ділянках, так і кінцевий фінішний результат, що дає нам можливість стверджувати про однорідний склад спортсменів за віко-кваліфікаційним рівнем. Розподіл спортсменів на групи (експериментальну і контрольну), здійснювався з максимальним урахуванням усіх сильних і слабких сторін спортсменів.

У зв'язку з тим, що швидкість на коротких дистанціях (на всіх її ділянках) відносно стабільна, необхідність якісного підходу до підготовки функцій організму особливо необхідна.

Було визначено два варіанти розминки лижників, це коротка інтенсивна тривалістю 15-20 хвилин (експериментальна група А) і тривала 30-35 хвилин неінтенсивна (контрольна група Б). Засоби в розминці були однакові.

Передзмагальна розминка лижників (I-II розрядів) містила в собі дві частини: загальну і спеціальну. Загальна частина складалася з комплексу загальрозвиваючих вправ, що по своєму змісту були однаковими, як для контрольної, так і для експериментальної групи. Спеціальна частина розминки містила в собі вправи, які виконувалися безпосередньо по дистанції. Єдиним розходженням була різна інтенсивність виконання вправ, що фіксувалася по частоті серцевих скорочень і часу виконання загальної і спеціальної частини розминки.

Таблиця 3.1. Результати контрольного проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем (до початку дослідження)

№	Прізвище	Розряд	Час проходження 100 м., відрізків дистанції (с)
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Час фінішу
1	Воровий Олександр	II	15	15	17	18	15	16	20	21	21	20	2.58
2	Хамємов Денис	II	15	16	18	19	16	17	19	21	22	21	3.04
3	Кудашкін Дмитро	I	14	14	15	17	13	15	18	19	19	18	2.42
4	Шарко Роман	II	16	15	15	19	15	17	21	22	22	19	3.01
5	Зургалідзе Андрій	II	15	16	18	19	16	20	21	21	22	21	3.09
6	Смірнов Сергій	II	16	15	17	23	18	20	22	24	22	20	3.17
7	Коритько Андрій	II	15	15	17	19	17	20	22	21	21	22	3.09
8	Задорожний Юрій	II	16	16	15	20	17	19	22	23	22	19	3.09
9	Кучук Олександр	II	17	16	17	21	18	23	23	24	22	21	3.22
10	Фролов Владислав	II	15	16	18	21	22	22	21	20	21	22	3.18
11	Лутченко Олександр	I	14	13	15	16	13	15	17	18	17	17	2.35
12	Вєчоркін Олег	II	16	17	18	20	19	21	21	23	22	20	3.17
13	Богданов Андрій	II	17	18	17	22	17	19	22	24	21	22	3.19
14	Мастєров Вадим	II	15	16	16	18	15	17	19	21	20	19	2.56
15	Матвієв Анатолій	I	14	13	15	16	14	17	17	18	19	18	2.41
16	Котляров Олександр	II	15	15	18	22	19	19	21	22	20	19	3.10
17	Харчєнко Олександр	II	17	17	18	21	16	18	21	22	22	21	3.13
18	Сопрутянов Олександр	II	16	17	19	23	22	24	22	23	22	22	3.30
19	Борисов Сергій	I	13	14	14	16	13	15	17	19	18	17	2.36
20	Крамной Богдан	II	17	15	16	22	19	18	23	22	22	20	3.14

Так, середньогрупова частота серцевих скорочень експериментальної і контрольної групи були різними. Загально підготовча частина, експериментальною групою виконувалася на пульсі 150±10 уд/хв, контрольною 120±10 уд/хв відповідно.

Спеціально-підготовча частина експериментальної і контрольної групи склали 170±10 уд/хв і 150±10 уд/хв відповідно. Інтервал відпочинку після розминки і початком старту складав від 3 до 10 хв. ±15 сек.

У ході педагогічного експерименту просліджувалася динаміка спортивних результатів під впливом розминки різної тривалості і інтенсивності. Ефективність варіантів розминки визначалася по часу проходження окремих відрізків змагальної дистанції, та кінцевому спортивному результату спортсменів, а також середньогруповому результату експериментальної і контрольної групи.

Для визначення впливу даних варіантів розминки на фізичну працездатність, було проведено педагогічне дослідження безпосередньо у контрольних змаганнях.

Тестом для визначення ефективності варіантів розминки було проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем, де фізична працездатність спортсменів (експериментальної А і контрольної Б групи) після впливу варіантів розминки, оцінювалася часом проходження кожних 100 метрів і кінцевому результату, які представлені в таблицях 3.2, 3.3 і рисунках 3.1, 3.2.

Отримані дані свідчать про те, що застосування двох варіантів розминки, однаковими за змістом, але різними за часом проведення і режиму виконанню, різні. Середньогрупові результати проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем спортсменами експериментальної і контрольної груп указують на значну перевагу перших.

Таблиця 3.2. Результати проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем (група А)

№	Прізвище Ім'я	Розряд	Час проходження 100 м., відрізків дистанції (с)
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Час фінішу
1	Шарко Роман	III	14	14	16	17	14	17	20	20	21	19	2:52
2	Крамной Богдан	III	15	15	16	18	15	18	18	20	22	20	2:57
3	Кудашкін Дмитро	II	15	15	14	16	14	16	19	20	20	19	2:48
4	Воровий Олександр	III	16	15	15	17	14	17	20	21	20	19	2:54
5	Зургалідзе Андрій	III	15	15	17	18	17	20	20	21	22	20	3:05
6	Хамємов Денис	III	16	15	15	17	17	20	21	20	20	19	3:00
7	Коритько Андрій	III	16	15	16	17	16	18	20	22	21	19	3:00
8	Борисов Сергій	II	17	15	16	17	15	19	22	21	21	20	3:03
9	Мастєров Вадим	III	14	13	13	15	14	16	17	18	17	17	2:34
10	Харчєнко Олександр	III	16	15	15	17	19	19	21	22	21	19	3:04
У	загальна сума	154	147	153	169	155	180	198	205	205	191	29:17,0
	середнє арифметичне	15,4	14,7	15,3	16,9	15,5	18	19,8	20,5	20,5	19,1	2:55,7
у2	дисперсія	0,93	0,45	1,34	0,76	2,94	2,22	2,17	1,38	2,05	0,76	15,06
у	стандартне відхилення	0,96	0,67	1,16	0,87	1,71	1,49	1,47	1,17	1,43	0,87	11,85
Sх	помилка середнього	0,30	0,21	0,36	0,27	0,54	0,47	0,46	0,37	0,45	0,27	3,749
V	коефіцієнт варіації	0,06	0,04	0,07	0,05	0,11	0,08	0,07	0,05	0,07	0,04	0,678

Таблиця 3.3. Результати проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем (група Б)

№	Прізвище Ім'я	Розряд	Час проходження 100 м., відрізків дистанції (с)
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Час фінішу
1	Лутченко Олександр	II	15	17	19	23	20	22	22	23	22	21	3:24
2	Кучук Олександр	III	16	15	15	19	19	19	22	22	20	20	3:07
3	Богданов Андрій	III	16	15	18	22	18	21	22	24	22	20	3:28
4	Котляров Олександр	III	17	15	18	20	22	21	22	21	21	20	3:27
5	Матвієв Анатолій	II	15	13	15	17	15	15	17	19	18	18	2:42
6	Вєчоркін Олег	III	17	16	18	20	19	21	21	23	22	20	3:27
7	Фролов Владислав	III	17	15	17	21	20	19	21	22	21	20	3:23
8	Сопрутянов Олександр	III	14	13	14	16	15	18	17	19	19	18	2:43
9	Задорожний Юрій	III	16	14	15	18	19	20	21	22	19	19	3:03
10	Смірнов Сергій	III	17	16	19	20	21	24	22	22	22	20	3:23
У	загальна сума	160	149	168	196	188	200	207	217	206	196	31:27,0
	середнє арифметичне	16	14,9	16,8	19,6	18,8	20	20,7	21,7	20,6	19,6	3:08,7
у2	дисперсія	1,11	1,65	3,51	4,71	5,28	6,0	4,01	2,67	2,26	0,93	32,17
у	стандартне відхилення	1,05	1,28	1,87	2,17	2,3	2,44	2,00	1,63	1,50	0,96	17,25
Sх	помилка середнього	0,33	0,4	0,59	0,68	0,72	0,77	0,63	0,51	0,47	0,30	5,46
V	коефіцієнт варіації	0,06	0,08	0,11	0,11	0,12	0,12	0,09	0,07	0,07	0,04	0,91



Рис. 3.1. Результати проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем, групи А і Б (середнє арифметичне груп на кожних 100 метрових відрізках, сек.)

Рис. 3.2. Результати проходження 1000 метрової дистанції вільним стилем, групи А і Б (коефіцієнт варіації, %)

Так загальний час експериментальної групи склав 29 хвилин 17 секунд (середній результат спортсменів дорівнює 2 хвилини 55 секунд і 7 десятих секунди), контрольної групи 31 хвилину 27 секунди (середній результат спортсменів дорівнює 3 хвилини 08 секунд і 7 десятих секунди). Середньогрупова різниця експериментальної і контрольної групи склала 2 хвилини 10 секунд, а середній результат спортсменів цих груп дорівнює приблизно 12-13 секунд (табл. 3.2, 3.3 і рис. 3.1).

Цей факт можна пояснити, швидше за все тим, що організм спортсменів експериментальної групи впрацьовується більш швидше в змагальну діяльність, ніж спортсменів контрольної групи, що значною мірою позначається на більш швидкому пробіганню 1000 метрового відрізку. Особливо чітко це просліджується на перших п'ятьох стометрових відрізках, коли починається впрацьовування органів, систем і м'язів у змагальну діяльність (табл. 3.2, 3.3 і рис. 3.1). У перевагу експериментальної групи вказує і знижений коефіцієнт варіації, що характеризує відносну міру розсіювання ознаки. У нашому випадку такою ознакою був час груп при проходженні кожних ста метрів (рис. 3.2).

Таким чином, результати дослідження показали, що коротка й інтенсивна розминка тривалістю в 15-20 хвилин і інтервалом відпочинку від 3 до 10 хвилини перед початком старту, сприяє в значній мірі стабільності проходження змагальної дистанції, особливо на перших 400-500 метрах, коли організм спортсменів опрацьовується в змагальний ритм. Це дозволяє говорити про те, що використання схожості структури та інтенсивності виконання дає більш переносний ефект, де утягування і опрацьовування організму йде більш швидше і якісніше.

Висновки

По даним науково-методичної літератури, та узагальнення практичного досвіду тренерів і фахівців, по використанню розминки лижниками-гонщиками перед короткими змагальними дистанціями було встановлено, що застосування засобів в розминці, структура та побудови її обґрунтовано недостатньо. Відсутня методика проведення передзмагальної розминки для лижників (І-ІІ розрядів), на короткі дистанції.

Проведене анкетування, тренерів і спортсменів показало, що 78% хвилюються перед початком змагань, 86% відчувають «бойову готовність», а 14% передстартову апатію. Практично всі 98% спортсменів, виконують і загальну і спеціальну частину розминки, але співвідношення цих частин різне. Те що стосується часу і інтенсивності виконання розминки перед стартом, то 69% з числа опитаних вважають, що розминка на короткі дистанції повинна бути короткою за часом і 41% тривалою, а інтенсивною вважають 92% опитаних.

Передстартова розминка лижників (І-ІІ розрядів) на короткі дистанції повинна складатися з загальнопідготовчої та спеціально-підготовчої частин, які доцільно виконувати на таких пульсових режимах: загальнопідготовчу частину на пульсі 150±10 уд/хв., спеціально-підготовчу частину на пульсі 170±10 уд/хв. Виконання розминки на таких пульсових режимах сприяє кращому опрацьовуванню спортсменів у змагальний ритм.

При підготовці до змагань на короткі дистанції, передстартова розминка лижників (І-ІІ розрядів), повинна бути короткою, інтенсивною і не перевищувати 25 хвилин, де загальнопідготовча частина може коливатися в межах 10-12 хвилин, спеціально-підготовча частина відповідно 13-15 хвилин, а інтервал відпочинку після розминки і початком старту має знаходитися у діапазоні від 3 до 10 хв.±15 сек.

Спортсмени, що виконували коротку й інтенсивну розминку, на перших 400-500 метрах у середньому долають швидше своїх суперників на 2-5 секунди на кожних 100 метрах. Так загальний командний час експериментальної групи склав 29 хвилин 17 секунд, контрольної групи 31 хвилин 27 секунди. Середньо групова різниця між групами склала 2 хвилини 10 секунд, а середній результат спортсменів експериментальної групи дорівнює приблизно 12-13 секунд.

Результати, які були отримані в ході педагогічного дослідження показали, що проведення короткої і інтенсивної розминки, перед спринтерськими дистанціями, на пульсових режимах наближених до рівня порогу анаеробного обміну (ПАНО), сприяє більш швидкому і стабільному проходженню перших 400-500 метрів, а також дає більш переносний ефект, де утягування і опрацьовування організму спортсменів йде більш швидше і якісніше.