Організація і методика аудиту надходження, збереження та використання готової продукції

Вступ

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва молока. . Це пояснюється винятковим значенням його та різно-бічним використанням.

Виробництво молока у світі становить близько 609 мільйонів тонн на рік, з яких біля 85 відсотків припадає на коров'яче молоко. Найбільші виробники молока -- США, Індія та Росія.

Молоко має складний склад. Особливість багатьох складових частин молока полягає в тому, що вони не зустрічаються в якомусь іншому природному продукті харчування. Склад молока залежить від цілого ряду факторів (породи корови, стану її здоров'я, періоду лактації, рівня і повноцінності годівлі та інших), а, отже, не є постійним.

Метою написання курсової роботи є вивчення стану виробництва молока та його економічної ефективності, пошук резервів та опрацювання шляхів її подальшого зростання.

Об'єктом дослідження є Селянське фермерське господарство ТОВ “Беєво ” Липоводолинського району, Сумської області. Дане господарство є передовим в районі як по рівню розвитку рослинництва так і тваринництва. Це обумовлено, насамперед, високим рівнем організації сільськогосподарського виробництва, раціональним вирішенням всіх питань як на місцевому, так і на районному рівнях. Селянське фермерське господарство ТОВ “Беєво ” одне із стабільних господарств району.

Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність.

При написанні курсової роботи використані статистичні, економіко-математичні, розрахунково-конструктивний та монографічний, методи дослідження та інші.[17,9, с.33]

1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва продукції та формування ринку

1.1 Поняття, сутність та показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспілного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більш виробництва.[12, с.23]

У с/г велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю, виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпеченняві відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простаювала міжсезонний період, то має бути універсальною.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.[17]

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі - головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві - до продуктивності худоби.[7, с.229]

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці. [6, с.82].

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [1, с.35].

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, під-вищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов пра-цівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногоспо-дарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агро-промислового комплексу і подальшого підвищення результативності фун-кціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [4, с.11].

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних за-конів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі тваринництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин.Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження нових видів порід.

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.[15]

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.[10]

Підвищення ефективності молочного господарства пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: розвиток кормової бази, селекційна робота. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва молока і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Відомо, що високопродуктивна корова - це відповідний рівень культури виробництва та менша витрата кормів на кожен літр молока і життєздатний приплід, і здорова навколишнє середу. Для того, щоббеззбитково містити стадо корів, слід звільнятися від усіхнепридатних до використання тварин.

Характерно, що в деяких господарствах найкращі показники збільшення виробництва молока, підвищення продуктивності корів і зниження витрат на одиницю молочної продукції досягнуто в результаті скорочення поголів'я корів. Не потребує доведення, мабуть, очевидний факт: ефективніше містити одну корову з високим удоєм, ніж 2-3 з низьким.

Отже, одним з важливих напрямів стабілізації та подальшого розвитку галузі є перехід до високовартісні виробництва на основи диференційованого державного та регіонального фінансування сільськогосподарських товаровиробників.[3,с.357]

1.2 Поняття, суть ринку та його інфраструктура

Ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні ) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, що виробники продають по певній ціні ) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Основні види ринків:

З погляду відповідності чинному законодавству

по економічному призначенню об'єктів ринкових відносин

по просторовій ознаці

- легальний ринок

- тіньовий ринок

- споживчий ринок

- ринок капіталів

- ринок робочої сили

- ринок інформації

- фінансовий ринок

- валютний ринок і ін.

- місцевий ринок

- національний ринок

- міжнародний регіо- нальний ринок

- світовий ринок

Кожен із цих ринків, у свою чергу, можна розділити на складові елементи. Так ринок засобів виробництва включає ринок землі, верстатів, кормів, газу і т. д.; ринок інформації - ринки науково-технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок - ринки цінних паперів, банківських позичок і інших кредитних ресурсів.[5, с.15]

Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.

Функції ринку:

1) ринок зв”язує всі сфери суспільного відтворення, тобто виробництво, обмін і споживання;

2) ринок об”єднує усі економічні відносини в єдину економічну систему країни;

3) ринок урівноважує попит і пропозицію;

4) ринок урівноважує ціни;

5) ринок здійснює контроль споживача над виробництвом;

6) ринок здійснює стимулюючий вплив на економіку, тому що стимулює виробників до впровадження нових технологій.

Критерії, які характеризують структуру ринку:

- характер конкуренції;

- об'єкти купівлі-продажу;

- суб'єкти ринку;

- характер продажу;

- рівень насиченості товарною масою;

- ступінь задоволення попиту;

- відповідність законодавству;

- транспортно-географічний фактор та ін.

З точки зору об'єкта купівлі-продажу прийнято розрізняти:

- споживчий ринок, або ринок товарів та послуг, які споживаються населенням;

- ринок засобів виробництва;

- ринок землі;

- ринок нерухомості (житла, будівль, споруд);

- ринок робочої сили (ринок праці);

- ринок послуг;

- валютний ринок;

- фондовий ринок (ринок цінних паперів);

- страховий ринок; ринок інформації; ринок інтелектуальної власності; ринок творів мистецтва, духовних благ; ринок окремих товарних груп.

Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги.[9, с.19]

Ринкова інфраструктура -- це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це -- біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Оскільки ринок є місцем співпраці двох основних суб'єктів -- виробника і споживача, рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники.[9. С.25]

Підприємствам ринкової інфраструктури належить провідне місце в економіці розвинених країн. Це сприяє зростанню ділової активності населення, створює додаткові робочі місця, прискорює рух капіталу.[15]

2. Аналіз економічної ефективності виробництва молока

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Беєво»

ТОВ «Беєво» розташоване в с. Беєво, Липоводолинського району, Сумської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Беєво» створене фізичними особами громадянами України у відповідності із Установчим договором про створення і діяльність ТОВ «Беєво» від «3» липня 2005 року шляхом об'єднання їх майнових внесків для підприємницької діяльності у сільськогосподарському господарстві на підставі Контитуції України, Законів України «Про господарські товариства».

Землі господарства є чорноземам. Наявність сільськогосподарських угідь - 5336 га, в тому числі 4424 га рілля. Кількість працюючих - 200 чоловік, в тому числі в рослинництві - 85 чоловіки, в тваринництві - 115 чоловік.

Метою діяльності є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, направленої на отримання прибутку.

Предметом діяльності є:

- виробництво та реалізація на території України високоякісної сільськогосподарської продукції, споживчих товарів;

- надання механізованими загонами послуг з обробітку ґрунту, внесенню мінеральних добрив та засобів захисту рослин, збиранню врожаю;

- ведення сільськогосподарського виробництва, оренда для цих цілей землі чи майна;

- купівля, збір, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, сировини, сировини,;

- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, і зокрема, у встановленому порядку веде оперативний облік і статистичну звітність. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов'язки головного бухгалтера визначаються чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є Наказ про облікову політику.

Посадові особи несуть встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в річному звіті та балансі.

Ревізія діяльності підприємства проводиться уповноваженими державними органами у випадках і на підставах, передбачених чинним законодавством.

На працівників, із якими укладено трудові договори, розповсюджується дія законодавства про працю, вони підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню згідно чинного законодавства України.

Площа землекористування ТОВ "Беєве" становить 4862 гектар, з яких ріллі 4140 гектар, 361 га пасовища, 361 га багаторічних насаджень.

Машино-тракторний парк налічує 25 трактори , 5 зернозбиральних, 4 кормозбиральних комбайни, 35 автомобілів, та достатню кількість ґрунтообробної техніки. Серед основних засобів значну частину займають об'єкти капітального будівництва, зокрема приміщення корівників, ремонтних майстерень, складів для зберігання зерна та ангарів для техніки. Матеріальна база є важливим чинником для перспективи високоефективного розвитку господарства в найближчі роки.

Предметом діяльності ТОВ «Беєво» є:

- сільськогосподарське виробництво (виробництво рослинницької продукції, відгодівля великої рогатої худоби) та реалізація товарної продукції і сировини;

- переробка сільськогосподарської продукції.

Товариство має наступні виробничі підрозділи:

- 2 молочно-товарні ферми (1-ша розташована в с.Беєво, інша в с.Кімличка);

- 2 тракторні бригади (1 - с.Беєво; 2- с.Кімличка);

Для ведення сільськогогосподарства виробництва підприємство використовує орендовані землі і землі державної власності та земельні паї фізичних осіб.

Сільськогосподарські угіддя розміщені поряд, що у значній мірі сприяє зниженню транспортних витрат ТОВ «Беєво» займається виробництвом різноманітної продукції як галузі рослинництва, так і галузі тваринництва, більш детально ознайомимося з товарною продукцією господарства ТОВ «Беєво», дані які приведено у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Об'єм та структура товарної продукції господарства

З даних таблиці можна констатувати, що більшу питому вагу у структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за 3 роки займає молоко 46 %, значно менша частка припадає на соняшник 11,2% та зерно, виходячи з цього можна стверджувати, що підприємство має молочну спеціалізацію з добре вираженим виробництвом соняшника і зерна.

Враховуючи те що питома вага основного виду продукції у загальній структурі рослинництва і тваринництва займає 46% можна констатувати, що господарство відноситься до середнього рівня спеціалізації.

Досить низьку частку у структурі виручки в цілому по-підприємству займають послуги, та реалізація робіт і послуг 1,01%.

Виручка від реалізації майже всі видів продукції збільшилась. Так виручка від реалізації соняшника зросла на 3460,7 т по-іншій продукції тваринництва на 863,7 тис. грн. ситуація, що пояснюється зростанням цін на ринку та обсягів реалізації.

Однак виручка від реалізації молока зменшилась на 6,2 грн.. це свідчить, що процес поглиблення спеціалізації спостерігається у молочній галузі. Але також відбулось збільшення по-окремих видах продукції зернових та зернобобових на 2860,8 тис. грн., кукурудза на зерно на 1633,9 тис. грн.., ячмінь ярий на 307,5 тис. грн., овес на 195,7 тис. грн., а гречка збільшилась на 239,4 тис. грн., яка почалась вирощуватись з 2009 року. Але також значно збільшилось вирощування соняшника на 3460,7 тис. грн., та цукрового буряка на 839,8 тис. грн.. Це свідчить , що саме в цих галузях відбувся процес поглиблення спеціалізації.

Але відбулось і зменшення по-такому виду продукції, як процес поглиблення спеціалізації.

Необхідно відмітити, що основні і допоміжні галузі у товарному виробництві підібрано раціонально, оскільки побічна продукція по-галузі рослинництва, а також продукції по їх переробки використовується, як кормова база для галузі тваринництва, а побічна продукція від галузі тваринництва використовується в рослинництві в якості органічних добрив.

Таким чином, слід відмітити, що спеціалізація яка склалася у господарстві відповідає запланованій та природо-кліматичними умовами зони лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва всіх видів продукції і враховуючи достатню близькість розташування господарства до обласного центра, які є основним споживачем, то спеціалізацію можна назвати обґрунтованою.

Таблиця 2.2 Склад і структура землекористування

З проведених розрахунків можна констатувати, що в цілому площа с.г. угідь у 2010 році порівняно з 2008 роком зросла на 474 га, при чому площа ріллі зросла на 255га, а площа сінокосів на 219 га, це відбулося у результаті приєднання земляних паїв населення.

Проаналізувавши структуру земляного фонду бачимо, що питома вага ріллі збільшується на 6,1 п.в. , а сінокосів підвищилась на 31,6 п.в., проте можна констатувати, що земля у господарстві використовується інтенсивно, бо рілля становить більше 70% в структурі с.г. угідь.

Слід відмітити, що у ТОВ «Беєве» протягом досліджувального періоду було проведено розпаювання земель. Відповідно розмір паю склав 4,2 га його вартість становить 2353,4 грн. і всім робітникам були видані державні акти на право приватної власності на землю.

Однією з складових процесу виробництва є трудові ресурси. Від чисельності працівників підприємства, рівня їх кваліфікації в значній мірі залежать використання інших ресурсів за допомогою таблиці 2,3.

Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства основними фондами, та ефективність їх використання

З розрахунків таблиці можна констатувати, що фондозабезпеченість у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на90 тис. грн., це пояснюється збільшенням вартості основних виробничих фондів на 5823 тис. грн., а також спостерігається змбільшення площі на 474 га.

Щодо фондоозброєності, то цей показник збільшився на 73,4%, що відбулося в результаті збільшення вартості основних виробничих фондів на 43,7%, хоча чисельність робітників зменшилась на 23 чоловік. Як показали розрахунки зростання фондоозброєності призвело до збільшення продуктивності праці по підприємству, така тенденція свідчить про інтенсивне використання робочої сили, а також про покращення матеріально-технічної бази, про підвищення рівня інтенсифікації виробництва та виробничих можливостей підприємства.

Фондовіддача у звітному році порівняно з базисним зменшилась на 3 тис. грн., що пояснюється зменшенням валової продукції на 26133,5 тис. грн.. та вартості основних виробничих фондів.

Показник фондоємності зріс у 6 разів, так як він є оберненим показником фондовіддачі.

Таким чином можна констатувати, що підприємство у достатній мірі забезпечене фондами ( так як зростає фондозабезпеченість), при цьому вони інтенсивно використовуються ( так як зростає фондоозброєність і продуктивність), але спостерігається не ефективне використання фондів, про що свідчить фондовіддача.

Крім земельних ресурсів, основних виробничих фондів важливе значення для процесу виробництва мають трудові ресурси і як ефективно вони використовуються (Таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4 Динаміка середньооблікової чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Розрахунки таблиці показали, що середньооблікова чисельність робітників у 2010р. у порівнянні з 2008р. зменшилась на 23 чоловік, скорочення відбулося за рахунок галузі тваринництва на 57 чоловік. Таке зменшення пояснюється скороченням поголів'я худоби та зменшення посівних площ.

Кількість відпрацьованих днів 1 робітником в цілому по господарству зменшилось на 22 дні , або 1,2% , це відбулося за рахунок зменшення трудової активності працюючих, тобто кількості відпрацьованих людино-годин.

Щодо продуктивності праці, даний показник зменшився на 12,5%, це пояснюється ВП у співставних цінах на 26133,5 тис. грн. в цілому по підприємстві,при тому, що чисельність працівників скоротилася на22 % .Щодо галузі рослинництва, то ВП на 1 робітника зросла на 37.6%, а по галузі тваринництва на 61.6%.(Таблиця 2.5)

Таблиця 2.5 Основні економічні показники діяльності господарства

В результаты аналізу діяльності господарства встановлено, що в звітному році порівняно з базисним виробництво валової продукції в спів ставних цінах на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилось на 6 %, що свідчить про не ефективність використання землі. А також виробництво валової продукції в спів ставних цінах на одного середньорічних про ефективність використання робочої сили, це обумовлене збільшенням валової продукції в співставних цінах, площі і зменшення чисельності робітників на 23 чоловік.

Рівень рентабельності зменшився на 0,12 п.в., внаслідок результатів збільшення чистого прибутку 1241 грн. з одночасним зростанням собівартості.

Отже ми спостерігаємо зменшення рівня рентабельності господарства на 0,12 п.в..

Таким чином в господарстві спостерігається погіршення показників ефективності господарювання. Підприємству необхідно підвищити резерви для впровадження у виробництво з метою підвищення ефективності.

резерв сільськогосподарський виробництво молоко

2.2 Аналіз динаміки і виконання плану валового виробництва продукції молока.

Рівень розвитку виробництва молока визначається продуктивність , яка залежить від поголів'я та валового збору молока.

Перш за все розглянемо динаміку поголів'я, продуктивність та валового збору за останні 3 роки (таблиця 2.6)

Таблиця 2.6

Динаміка поголів'я ,продуктивності та валового виробництва молока

З даних таблиці можна констатувати, що поголів'я у 2010 році порівняно з 2008 роком змінилось. Валове виробництво за 2008-2010 роки зменшились на 3631 ц. Це відбулося за рахунок зменшення продуктивності на 3,6 гол.ц або 9,6 % . Це явище є негативним і свідчить про те , що на підприємстві значно знижується продуктивність і не застосовують прогресивні технології в організації виробництва.

Таким чином, на підприємстві у 2010 році спостерігаються значно гірші результати виробництва молока, ніж у 2008 році відсоток недовиконня плану по валовому виробництві молока на підприємстві становить 9,7%, господарству потрібно підвищити продуктивність молока.

Тепер окремо розглянемо динаміку валового збору зерна за допомогою таблиці 2.7

Таблиця 2.7 Динаміка продуктивності молока

Проведемо вирівнювання динамічного ряду за допомогою рівняння показників прямої ( таблиця 2.8)

Таблиця 2.8 Вирівнювання динамічного ряду продуктивності молока

3а0=110,5 а0=36,8

2а1=-3,6 а1 =-1,8

Побудуємо графік, який показує зміну продуктивності та зробимо вирівнювання динамічного ряду ( мал.. 2.1)

Проаналізувавши динаміку продуктивності молока за 2010-2008 роки можна констатувати, що вона має тенденцію до зменшення продуктивності молока у 2010 році порівняно з 2008 роком, зменшення на -3,6 ц, це свідчить про не використання високоякісних кормів та прогресивних технологій. Таким чином можемо зробити висновок, що на підприємстві погіршились умови для утримання поголів'я.

Розглянемо планові та фактичні показники поголів'я, продуктивності та валового виробництва молока (таблиця 2.9)

Таблиця 2.9 Планові та фактичні показники поголів'я, продуктивності та валового виробництва молока за 2010 рік

Розрахунки показали, що у 2010 році порівняно з 2008 роком поголів'я не змінилось, це свідчить про те, що підприємство не застосовує прогресивних технологій.

Продуктивність фактична зменшилась порівняно з плановим на -5,24 гол.ц, це свідчить про те що підприємство не застосовує прогресивних технологій, був низький рівень отелення корів, що призвело до зменшення валового виробництва на -5245 ц.

Таким чином, на підприємстві було значно спостережено гірші результати виробництва молока, що становлять 97,7% по-господарству.

Розглянемо фактори, що впливають на зміну валового виробництва молока (таблиця 2.10)

Таблиця 2.10

Фактори, що впливають на зміну валового виробництва молока

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що валове виробництво в звітному році порівняно з базисним зменшився на - 3631 ц. Причиною стало зменшення продуктивності молока на 3,6 ц, в результаті чого валове виробництво скоротилось на - 3631ц, а поголів'я залишилось не змінним.

Отже, можна стверджувати, що найбільший вплив на валове виробництво, є продуктивність тварин має продуктивність 1 голови.

2.3 Аналіз породного і племінного складу, структури стада, рівня годівлі і умов утримання тварин

Скотарство - одна з найважливіших галузей тваринництва - дає практично все молоко, близько 50% м'яса, виробленого в країні, та іншу цінну і необхідну народному господарству продукцію. Нова технологія виробництва молока на промисловій основі, яка характеризується дворазовим машинним доїнням, груповим утриманням та годівлею тварин, пред'являє жорсткі вимоги до маточного поголів'я - основного засобу виробництва в галузі. Це викликає необхідність впровадження такої системи відтворення маточного стада, яка сприяла б швидкому створенню нового типу високопродуктивних тварин, пристосованих до експлуатації в умовах промислових ферм і комплексів.

Тільки за умови раціональної організації відтворення стада може бути забезпечений належний рівень ефективності ведення галузі і використання коштів, що спрямовуються на реконструкцію та будівництво молочних ферм і комплексів.

Важливість проблеми викликала необхідність узагальнення новітніх наукових даних і передового досвіду з основних питань відтворення маточного стада - оцінки та відбору тварин в умовах промислової технології виробництва молока, ефективності різних темпів щорічного оновлення маточного поголів'я, спрямованому вирощуванню ремонтного молодняку, вдосконалення організаційних методів підвищення відтворювальної здатності корів. [11]

Однією з головних завдань сучасного молочного скотарства є підвищення репродуктивної функції маточного поголів'я та отримання фізіологічно зрілого приплоду. У стадах з високою молочною продуктивністю більш значущими залишаються питання вдосконалення профілактики патології вагітності, пологів та післяпологового періоду. Останнім часом велике значення набуває використання нових високоефективних джерел вітамінно-мікроелементних добавок з метою підвищення резистентності організму, збільшення продуктивності та підвищення якості отримуваної продукції від тварин. [9]

Годівля і утримання. Безпліддя від нестачі годування спостерігається досить часто. У практичних умовах загальний недокорм, як правило, ускладнюється нестачею білка, вітамінів і мікроелементів. Недолік енергії особливо сильно відбивається на відтворної здатності телиць. Давно помічено, що чим швидше тварина росте, тим раніше настає статева зрілість. У великої рогатої худоби здатність до розмноження визначається більшою мірою живою вагою і розмірами тіла, ніж зростанням.

Таблиця 2.11 Аналіз собівартості молока (спосіб перерахунку даних)

З проведених розрахунків можна стверджувати, що збільшення собівартості 1 ц молока у 2010 році порівняно з 2008 роком на 182,1 грн, призвело до збільшення собівартості продукції на 41,8%. Таким чином можемо зробити висновок, що у ТОВ «Беєво» план по зниженню собівартості не виконується.

Розглянемо вплив факторів на собівартість 1 ц зерна ( таблиця 2..12)

Таблиця 2.12 Вплив факторів на собівартість 1 ц молока

Розрахунки показали, що собівартість у 2010 році порівняно з 2008 роком, молока збільшилось на 54ц. Це відбулося за рахунок збільшення грошово-матеріальних витрат на 1369,8 грн.. Внаслідок чого 1ц собівартості по-витратам збільшився на 165,6грн, однак продуктивність зменшилась на - 3,6 ц/гол. Призвело до зменшення собівартості 1 ц молока на 111,6 грн..

Таким чином найбільший вплив на собівартість 1 ц молока має ГМВ на 1 гол.. Така зміна є частковою обґрунтованою і свідчить про деякі відхилення технології виробництва і про недодержання режиму економії при використанні праці.

Зробимо аналіз складу та структури витрат на 1 гол. та на 1 ц молока.

Стаття «Витрати на оплату праці» її собівартість на 1ц молока зменшилась на 3,3 грн., а грошово-матеріальні витрати на 1 гол. збільшились на 23,1 грн, це відбулося за рахунок збільшення обсягів виробництва молока на 90,3 ц, при цьому ріст оплати праці не перевищує темпи росту продуктивності.

Стаття «Відрахування на соціальні заходи» її собівартість на 1 цмолока, у звітному періоді порівняно з базисним збільшилась на 1,8 грн, а грошово-матеріальні витрати на 1 гол. збільшились на 8,7 грн., це відбулося за рахунок збільшення оплати праці робітників.

Стаття «Корми» її собівартість на 1 ц молока зменшилась на 4,2 грн, а грошово-матеріальні витрати на 1 гол збільшились на 61,6 грн, це відбулося за рахунок використання високоякісних кормів.

Витрати на 1 ц молока по статті «Нафтопродукти» у звітному році порівняно з базисним збільшилась на 20,9 грн, а грошово-матеріальні витрати на 1 гол збільшились на 7,6 грн, це відбулося за рахунок неекономного використання паливо-мастильних матеріалів.

Стаття «Електроенергія» витрати по цій статті на 1 ц молока зменшились на 0,5 грн і грошово-матеріальні витрати на 1 гол зменшились на 21,6 грн, це відбулося за рахунок заміни обладнання на менш енергомісткі.

Витрати по статті «Запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту» на 1 ц молока збільшились на 2,6 грн та грошово-матеріальні витрати на 1 гол збільшились на 8,5 грн це відбулося за рахунок модернізації транспортних засобів.

Розглянемо витрати по статті «Амортизація основних засобів» на 1 ц молока у 2010 році порівняно з 2008 роком, зменшилась на 1,5 грн, або на 0,1 п.в. а грошово-матеріальні витрати на 1 гол збільшились на 6,9 грн, це відбулося за рахунок закупівлі нових технологій у ТОВ «Беєве».

Витрати по статті «Оплата послуг і робіт, що виконані організаціями, та інші матеріальні витрати» у звітному році порівняно з базисним на 1 ц молока збільшились на 4,6 грн, а збільшення грошово-матеріальних витрат на 1 гол на 4,6грн. пояснюється зростанням ціни на виконані роботи іншими організаціями.

«Інші витрати» по цій статті витрати на 1 ц молока зменшились на 0,15 грн, а грошово-матеріальні витрати на 0,06 грн..

Таким чином найвагомішою по питомій вазі статтею витрат є стаття «Інші витрати (включаючи плату за оренду)».

2.4 Аналіз реалізації та рентабельності виробництва молока

Виробництво продукції не є остаточним етапом діяльності господарства, прибуток воно може отримати тільки після її реалізації., що характеризується ціною та рівнем реалізації виробленої продукції. Проаналізуємо реалізацію та товарність молока (таблиця 2.13)

Таблиця 2.13 Реалізація та товарність молока

З даних таблиці можна стверджувати, що виробництво молока у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшилось на 3631 ц , причинами цього стало не впровадження прогресивних технологій виробництва високоякісних кормів. Зменшення виробництва молока призвело до зменшення його реалізації на 1734 ц. Собівартість реалізованого молока зменшилась на -61,1 тис. грн. або на 1,1Виручка від реалізації молока зросла на 1515,4 тис.грн за рахунок реалізованого молока та ціни реалізації. Рівень товарності у звітному році порівняно з базисним збільшився на 4,4% це відбулося за рахунок того,що деяка частина вироблене молоко на реалізацію.

Таким чином у 2010 році порівняно з 2008 роком ми спостерігаємо зменшення кількості реалізованого молока, але збільшення його рівня товарності.

Розглянемо вплив факторів на обсяг реалізації зерна (таблиця 2.14)

Таблиця 2.14 Вплив факторів на обсяг реалізації молока

З проведених розрахунків можна стверджувати, що обсяг реалізації молока у 2010році порівняно з 2008 роком зменшення на 1734 ц, причиною цього стало зменшення обсягів виробництва молока на 3222 .

Таким чином найбільший вплив на обсяг реалізації молока має обсяг виробництва молока.

Розглянемо фактори, що впливають на виручку від реалізації молока (таблиця 2.18)

Таблиця 2.15 Фактори, що впливають на виручку від реалізації молока

1) Визначимо вплив зміни кількості реалізованої продукції

Виручка(К-ть реалізованої продукції) = (Кф-Кпл)*Цпл=1225,3тис.грн

2) Визначимо вплив зміни реалізаційної ціни 1 ц молока

Виручка (Реалізаційної ціни 1 цмолока)=(Цф-Цпл)*Кф= 310тис. грн.

З проведених розрахунків можна констатувати, що виручка від реалізаці у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 1535,1тис. грн., це відбулося за рахунок зменшення кількості реалізованої продукції на 1734 ц в результаті чого виручка від реалізації молока збільшилась на 1225,3тис.грн, а збільшення реалізаційної ціни на 1 ц зерна на 6,9 грн, призвело до збільшення виручки від реалізації молока на 310,1 тис. грн..

Таким чином найбільший вплив на виручку від реалізації молока має кількість реалізованої продукції.

Проаналізуємо рівень прибутковості виробництва молока у ТОВ «Беєво»на основі таблиці 2.16

Таблиця 2.16 Рівень прибутковості молока

З проведених розрахунків можна констатувати, що прибуток на 1 ц молока у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 6,4грн, це відбулося з рахунок зростання ціни реалізації 1 ц молока на 9 грн., а також зростання собівартості на 55,5 грн., що обумовило зменшення кількості реалізованої продукції на 1734 грн..

Таким чином можемо зробити висновок, що рівень прибутковості на 1 ц молока фактично порівняно з планом збільшився на 6,4 грн і можна стверджувати, що на підприємстві додержуються рівня економії.

Проаналізуємо рівень рентабельності зерна (таблиця 2.17)

Таблиця 2.17 Рівень рентабельності зерна

З проведених розрахунків можна констатувати, що рентабельність виробництва молока у 2010 році порівняно з 2008 роком підвищилась на 0,1 п.в, це відбулося під впливом зростання ціни реалізації 1 ц молока на 9 грн, або на 5,2 % та збільшення прибутку на 1 ц молока на 7,3 грн, або на 37,2 %, це є позитивним явищем, а також спостерігається зменшення кількості реалізованої продукції на 1734 ц, або на 5,3 %.

Таким чином найбільший вплив на підвищення рівня рентабельності молока має ціна реалізації 1 ц молока.

На прикладі таблиці 2.18 розглянемо вплив факторів на рівень рентабельності молока.

Таблиця 2.22 Вплив факторів на рівень рентабельності молока

З проведених розрахунків можемо констатувати, що рівень рентабельності молока у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 0,1 п.в., це відбулося за рахунок збільшення прибутку на 1 ц молока на 7,3 грн, в результаті чого рівень рентабельності молока збільшився на 4,7 п.в., а збільшення собівартості 1 ц молока на 55,4 грн., призвело до зменшення рівня рентабельності на 4,6 п.в.

Таким чином найбільший вплив на рівень рентабельності має прибуток на 1 ц молока.

3. Резерви і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока

3.1 Резерви підвищення продуктивності молока

В якості головного напрямку збільшення виробництва молока і м'яса великої рогатої худоби є послідовна інтенсифікація скотарства.

Збільшення виробництва продукції скотарства може здійснюватися двома шляхами: за рахунок розширення стада без зміни способів утримання тварин (екстенсивний шлях) та за рахунок додаткових вкладень у поліпшення породності наявного стада, вдосконалення способів його годівлі й утримання при одночасному зростанні щільності худоби (інтенсивний шлях). [16, с.81]

При екстенсивному веденні скотарства поголів'я використовується нераціонально, тому що збільшення виробництва продукції досягається за рахунок зростання чисельності поголів'я, а проте, нескінченно розширювати стадо неможливо, отже, найбільш перспективним є другий шлях. При інтенсивному веденні скотарства раціонально використовуються тварини і більш ефективно - вкладені кошти. При цьому додаткові витрати на впровадження у виробництво нових способів утримання і годівлі худоби, відтворення стада, підвищення племінних та продуктивних якостей тварин супроводжуються збільшенням виробництва молока, зниженням їхньої собівартості і підвищенням рентабельності скотарства.[ 1, с.33]

Основними резервами збільшення продукції тваринництва є рівень продуктивності - інтенсивний фактор.

Основні фактори, що впливають на рівень продуктивності:

1. Забезпечення кормами та додержання структури раціону;

2. Забезпечення приміщеннями з нормальними умовами утримання;

3. Генетичні фактори;

4. Рівень організації оплати праці;

5. Проведення ветеринарних щеплень, проти інфекційних захворювань.

До економічних факторів належать:

1. Інтенсифікація сільського господарства. Рішення цього завдання можливо на базі досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інтенсивних технологій і раціональних форм організації виробництва.

2. Прискорений науково-технічний прогрес, розвиток виробничої інфраструктури. У рішенні продовольчої проблеми першочергову увагу повинно приділятися сферам заготівлі, зберігання й реалізації продукції.

3. Розвиток спеціалізації й концентрації на базі сільськогосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

4. Удосконалювання економічних відносин і умов роботи в сільському господарстві:

- управління й планування в галузі;

- система заготівель;

- ціноутворення;

- матеріальне стимулювання за підвищення якості роботи й продукції;

- відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності.

5. Удосконалювання взаємин між сільськогосподарськими, промисловими й заготівельними підприємствами всіх галузей, що входять до складу АПК, підвищення їхньої взаємної відповідальності за збільшення виходу кінцевої продукції й зниженню витрат на її виробництво.

6. Суворе дотримання режиму економії, зниження собівартості продукції, підвищення її якості.

7. Основним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності тварин при ощадливому витрачанні матеріально-грошових коштів на вирощуванні тварин. Основу розвитку тваринництва становлять добре збалансовані раціони годівлі й належний догляд за тваринами. У цьому зв'язку першочергове значення повинне бути приділене прискореному розвитку кормової бази.

При вирощуванні і відгодівлі тварин ВРХ є ряд резервів, використання яких може підвищити ефективність галузі. Такими резервами можуть бути: підвищення якості кормів за рахунок їх збалансування по поживних речовинах; підвищення вагової категорії тварин, які реалізуються на м'ясо (350 - 400 кг); зменшення загибелі тварин або її недопущення[9,с.23]

Корми - один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 - 80% залежить від факторів внутрішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля. Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами [15].

Кормова база господарства має забезпечувати тварин кормами як за кількістю, так і за вмістом у них поживних речовин у певних пропорціях. Тому постійно виникає потреба вишукувати резерви підвищення поживності кормів, тобто збалансувати їх по перетравному протеїну.

Резерви росту продуктивності:

· Підвищення і покращення рівня годівлі (прибавка 60%);

· Збільшення поголів'я високопродуктивних тварин (прибавка 20% за рахунок генетичних факторів);

· За рахунок ліквідації яловості (прибавка 35%);

· За рахунок ліквідації перевитрат кормів та високо збалансованих кормів;

· Проведення щеплень;

· Організація оплати праці.

Резерви збільшення обсягу продукції - це можливості їх зростання за рахунок покращення використання ресурсів підприємства.[4, с.140]

Таблиця 3,1 Резерв збільшення виробництва молока за рахунок ліквідації перевитрат кормів

З проведених розрахунків можна сказати, що на підприємстві спостерігаються перевитрати кормів на 6772 ц к.о.д., це свідчить про не ефективне використання кормів. За рахунок ліквідації перевитрат кормів на підприємство не до отримало 4514,7 ц молока.