Проектування депо з ремонту редукторно–карданного приводу з упровадженням потоково-конвейєрної лінії

Відділення призначене для ремонту меблів, чохлів, штор, а також ремонту і полірування вагонних дзеркал. Все обладнання пасажирського вагона, яке підлягає ремонту в обойному відділенні повинно проходити обробку в дезинфекційній камері. У відділенні є витяжна вентиляція.

Робочу силу розраховуємо виходячи з трудомісткості на один вагон:

а) шпалерні роботи:

при деповському ремонті - 4чол-год.

при поточному ремонті - 0,4чол-год.

б) дзеркально-скляні роботи:

при деповському ремонті - 2,8чол-год

при поточному ремонті - 0

Списочна кількість обойщиків у відділенні буде становити:

Приймаємо 2 чоловіка.

Списочна кількість склярів у відділенні буде становити:

Приймаємо 1 чоловіка.

Загальна кількість робітників у відділенні за зміну - 3 чоловіка.

Обладнання відділення прийнято у відповідності з характером і технологією робіт, що виконуються і приведено в таблиці 4.25

Таблиця 4.25- Перелік обладнання відділення

Найменування обладнання	Коротка характеристика	Кількість	Площа, м2
1	2	3	4
1.Верстак шпалерника		1	4
2.Шафа		1	2
3. Машина шторна	кл.22-1	1	6
4. Машина швейна	кл.22-1	1	6
5.Стіл для розкроювання		1	2
6. Установка вентиляційна	ВНР,N=1кВт	1	3
7.Ванна для травлення		1	2
8.Ванна для промивання		1	2
9.Стіл для полірування		1	3
10.Стіл для фарбування дзеркал		1	3
11.Станок для полірування		1	8
12.Стіл для сушіння дзеркал		1	3
13.Стіл для різання скла		1	5
14.Дезинфекційна камера		1	8
15.Верстак слюсарний		1	3
Всього			60

Площа відділення з урахуванням проходів збільшуємо на 20%

м²

Приймаємо 72м²

4.23 Відділення ремонту контрольно-вимірювальних приборів

Відділення призначене для перевірки і ремонту контрольно - вимірювальних приборів (КВП).

Ремонт і перевірка КВП можуть також виконуватися в порядку кооперації на інших підприємствах чи дорожніми лабораторіями.

Програма відділення визначається з того, що з вагона при деповському ремонті знімається 3,2 приладу, а з вагона, який знаходиться у поточному ремонті - 0,8 приладу.

Тоді програма відділення становить:

(4.25)

приладів

Кількість робітників у відділенні визначаємо виходячи з трудомісткості, що становить 1,6 чол-год. за формулою (4.5)

Приймаємо 2 чоловіка.

Прийняте обладнання зводимо у таблицю 4.26

Таблиця 4.26- Перелік обладнання відділення по ремонту КВП

Найменування обладнання	Кількість	Площа, м2
1	2	3
1.Стіл для ремонту КВП	1	4
2.Стіл для перевірки КВП	1	6
3.Шафа для фарбування і сушіння	1	2,5
4.Токарний станок годинникового типу	1	2
5.Шафа для приладів	1	1,5
Всього		16

Площу відділення з урахуванням проходів і проїздів збільшуємо на 20%

м²

Приймаємо 20м².

4.24 Відділення приготування фарби

Відділення приготування фарби призначене для розмелювання, просіювання сухих складових фарби, розтирання і змішування густо тертих фарб з розчинниками.

Приготування і зберігання фарб, які мають свинцеві сполуки, повинно проводитися у окремому ізольованому приміщенні.

По дослідним даним Київського вагонного депо приймаємо роботу в одну зміну по два чоловіки.

чоловіка

Обладнання відділення зводимо в таблицю 4.27

Таблиця 4.27- Перелік обладнання відділення

Найменування обладнання	Коротка характеристика	Кількість	Площа, м2
1	2	3	4
1.Фарботерка дискова	Продуктивність 70-80 кг/год, N=1,3кВт	1	2
2.Змішувач фарб		2	2
3.Змішувач-мельниця		1	1
4.Змішувач пневматичний	Переносний МП-2	1	-
5.Мірна ємкість для розчинника			-
6.Змішувач для замазки	ССМ-727,N=2,5кВт	1	3
7.Ємульсатор	Ємкість 20л	1	1
8.Ваги десяткові	Під'ємна сила до 10кг	1	2
9.Ваги тарілчасті		1	-
10.Стіл для малярних робіт		1	4
11.Віскозіметр ВЗ-4		1	-
12.Вібросито	Тип 10-26	1	2
13.Візок ручний	Вантажопідйомність 300кг	2	6
14.Ящик для зберігання фарб		1	3
15.Вана для мийки інструмента		1	2
16.Шафа для зберігання		1	1
17.Шафа для інструмента		1	2
18.Стелаж		1	2
Всього			33

Площу відділення з урахуванням проходів і проїздів збільшуємо на 20%

м²

Приймаємо 40м².

4.25 Відділення з ремонту кип'ятильників

Ремонт кип'ятильників пасажирських вагонів повинен виконуватися по технології, відповідно вимогам Технічних вказівок на ремонт кип'ятильників при деповському, щорічному і чотирирічному заводському ремонтах вагонів в спеціально виділеному відділенні.

Кип'ятильники, що мають несправності в системі електричного обігріву, направляють після ремонту корпуса і арматури у відділення по ремонту електрообладнання вагонів.

В ремонт з деповського ремонту поступає 100% кип'ятильників від кількості ремонтуємих вагонів, а з поточного відчіпного ремонту - 10%.

Тоді програма відділення становить:

(4.26)

Кількість робітників у відділенні визначаємо виходячи з трудомісткості, що становить 4,5 чол-год.

Приймаємо 2 чоловіка.

Прийняте обладнання зводимо у таблицю 4.28.

Таблиця 4.28- Перелік обладнання відділення по ремонту кип'ятильників

Найменування обладнання	Кількість	Площа, м2
1	2	3
1.Стелаж	1	3
2.Верстат для розбирання	1	3,5
3.Стенд для видалення бруду і фарби	1	2
4.Ванна з проточною водою	1	3,5
5.Стенд для очистки від накипу	1	3,5
6.Стелаж для ремонту дна	1	3
7.Верстак для ремонту арматури	1	4
8.Стенд для випробування арматури	1	2,5
9.Верстак для збирання	1	4
10.Стенд для фарбування	1	2
11.Камера для сушіння	1	8
12.Стенд для випробування	1	2
13.Рольганг	1	2
14.Монорельс з тельфером	1	-
Всього		43

З урахуванням проходів і проїздів збільшуємо на 20%

м²

Приймаємо 52м².

4.26 Відділення з ремонту унітазів

Відділення призначене для промивки, розбирання, ремонту, збирання, випробування гідромеханічних вузлів, а також фарбування і сушіння унітазів.

В ремонт з деповського ремонту поступає 100% унітазів від кількості ремонтуємих вагонів, а з поточного ремонту - 5%.

Тоді програма відділення становить:

(4.27)

шт.

Кількість робітників у відділенні визначаємо виходячи з трудомісткості, що становить 3,5 чол-год. за формулою (4.5)

Приймаємо 3 чоловіка.

Прийняте обладнання зводимо у таблицю 4.29

Таблиця 4.29- Перелік обладнання відділення по ремонту унітазів

Найменування обладнання	Кількість	Площа, м2
1	2	3
1.Стелаж	1	4
2.Ванна для обмивки унітазів розчином	1	2
3.Ванна для ополіскування проточною водою	1	2
4.Стенд для розбирання	1	4
5.Стіл для ремонту	1	3
6.Стіл для збирання	1	3
7. Станок сверлильний	1	3
8.Стенд для випробування	1	3
9.Поворотний стенд для фарбування	1	3
10.Рольганг	1	6
11. Камера Сушильна	1	8
12.Стелаж для відремонтованих унітазів	1	4
13.Монорельс з тельфером	1	-
Всього		45

З урахуванням проходів і проїздів збільшуємо на 20%

м²

Приймаємо 54м².

4.27 Поточний відцепочний ремонт пасажирських вагонів

Основною причиною поступу пасажирських вагонів в поточний відцепочний ремонт в пунктах їх приписки являється граничний прокат колісних пар по кругу кочення.

Поточний відцепочний ремонт в пунктах приписки (формування) організують на спеціально виділених путях чи на путях спеціалізованого ремонтного пункту. При цьому всі вагони, що подаються на ці путя, повинні бути відремонтовані за час простою своїх составів на технічній станції з тим, щоб після ремонту могли бути включені в ті ж состави. Для забезпечення цієї задачі виділяють два шляхи, оснащені наступним обладнанням: козловим або мостовим краном вантажопідйомністю 30 т., стаціонарними і передвіжними домкратами вантажопідйомністю 30 т., балансуючим стендом для редукторних колісних пар, пресом для зжатій еліптичних ресор, підключаючими електроколонками на 50 і 220/380 В, повітрораздаточними колонками, електрозварювальною лінією з постами для зварних робіт, стелажами з запасними частинами, запасом придатних і несправних колісних пар, викочуємих із-під вагонів. В пунктах ремонту передбачають невеликі майстерські з відділеннями столярним, слюсарним і малярним, інструментально-роздаточній, приміщенням для лудильних і кровельних робіт і компресорну.

Поточний відцепочний ремонт виконує спеціальна комплексна бригада.

Кожен вагон, що виходить із поточного відцепочного ремонту, приймає начальник, заступник начальника чи старший майстер ПТО.

Випуск пасажирського вагона із ремонту оформляють повідомлення форми ВУ-36 і записом в книзі обліку вагонів.

5 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ДЕПО

Генеральний план депо являється одним із важливих розділів технічного проекту, представляючи собою раціональне, комплексне технологічне і будівельно-архітектурне рішення вагонного депо, що визначає взаємне розміщення будівель, спорудження, колійні і безколійні дороги, зелених насаджень і огороджень разом з схемою виробництва і місцевими умовами (рельєф, конфігурація площадок, примикання до основних транспортних магістралей і т.д.)

Основні показники генплану:

- площа території, виділена огородженням;

- сумарна площа забудови;

- коефіцієнт забудови;

- довжина залізничних колій, м;

- площа, зайнята залізничними коліями, м²;

- довжина доріг для безрейкового транспорту;

- площа зайнята дорогами для безрейкового транспорту, м²;

- сумарна площа, займана площадками з навісами, площадками, які мають тверде покриття, і площадки обладнаними кранами, м²;

- загальна площа зайнята під забудовою і під іншими спорудженнями, м²;

- коефіцієнт використання території.

При розробці генерального плану депо передбачуються наступні основні вимоги:

а) взаємне розположення будівель і споруджень, що забезпечує потоковість виробництва і коротший шлях переміщення ремонтуємих вагонів і транспортировки запасних частин і матеріалів;

б) можливість максимального об'єднання виробничих приміщень і устройств в одній будівлі проектного депо в виді блоку виробничих дільниць і відділень;

в) найбільша забезпеченість переміщення вантажів технологічним транспортом і найменша протяжність енергетичних комунікацій;

г) виконання правил і норм, встановлених законодавчими органами в відношенні пожежної безпеки, санітарно-технічних, світлотехнічних умов і охорони навколишнього середовища;

д) безпечне по найкоротшим відстаням пішохідний рух працівників депо до побутових і робочих місцях без пересічення чи з найменшою кількістю пересічень в одному рівні з основними потоками вантажів і ремонтуємих вагонів;

е) можливість розширення будівель, особливо головного корпуса , з найменшими витратами без порушення основної ідеї генерального плану і без зносу раніше побудованих капітальних будівель.

6 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

6.1 Методи оцінки ефективності впровадження нової техніки й інвестиційних проектів на транспорті

Оцінка ефективності проводиться в два етапи.

На першому етапі розраховують показники ефективності проекту в цілому. Ціль цього етапу - агрегована економічна оцінка проектних рішень і створення необхідних умов для пошуку інвесторів. Для локальних проектів оцінюється тільки їх економічна ефективність і, якщо вона виявляється прийнятною, рекомендується, безпосередньо переходити до другого етапу оцінки.

Другий етап оцінки здійснюється після розроблення схеми фінансування. На цьому етапі уточнюється склад учасників і визначаються можливості фінансової реалізації й ефективність участі в проекті кожного з них (регіональна і галузева ефективність, ефективність участі в проекті окремих підприємств і акціонерів, бюджетна ефективність і ін.).

Для локальних проектів на цьому етапі визначають ефективність участі в проекті окремих підприємств-учасників, ефективність інвестування в акції таких акціонерних підприємств і ефективність участі бюджету в реалізації проекту (бюджетна ефективність).

Особливості оцінки ефективності на різних стадіях розробки і здійснення проектів. Оцінка ефективності інвестиційного проекту повинна здійснюватися на стадіях :

а) розробки інвестиційної пропозиції і декларації по наміри (експрес-оцінка інвестиційної пропозиції);

б) розробки “Обгрунтування інвестицій”;

в) розробки техніко-економічного обгрунтування;

г) здійснення інвестиційного проекту (економічний моніторинг).

Принципи оцінки ефективності програм (проектів) однакові на всіх стадіях. Оцінка може розрізнятися по видах розглянутої ефективності , а також по набору

вихідних даних і ступеня подробиць їх опису.

В умовах ринкової економіки при здійсненні локальних проектів (у тому числі по будівництву і реконструкції різних об'єктів, створенню і придбанню нової техніки, застосуванню прогресивних технологій) за рахунок власних і позикових коштів підприємств значно підвищується роль оцінки очікуваної віддачі вкладень убудь-який захід з позиції інтересів безпосередніх учасників інвестиційного процесу. Відносно до транспорту це означає, що повинна бути посилена увага до визначення впливу реалізації розглянутих проектів на результати господарської діяльності галузі, окремих видів транспорту і його підрозділів (у залежності від масштабу проекту) відповідно до діючого господарського механізму.

Інвестиційні заходи на транспорті здійснюються для вирішення наступних задач:

а) освоєння додаткових обсягів перевезень вантажів і пасажирів у результаті поліпшення якості і підвищення ефективності транспортного забезпечення й обслуговування територій виробництва і населення країни і її регіонів: підвищення конкурентоспроможності окремих видів транспорту на напрямках, де наявні альтернативні варіанти перевезень;

б) підвищення безпеки, надійності і ритмічності експлуатаційної роботи у вантажному і пасажирському русі, розвитку механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення умов праці транспортних працівників і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище;

в) скорочення експлуатаційних витрат, росту працездатності праці і фондовіддачі під час перевезення вантажів і пасажирів без погіршення якості транспортного обслуговування населення і підприємств та створення на цій основі умов для зниження тарифів з метою сприяння розвиткові виробництва і розширенні ринку збуту промислової продукції;

г) розвитку системи інформаційного забезпечення з метою підвищення ефективності керування перевізним процесом, широкого застосування маркетингу і задоволення інформаційних потреб користувачів транспорту;

д) упровадження ресурсозберігаючих технічних засобів і технологій;

е) оснащення окремих видів транспорту рухомим складом нового покоління, ефективними машинами, механізмами, сучасними пристроями сигналізації та зв'язку і т.д.;

є) соціального захисту працівників транспорту за допомогою створення додаткових робочих місць і диверсифікації від виробництва.

При оцінці інвестиційних проектів обов'язковим є дотримання наступних принципів:

а) соціально-орієнтованого підходу до економічної оцінки ефективності заходів;

б) порівняння інвестиційних проектів, що співставляють по методах розрахування натуральних і вартісних показників, по застосованій нормативній інформації, за умови розрахунку показників ефективності;

г) обліку впливу на реалізацію інвестиційних проектів таких елементів економічного середовища як інфляція, система оподаткування, участь у реалізації проектів різних юридичних і фізичних осіб;

д) допустимі при порівнянні інвестиційних проектів включення в розрахунок тільки тих елементів результатів і витрат, що розрізняються по порівнюваних варіантах.

При проведенні розрахунків і аналізі ефективності інвестиційних проектів передбачається:

- розгляд проекту протягом розрахункового періоду;

- моделювання грошових потоків, що включають усі зв'язані зі здійсненням проекту грошові надходження і витрати за розрахунковий період;

- порівнянність умов реалізації різних інвестиційних проектів (ІП);

- принцип досягнення позитивності і максимуму ефекту при порівнянні альтернативних проектів;

- облік тільки майбутніх витрат і надходжень (при розрахунках показників ефективності повинні враховуватися лише майбутні в ході здійснення ІП витрат і надходження, включаючи витрати, пов'язані з придбанням раніше створених виробничих фондів, а також майбутні втрати, безпосередньо викликані здійсненням проекту, наприклад, від ліквідації діючого виробництва в зв'язку з реорганізацією або організації га його місці нового);

- принципи альтернативної вартості ( створені раніше об'єкти у випадку використання у даному проекті оцінюються не по витратах на їхнє створення, а по втраченій вигоді від альтернативного використання виробничого майна шляхом продажу, передачі в оренду, вкладення в ефективніший альтернативний проект);

- принцип порівняння “із проектом” і “без проекту”;

- облік усіх найбільш істотних наслідків;

- облік наявності різних учасників проекту, розбіжності їхніх інтересів і різних оцінок вартості капіталу, що виражаються в індивідуальних значеннях норми дисконту;

- облік впливу на ефективність ІП потреби в оборотному капіталі, необхідному для функціонування створюваних у ході реалізації проекту виробничих фондів;

- оцінка впливу невизначеностей і ризиків, що супроводжують реалізацію проекту.

Вихідні і розрахункові дані представляються в табличному вигляді, де приводяться в грошовому еквіваленті динаміка активів і пасивів балансу в процесі здійснення проекту, параметри капітальних вкладень, обсяги виробництва і збуту продукції, вихідна інформація і показники ефективності.

Показники економічної ефективності можуть розрізнятись по наступних ознаках: рівень цілей, характер і часовий період обліку результатів і витрат, ціль використання показників.

6.2 Розрахунок економічної ефективності дільниці з ремонту редукторно-карданних приводів

Визначаємо річний випуск виробів при знову спроектованому технологічному процесі:

, (7.1)

де N_р - програма ремонту вагонів, N_р = 1861.

Збільшення річної програми ремонту редукторно-карданних приводів до 2140, порівняно з існуючою програмою 1013 приводів на рік, потягне за собою збільшення кількості робітників на 1 слюсаря. Крім того необхідно встановити обладнання та розширити площу відділення на 10%.

Фонд оплати праці визначаємо за формулою:

, (7.2)

де S - годинна тарифна ставка робітника, S=5,45грн.;

m - число збільшення робітників, m=1;

F_р -фонд робочого часу списочного робітника, F_р =2195 год.;

k_п - коефіцієнт, що враховує премії, k_п=1,35.

грн.

Визначаємо додаткову зарплату та відрахування на соцстрах:

, (7.3)

грн.

Витрати на матеріали та транспортні витрати визначаємо за формулою:

, (7.4)

де М - загальна вартість матеріалів на річну програму випуску виробів, М=4406550 грн.;

t_р - транспортні витрати, t_р=0,06•М=0,06•4406550=264393грн.

грн.

Визначимо витрати на електроенергію за формулою:

, (7.5)

де N_об - потужність встановленого обладнання, N_об=40 кВт;

б - коефіцієнт зайнятості обладнання, б =0,9;

Ц_Е - вартість одного кВт • год. електроенергії, Ц_Е=0,2грн./кВт•год

грн.

Розрахунок витрат на збереження технологічного процесу визначаємо за формулою:

, (7.6)

де С_оп - опалення дільниці;

С_осв - освітлення дільниці;

С_пр -витрати на прибирання.

, (7.7)

де g_т - витрати тепла на 1м³ будинку, g_т=25 ккал/м³;

Ф_оп -кількість годин в опалювальному сезоні, Ф_оп=4320 год.;

V - об'єм приміщень дільниці, V=588м³;

Ц - ціна 1м³ пару для опалення, Ц=41•10^-9ккал/м³;

і_о - теплонаявність 1 кг пару, і_о= 540ккал/кг;

Вартість освітлення дільниці визначаємо за формулою:

, (7.8)

де F_д - площа дільниці, F_д =84м²;

р - норма витрат електроенергії на освітлення, р = 12Вт/м²;

Ф_осв - тривалість світового періоду, Ф_осв = 1200

грн.

Витрати на прибирання визначаємо за формулою:

, (7.10)

де b - норма витрат на прибирання 100м³, b=

грн.

грн.

Розрахунок накладних витрат визначаємо за формулою:

, (7.11)

грн.

7 ЗВЕДЕНИЙ РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ. ПРОЕКТ ШТАТНОГО РОЗКЛАДУ

Всі дані по списочній кількості основних виробничих робітників вагоскладальної дільниці і всіх допоміжних відділів зводимо у таблицю 5.1

Таблиця 5.1 Ї Списочна кількість робітників по дільницях і відділеннях

Відділення	Кількість робітників
1	2
1. Вагоноскладальна дільниця 2. Візкове відділення 3. Колісно-роликова дільниця 4. Відділення з ремонту автозчепного обладнання 5. Автоконтрольний пункт автогальмів 6. Деревообробне відділення 7. Слюсарно-механічне відділення 8. Ковальсько-ресорне відділення 9. Інструментальне відділення 10. Відділення з ремонту деповського обладнання 11. Електрогазозварювальне відділення 12. Компресорне відділення 13. Відділення з ремонту редукторно-карданного приводу 14. . Відділення з ремонту електричних машин 15 Відділення з ремонту електроапаратури 16. Акумуляторне відділення 17. Гальванічне відділення 18. Відділення з ремонту пристроїв опалення та водопостачання 19. Слюсарно-замочне відділення	96 18 16 2 7 3 6 3 6 6 6 2 4 6 3 6 2 3 2
20. Відділення з ремонту гідравлічних гасителів коливань 21. Відділення з ремонту холодильного обладнання 22. Відділення з ремонту фільтрів 23. Оббийно-дзеркальне відділення 24. Відділення з ремонту контрольно-вимірювальних приладів 25. Відділення приготування фарби 26. Відділення з ремонту кип'ятильників 27. Відділення з ремонту унітазів 28. Комора запасних частин 29. Відділення приготування фарби 30 Поточний відчеплювальний ремонт	4 3 2 3 2 2 2 3 4 3 14
Всього	239

Згідно даним таблиці 5.1 списочна кількість основних виробничих працівників складає 239, тоді кількість допоміжних працівників приймаємо в розмірі 8% від кількості основних виробничих працівників:

Приймаємо 14 працівників.

Кількість інженерно-технічних працівників приймаємо в розмірі 5% від кількості основних виробничих працівників:

Приймаємо 9 працівників.

Кількість молодшого обслуговуючого персоналу приймаємо 2% від кількості основних виробничих працівників:

Приймаємо 4 працівників.

Кількість счетно-контрольного персоналу приймаємо 4% від кількості основних виробничих працівників:

Приймаємо 7 працівників.

Списочна кількість працівників у депо знаходиться за формулою:

Загальна кількість працівників зводимо в таблицю 5.1

Таблиця 5.1 Ї Кількість працівників у депо

Категорія працівників	Списочна кількість працівників
1. Основні виробничі працівники 2. Допоміжні працівники 3. Інженерно-технічні працівники 4. Молодший обслуговуючий персонал 5. Счетно-конторський персонал	180 14 9 4 7

8 ОХОРОНА ПРАЦІ

8.1 Загальні положення охорони праці та техніки безпеки при ремонті та технічному обслуговуванні пасажирських вагонів

Правила, інструкції, технічні вимоги й інша документація з питань охорони праці, техніки безпеки і промислової санітарії розробляються на основі трудового законодавства, що захищає інтереси трудящих, їхнє життя і здоров'я.

Відповідно до чинного законодавства кожен прийнятий на роботу повинен пройти медичний огляд, вивчити правила й інструкції з техніки безпеки, що відносяться до своєї професії, і здати іспити в знанні безпечних прийомів праці. Іспити і медичний огляд працівники проходять періодично у встановлений термін.

Керівники робіт - майстри і бригадири відділень , старші оглядачі вагонів -забов'язані систематично проводити груповий і індивідуальний інструктаж з техніки безпеки і контролювати виконання працюючими цих правил. У випадку порушення останніх чи виявлення виникаючої небезпеки роботи повинні бути негайно припинені, а причини, що загрожують безпеці праці, усунуті.

Відповідальність за стан охорони праці на підприємствах вагонного господарства і дотримання трудового законодавства відповідно до діючого положенням покладається:

у вагонних депо -- на начальника депо і головного інженера;

у відділеннях -- на начальника чи майстра цеху.

Контроль за дотриманням вимог охорони праці на підприємствах здійснюється профспілковою організацією, а також технічною і санітарною інспекцією.

Організація і ведення технологічних процесів у депо повинні відповідати державним стандартам, нормативно-технічній і технологічній документації на відповідні процеси, а також вимогам НАПБ В.01.010-97/510.

Маневрова робота і огородження вагонів на коліях депо повинні проводитися згідно з нормативними документами залізниць України: ЦРБ-0004,

ЦШ-0001, ЦД-0001, ТРА станції, технологічного процесу і інструкції з охорони праці під час проведення маневрової роботи, яка діє на підприємстві, погодженої і затвердженої в порядку, встановленому на залізниці.

Вимоги ТРА з безпечного приймання, відправлення і проходження рухомого складу по коліях станції повинні міститися в технологічному процесі роботи ПТО.

Вагони, які подаються в депо для ремонту, повинні бути ретельно очищені від снігу, льоду, бруду, сміття, залишків вантажів, які перевозились і, при необхідності, промиті і продезінфіковані відповідно до інструкції № 432-5 і ОСТ 32.15-81. Вагони, які вимагають проведення дезинфекції, повинні проходи санітарне оброблення на спеціалізованих дезінфекційних станціях (пунктах). Очищення, мийка, обдування і сушіння вагонів повинні проводитися на спеціально виділеній колії або в спеціальних ангарах поза вагоноремонтною дільницею.

Як правило, перестановка (маневри) вагонів, що ремонтуються здійснюється до початку роботи, в обідню перерву чи по закінченні зміни. При необхідності виконання маневрів у робочий час робота на вагонах припиняється, а люди віддаляються з зони маневрів.

Перед початком маневрів вагони, що ремонтуються, оглядають, а деталі, що загрожують падінням, надійно закріплюють.

Керування маневровими роботами і контроль за встановленням і зняттям сигналів огородження повинне здійснюватись працівниками змін, які призначені наказом начальника депо . Вони повинні слідкувати за безпечним переміщенням вагонів, розчепленням і зчепленням рухомого складу, за знаходженням працівників під час маневрових робіт, за відсутністю людей у вагонах і під вагонами, за своєчасним огородженням та зняттям огородження рухомого складу. Огородження составів поїздів і вагонів переносними сигналами повинні проводити особи із складу робітників зміни, на яких ці обов'язки покладають керівники зміни.

Огородження колій депо і ПТО, на яких проводиться огляд, технічне

обслуговування і поточний ремонт пасажирських вагонів, повинно бути централізоване. У разі відсутності централізованого огородження, переносні сигнали огородження повинні встановлюватися на вісі колії на відстані 50 м від крайніх вагонів. Якщо відстань від вагона до граничного стовпчика менше 50 м, переносний сигнал огородження з цього боку встановлюють на вісі колії проти граничного стовпчика.

Вагон або групу вагонів, які ремонтуються на спеціально відведених коліях, крім постійних переносних сигналів, огороджують додатково спареними гальмовими башмаками, які розміщують на обох рейках на відстані не менше 25 м від крайнього вагона або навпроти граничного стовпчика, якщо відстань до нього менше 25 м.

Маневри поштовхами, зчеплення і розчеплення вагонів під час руху поїзда не дозволяється.

Під час виконання маневрових робіт, пов'язаних з подачею і виводом вагонів, на тупиковій спеціалізованій колії вагоноремонтні машини повинні знаходитися в кінці тупика і огороджуватися спареними башмаками, встановленими перед машиною на відстані не менше 5 м. На вагоноремонтних машинах повинен горіти сигнал, що забороняє виконання маневрів.

На наскрізних спеціалізованих коліях маневри можуть виконуватися і в разі наявності на них вагоноремонтних машин. При цьому швидкість руху локомотива і вагонів не повинна перевищувати 5 км/год, а на вагоноремонтній машині повинен горіти сигнал, що дозволяє виконання маневрів.

На електрифікованих коліях роботи з огляду і технічного обслуговування дахів вагонів і розташованого на них обладнання дозволяється виконувати після зняття напруги в контактній мережі і заземлення контактної мережі, згідно з НАОП 5.11-1.14-87.

При розміщенні вагонів на ремонтних коліях, якщо ремонт візків виконується тут же, необхідно залишати проміжки, достатні для викочування і розбирання візків, проходу працюючих і транспортування деталей. Перед початком піднімання колісні пари протилежної сторони вагона повинні бути закріплені дерев'яними клинами з двох сторін.

У процесі ремонту вагонів не допускається розкидання деталей, що знімаються з вагонів, і забруднення робочого місця. Класти інструмент і замінні деталі на дахи, горизонтальні полки швелерів рами, сходинки гальмової площадки не можна. Перекочування колісних пар виконується підштовхуванням від себе. Рубати болти і заклепки належить таким чином, щоб їхні частини, що відлітають, не могли потрапити в минаючих чи працюючих у цеху людей. Забороняється перекидання до місця роботи нагрітих заклепок.

Зняття з вагона автозчепа і тягового хомута з поглинаючим апаратом, а також постановка їх на вагон здійснюються тільки за допомогою спеціальних підйомників. Поглинаючий апарат до виїмки з тягового хомута необхідно обстукати молотком для ліквідації можливого заклинювання деталей у корпусі. Згвинчувати гайку зі стяжного болта в поглинаючого апарата без установки його в спеціальне пристосування забороняється.

Під час перевезення електрокаром вантаж укладається на середину візка і підклинюється для попередження його зрушення чи падіння від струсу. Не допускається перевозити на електрокарі вантаж у підвішеному стані, а також такий, що перевищує його вантажопідйомність. Також забороняється сідати на навантажений електрокар.

Не можна знаходитися під вантажем, що перевозиться краном.

Під час виконання зварювальних робіт зварники і їх підручні повинні бути забезпечені спецодягом і іншими засобами індивідуального захисту в залежності від виду зварювання і умов його проведення.

Перед проведенням зварювальних робіт на риштуваннях або підмостках необхідно вжити заходи проти загорання дерев'яних елементів та попадання бризок розплавленого металу на людей та риштування.

Не дозволяється проводити зварювальні роботи поблизу легкозаймистих і вогненебезпечних матеріалів, в тому числі поблизу свіжопофарбованих місць на вагонах (не ближче 5 м).

Не дозволяється зберігати на зварювальній дільниці газ, бензин і інші легкозаймисті матеріали.

Місця виконання електрозварювальних робіт необхідно відгородити ширмами чи переносними щитами. Робочий провід, що підводить струм до електродержавки, повинний бути надійно ізольований і захищений від механічних ушкоджень.

У випадку застосування при розбиранні вагона газового різання в приміщенні складального відділення може знаходитися тільки один пересувний ацетиленовий газогенератор; при цьому максимальна зарядка карбіду кальцію не повинна перевищувати 10 кг. Газові шланги повинні бути надійно захищені від механічних ушкоджень і вогню. Витік газу не допускається. Щільність з'єднань перевіряється мильним розчином. У випадку виявлення витоку газу робота негайно припиняється, а нещільності з'єднань усуваються. Приміщення в цьому випадку необхідно провітрити. Робити розбирання і чищення газогенератора в цеху не можна.

Балони, наповнені газом і порожні, не можна кидати, піддавати ударам, залишати біля джерел тепла й електричних проводів.

Працівники, крім вищевикладених вимог по техніці безпеки, повинні також дотримувати запобіжного заходу і правил особистої безпеки, що в основному зводяться до наступного:

а)при виході зі службового приміщення і перебуванні на станційних коліях необхідно переконатися у вільності шляхів, а також прислухатися до сигналів локомотивів;

б) переходити залізничні колії можна тільки під прямим кутом, переступаючи через рейку, а не наступаючи на неї;

в)не перебігати колії перед локомотивами і вагонами, що рухаються;

г)переходити колії між розщепленими вагонами можна, якщо відстань між їхніми автозчепами не менш 5 м і немає загрози трогання з місця цих вагонів; д)при зайнятості колій рухомим складом варто переходити через гальмові площадки чи обійти вагони; підлазити під вагони при переході колій забороняється;

е) для перенесення чи перевезення через колії запасних частин, матеріалів, домкратів і т.д. необхідно користуватися тільки переходами, обладнаними настилом у рівень з головкою рейки, чи тоннелями; при поїзді чи локомотиві, що наближається, переїжджати колії не дозволяється;

ж) йти уздовж шляхів можна тільки по міжколійю, звертаючи уважність при цьому на рух поїздів і маневрових составів на суміжних коліях; забороняється знаходитися на міжколійя між поїздами при невпинному слідуванні їх по станції;

к) не допускати забруднення міжколійїв; не залишати домкрати, візки і т.п. у невстановлених місцях;

л) при транспортуванні по міжколійях довгих деталей (повітряна магістраль гальма, дошки, сходи і т.д.), вони увесь час повинні бути розташовані уздовж колій; при наближенні поїзда необхідно зупинитися і почекати, коли він проїде (якщо вантаж переноситься вручну, то на час пропуску поїзда він повинний бути опущений на землю).

Приступити до огляду і ремонту вагонів можна лише тільки після їхнього огородження сигналами зупинки. Якщо в районі вагонів, що оглядаються, виконуються маневри, то, крім переносного сигналу, на відстані 25 м від вагонів на рейки укладають гальмові башмаки.

При огляді і вимірі коліс не можна знаходитися з боку гребеня колеса.

Якщо для ремонту вагонів необхідно їх розсунути, то інтервал між ними повинний бути не менш 5 м. Під колеса розсунутих вагонів з боку проміжку треба класти гальмові башмаки.

Під час ремонту автозчіпного пристрою головного вагона поїзда (заміна голови автозчепа, деталей механізму зчеплення, маятникових підвісок, центруючої балочки) локомотив повинен знаходитися на відстані не менше 5 м від головного вагона.

Поставлення автозчепа на місце методом співударяння вагонів не дозволяється.

Перед роз'єднанням головок гальмових рукавів необхідно зразу перекрити кінцеві крани гальмової магістралі. При зміні гальмової колодки чи регулюванні важільної передачі повітророзподільник вагону повинний бути виключений, а гальмова система розряджена.

Кожен мостовий чи козловий кран, кран-балка, таль, домкрат повинні мати трафарети їхньої вантажопідйомності і дати останнього іспиту.

Перед початком робіт необхідно перевірити:

у електродомкратів -- правильність включення фаз шляхом їхнього пуску без навантаження на підйом і спуск; надійність обмежника ходу гвинта (на холостому ходу); стан піднімального гвинта і гайки (піднімальний гвинт не повинний хитатися в гайці, а гайка у втулках корпуса й у кришці);

у гідропневматичних домкратах -- щільність приєднання повітряного шланга і переконатися у відсутності витоку масла; щільність закриття масляного каналу запірною голкою; дію обмежника виходу штока.

Під час підіймання і опускання вагона не дозволяється виконання ремонтних робіт на вагоні, а також знаходження людей на вагоні, під вагоном і в вагоні.

Підіймання вагонів з допомогою вагоноремонтних машин і установок

повинне проводитися за умови виконання вимог безпеки, вказаних у технічній документації з їх експлуатації.

Не дозволяється застосовувати вагоноремонтну установку для буксирування, транспортування негабаритних предметів під час руху поїзда, а також завантажувати її більше встановленої вантажопідіймальності і перевозити на ній людей.

Поповнення запасними частинами, вивантаження несправних деталей, знятих з вагонів, повинне проводитися на спеціально виділених місцях під час перерв у роботі з технічного обслуговування і ремонту вагонів.

8.2 Заходи техніки безпеки при ремонті редукторно-карданного привода

8.2.1. Для кожного працюючого повинно бути забезпечено зручне робоче місце. Робоче місце повинно бути забезпечене достатньою площею для розміщення допоміжного обладнання, а також необхідним інвентарем для збереження деталей, інструмента, пристосувань.

8.2.1. Для підйому важких деталей повинно бути встановленні вантажопідйомні пристрої (кран - балки, консольні крани і т.д.)

8.2.3. Робота несправним і зношеним інструментом забороняється. Стан інструмента повинно перевіряться щодня на робочих місцях перед початком роботи.

8.2.4. Робоче місце слюсарів повинно триматися в чистоті: під ногами не повинно бути мастила, охолоджувальної рідини, стружки, обрізків та інших відходів.

На робочих місцях під ногами повинні бути цілі дерев'яні решітчасті настили.

Робочі місця повинні бути освітлені в відповідності до норм на освітлення.

8.2.5. Електрофіцирований інструмент (дриль, гайковерти, шліфувальні машинки), а також верстати повинні бути надійно заземлені.

8.2.6. Випробування редукторів повинно виконуватися в окремих ізольованих приміщеннях.

Частини, що обертаються, випробовуємих приводів повинні бути загородженні.

Ремонт редукторів під час випробування забороняється.

8.3 Питання охорони праці при розробці генерального плану депо та при плануванні виробничих приміщень

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.

Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами, в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств:

1зона - адміністративна та побутова ;

2зона - виробнича (будівлі та споруди виробничого циклу);

3зона - підсобна та допоміжна (складські приміщення; енергетичне господарство - котельні, компресорні та інші; транспортні споруди тощо)

4зона - озеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку).

Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції(кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% граничнодопустимої концентрації (ГДК) для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).

Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10-15% загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.

Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СНиП 2.09.02-85.

Утримання виробничих будівель повинне здійснюватися відповідно до НАОП 5.1.11-1.07-62.

Території депо, ПТО повинні мати під'їзди, які забезпечують безпечне транспортування вантажів, зручне введення і виведення рухомого складу. Залізничні переїзди повинні бути обладнані шлагбаумами, звуковою і світловою сигналізацією.

При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м³ , а площа приміщень - не менше 4,5м².

Якщо в одній будові необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких з

точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються

різні вимоги, то необхідно їх групувати таким чином, щоб вони були ізольованими одне від одного. Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами

технологічного процесу та потоковістю виробництва -- на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці (наприклад, механоскладальні, інструментальні, ЕОМ тощо), а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

Приміщення, де розташовані _ідсмоктуючи_, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники.

Приміщення для зберігання балонів із стиснутими і зрідженими газами повинні відповідати ДНАОП 0.00-1.07-94.

З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях необхідно застосовувати попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій та знаки безпеки (ГОСТ 12.4.026-76 „Цвета _ідсмокту и знаки безопасности“). Наприклад, жовтим кольором (або із чорними смугами) фарбують низько розташовані над проходами конструкції, звуження проїздів, малопомітні сходинки, виступи та перепади в площині підлоги.

Приміщення, розташовані між коліями, повинні мати двері для входу або виходу, які спрямовані вздовж колії. Біля дверей паралельно колії повинен бути встановлений бар'єр довжиною 3-5 м і висотою 1-1,2 м. Аналогічний бар'єр повинен бути встановлений біля приміщення, яке розташоване на відстані від 3 до 5 м від залізничної колії.

Приміщення, які розташовані між коліями, зовні повинні мати попереджуюче забарвлення. Проходи і проїзди повинні мати бетонне або асфальтове покриття і утримуватися в чистоті.

Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів -- 2,5 м.

Місця перетинання пішохідних переходів із залізничними коліями на рівні головок рейок повинні обладнуватися настилами.

Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м -- зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі -- стін, колон.

Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.

Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства:. - 3м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття - 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.

Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлоги, повинні мати поруччя. Санітарні металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230 - 260 мм і шириною сходів 250 - 300 мм. Для обслуговування обладнання, котре відвідується 1-2 рази на зміну і яке розташоване на майданчиках з різницею у відмітках не більше 3 м, допускається кут нахилу сходів 60°.

Поруччя фарбують у жовтий (червоний) колір, а стояки - у білий. Сходи виготовляються ребристими або із смугастої сталі.

Ширина виходів з приміщень має бути не меншою 1 м, висота - 2,2 м. При русі транспорту через двері їх ширина повинна бути на 0,8 м більше з обох боків габариту транспорту.

Природне і штучне освітлення територій, виробничих і допоміжних приміщень повинні відповідати НАОП 5.1.11-3.02-91 і НАОП 5.1.11-3.04-86.

В приміщеннях депо і ПТО повинне бути передбачене аварійне освітлення.

Скло світлових прорізів будівель (вікна, фонарі) повинне систематично очищатися від пилу і бруду, але не рідше двох разів на рік, а в приміщенні із значним виробничим виділенням диму, пилу, кіпоті тощо - не рідше одного разу на квартал.

Газорозрядні лампи, які вийшли із ладу, повинні збиратися, упаковуватися і зберігатися в спеціальному приміщенні до їх вивозу на утилізацію.

Для захисту робочих місць від прямих і відбитих сонячних променів, повинні застосовуватися сонцезахисні пристрої типу жалюзі, які міняють розподіл світлових потоків або козирки, екрани, ставні, карнизи, штори тощо.

У виробничих і допоміжних приміщеннях, незалежно від наявності вентиляційних пристроїв, для видалення шкідливих виділень повинні передбачатися фрамуги і інші пристрої в вікнах, які відкриваються, площею не менше 20 % загальної площі світлових прорізів.

У всіх приміщеннях на видних місцях на відстані 15 - 20 м від воріт і вхідних дверей на висоті 1,5 м повинні бути встановлені термометри.

У разі централізованого опалення повинна бути забезпечена можливість регулювання ступеню нагрівання приміщення, а також можливість незалежного ввімкнення опалювальних секцій.

Ворота, вхідні двері і інші пройми в капітальних стінах у холодну пору року повинні бути утеплені і забезпечені тепловими завісами.

Ворота підйомного типу повинні бути обладнані пристроями, які фіксують піднімальні частини воріт у верхньому положенні, а також утримують їх від падіння у разі аварійних ситуацій (обрив каната, злом електроприводу лебідки, обрив направляючих роликів тощо).

Система опалення повинна забезпечувати підтримання і відновлення температури в цеху до нормальної (під час відкривання воріт для пропускання рухомого складу) протягом 10 хв.

Зварювальне відділення необхідно розміщувати біля зовнішніх стін будівель вагонного депо. Зварювальні відділення з великими площами повинні розміщуватися в будівлях, які мають над основними прогонами світлові ліхтарі, які обладнані фрамугами, що відкриваються.

Стіни і стелі приміщень для зварювання, а також ширми і щити, які огороджують робоче місце зварника, повинні бути пофарбовані у світлі кольори (сірий, блакитний, жовтий) з добавленням у фарбу окислу цинку, з метою зменшення відбивання ультрафіолетових променів зварювальної дуги.

У зварювальній кабіні повинне вільно розміщуватися зварювальне обладнання, а також стелажі для деталей.

Площа для роботи зварника в зварювальній кабіні повинна бути не менше 4,5 м².

Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими, неслизькими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах та дільницях -- волого-, кислото- та вогнестійкими. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази.

У виробничих приміщеннях повинно проводитися щоденне вологе прибирання.

8.4 Вентиляція виробничих приміщень, її розрахунок

Санітарні норми вимагають створення на підприємстві таких умов, щоб наявність шкідливих речовин не перевищувала гранично допустимих концентрацій (ГДК) - концентрацій речовин, які за умов регламентованої тривалості їх щоденної дії при 8-годинній зміні (але не більше ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати у працівників захворювань або відхилень у стані здоров'я. ГДК шкідливих речовин не повинні перевищуватися на постійному робочому місці. Постійне робоче місце - це місце, на якому працівник перебуває більше 50% свого робочого часу. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони (простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного перебування робітника), то постійним робочим місцем вважається вся зона (ДСТУ 2293-93).

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метереологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже, тобто забезпечити в приміщеннях параметри мікроклімату, які відповідають нормативним вимогам, а також виключити можливість вмісту в повітрі шкідливих речовин, які перевищують гранично допустимі концентрації.

Для зменшення концентрації шкідливих виділень необхідно знати: кількість шкідливих виділень G (газів, пилу, парів), що надходять у приміщення; допустиму концентрацію шкідливих речовин у виробничому приміщенні g_доп та концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі g_пов.

Для асимілювання (розчинення) шкідливих виділень до гранично допустимих концентрацій визначають об'єм повітря L _пов за формулою:

(м³/год) (8.1)

При проведенні розрахунку повітрообміну, треба, щоб концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони g_доп не перевищувало ГДК. Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі g_пов повинна бути по можливості мінімальною, по санітарним нормам g_пов ? 0,3 g_гдк. При одночасному виділенні у повітря робочої зони кількох шкідливих речовин, які не мають односпрямованої дії, кількість повітря можна приймати по тій шкідливій речовині, для якої необхідно подавати чисте повітря у найбільшій кількості.

Необхідний об'єм повітря для поглинання надлишкового тепла визначають за формулою:

, (8.2)

де Q_надл - надлишкове тепло (кДж/год);

С - питома масова теплоємність повітря, С = 1,005 кДж/(кг•К);

с - густина повітря (кг/м³);

t_вн ,t_зовн - відповідно температура внутрішнього та зовнішнього (припливного) повітря (°С).

Температура повітря, яке видаляється із приміщення, визначається по формулі: