Організація, планування і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків на площі 350 га в умовах СВК "Перемога"

Витрати на підготовку добрив і засобів захисту рослин і тварин, навантаження їх у транспортні засоби і розкидачі, вивезення в поле та внесення в ґрунт чи обробіток посівів списують на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат (оплата праці, пальне тощо) і в дану статтю не включають. Вартість біопрепаратів, пестицидів, ліків, дезінфекційних засобів, придбаних за рахунок асигнувань з бюджету, не включають до складу виробничих витрат і списують на зменшення сум цільового фінансування.

Загальноприйнята методика визначення вартості мінеральних добрив, в основу якої покладено розрахунок середньої ціни 1 т азотних, фосфорних і калійних добрив у фізичній масі чи у 100 % діючої речовини, не забезпечує необхідної точності планування вартості добрив. Це стосується і пестицидів. Адже вміст діючої речовини в добривах і пестицидах істотно відрізняється. Велика різниця і в цінах 1 т фізичної маси і діючої речовини окремих азотних, фосфорних і калійних добрив. Наприклад, 1 т діючої речовини (N) в аміачній селітрі коштує 2050 грн, а в аміачній воді -- 1317 грн. Тому збільшення чи зменшення маси використовуваних добрив або пестицидів не завжди виражається відповідними змінами їх вартості.

Значно більшу точність розрахунків забезпечує методика визначення нормативів потреби і вартості добрив, яку використовують у СВК «Перемога» Хорльського району. Тут відповідно до системи удобрення ґрунту, використання добрив по полях сівозмін під різні культури і структури поставок мінеральних добрив визначено вартісні нормативи на 1 га. Вони визначають вартість мінеральних добрив, що їх вносять під час основного обробітку ґрунту, передпосівного обробітку ґрунту та при сівбі, а також у процесі догляду за посівами. Так, норматив витрат мінеральних добрив під цукрові буряки становить 272 грн на 1 га, у тому числі під час, сівби -- 124 грн і догляду за посівами -- 148 грн.

РОЗДІЛ 5.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТУ ТА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Аналіз фінансового стану підприємства є одним з найважливіших для розуміння вихідної точки змін та прорахунку можливих варіантів дій, спрямованих на покращення ефективності функціонування підприємства. Адже фінансова система є чимось на зразок кровоносної системи організму для підприємства.

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх затрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Валовий прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. Розрахунок результатів від реалізації продукції подано в таблиці .

Ціна -- фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару

РОЗДІЛ 6

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних землях--100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства -- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско­налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно нижчому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господаствами.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Виконавши курсовий проект можна зробити ряд висновків: що сільське господарство займає виняткове місце в житті людей. Людина може проіснувати без дуже багатьох йому необхідних і корисних речей, проте без продуктів харчування прожити неможливо. Більш того, з багатьох факторів, що обумовлюють здоров'я людей, їх настрій, тривалість життя тощо, вирішальне місце належить повноцінному харчуванню. Рівень виробництва продукції сільського господарства визначає рівень і структуру харчування. Збільшується споживання найбільш цінних і поживних продуктів - молока, м'яса, яєць та ін. Тому рослинництво -- галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації, енергоощадження й екологічної безпеки.

Дослідження та розроблення, спрямовані на розв'язання теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності культурних та дикорослих рослин, якості й екологічної чистоти продукції. Цукровий буряк - другий за масштабами з всього лише двох головних світових продуцентів харчового цукру. У нашій країні, як і в багатьох інших країнах світу з помірним кліматом, де обробіток тропічної культури цукрового очерету неможливо, цукровий буряк залишається єдиним джерелом сировини для великотоннажного виробництва цукру. Тому і у світових масштабах в цілому, і, особливо, у масштабах нашої країни буряковий цукор залишається перманентної і значною складовою харчового балансу. Висока енергетична ємність і лабільність як безпосереднього поживної речовини (харчового продукту), простота використання в поєднанні з традиційно стійкими смаковими звичками людини

У системі виробництва сільськогосподарської продукції, планування займає визначальне місце, воно є центральною ланкою будь-якої системи управління підприємством в умовах ринку. Завдяки плануванню встановлюють темпи і пропорції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищу його економічну ефективність.

Провівши аналіз СВК «Перемога» ми побачили, що воно спеціалізується на виробництві продукції як рослинництва, так і тваринництва.

Для підвищення рівня ефективності необхідно впровадити такі шляхи підвищення економічної ефективності виробництва

· зниження собівартості продукції;

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азізов С.П., Канівський П.К., Скупий В.М. Організація сільськогосподарського виробництва: Практикум / За ред.. проф.. С.П. Азізова. - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 270с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге видання, доповнене і перероблене. - К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

3. Аркуша О.С. Економіка сільського господарства: Навчальний посібник для студ. ВНЗ з економічних, технологічних і технічних спеціальностей. - К.: НМЦ, 2001. - 95с.

4. Батіг А. І. Планування та організація діяльності аграрного підприємства: Посібник / За ред. А. І. Батіга. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 425с.

5. Дробот В.І. Бізнес-план сільськогосподарського підприємства

6. Завадський Й. С. Менеджмент. -- К.: УФІ МБ, 1997. -- 542 с.

7. Збірняк Л. Я., Полотенко М. Г. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1999. - 351с.

8. Економіка аграрного підприємства: Підручник для екон. і техн. спеціальностей ВНЗ / С. І. Михайлов, В. В. Ярова, Г. В. Заєць та ін.; За ред.. С. І. Михайлова. - К.: Укр. Центр духов. Культури, 2004. - 396с.

9. Ковальчук М. І. Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. посібник для самостійного вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2002. - 282 с.

10. Лещенко Г. Г. аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 1986. - 390с.

11. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - 415с.

12. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств: Затв. Наказом Міністерства аграрної політики України 18.05.2001 р., № 132.

13. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. - 2-ге вид., перероб. та доповнене. - К.: КНЕУ, 2004. - 495с.

14. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 280 с.2/

15. Савицький Ф.Е, А. А. Косынкин, Г. К. Русаков. Справочник по планированию сельского хозяйства, М.: Колос, 1988г., 735 с.

16. http://www.minagro.kiev.

17. http:// www.statistikaukr.ua

Размещено на Allbest.ru