Організація технічного обслуговування і виконання непланових ремонтів рухомого складу у депо

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

Об'єктом проектування даного курсового проекту є об'єднане трамвайне депо з відкритим збереженням РС.

Об'єднане депо призначено для збереження, виконання оглядів і усіх видів ремонтів, включаючи і контактні.

До складу трамвайного депо входять цех технічного обслуговування, цех ремонту з виробничими майстернями, місця для збереження РС, допоміжні приміщення, підсобні приміщення, адміністративно-господарські приміщення.

На депо покладається забезпечення своєчасного щодобового випуску РС на лінію відповідно до затвердженого графіка і підтримка його в працездатному стані.

Метою даного проекту є розробка організації технічного обслуговування в депо: розрахунок числа вагонів, що проходять ремонти і ТО, розрахунок числа постів і ліній розрахунок чисельності робітників, розрахунок площ цехів депо, а також, характеристика роботи світлової сигналізації трамвайного вагону і впровадження нових пристроїв для діагностування та ремонту світлової сигналізації.

Вступ

Технічна експлуатація являє собою підсистему міського електричного транспорту, яка покликана забезпечити максимальну відповідність обсягів транспортної роботи попиту на транспорті послуги шляхом дотримання належного технічного стану рухомого складу. Завданнями підсистеми є підвищення експлуатаційної надійності й зменшення витрат на утримання трамвайних вагонів і тролейбусів, що вирішуються удосконаленням методів поводження з елементами рухомого складу, підвищенням продуктивності праці, зменшенням трудомісткості робіт.

Технічна експлуатація розглядається як наукова і практична діяльність.

Технічна експлуатація електричного транспорту як наука визначає шляхи й методи найбільш ефективного управління станом технічних засобів з метою забезпечення регулярності й безпеки перевезень при найбільш повному використанні технічних можливостей конструкції, оптимізації споживання матеріальних, енергетичних, трудових, інформаційних та фінансових ресурсів.

Технічна експлуатація електричного транспорту як галузь практичної діяльності - це комплекс організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують працездатність технічних засобів електротранспорту при раціональному використанні усіх видів ресурсів.

У класичному вигляді експлуатація транспорту розглядається як комплексна система, що складається з трьох підсистем: управління експлуатацією, комерційної та технічної експлуатації. Кожна з цих підсистем має свої функціональні завдання, для виконання яких необхідні відповідні ресурси.

1. Загальна частина

1.1 Характеристика рухомого складу

КТМ-5 (71-605) - чотиривісний трамвайний вагон з шириною колії 1524 мм або 1435 мм (71-605У), призначений для перевезення пасажирів.

Трамвайний вагон КТМ-5 випускався на Усть-Катавському вагонобудівному заводі імені С. М. Кірова з 1969 по 1992 рік.

КТМ-5 є наймасовішим трамвайним вагоном, що коли-небудь випускався у світі. Всього випущено 14369 одиниць.

КТМ-5 має несучий кузов, що являє собою зварний остов з профілів різної товщини та перерізу, обшитий по бокам сталевими листами. Листи з'єднуються з остовом та між собою частково клепанням, частково гвинтами.

Лобовий, задній листи та обшивка даху зроблені з склопластику.

Внутрішня обшивка стін та стелі зроблена з пофарбованої дерево-волоконної плити, стики прикриті алюмінієвим штапиком. Стіни та стеля мають теплову ізоляцію, що складається з встановлених між зовнішньою та внутрішньою обшивками плит пінопласту.

Підлога вагону зроблена з фанерної плити та покрита гумовим килимком.

Внутрішня частина кузова складається з пасажирського салону та кабіни водія, розділених перегородкою з двох з'ємних панелей та задвижних дверей.

Завдяки великій площі торцевих та бокових вікон кабіна та салон мають вдень гарну природну освітленість та огляд. Для вечірнього освітлення призначені 12 світильників, розташованих в два ряди на стелі. Для розміщення пасажирів в салоні вагона розташовані 35-40 сидінь. Салон обладнаний системою поручнів та огороджень. Опалення вагону в холодний період здійснюється електричними елементами, розташованими під сидіннями пасажирів.

Вагон має троє вхідних дверей задвижного типу з індивідуальними електроприводами.

Кузов вагона спирається на два двовісних візка.

Візки вагона без рамної конструкції. Умовну раму утворюють дві поздовжні балки та корпуси редукторів колісних пар.

Колісні пари складають з одноступінчатих редукторів з зачепленням Новікова та коліс з підгумленими бандажами. Передаточне число редуктора - 7,143.

Для обертання кожної колісної пари служить окремий тяговий двигун типу ДК-259Г. Двигуни на візках з'єднані послідовно в групи переднього та заднього візків. При несправності є можливість відмикати одну з груп двигунів та рухатись за допомогою іншої групи.

Вагон розрахований на напругу в контактній мережі 600 В. Енергія від мережі отримується через струмознімач пантографного типу.

Електрична частина вагону включає в себе тягові двигуни, пускогальмівні опори, автоматичний груповий реостатний контролер для комутації силових електричних кіл вагону. При рушанні з місця пускогальмівні опори вмикаються послідовно з двигунами, а з набором швидкості вони починають ступінчато виводитися. При необхідності зменшення швидкості контролер формує відключене від контактної мережі замкнуте коло з тягових двигунів, що працюють в режимі генератора та ввімкнених в якості навантаження гальмівних опорів.

Важливою частиною електрообладнання є гальмівні соленоїди, що утримують колодки механічного гальма на пружинах в відтягнутому від гальмівних барабанів стані. При необхідності догальмовування струм в соленоїдах зменшується, і пружини притискають колодки до гальмівних барабанів, зменшуючи швидкість вагону.

Допоміжне електрообладнання включає в себе наступні вузли та кола:

акумуляторну батарею;

кола керування груповим реостатним контролером;

кола зовнішнього та внутрішнього освітлення;

кола приводів відкриття/закриття дверей;

кола обігріву пасажирського салону та кабіни водія;

кола світлової та звукової сигналізації;

радіоточку з проводкою та гучномовцями, встановленими в салоні.

Низьковольтні кола розраховані на напругу 24 В. Для забезпечення їх напругою на вагонах перших випусків застосовувався мотор-генератор, пізніше його замінили на безшумний статичний перетворювач.

Трамваї КТМ-5 розраховані на роботу по системі багатьох одиниць у складі двох та трьохвагонних поїздів.

Для освітлення шляху в нічний час спереду вагону встановлені дві фари ФГ-122В з двохнитковими лампами напругою 26 В потужністю 40 та 60 Вт. В якості габаритних ліхтарів використані шість ламп СМ-14 потужністю по 5 Вт кожна.

Для вказівника повороту встановлено вісім ламп, з яких чотири лампи мають потужність по 5 Вт, а чотири лампи по 21 св. Реле вказівника повороту РС-401 розраховано на номінальну напругу 24 В.

Положення закриття та відкриття дверей сигналізують чотири лампи А-28 напругою 26 В, 1 св.

Положення барабанних гальм сигналізують чотири лампи А-28. Чотири такі ж лампи встановлені на пульті управління для сигналізації гальм причепленого (заднього) вагону, коли працюють два вагони за системою багатьох одиниць.

Таблиця 1 - Технічні характеристики вагона КТМ-5

Довжина	15094 мм
Ширина	2568 мм
Висота	3128 мм
Живлення двигуна від мережі постійного струму, напруга	550 В
Потужність тягових двигунів	45х4=180 кВт
Експлуатація при температурному режимі	від -40 до +40°С
Висота від голівки рейки до нижньої точки вагону при максимальному навантаженні	105 мм
Найменший радіус кривої	20 м
Маса порожнього вагону	18650 кг
Ресурс до першого капітального ремонту	280000 км
Місць для сидіння	35-40
Місць для стояння при номінальному наповненні (5 чоловік на 1 м2)	88
Місць для стояння при максимальному наповненні (8 чоловік на 1 м2)	211
Гальмівний шлях вагону з номінальним навантаженням при швидкості 40 км/год:
при службовому гальмуванні	65 м
при екстреному гальмуванні	30 м
Усталена швидкість номінальному навантаженні та напрузі в мережі на горизонтальній ділянці шляху	65 км/год
Час розгону до 40 км/год (при номінальному навантаженні)	16 с

1.2 Система технічного обслуговування і ремонту трамвая і тролейбуса України

Введена в дію наказом №120 від 3.12.1991 р. Держжитлокомунгоспу України. РДП 204 - Україна - 181-91

Загальні положення

Система технічного обслуговування і ремонту рухомого складу міського електротранспорту (Система) розроблена відповідно до вимог "Правил технічної експлуатації трамвая (тролейбуса)", а також ГОСТ 2.601-68 + ГОСТ 2.605-68 "Експлуатаційна і ремонтна документація" і ГОСТ 18322-78 (СТ СЭВ 5151-85) "Система технічного обслуговування і ремонту техніки" з урахуванням пропозицій заводів-виробників рухомого складу, а також розробок НДКТІ МГ.

Система встановлює види, періодичність і тривалість технічного обслуговування і ремонту рухомого складу міськелектротранспорту.

Виконання вимог Системи забезпечує планове ведення господарства, гарантує необхідну експлуатаційну надійність рухомого складу і безпеку руху при оптимальних фінансових витратах на його утримання.

Система поширюється на пасажирські трамвайні вагони і тролейбуси всіх типів, а також спеціальний рухомий склад трамваїв і тролейбусів різного призначення.

Система єдина для рухомого складу міського електротранспорту України, незалежно від географічних, погодно-кліматичних та інших умов експлуатації.

Система є всесезонною, за винятком технічного обслуговування агрегатів і систем, яке виконується для підготовки рухомого складу до роботи в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди експлуатації.

Система передбачає регламентоване технічне обслуговування і ремонт, тобто встановлює терміни технічних втручань, які виконуються з періодичністю та в обсягах, встановлених в ній, незалежно від технічного стану вагонів /тролейбусів/ в момент початку технічного обслуговування і ремонтів.

Технічне обслуговування і ремонти слід виконувати в спеціалізованих виробничих приміщеннях (ділянках) експлуатаційних підприємств, які оснащені технологічним обладнанням згідно проектної і технологічної документації.

Технічне обслуговування і ремонт повинні організовуватися на основі знеособленого, агрегатного методу при якому не зберігається приналежність відновлених складових частин до зазначеного вагона (тролейбуса), а несправні агрегати замінюються новими або своєчасно відремонтованими.

Технічне обслуговування повинно виконуватися в депо (парках) потоковим методом на спеціалізованих робочих місцях з певною технічною послідовністю і ритмом.

Технічне обслуговування виконується кваліфікованим ремонтним персоналом за винятком робіт, які виконуються водіями рухомого складу перед виїздом з депо, при роботі на маршруті, а також при поверненні в депо. Перелік і порядок виконання цих робіт викладені в службових інструкціях водіїв трамвая та тролейбуса.

Капітальні ремонти повинні виконуватися спеціалізованими вагоно-машино-ремонтними заводами (майстернями).

Порядок здачі вагонів (тролейбусів) і агрегатів ремонт і видача їх з ремонту встановлюється локальним актом ремонтного підприємства, що відповідає чинному законодавству.

Технічний стан рухомого складу, який експлуатується на маршрутах, має відповідати чинним правилам технічної експлуатації трамваїв (тролейбусів) і правилам дорожнього руху.

Рухомий склад, який працює на маршрутах з важкими умовами, повинен відповідати додатковим вимогам, що викладені в "Положенні про порядок експлуатації трамвайних поїздів і тролейбусних машин на маршрутах з важкими умовами руху".

Трудомісткість технічного обслуговування та ремонтів визначається згідно з "Типовими нормами часу на роботи при технічному обслуговуванні і ремонтах".

Витрати (фінансові) на всі категорії ремонтів і технічного обслуговування рухомого складу включаються до складу собівартості транспортних послуг (Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV).

Система обов'язкова для всіх підприємств міськелектротранспорту, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

Відповідальність за забезпечення виконання вимог Системи несуть головні інженери трамвайно-тролейбусних, трамвайних та тролейбусних управлінь, а за виконання встановлених обсягів робіт - відповідні інженерно-технічні працівники.

2. Технічне обслуговування

Технічне обслуговування призначено для підтримки працездатності агрегатів, вузлів і систем рухомого складу в межах встановлених періодичностей.

Технічне обслуговування рухомого складу за періодичністю, переліку та трудомісткістю робіт підрозділяється на:

- щоденне технічне обслуговування (ЩО);

- перше технічне обслуговування (ТО-1);

- друге технічне обслуговування (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СО);

Технічне обслуговування ЩО і ТО-1 повинно виконуватися в періоди між максимальними випусками без вилучення рухомого складу з активного інвентарю.

Конкретні терміни виконання технічного обслуговування: ТО-1, ТО-2, СО - затверджуються наказом по трамвайно-тролейбусному (або трамвайному чи тролейбусному) управлінню (депо).

Ремонти

В залежності від призначення і характеру виконуваних робіт, ремонти поділяються на:

- капітальний ремонт (КР);

- середній ремонт (СР);

- неплановий ремонт (НР).

Капітальний ремонт повинен оновити справність і відновити повний або близький до повного ресурс кузова, агрегатів, вузлів і систем рухомого складу з заміною або відновленням будь-яких частин РС, включаючи базові.

Середній ремонт повинен відновити справність і частковий ресурс кузова, агрегатів, вузлів і систем рухомого складу з заміною або оновленням складальних одиниць.

Періодичність та тривалість ТО і ремонтів наведені в табл. 2.

Неплановий ремонт повинен відновити справність трамвайного вагону (тролейбуса), неполадки, якого виникли внаслідок відмов агрегатів і систем або дорожньо-транспортних пригод.

Дозволяється відхилення від регламентованої періодичності для пасажирських трамвайних вагонів до 20% , пасажирських тролейбусів - до 15%, виходячи з умов експлуатації (профіль і стан трамвайних колій, доріг, інтенсивності руху, погодно-кліматичні умови).

У виняткових випадках дозволяється переклад трамвайних вагонів (тролейбусів) у вищу категорію ремонту.

Періодичність і обсяги ремонту пасажирських, вантажних і спеціальних трамвайних вагонів і тролейбусів, які відпрацювали свій нормативний термін Системою не регламентується, а встановлюється керівництвом ТТУ, ТУ, Тру в залежності від їх фактичного технічного стану.

Конкретні терміни проведення ремонтів (категорія ремонту) рухомого складу встановлюються технічною комісією, призначеною керівником підприємства та оформляються актом.

Таблиця 2 - Періодичність та тривалість ТО і ремонтів

Вид ТВ	Найменування технічного впливу	Терміни проведення ТО і Р
		Трамвай	Тролейбус
		Періодич-ність	Час простою	Періодич-ність	Час простою
ЩО	Щоденне обслуговування	Щодобово у нічний час	0,7-0,8 год	Щодобово у нічний час	0,6-0,7 год
ТО-1	Перше технічне обслуговування	Один раз у 7 днів	2,2-2,5 год	Один раз у 7 днів	1,7-2,7 год
ТО-2	Друге технічне обслуговування	20000 км	12 год	16000 км	10 год
СР	Середній ремонт	100000 км	10 робочих днів	80000 км	10 робочих днів
КР	Капітальний ремонт	300000 км	20робочих днів	240000 км	20 робочих днів
СО	Сезонне обслуговування	2 рази на рік		2 рази на рік
НР	Неплановий ремонт		За обсягом робіт		За обсягом робіт

Всі роботи по технічному обслуговуванню й ремонту рухомого складу повинні виконуватись відповідно до РДІ і РТМ на дані категорії робіт.

До кожного трамвайній вагону (тролейбуса), який пройшов ремонт, виконавцем робіт додається акт, а в технічних паспортах основних агрегатів робиться відмітка про категорії ремонту і терміни його виконання.

Рухомий склад, який пройшов ремонт, реєструється у книзі ремонтів в депо.

Про виконання технічного обслуговування і ремонту рухомого складу робляться відповідні позначки в поїзному журналі відповідно до "Положення" про нього.

Розрахунково-технологічна частина

Розрахунок виробничої програми

Виробнича програма включає усі види технічних впливів на рухомий склад протягом року і доби. Вона розраховується на підставі прийнятої схеми технічного обслуговування і ремонту.

Сумарний пробіг рухомого складу по депо за рік обчислюємо за формулою:

(2.1)

де Nі - інвентар парку РС;

бв - коефіцієнт використання РС;

Vе - експлуатаційна швидкість, км/год;

tсд - середньодобове перебування РС на лінії, год.

Кількість технічних впливів, що мають установлену періодичність у днях, визначається по одній методиці, а при встановлених міжремонтних пробігах - по іншій.

Число вагонів, що проходять щоденне обслуговування в рік:

 (2.2)

де kр = 1,05 - коефіцієнт резерву.

Число вагонів, що проходять ТО-1 за рік:

(2.3)

де Сто-1 = 7 - періодичність виконання ТО-1.

од.

Число вагонів, що підлягають сезонному обслуговуванню в рік:

(2.4)

Кількість вагонів, що проходять капітальний ремонт за рік:

(2.5)

од.

Кількість вагонів, що проходять середній ремонт за рік:

(2.6)



Кількість вагонів, що проходять ТО-2 за рік:

(2.7)

Кількість вагонів, що проходять кантовку візків:

(2.8)

од.

Кількість вагонів, що проходять непланові ремонти, визначається за нормативах, наведеними у таблиці 3.

Таблиця 3 - Кількість вагонів, що проходять непланові ремонти

Вид непланового ремонту	Кількість
Заявочний нічний ремонт, % від ЩО	8
Заявочний денний ремонт, % від ЩО	6
Випадкова піднімальний, кількість ремонтів на інвентарний вагон за рік	1
Випадковий безпідйомний, % від ЩО	1,5

Таким чином:

(2.9)



(2.10)

(2.11)

(2.12)

од.

Результати розрахунків зводимо таблиці 4.

Таблиця 4 - Кількість вагонів, що проходять ТВ

Вид ТВ	Найменування ТВ	Позначення	Кількість ТВ	Число роб. днів
			За рік	За добу
ЩО	Щоденне обслуговування	NЩО	45415	124,42	365
ТО-1	Перше технічне обслуговування	NТО-1	6488	25,85	251
ТО-2	Друге технічне обслуговування	NТО-2	350	1,39	251
СО	Сезонне обслуговування	NСО	300
КВ	Кантовка візків	NКВ	219
СР	Середній ремонт	NСР	59	0,24	251
КР	Капітальний ремонт	NКР	29	0,12	251
НРзн	Заявочний нічний неплановий ремонт	NНРзн	3633	9,95	365
НРзд	Заявочний денний неплановий ремонт	NНРзд	2725	7,47	365
НРвбп	Випадковий беспід'ємний неплановий ремонт	NНРвбп	150	0,6	251
НРвп	Випадковий під'ємний неплановий ремонт	NНРвп	681	2,71	251

2.1 Розрахунок показників надійності

Розрахунок показників надійності здійснюється за методиками, які застосовуються у техніці, зокрема, на автомобільному і залізничному транспорті.

Для підвищення точності розрахунків потрібно знати закони розподілу випадкових величин (наробіток на відмовлення, імовірність безвідмовної роботи і т.п.). Для технічної експлуатації найбільш характерні наступні закони розподілу: нормальний, розподіл Вейбулла-Гнеденко, логарифмічний нормальний і експонентний.

Нормальний закон розподілу формується тоді, коли на протікання досліджуваного процесу і його результат впливає порівняно велике число незалежних (чи слабко залежних) елементарних факторів (доданків), кожний з який окремо робить лише незначну дію в порівнянні із сумарним впливом всіх інших, наприклад, періодичність.

Закон розподілу Вейбулла-Гнеденко виявляється в моделі так називаної “слабкої ланки”. Якщо система складається з групи незалежних елементів, чи відмовлення несправність кожного з який приводить до відмовлення всієї системи, то імовірність її безвідмовної роботи визначається граничним розподілом для крайніх членів послідовності взаємонезалежних величин.

Нормальний логарифмічний закон розподілу може зустрічатися, якщо на протіканні досліджуваного процесу і його результат впливає порівняно велике число випадкових і взаємонезалежних факторів, інтенсивність дії яких залежить від досягнутого випадковою величиною стану.

Експонентний закон розподілу є однопараметричним, що спрощує розрахунки. При експонентному законі розподілу імовірність безвідмовної роботи не залежить від того, скільки виробів проробило спочатку експлуатації, а визначається конкретною тривалістю розглянутого чи періоду пробігу. Таким чином, розглянута модель не враховує поступової зміни параметрів технічного стану, наприклад, у результаті зношування, старіння і т.д.

Вважаючи, що у вихідних даних проекту дана кількість раптових відмовлень, необхідно визначити наступні показники надійності: параметри потоку відмовлень, середній наробіток на відмовлення, імовірність безвідмовної роботи, коефіцієнт технічної готовності.

Параметри потоку відмовлень свідчить про кількість відмовлень, що приходяться на одиницю пробігу. Він дорівнює:

(2.13)

Середній наробіток на відмову:

(2.14)

0,63•10-5

159357,9 км

Імовірність безвідмовної роботи для окремих елементів рухомого складу:

(2.15)

Використовуючи формулу (2.15) будуємо залежність імовірності безвідмовної роботи від пробігу P=f(L).

Таблиця 5 - Імовірність безвідмовної роботи світлової сигналізації

L, км	2000	10000	18000	26000	34000	42000	50000	58000	66000	74000	82000	90000	98000	106000
P	0,988	0,939	0,893	0,849	0,808	0,768	0,731	0,695	0,661	0,629	0,598	0,568	0,541	0,514

Рис. 1 - Графік імовірності безвідмовної роботи світлової сигналізації

Далі визначаємо комплексний показник надійності - коефіцієнт технічної готовності. Він дорівнює:

(2.16)

Кількість машин, що знаходяться на ремонтах протягом доби, дорівнює сумі машин на капітальному, середньому, непланових (випадкових) ремонтах і ТО-2:

(2.17)

Кількість ремонтів у добу вже розраховувалося (табл. 4), а тривалість простою в ремонті - відповідно до системи ТО і ремонтів України.

од.

Приймаємо 10 одиниць.

Тоді Ктг дорівнює:

2.2 Обґрунтування структурної схеми підприємства

Під організаційною структурою підприємства розуміється упорядковане сукупність виробничих підрозділів, що визначає їхню кількісну величину, функціональне призначення, взаємозв'язок, методи і форми взаємодії.

Головні вимоги при розробці організаційно-виробничої структури підприємства МЕТ і системи керування є забезпечення перевезення пасажирів і підтримка працездатності рухомого складу.

Схема організаційної структури повинна відбивати рівні підпорядкованості і включати всі цехи, ділянки і відділення депо.

Організаційна структура підприємства наведена на рис. 3.

Прийнята схема буде уточнюватися надалі при визначенні чисельності робітників і розрахунок площ.



Рис. 2 - Організаційна структура підприємства

2.3 Вибір і обґрунтування методів організації технічного обслуговування і ремонтів

Технічне обслуговування, діагностування і ремонт виконуються потоковим чи стаціонарним методами на універсальних чи спеціалізованих постах.

На вибір методу ТО впливають: добова програма ТО даного виду, число і тип РС, характер обсягу і змісту робіт (постійний чи змінний) період часу, що відводиться на ТО планового виду, трудомісткість обслуговування, режим роботи РС у лінії.

Найбільш продуктивним є потоковий метод, однак він можливий, якщо кількість ТО і ремонтів перевищує 12 у зміну. Таким чином, для більшості депо МЕТ потоковий метод можна використовувати для організації ЩО і TO-1, отже, для TO-2, CP доцільно рекомендувати стаціонарний метод.

При поточному методі ТО більш раціональним є використання спеціалізованих проїзних постів, а при стаціонарному - універсальних проїзних (ТО-2,НР) і, можливо, тупикових (СР, КР).

Діагностування може бути використане як у депо, побудованому по типовому проекті, так і в депо, що має планування відповідно до прийнятої системи діагностування. При цьому можливо застосування засобів діагностування до виконання ТО і ремонтів, під час їхнього проведення і після. Визначення технічного стану РС і його елементів може провадитися при заїзді в депо, на потокових лініях ТО (експрес-діагностика), на універсальних чи спеціалізованих постах.

В нашому випадку кількість ЩО та ТО-1 перевищує 12 за зміну, отже ці види технічних впливів доцільно виконувати поточним методом, решта виконується стаціонарним.

Методи організації кожного виду ТВ наведені у табл. 6.

Таблиця 6 - Методи організації технічних впливів

Вид ТВ

ЩО

ТО-1

ТО-2

СР

КР

Д (ТО-1)

Д (СР КР)

НРзн

НРзд

НРвп

НРвбп

Метод організації

Поточний

Поточний

Стаціонарний

Стаціонарний

Стаціонарний

Поточний

Стаціонарний

Стаціонарний

Стаціонарний

Стаціонарний

Стаціонарний

2.4 Розрахунок числа постів, ліній для зон технічного обслуговування, ремонтів і діагностування

Кількість постів на поточній лінії залежить від прийнятої організації технічного обслуговування. Практично їхня кількість приймається від 2 до 4. Приймаємо 3 пости на поточній лінії.

Число поточних ліній визначається спочатку для технічного обслуговування, що вимагає їхньої найбільшої кількості. Таким видом ТВ є щоденне обслуговування, виконуване в нічний час перед випуском РС. Отже, кількість поточних ліній для щоденного обслуговування складе:

(2.18)

деk - кількість постів на потоковій лінії;

фщо - час простою на ЩО, год.;

Трдщо - кількість робочих днів для виконання ЩО;

tзщо - тривалість зміни, год.

лінії

Кількість поточних ліній для ТО-1 буде також залежати від прийнятої організації ТО, у першу чергу від числа робочих днів у тижні:

(2.19)

де фщо - час простою на ЩО, год.;

Трдщо - кількість робочих днів для виконання ТО-1;

tзщо - тривалість зміни, год.

лінії

Оскільки TO-2, HP, CP, KP виконуються стаціонарним методом, то визначається кількість машино-місць для розміщення рухомого складу.

Кількість машино-місць для виконання ремонтів визначається за формулою:

(2.20)

дефрi - час простою РС на ремонті, год;

Npi - кількість РС за рік на ремонтах;

ТРДі - кількість робочих днів на тиждень.

місця

місця

місця

Кількість машино-місць для непланових заявочних ремонтів, тривалість виконання яких менше зміни, визначаємо за формулою:

(2.21)

де - кількість ремонтів за зміну;

- час простою на ремонті

tз - тривалість зміни.

Кількість потокових ліній для діагностування визначається в залежності від кількості рухомого складу - 1 лінії діагностики на 100 одиниць РС. Для 150 вагонів приймаємо 2 лінії діагностики.

Результати розрахунків зводимо до табл. 7.

Таблиця 7 - Кількість постів ліній для зон ТО, ремонтів і діагностування

Найменування	Вид технічного обслуговування
	ЩО	ТО-1	ТО-2	СР	КР	Д	НРВБП	НРВП	НРЗН	НРЗД
Число постів	3	3
Число поточних ліній	3	2				2
Кількість машино-місць			3	2	2		3	1	2	2

трамвай вагон депо технічний обслуговування

Розміщення вагонів у цеху технічного обслуговування та цеху ремонту рухомого складу наведено на рис. 3,4.

Рис. 3 - Розміщення вагонів у ЦТО



Рис. 4 - Розміщення вагонів у ЦРРС

2.5 Розрахунок чисельності робітників

Персонал транспортних підприємств включає такі категорії працівників

основні виробничі кваліфіковані робітники (зайняті безпосередньо технічним обслуговуванням і ремонтом РС, у тому числі мастильники, екіпірувальними, мийники і прибиральники)

допоміжні виробничі кваліфіковані робітники (відділу головного механіка електромонтери, компресорними, кочегари, робітники з ремонту устаткування, будівель, споруд та ін.)

підсобні робітники (некваліфіковані робітники, що виконують допоміжні функції при кваліфікованих робітниках з доставки матеріалів і деталей або їх здачі на склади і т.п.)

молодший обслуговуючий персонал (працівники сторожової і пожежної охорони, кур'єри, прибиральники приміщень, робітники з обслуговування складів і транспорту)

службовці або лічильно-конторський персонал (працівники бухгалтерії, планового відділу, адміністративно-господарського відділу, відділу постачання, нарядчики та ін.);

інженерно-технічний персонал (інженери, техніки, конструктори, креслярі, майстри, начальники виробничих відділів і цехів).

Для розрахунку штатної чисельності робітників з ремонту та обслуговування рухомого складу (за професіями) на кількість приведених одиниць РС використовується формула:

nш = Nі • К• Н•КП•КЗ (2.22)

де Nі - кількість одиниць РС,

К - коефіцієнт приведення до умовних одиниць, для чотиривісних трамвайних вагонів К = 2,5;

Н - норматив;

Кп - поправочний коефіцієнт, що залежить від коефіцієнту використання рухомого складу, Кп = 09875;

КЗ - зональний коефіцієнт, для середньої полоси європейської частини СНД КЗ = 1,08.

Чисельність допоміжних робітників визначається за формулою:

(2.23)

де Np - кількість РС, що знаходиться в русі:

(2.25)

одиниці

Явочна чисельність робітників складає:

 (2.26)

де Тд - дійсний фонд часу одного працівника;

Тн - номінальний фонд часу одного працівника

Дійсний фонд часу одного робітника дорівнює фактично відпрацьованому їм часу за рік:

TД = tз (Дкр - Дв - Дс - Дстп - Дпп) (2.27)

де Дкр - кількість днів у році;

Дв - кількість вихідних днів у році;

Дс - кількість святкових днів у році;

Дпп - кількість днів, коли працівник відсутній на роботі з поважних причин

Номінальний фонд часу робочого місця (або робітника) дорівнює

Tн = tз (Дкр - Дв - Дс) (2.28)

Tн = 8 (365 - 104 -10) = 2008 год.

Для основних працівників

TД = 8 (365 - 104 -10 - 18 - 10) = 1784 год.

Для працівників, що зайняті на шкідливих роботах

TД = 8 (365 - 104 -10 - 24 - 10) = 1736 год.

Для допоміжних працівників

TД = 8 (365 - 104 -10 - 16 - 10) = 1800 год.

Явочна кількість водіїв

 (2.29)

чол.

Штатна кількість водіїв

(2.30)

(2.31)

чол.

Отримані розрахунки заносимо до таблиці 8.

Таблиця 8 - Чисельність персоналу депо

№ п/п	Професія	Норматив	Кількість
			Розрахункова	Штатна	Явочна
ЩО
1	Слюсар з ремонту РС	0,023	9,2	9	8
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,012	4,799	5	4
	Всього			14	12
ТО-1
1	Слюсар з ремонту РС	0,057	22,79	23	20
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,037	14,797	15	13
3	Змащувач	0,011	14,399	4	4
4	Столяр	0,008	3,1995	3	3
	Всього			45	40
ТО-2
1	Слюсар з ремонту РС	0,045	17,997	18	16
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,027	10,798	11	10
3	Змащувач	0,009	3,599	4	4
4	Електрозварювальник	0,007	2,7995	3	3
5	Столяр	0,006	2,399	2	2
6	Скляр	0,006	2,399	2	2
	Всього			40	37
СР
1	Слюсар з ремонту РС	0,029	11,598	12	11
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,016	6,399	6	5
3	Маляр	0,008	3,1995	3	3
4	Електрозварювальник	0,006	2,3996	2	2
5	Столяр	0,007	2,7995	3	3
6	Скля	0,006	2,3996	2	2
	Всього			28	26
КР
1	Слюсар з ремонту РС	0,0377	15,078	15	13
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,0208	8,3187	8	7
3	Маляр	0,0104	4,1594	4	4
4	Електрозварювальник	0,0078	3,1195	3	3
5	Столяр	0,0091	3,639	4	4
6	Скляр	0,0078	3,1195	3	3
	Всього			37	34
Заявочні випадкові ремонти
1	Слюсар з ремонту РС	0,02	1,04	1	1
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,018	0,576	1	1
3	Електрозварювальник	0,004	0,288	1	1
Заготівельний цех
1	Слюсар з ремонту РС	0,03	3,98	4	4
2	Слюсар електрик	0,027	3,58	4	4
3	Слюсар з меанозбірочних робіт	0,021	2,79	3	3
4	Обмотувальник	0,008	1,06	1	1
5	Газозварювальник	0,012	1,59	2	2
6	Токар	0,024	3,18	3	3
7	Фрезерувальник	0,006	0,79	1	1
8	Строгальник	0,004	0,53	1	1
9	Бляхар	0,004	0,53	1	1
10	Обійник	0,005	0,66	1	1
11	Скляр	0,005	0,66	1	1
12	Мийник	0,005	0,66	1	1
	Всього			24	21
Техдопомога
1	Слюсар з ремонту РС	0,02	2,65	3	3
2	Слюсар електрик з ремонту ел. обладнання	0,02	2,65	3	3
	Мийник-прибиральник	0,18	23,88	24	21
	Водії-перегінники	0,11	14,5969	15	13
Допоміжні робочі
1	Екіпірувальник	0,018	2,3886	2	2
2	Комірник	0,025	3,317	3	3
3	Слюсар-інструментальник	0,08	1,06	1	1
4	Слюсар-ремонтник	0,018	2,389	2	2
5	Електромонтер	0,018	2,389	2	2
6	Сантехнік	0,02	2,65	3	3
7	Слюсар-механік	0,011	1,46	1	1
8	Сушильник	0,008	1,06	1	1
9	Акумуляторник	0,015	1,99	2	2
10	Підсобник	0,04	5,31	5	5
11	Приймальник вагонів	0,014	1,86	2	2
	Всього			24	21
	Водії			202	227

Визначивши чисельність персоналу депо, оформлюємо штатну відомість.

При впорядкуванні штатної відомості керуємося організаційною структурою підприємства і розрахунками окремих категорій працівників (виробничих робітників, допоміжних кваліфікованих робітників, підсобних робітників, молодшого обслуговуючого персоналу, лічильно-конторського персоналу, інженерно-технічних працівників).

Розподіл за змінами виконується відповідно до режимів роботи кожної категорії працюючих. Штатна відомість подана в табл.9.

Таблиця 9 - Штатна відомість депо

Найменування посад і професій	Зміни	Кількість персоналу
	1	2	3	Явочна	Штатна
Управління
Начальник депо	1	-	-	1	1
Секретар	1	-	-	1	1
Головний інженер	1	-	-	1	1
Інженер з ТБ	1	-	-	1	1
Заст. нач. з експлуатації	1	-	-	1	1
Бухгалтерія
Головний бухгалтер	1	-	-	1	1
Старший бухгалтер	1	-	-	1	1
Бухгалтери	3	-	-	2	3
Старший касир	1	-	-	1	1
Касири	2	-	-	2	3
Відділ кадрів
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Секретар	1	-	-	1	1
Табельник	1	-	-	1	1
Плановий відділ
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Економіст	1	-	-	1	1
Статист	1	-	-	1	1
ВТК
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Майстер ВТК	2	-	-	2	2
Приймальник РС	1	1	1	3	4
Відділ постачання
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Зав. складом	1	-	-	1	1
Комірники	1	1	1	3	4
Транспортні робітники	5	-	-	5	5
Відділ експлуатації
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Ревізор з БР	1	-	-	1	1
Начальник маршруту	3	-	-	3	3
Лінійні водії	119	80	3	202	227
Водії-перегонники	5	3	6	13	15
Диспетчера з випуску	1	1	1	3	3
Нарядник	1	-	-	1	1
Кондуктора	119	80	-	199	224
Контролери зборів	3	3	-	6	7
Виробничо технічний відділ
Начальник відділу	1	-	-	1	1
Інженер-технолог	1	-	-	1	1
Інженер-конструктор	1	-	-	1	1
Кресляр	1	-	-	1	1
Технік-статистик	1	-	-	1	1
Відділ головного механіка
Головний механік	1	-	-	1	1
Електромонтер	1	-	1	2	2
Інструментальник	1	-	-	1	1
Слюсар-сантехник	2	1		3	3
Шофера	2	2	2	6	7
Слюсар з ремонту радіоапаратури	1	-	-	1	1
Електрозварник	3	2		5	6
Будівельники	4			4	4
ЦТО
Начальник цеху	1	-	-
Майстри	3	-	3	6	8
Виробничі робітники
ЩО	-	-	12	12	14
ТО-1	40	-	-	40	45
НР	1	1	2	4	4
Мийники-прибиральники	5	5	11	21	24
ЦРРС
Начальник цеху	1	-	-	1	1
Майстер	1	-	-	1	1
Виробничі робітники
КР	34	-	-	34	37
СР	26	-	-	26	28
ТО-2	25	12	-	37	40
Заготівельний цех
Начальник цеху	1	-	-	1	1
Майстри	2	-	-
Виробничі робітники	21	-	-	21	24
Всього:	465	192	43	700	777

2.6 Розподіл робітників за постами, спеціальностями, кваліфікаціями та робочими місцями

Відповідно до виконаних розрахунків по визначенню чисельності і прийнятих організаційних рішень необхідно розподілити працюючих по робочих місцях.

Для забезпечення виконання встановленого переліку (обсягу) робіт ТО на посадах при нормативних витратах робочого часу і розрахункової тривалості простою машини на посаді використовуються технологічні карти. Вони можуть бути операційно-технологічними і постовими. У першому випадку вони являють собою перелік операцій обслуговування, складений у визначеній технологічній послідовності, по агрегатах, вузлам і системам рухомого складу (наприклад, гальмова система, рульове керування, високовольтне і низьковольтне устаткування і т.д.). Постові карти складають по переліку робіт, виконуваних на даній посаді, на кожне робоче місце. Для забезпечення необхідного фронту роботи, а також безпеки їхнього виконання, кількість одночасна працюючих на машині не повинне перевищувати шести чоловік.

Таблиця 10 - Розподіл робітників на постах при виконанні ТО-1

Пости	Види виконануваних робіт	Кількість робітників	Спеціальність	Розряд
1	ТО електрообладнання РС	1	Слюсар-електрик з ремонту електрообладнання	5
		2		4
		2		3
		1		2
2	ТО мех. обладнання РС	1	Слюсар з ремонту РС	5
		1		4
		2		3
		2		2
3	ТО кузовного обладнання	1	Зварювальник	5
		1	Скляр	4
	Мастильні роботи	1	Мастильник	3
	Екіпіровка	1	Екіпірувальник	2
1	ТО електрообладнання РС	2	Слюсар-електрик з ремонту електрообладнання	4
		3		3
		1		2
2	ТО мех. обладнання РС	1	Слюсар з ремонту РС	5
		5		4
		4		3
		1		2
3	Перевірка мастила, екіпіровки, кузовного обладнання	1	Мастильник	3
		1	Екіпірувальник	2

2.7 Підбір технологічного устаткування для технічного обслуговування

До технологічного устаткування відносяться стаціонарні; пересувні і переносні верстати і машини, стенди, пристосування і виробничий і допоміжне устаткування (стелажі, столи, козли, тумби, підмостки, шафи, лари і т.д.).

Технологічне устаткування підрозділяють на наступні групи:

* основне технологічне устаткування (машини, верстати, механізм! виконуюче окремі функції по ремонті і виготовленню деталей;

* визначальне робочі місця і посади для ручної роботи (верста! стенди, плити, ванни, пристосування й ін. устаткування);

* допоміжне устаткування (стел Найбільш об'єктивним і точним методом розрахунку верстатного і машинного устаткування є перший метод, однак у цьому випадку необхідно мати операційні технологічні карти.

Верстатне і машинне устаткування розраховують декількома методами в залежності від необхідного ступеня точності:

а) за технологічними картами на окремі види робіт ТО, виготовлення і ремонт деталей;

б) за нормативами на кожен вид устаткування для ремонту окремих агрегатів і вузлів устаткування рухливого складу;

в) за укрупненими нормативами на кожен вид робіт і для кожного виду ремонту.

Таблиця 11 - Специфікація технологічного устаткування

Найменування підрозділу та обладнання	Кіль-кість	Тип чи модель	Габаритні розміри в мм	Потуж-ність, кВТ
Відділення ТО
Солідолонапружувач	3	НИИАТ-390	690*375*680	0,6
Зварювальний трансформатор	2	ГС-500	845*600*1100	32 кВА
Місток оглядовий	3	Гипрокомундор-транс	2500*2300*4017
Верстат слюсарний	2	Оргстанкинпром	1250*800*800
Шафа інструментальна	2	Гидрокомундор-транс	1500*500*1700
Стелаж полочний	2	Гипрокомундор-транс	2000*420*2030
Ларь металевий	2	Гипрокомундор-транс	500*400*600
Домкрат гідравлічний	4	ГАРО-П55	150*124*242
Місток перехідний через канави	6	Гипрокомундор-транс	1000*1500
Драбина пересувна	1	Гипрокомундор-транс	3000*650*1830
Пневматичний реверсивний гайковерт	3	П2121	210*76*174
Електросверлилка	1	З363	230*70*130	0,2
Привід для відкривання воріт	24		500*450*500	0,6
Повітряно-теплова завіса	12
Домкрат канавний	3		745*470*1575
Дільниця непланових ремонтів
Верстат слюсарний	2	Оргстанкинпром	1030*690*1310
Стелаж полочний	3	Гипрокомундор-транс	1250*800*860
Шафа інструментальна	2	Гипрокомундор-транс	2000*420*2030
Домкрат гідравлічний	2	ГАРО-П55	150*124*242
Зварювальний трансформатор	1	ГС-500	845*600*1100	32 кВА
Місток перехідний через канави	3	Гипрокомундор-транс	1000*1500
Верстат обдирково-шліфувальний	1	КШ-1	1030*690*1310
Драбина пересувна	1	Гипрокомундор-транс	500*400*600
Акумуляторна дільниця
Випрямний зарядний агрегат	2	ВАЗ-50-125	760*525*1610	80 кВА
Електродистилятор	2	Д-4	220*300*622	3,6
Стіл для розбирання акумуляторних батарей	2	Гипрокомундор-транс	750*900*1825
Шафа для зарядки акумуляторів	2	Гипрокомундор-транс	2050*800*2010
Шафа витяжна	1	Гипрокомундор-транс	1000*700*2050
Стенд для перевірки і зарядки акумуляторів	1	Гипрокомундор-транс	1010*840*1250
Стелаж для акумуляторів	1	Гипрокомундор-транс	2100*600*1610
Стелаж полочний	1	Гипрокомундор-транс	2000*420*2030
Ларь металевий	1	Гипрокомундор-транс	500*400*600
Ванна для промивання деталей акумуляторів	1	Гипрокомундор-транс	1295*550*1000
Ванна	2	Гипрокомундор-транс	935*585*313	Ванна
Підставка під устаткування	2	Гипрокомундор-транс	700*500*800
Вилка навантажувальна	2	НВ-512	100*103*206
Візок для транспортування і підйому акумуляторів	1	Гипрокомундор-транс	805*1030*490
Електротігель	1	Гипрокомундор-транс	470*380*625	0,96
Дільниця підготовки піску
Шахтне сушило	1	Типовий проект 5-01-315випуск 2717 аркуш 251
Вижимний бак	1	Типовий проект 5-01-315випуск 2717 аркуш Т-251, Т-215
Піскороздаточний бункер	1	Типовий проект 5-01-315випуск 2717 аркуш Т-223
Бадья	1	Типовий проект 5-01-315випуск 2717 аркуш Т-274
Кішка з ручним механізмом	1	Червоногвардійсь-кий крановий завод
Компресор	1			5
Стіл	1		1110*650*760
Приміщення ЦТО
Стілаж	3		2000*500
Шафа інструментальна	3		1500*500*1700
Ларь металевий	2		500*400*600
Заготівельний цех
Верстак електрика	2	Гидрокомундор-транс	1200*600*1250
Стіл	1		1100*650*786
Шафа інструментальна	1	Гидрокомундор-транс	2000*420*2030
Стенд		РемГЭТ	1200*700*1600	8,5
Електротігель	1	Гипроавтотранс	470*380*625	0,96

2.8 Розрахунок виробничих і допоміжних площ

Розрахунок виробничих площ депо проводиться за:

площею, що займає рухомий склад або устаткування з урахуванням мінімальних наближень;

питомою площею на одного працюючого на ділянці;

щільністю устаткування;

нормами площі на одне робоче місце.

Виробнича площа ЦТО залежить від обсягу робіт з ТО РС і практично визначається площею, що займає РС з розташуванням його відповідно до вимог до мінімальних відстаней.

Рис. 5 - Розрахунок довжини цеху технічного обслуговування

Довжина цеху технічного обслуговування залежить від кількості постів і визначається відповідно до рис. 6 так:

LЦТО = 2l1 + 4l2 + 3l3 + 4l4 + l5 + l6 (2.32)

де l1 - відстань від воріт до початку сходинок оглядової канави;

l2 - довжина яку займають сходинки оглядової канави;

l3 - довжина від останньої сходинки до РС;

l4 - довжина РС;

l5 - довжина між двома РС, що стоять на сусідніх постах;

l6 - ширина центрального проїзду.

l1 = 3 м; l2 = 1,5 м; l3 = 0,5 м; l4 = 18 м; l5 = 1 м; l6 = 4 м,

LЦТО = 2•3 + 4•1,5 + 4•0,5 + 3•18 + 1 + 4 = 73 м

Приймаємо довжину цеху технічного обслуговування за будівельними вимогами кратною 3-м (по розмірах будівельних конструкцій) . У даному випадку вона дорівнює 75 м.

Ширина ЦТО залежить від числа поточних ліній і ширини допоміжних ділянок і відділень. Ширину цеху визначають відповідно до рис.7:

ВЦТО = 2b1+2b2+3b3+bдод (2.33)

де b1 - відстань від стіни до осі найближчої оглядової канави;

b2 - відстань між осями сусідніх оглядових канав;

b3 - відстань між осями сусідніх оглядових канав з пожежним проїздом;

bдод - довжина додаткового приміщення.

ВЦТО = 2•4 + 2•5 +3•6 + 6 = 42 м

Рис. 6 - Розрахунок ширини цеху технічного обслуговування

Довжину ЦРРС приймають рівною довжині ЦТО, тобто 75 м. Ширину ЦТО визначають відповідно до рис. 8:

ВЦРРС = 2b1 +2 b2 + bлф (2.34)

b1=4 м, b2=5 м, bлф = 6 м

Рис. 7 - Розрахунок ширини цеху ремонту рухомого складу

ВЦРРС = 2•4 + 2•5 + 6 = 24 м

SЦТО = 75•42 = 3150 м2

SЦРРС = 75•24 = 1800 м2

Площі виробничих ділянок цехів депо, де не виконується безпосередньо технічне обслуговування і ремонт РС, можуть бути визначені декількома методами:

1) за питомими площами на одного працюючого на ділянці;

2) за питомими площами на кожний вид технологічного устаткування;

3) за фактичними площами, що займаються технологічним обладнанням;

Цими методами розраховують слюсарно-механічну, агрегатну, електротехнічну, ковальсько-ресорну та інші виробничі ділянки.

Площі кузовного і малярського відділень визначають за розрахунковим числом вагоно- або тролейбусо-місць.

Для визначення площі першим методом необхідно користуватися нормами питомої площі на одного працюючого, складеними на підставі досвіду проектування трамвайних і тролейбусних депо і ремонтних заводів.

Виробнича площа ділянки при цьому дорівнює:

Fп = F1+F0(nр - 1) , (2.35)

де F1 - норма площі на першого виробничого робітника;

F0 - норма площі на кожного наступного робітника;

nр - кількість людей, яке одночасно працюють у зміні.

Розрахунки зводяться до таблиць.

Таблиця 12 - Площа ділянок заготівельного цеху

Найменування ділянок ЗЦ	F1, м2	F0, м2/люд	nр, люд.	Fділ, м2
Токарна	30	15	3	60
Металоконструкцій	20	11	4	53
Зварювальна	15	11	2	26
Електротехнічна	20	10	5	60
Редукторна	20	7	2	27
Візкова	25	15	3	55
Колісно-токарна	30	16	2	46
Сумарна площа	327

Довжину заготівельного цеху приймають рівною довжині ЦТО, тобто 75 м. Ширина заготівельного цеху при цьому буде дорівнювати:

(2.36)

 м

Розрахунок площ допоміжних ділянок ЦТО виконують за сумарними фактичними площами, які займає технологічне устаткування:

Fділ = обл Fзаг , (2.37)

де обл - коефіцієнт щільності устаткування на даній ділянці;

Fзаг - сума площ горизонтальних проекцій технологічного устаткування на даній ділянці, м2.

Розрахунок площі допоміжних ділянок ЦТО наведений у табл. 13.

Таблиця 13 - Площа допоміжних ділянок ЦТО

Найменування ділянок	Fзаг, м2		Fділ, м2
Мастилороздавальне відділення	5,13	3	15,39
Акумуляторна ділянка	12,9346	4	51,7384
Комора	5,65	3	16,95
Зварювальне відділення	3,6	5,5	19,8
Дільниця підготовки піску
Сумарна площа	84,0784

Площу складів визначається за нормами на один інвентарний вагон.

Таблиця 14 - Площа складів

Найменування складів	Питома площа на один інвентарний вагон	Площа складу, м2
Центральний склад	4	600
Склад металів	0,8	120
Склад лісоматеріалів	0,9	135
Склад колісних пар	0,3	45
Склад господарських і будівельних матеріалів	0,8	120
Склад паливно-мастильних матеріалів	0,6	90
Сумарна площа	1110

2.9 Планування зони збереження (стоянки) рухливого складу

При розміщенні трамвайних вагонів на відкритій стоянці враховують такі норми:

відстань від осі крайньої трамвайної колії до огорожі території - не менше 2,8 м, до стін споруд, де в них є виходи, не менше 3,8 м, а при відсутності виходів - не менше 2,8 м;

відстань між стоячими на одній колії поїздами - не менше 0,5 м;

ширина пожежного проїзду - не менше 3,5 м.

відстань між осями суміжних колій - не менше 3,8 м, а розділених пожеж ним проїздом - не менше 8 м.

Розміщення вагонів на відкритій стоянці показане на рис. 9.

Рис.8 - Розміщення вагонів на відкритій стоянці

2.10 Розробка постової технологічної карти на технічне обслуговування світлової сигналізації

Постова технологічна карта на технічне обслуговування світлової сигналізації

Пост № 1 - Розряд : Слюсар-електрик з ремонту електрообладнання 2 розряду

№ з/п	Найменування і склад робіт (операції)	Технічні вимоги	Інструмент та обладнання	Норма часу
1	Шляхом ввімкнення перевірити справність освітлення салону, маршрутного покажчика, габаритних вогнів, покажчиків повороту, аварійного освітлення та фар	Пошкоджені плафони, скло, перегорілі лампи не допускаються	Набор гайкових ключів, викрутка	12 хв
2	Підтягнути вузли кріплення дротів, перевірити цілісність ізоляції дротів	Послаблення кріплення та пошкодження ізоляції не допускаються	Набор гайкових ключів, викрутка	14 хв

3. Організаційна частина

Схема технологічного процесу ТО світлової сигналізації.

4. Планування виробничого корпусу депо

Під технологічним плануванням розуміють взаємне розміщення виробничих, допоміжних, підсобних і інших приміщень у виробничому корпусі чи депо заводів.

Відповідно до будівельних норм і вимогам охорони праці усі виробничі, допоміжні і побутові приміщення повинні розташовуватися в одному будинку. Їхнє взаємне розташування в основному виробничому корпусі потрібно вибирати з обліком технологічних і транспортних зв'язків, будівельних і санітарних особливостей, а також відповідно до вимог пожежної охорони, техніки безпеки й охорони праці. Тому що при обробці різних частин, вузлів і агрегатів деталі можуть переміщатися з однієї виробничої ділянки в інший, необхідно забезпечити таке планування, щоб шляхи руху деталей були найкоротшими, і виключався зворотний рух деталей при їхній обробці.

Основний цех виробничого корпуса депо - цех технічного обслуговування - розміщають так, щоб при можливому його розширенні уникнути витрат на руйнування побудованих споруджень і не створювати перешкод експлуатації існуючого будинку.

Місця для заявочного ремонту необхідно розташовувати поблизу від ділянок заготівельного цеху.

Комори й інструментально-роздавальні для ЦТО і ділянок розташовують так, щоб була забезпечена зручність підходу до комор і можливість транспортування запасних частин, агрегатів, матеріалів і інструмента. Комори для лаків, фарб, розчинників, маслороздавальної розміщують за периметром зовнішніх стін виробничого корпусу.

План виробничого корпусу депо представлений в додатку 1.

5. Вибір і обґрунтування режимів праці та відпочинку

У цеху ТО проводиться ЩО, ТО-1 і непланові ремонти. Режим роботи при проведенні ЩО встановлюється в такий спосіб: ЩО виробляється вночі, коли весь РС повертається з лінії в депо. Процес починається приблизно о 22 годині, коли більша частина РС знаходиться вже в депо.

Основна форма організації ЩО - нічна. На поточній лінії організовано 3 пости. На першому оглядають електроустаткування в салоні і під кузовом вагона, на другому - механічне обладнвння, на третьому - перевіряється мастило, кузовне обладнання, провожиться екіпірування вагону, після чого РС підлягає прийманню працівниками ВТК. Усі види робіт виконують відповідно до технічних норм проведення ТО. Усунення виявлених несправностей при проведенні ЩО і виконанні робіт із заявок водіїв виконують поза потоком спеціальними бригадами.

Роботи на потокових лініях ЩО закінчуються до 6 години ранку. Під час проведення робіт передбачена перерва для відпочинку і прийому їжі обслуговуючого персоналу. Це відбувається з 1-ї до 2-ї години ночі. Таким чином, тривалість робочої зміни складає 7 годин, що відповідає вимогам «Кодексу законів про працю». ЩО проводиться щодоби на протязі всього року, вихідні дні працівникам надаються за графіком, тривалість відпустки складає 24 робочих дня.

Процес проведення ТО-1 організований потоковим методом, на тих же лініях, де виконують ЩО. Робочий день починається з 8 годин ранку. Зняття РС з лінії відбувається відповідно зі зниженням пасажиропотоку за спеціальним розкладом - графіком проведення ТО-1. Машини, що проходять ТО-1, за необхідності повертаються на лінію.

Потокова лінія для ТО-1 також розробляється на 3 місця, види робіт, на яких розподілені так само, як і на ЩО. Після проведення ТО-1, машини приймають ВТК. Час обслуговування на одному посту складає 30 хвилин.

Тривалість робочої зміни при ТО-1 складає 8 годин, що відповідає вимогам «Кодексу законів про працю». Передбачена чергова перерва для прийому їжі і відпочинку.

6. Вимоги правил техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки

Згідно чинного законодавства та нормативних документів у галузі охорони праці на кожному підприємстві, в тому числі і на підприємствах міськелектротранспорту, розроблені і впроваджені технічні, правові, організаційні та санітарно-гігієнічні заходи, що забезпечують створення здорових і безпечних умов праці робітників.

Безпечні умови праці забезпечуються дотриманням науково обґрунтованих правил і норм як при проектуванні і організації робочого місця, так і при організації та застосуванні безпечних прийомів і методів виконання виробничих операцій безпосередньо на робочому місці.

Виконання правил і норм з охорони праці забезпечує необхідну електробезпеку, пожежну безпеку та вибухобезпеку, комфортне середовище на робочому місці. Наукова організація праці передбачає створення раціональних умов роботи, поліпшення організаційних форм використання праці, підвищення її продуктивності. Правильне рішення інженерних завдань з охорони праці дозволило змогу звести до мінімуму вірогідність травмування або захворювання робочих з одночасним забезпеченням комфортних умов при максимальній продуктивності праці.

7. Вимоги до територій трамвайних і тролейбусних депо

Територія трамвайних і тролейбусних депо повинна бути достатньою для розміщення шляхів, проїздів, виробничих і побутових споруд, огородженою і впорядкованою і відповідати вимогам державних будівельних норм.

Територія депо повинна триматися в чистоті і порядку, а в темний час доби повинна бути освітлена з урахуванням вимог будівельних норм і правил "Природне і штучне освітлення"

В залежності від інтенсивності руху освітленість повинна в межах від 0,5 до 2 лк.

Територія депо повинна мати спланований рівний профіль за провідним переміщення рухомого складу і ухили в поздовжньому напрямку вісі трамвайних шляхів в межах 2,5%; для тролейбусів - в поздовжньому напрямку вісі в межах 5%, в поперечному - від 5% до 15%.

У разі розміщення трамвайних вагонів і тролейбусів на території депо необхідно передбачати пожежні проїзди шириною не менш ніж 3,5 м відповідно до вимог правил пожежної безпеки в Україні.

Відстань між двома пожежними проїздами повинна бути: для трамвайних вагонів у поперечному напрямку через 25 м, в поздовжньому напрямку - через 125 м для трамвайних вагонів і 100 м - для тролейбусів.

Територія депо повинна бути обладнана водовідводами та водостоками.

Люки водостоків та інших підземних споруд повинні бути закритими.

Виступи покрівлі люків повинні перевищувати 0,03 м над рівнем голівки незношеної рейки або дорожнього покриття.

На території депо повинні бути обладнані місця для зберігання деталей і агрегатів.