Організація, планування і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі

Аналіз стану виробництва картоплі. Організація основних виробничих процесів при вирощуванні картоплі, форми організації праці. Організація зберігання сільськогосподарської продукції. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.12.2013
Размер файла 133,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ СУМСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова методична комісія обліково - фінансових та економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Технологія вирощувння сільськогосподарських культур»

на тему: «Організація, планування і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі»

Студентки 3 курсу 331 групи

напряму підготовки: економіка та підприємництво

спеціальності «Економіка підприємства»

Заставенко Олени Володимирівни

Керівник: Тимченко Катерина Вікторівна

м. Cуми 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація виробництва картоплі

1.1 Організація основних виробничих процесів при вирощуванні картоплі

1.2 Форми організації праці

1.3 Організація зберігання сільськогосподарської продукції

Розділ 2. Аналіз діяльності підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз стану виробництва і економічної ефективності картоплі за останні 3 роки

Розділ 3. Виробничий план підприємства

3.1 Планування виробництва картоплі на підприємстві

3.2 Фінансові результати від виробництва картоплі

3.3 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Картопля - одна з найважливіших сільськогосподарських культур. Вона визначається винятковою універсальністю щодо використання в народному господарстві, це важлива продовольча, технічна і кормова культура.

В харчуванні людини картопля після зерна займає друге місце. Поживна цінність її полягає в тому, що бульби містять не тільки значну кількість білків, вуглеводів, а й вітаміни та цінні мінеральні солі. Високі поживні і смакові якості картоплі дають можливість широко використовувати її в харчуванні людини. Сучасний розвиток харчової і кулінарної промисловості дає можливість виробляти з картоплі різні напівфабрикати у вигляді сушеної і замороженої продукції.

Картопля, як важлива технічна культура використовується для виробництва крохмалю і спирту. Продукти переробки картоплі використовуються в багатьох галузях промисловості зокрема в харчовій, текстильній, шкіряній. Картопля - цінна кормова культура. Вихід кормових одиниць з гектара її насаджень перевищує продуктивність багатьох кормових культур.

Вирощування картоплі вимагає високої культури землеробства, тому вона є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур, особливо зернових.

Оскільки картопля являється дуже цінним харчовим продуктом, виникає необхідність забезпечити пропозицію картоплі на ринку в належному обсязі за конкурентоздатною ціною, що можна досягти за умови виробництва даного виду продукції з затратами, що не перевищують економічно обґрунтований рівень.

Отже виникає необхідність планування виробництва картоплі для підвищення економічної ефективності.

Метою даної курсової роботи є проведення аналізу ефективності виробництва картоплі та шляхи її підвищення.

Виходячи з мети, задачами курсової роботи будуть:

- дослідження теоретичних основ розвитку картоплярства.

- аналіз сучасного стану виробництва картоплі в господарстві,

- шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

Для виконання поставлених завдань нами були застосовані такі методи дослідження:

1. монографічний - при викладенні першого розділу;

2. абстрактно-логічний - при викладенні всієї курсової роботи;

3. порівняльний - при порівнянні даних за плановий період;

4. факторний - для визначення впливу факторів на прибуток.

Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань виробництва картоплі, підручники, статті вчених-економістів, матеріали періодичного друку, річна звітність господарства та інші джерела інформації.

Курсова робота складається з трьох розділів, вступу та висновків і пропозицій та переліку використаної літератури.

Розділ 1. Організація виробництва картоплі

1.1 Організація основних виробничих процесів при вирощуванні картоплі

Картопля - порівняно трудомістка культура з яскраво вираженою сезонністю виробництва, але з впровадженням індустріальної технології, витрати праці значно скорочуються. Ця технологія включає наступні елементи:

- розміщення посадок в спеціалізованих бульбоносних сівозмінах на порівняно легких за механічним складом ґрунтах;

- використання високо продуктивних машин на посадці і збирання врожаю при потоковому виконанні робіт;

- застосування комплексу машин і системи обробітку ґрунту, що забезпечують її пухкий стан до збирання врожаю;

- використання сортів, придатних для механізованого збирання врожаю;

- внесення добрив, збалансованих за елементами живлення, що забезпечують отримання високих врожаїв;

- здійснення системи заходів щодо захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів;

- потокове механізоване прибирання.

Розміщують картоплю в польових, картопляних і частково в кормових сівозмінах.

У виробництві картоплі важливе значення мають правильне планування трудових процесів і ефективне використання техніки. Для цього розробляють систему заходів з підготовки ґрунту, догляду за рослинами і збирання врожаю.

Основними вимогами до підготовки ґрунту під картоплю є утворення розпушеного орного шару, що забезпечує необхідний водно-повітряний режим, а також створює умови для рівномірного загортання бульб на встановлену глибину.

Весною підготовку ґрунту розпочинають з боронування або культивації в агрегаті з боронами. Після закриття вологи вносять органічні добрива і приорюють їх плугами з вирізними полицями. [3].

Для садіння відбирають бульби масою 60-80 г. Садити картоплю розпочинають весною, коли грунт прогріється і на глибині 10 см температура його досягне 6-8° тепла. Застосовують гребеневий і напівгребеневий способи садіння картоплі. При гребеневому садінні глибина розміщення бульб на важких ґрунтах повинна бути 12-14 см, а на легких 14-16 см, при напівгребеневому способі - 12-14 см. Цей спосіб садіння створює кращі умови прогрівання ґрунту, прискорює проростання бульб, дає можливість провести розпушення міжрядь до появи сходів, тому що гребенева і напівгребенева поверхня ґрунту є добрим орієнтиром для водіння трактора у міжряддях. Густота садіння повинна складати для товарних сортів картоплі 60-65 тис.кущів на гектар (3-4 т/га). Великі бульби садять глибше, дрібні - мілкіше. У ранні строки садять мілкіше, ніж у пізні. Для садіння використовують картоплесаджалки СН-4Б-2, СКМ-6.

При садінні картоплі гребеневим і напівгребеневим способами створюються сприятливі умови для розвитку рослин: гребенева поверхня рядків краще прогрівається, менше ущільнюється під дією опадів, на гребенях швидше проростають бур'яни, а сама гребенева поверхня рядків дозволяє розпушувати міжряддя в будь-який час. Все це в кінцевому підсумку створює значно кращі умови для появи повних та більш дружніх сходів картоплі.

Для створення необхідного повітряного середовища в ґрунті на глибині загортання бульб та повного знищення проростаючих бур'янів як в міжряддях так і в рядках посівів картоплі на 7-8-ий день після садіння ґрунт в міжряддях розпушують на глибину 12 см, а рядки та захисну смугу шириною 30-35 см одночасно обробляють спеціальною профільною борінкою в одному агрегаті з культиваторами. Для цього використовують культиватор КОН-2,8ПМ або КРН-4,2Г.

Другий міжрядний обробіток проводять через 7-8 днів після першого, аналогічно першому в залежності від стану ґрунту і засміченості бур'янами, а через 7-8 днів можна провести третє розпушування міжрядь на глибину 16-18 см з одночасним підживленням мінеральними добривами. Його проводять при висоті рослин 10-12 см. На плантаціях картоплі разом із міжрядними обробітками необхідно застосовувати систему хімічного захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб.

Збирають картоплю в період засихання бадилля. Збирають бадилля бадилезбиральними машинами (КИР-1,5Б), а бульби картоплекопачами (КСТ-1,4) або картоплекомбайнами (ККУ-2А). Досить поширеним способом збирання картоплі комбайнами є потоково-груповий. [14].

При потоковому способі збирання всі операції механізовані, вони становлять єдиний виробничий процес з найбільш раціональним використанням набору машин, який застосовується для цієї мети. Зібрана комбайном картопля вивантажується в тракторний причіп або автосамоскид і транспортується на сортувальний пункт, де її очищають від дрібних домішок і розподіляють на три фракції. Потокове збирання картоплі включає всі операції з обробки і вивезення бульб від підкопування рядків до відправлення бульб на зберігання чи реалізацію. При цьому процес обробітку і транспортування бульб безперервний, завдяки чому виключаються зайві перевалочні операції. Однією з основних переваг потокового способу є також і те, що він дає можливість здійснювати комбайнове збирання картоплі в різних умовах, тому що на картоплесортувальному пункті бульби не лише сортуються, а й очищаються від землі та сторонніх домішок. Для сортування картоплі використовують сортувальний пункт КСП-15 і буртонакривач БН-100.

Найбільш поширені два способи збирання картоплекопачами.

Перший спосіб - викопані бульби підбирають безпосередньо за кожним проходом агрегату.

Другий спосіб - картоплекопачі працюють незалежно від робітників-підбиральників. При цьому підкопування картоплі розпочинають за 1,5-2 години до приходу прибиральників, щоб підготувати достатню площу для підбирання бульб. Картоплекопачі викопують картоплю через два рядки, що забезпечує незалежну роботу агрегату від підбирання бульб. До того ж бульби деякий час підсихають і тому менше пошкоджуються при навантаженні і транспортуванні та краще зберігаються. Підбирати картоплю найкраще з одночасним сортуванням, для чого кожна пара підбиральників збирає бульби в окремі корзини, в одну - продовольчу картоплю, в другу - дрібну та непридатну для зберігання. Для збирання насіневої картоплі цей спосіб виключає потребу в подальшому її сортуванні та перебиранні.

1.2 Форми організації праці

Форми організації праці визначаються рівнем розвитку продуктивних сил. Вони змінюються і вдосконалюються залежно від зміни умов виробництва і насамперед із впровадженням нової техніки та прогресивних технологій. Найдосконалішою є така форма організації праці, яка забезпечує найбільш раціональну взаємодію робочої сили із засобами виробництва і дає змогу виробляти найбільше продукції необхідної якості з найменшими витратами.

Як показує практика, у сільськогосподарських підприємствах функціонують такі організаційні форми праці, як виробничі бригади, механізовані загони, ланки, поопераційні робочі групи. Якісні відмінності між ними зумовлені особливостями розстановки працівників у процесі виробництва, обсягом і повнотою виконання виробничих процесів і наявністю та складом закріплених за ними чи приданих засобів

Викладене вище дає підстави для висновку, що виробнича бригада -- це постійний колектив працівників, які пов'язані між собою єдністю виробничого процесу, котрий на основі поділу і кооперації праці під єдиним керівництвом виконує своїми силами весь цикл робіт з виробництва одного або кількох видів продукції і відповідає за його кінцеві результати.

Механізований загін -- це колектив працівників в складі господарства чи бригади, який на основі поділу і кооперації праці спеціалізується на виконанні закріпленими за ним засобами одного або кількох видів робіт, які вимагають особливих технологій і технічного оснащення.

Ланка -- група працівників у складі виробничої бригади, яка на основі поділу і кооперації праці виконує тимчасово наданими засобами на виділених ділянках основні роботи з виробництва одного або кількох видів продукції.

Поопераційна робоча група -- тимчасове трудове формування у складі виробничої бригади, яке на основі поділу і кооперації праці наданими засобами виконує на бригадній ділянці одну операцію або певний вид роботи.

Кожний вид трудових формувань відповідає певному рівню розвитку господарства, а також природно-економічним умовам його виробничої діяльності. Насамперед слід враховувати технічну оснащеність, розміри господарства, методи господарювання, рівень спеціалізації, стан сервісного обслуговування, наявність і кваліфікацію кадрів тощо.

За недостатньої технічної оснащеності, низького рівня сервісу, кваліфікації кадрів та їх нестачі з метою концентрації техніки для більш ефективного її використання і обслуговування у більшості підприємств були створені тракторні бригади, які через те, що перестали сприяти подальшому розвитку сільськогосподарського виробництва, вичерпали себе і перестали функціонувати. Однак погіршення стану справ у господарствах примушує їх нині відроджувати цю застарілу форму використання техніки.

На противагу тракторним, за єдиними механізованими бригадами закріплюються земля (поголів'я худоби), техніка і вони несуть повну відповідальність за виконання виробничої програми, рівень витрат, ефективність виробництва. Ці бригади, трудовому колективу яких передаються всі засоби виробництва, під єдиним керівництвом здійснюють весь комплекс робіт, несуть повну відповідальність за виробництво, його кінцеві результати і є найпрогресивнішою формою організації праці в ринкових умовах господарювання. Залежно від рівня спеціалізації вони можуть називатись тракторно-комплексними (механізовані з обслуговування рослинництва і тваринництва), тракторно-галузевими (тракторно-рільнича, механізована скотарська) і тракторно-спеціалізованими (механізована буряківнича, механізована молочна) [6].

У великих сільськогосподарських підприємствах перевагу доцільно віддавати тракторно-спеціалізованим чи тракторно-галузевим бригадам, а в невеликих, малих підприємствах -- тракторно-комплексним.

Механізовані загони можна розглядати як специфічні спеціалізовані механізовані бригади. Специфіку їх визначає певна вузька технологія виконуваних робіт, вузьке застосування закріпленої за ними техніки (загони для скиртування соломи, заготівлі та внесення органічних добрив, захисту рослин і т.ін.). Вони можуть формуватись ускладі як господарства, так і бригади, а види і кількість їх -- залежать від потреб.

Ефективність діяльності виробничих бригад значною мірою залежить від їх розмірів, на що впливає передусім розмір підприємств.

Розмір бригад слід визначати за площею посівів (поголів'ям худоби), нормативними навантаженнями, потребою в техніці, нормативами обслуговування окремих машин чи агрегатів. При визначенні ефективності тих чи інших формувань враховують вартість виробленої валової продукції, рівень використання техніки і трудових ресурсів, продуктивність праці.

Практика і наукові дослідження показують, що за тракторно-рільничою бригадою великих і середніх господарств оптимального розміру доцільно закріплювати 700-900 га посівної площі на Поліссі України (як правило, це розмір сівозміни), 1100-1300 га -- в зоні Лісостепу і понад 1500 га - в господарствах зони Степу. Потребу в тракторах визначають за навантаженням на одну машину, яке має бути в межах 80-100 га ріллі, а чисельність механізаторів, як мінімум, 1,5 на трактор. Чисельність працівників, які працюють вручну, залежить від обсягу ручної праці і навантаження на одну людину посівної площі 8-10 га.

За оптимальних розмірів прогресивних форм організації праці у реформованих, розукрупнених, новостворених підприємствах з різною формою власності доцільно створювати лише одну механізовану комплексну бригаду або по одній механізованій бригаді у рослинництві і у тваринництві (залежно від розмірів галузей), тобто створювати одну сівозміну і одну ферму. Інші параметри бригади визначаються за зазначеною вище методикою.

Праця у фермерських і подібних до них господарствах має певну специфіку, яка полягає насамперед в індивідуально-сімейному характері, вищих вимогах до її професіоналізму та універсалізації. Ферму можна розглядати як невелике виробниче формування, всередині якого немає сенсу створювати якісь постійні трудові колективи. В напружені періоди фермери можуть залучати тимчасових працівників, і тоді можна створювати змішані поопераційні робочі групи.

Діяльність виробничих бригад значною мірою визначається рівнем внутрішньобригадної організації праці. Досі основним внутрішньобригадним формуванням були ланки, які, залежно від рівня механізації, поділяються на ланки ручної праці, механізовані, а залежно від повноти виконуваних робіт ще й ланки комплексної механізації [12].

У свій час, ланкова форма організації праці відіграла свою позитивну роль. В умовах господарювання на принципах внутрішньогосподарського розрахунку, коли вся виробнича діяльність і відповідальність замикаються на бригаді, створювати всередині неї постійні формування немає потреби, оскільки це суперечить принципам організації праці, порушує необхідну гармонію виробництва.

Сучасні умови виробництва і практика переконують, що найефективнішою може бути праця там, де здійснюється поопераційний її поділ. Звідси потреба формувати у складі бригади для виконання окремих операцій процесу чи певного виду роботи тимчасові поопераційні робочі групи (чи просто робочі групи), які після виконання завдання переформовуються на нові робочі групи з конкретними вимогами щодо виконання нової операції чи певного виду роботи. При їх формуванні потрібно враховувати кваліфікацію і навички працівників, що сприятиме підвищенню якості виконуваних робіт і продуктивності праці.

Кількість робочих груп на виконанні механізованих робіт визначають за обсягом робіт, складом агрегату, терміном виконання робіт, продуктивністю агрегату.

Чисельність працівників робочої групи розраховують за спеціальностями і кваліфікаціями з урахуванням технологічних вимог конкретної роботи і норм обслуговування системи машин. Оптимальний розмір робочої групи --10-15 чоловік.

Для забезпечення синхронності, ритмічності, безперервності операцій механізованого процесу керівництво бригади координує діяльність робочих груп. Очолювати робочі групи доручають найбільш досвідченим і кваліфікованим механізаторам, які, поряд з виконанням робіт, контролюють дотримання заданої організації і технології виробництва [5].

Практика показує, що при поопераційній організації праці, яку доцільно розглядати як прогресивну її внутрішньобригадну форму в усіх галузях сільськогосподарського виробництва, ефективніше використовуються техніка, робоча сила, поліпшується якість робіт, скорочуються строки їх виконання. При цьому дуже важливим є те, що вони більш мобільні, краще керовані, в них досягається узгодженість в роботі, а отже, підвищується ефективність праці, що є основною вимогою раціонального використання трудових ресурсів підприємства.

1.3 Організація зберігання сільськогосподарської продукції

Зберігання картоплі - комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з втратами запасів картоплі. Правильна організація зберігання картоплі дозволяє зберегти насінні, продовольчі, кормові та технічні якості бульб з мінімальною втратою їх ваги. При зберіганні картоплі, як насіннєвого матеріалу головним завданням є:

- збереження кількості без погіршення сортових і посівних якостей або навіть поліпшення їх спеціальною підготовкою перед зберіганням і створенням оптимальних умов у сховищах;

- при картоплі продовольчого і кормового - збереження всіх поживних і смакових речовин бульб та їх ваги;

- при зберіганні картоплі, як сировини для виробництва крохмалю і спирту - збереження вуглеводів, а при сушінні для продовольчих цілей - всіх харчових компонентів [10].

На збереження бульб картоплі впливають сортові особливості, умови вирощування та режим зберігання (температура, відносна вологість повітря і газовий склад навколишнього середовища). Для тривалого зберігання залишають сорти столової, технічної та кормової картоплі.

Великі дози пестицидів, внесених під попередню культуру, можуть погіршити смак картоплі.

Урожай з ділянок, уражених фітофторозом і анаеробіозом, збирають і зберігають окремо у тимчасових кучах, вкриті соломою. Через 2 - 3 тижні бульби відбирають, і на зберігання закладають тільки здорову картоплю в окремі бурти. На тривале зберігання (від 1 місяця до 1 року) закладають зрілі, здорові і сухі бульби без домішки подмороженних і сильно пошкоджених. Прибрану картоплю перед закладкою сортують в полі або близько сховища на картоплесортувальному пункті [18].

При зберіганні великих партій картоплі велике практичне значення мають фізико-механічні властивості бульб та їх маси. Питома вага картоплі залежить від вмісту в бульбах крохмалю і сухих речовин. Швидке зниження питомої ваги вказує на надмірне витрачання крохмалю на дихання, тобто на неправильний режим зберігання. Допустима висота вільного падіння бульб при ударі об метал - 20 см, об дерево - 30 см, об грунт - 120 см, об бульби - 40 см., бульби пошкоджуються при тиску 70 - 80 кг/см3.

Найважливіше значення при зберіганні картоплі має питома теплоємність, замерзла і потім відтанувша картопля погано зберігається (швидше уражається хворобами) і втрачає продовольчі якості (при варінні набуває солодкий смак).

Зберігають картоплю в бурти вкриті соломою, землею, тирсою та ін., в траншеях з таким же укриттям і в картоплесховищах. Сховища для насіннєвої картоплі можна дезінфікували хлорним вапном.

Картоплю з поля до сховища перевозять в самоскидах, автомашинах бункерного типу з транспортером або в контейнерах, і іноді в ящиках та мішках.

Висота завантаження картоплі в бурти і траншеях залежить від кліматичних умов місцевості.

Розділ 2. Аналіз діяльності підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ »За мир»

ТОВ ”За мир” засноване 6 березня 2000 року і являється правонаступником КСП “За мир”. Розташоване в північно-східній частині Сумського району, Сумської області с. Кекине вул. Садова 2.

E-mail: zamur_bz@ukr.net.

Директор ТОВ “За мир” Зубко Анатолій Миколайович.

Головним завданням товариства є виробництво продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка і реалізація та інші види господарської діяльності, зокрема надання сервісних послуг, здійснення маркетингу, тощо, які спрямовані на задоволення потреб як членів товариства так і населення України, з метою отримання прибутку при постійному нарощуванні виробничої та іншої господарської діяльності товариства.

Зовнішньоекономічна діяльність товариства здійснюється відповідно до Закону України “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” та інших нормативних актів, на основі самоокупності, самофінансуванні відповідно до предмету діяльності.

Трудові відносини в товаристві встановлюються на підставі КЗпП України, Закону “ Про оплату праці ”, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших законодавчих актів.

В цілому кліматичні фактори, що притаманні даному району, в якому розташоване підприємство, сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, що вирощуються в ТОВ “За мир”.

Ґрунти господарства - чорноземи. Таким чином, природно-кліматичні умови мають позитивний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства.

Сільськогосподарські угіддя розміщені поряд, що у значній мірі сприяє зниженню транспортних витрат. ТОВ “За мир” займається виробництвом різноманітної продукції як галузі рослинництва, так і галузі тваринництва, більш детально ознайомимося з товарною продукцією господарства ТОВ “За мир”, дані які приведено у (Таблиці 2.1.1.)

Таблиця 2.1.1

Динаміка та структура товарної продукції господарства

Види продукції

2009 р.

2010 р.

2011 р.

В середньому за три роки

2011 р у % до 2009 р

тис грн

%

тис грн

%

тис грн

%

Продукція рослинництва

12547

85,0

19646

88,2

14398

77,0

83,41

114,8

Зерно

3283

22,2

3433

15,4

4154

22,2

19,96

126,5

Цукровий буряк

4763

32,3

956

4,3

0

0,0

12,19

0,0

Соняшник

2579

17,5

9304

41,8

9958

53,3

37,50

386,1

Соя

154

1,0

744

3,3

0

0,0

1,46

0,0

Ріпак

1736

11,8

5209

23,4

0

0,0

11,72

0,0

Інша продукція рослинництва

32

0,2

0

0

286

1,5

0,58

893,8

Продукція тваринництва

1772

12,0

2364

10,6

4126

22,1

14,90

232,8

Молоко

903

6,1

1240

5,6

1226

6,6

6,08

135,8

Прист ВРХ

687

4,7

950

4,3

1756

9,4

6,10

255,6

Приріст свиней

139

0,9

138

0,6

991

5,3

2,29

712,9

Інша продукція тваринництва

43

0,3

36

0,2

153

0,8

0,42

355,8

Продукція інших галузей

439

3,0

263

1,2

172

0,9

1,69

39,2

Всього по господарству

14758

100

22273

100

18696

100

100

126,7

Аналізуючи дані таблиці 2.1.1 можна сказати про те що виручка від реалізації продукції в загальній сумі по господарству за 2010 р. значно збільшилась порівняно з 2009 роком, але виручка за 2011 рік зменшилась порівняно з 2010р., тобто найбільшою в плановому періоді буде виручка по 2010 р. При цьому можна зазначити, що вироблялась продукція як тваринництва 14,9% так і рослинництва 83,4%.

Ми бачимо, що підприємство майже не займається продукцією промислового виробництва, бо в структурі товарної продукції маємо лише 1,69 %. Це свідчить про те, що підприємству не вигідно переробляти свою продукцію, а краще здавати її заготівельним організаціям за більш високими цінами.

Необхідно відмітити, що основні та допоміжні галузі розміщені раціонально, оскільки побічна продукція рослинництва використовується в якості кормової бази для галузі тваринництва, а продукція від переробки тваринництва - в якості органічних добрив для галузі рослинництва.

З даних таблиці можна константувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за три роки займає соняшник та в певній мірі зерно. Тож проведення розрахунків по кожному виду продукції та аналіз реалізації, дав можливість простежити спеціалізацію.

Визначимо рівень спеціалізації за допомогою коефіцієнта спеціалізації.

картопля вирощування зберігання

Кс= 100/рі(2і-1), (1.1) де

Кс- коефіцієнт спеціалізації;

рі- питома вага і-го виду продукції, %;

і - порядковий номер і-го виду продукції в ранжированому ряду, побудованому за спадною ознакою.

Кс = 100/(19,96*(2*2-1)+12,19*(3*2-1)+37,5*(1*2-1)+6,08*(6*2-1)+1,69*(7*2-1)+6,10*(5*2-1)+11,72*(4*2-1)) = 0,260

В результаті розрахунку коефіцієнта спеціалізації, можна зазначити, що господарство має середній рівень спеціалізації, що в свою чергу є достатньо оптимальним, оскільки дозволяє зосередити зусилля на виробництві основної товарної продукції, тобто на соняшнику, а також отримувати стабільний та тривалий дохід від реалізації зерна.

Отже простеживши динаміку та структуру товарної продукції господарства ми дізнались зміни, які відбулись в плановому періоді та визначили рівень спеціалізації в господарстві.

Аграрне виробництво характеризується наявністю специфічного виду фактора виробництва, без якого не можливе дане виробництво - землі. Саме від якості та ефективності її використання залежить кількість одержаної продукції.

Оскільки земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві, то більш детально ознайомимося зі становищем земельних ресурсів ТОВ «За мир» (Таблиця 2.1.2.)

Таблиця 2.1.2

Склад та структура землекористування

Види угідь

2009 р.

2 010р.

2 011р.

Відхилення (+,-) 2011р до 2009р.

Площа, га

Питома вага,%

Площа, га

Питома вага,%

Площа, га

Питома вага,%

Площа, га

Питома вага,%

Всього с.-г. угідь, т т.ч.:

4394

100,0

6757

100,0

5865

100,0

1471

0,0

рілля

3971

90,4

6328

93,7

5430

92,6

1459

2,2

сінокоси

149

3,4

151

2,2

153

2,6

4

-0,8

пасовища

274

6,2

278

4,1

282

4,8

8

-1,4

Виходячи з розрахунків, що подані в таблиці 2.1.2 ми можемо зазначити, що впродовж планового періоду в 2009 р. загальна земельна площа збільшилась порівняно з 2010 р.але зменшилась у порівнянні з 2011 р. Це відбулось за рахунок зростання площі ріллі. Також можна сказати, що найбільшу частку понад 92,6% у продовж визначеного періоду становила рілля. В господарстві сіножаті та пасовища займають не велику частку в структурі землекористування

Таким чином ми маємо таку ситуацію, що площа сільськогосподарських угідь змінювалась протягом останніх трьох років, і мала достатньо активну динаміку зміни.

На підприємстві сільськогосподарські угіддя використовуються інтенсивно.

В сучасних умовах найголовнішим із видів ресурсів, що забезпечують значні конкурентні переваги будь якого підприємства, незалежно від напрямку його діяльності чи форми власності є трудові ресурси. Саме від їх якісного складу, підготовки та професіоналізму залежить те, наскільки ефективно будуть використовуватися всі інші види ресурсів підприємства, а тому дослідженню динаміки та ефективності використання трудового потенціалу необхідно приділяти значну увагу.

Розглянемо основні показники, що характеризують стан трудової діяльності в господарстві. (Таблиця 2.1.3.)

Таблиця 2.1.3

Динаміка середньооблікової чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Показники

2009 р.

20010 р.

2011 р.

2011 р. в % до 2009 р.

Відхілення +/-

1. Середньорічна чисельність працівників, всього, чол.

188

130

137

72,9

-51,00

в т.ч в рослинництві

138

68

72

52,2

-66,00

тваринництві

50

62

65

130,0

15,00

2. Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству

244,68

256,73

239,96

98,1

-4,72

4. Вироблено ВП на 1 середньорічного робітника, тис.грн.

78,5

171,33

136,47

173,8

57,97

в т.ч в рослинництві

106,94

327,54

259,67

242,8

152,72

тваринництві

295,16

359,24

287,63

97,4

-7,53

ФОП, тис грн

2688

2965

3194

118,8

506,00

середньорічна з/пл, тис грн

14,30

22,81

23,31

163,1

9,02

Виходячи з даних таблиці 2.1.3 можемо зробити висновок, що середньорічна чисельність працівників у 2011 році значно зменшилася порівняно з 2009 роком на 51 чоловіка. Зменшення в більшій мірі відбулося за рахунок галузі рослинництва на 66 чоловік, а в галузі тваринництва спостерігається збільшення середньооблікової сичельності на 15 осіб. В середньому по господарству зменшилась кількість днів відпрацьованих одним робітником на 4,72.

На підприємстві спостерігається збільшення виробітку валової продукції на одного середньорічного працівника на 57,97 тис. грн. В більшій мірі це відбувається за рахунок галузі рослинництва. У галузі тваринництва виробництво валової продукції у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшилось на 7,53 тис. грн.

Розрахунки показали, що на підприємстві за рахунок зменшення кількості працівників збільшився фонд оплати праці. При цьому середньорічна заробітна плата зросла на 9,02 тис. грн.

В результаті ефективність використання робочої сили підвищилась в галузі рослинництва, у той час як у галузі тваринництва продуктивність праці знизилась, що в цілому по підприємству спричинило незначне зростання продуктивності праці.

Таким чином можна зробити висновок, що в господарстві є позитивні зміни в збільшенні середньорічної заробітної плати.

Враховуючи те, що процес виробництва неможливий без використання основних засобів, з'ясуємо наскільки підприємство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони використовуються за допомогою (Таблиці 2.1.4)

Таблиця 2.1.4

Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Відхилення 2011 р. в % до 2009р.

1. Фондозабезпеченість

201,09

128,39

148,71

74,0

2. Фондоозброєність

47,00

66,73

63,66

135,5

3.Фондовіддача

0,51

0,69

0,68

131,5

4. Фондоємкість

1,94

1,46

1,48

76,1

Проводячи розрахунки поданої таблиці, ми дізнались забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та наскільки ефективно вони використовуються.

Тож, можна відмітити, що за плановий період з 2009 р. по 2011 р. показник фондозабезпеченості мав тенденції до зниження, проте в 2011 р. ситуація в незначній мірі почала покращуватись. Показники фондоємкості знизились. Проте по фондоозброєності та фондовіддачі можна сказати протилежне, тобто ми спостерігаємо динаміку зростання цих показників з кожним роком.

Таким чином, більш високий рівень забезпеченості фондами зумовлює і більш високу продуктивність праці.

Тому можна сказати, що дане підприємство достатньо забезпечене основними фондами.

Далі нам необхідно розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства, які наведені в (Таблиці 2.1.5)

Таблиця 2.1.5

Основні економічні показники діяльності підприємства

Показники

2 009р.

2 010р.

2 011р.

Відхилення 2011 р. в %, до 2009 р

1. ВП в співставних цінах:

а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн

103,48

88,13

100,60

97,2

б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.

24,19

45,81

43,07

178,1

в) на 100 грн. осн-х вир. фондів, грн.

51,46

68,65

67,65

131,5

г) на 1 люд.-год прямих витрат праці, грн.

12355,98

22303,37

22433,46

181,6

2. Товарна продукція:

а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн

335,87

329,63

318,77

94,9

б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.

78,50

171,33

136,47

173,8

3. Прибуток (збиток)

а) на 100 га с.-г. угідь, тис.грн

110,51

126,65

67,11

60,7

б) на 1 середньорічного р-ка, тис грн.

25,83

65,83

28,73

111,2

4. Рівень рентабельності (+), рівень збитковості (-) %

49,04

62,40

26,67

54,4

З даних вище наведеної таблиці можна зробити висновок, що спостерігалась динаміка змін валової продукції у співставних цінах на 100 га с.-г. угідь. Але в результаті порівняння 2011р. та 2009р. значних змін не спостерігається. Збільшення валової продукції на 1 середньорічного працівника, відбулося за рахунок зменшення чисельності працівників.

Збільшення валової продукції у співставних цінах на 1 людино-годину відбулося за рахунок зменшення витрат часу та зменшення чисельності працівників.

Аналізуючи вартість валової продукції на 100 грн. основних виробничих фондів, то вона збільшилась. Це свідчить про ефективне використання виробничих фондів.

Аналізуючи товарну продукцію на 100 га сільськогосподарських угідь, констатуємо, що вона має деякі зміни, в сторону зниження. Проте на одного середньорічного працівника спостерігаємо значне збільшення показника.

Рівень рентабельності у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшився.

Таким чином, основні економічні показники діяльності підприємства доводять, що підприємство має достатньо високий рівень рентабельності, а тому виробництво продукції є прибутковим, доцільним та обґрунтованим.

2.2 Аналіз стану виробництва і економічної ефективності картоплі за останні 3 роки

Інформацією про виробничу діяльність підприємства є витрати (планований бюджет) виробництва певної продукції та фактичні витрати, які були зроблені за виробничий цикл продукції, зокрема пропонується розглянути та проаналізувати виробництво картоплі на ТОВ «За мир».

Таблиця 2.2.1

Основні економічні показники виробництва картоплі

Показники

2009 р

2010 р

2011 р

2011 р до 2009 р у %

Валове виробництво, ц

9889

9794,4

11536,2

116,7

Площа посіву, га

63,8

63,6

66,3

103,9

Урожайність ц/га

155

154

174

112,3

Витрати виробництва всього, тис грн., в т.ч.:

861,53

1668,57

1613,22

187,3

На 1 га

13,50

26,24

24,33

180,2

На 1 ц продукції

87,12

170,36

139,84

160,5

В результаті зроблених розрахунків таблиці 2.2.1 можна зробити такі висновки, що на підприємстві показник валового виробництва продукції в 2011р., значно збільшився у порівнянні з 2009р.

Площі посіву майже не змінилась, хоча можна простежити незначні зміни в сторону збільшення показника.

Достатньо високими є загальні витрати на виробництво, що становлять в 2009р. 861,53 тис. грн., а в 2011р. - 1613,22 тис. грн., що як бачимо помітно збільшились. Розглянувши витрати на 1 га та на 1 ц продукції, то маємо тенденції збільшення показника.

Тож в результаті проведених розрахунків, ми бачимо що на підприємстві основні економічні показники виробництва картоплі значно збільшуються

Далі нам необхідно постежити динаміку та розрахувати структуру собівартості виробництва картоплі, що наведена в (Таблиці 2.2.2)

Таблиця 2.2.2

Динаміка та структура собівартості виробництва картоплі

Показники

2009 р

2010 р

2011 р

2011 р до 2009 р у %

грн

%

грн

%

грн

%

Витрат на 1 ц всього

87,12

100

170,36

100

139,84

100

160,5

Насіння

16,12

18,5

33,39

19,6

26,57

19,0

164,9

Добрива

20,30

23,3

42,08

24,7

34,96

25,0

172,2

Засоби захисту рослин

8,71

10,0

13,29

7,8

13,01

9,3

149,3

Паливно-мастильні матеріали

13,24

15,2

21,47

12,6

25,45

18,2

192,2

Електроенергія

1,05

1,2

1,87

1,1

1,12

0,8

107,0

Водопостачання

1,05

1,2

1,87

1,1

1,12

0,8

107,0

Оплата праці з відрахуваннями

9,76

11,2

19,42

11,4

13,56

9,7

139,0

Амортизація основних засобів

5,23

6,0

10,73

6,3

6,85

4,9

131,1

Інші витрати

11,67

13,4

26,24

15,4

17,20

12,3

147,3

Проаналізувавши дані таблиці 2.2.2 можна зробити висновок, що загальні витрати виробництва зросли в порівнянні з 2009 роком, на таке становище могли сприяти перевитрати по таким статтям витрат, як насіння та добрива, але найбільше на собівартість вплинули перевитрати на паливно-мастильні матеріали.

Таким чином ми визначили які статті витрат найбільше впливають на собівартість продукції за плановий період.

Після проведених розрахунків, ми можемо провести оцінку ефективності каналів збуту картоплі в (Таблиці 2.2.3)

Таблиця 2.2.3

Оцінка ефективності каналів збуту картоплі

Показники

Всього

Населенню та в рахунок оплати праці

На місцевих ринках

2009 р

Обсяг реалізованої продукції, ц (%)

9889

100

1977,8

20

7911,2

80

Ціна реалізації, грн./ц

150,7

143,17

158,24

Рівень рентабельності, %

72,98

64,33

81,63

2010 р

Обсяг реалізованої продукції, ц (%)

9794,4

100

979,44

10

8814,96

90

Ціна реалізації, грн./ц

213,3

202,64

223,97

Рівень рентабельності, %

25,21

18,95

31,47

2011 р

Обсяг реалізованої продукції, ц

11536,2

100

3460,86

30

8075,34

70

Ціна реалізації, грн./ц

123,1

116,95

129,26

Рівень рентабельності, %

-11,97

-16,37

-7,57

Виходячи з даних таблиці 2.2.3, найефективнішим каналом реалізації картоплі є канал збуту на місцеві ринки.

Ще одним каналом збуту, що використовується на підприємстві є збут населенню та в рахунок оплати праці.

Виходячи з розрахунків даної таблиці, ми можемо стверджувати, що показник рівня рентабельності був на достатньо високому рівні в 2009 році, проте він знизився в 2010 році, а в 2011 році взагалі набув відьємного значення, ефективність виробництва картоплі і рівень збитковості в загальному розрахунку складає -11,97%.

Розділ 3. Виробничий план підприємства

3.1 Планування виробництва картоплі на підприємстві

На основі проведеного аналізу ми можемо розрахувати планові показники виробництва картоплі. Для цього в першу чергу слід визначити, яку площу ми можемо виділити під даний вид продукції та визначитись із плановим показником урожайності. Для прогнозування урожайності нам необхідно простежити динаміку даного показника виходячи із позитивної динаміки, що наведена в таблиці 2.2.1.

Можна стверджувати, що в плановий період можна очікувати зростання урожайності приблизно на 23 ц з га, що відповідає показнику ресурсної врожайності 197 ц з га.

Отже, нам необхідно визначити, яку площу ми можемо виділити під посів картоплі в плановому періоді. Для цього спочатку нам необхідно скласти план посіву площі кормових культур, а потім зернових і технічних культур.

При розрахунку посівної площі під кормові культури нам спочатку слід визначити потреби в кормах на плановий період виходячи із запланованого поголів'я тварин та раціону їхньої годівлі. Розрахунок показника наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок потреби в кормах на плановий рік, ц.

З урахуванням корисності окремих видів кормів нами визначена їхня потреба в фізичній масі. Таким чином нам необхідні: концентрати, сіно, силос, сінаж, кормові коренеплоди, зелені корми, а також необхідно забезпечити запас соломи для покриття потреби.

Дану потребу можна частково покрити за рахунок природних кормових угідь (пасовища та сіножаті), а також за рахунок надходження побічної продукції від основного виробництва продукції рослинності (зерновідходів, соломи, гички цукрових і кормових буряків, жому), нестандартної картоплі,а також за рахунок висіву спеціальних кормових культур (кормовий буряк, кукурудза на силос та багаторічних трав на зелену масу та на сінаж).

Розрахунок джерел покриття потреби в кормах поданий в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахунок посівних площ під кормовими культурами

Показники

Площа, га

Урожайність, ц/га

Потреба в кормах, ц.

Основноїпродукції

Побічноїпродукції

сіно

сінаж

силос

корене-плоди

зелені корми

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Всього потрібно кормів (в натурі), ц.

1

х

х

х

1772

7607

47980

21802

70085

Потреба покривається за рахунок:

2

х

х

х

сіножатей

3

153

18

2754

пасовищ

4

282

45

12690

відходів:

5

х

х

х

картоплі

6

2

197

30

60

цукрових буряків

7

167,7

387,7

140

18777,4

гички кормових буряків

8

26,57

140

3719,8

жому:

9

свіжого

10

11700

кислого

11

21840

Разом надійде, ц

12

х

х

х

2754

0

40617,4

11760

16409,8

Нестача кормів, ц

13

х

х

х

-982

7607

7363

10042

53675

Коефіцієнт переведення у зелену масу (сировину)

14

х

х

х

2

1,33

Потреба в сировині для виробництва кормів, ц.

15

х

х

х

15214

9792,25

Забезпечення нестачі за рахунок посіву:

16

х

х

х

х

х

х

х

х

багаторічних трав:

17

на зеленумасу

18

441,5

130

57395

на сінаж

19

117

130

15214

кукурудзи на силос

20

38

260

9792,3

Кормових буряків

21

26,57

378

10042

Плануючи виробничу програму рослинництва важливо надати обґрунтовані можливості дослідження планових показників врожайності сільськогосподарських культур.

Передбачається, що плановий показник врожайності буде забезпечуватись за рахунок природної родючості ґрунту, дотримання сівозміни, дотримання агротехнічних строків, виконання робіт за рахунок використання належної якості насіння, а також внесення належної кількості добрив.

Проведемо розрахунок планових показників врожайності в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Планування урожайності сільськогосподарських культур

Культури

Бонітетгрунтів

Ціна 1 балу, ц

Врожайність за рахунокприродноїродючості, ц

Післядія добрив внесенихпідпопередник, кг. д. р.

Окупність 1 кг.діючоїречовини, кг

Врожайність за рахунокпіслядії добрив, ц

Планується внести органіки, т/га

Окупність 1 т органікипродукцією, ц

Прирістурожайності за рахунок орг. добрив, ц

Планується внести мін. добрив, ц. д. р.

Окупність 1 ц. мін. добрив, ц.

Приріст урожайності за рахунок мін. добрив, ц

Ресурсна врожайність, ц

Середньовиважений

Поправочний коефіцієнт

уточнений

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

Пшеницяозима

1

65

0,97

63,05

0,38

23,959

58

5,5

3,19

0,32

5,5

1,75

28,9

пшениця яра

2

65

1

65

0,33

21,45

10

5

0,5

0,57

5

2,85

24,8

Ячмінь

3

65

1

65

0,33

21,45

10

5

0,5

0,49

5

2,45

24,4

Овес

4

65

1

65

0,33

21,45

10

5

0,5

0,21

5

1,05

23,0

Просо

5

65

1

65

0,16

10,4

42

4

1,68

0,58

4

2,32

14,4

Гречка

6

65

1

65

0,13

8,45

10

3,8

0,38

1,23

3,8

4,67

13,5

Кукурудза

7

65

1

65

0,4

26

10

5,2

0,52

40

0,3

12

0,94

5,2

4,88

43,4

Горох

8

65

1

65

0,26

16,9

10

3,8

0,38

0,61

3,8

2,32

19,6

Цукрові буряки

9

65

1

65

2,4

156

10

30

3

40

2

80

4,96

30

148,7

387,7

Картопля

10

65

1

65

1

65

10

20

2

40

1,3

52

3,90

20

78

197

Кормові коренеплоди

11

65

1

65

4

260

10

45

4,5

20

2

40

1,63

45

73,5

378

кукурудза на зелений корм

12

65

1

65

2,6

169

10

40

4

2,18

40

87

260

кукурудза на силос

13

65

1

65

2,6

169

10

40

4

2,18

40

87

260

Соняшник

14

65

1

65

0,16

10,4

10

2

0,2

20

0,2

4

2,15

2

4,3

18,9

Проводячи розрахунок даної таблиці ми враховували існуючі показники окупності добрив та середній досягнутий рівень врожайності.

На основі даних про плановий обсяг укладених договорів реалізації сільськогосподарської продукції необхідно провести розрахунок плану посівної площі сільськогосподарських культур таблиця 3.4.

Таблиця 3.4 Розрахунок посівних площ під зернові культури

Культури

Продаж ц.

Зерно на

фураж, ц

Внутрігосподарська

потреба, ц.

Насінневий фонд на 1 га

Страховий фонд

Валове

виробництво, ц

Планова

врожайність, ц

Відходи

Товарне

зерно, з 1 га ц

Площа

посіву, га

%

ц

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Пшеницяозима

1

7708

2553,4

7656

1,54

-

17918

28,9

7

2,5

24,9

620

Пшениця яра

2

4750

-

-

1,4

-

4750

24,8

5

1,4

22,0

216

Кукурудза на зерно

3

1400

3830,1

-

-

-

5230,1

260

5

2,5

257,5

20

Овес

4

-

638,35

-

1,19

-

638,35

23

7

1,3

20,5

31

Ячмінь

5

2800

3830,1

-

1,75

726,95

7357,05

24,4

10

3,5

19,2

384

Просо

6

580

-

13,7

0,7

69,44

663,1

14,4

10

2,4

11,3

59

Гречка

7

290

-

13,7

0,7

73,78

377,5

13,5

13

2,3

10,5

36

Горох

8

930

1915

-

2,45

-

2845

19,6

8

2

15

188

Разом:

9

18458

12767

7684

х

870

39779,2

408,6

х

х

х

1554

Розрахунок плану посівних площ передбачає забезпечення покриття комерційної потреби в зерні, потреби в фуражі, потреби в насінні на наступний період, а також страхового фонду на випадок загибелі посивів озимих культур.

Страховий фонд був сформований по ячменю, просу, гречці, а фуражний фонд по озимій пшениці та овсу у пропорції, що відповідає використовуваному раціону годівлі тварин, також враховується що частка отриманого зерна є неналежної якості, тобто фактично є відходами. З урахуванням цього ми збільшуємо площу посіву.

На основі отриманих даних про посівну площу зернових культур необхідно провести розрахунок виробничої програми в рослинності в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Виробнича програма в рослинництві

Збір основної продукції, ц

Усього в масі після доробки

Показники

Площа, га

з 1 га

усього

1

2

3

4

5

Зернові-всього

1

1563

331,6

43684,8

41500,56

в т.ч. пшениця озима

2

620

28,9

17918

17022,1

пшениця яра

3

216

24,8

5356,8

5088,96

ячмінь

4

384

24,4

9369,6

8901,12

овес

5

31

23

713

677,35

просо

6

59

14,4

849,6

807,12

гречка

7

36

13,5

486

461,7

кукурудза

8

29

183

5307

5041,65

горох

9

188

19,6

3684,8

3500,56

Технічні - всього

10

217

х

х

х

у тому числі:

11

Цукрові буряки

12

168

388

65184

х

соняшник

13

47

18,9

880

880

картопля

14

2

197

394

394

Кормові - всього

15

623

х

х

х

у тому числі:

16

х

Кормові коренеплоди

17

27

378

10043,5

х

кукурудза на силос

18

38

260

9880

х

багаторічні трави:

19

х

на сінаж

20

117

130

15210

х

на зелений корм

21

442

130

57395

х

Усього посівів

22

2403

х

х

х

Пари чисті

23

3027

х

х

х

Рілля в обробітку

24

5430

х

х

х

Складаючи виробничу програму в рослинництві ми врахували те, що зернова продукція після її збирання проходить первинну обробку, в результаті якої втрачається частина маси зерна. Площу посіву під соняшник ми розрахували шляхом діленням обсягу продукції, що реалізована по договорам на плановий показник врожайності.

На основі визначеного обсягу посівів сільськогосподарських культур проведемо розрахунок витрат з використанням нормативного методу.

Для початку проведемо розрахунок витрат добрив. Для цього площу посіву картоплі, яка становить 2 га, множимо на норму внесення добрив.

Норма внесення органічних добрив становить 40 ц, тобто ми вносимо 80 ц фізичної маси відповідних добрив на планову площу. Витрати на використання органічних добрив знайдемо шляхом множення середньої вартості одного центнеру добрив що становить 25 грн. на фізичну масу яка дорівнює 80 ц. В результаті розрахунку, витрати на використання органічних добрив будуть становити 2000 грн.

Розрахунок витрат азотних добрив проводимо аналогічно, площу посіву 2 га множимо на норму внесення азотних добрив яка становить 3,4 ц, тобто всього на планову площу ми вносимо 6,8 ц фізичної маси азотних добрив.

Таким чином витрати на використання азотних добрив будуть становити 1428 грн.

В результаті проведених розрахунків можемо знайти і загальну суму витрат на внесення добрив, для цього до витрат на органічні добрива ми додаємо витрати на азотні, і отримуємо загальну суму витрат на використання добрив, яка становить 3428грн.

Проведемо розрахунок витрат на хімічні засоби захисту рослин.

Для боротьби із шкідниками, хворобами та бур`янами при вирощуванні картоплі ми будемо вносити такі види пестицидів, як: інсектицид «Децис», гербіцид «Раундап» та фунгіцид «Альто».

Визначимо витрати понесені на використання необхідних пестицидів, для цього планову площу посівів яка становить 2 га, множимо на норматив витрат інсектициду «Децис» який дорівнює 0,6, отримуємо 1,2, а потом помножимо на середню вартість одного кг даного засобу, тобто на 353 грн. В результаті розрахунку маємо таку суму як 423,6 грн.

Розрахуємо витрати на використання гербіциду «Раундап», шляхом множення площі планових посівів - 2 га, на норматив витрат на одиницю відповідного пестициду, що становить 3 кг. Маємо в результаті 6 кг маси хімічних засобів, які необхідно внести на планову площу, множимо її на вартість одного кілограму потрібного нам гербіциду «Раундап» - 225 грн., і після проведених розрахунків отримаємо витрати сумою 1350 грн.

Таким же способом визначимо витрати на внесення фунгіциду «Альто», множимо планову площу посівів 2 га на норматив витрат фунгіциду «Альто» який дорівнює 1 кг, тоді отримане число множимо на вартість одного кілограму фунгіциду «Альто», тобто на 206 грн., і отримуємо 412 грн., стільки становлять витрати на внесення даного пестициду.

Далі розрахуємо сумарні витрати на хімічні засоби захисту рослин, для цього додаємо витрати на всі необхідні нам пестициди, і в сумі отримуємо 2186 грн.

Плануючі витрати на насіннєвий матеріал, слід зазначити, що підприємство буде використовувати власні джерела покриття.

Планова площа посівів картоплі становить 2 га, ми маємо потребу в насінні на плановий рік яка становить 35 ц на 1 га, шляхом множення знаходимо загальну потребу в насінні на планові площі, отримуємо 70 ц насіннєвого матеріалу, який ми використовуємо при вирощуванні картоплі.

Далі необхідно визначитивартість насіннєвого матеріалу, для цього потребу в насінні на плановий рікдля даної площі, що становить 70 ц, множимо на вартість одного центнера, яка становить 230 грн., і в результаті розрахунків отримуємо вартість насіння сумою 16100 грн.

Визначивши вартість насіннєвого матеріалу, нам необхідно провести калькуляцію витрат на виробництво картоплі.

При розрахунку витрат на оплату праці, паливно-мастильні матеріали та амортизацію ми використовуємо типові технологічні карти (додаток А).

Як було вище зазначено, площа посіву картоплі становить 2 га, для визначення витрат на оплату праці з відрахуваннями нам необхідно помножити планову площу посіву на затрати праці, які становлять 95 люд-год, та помножимо на годинну тарифну ставку яка дорівнює 13,75 грн.

В результаті розрахунку отримаємо витрати на оплату праці сумою 2612,5 грн. Витрати на насіння та посадковий матеріал в результаті проведених розрахунків становлять 16100 грн., також було розраховано витрати на добрива, сума яких складає 3428 грн., загальні витрати на засоби захисту рослин дорівнюють 2186 грн., витрати на роботи та послуги розрахували шляхом множення нормативу на площу посіву, отриманий результат складає 324 грн.

В технологічній карті вирощування картоплі ми взяли показник витрат на паливно-мастильні матеріали на один гектар, що становить 578,8 грн., на планову площу посіву картоплі ми матимемо затрати сумою 1158 грн.

Витрати на ремонт основних засобів знайшли також шляхом множення нормативу 118,3 грн. на планову площу посівів, і отримали 236,6 грн, амортизація основних засобів таким же чином визначивши, становитиме 178,2 грн. До інших витрат належить- 130,6 грн. Загальновиробничих витрат маємо 183 грн. Розрахуємо всього витрат без загальновиробничих витрат та вартості насіння, для цього нам необхідно додати витрати на оплату праці з відрахуваннями, вартість добрив, засобів захисту рослин, вартість затрат на роботи та послуги, вартість палива та мастильних матеріалів, витрати на ремонт основних засобів, амортизацію основних засобів та інші витрати, і в результаті розрахунку отримаємо суму 10253,1 грн.

Далі розрахуємо скільки витрат маємо всього, для цього нам необхідно до отриманої суми додати витрати на насіння та посадковий матеріал, і додати загальновиробничі витрати. Тоді в сумі отримаємо 26536 грн.

Після визначення загальної суми витрат по вирощуваній культурі, проведемо розрахунок собівартості одиниці продукції наступним чином. Із таблиці 3.5 переносимо дані про обсяги виробництва стандартної та нестандартної картоплі. Кількість центнерів по стандартній картоплі буде становити 394 грн., в умовних одиницях матимемо таку ж суму. По не стандартній картоплі - 60 ц., в умовних одиницях - 30 ц.

Спочатку визначимо собівартість одиниці продукції по стандартній картоплі, шляхом відношення суми витрат всього по стандартній картоплі - 26536 грн. до суми стандартної та не стандартної картоплі в умовних одиницях 424 грн., тоді в результаті розрахунку отримаємо 62,58 грн. Потім розрахуємо собівартість одиниці продукції по нестандартній картоплі шляхом множення собівартості одиниці продукції по стандартній картоплі на коефіцієнт 0,5, отримаємо 31,29 грн.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.