Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Розробка маршруту подорожі по заданих пунктах

Вихідні дані

проформа подорож маршрут перевезення

Країни відвідування:

Великобританія-Україна-Індія-ПАР-Уругвай-Оман-Куба

Генеральною країною є перша країна в переліку, вона ж є й останньою країною подорожі.

Послідовність кругового маршруту з урахуванням факторів географічної близькості країн, зручності видів транспорту, а також часу, витраченого на перевезення, буде виглядати в таким чином:

Великобританія-Україна-Індія - Оман-ПАР-Уругвай - Куба - Великобританія

Виліт (відправлення) з кожної країни здійснюється в один і той же час по UTC.

Подорож починається 02.04.2012 року в 17:00 по UTC.

Зважаючи на те, що перебування в кожній країні приймається рівним 7 діб з моменту прибуття залежно від кількості визначних пам'яток, а загальна тривалість подорожі не повинна перевищувати 8 тижнів, складемо наступну таблицю:



Країна	Великобританія	Україна	Індія	Оман	ПАР	Уругвай	Куба
Дата і час вильоту (UTC)	02.04.12	02.04.12	09.04.12	16.04.12	23.04.12	30.05.12	06.05.12
	17:00	17:00	17:00	17:00	17:00	17:00	17:00
Час стосовно UTC	(UTC0)	UTC+3	UTC+5:30	UTC+4	UTC+2	UTC-2	UTC-5
Дата і час вильоту (місцевий)	02.04.12	09.04.12	16.04.04	2304.12	30.05.12	06.05.12	13.05.12
	17:00	20:00	22:30	21:00	19:00	15:00	12:00

1. Заповнення проформи

Заповнюється бланк Проформи, який використовується авіатранспортними агентствами, по маршруту проходження. Дату й час зазначено місцевий та UTC.

Маршрут для містер/місіс/міс			Оформлено
Адреса			Перевізник АВС 3.
Поштовий індекс
Місто
Телефон	домашній
	робочий
						Всесвітні експерти Перевезень
Дата оформлення		1-а дата замовлення	Метод повідомлення: телефон, персональний, супроводжувальний лист, телекс, факс, інше
Від			день	дата	місцевий час	номер рейса	клас	зауваження/ зв'язок із готелю та т. Ін.
Місто/аеропорт
Лондон	DEP	Пн	02.04.12	17:00		Y
До
Київ	ARR	Пн	02.04.12	20:00		Y
	DEP		09.04.12	20:00		Y
До
Нью-Делі	ARR	Пн	09.04.12	22:30		Y
	DEP		16.04.12	22:30		Y
до	ARR	Пн	16.04.12	21:00		Y
Маскат
	DEP		23.04.12	21:00		Y
До
Кейптаун	ARR	Пн	23.04.12	19:00		Y
	DEP		30.04.12	19:00		Y
До
Мондевідео	ARR	Пн	30.04.12	15:00		Y
	DEP		06.05.12	15:00		Y
До
Гавана	ARR	Пн	06.05.12	12:00		Y
	DEP		13.05.12	12:00
До Лондона	ARR	Пн	13.05.12	17:00
Паспортні дані	Тариф
В'їздна віза/дозволяє в'їзд
Транзитна віза для
Інше	Номер квитка, бірки
Необхідні щеплення від: холери жовтої лихиталияки	Деталі оплати
Що рекомендується для профілактичного лікування	Збори
PNR							Аеропортові збори

2. Коротка характеристика країн по маршруту подорожі

Країна	Столиця	Площа, тис. кв. км.	Населення, млн. чол.	Офіційна мова	Релігія	Форми правління	Грошова одиниця
Великобританія	Лондон	244	58,4	англійська	католицизм	конституційна монархія	Фунт стемрлінгів
Україна	Київ	603,6	45,6	українська	православ'я	президентсько-парламентська республіка	гривня
Індія	Нью-Делі	3 287,6	1 210,2	Гінді та англійська	індуїзм, буддизм, джайнізм та сікхізм	Федеративна республіка, Парламентаризм	Індійська рупія (INR)
ПАР	Кейптаун (законодавча) Преторія (адміністративна) Блумфонтейн (судова)	1221	50,6	Англійська, африкаанс, ндебеле, коса, зулу,	християнство, атеїзм	Парламентська демократія	Ранд (ZAR)
Уругвай	Монтевідео	176	3,4	іспанська	католицизм	Конституційна республіка	Уругвайський песо (UYU)
Оман	Маскат	309,5	2,6	Арабська	мусульманство	Абсолютна монархія	Оманський реал (OMR)
Куба	Гавана	110,9	11,4	іспанська	сантерия	Соціалістична Республік	Кубинський песо (CUP)

Куба

Офіційна назва - Республіка Куба (Repъblica de Cuba - ісп. мова, Republic of Cuba - англ. мова).

Географічне положення - розташована в Вест-Індії, на острові Куба і Хувентуд, а також прилеглих до них 1600 островів з групи Великих Антильських островів.

Територія - 110 860 кв. км.

Населення - понад 11,2 млн.: 65% - представники білої раси, 12% - афроамериканці, 22% - мулати.

Столиця - понад 2,2 млн. осіб.

Адміністративний поділ - 15 провінцій, у тому числі столиця Гавана. Провінції поділяються на муніципії. Острів Молоді (був. острів Пінос) виділений у муніципію.

Офіційна мова - іспанська.

Релігія - переважна частина віруючих - католики.



	Державний герб - має форму стрілчастого щита, розділеного на три поля. На верхньому, горизонтальному полі зображений золотий ключ, що лежить на тлі моря у променях сонця, яке сходить, між двома горами, що символізує положення Куби - нової держави, яка виникла у Мексиканській затоці між двома Америками. Діагональні білі та сині смуги на лівому вертикальному полі відображають адміністративний поділ острова у колоніальний період. На правому вертикальному полі - кубинський пейзаж з королівською пальмою на першому плані, що символізує незламний характер кубинського народу. Державний прапор - офіційно затверджений 20 травня 1902 року після проголошення незалежності від США. Прапор являє собою прямокутне полотнище, розділене на 5 рівних синіх та білих смуг. У древка розміщений червоний рівнобедрений трикутних на якому розміщена біла п'ятикутна зірка. Згідно з офіційною інформацією три синіх стрічки символізують три частини на які Куба була поділена іспанцями. Дві білі стрічки - прагнення до незалежності. Рівнобедрений трикутник - рівність, братерство та свобода, а червоний колір на ньому - кров, яка була пролита за незалежність острову. Біла зірка символізує свободу.

Державний гімн - «La Bayamesa». Гімн народився у місті Баямо у розпал війни за незалежність. У 1867 р. Педро Фігередо написав мелодію гімну, а у 1868 році, коли війська повстанців зайняли Баямо, він склав текст цього бойового гімну кубинців.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, Організація Американських держав, МФЧХіЧП та інші.

Домен інтернету - .cu

Географія. Республіка Куба - держава і найбільший острів - розташована на архіпелазі Великих Антильських островів. Територія Республіки Куба становить 110 860 кв. км. Вона включає, крім однойменного острова, майже 1600 дрібних прибережних острівців і острів Хувентуд (колишній Пінос). Острів Куба витягнутий у широтному напрямку на 1260 км, омивається на півночі і сході Атлантичним океаном, на півдні - Карибським морем, західний край острова розташований у Мексиканській затоці. На відстані 145 км на північ від Куби знаходиться півострів Флорида, відокремлений від Куби Флоридською протокою; на сході Навітряна протока шириною близько 90 км відокремлює від Куби острів Гаїті.

Берегова лінія Куби, ускладнена численними затоками, півостровами і прибережними рифами, має загальну довжину близько 5746 км. На північному узбережжі острова переважають рівнинні й ерозійно-тектонічні береги, на південному сході - скидні прямолінійні, на південному узбережжі і на острові Пінос - дельтового типу і біогенні (коралові і мангрові). Численні глибокі затоки - «сумки» - з прекрасними бухтами Кабаньяс, Маріель, Гавана, Матансас, Нуевітас, Ніпе - на півночі, Сьєнфуегос, Сантьяго-де-Куба, Гуантанамо - на півдні.

Клімат. Клімат тропічний, пасатний з яскраво вираженим дощовим сезоном (травень - жовтень). Середня температура січня 22,5°С, серпня 27,8° С. Мінімальна температура не нижче 5° С, максимальна сягає 40° С. Річна сума опадів на рівнинах 1000-1200 мм, у горах до 2200 мм. Протягом сезону дощів спостерігається 2 максимуми. Червневий відповідає періодові зенітних дощів, жовтневий пов'язаний із проходженням тропічного фронту, на лінії якого виникають руйнівні урагани, що захоплюють головним чином західні райони Куби. Сухий сезон триває з листопада по квітень і найбільш яскраво виражений на рівнинах півдня.

Республіка Куба - соціалістична держава. Діє Конституція Республіки Куба, яка схвалена всенародним референдумом 15 лютого 1976 р. і набрала чинності 24 лютого 1976 р., з поправками від липня 1992 р. і червня 2002 р.

Найвищий орган державної влади - Національна асамблея народної влади, яка з числа своїх депутатів обирає Державну раду, що складається з голови, першого заступника голови, 5 заступників голови, секретаря і 2З членів. Державна рада є постійно діючим органом Національної асамблеї народної влади, який представляє її між сесіями і втілює в життя її рішення. Державна рада підзвітна Національній асамблеї народної влади. Термін повноважень Державної влади закінчується при завершенні виборів нової асамблеї. Голова Державної ради є главою держави і уряду, верховним головнокомандуючим збройними силами, очолює Раду національної оборони.

Голова Державної ради Республіки Куба - Рауль КАСТРО РУС. Обраний 24 лютого 2008 року. Перший заступник голови - Хосе Рамон МАЧАДО ВЕНТУРА.

Законодавчий орган - Національна асамблея народної влади, депутати якої обираються загальним прямим таємним голосуванням. Термін повноважень Національної асамблеї народної влади - 5 років. Обрана 20 січня 2008 р. На першій сесії Національна асамблея народної влади з числа своїх депутатів обирає голову, заступника голови і секретаря. Голова Національної асамблеї народної влади - Рікардо АЛАРКОН де КЕСАДА.

Найвищим виконавчим органом влади є Рада Міністрів Республіки Куба(уряд), члени якої подаються на затвердження Національній асамблеї народної влади головою Державної ради. Рада Міністрів підпорядкована і звітує про свою діяльність перед Національною асамблеєю народної влади. Голова Ради міністрів - Рауль КАСТРО РУС.

Економіка Куби є однією з найбільш націоналізованих у світі. Найвищі темпи колективізації зафіксовані у перші два післяреволюційних роки, коли у власність держави і під її управління перейшла більшість промислових і гірничодобувних підприємств, будівельних організацій, значна частина фінансових установ, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а також близько третини сільськогосподарського виробництва.

Економічна політика, яка проводилася кубинським керівництвом у перші роки після революції (1959-1963) і була спрямована переважно на розвиток важкої промисловості, закінчилася провалом, і на зміну їй у 1963 р. прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових.

Наслідком великих капіталовкладень у виробництво м'ясомолочної продукції і розведення цитрусових культур стало значне збільшення обсягу виробленої в цих галузях продукції порівняно з дореволюційним рівнем. У той же час виробництво тютюну, кави, рису, бобів і овочів - традиційних сільськогосподарських культур, що складають основу «нецукрового землеробства», - залишалося практично стабільним або знижувалося.

Найдорожчою корисною копалиною в Кубі є нікель, запаси якого становлять майже 10% розвіданих світових запасів; поклади нікелевої руди розташовані на східному краї острова. Виробництво нікелевого концентрату здійснюється на двох побудованих США гірничо-металургійних комбінатах.

Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця - на початку століття, центральна автомагістраль - у 1930-х роках, авіаційне сполучення почало своє існування в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршився, а довжина шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. Наприкінці 1980-х років на Кубі було 13116 км доріг із твердим покриттям. Одним із досягнень післяреволюційної Куби стало створення торговельного флоту.

Джерелом понад 60% вироблюваної на Кубі енергії є нафта. Кількість нафти, що добувається в країні, невелика, тому основна її частина поставляється з-за кордону. Хоча проведені в країні пошуки нафтових родовищ дали позитивний результат. У країні є 3 нафтопереробні заводи, усі вони були побудовані до революції, два за допомогою США й один - Великобританії.

Потреби Куби в промисловому і транспортному устаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини і багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону. Понад 80% експортних надходжень Куба одержує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель і сигари. Пріоритетними стали відносини з Канадою, країнами ЄС, Росією, Китаєм і Японією.

Свята та вихідні

1 січня - День Національного звільнення і річниця перемоги революції.

1 травня - День міжнародної солідарності трудящих, завжди велике свято на Кубі.

26 липня - День початку національного повстання (1953 р.) (25 і 27 липня також святкові дні).

10 жовтня - річниця початку війни за незалежність. Знамениті гаванські карнавали проходять у місті упродовж всього літа.

Грошова одиниця Кубинський песо (CUP) дорівнює 100 сентаво. У туристичній сфері приймають практично тільки долари США, причому в переважній більшості випадків - тільки дрібні купюри.

	100 пессо.

Фестивалі. Відомі і популярні лютневі карнавали, практично відмінені в 1990 р. у зв'язку з скрутним економічним становищем, у наші дні відроджені в Гавані, Варадеро, Сан-Хуан-де-Лос-Ремедьосі та Сантьяго-де-Кубі (24-26 липня). Раз у 2 роки в Гавані проходить Міжнародний фестиваль гітари (травень). Одна з найцікавіших подій столиці - «Каросас» («карнавал колісниць»), коли 3 літні вечори підряд Гаваною роз'їжджають фантастичні пересувні сценічні майданчики, проводяться ходи «компарсас» (піші ансамблі) і «муньеконес» (величезні ляльки), численні карнавали і музичні виступи. Також щосуботи влітку в столиці проходять «ферії» - мальовничі ярмарки народних промислів. Фестиваль карибської Культури проводиться в червні-липні. Найвідоміший фестиваль країни - Міжнародний фестиваль латиноамериканського кіно (грудень). Раз у два роки (лютий) проводиться Гаванський міжнародний джазовий фестиваль. Наприкінці лютого в столиці проводиться Міжнародний фестиваль кубинських сигар, а також проходять Міжнародний гаванський фестиваль театру (раз у 2 роки, вересень) і Гаванський фестиваль сучасної музики (Фестиваль звуку, жовтень).

Визначні місця. Незважаючи на численні політичні катаклізми, якими так багата історія цієї країни, Куба як і раніше залишається одним з найбільш відвідуваних туристами місць у Карибському морі. Сотні тисяч туристів з усього світу щорічно приїжджають на Кубу, приваблені її теплим кліматом, прекрасним морем, багатою історією островів і популярними кубинськими сигарами і ромом.

Гавана розташована на північному заході острова і веде свою історію з 1515 р. Місто дуже мальовниче - чудові маєтки періоду іспанського панування розташовані поряд з будівлями в стилі «соцреалізму», ультрасучасні хмарочоси - зі старими будинками околиць, а помпезні готелі в прибережній частині міста - з численними церквами. Історичне ядро міста - Стара Гавана - розташоване навколо порту і Гаванської бухти. Вузьку протоку в гавань з двох боків охороняють стародавні фортеці Кастильо-дель-Морро (1589-1630 р.), Кастильо-де-ла-Пунта (Кастильо-де-Сан-Сальвадор-де-ла-Пунта) і маяк (1845 р.), а західний берег - форти Ла-Кабанья (Сан-Карлос-де-ла-Кабанья) і Ла-Реаль-Фуерса (1555-77 р., найстаріше фортифікаційне спорудження в Америці), у якому зараз розташований Музей стародавньої зброї. Від гаванської набережної Малекон (улюблене місце прогулянок городян і арена проведення традиційних лютневих карнавалів), що лежить практично під стінами фортів, починається центральна вулиця Гавани - Пасео-дель-Прадо або просто Прадо. Бульвар вважається однією з найголовніших пам'яток архітектури старої Гавани - вимощений мармуровими плитами й засаджений деревами, забудований колоритними маєтками в староіспанському стилі, у наші дні він є одним з найулюбленіших місць відпочинку. На Прадо розташований будинок Національного Капітолію, побудований за образом і подобою вашингтонського, зараз тут розміщуються Академія наук Куби, Національна бібліотека науки і техніки і Краєзнавчий музей. Неподалік знаходяться колишній президентський палац (зараз - Музей революції), палац губернатора (зараз - Музей міста Гавани) і меморіал «Гранма» на честь легендарної яхти, на якій кубинські революціонери на чолі з Кастро висадилися на острів у 1956 р.

У Гавані безліч музеїв, серед яких особливо виділяються Музей боротьби з неграмотністю, Національний музей, Колоніальний і Антропологічний музеї, будинок-музей Ернеста Хемінгуея в садибі «Віхія», Історичний музей Гуанабокоа і своєрідний «настінний музей» бару «Бодегіта-дель-Медіо», у якому зберігається безліч автографів відомих людей ХХ століття. Обов'язково варто відвідати монастир Санта-Клара (1644 р.), кафедральний собор Непорочного Зачаття (1656 р.), міську Ратушу (1792 р.), найбільший у Гавані парк імені Леніна, Ботанічний сад з унікальним японським садом, а також найбільший в Америці зоопарк. Цікаві також один із величних пам'ятників столиці - 18-метрова скульптура «Гаванський Христос» поруч з фортецею Ла-Кабанья, кабаре «Тропікана», музей африканського мистецтва просто неба - провулок Аммель у районі Кайо-Уесо, театр Гарсіа Лорки, виставковий комплекс «Експокуба» і театр ім. Амадео Рольдана.

У новій частині Гавани - на набережній у Ведадо, уздовж набережної Малекон і вулиці Ла-Рампа, розташовані численні вілли, готелі на будь-який смак і з відмінним сервісом, а також прекрасно обладнані пляжі. На пагорбах над Ведадо знаходяться Гаванський університет (1728 р.), площа Революції з Меморіалом Хосе Марті (1996 р.) і оглядовим майданчиком висотою 138 м., Палац революції, адміністративні будівлі і Національна бібліотека, а на березі затоки - один з найбільших у світі акваріумів. Уздовж затоки в районі Кубанакан простягається ціла низка прекрасних пляжів і яхт-клубів, а також великий парк розваг, а за рікою Альмендарес - район шикарних особняків і розкішних готелів Мірамар.

Поблизу Гавани, на узбережжі, побудовано безліч сучасних туристичних комплексів - піонерське місто з п'яти таборів «Хосе Марті» у Тарара (11 км. пляжів), туристський центр Сороа з експериментальною станцією з розведення орхідей (друга за величиною у світі), пляжний район Санта-Марія (30 км. від Гавани), а також Хібакоа, Арройо-Бермехо, Ель-Саладо, Ескалерас-де-Харуко, Сан-Антоніо-де-лос-Баньос, Санта-Крус-дель-Норте й інші, де не тільки надаються всі умови для спокійного пляжного відпочинку, але й можна детальніше ознайомитися з повсякденним життям кубинців.

Обов'язково варто відвідати найбільший у Латинській Америці район карстових печер Пінар-дель-Ріо - Матансас. Сама провінція Матансас є самостійним туристичним районом, оскільки за кількістю визначних пам'яток на своїй території вона може позмагатися з будь-яким районом Куби (і не тільки). До того ж звідси відкривається прекрасний доступ як до прекрасних пляжів острова Хувентуд, Варадеро й архіпелагу Сабана, так і до диких, практично неторкнутих цивілізацією, берегів південної затоки Батабано. На узбережжі між Батабано і бухтою Броа лежить національний парк півострова Сапата - справжній рай для екотуризму.

У районі Хагуей-Гранде розташований туристичний центр Гуама з найбільшим озером Куби - Лагуна-дель-Тесоро, відомим своєю великою фореллю - об'єктом спортивної риболовлі, а також великою популяцією крокодилів, черепах і риби-манхуарі. Неподалік розташований крокодилячий розплідник.

Столиця провінції - місто Ольгін - цікава своїм собором Сан-Ісідоро, Провінційним історичним музеєм у будинку «Ла-Перікера», пагорбом Лома-де-ла-Крус (Пагорб Хреста), на який ведуть сходи з 458 сходинок, Музеєм природничих наук «Карлос-де-ла-Торре-і-Уерта», а також унікальними археологічними розкопками в Чорро-де-Маїта і Банес (найбагатша колекція предметів індіанських народів Карибського басейну). Окремий інтерес становлять природні парки Бахіа-де-Наранхо з акваріумом і Ла-Менсура.

У місті Сантьяго-де-Куба, столиці однойменної провінції і колишній столиці країни, заснованій ще в 1515 році, знаходиться унікальна фортеця Кастильо Сан-Педро-де-ла-Рока-дель-Морро (XVI-XVIII ст., внесена до списку культурної спадщини ЮНЕСКО), у якій розміщений єдиний у світі Музей історії піратства. Також у місті два театри, сім музеїв (серед яких такі відомі, як розташований у стародавній садибі Етнографічний музей «Ла-Ісабеліка», Музей природничої історії, Будинок-музей Веласкеса, Муніципальний Музей Бакарді й Історичний музей у відомій казармі Монкада), а також мальовничий Міський собор, консерваторія, університет, багато кінотеатрів, Мавзолей Хосе Марті на цвинтарі Сементеріо Санта-Іфіхенія й ін. Але головне, чим Сантьяго-де-Куба славиться на всю країну, так це своїми Карнавалом і Святом вогню. Зазвичай вони проходять улітку, і відрізняються особливою яскравістю і музикальністю. Також гарний острівець Кайо-Гранма, на якому розташована базиліка Каридад-дель-Кобре (Пречистої Милосердної Діви з Кобрі, 1831 р.) - покровительки Куби.

Сантьяго-де-Куба оточене високими горами, що в поєднанні з прекрасним морським узбережжям робить його дуже сприятливим для активних видів туризму. Природний парк Баконао оголошений ЮНЕСКО заповідником біосфери всесвітнього значення, а в національному парку Сьєрра-Маестра зосереджені найвищі гори країни. Популярний курорт Гран-П'єдра розташований за 34 км. від Сантьяго-де-Куба на висоті 1128 м. біля підніжжя однойменної скелі, і славиться мальовничою природою і хорошим кліматом. Неподалік розкинулися плантації оригінальної квітницької ферми та обсерваторія Інституту метеорології Куби, а по навколишніх горах прокладено безліч трекінгових й екологічних стежок.

Також варто відвідати східну провінцію Гуантанамо з її історичним «містом пальм» Баракоа (найстаріше європейське поселення на Кубі) із трьома фортами і прекрасними пляжами Кахобабо і Магуана, а також гірськими ландшафтами масиву Ніпе-Сагуа-Баракоа-Моа з Національним парком «Олександр Гумбольдт». Або проїхати уздовж провінції Сьєнфуегос, відомої фортецею Кастильо-де-Хагуа (1733-1745 р.), мінеральними джерелами Сьєго-Монтеро і пляжами Гуахіміко, Плая-Інглес і Ранчо-Луна, а також численними історичними спорудами столиці - міста Сьєнфуегос. Не пропустіть Камагуей з його унікальним плануванням і бурхливою історією, другим за величиною у світі кораловим бар'єрним рифом біля Санта-Лусія і прекрасними островами, серед яких виділяється острів Кайо-Сабіналь. Відвідайте «столицю кубинської скульптури» і однойменної провінції - Лас-Тунас, де збереглося багато споконвічних народних традицій і обрядів. Також гарні заповідники Ель-Кабо, Купелль та інші.

Національна кухня Куби дуже своєрідна і забезпечить гурманам багато приємних хвилин. Кубинські кулінарні традиції являють собою строкату суміш іспанської, африканської і креольської кухонь і базуються на широкому використанні свинини, м'яса птиці, різноманітних морепродуктів, чорної квасолі і всіляких приправ.

Одна з найкращих національних страв - «креольське ахіако» - ситна пряна страва зі свининою і великою кількістю овочів. Заслуговують на увагу тушкована або смажена з різноманітними спеціями і бананами свинина, страва з подрібненої свинини «тасахо», тушковані курчата з рисом «арроз кін польо», смажені і печені банани «платанос», рубана яловичина з рисом «пікадільо», страва з рису і чорної квасолі «морос і кристіанос», відомі усьому світу кубинські відварені лангусти з лимоном, черепашаче м'ясо «тартуга» і крокодилятина, асорті з бананів та інших інгредієнтів - «фуфу», а також екзотичні черепашачі яйця.

Фрукти подають тут практично до будь-якої страви. З багатьох видів місцевих фруктів готується і величезна кількість самостійних страв, серед яких смачні й оригінальні фруктові салати і коктейлі, смажені ананаси і банани в соусі, різноманітні салати з фруктів у свіжо розрубаному кокосовому горісі, приготовані у свіжому вигляді фруктові соки та інші.

Особливим традиційним напоєм є гордість країни - відомий кубинський ром і «агуардьєнте». Вони присутні практично на кожному столі і широко експортуються в інші країни. Найбільш популярні сорти рому «Гавана Клаб», «Анейхо», «Гуаябіта дель Пінар», а також коктейлі на його основі - «мохіто» (ром з льодом і м'ятою) і «дайкірі». У країні варять і непогане пиво «Кристал», а також безліч різних настоянок і навіть своєрідний самогон з цукрової тростини та інші напої. Кава по-кубинськи - дуже міцна і солодка, її п'ють у величезних кількостях і в будь-який час доби.

Південно-Африканська республіка

Офіційна назва - Південно-Африканська Республіка (Republic of South Africa - англ., Republiek van Suid-Afrika - афрікаанс).

	Географічне положення - країна розташована на півдні Африки. Межує з Мозамбіком, Свазілендом, Ботсваною, Намібією, Лесото і Зімбабве. Омивається Індійським та Атлантичним океанами. Територія - 1 219,1 тис. кв. км. Населення - бл. 50 млн. осіб (2010). Більшість населення країни мешкає у східних регіонах, де випадає найбільша кількість опадів, більш родючі землі, багатші природні ресурси і більше можливостей для працевлаштування. Більше третини південноафриканців мешкають у чотирьох найбільш заселених регіонах: Йоганнесбург-Преторія-Верінігінг, провінція Готенг; Дурбан-Пайнтаун-Пітермаріцбург, провінція Квазулу-Наталь; Кейптаун з передмістями; Порт-Елізабет-Уітенхейг, провінції Східний Кейп. Основні етнічні групи чорного населення: зулу, коса, свазі, тсвана, суто, венда, ндебеле, педі та тсонга. Столиця - Преторія (Pretoria) - 1,9 млн. осіб (2007). Адміністративний поділ - 9 провінцій: Східний Кейп, Вільна держава, Гаутенг, КваЗулу-Наталь, Мпумаланга, Північно-західна провінція, Північний Кейп, Північна провінція, Західний Кейп.

Офіційні мови (загалом 11 мов) - африкаанс, англійська, ісіндебеле, сесото са лебоа, сесото, сіваті, хітсонга, сетсвана, тшівенда, ісікоса, ісізулу.

Релігія - 77% населення сповідують християнство (в основному протестанти), 18% притримуються традиційних вірувань, 2,5% сповідують індуїзм, іслам, анімізм, буддизм.

Грошова одиниця - ранд = 100 центам

Національне свято - 27 квітня - День свободи.

Державний прапор - прийнятий 27 квітня 1994 року під час перших вільних виборів, що поклали край апартеїду. Жоден із запропонованих проектів прапора не був прийнятий відповідною комісією; для проведення виборів 27 квітня і інавгурації Нельсона Мандели 10 травня Державний гераль ПАР Фредерік Дж. Браунелл запропонував тимчасову версію прапора. Цей варіант отримав широке визнання, і таким чином прапор виборів став державним, що було закріплене в конституції республіки.

Членство в міжнародних організаціях - ПАР є членом ООН (вступила в 1945 році, з 1970 по 1994 вірчі грамоти не приймалися у зв'язку з політикою апартеїду), Організації Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружності Націй.

Домен інтернету - .za

Південно-Африканська Республіка розташована на півдні Африканського континенту, в тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі. Найбільш характерний ландшафт для країни - природні зони саван і рідколісь, напівпустель і пустель, які змінюють одна одну зі сходу на захід. Плато і плоскогір'я круто спускаються до прибережної низовини на сході і до западини на півдні. Навітряні схили порослі субтропічними вічнозеленими і листяними деревами й чагарниками.

Океанське узбережжя країни, довжиною 2 954 км, на заході омивається холодною Бенгуельською течією з боку Атлантичного океану і теплою Мозамбікською течією (Агульхас) на сході. Клімат помірний, а ландшафт змінюється від високогірних луків до напівпустель і субтропічних боліт, які населяє чи не найрізноманітніша у світі флора і фауна. Південна Африка - єдина країна у світі, на території якої присутні всі види рослин, що представляють «капську файнбоську» флору.

Країна складається з двох основних регіонів: величезне за площею континентальне рівнинне плато і вузька смуга океанського узбережжя. Ці два регіони відокремлені гірським пасмом, над яким домінують Драконові Гори.

У країні немає судноплавних річок. Деякі річки у засушливих зонах наповнюються водою лише у сезон дошів. Основними морськими портами є Дурбан, Кейптаун, Порт-Елізабет, Іст-Лондон, Річардс-Бей і Салдана-Бей.

Клімат Південної Африки в основному помірний, проте кліматичні умови і кількість опадів різних регіонів суттєво відрізняються. Наприклад, клімат Західного Кейпу взимку нагадує Середземноморський з його дощами, що супроводжуються поривчастим вітром. В інших прибережних зонах дощі випадають протягом усього року, проте 80% опадів припадає на літні місяці (з жовтня по березень). Вони часто супроводжуються грозою та градом.

Загалом Південна Африка - країна засушлива, середньорічна кількість опадів дорівнює 464 мм (середня у світі - 857 мм). На більшій половині країни (65%) щороку випадає менше 500 мм опадів, що нижче граничного мінімуму для землеробства. У деяких гірським місцевостях випадає до 2 000 мм, однак уздовж західного узбережжя інколи за рік випадає лише 50 мм опадів. Як й інші регіони Африки, що знаходяться південніше Сахари, ПАР часто страждає від жорстокої засухи. На високогірних плато літо буває теплим, навіть жарким, зими - сухі та сонячні, інколи надходять холодні фронти і заморозки. Високо у горах часом випадає сніг. У Західному Кейпі узимку буває досить прохолодно, дмуть сильні вітри, високо піднімається вологість повітря.

ПАР - республіка. Діє конститукція, яка набрала чинності 4 лютого 1997 р.

Глава держави - президент, який обирається депутатами Національної асамблеї на її першому засіданні терміном на 5 років і може бути переобраний ще раз. Президент наділений вищою виконавчою владою, він є головнокомандуючим збройними силами. Президент ПАР - Джейкоб ЗУМА обраний 6 травня 2009 року.

Провідні галузі промисловості: фінанси - 20,3%, обробна промисловість - 18,7%, торгівля - 13,1%, туризм - 10%, гірничодобувна - 6,5%, сільське господарство - 3,2%.

Основною галуззю промисловості традиційно була гірничодобувна, але наприкінці 60-х років на провідне місце вийшла обробна промисловість. Розвивається видобуток золота, алмазів, платини, марганцю, хромової, залізної і мідної руд, кам'яного вугілля, азбесту, уранового концентрату. Високо розвинуте машинобудування, металургія. Швидко розвиваються хімічна і легка промисловість. Налагоджено виробництво рідкого палива з вугілля. Великі кошти держава вкладає у розвиток військової промисловості і в суднобудування. Здійснюється програма розвитку атомної промисловості і створення ядерної зброї.

Майже вся товарна продукція сільського господарства виробляється у фермерських господарствах осіб європейського походження, які використовують найману працю африканців.

Найважливіші культури - кукурудза, пшениця, сорго, ячмінь. Вирощуються: цукрова тростина, чай, бавовна, арахіс, соняшник, тютюн, фрукти, виноград, цитрусові. Основна частина земельних угідь використовується для пасовищного тваринництва.

Експорт: золото, сировина мінерального походження, включаючи вугілля, чорні метали і вироби з них, платина, продовольство, а також алмази, електроенергія, машини та обладнання

Імпорт: машини, устаткування і транспорті засоби, хімічні продукти, мінеральне паливо, чорні метали.

Основні торговельні партнери - Німеччина, США, Великобританія та Японія.

Свята та вихідні

Новий Рік - 1 січня

День прав людини (Human Rights Day) - 21 березня

Страсна п'ятниця (Good Friday) - п'ятниця перед Великоднем

День сім'ї (Family Day) - наступного дня після Великодня

Національне свято - День свободи (Freedom Day) - 27 квітня (річниця проведення перших в історії країни загальних нерасових виборів у 1994 році).

День трудящих (Workers' Day) - 1 травня

День молоді (Youth Day) - 16 червня

Національний день жінок (National Women's Day) - 19 серпня

День спадщини (Heritage Day) - 24 вересня

День примирення (Day of Reconciliation) - 16 грудня

Різдво (Christmas Day) - 25 грудня

День доброї волі (Day of Goodwill) - 26 грудня

Культура. Тема расового конфлікту відображена в творах багатьох південноафриканських письменників. Широкою популярністю, в тому числі за кордоном, користуються розповіді Надін Гордімер, наприклад Консерватор і Дочка бюргера. Міжнародним бестселером стала книга Алана Пейтона Плач, улюблена країна.

На театральних сценах йдуть п'єси Атола Фугарда, зокрема, Кривавий вузол, Босман і Лена, Сизве Банси помер, ряд інших.

У творі Гаррі Блума Епізод описані хвилювання в одному з африканських тауншипів. Представник кольорового населення ПАР, відомий письменник Пітер Абрахамс, є автором автобіографії Розповіді про свободу і декількох романів. Расова і соціальна загостреність творів принесла популярність двом іншим представникам кольорового населення - Алексу Ла Гуме і Річарду Ріву.

Серед письменників-африканців виділяються Езекіль Мпахлеле і Блок Модісане. Серед авторів, які пишуть на мові африкаанс, найбільш відомі поети Д.Дж. Опперман і Брейтен Брейтенбах, а також прозаїк Етьєн Леру.

Користуються популярністю в ПАР автобіографічна повість Марка Матабане Хлопчик-кафр і роман Райана Малана Серце мого зрадника. Серед інших південноафриканських письменників заслуговують на згадку Андре Брінк, Дж.М. Кетце, Бесси Хед і Синдіве Магона. У 1995 році була видана автобіографія Нельсона Мандели Довгий шлях до свободи.

Візначні пам'ятки: унікальні Драконові гори і Вельд. У Кейптауні - один з кращих у світі ботанічних садів. Його авеню Джордж, заповнена художниками і ремісниками. А вулиці - особняками староголандської архітектури, пишними будівлями вікторіанської епохи, численними пам'ятниками і музеями. Символ міста - Столова гора.

В Йоганнесбурзі знаходиться найбільший в Африці багатоповерховий торговий центр - Сендтон. «Маркет-ськвеа» - один з найбільш грандіозних ринків Африки.

В самому центрі міста-музею Кімберлі знаходиться «Велика Діра» - найбільша в світі рукотворна прямовисна свердловина, яка поклала початок «алмазній лихоманці» на початку століття.

Південноафриканська кухня - це вдалий симбіоз світового кулінарного мистецтва. Маси мігрантів з усього світу: англійці, греки, німці, португальці, іспанці, угорці, малайці, індіанці, китайці, араби, а також українці та багато інших народностей привнесли сюди свої кулінарні традиції.

Популярною вважається капсько-голандська кухня, яка, починаючи з XVII ст., розповсюджувалась на північ від Кейптауна, коли бури масово мігрували з Кейпу. Їхні страви нагадують нашу сільську їжу, щедро приправлену спеціями і травами, які колись завезли з Індії до Південної Африки робітники Ост-Індської компанії.

Азіати привнесли до південноафриканського раціону томатні приправи, смажені боби, боботі (м'ясна запіканка з цибулею та яйцями), рис (плов), гарбузові млинці, приправлені корицею, імбирні пироги, суп з галушками, фрикадельки, тощо.

Тим, кому подобаються індійські страви, приправлені карі, рекомендуємо відвідати Дурбан у Квазулу-Наталь. Та й в інших містах країни туристи можуть поласувати суто індійськими стравами: дуже перчені тандорі-чікн (печені курчата), плов з баранини, нани (хлібні коржі), пиріжки самоса, овочеві та м'ясні рагу з карі.

Звичайно є й ресторани, де можна поласувати і суто африканськими стравами. Особливо славиться ПАР морепродуктами (креветки, мідії, устриці, лангусти, кальмари, не кажучи вже про найрізноманітніші види риб), адже країна омивається довжелезним океанським узбережжям.

У північних провінціях популярні страви з різних круп, каші з жовтої або червоної кукурудзи чи сорго, печені кукурудзяні качани з маслом, хліб з борошна грубого помелу, квасоля, тощо.

Туристам обов «язково сподобаються смажене м'ясне асорті, рулети з куріпок і цесарок, тушковані у соусі з червоного вина - м'ясо само відстає від кісток. А білтонг - в'ялені шматочки яловичини? Особливо ця закуска смакує з аперитивом або з келихом доброго пива. З давніх часів повернулась популярність і до південноафриканського «сільського кулешику», який готують у казані на тринозі.

Перелік південноафриканських страв буде неповним, якщо не згадати Вгааі або барбекю - телятина, свинина, баранина, курятина, або домашні гостро приправлені ковбаски, смажені на решітці, які добре смакують з зеленню, овочами, цибулею, помідорами, різноманітними спеціями і африканська «папом» (різновид перловки), а також з печеною картоплею. До Вгааі належать також шашлики, які в ПАР чомусь називають приємним словом «сусаті».

Національна валюта

Грошова одиниця - ранд. В обігу монети достоїнством в 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів, 1, 2, 5 рандів, банкноти - 10, 20, 50, 100 і 200 рандів.

	10 рандiв (зворот).

Оман

Офіційна назва - Султанат Оман - Sultanat 'Uman.

Географічне положення - держава розташована у південно-східній частині Аравійського півострова. Межує: з ОАЕ - на півночі, з Саудівською Аравією - на заході, з Єменом - на південному заході. На сході й півдні омивається водами Аравійського моря Індійського океану.

Площа території - 309,5 тис. кв. км.

Населення - 2,867 млн осіб (527 тис. з них не мають громадянства Оману). У столиці Маскат, портовому місті Матрах і їх околицях зосереджена половина населення країни. Переважають потомки єменських і неджийських арабських племен, інша частина населення - белуджі і перси. У складі населення прибережних міст помітну частину становлять потомки африканських невільників із Занзібару. У зв'язку з «нафтовим бумом» в Оман прибули декілька сотень тисяч робітників з країн Південної Азії і Середнього Сходу.

	Столиця - м. Маскат - з передмістям 620 тис. осіб. Адміністративний поділ - 59 вілаятів (провінцій), які об' єднані у 8 районів. Офіційна мова - арабська. Релігія - іслам - державна релігія; більшість населення - ібадіти, прихильники однієї з хариджитських сект сунітського спрямування ісламу. Грошова одиниця - оманський ріал = 1000 байзів. Національне свято - 18 листопада - День народження султана (1970 р.)

Державний прапор - національний прапор Оману складається з трьох горизонтальних смуг (біла, червона й зелена) та червоної вертикальної смуги в лівій частині прапора. У верхньому лівому кутку прапора вміщена національна емблема Оману - дві перехрещені шаблі, увінчані ритуальним кинджалом. Білий колір символізує мир і процвітання, зелений - Зелені гори (аль-Джибаль-аль-Хадра) і достаток, а червоний - боротьбу з іноземними загарбниками. Червоний колір був кольором державного прапора до 1970 року, в період, коли країна називалася Султанат Маската.

Національний гімн - «Ya Rabbana Ehfid Lana Jalalat Al Sultan».

Членство в міжнародних організаціях - член ООН, Ліги арабських держав, ОПЕК.

Клімат. Субтропічний арідний клімат Оману формується під впливом мусонної циркуляції. Літо дуже спекотне й більш вологе на узбережжі (в Маскаті середня місячна температура травня - липня - вище ніж 34°С, середня температура найспекотнішого місяця червня - 35,4°С) і спекотне сухе - у внутрішніх районах. Зима помірно тепла (середня температура січня 21,4°С). Середня річна кількість опадів у Маскаті - близько 100 мм. Вони розподіляються нерівномірно протягом року й по території країни. У горах на півночі опади випадають переважно з січня по березень і зумовлені західною циркуляцією атмосфери. На півдні опади пов'язані з мусонами, що дують з травня по вересень.

Оман - монархія на чолі з султаном. Складається з колишнього султанату Маскат та іммату Оман. Діє Основний закон Султанату Оман від 6 листопада 1996 р. (перший закон про державний устрій з моменту приходу до влади в 1970 р. султанату Кабуса бен Саіда).

Глава держави - султан, влада якого передається по чоловічій лінії. Султан Оману - КАБУС бен САЇД вступив на престол 23 червня 1970 р.

Султанату належить вся повнота законодавчої влади. Діє дорадчий орган Ради Оману, який складається з Ради шури і Державної ради.

До Ради шури, створеної в 1991 р., входять представники 59 провінцій, які обираються шляхом прямих виборів від кожної провінції в залежності від кількості населення (2 кандидата від провінцій з населенням 30 тис. і більше жителів і 1 - від провінцій з населенням менше 30 тис.). Строк повноважень членів ради - 3 роки з правом переобрання ще на один строк. Рада шури - Консультативна рада 7-го скликання.

Державна рада, створена 1997 р., призначається султанатом строком на 3 роки у складі 70 члена із числа видних діячів Оману. Голова - Ях'я бен Махфуз аль-МАНЗЕРІ.

Виконавча влада належить султану, який очолює уряд. Голова - султан КАБУС бен САЇД.

Вищі судові органи - ісламські і шаріатські суди. Політичних партій в країні немає.

Економічне становище Оману істотно покращилося в 2000 у зв'язку з сприятливою обстановкою на світовому нафтовому ринку. Сучасна урядова політика спрямована на розширення приватного сектору і вдосконалення торговельного законодавства з метою залучення іноземних інвестицій. Триває лібералізація ринку. У листопаді 2000 Оман став членом Світової організації торгівлі. ВВП у 2000 становив 19,6 млрд. дол., або 7700 дол. у перерахунку на душу населення (за цим показником входить до першої десятки країн). З 1965 по 1996 ВВП стабільно збільшувався в середньому на 6,1% в рік, у 2000 його зростання становило 4,6%. У структурі ВВП 57% становить сфера послуг, 40% - промисловість, 3% - сільське господарство. 80% державних доходів і ВНП і 90% вартості експорту припадає на нафту. Чисельність економічно активного населення бл. 850 тис. осіб. Бюджетні надходження в 1999 оцінювалися в 4,7 млрд. дол., державні витрати становили 5,9 млрд. дол.

У 1997 щодня видобувалося бл. 120 тис. т нафти. За таких темпів видобутку її запасів вистачить приблизно до 2013. У 1982 було пущено в лад перший нафтопереробний завод, пізніше розпочалося освоєння запасів природного газу. У північних районах ведеться видобуток міді, хромітів і вапняку. Розвиваються будівництво, цементна промисловість і металургія, зокрема виробництво міді. У 1999 було вироблено 8630 млн. кВтЧч електроенергії, виключно за рахунок спалення викопного палива. Діють підприємства харчової промисловості, серед них з переробки і зберігання рибної продукції, крім того виробляються корми і добрива.

До «нафтового буму» 1967 Оман був аграрною країною, в якій переважало натуральне сільське господарство. Основний землеробський район - рівнина Ель-Батіна. Головна товарна культура - фініки, що йдуть як на внутрішній ринок, так і на експорт. Вирощують також люцерну, лайм, банани і овочі. Повсюдно розводять верблюдів і кіз, Дофар спеціалізується на великій рогатій худобі. Практикується рибальство. У сільському господарстві і рибальстві зайнята приблизно половина економічно активного населення.

Основні статті експорту - нафта, метал, текстиль, морожена риба, тропічні фрукти і овочі, реекспорт різних товарів. Основні партнери з експорту - Японія, Китай, Таїланд, ОАЕ, Південна Корея, США. Ввозять техніку, транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, товари широкого споживання, рис та інше продовольство, худобу. Основні партнери з імпорту - ОАЕ (в основному реекспорт), Японія, Велика Британія, Італія, Німеччина, США.

Протяжність автомобільних доріг Оману 32,8 тис. км: з них лише третина має тверде покриття, серед них 550 км швидкісних магістралей. Зовнішньоторгівельні перевезення здійснюються в основному морським транспортом. Найбільш великі порти: Матрах, Міна-ель-Фаль і Райсут. Розвинене повітряне сполучення. Міжнародні аеропорти знаходяться в передмісті Маската і в Салале.

Великобританія

Офіційна назва - Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northem Ireland).

Географічне положення - розташована на північному західному узбережжі континентальної Європи на Британських островах. Омивається водами Атлантичного океану на заході і півночі, Північного моря - на сході. На півдні відділена від материка протокою Ла-Манш.

Площа країни - 244,82 тис. кв. км.

Населення - 60,9 млн. осіб. Найчисленніша група населення Великобританії - це англійці, вони населяють Англію, велику частину Уельсу і утворюють компактні поселення в деяких районах на півдні Шотландії. Англійська мова входить до північно-західної групи німецьких мов. Більшість шотландців і жителів Уельсу кельтського походження також говорять англійською мовою. З кельтських народів найбільш багаточисельний - шотландці. Шотландці населяють переважно північно-західні області острова Великобританія і прилеглі до їхнього узбережжя Шетландські, Орканейські і Гебрідські острови. Один з північних діалектів англосакської мови став основою для створення національної шотландської мови. До цієї мови увійшло багато слів з галльської. Національна шотландська мова за лексикою і фонетикою значно відрізняється від літературної англійської. У горах північно-західної частини острова проживає своєрідна етнічна група, що зберігає самобутні традиції і культуру, - гели (хайлендери). Валлійці - населяють Уельс. Північна Ірландія: 500 тис. корінних жителів острова - ірландці - католики, 1 млн. англо-ірландці і шотландо-ірландці.

Столиця - Лондон (London) - 7,557 млн. осіб з передмістям.

Найбільші міста - Бірмінгем (2,4 млн. осіб.), Манчестер (2,1 млн. осіб), Глазго (1,5 млн. осіб), Ліверпуль (1,5 млн. чосіб), Лідс (1,3 млн. осіб), Шеффілд (1,2 млн. осіб), Ньюкасл (1 млн. осіб), Едінбург (700 тис. осіб), Белфаст (550 тис. осіб), Кардіфф (400 тис. осіб).

Адміністративний поділ - складається з чотирьох історичних областей (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які поділяються в адміністративному відношенні на 39 графств (Gounty), 6 метрополітенських графств (Metropolitan Country) і особлива адміністративна одиниця - Великий Лондон (Greater London); в Уельсі - 8 графств (Gounty); в Північній Ірландії - 26 округів (District); у Шотландії - 12 областей (Region). Острів Мен і Нормандські острови - самостійні адміністративні одиниці.

Державна мова - англійська.

Релігія - англіканська державна церква (відноситься до протестантського християнства, глава церкви - монарх) в Англії і Уельсі (27 млн. осіб), просвітеріанська в Шотландії, римо-католицька - 9 млн. осіб, мусульмани - 1,6 млн. осіб.

Грошова одиниця - фунт стерлінгів= 100 пенсів.

Національне свято - День народження Королеви (16 червня 2012 р.). Дата свята кожного року оголошується королевою.

	Державний прапор - Великобританія використовує королівський штандарт як національний прапор (називається Union Flag илиUnion Jack). Зовнішній вигляд прапора сягає союзу Великобританії та Ірландії 1801 р. Правильні пропорції - 1:2. Версія, що використовується британською армією має пропорції 3:5. Union Jack (Юніон Джек) - загальноприйнята неофіційна назва для прапора Великобританії (офіційна назва прапора - Union Flag (Прапор Союзу). Прапор також використовувався в колишній Британській імперії. Він зберігає офіційний або напівофіційний статус у багатьох країнах Співдружності. Державний герб - Королівський герб Великобританії - це офіційний герб британського монарха (нині -Єлизавети ІІ). Інші члени королівської родини та уряд країни використовують інші герби. Королівський герб зустрічається в двох варіантах, один з яких використовується тільки в Шотландії.

Державний гімн - «God Save the Queen» (Боже, бережи Короля / Королеву!) - патріотична пісня, національний гімн Великобританії, що виконується під час важливих державних подій у країні. Також один із двох національних гімнів Нової Зеландії, королівський гімн Канади, Австралії та інших країн Британської Співдружності, гімн Британської королівської родини, Королівський (не національний) гімн Норвегії. Немає єдиної офіційної версії гімну, він жодного разу не підтверджувався офіційно королівською прокламацією або актом британського Парламенту, тобто, формально існує лише традиція. Найчастіше виконуються перші дві строфи, рідше три. Існують варіанти з великою кількістю рядків.

Членство в міжнародних організаціях - член ООН, ОЄСР (1960), ЄС (1973), НАТО (1949), РЄ (1949), ЗЄС (1954).

Домен інтернету - .uk

Велика Британія - острів, на якому розташовані Англія, Шотландія і Уельс, утворює, разом з безліччю дрібних островів, архіпелаг неправильної форми з дуже різноманітним ландшафтом і природою. Останнє є наслідком того, що Британські острови колись були частиною Європи, але були відрізані від материка після затоплення низинних земель, що тепер є дном Північного моря і протоки Ла-Манш. Північна Ірландія, яка політично доповнює Сполучене Королівство, розташована на другому за величиною острові - Ірландії, і є західним розширенням шотландських гір. Ці гірські місцевості розділені між собою вузьким Північним каналом.

Клімат Великобританії класифікують як середньоширотний океанічний клімат з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000-3000 мм на рік). Найменш волога частина країни - південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 - 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на півострові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°… - 18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона - +11°…+13°С.

Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії, стверджує, що вона здається єдиним великим красивим парком.

Основні фактори, які впливають на клімат Великобританії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.