Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Система кормовиробництва

Система кормовиробництва

Структура тваринництва в господарстві. Продуктивність кормових культур. Складання травосумішей, визначення співвідношень трав при сівбі. Використання площ кормових культур. Баланс кормів і шляхи їх одержання. Технологія заготівлі та зберігання кормів.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык русский
Дата добавления 17.05.2011
Размер файла 172,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Характеристика господарства
  • 1.1 Місцезнаходження і спеціалізація господарства
  • 1.2 Характеристика і структура тваринництва
  • 1.3 Посівні площі і продуктивність кормових культур
  • 2. Характеристика природних кормових угідь
  • 2.1 Інвентаризація кормових угідь
  • 2.2 Поліпшення природних кормових угідь
  • 2.3 Складання травосумішей
  • 2.4 Підготовка насіння до сівби
  • 2.5 Розрахунок норм висіву насіння
  • 2.6 Визначення співвідношень трав при сівбі
  • 2.7 Сівба
  • 3. Використання площ кормових культур
  • 3.1 Догляд за посівами
  • 3.2 Фенологічні спостереження за розвитком кормових культур
  • 3.3 Густота стояння рослин кормових культур
  • 3.4 Використання пасовищ
  • 4. Баланс кормів і шляхи їх одержання
  • 5. Зелений конвеєр
  • 6. Технологія заготівлі та зберігання кормів
  • 6. Технологія вирощування кормових культур які вирощуються в господарстві
  • Висновки та пропозиції
  • Список використаної літератури

Вступ

Кормовиробництво як галузь аграрного виробництва має забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі - інтенсифікація польового і лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормових культур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.

Мета кормовиробництва як наукової дисципліни - теоретичне обґрунтування основ створення кормової площі, біології і технології вирощування кормових і зернофуражних культур, заготівлі кормів. Кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часу і на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.

Основою виробництва усіх видів тваринницької продукції є надійна кормова база. Посіви кормових культур на орних землях разом із природними кормовими культурами повинні повністю забезпечити тваринництво усіма видами повноцінних кормів. Проблема заготівлі та виробництва кормів повинна вирішуватись на основі застосування прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасного обладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів, підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності, зменшення втрат на всіх етапах вирощування, заготівлі, транспортування, зберігання та використання.

Високу ефективність кормовиробництва забезпечує організація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бути пов'язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосування врожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьба з шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високої якості при зниженні трудових і матеріальних витрат.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва - це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь - лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене - та бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

До кормів тваринного походження належать молоко та продукти його переробки (відвійки, сироватка), м'ясне, рибне, кісткове борошно та ін.

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

1. Враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

2. Щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

3. Забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

4. Раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;

корм травосуміш угіддя кормове

5. Використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

6. Прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

1. Характеристика господарства

1.1 Місцезнаходження і спеціалізація господарства

СВК ім. Фрунзе розташований на території Червонокам'янської сільської ради, Оледександрійського району, Кіровоградської області. Адміністративний центр господарства розташований в селі Червона Кам'янка. Відстань від районного центру міста Олександрія становить 30 км, а до обласного - 106 км.

Господарство має зерно-тваринницьку спеціалізацію.

Загальна земельна площа господарства становить 1535 га, в розрізі показників наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Земельна територія господарства.

Показники

2008 р.

2009 р.

2010 р.

га

%

га

%

га

%

Загальна земельна площа

1535

100

1535

100

1535

100

Сільськогосподарські угіддя, в т. ч.:

1397

91,01

1397

91,01

1397

91,01

рілля

1158

75,44

1158

75,44

1158

75,44

сіножаті

10

0,65

52

3,39

72

4,69

пасовища

9

0,59

9

0,59

9

0,59

багаторічні насадження

220

14,33

178

11,59

158

10,29

Інші землі

138

8,99

138

8,99

138

8,99

Клімат зони розташування господарства є помірно-континентальним з м'якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом.

Середня температура повітря становить 8,0 єС, найнижча вона у січні (-5,7 єС), найвища - в липні (20 єС), у середньому за рік випадає 499 мм атмосферних опадів. Найменше їх у березні та жовтні, найбільше - в липі.

Відносна вологість повітря становить за рік в середньому 74%.

У таблиці 2 наведені данні температури повітря та кількості опадів за рік та по місяцях.

Виходячи з даних наведених у таблиці 2 видно що клімат у якому розташоване господарство є вологим. Тобто сприятливим для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Таблиця 2. Температура повітря та опади.

Показники

Місяці

За рік

І

ІІ

ІІІ

VI

V

VI

VII

VIII

IX

X

ХІ

ХІІ

Опади, мм

середні

32

31

27

36

45

66

72

48

38

27

35

42

499

мінімальні

1

1

0

0

1

5

1

6

0

0

2

2

278

максимальні

130

93

80

136

142

216

217

151

187

153

145

98

783

Температура, 0С

середні

-5,7

-4,3

0,5

8,9

15,3

18,6

20,0

19,4

14,7

8,1

2,3

-2,3

8,0

мінімальні

-15,1

-15,2

-7,7

3,4

10,6

15,4

17,6

16,8

11,3

1,4

-6,1

-10,5

5,9

максимальні

0,9

2,7

6,5

13,7

18,8

23,4

25,6

24,9

20,2

14,0

7,7

3,7

9,8

Ґрунти на території господарства представлені чорноземом звичайним малогумусним слабозмитим. В таблиці 3 наведено агрохімічний паспорт окремого поля господарства.

Таблиця 3. Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.

Показник стану ґрунту

Методи визначення

Еталон або

гдк

Середньозважені величини за роками обстеження

2008 р.

2009 р.

2010 р.

1

2

3

4

5

6

1. Агрофізичний

Щільність ґрунту, г/смІ

1, 19

1,18

1, 19

Продуктивна волога в 0 - 100 см, мм (на період сівби)

160

158

161

2. Агрохімічний

Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г:

Каппена

1,8

3,70

3,69

3,71

Показник рН сольовий

6,5

6,7

6,4

6,6

Сума увібраних основ. (Са+Мg), мг-екв/ 100 г

35,0

40,7

41,0

41,2

Вміст в орному шарі ґрунту:

гумусу,%

Тюріна

6,2

5,90

5,89

5,91

азоту, що легко гідролізується, мг/ 100г

Корнфілда

22,5

12,7

13,2

12,8

рухомого фосфору, мг/100г

Чирікова

17,6

6,1

6,4

6,2

обмінного калію, мг/100 г

Чирікова

15,1

12,3

11,8

12,1

бору, мг/кг

Бергера-Труога

1,5

1,35

1,28

1,3

Марганцю, мг/кг

Крупського - Олександрової

10

12,7

13,0

13,4

цинку, мг/кг

5,0

0,60

0,59

0,61

Екологічна оцінка в балах

100

74

73

76

3. Фітосанітарний

однорічні однодольні бур'яни

Область: Кіровоградська. Район: Олександрійський. Населений пункт: с. Червона Кам'янка. Землекористувач: СВК ім. Фрунзе. Сівозміна: рілля, поле: 1, ділянка: 8, площа: 51,5 га. Назва ґрунту: Чорнозем звичайний малогумусний слабозмитий легкоглинистий.

1.2 Характеристика і структура тваринництва

Тваринництво у господарстві представлено молочним скотарством та свинарством.

Продуктивність молочного стада становить 3780 кг молока за рік на одну голову жирністю 3,6 %. Продуктивність свинарства становить 570 г приросту живої ваги на добу. За один опорос одна свиноматка народжує в середньому 12,2 поросят.

Показники поголів'я тварин у господарстві наведені в таблиці 4.

Таблиця 4. Поголів'я та динаміка тваринництва у господарстві

Вид худоби

Поголів'я

2009 р.

2010 р.

Велика рогата худоба (всього)

в т. ч. корови

молодняк

420

170

250

459

186

273

Свині (всього)

в т. ч. свиноматки

поросята до 3-х місяців

поросята до 6-и місяців

665

35

280

350

779

41

328

410

Коні дорослі

12

16

Як видно з таблиці 4 поголів'я тварин у господарстві збільшилося порівняно з минулим роком що вказує на позитивну динаміку розвитку тваринництва в господарстві.

1.3 Посівні площі і продуктивність кормових культур

На корми у господарстві використовують:

із концентрованих - ярий ячмінь, овес, горох та кукурудзу;

із грубих - люцерну на сінаж та сіно та солому зернових та бобових культур;

із соковитих - буряки кормові та кукурудза на силос;

із зелених - еспарцет на зелений корм та люцерна на зелений корм.

В таблиці 5 показана площа, вміст кормових одиниць та перетравного протеїну у кормових культурах які вирощуються у господарстві. А також урожайність та валовий збір цих культур.

Таблиця 5. Продуктивність та якісна оцінка кормових культур

Культура

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

Всього, ц

Збір з 1 га. ц

кормових одиниць

перетравного протеїну

кормових одиниць

перетравного протеїну

Ярий ячмінь

130

25

3250

3802,5

240,50

29,25

1,85

Овес

100

20

2000

2000

156,00

20

1,56

Горох

110

25

2750

3190

459,25

29

4,175

Кукурудза на зерно

200

40

8000

9680

480,00

48,4

2,4

Кукурудза на силос

130

260

33800

8788

473, 20

67,6

3,64

Люцерна (сіно, сінаж)

88

70

6160

2677,5

568,47

30,43

6,46

Люцерна на зелений корм (3 укоси)

26

332

25896

5179,2

984,05

66,4

12,61

Еспарцет на зелений корм (2 укоси)

27

300

24300

4617

777,60

171

28,8

Буряки кормові

45

350

15750

3622,5

157,50

80,5

3,5

Також в господарстві маються природні кормові угіддя площею 9 га вони являють собою степові луки та заплавні луки долини річки. Продуктивність цих угідь складає 60 - 80 ц/га зеленої маси.

Видовий склад цих угідь представлений такими лучними рослинами: злаки - пирій повзучий, стоколос безостий, тонконіг лучний, мітлиця звичайна, житняк гребінчастий, мітлиця біла та очеретянка;

бобові - вика мишача, буркун білий, конюшина біла, конюшина рожева, люцерна голуба, люцерна жовта, горошок лучний;

різнотрав'я - осот, щавель кінський, кульбаба, дягель лікарський, герань лучна, мишій зелений і сизий, куряче просо, лобода біла, цикорій, грицики, ромашка, подорожник великий і малий, полин австрійський та ін.

2. Характеристика природних кормових угідь

2.1 Інвентаризація кормових угідь

Правильне використання природних кормових угідь неможливе без старанного вивчення умов їх експлуатації: відстані від ферми, населеного пункту, водопою, зволоження ґрунту, рослинності, продуктивності (виходу сухої маси), технічного стану. Інвентарний опис здійснюють на порівняно невеликих ділянках господарств. Окремо виділяють інші, менш цінні ділянки, які слід перевести в пасовищно-сіножатні угіддя. Це насамперед стосується ділянок заболочених і вкритих чагарниками та деревною рослинністю, яка не має промислової цінності (верболіз, верба, вільшаник) та інші малоцінні деревно-чагарникові угіддя.

Інвентаризацію кормових угідь проводять - агроном, землевпорядник і ґрунтознавець. Перед початком виконують підготовчі роботи (збирають та вивчають матеріали, аналізують урожай кращих угідь за 5 років). Потім обстежують кормові угіддя в натурі. Роблять план землекористування і наносять туди контури по класах, типах згідно номенклатури.

Опис стану природних кормових угідь наведено у таблиці 6.

Таблиця 6. Опис стану природних кормових угідь

Дата: 25.07.2010 р.

Кіровоградська обл., Олександрійський р-н., СВК ім. Фрунзе.

Площа: 2,3 га.

Як використовується зараз: Пасовище.

Місце знаходження та рельєф: 2,1 км на схід від садиби господарства, на схилах балки нахилом 6°.

Зволоження

А. Характери зволоження: Атмосферні опади, ґрунтові води.

Б. Ступінь зволоження: Нормальна.

Тривалість затоплювання талими водами: Не затоплюється.

Ґрунти

А. Механічний склад: Сгк/Сфг - 2,1.

Б. Тип ґрунту: Чорнозем звичайний малогумусний слабозмитий середньосуглинковий.

Потужність гумусового шару: 28 см.

підзолистого шару: 0 см.

Дернина

А. Потужність: 8,5.

Б. Щільність: 0,8 г/см3.

Рослинність деревно-чагарникова: клен польовий, терен, клен татарський, глід кривочашечковий.

Наявність купин: 11,86 шт. на 1 га., 1,2%

Рослинність трав'яниста

А. Густота: 820 пагонів/м2.

Б. Середня висота травостою: 43 см.

В. Склад травостою

злаків: 38,2%.

бобових: 27,4%.

осок: 0%.

різнотрав'я: 34,4%.

Список головних рослин: Пирій повзучий, стоколос

безостий, тонконіг лучний, мітлиця звичайна, буркун білий, конюшина рожева, люцерна голуба, горошок лучний, осот, щавель кінський, дягель лікарський, герань лучна, мишій сизий, куряче просо, лобода біла, грицики, ромашка, подорожник великий і малий.

Тип лук: Степові луки.

Кормова цінність: Середня.

Господарський стан: Задовільний.

Необхідні заходи поліпшення: Поверхневе поліпшення.

2.2 Поліпшення природних кормових угідь

Виходячи з матеріалів інвентаризації природних угідь видно, що необхідно провести заходи їх поверхневого поліпшення.

Поверхневе поліпшення - це комплекс культуртехнічних, агротехнічних, біологічних, організаційно-господарських, економічних заходів, спрямованих на поліпшення продуктивності і якості травостою (дернини). Це система заходів поточного догляду за природним кормових угіддям. Воно включає: культуртехнічні роботи, роботи спрямовані на поліпшення і регулювання водного та поживного режимів ґрунту, роботи з догляду за травостоєм і дерниною, знищення бур'янів, підсівання трав, упорядкування або поліпшення лучнопаркових пасовищ і сіножатей.

Заходи щодо поліпшення природних кормових угідь, які будуть проведені у господарстві, наведено в таблиці 7.

Таблиця 7. Заходи щодо поліпшення природних кормових угідь

Тип угіддя та його стан

Система поліпшення

Назва проведених робіт

Марка машин

Агротехнічні вимоги і строк проведення

Степові луки, стан задовільний

Поверхневе поліпшення

Культуртехнічні заходи (знищення чагарників, знищення купин, планування поверхні)

КФМ-2,8

ФБК-2,0

ВПН-5,6

Рано навесні або пізно восени

Внесення мінеральних добрив

МВУ-8

МВУ-900

МВСУ-0,6АГ

Азотні рано навесні (30-40 кг/га д. р.)

Фосфорні та калійні один раз в 2-3 роки восени (90-100 кг/га д. р.)

Дискування

БДВ - 4,2

БДТ-7

Глибина 10-15см. Навесні перед відростанням трав.

Підсівання трав на зріджених травостоях

СЗС-2,1

СЗТ-3

СЗН-3,6

Згідно інвентаризації пасовища підбирають травосумішки та норму висіву.

Водозатримання

Щілювач

ЩП-000,АЩ-2-140 та ін.

Восени при промерзанні

ґрунту

Відстань між

проходами

1,2 - 2 м

Снігозатримання

Вручну

Утворюють снігові вали установленням

щитів, розкиданням снопів із сухих стебел соняшнику, кукурудзи,

соломи, очерету, хмизу.

2.3 Складання травосумішей

Травосуміші можуть бути простими (2 - 3 компонентів) і складними (4 - 7 компонентів і більше); короткостроковими (2 - 3 роки), середньостроковими (5 - 7 років) і тривалого (понад 7 років) періодів використання.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов бобово-злакова травосуміш може включать бобові - конюшину, люцерну, лядвенець рогатий, еспарцет посівний, піщаний, закавказький; злакові - тимофіївку лучну, кострицю лучну і тростинну, стоколос безостий, канаркову траву тростинну, райграс пасовищний, багатоукісний і високий, грястицю збірну та ін. На сіножатях використовують переважно верхові трави, на пасовищах - верхові й низові (тонконіг лучний, мітлицю білу, або пагононосну) та напівверхові (житняк, райграс пасовищний, кострицю червону та ін.).

Складаючи травосуміші, враховують насамперед їх призначення (для пасовища, сіножаті або пасовищно-сіножатного угіддя) і строк використання. Відповідно до цього компоненти травостою добирають з урахування їх довголіття, висоти, облистненості, кущистості, продуктивності, поїдання, отавності, відношення до зволоженості ґрунтів, зимо - і морозостійкості, стійкості проти затоплення і підтоплення. Має значення також, як росте трава в сумішах з різними компонентами, як відростає після випасання тощо. Слід, наприклад, враховувати, що низові трави використовують виключно на пасовищах, але пасовищний травостій можна створювати і без них, вводячи в нього верхові злаки з добрими темпами відростання.

Для укісно-пасовищного травостою можна вводити в суміш і низові трави. При створенні травосумішей тривалого використання (6 - 7 років) високопродуктивні трави поєднують із травами різного періоду вирощування, наприклад, грястицю збірну, яка має високу продуктивність протягом 4, максимум 5 років, пажитницю багатоукісну - 2 роки, кострицю лучну - 6 - 8 років і більше, стоколос безостий на сіножатях - 8 - 12 років і більше. Тривалий період зберігаються у травостої конюшина біла і рожева, люцерна жовта, посівна та еспарцет - 3 - 4, максимум 5 років. Конюшина лучна залишається в травостої в середньому 2 роки. Це цінний його компонент.

Складаючи травосуміші, треба враховувати особливості розвитку трав по роках. Так, конюшина лучна, маючи переважно трирічний цикл, добре росте у перший - другий рік використання, добре облистнена, але дуже стримує ріст інших компонентів - злакових і бобових. Те саме можна сказати й про пажитницю багатоукісну Еспарцет дещо сповільнює ріст злакових трав. Люцерна займає щодо цього проміжне місце. Пирій безкореневищний, будучи пізньостиглим, не пригнічує на другому-третьому році бобових так, як костриця лучна або грястиця збірна. Добре ростуть у травосуміші еспарцет і люцерна з кореневищним злаком стоколосом безостим та ін.

Для даного виду кормового угіддя рекомендована травосуміш буде складатися з люцерни жовтої та стоколоса безостого.

2.4 Підготовка насіння до сівби

Підготовка насіння до сівби залежно від культури та стану насіння включає такі основні прийоми: очищення, сортування, калібрування, протруювання, повітряно - теплове обігрівання тощо. Насіння очищають і сортують для того, щоб відокремити домішки живого і мертвого сміття та підготувати до сівби найбільш повноцінне і вирівняне за розмірами й масою насіння. Залежно від ступеня засміченості насіння культурних рослин, виду насіння бур'янів, а також зернових домішок використовують певний спосіб очищення.

Підготовляючи до сівби насіння кормових культур, крім очищення, його калібрують, тобто сортують за довжиною, шириною і товщиною. Сівба каліброваним насінням сприяє рівномірному його висіву.

Посівний матеріал не повинен містити насіння бур'янів і карантинних рослин, а насіння конюшини, буркуну, люцерни, лядвенцю, козлятнику східного при наявності твердих насінин (не менш як 15 %) слід проскарифікувати, що забезпечує його високу схожість. Без скарифікації можна втратити до 50 % дуже дорогого насінного матеріалу, оскільки тверде насіння сходить значно пізніше - через 2 - 3 тижні, місяць і навіть через рік.

Ретельне очищення і сортування насіння зернових та інших культур дає можливість одержати високоякісний насіннєвий матеріал, що значною мірою підвищує урожай. Протруювання насіння - ефективний прийом боротьби з бактеріальними хворобами. Розрізняють мокре, напівсухе, сухе та термічне знезаражування насіння.

Важливим у підготовці насіння до сівби є повітряно-теплове обігрівання на сонці протягом 3-5 год., або шляхом активного вентилювання підігрітим повітрям до 30-35° С.

Насіння бобових культур перед сівбою обробляють нітрогіпом, азотобактерином препаратами, які містять бульбочкові бактерії, або вільноживучі азотофіксуючі бактерії.

Підготовка насіння до сівби, яку проводять в господарстві, наведено в таблиці 8.

Таблиця 8. Підготовка насіння до сівби

Найменування робіт

Об'єм робіт

Строки проведення робіт

Засоби та машини

Очищення, сортування та калібрування насіння

Власне насіння яке виробляє господарство

Восени після збирання насіння або за 1-2 місяці до сівби.

ОЗС-25

Повітряно-тепловий обігрів

135 кг насіння

Перед посівом

Теплова гармата

Скарифікація люцерни

59,22 кг насіння

Перед посівом

СС-0,5, СКС-1, СКС-2

Сухе протруювання насіння та обробка мікродобривами

135 кг насіння

Перед посівом

ПНШ-3

ПС-10

2.5 Розрахунок норм висіву насіння

Виходячи із встановленої норми висіву за кількістю схожих насінин, проводимо розрахунок вагової норми для компонентів у сумішках за формулою:

А = 100*М*К/ПП, де

А Ї норма висіву компонента в сумішці, кг/га;

М Ї норма висіву насіння, млн. шт/га;

К Ї маса 1000 насінин, г;

ПП Ї посівна придатність насіння,%.

Посівна придатність розраховується за формулою:

ПП = с*ч/100, де

ПП Ї посівна придатність, %;

с Ї схожість насіння, %;

ч Ї чистота нісіння, %.

Кількість насінин (шт.) на 1 погонному метрі розраховують за формулою:

К = Н*Ш/М, де

К Ї кількість насінин на 1 пог. метрі, шт;

Н Ї норма висіву, кг/га;

Ш Ї ширина міжрядь сівби культури, см;

М Ї маса 1000 насінин, г.

Проводимо розрахунки по люцерні жовтій за наступними показниками: Вага 1000 насінин Ї 2,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності Ї 10 кг/га; Ширина міжряддя при посіві Ї 15 см.

Тоді: К = 10*15/2,0 = 75 шт/1 пог. м або 5 млн. шт/га;

ПП = 93*98/100 = 91,14%; А = 100*5*2,0/91,14 = 10,97 кг/га.

Проводимо розрахунки по стоколосу безостому за наступними показниками: Вага 1000 насінин Ї 3,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності Ї 20 кг/га; Ширина міжряддя при посіві Ї 15 см.

Тоді: К = 20*15/3,0 = 100 шт/1 пог. м або 6,67 млн. шт/га;

ПП = 97*98/100 = 95,06%; А = 100*6,67*3,0/95,06 = 21,05 кг/га.

2.6 Визначення співвідношень трав при сівбі

Травосумішка яку будуть використовувати для підсіву відноситься за строком використання до середньострокових (7Ї10 років), за призначенням до пасовищних. Виходячи з цього визначаємо співвідношення насіння різних біологічних груп трав за формулою що наведена в таблиці 9. Потім визначають районовані види трав, а за довідниками сортового районування - сорти.

Таблиця 8. Співвідношення насіння трав різних біологічних груп при сівбі в травосумішках, % до норми посіву.

Використання

Період використання

Бобові трави

Злакові трави

верхові

низові

нещільнокущові

кореневі

низові

Укісне

2-3

85-95

-

40-55

-

-

Укісне

4-6

65-75

-

65-75

30-40

-

Укісне та пасовищно-укісне

понад 7

55-75

до 20

65-75

30-40

до 30

Пасовищно-укісне

понад 7

40-50

30-40

60-70

25-35

30-40

Пасовищне

понад 7

30-35

45-55

60-70

30-40

50-60

Так люцерна жовта являється напівверховою бобовою травою і тому для використання на пасовищі її співвідношення в травосуміші становить 60%, а стоколос безостий являється кореневою, верховою злаковою травою і його співвідношення в цій травосуміші становить 40%.

Проведемо розрахунки співвідношення норм висіву трав (кг/га) з яких складається травосуміш.

Норма висіву люцерни жовтої в травосуміші становить:

60*10,97/100 = 6,58 кг/га.

Норма висіву стоколоса безостого в травосуміші становить:

40*21,05/100 = 8,42 кг/га.

2.7 Сівба

Спосіб сівби трав в усі строки - звичайний рядковий з міжряддями 7,5 - 15 см, краще з міжряддям 7,5 см.

Підсів і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності у травостої злісних бур'янів, при замулюванні, вимерзанні, пошкодженні шкідниками тощо. У багатьох випадках ці операції обходяться значно дешевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. Їх здійснюють навесні у вологу землю або влітку під час опадів, застосовуючи спеціальні сівалки. Ефективне насівання зріджених ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та іншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в необроблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сівалки. Насівання зернотрав'яною сівалкою з анкерними сошниками проводять при якісному поверхневому обробітку ділянки дисковими боронами.

Багаторічні трави (еспарцет, люцерну та ін.) і злакові (грястицю, кострицю, стоколос та ін.) можна висівати як навесні - наприкінці квітня - у травні, так і влітку - у червні - липні.

Технологічні особливості сівби кормових культур наведено в таблиці 9.

Таблиця 9. Сівба кормових культур

Площа посіву, га

Строки сівби

Спосіб сівби, см

Норма висіву, кг/га

Глибина заробки насіння, см

Сільськогосподарські машини та знаряддя

Якість сівби

2,3

Кінець квітня - початок травня

15

6,58 (люцерна жовта)

8,42 (стоколос безостий)

3,0

Сівалки

СЗС-2,1, СЗТ-3,СЗН-3,6, СЗТ-3,6, СЗШТ-3,6,

Відхилення від заданої глибини посіву ±1 см; відхилення від середньої кількості насінин на 1 м рядку від заданої ±5%; заробка насіння у ґрунт повна та рівномірна; відхилення від ширини стикових міжрядь ±5 см. Прямолінійність рядків.

3. Використання площ кормових культур

3.1 Догляд за посівами

Узагальнення джерел літератури і практики вирощування багаторічних трав показує, що це економічно дуже вигідна ланка кормового конвеєра. Собівартість 1 ц корм. од. при врожайності 350 - 400 ц/га, а в умовах зрошення 550 - 600 ц/га зеленої маси у 2 - 3 рази дешевше від виробництва зернофуражу. Звідси високий рівень рентабельності вирощування багаторічних трав - 180 - 220, 300 - 380 %.

За сприятливих умов зволоження багаторічні трави, навіть якщо вони виходять з-під покриву, восени дають невеликий урожай зеленої маси - від 80 - 120 до 140 ц/га. Її без шкоди для подальшого росту трав можна використовувати на корм. Проте скошування або підкошування слід проводити легкими збиральними агрегатами в Степу до кінця другої-третьої декад жовтня.

Трави повинні добре підготуватися до зимівлі - накопичити достатньо пластичних речовин у верхній частині кореневої системи і в нижніх частинах пагонів. Значно поліпшують перезимівлю їх фосфорні і фосфорно-калійні добрива, які вносять восени поверхнево, невеликими дозами - Р30-45К30-45.

Трави позитивно реагують на снігозатримання. Рівномірність снігового покриву забезпечують, використовуючи стерню покривної культури, на невеликих ділянках - щити, фашини, лозу, хмиз. На великих площах застосовують валкоутворювачі і снігорозгортачі.

Весняний догляд за посівами бобових трав першого року користування полягає насамперед у підживленні бобових фосфорно-калійними добривами по 45 - 60 кг/га д. р. Вносять і невеликі (стартові) дози азоту, а на злакових травах - N60-90. Азот особливо потрібний на ділянках з ослабленими рослинами, зрідженим травостоєм. Азотні добрива позитивно впливають на початковий ріст рослин, прискорюють весняне відновлення вегетації, підвищують урожай першого укосу. Значення азотного підживлення збільшується на посівах бобових трав і травосумішей другого і наступних років вегетації.

З інших прийомів догляду за багаторічними травами важливим є весняне очищення площі від минулорічних сухих стебел і стерні (старики) боронуванням, а в окремих випадках і випалюванням.

Дуже ефективним є щілювання, яке поліпшує водний режим ґрунту в результаті затримання талих вод і літніх зливових опадів. Щілини, нарізані на відстані 120 - 140 см, 50 - 60 см завглибшки, а на рівних ділянках - через 1,5 - 2 м, дають змогу затримати близько 600 м3 вологи на 1 га, тобто практично всі талі води. Повністю затримуються літні зливові опади - до 30 - 40 мм за добу.

Ефективним прийомом догляду за травостоєм люцерни другого і наступних років є обробіток ґрунту розпушувальними лапами долотами впоперек напряму посівів, культиваторами типу КРН-4,2, КРН-5,6. Глибина обробітку - 18 - 20 см.

У районах з кількістю опадів 450 - 550 мм за рік глибоке розпушування краще проводити восени. Навесні воно припустиме лише у районах достатнього зволоження і на зрошуваних площах.

На 2 - 3-му році користування нерідко навесні посіви люцерни обробляють легкими дисковими боронами. Цим прийомом знімають бруньки на верхівці кореневої шийки, що сприяє проростанню сплячих бруньок, розміщених на ній нижче (на глибині до 7 см). За ретельного виконання прийому збільшується густота стеблостою, поліпшується відростання стебел, підвищується врожайність зеленої маси, подовжується строк використання травостою. Дискування проводять упоперек або по діагоналі рядків.

Слід підкреслити, що люцерна з її розвиненою кореневою системою, на відміну від конюшини, лядвенцю рогатого і еспарцету добре реагує тільки на радикальний обробіток. Застосування, наприклад, середніх борін замість важких малоефективне. Після раннього весняного обробітку боронами БИГ-3 або важкими зубовими (БЗТС-1) поле повинно бути чорним, ґрунт добре розпушеним до дрібногрудкуватої структури.

Планові заходи по догляду за посівами кормових культур у господарстві наведено у таблиці 10.

Таблиця 10. Планові заходи по догляду за посівами кормових культур (люцерна, еспарцет)

Найменування робіт

Обсяг робіт, га

Строки проведення робіт

Сільськогосподарські машини

Перший рік вирощування

Збирання покривної культури б/т

229

Фаза повної або укісної

стиглості

Зернові комбайни, самохідні косарки подрібнювачі та ін.

Осіннє підкошування

229

За 25 - 30 днів до припинення вегетації

Самохідні косарки

Осіннє внесення добрив

229

Слідом за підкошуванням

РУМ-8, МВУ-8 та ін.

Удобрення в

перший рік

користування

229

По таломерзлому ґрунту і

під кожний укіс

РУМ-8, МВУ-8 та ін.

Боронування

229

Навесні і після скошувань

БЗСС-1,0 або

БЗСТ-1. В агрегаті з гусеничним трактором

Збирання

трав

229

Бутонізація - цвітіння бобових

Самохідні косарки, косарки-плющилки

2 - 3-й і наступні роки вирощування

Удобрення в

2-й рік

користування

229

По таломерзлому ґрунту і

під кожний укіс

РУМ-8, МВУ-8 та ін.

Боронування

229

Навесні і після скошувань

БЗСТ-1, БИГ-3 та ін.

Дискування

229

Навесні до початку відростання

БДТ-10 та ін.

Обробіток

(люцерна і еспарцет -

глибина 12 - 14 до 18 - 22 см з боронуванням)

229

Восени

КРН-4,2 та ін. з лапами-долотами, боронами

Щілювання посіву

229

Восени при промерзанні ґрунту

Щілювач ЩП-000,АЩ-2-140 та ін.

3.2 Фенологічні спостереження за розвитком кормових культур

Фенологічні спостереження за розвитком кормових культур наведено в таблиці 11.

Таблиця 11. Фенологічні спостереження за культурами

Багаторічні бобові трави (перший рік)

Дата сівби

Дата настання фази розвитку

Дата збирання

Число днів від сходів до збирання

сходи

поява 1-го трійчастого листочка

поява 3-го трійчастого листочка

початок стеблування

бутонізація

почато цвітіння

цвітіння

11.04

20.04

26.04

03.05

17.05

30.05

14.06

20.06

21.06

62

Кукурудза на силос

Дата сівби

Дата настання фази розвитку

Дата збирання

Число днів від сходів до збирання

сходи

поява 4-го листка

поява 9-10-го листка

викидання волоті

викидання ниток

молочна стиглість зерна

молочно-воскова стиглість

22.04

03.05

20.05

11.06

12.07

19.07

08.08

14.08

15.08

105

Кукурудза на зерно

Дата сівби

Дата настання фази розвитку

Дата збирання

Число днів від сходів до збирання

сходи

поява 4-го листка

поява 9-10-го листка

викидання волоті

викидання ниток

молочна стиглість зерна

молочно-воскова стиглість

20.04

02.05

18.05

09.06

10.07

17.07

05.08

12.08

19.08

110

Кормовий буряк

Дата сівби

Дата настання фази розвитку

Дата збирання

Число днів від сходів до збирання

сходи

фаза вилочки

фаза 2-3-ї пари листків

початок формування коренеплодів

змикання листя в рядках

господарська стиглість

відмирання листків

15.04

24.04

30.04

04.05

22.05

08.06

15.09

25.09

15.09

144

3.3 Густота стояння рослин кормових культур

Густоту травостою культур суцільної сівби визначають у період повних сходів і перед збиранням підрахунком на закріплених на ділянці в чотириразовій повторності майданчиках площею 1 м2 (6 рядків із міжряддями 15 см, 111 см завдовжки). На посівах льону з шириною міжрядь 7,5 см для цього беруться майданчики площею 0,1 м2 (2 рядки 66,5 см завдовжки). У просапних культур густоту насаджень визначають у фазі повних сходів, після формування густоти, після кожного механічного обробітку ґрунту і перед збиранням урожаю. На невеликих за розміром ділянках облік рослин просапної культури ведуть на всій обліковій площі, а на великих ділянках використовують вибірковий спосіб. При цьому до вибірки входять відрізки всіх рядків з обов'язковим охопленням всієї довжини ділянки. Довжину відрізка визначають як частку від ділення довжини рядка на кількість рядків на ділянці.

Результати розрахунків густоти рослин наведені в таблиці 12.

Таблиця 12. Густота стояння рослин у посівах кормових культур

Кількість рослин на 1 пог. м, шт.

Кількість рослин на 1 га, шт.

після сходів

при збиранні

кількість рослин, що збереглися після збирання

після сходів

при збиранні

кількість рослин, що збереглися після збирання

Люцерна

48,26

47,97

47,61

6435000

6396000

6348000

Еспарцет

35,12

34,49

33,87

4683000

4598000

4516000

Кукурудза на силос

5,9

5,27

-

131000

117000

-

Кукурудза на зерно

3,57

3,29

-

51000

47000

-

Кормові буряки

5,31

4,73

0,054

118000

105000

1200

3.4 Використання пасовищ

Пасовище використовують залежно від зони протягом 140 - 170 днів. Проте в польових умовах зелену масу можна мати і протягом 200 - 210 днів. Отже, випасання худоби на багаторічних культурних пасовищах треба поєднувати з випасанням у ранньовесняний і пізньоосінній періоди на посівах однорічних трав і зернофуражних культур. Частка пасовищного корму влітку може становити 80 - 85 % поживності раціону дійних корів, і навіть до 90 % молодняку великої рогатої худоби і овець. Перетравність поживних речовин свіжої трави значно вища (на 16 - 20 % і більше), ніж інших кормів.

Випасання худоби - це складний комплекс взаємодії тварин і рослинних організмів. Воно більше впливає на лучні ценози, ніж скошування, оскільки тварини поїдають рослини на неоднаковій висоті і в різний час. Виявляється селективність у поєднанні різних видів трав. Тварини діють на пасовище механічно (копитами), залишають екскременти. За рівномірного навантаження і добре організованого випасання трави добре кущаться, формується міцна, пружна дернина, із травостою випадає малоцінне різнотрав'я.

Навантаження тварин на пасовище залежить від його продуктивності, що визначається ґрунтово-кліматичними умовами, травостоєм, технологією вирощування трав і експлуатації пасовищ. На високопродуктивних культурних зрошуваних пасовищах можна утримувати 3 - 4 дійні корови на 1 га або виділити 0,25 - 0,33 га на одну голову, приблизно стільки ж коней, набагато більше овець та інших видів поголів'я.

У кожному конкретному випадку важливо знайти оптимальне співвідношення між продуктивністю пасовища і чисельністю тварин, що пасуться. Інколи доцільно дещо збільшити кількість тварин на 1 га пасовища, використавши для їх підгодовування менш цінні корми. В результаті цього збільшується загальний вихід продукції. Навіть короткочасне перебування тварин на пасовищі позитивно позначається на їхній молочній продуктивності.

Недовантаження, як і перевантаження, пасовища неприпустимі. Недовантаження не тільки знижує вихід продукції з 1 га угіддя, а й певною мірою позначається на продуктивності і плодючості тварин.

Загінне випасання полягає в тому, що пасовище поділяють на ділянки-загони з постійною і переносною огорожею. Інколи для зручності поливу і проведення інших робіт межі загонів позначають пікетами, а пасовище огороджують тільки по периметру і скотопрогону. Тривалість перебування тварин у загонах можна регулювати залежно від урожаю трави - на початку випасання (циклу) утримувати в загоні тварин протягом 1 - 2, в кінці - 5 - 6 днів. Загони дають змогу поліпшити догляд за пасовищами, проводити його регулярно відповідно до плану. Регульоване випасання, удобрення, зрошення та інші прийоми догляду за травостоєм рослини запобігають випаданню рослин, забезпечують високу продуктивність пасовища протягом тривалого періоду.

Кількість загонів на пасовищі визначають у такій послідовності. Спочатку встановлюють оптимальний період відростання трави в загоні, який у середньому становить 26 - 30 днів. Це означає, що через 26 - 30 днів у загоні знову можна випасати тварин. Звичайно на початку циклу випасання трави вистачає на 1 - 2, в кінці - на 6 - 8 днів. Проте тварин не слід випасати у загоні більш як 5 - 6 днів, щоб уникнути надмірного спасування травостою, його витоптування, засмічення екскрементами, що небезпечно з огляду на санітарію травостою і можливість зараження ґрунту яйцями гельмінтів.

В середньому стадо в загоні може перебувати 3 - 4 дні: 1 - 2 дні на початку і 5 - 6 днів - у кінці циклу випасу (час, за який спасують траву в загонах). Якщо тривалість періоду відростання травостою 28 днів і тварини перебувають в одному загоні протягом 3 - 4 днів (у середньому 3,5), слід виділити 28: 3,5 = 8 загонів. На суглинкових ґрунтах оптимальний період продуктивного використання травостою на пасовищах становить приблизно 4, а період створення міцної дернини залуженням - 2 роки. У цьому разі схема поділу пасовища на загони матиме такий вигляд: 1 - 4 - загони для випасання, 5 - перезалуження, 6 - сіножаті, 7 - 10 - випасання; 11 - перезалуження; 12 - сіножаті. У 5-му і 11-му загонах у роки підсівання трав збирають на корм покривні культури, а восени - отаву травосуміші. На другому році (6-й і 12-й загони) на укіс використовують бобово-злакову суміш першого року використання. Практично в 6-му і 12-му загонах можна випасати тварин після 1 - 2 укосів трави. Якщо тривалість продуктивного використання травостою 7 - 8 років (особливо на супіщаних і торфових землях), а на перезалуження (самозасівання або сівба трав) потрібно один рік, то на пасовищі буде 8 - 9 загонів.

Кількість загонів визначають з урахуванням періоду відростання та тривалості випасу за формулою:

А = В/Т+Д, де

А - кількість загонів;

В - період відростання травостою, днів;

Т - тривалість випасу в межах загону, днів;

Д - кількість додаткових загонів, що використовуються на випасання.

Площа загонів залежить від продуктивності пасовища, кількості голів худоби, швидкості відростання трави та розраховується за формулою:

П = Ц*К*Б/У*З*М, де

П - площа загону, м2;

Ц - добова норма зеленого корму на 1 голову великої рогатої худоби;

К - кількість тварин у стаді, гол;

Б - кількість днів випасу тварин в загоні;

У - урожайність пасовища, ц/га; З - поживність корму, к. од.;

М - коефіцієнт поїдання зеленої маси (0,65-0,70).

Пасовищний період становить 41 - 50 % річної кількості днів, а молока за цей час надходить 53 - 64 %, зимовий - відповідно 51 - 59 і 35 - 47 %.

Проводимо розрахунки виходячи з того, що при надої за рік 3780 кг молока треба 8,64 тонни зеленої маси на одну голову. Тому при врожайності 70 ц/га зеленої маси потрібно 1,23 га пасовищ на корову.

Тоді: А = 28/5*0 = 5,6 ? 6 загонів;

П = 55*186*5/70*0,18*0,7 = 5799,32 м2 = 0,58 га.

4. Баланс кормів і шляхи їх одержання

Баланс кормів в господарстві згідно зоотехнічних нормативів годівлі тварин наведено в таблиці 13.

Таблиця 13. Баланс виробництва кормів в господарстві

Корми

Потреба в кормах, т

Надходження кормів, т

Процент виконання

у натурі

у кормових одиницях

у натурі

у кормових одиницях

Сіно

466,765

224,05

483

231,84

103,48

Сінаж

119,7

32,319

133

35,91

111,11

Силос

3242,04

842,93

3380

878,8

104,26

Зелені корми

4699,42

939,884

5019,6

979,62

106,81

Коренеплоди

1560,665

358,953

1575

362,25

100,99

Концентровані корми

1552,59

1762, 19

1600

1867

103,05

Надходження кормів з площ кормових культур наведено в таблиці 14.

Таблиця 14. Баланс кормів господарства

Вид корму

Потреба за роками, т

Надійшло за роками, т

Відсоток до загальної потреби

у натурі

у к. од.

у натурі

у к. од.

2008

2009

2010

2008

2009

2010

2008

2009

2010

2008

2009

2010

2008

2009

2010

Грубі всього

941,52

936,75

944,305

337,754

337,08

367,29

2126,6

2233,4

2424

714,24

749,272

811,29

225,87

238,42

256,70

у т. ч.: сіно

285,4

291,2

466,765

137

139,78

224,05

324

334,8

483

155,52

160,7

231,84

113,52

114,97

103,48

солома

555,47

540,45

357,84

173,584

168,9

110,93

1694,6

1787

1920

529,56

558,44

595,2

305,07

330,65

536,55

сінаж

100,65

105,17

119,7

27,17

28,40

32,319

108

111,6

133

29,16

30,132

35,91

107,3

106,11

111,11

Соковиті всього

4705,32

4805,35

4802,705

1223,38

1249,39

1201,883

4746,5

4837

4955

1187,245

1211,18

1241,05

100,87

100,66

103,17

у т. ч.: силос

3154,12

3212,21

3242,04

820,07

835,17

842,93

3185

3289

3380

828,1

855,14

878,8

100,98

102,39

104,26

коренеплоди

1551,2

1593,14

1560,665

356,78

366,422

358,953

1561,5

1548

1575

359,145

356,04

362,25

100,66

97,17

100,99

Концентровані

1374,39

1438,31

1552,59

1546, 19

1618,1

1762, 19

1406,6

1483

1600

1582,43

1668,38

1867

102,34

103,11

103,05

Зелені

4311,39

4408,48

4699,42

862,28

881,7

939,884

4685,8

4716,4

5019,6

937,16

943,28

979,62

108,68

106,98

106,81

Всього

-

-

-

3969,604

4086,27

4271,247

-

-

-

4421,075

4572,112

4911,26

-

-

-

Урожайність основних сільськогосподарських культур в господарстві наведено в таблиці 15

Таблиця 15. Урожайність сільськогосподарських культур, ц/га

Назва культури

Фактична

Середня за 3 роки

Планова на наступний рік

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Озима пшениця

34

36

40

36,67

43

Ярий ячмінь

23,2

24

25

24,06

27

Овес

16,5

18

20

18,17

23

Горох

20

21

25

22

27

Соняшник

18

19

20

19

23

Кукурудза на зерно

36

38

40

38

43

Кукурудза на силос

245

253

260

252,67

270

Люцерна (сіно, сінаж)

60

62

70

64

75

Люцерна на з/корм

305

315

332

317,34

340

Еспарцет на з/корм

292

286

300

292,67

310

Буряки кормові

347

344

350

347

353

Розрахунок площ посівів кормових культур в господарстві наведено в таблиці 16.

Таблиця 16. Розрахунок площ посівів кормових культур для забезпечення кормами згідно з кормовим балансом господарства

Корми

Загальний обсяг, т

Джерело одержання кормів

Вихід корму, ц/га

Обсяг виробництва

Площа сівби, га

т

%

Сіно

466,765

Люцерна (1 укіс)

70

483

103,48

69

Сінаж

119,7

Люцерна (1 укіс)

70

133

111,11

19

Силос

3242,04

Кукурудза на силос

260

3380

104,26

130

Зелені корми

4699,42

Люцерна (3 укоси)

Еспарцет (2 укоси)

332

300

2589,6

2430,0

106,81

26

27

Коренеплоди

1560,665

Кормовий буряк

350

1575

100,99

45

Концентровані корми

1552,59

Ячмінь

Кукурудза на зерно

Овес

Горох

25

40

20

25

325

800

200

275

103,05

130

200

100

110

5. Зелений конвеєр

Розрізняють декілька типів зеленого конвеєру, які складаються тільки з природних пасовищ, тільки із сіяних кормових культур і поєднанні природних кормових угідь і сіяних на орних землях кормових культур. Найбільш поширеним є останній тип.

При складанні зеленого конвеєру необхідно враховувати наступні основні вимоги:

повне використання природних факторів і ресурсного потенціалу господарства для отримання максимальної кількості зелених кормів;

збільшення періоду надходження зеленого корму за рахунок посіву нових видів кормових культур, зокрема озимих хрестоцвітних та ін.;

розміщення посівів якнайближче до тваринницьких ферм для використання зеленої маси шляхом випасу та зменшення витрат на транспортування до місця згодовування;

добір найбільш високоврожайних, високопоживних і пристосованих до місцевих умов культур і сортів;

внесення під культури зеленого конвеєру достатньої кількості добрив у необхідному співвідношенні;

застосування різних способів і термінів сівби кормових культур для подовження періоду їх використання на зеленій корм;

сумісне використання бобових і злакових культур для отримання збалансованих по всіх показниках, особливо по цукру та протеїну, кормів із вмістом в них не більше 30% клітковини;

передбачити на випадок несприятливої погоди страхові запаси силосу і сінажу.

Висівати кормові культури зеленого конвеєру потрібно у такі терміни, щоб до кінця використання однієї була готова для згодовування інша. Необхідно передбачити згодовування тваринам щоденно зеленої маси, як мінімум, двох культур Ї бобових і злакових або їх сумішок.

Схема основного зеленого конвеєра наведена в таблиці 17.

Таблиця 17. Схема зеленого конвеєра

Культура

Строки сівби

Строки використання

Продуктивність, ц/га

початок

кінець

Зелена маса

Кормові одиниці

Перетравний протеїн

Природні кормові угіддя

-

10,04 - 20,04

10,10 - 20,10

70

12,6

2,73

Багаторічні трави

люцерна:

перший укіс

Попередні роки

15,05 - 20,05

10,06 -

15,06

125

25

4,75

другий укіс

25,06 - 30,06

25,07 - 30,07

115

23

4,37

третій укіс

15,08 - 20,08

10,09 - 15,09

92

18,4

3,50

еспарцет:

перший укіс

25,06 - 30,06

25,07 - 30,07

170

32,3

5,44

другий укіс

15,08 - 20,08

10,09 - 15,09

130

24,7

4,16

Всього багаторічних трав

-

-

-

632

123,75

22,22

Гичка коренеплодів

10,04 - 15,04

10,09 - 15,09

25,09 - 30,09

140

14

2,1

Кормові буряки

10,04 - 15,04

10,09 - 15,09

25,09 - 30,09

350

80,5

3,5

6. Технологія заготівлі та зберігання кормів

Відомо, що поголів'я худоби перебуває на стійловому утриманні 140 - 160 до 180 - 200 днів. Його раціони складаються переважно із консервованих, грубих і концентрованих кормів та коренеплодів. Все це зумовлює потребу близько 60, а в окремих випадках і до 70 % кормів річного раціону заготовляти і зберігати відповідно до прийнятих технологій і вимог. Обсяги заготівель грубих, соковитих, штучно висушених і концентрованих кормів в Україні на перспективу мають становити 65 - 70 млн. т корм. од. за рік.

Нині розроблено і впроваджуються різні технології заготівлі кормів. Головна особливість їх - застосування високопродуктивної збиральної і транспортної техніки, її раціональна експлуатація, скорочення транспортних витрат, економія пального. Все це дасть змогу організувати безперервний збиральний конвеєр, заготовляти корми у стислі строки. Потрібно впроваджувати найбільш досконалу організацію заготівлі кормів. Враховуючи брак малогабаритної збиральної техніки у фермерських господарствах, треба організувати спільне її використання кількома господарствами. При цьому важливо забезпечити збирання кормових культур у визначені строки як важливу умову заготівлі кормів.

Слід зазначити, що консервування кормів пов'язане з великими втратами. Так, за даними Інституту кормів УААН, втрати силосу при зберіганні сягають 40 % закладеної сировини. Це майже стільки, скільки при заготівлі сіна. Недодержання технологічних вимог при заготівлі сіна з багаторічних трав (люцерни, еспарцету, конюшини, лядвенцю рогатого) і сумішей їх із злаковими травами призводить до того, що втрати поживних речовин сягають 60 %. Сіно при цьому неякісне, з великими втратами основного компонента - листя. Розрізняють втрати, яких можна уникнути, і втрати, яких уникнути практично неможливо, але їх можна обмежити. Уникнути можна втрат, які виникають у разі недодержання строків, способів і технології збирання, поганої підготовки транспортних засобів і сховищ. Такі втрати відносять до господарських. Втрати поживних речовин внаслідок біохімічних процесів у свіжоскошених рослинах і в подальшому в результаті автолізу і дії мікроорганізмів неминучі. Проте їх також можна обмежити, додержуючи строків і досконалих технологій збирання і заготівлі кормів. Так, зниження початкової поживності зеленої маси трав при заготівлі сіна можна зменшити з 55 до 45 і навіть до 40 %, силосу - з 30 до 20 - 25 і навіть 15 %. Те саме стосується й сінажу, коренеплодів, трав'яних концентратів (листя бобових, штучно зневоднені корми) тощо.

У деяких господарствах для годівлі худоби протягом року використовують силос, сінаж і сіно. Такий підхід важко виправдати як теоретично, так і практично. Консервація корму будь-яким способом пов'язана, як уже зазначалось, з великими втратами поживних речовин корму. У разі тривалого зберігання в найкращому сіні, сінному і трав'яному борошні, брикетах, гранулах, силосі й сінажі вміст каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів зменшується в десятки разів, що несприятливо впливає на здоров'я тварин у стійловий період, на їхню продуктивність, відтворення стада. У корів підвищується яловість, у курей зменшується несучість, у стадах спостерігається прихований і явний авітаміноз, виникає потреба давати тваринам синтетичні вітаміни у вигляді добавок до корму і навіть ін'єкцій. Тому навіть при згодовуванні влітку заготовлених високоякісних кормів свіжа зелена маса в раціонах худоби має становити не менш як 20 - 25 % поживності раціону. Бажано і в зимовий період згодовувати тваринам зелені корми, вирощені гідропонним способом.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены