Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення (по матеріалах СТОВ а./фірма "Маяк" м. Полонного, Полонського району, Хмельницької області)

Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Перспективи розвитку молочного скотарства.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.04.2014
Размер файла 71,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ФАКУЛЬТЕТ АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра аграрної економіки

Курсовий проект

На тему:

Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення

(по матеріалах СТОВ а. / фірма « Маяк » м. Полонного , Полонського району, Хмельницької області )

Виконав:

Студента 3-го курсу 6-ї групи

Факультету аграрного менеджменту

Корсун В. В.

Перевірила:

Степасюк Л.М.

Київ - 2012

Зміст

Вступ

Розділ I. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Розділ II. Стан та економічна ефективність виробництва молока

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Розділ III. Проект збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

3.1 Перспективи розвитку молочного скотарства

3.2 Визначення рівня беззбитковості виробництва молока

3.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

продуктивність молоко скотарство

Вступ

Сталий економічний розвиток України, її прагнення приєднатися до європейського співтовариства зумовлюють пошук шляхів підвищення ефективності виробництва, в тому числі й у сільському господарстві. Аграрне питання та пов'язані з ним продовольчі проблеми залишаються вузловими при вирішенні завдань успішного розвитку будь-якої країни.

В України є всі можливості для розвитку сільського господарства та виходу на світовий ринок сільськогосподарських товарів. Але, для того щоб можна було експортувати стратегічно важливу сировину за кордон, необхідно спочатку задовольнити власні потреби. Для цього потрібно активно розвивати великі сільськогосподарські підприємства, оскільки тільки вони зможуть ефективно протистояти конкуренції з боку розвинутих країн. Але, нажаль, в нас цей процес відбувається досить повільно та ще й з розпаюванням та розвитком малих фермерських господарств.

Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних зв'язків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину. В результаті сільськогосподарські підприємства та господарства населення втратили належні мотиви й матеріальні стимули до виробництва продукції молочного скотарства. Це призвело до значного зниження обсягів виробництва продукції молокопереробними підприємствами, зменшення місткості внутрішнього продовольчого ринку і зниження рівня продовольчої безпеки держави. Налагодження міжгалузевих відносин, розвиток інтеграції виробництва, переробки та реалізації продукції є основними напрямами подолання кризи в молочному скотарстві України і в регіоні дослідження зокрема.

Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголів'я основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Скорочується чисельність поголів'я основного стада худоби в розрахунку на одне господарство. У переважній більшості господарств населення сільської місцевості, особливо розміщених у південних регіонах, корів не утримують. З переходом до ринкової економіки поглибились зональні відміни в розвитку молочного скотарства. Підвищення інтенсифікації агропромислового комплексу, раціональне використання біокліматичного і економічного потенціалу природно-економічних зон, спрямоване на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції в реформованих господарствах, стає пріоритетним напрямом соціально-економічної політики держави, гарантування її продовольчої безпеки. Виникає необхідність проведення глибоких наукових досліджень щодо розвитку молочного скотарства, обгрунтування основних параметрів розвитку і раціонального розміщення галузі на найближчі роки і віддалену перспективу.

Темою мого курсового проекту є «Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення», досліджуватиму цю проблему буду на прикладі СТОВ « Маяк » м. Полонного , Хмельницької області. Як майбутньому працівнику сільського господарства, мені потрібно вміти аналізувати отримані дані та на їх основі приймати правильні управлінські рішення, що в свою чергу матимуть позитивні результати для діяльності та процвітання підприємства у майбутньому. Написання курсового проекту такого плану, а також використанням прикладу діяльності реального підприємства, дасть мені можливість примінити певні здобуті знання на практиці та спробувати скерувати підприємство у правильний напрямок розвитку.

Розділ I. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромисло-вого комплексу України е неухильне піднесення матеріального рів-ня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед ви-рішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні дальшо-го зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості -- в си-ровині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агро-промислового виробництва є визначальним фактором економічно-го і соціального розвитку суспільства.

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва -- визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічна ефективність -- це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси -- у вартісній, а результати -- у натуральній формі; 3) ресурси -- у натуральній, а результати -- у вартісній формі. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств -- раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- матеріальних, трудових і фінансових -- досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій -- це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки. Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів тощо), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва слід вивчати згідно з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

З переходом галузі тваринництва до ринкових відносин за останні 10-15 років вона характеризується скороченням поголів'я і його про-дуктивності, різким спадом вироб-ництва продукції внаслідок високих і нестабільних цін на основні й обі-гові засоби, значним диспаритетом цін на промислову та сільськогоспо-дарську продукцію. Кризовому ста-ну сприяли також збитковість галузі та низька купівельна спроможність населення.

Основними причинами, які зумовили різкий спад виробництва продукції та зниження його ефективності, стали непослідовна і некваліфікована обґрунтованість і проведення економічних реформ в АПК на основі використання найгіршого варіанту з цього арсеналу - так званої „шокової терапії, відмова від державного регулювання економіки і підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, порушення еквівалентності міжгалузевого обміну і поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, звуження внутрішнього pинкy товарів унаслідок зниження платоспроможності населення, жорсткі умови оподаткування, відсутність прийнятих (пільгових) умов кредитування, а найголовніше - неймовірне погіршення матеріального стану сільських трудівників, зокрема, вкрай низька оплата праці і, як наслідок, втрати зацікавленості їх у кінцевих результатах праці.

Для поліпшення стану розвитку молочного скотарства необхідна правильна економічна оцінка виробництва мо-лока та державна політика по най-більшому сприянню щодо розвитку галузі, особливо ціноутворення й удосконалення цінового механізму.

Специфіка молочного скотарства полягає і в тому, що воно є порівняно фондомістким. Це пояснюється, з од-ного боку, технічними особливостя-ми, а з іншого - тим, що худоба, як засіб виробництва має досить високу вартість. Крім того, для здійснення виробничого процесу тут потрібні капітальні дорогі приміщення, а також велика кількість заготовлюваних різноманітних кормів.

Ще одна особливість пов'язана з тим, що скотарство - мобільна галузь. Якщо землеробські галузі пов'язані з постійністю місця ведення, то тваринницькі у випадку необ-хідності можна перебазувати і розміщувати у найсприятливіших місцях.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують подальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства -- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і агропромислових об'єднаннях порівняно з неспеціалізованими господарствами

Врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби вище на 35- 40%, продуктивність праці - в 4-5 разів, а собівартість продукції менша на 25-30 %.

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Одним із напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є поєднання різноманітних форм власності та видів господарювання, форм організації праці. Впровадження принципів орендного підряду і оренди створює умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересованого в ефективному її використанні. Підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє створення селянських (фермерських) господарств на основі приватизації земель державного фонду та збанкрутілих колгоспів і держгоспів.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, яка дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва включає конкретні показники, які відображають вплив різних факторів на процес виробництва

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденцію розвитку. У зв'язку з цим для оцінки економічної ефективності виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

При оцінці економічної ефективності виробництва продукції молочного скотарства необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень, враховувати відповідні особливості галузі. Для цього використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

До натуральних належать: продуктивність корів, витрати кормів на 1 ц молока ( в центнерах кормових одиниць), прямі затрати праці на 1 ц молока ( в людино-годинах).

Продуктивність тварин вимірюється виходом продукції від однієї голови за певний період. В молочному скотарстві - це середньорічний надій на одну корову. Продуктивність не вказує на рівень економічної ефективності виробництва молока, а об'єктивно характеризує рівень ефекту який отримують в процесі виробництва. Для визначення економічної ефективності виробництва молочної продукції необхідно розрахувати одержаний результат зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці.

Для порівняння витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі. Вартісні показники дають можливість встановити відносний рівень економічної ефективності виробництва молока порівняно до інших видів сільськогосподарської продукції. Це необхідно в першу чергу для прийняття перспективних рішень щодо вкладень капіталу в різні галузі сільського господарства.

Для аналізу економічних процесів в молочному скотарстві використовуються такі вартісні показники: вартість валової продукції молочного скотарства в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів (фондовіддача) та вартість основних виробничих фондів в розрахунку на 1 грн. валової продукції (фондомісткість продукції), вартість валової продукції в розрахунку на одну середньорічну корову, на 1 грн. виробничих витрат, на 1 людино - годину, на 1 центнер кормових одиниць згодованих кормів, на 1 грн. вартості кормів; розмір валового й чистого доходу на одну середньорічну корову , на 1ц молока, 1 грн. витрат, 1 людино - годину; виробнича і повна собівартість 1 ц молока та ціна його реалізації; прибуток з розрахунку на 1 голову та 1 ц молока; рівень рентабельності виробництва молока.

Рівень рентабельності визначається як процентне співвідношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежить від собівартості одиниці продукції та ціни реалізації і є оцінкою господарської діяльності підприємства. Вищенаведена система показників дозволяє визначити рівень та порівняти ефективність виробництва продукції молочного скотарства з іншими галузями.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залужить вад кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції.

Рентабельний -- це той, що дає прибуток, доход, доціль-ний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році

Основними в методиці дослідження молочного скотарства є такі метод: статистичний, економічний, монографічний, економіко-математичний, балансовий, абстрактно-логічний, розрахунково - конструктивний.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів'я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві - яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві - собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.

Розділ ІI. Стан та економічна ефективність виробництва молока

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Сільськогосподарське приватне підприємство "Маяк" знаходиться в місті Полонне Полонського району Хмельницької області. Підприємство розташоване в зоні Полісся, що має сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Землі СТОВ "Маяк" розміщені на відстані 27 км від районного центру(м. Полонне) та 148 км від обласного центру(м. Хмельницьк). Відстань до найближчої залізничної станції («Понінка») становить 3 км.

На території господарського землекористування проходять автомобільні дороги загального користування протяжністю 21,3 км, в тому числі з твердим покриттям 16,8 км. Через них здійснюється зв'язок із районним центром, а через нього і з обласним. Сполучення здійснюється як автомобільним транспортом, так і залізничним.

Природні умови та ресурси району в цілому сприятливі для розвитку господарства.

Зона, де знаходиться підприємство, характеризується низовинним рельєфом, значною зволоженістю земель та наявністю заболочених масивів і боліт, відносно великими запасами водних ресурсів. У тому числі ресурсів прісних поверхневих вод.

Клімат помірно-континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Середня температура січня становить --4,5... --5 °С, липня -- 18,5 °С. Річна кількість опадів -- від 550 до 640 мм. Період з температурою понад 10 °С становить 150--160 днів. Найбільше опадів влітку. Бувають атмосферні посухи, суховії, пилові бурі, влітку -- зливи, град. Сніговий покрив зони нестійкий. Нерідко в зимові місяці бувають відлиги і дощі, що призводить до утворення льодової кірки і часткової загибелі озимих зернових культур і багаторічних трав.

Вегетаційний період триває 200 днів. Останні весняні приморозки тут закінчуються у середньому 27-28 квітня, а перші осінні починаються 6-7 жовтня. Середня тривалість безморозного періоду становить 170 дні. Висота снігового покриву 3-11 см. Максимальна глибина промерзання грунту 116 см, мінімальна - 26 см. Переважаючими є вітри північно-західного напрямку

Ґрунти на території господарства дерново-підзолисті різних видозмін -- від слабкопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних в комплексі з торфоболотними до сірих лісових і підзолистих чорноземів. Це, як правило, землі доброї і середньої якості -- від 30 до 50 балів (за 100-бальною шкалою), а на півночі -- 24--40 балів, що потребують значного вапнування

Отже, СТОВ "Маяк" знаходиться у помірно-теплій агрокліматичній зоні. Таким чином кліматичні умови ,в загальному, є сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур. Проте задля збереження посівних площ під час дії несприятливих погодних умов потрібно застосовувати ряд агротехнічних заходів.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля ? охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам, однак, якщо в промисловості земля є лише господарським базисом, то в сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обов'язковою частиною комплексної системи експлуатації та підвищення економічної ефективності використання земельних ресурсів

Землі, що використовуються для сільськогосподарського виробництва, називаються угіддями. До них входять:

Рілля

Багаторічні насадження

Сіножаті

Пасовища

Ставки і водоймища

Співвідношення окремих видів угідь у загальній площі називається структурою угідь. Її визначають за питомою вагою окремих видів угідь у загальній земельній площі, їх використання супроводжується трансформацією - перетворенням і зміною основних (посівних) первісних природних властивостей, виникнення нових.

Для оцінки економічних умов розвитку підприємства необхідно показати склад і структуру сільськогосподарських угідь, наявність та використання трудових ресурсів, забезпеченість основними виробничими фондами, визначити спеціалізацію сільськогосподарського виробництва, а також його економічну ефективність.

Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь на прикладі конкретного досліджуваного підприємства СТОВ"Маяк".

Таблиця 2.1

Структура земельних угідь підприємства СТОВ « МАЯК »

Види угідь

2008 р

2009 р

2010 р

га

%

га

%

га

%

Загальна земельна площа,га

3460,4

100

3915,7

100

4204

100

Площа сільськогосподарських угідь, га

в т.ч.

3460,4

100

3915,7

100

4204

100

Рілля,га

3460,4

100

3915,7

100

4204

100

Сінокоси, га

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Пасовища, га

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Багаторічні насадження,га

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Ї

Проаналізувавши структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські угіддя за період з 2008 по 2010 р. змінилися і становлять 3460,4 га. і 4204 га відповідно, що на 743,6 га більше, ніж у 2008 р. і на 288,3 га. Ї у 2009 році. Сільськогосподарські угіддя включають в свій склад ріллю, що складає 3460,4 га у 2008 р., що в структурі питомої ваги складає 100 %; у 2009 р. кількість ріллі підвищилась відповідно на 455,3 га порівняно з попереднім періодом і в відсотковому значенні складає 100 %. В 2010 році також спостерігається збільшення кількості ріллі, що складає 4204 га, що на 743,6 га більше в 2008 р. і на 288,3 га більше Їніж в 2009 році. Це в структурі питомої ваги становить 100 %. Збільшення площ сільськогосподарських угідь зумовлене покращенням стану тваринницьких галузей та підвищенням продуктивності поголів'я худоби, що призводить до збільшення земельної площі.

Трудові ресурси - це населення у працездатному віці (чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров'я можуть брати участь у процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою.

Трудові ресурси характеризують за такими показниками, як:

Середньорічна чисельність працівників, чол. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Загальні затрати праці, тис люд.-год. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Кількість люд.-год., відпрацьованих одним працівником за рік;

Фонд ресурсів праці, тис люд.-год., який використовують для порівняння із реально відпрацьованими люд.-год. і який розраховують шляхом множення нормативної кількості люд.-год. (1885) на кількість працівників.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів - відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-год. до фонду ресурсів праці.

Таблиця 2.2

Трудові ресурси СТОВ « МАЯК » та їх використання

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2010 р в % до 2008 р.

1. Середньоспискова чисельність працівників, осіб..

163

155

190

116,56

В т.ч. в рослинництві

50

45

49

98

в тваринництві

113

110

141

124,79

2. Відпрацьовано у с.- г виробництві всього, тис. люд. - год.

303669

271250

364990

120,19

В т.ч. в рослинництві

32505

31500

35280

108,54

в тваринництві

271164

239750

329710

121,59

3. Відпрацьовано одним працівником за рік , люд. - год.

1863

1750

1921

103,11

В т.ч. в рослинництві

650

700

720

110,77

в тваринництві

1213

1050

1201

0,99

Коефіцієнт використання трудових ресурсів , всього

1,035

0,97

1,06

-

В т.ч. в рослинництві

0,36

0,39

0,4

110,80

в тваринництві

0,67

0,58

0,67

109,66

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що усі показники наявності та використання трудових ресурсів на СТОВ "Маяк" збільшились. Так середньоспискова чисельність працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 16,56%, або на 27 працівників , у тому числі в рослинництві зменшились на 2 %, або на 1 працівника, а в тваринництві збільшились на 24,79 %, або на 28 працівника. Також необхідно провести аналіз кількості відпрацьованих в господарстві людино-годин Ї у 2009 році кількість людино-годин зменшилась на 32419 люд. - год. порівняно з 2008 роком і на 93740 люд.- год. порівняно з 2010 роком . Якщо порівняти базисний рік і звітній, то можна помітити , що кількість відпрацьованих люд. - год. збільшилась на 61321 люд. - год. ,що в структурі питомої ваги становить 120,19 %.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів зріс на 0,025 в порівнянні 2010 року з 2008. Коефіцієнт використання трудових ресурсів по всіх роках високий. Це свідчить про те, що трудові ресурси підприємства використовуються ефективно.

Якщо проаналізувати кількість відпрацьованих люд. - год. одним працівником , то можна зробити висновок про те ,що у 2010 році кількість відпрацьованих люд. - год. була найвища - 1921 люд. - год. В порівнянні 2008 рік з 2010 роком кількість відпрацьованих люд.-год. збільшилась на 58 люд. - год., що на 3,11 % більше.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди -- це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи нату-рально-речову форму, а свою вартість на створюваний про-дукт переносять частинами. Земля, яка у сільському господарстві є головним засобом виробництва, ще не має грошової оцінки, тому до складу основних фондів не включається.

Оборотні фонди -- це та частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Для забезпечення безперервності технологічного і вироб-ничого процесу в кожному господарстві, яке нормально працює, крім основних і оборотних фондів, є ще й фонди обігу.

Фонди обігу-- це кошти підприємств, вкладені у запаси готової продукції, призначеної для реалізації, кошти, що знаходяться у касі підприємства, на банківських рахунках і в дорозі (вартість відвантаженої покупцям готової продукції), а також суми незакінчених розрахунків за реалі-зовану продукцію. Фонди обігу та оборотні фонди разом становлять оборот-ні засоби підприємств. Вони переважають оборотні фонди на величину фондів обігу.

Економічна ефективність використання основних вироб-ничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основ-ними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: фондозабезпеченість, фондоозброєність, та показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондозабезпеченість - це вартість основних виробничих фондів, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. ЇЇ розраховують за формулою: Фз=Вос.ф/П*100, де Фз - фондозабезпеченість, грн; Вос.ф-вартість основних фондів сільськогосподарського призначен-ня, грн.; П - площа сільськогосподарських угідь. Фондозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства.

Фондоозброєність - характеризує ступінь озброєності працівників основними фондами і обчислюється, як відношення вартості основних фондів до середньорічної чисельності працівників. Фоз=Вос.ф/СЧП

Фондовіддача -- це вартість валової продукції з розра-хунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогоспо-дарського призначення. Її визначають за формулою: Фвід= Вв.п.: Во.ф, де Фвід -- фондовіддача, грн.; Вв.п -- вартість валової продукції, грн.; Во.ф -- середньорічна вартість основ-них виробничих фондів сільськогосподарського призначен-ня, грн.

Фондомісткість -- це вартість основних виробничих фон-дів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції (зворотний показник фондовіддачі).

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів: Нп= [П : (Фос + Фоб)]*100, де Нп -- норма прибутку, %; П -- прибуток, грн.; Фос: і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн. Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2010 р у % до 2008 р.

Вартість основного капіталу

14121

16886

19442

137,68

На 1 га с-г угідь

4,08

4,31

4,62

113,24

На 1 середньорічного працівника

86,6

108,9

102,33

118,16

Капіталовіддача , грн

0,47

1,40

1,04

221,28

Капіталомісткість продукції, грн

2,13

0,7

0,96

45,07

Норма прибутку, %

16,39

10,30

10,71

х

З даної таблиці видно, що середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства у 2010 році збільшилась на 5321 тис. грн., тобто майже удвічі.

Показник фондовіддачі збільшився, порівняно з базисним роком на 0,57 грн., що є позитивним фактором, а показник фондомісткості зменшився на 1,17 грн., хоч і зменшення не дуже значне, але це показує, що фонди на підприємстві використовуються ефективно.

Тому ми можемо спостерігати тенденцію до зниження норми прибутку, яка в 2010 р. (в 2009 також) знизилась на 5,68 %.

Отже, підприємство повинне вжити певних заходів для збільшення фондомісткості : зменшити кількість недіючого устаткування, підвищити рівень організації виробництва, підвищити коефіцієнт змінності роботи обладнання, удосконалити виробничу структуру основних фондів, модернізувати устаткування, ввести в дію нові технології, устаткування.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Мета спеціалізації - створення умов для досягнення більш високої продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективності виробництва і прибутковості підприємства.

Спеціалізація виробництва повинна здійснюватися відпо-відно до загальних принципів територіального поділу праці та особливостей їх дії в сільському господарстві.

Спеціалізація характеризується насамперед обсягом і структурою товарної продукції підприємств або сукупністю підприємств на районному, обласному і зональному рівнях. За цими показниками визначають місце кожного господарства, адміністративного району, зони в суспільному поділі праці та їх участь у виробництві сільськогосподарської продукції.

Спеціалізацію визначають головні галузі. Головна галузь дає понад 20% грошових надходжень від реалізації продукції. Галузі, частка яких становить 10-20% грошових надходжень - це галузі, що розвиваються.

Таблиця 2.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник

2008

2010

2010 у % до 2008 рр

тис.грн.

%

тис.грн.

%

Зернові та зернобобові,з них:

3829

26,03

4372

25,59

114,18

Пшениця озима

694

4,72

1079

6,32

155,48

Пшениця яра

 -

 -

 -

Жито

 -

 -

Гречка

93

0,63

710

4,16

763,44

Ку-за на зерно

 -

531

3,11

Ячмінь озимий

 -

Ячмінь ярий

2915

19,82

1753

10,26

60,14

Горох

 -

Овес

 -

76

0,44

 -

Просо

127

0,86

223

1,31

175,59

Соя

 -

173

1,01

 -

Інші зернові та зернобобові

 

 

 

 

 

Ріпак озимий

2457

16,71

3856

22,57

156,94

Інша продукція рослинництва

2

0,01

2

0,01

100

Усього по рослинництву

6288

 42,75

8403

49,2 

133,64 

Продукція тваринництва у т.ч.:

 

 

 

 

 

приріст ВРХ

2325

15,81

1371

8,02

58,97

свині

3769

25,63

3181

18,62

100,84

молоко

2326

15,81

4130

24,17

177,56

Всього по тваринництву

8420

57,25 

8682

50,81

103,11 

Всього

14708

100

12955

100

88,08 

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років CТОВ "Маяк" мало зерново - скотарський напрямок.

Дослідимо структуру по 2008 році. В 2008 році сума грошових надходжень становить 14708 тис. грн.. і взявши цю суму за 100%, маємо, що продукція рослинництва в структурі грошових надходжень становить 42,75 %, що в натуральному вигляді відповідає 6288 тис. грн.. Продукція тваринництва становить 67,02%, що в натуральному вигляді відповідає 8682 тис. грн..

В 2008 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 26,03 %, що в натуральному вигляді становить 3829 тис. грн. На іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, або всього лише 2 тис. грн.

В 2008 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 57,25 %, що в натуральному вигляді становить 8420 тис. грн.. На молоко припадає 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2326 тис. грн., на приріст ВРХ- 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2325 тис. грн. Послуги в сільському господарстві становлять 4 тис. грн.

В 2010 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 25,59 %, що в натуральному вигляді становить 4372 тис. грн., на іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, що в натуральному вигляді становить 2 тис. грн.

В 2010 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 50,81 %, що в натуральному вигляді становить 8682 тис. грн.. На молоко припадає 24,17 %, що в натуральному вигляді становить 4130 тис. грн., на приріст ВРХ- 8,02 %, що в натуральному вигляді становить 1371 тис. грн., на іншу продукцію тваринництва припадає 24 тис. грн. . Послуги в сільському господарстві становлять 16 тис. грн.

В порівнянні 2010 року з 2008 роком виручка від реалізації знизилась на 1753 тис. грн. По галузі рослинництва спостерігається зменшення на 2115 тис. грн по галузі тваринництва Ї навпаки, збільшення на 262 тис. грн.

Для вивчення економічної ефективності використовують такі показники, як вартість валової сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; прибуток або збиток в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; валовий дохід в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; а також рівень рентабельності.

Вартість валової продукції визначається шляхом множення валового виробництва кожного виду продукції, виробленого в галузі рослинництва, на співставні ціни 2005 року. Поділивши даний показник на загальну площу посіву, середньорічну кількість працівників, кількість відпрацьованих людино-годин та виробничу собівартість продукції, отримаємо усі вище перераховані показники.

Прибуток або збиток визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції.

Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до повної собівартості продукції. Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат на підприємстві.

Таблиця 2.5.

Результати господарської діяльності підприємства

Показники

2008

2009

2010

2010/2008, %

Вартість валової продукції, грн.

на 1 га сільськогосподарських угідь

1,91

6,05

4,81

251,83

На 1 середньорічного працівника

40,61

152,86

106,49

262,23

На 1 грн. виробничих витрат

3,13

9,6

6,93

221,41

Операційний прибуток, тис. грн.

585

1189

1594

272,48

На 1 га с-г угідь

0,17

0,30

0,38

223,53

На 1 середньорічного працівника

3,59

7,67

8,39

233,70

Рівень рентабельності, %

33,6

61,35

62,85

187,05

Аналізуючи показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, можна зробити висновки, що ВВП по підприємству зростає у звітному році, порівняно з базисним . Збільшення виробництва валової продукції веде за собою зростання прибутку - аж на 122,48 %. Це є досить добрим показником. Позитивним є те, що продуктивність праці зросла на 162,23 %. Окупність витрат протягом досліджуваних років мала позитивну тенденцію - на 1 грн. виробничих витрат припадало 3,13; 9,6; 6,93 грн. ВВП. А також зросла окупність витрат в базисному році порівняно з звітним на 121,41 %. Рентабельність виробництва також підвищилась аж на 87,05 % .

2.2 Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а також переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголів'я основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Станом на 1 січня 2001 р. майже 42% сільськогосподарських підприємств ще не мали корів. Скорочується чисельність поголів'я основного стада худоби в розрахунку на одне господарство. У переважній більшості господарств населення сільської місцевості, особливо розміщених у південних регіонах, корів не утримують. З переходом до ринкової економіки поглибились зональні відміни в розвитку молочного скотарства. Підвищення інтенсифікації агропромислового комплексу, раціональне використання біокліматичного і економічного потенціалу природно-економічних зон, спрямоване на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції в реформованих господарствах, стає пріоритетним напрямом соціально-економічної політики держави, гарантування її продовольчої безпеки. Виникає необхідність проведення глибоких наукових досліджень щодо розвитку молочного скотарства, обґрунтування основних параметрів розвитку і раціонального розміщення галузі на найближчі роки і віддалену перспективу.

На сьогоднішній день молочне скотарство в Україні перебуває в кризовому ситуації. Одним з найважливіших стримуючих чинників розвитку галузі є скорочення обсягів виробництва молока внаслідок зменшення поголів'я корів. Причиною є їх низька продуктивність та високий рівень захворюваності на мастит, лейкоз та ін.

Останнім часом спостерігаються загострення негативних тенденцій розвитку ринку молочного виробництва в нашій країні. Постійно втрачає свої позиції суспільний сектор виробництва молока. А особисті господарства населення не можуть повною мірою компенсувати його втрати.

Таблиця 2.6.

Динаміка виробництва молока в господарстві

Показники

2008 р

2009 р

2010 р

2010 р в % до 2008 р.

Поголів'я корів, гол

360

320

370

102,78

Удій молока від однієї корови, кг

4469

4962

3589

80,31

Валовий надій молока, ц

16088,4

15878,4

13279,3

82,54

У тому числі на 100 га с. - г. угідь ,ц

464,93

405,51

315,87

67,94

Виходячи з даних таблиці, можемо зробити висновок про те, що за останні три роки валове виробництво молока в господарстві знизилось на 2809,1 ц. або на 17,46 %.До цих негативних наслідків призвело зменшення середньорічного поголів'я корів на 10 голів порівняно з 2008 роком , також спостерігається зниження продуктивності 1 корови на 8,8 ц або 19,69 %. В 2009 році спостерігалось зменшення поголів'я корів, але підвищення продуктивності корів та зменшення валового виробництва молока, порівняно з базисним роком. Але якщо порівняти 2009 рік і звітній, то ми спостерігаємо, що хоч поголів'я корів у 2010 році більше, порівняно з 2009 роком на 50 голів, але продуктивність корів і валовий надій молока у 2009 році вищий.

Основними факторами, які позначилися на валовому виробництві молока є поголів'я корів та їх річна продуктивність. Вивчення продуктивності тварин, зокрема корів, пов'язано з вивченням факторів, що зумовлюють її рівень. Найважливішими із них є стан годівлі, породна і вікова структура стада, яловість маток. Вирішальним фактором в даний період є стан годівлі.

Таблиця 2.7.

Вплив факторів на зміни валового надою молока

Показники

2008 р

2010 р

Відхилення (+,-)

Поголів'я корів, гол

360

370

10

Удій молока від однієї корови, кг

44,69

35,89

-8,8

Валовий надій молока ,ц

16088,4

13279,3

-2809,1

Валовий надій молока при поголів'ї корів 2010 р. і урожайності 2008 р., ц

16535,3

Зміни валового надою молока за рахунок ц:

Поголів'я корів

446,9

Продуктивності корів

-3256

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у 2010 році порівняно з 2008, валовий надій молока зменшився на 2809,1 ц . Такі зміни відбулися за рахунок зменшення продуктивності корів, а також кількість голів збільшилось лише на 10 голів. А при площі 2008 року (3915,7 га) і поголів'ї корів 2010 р (370 гол ), ми б отримали валовий надій в сумі 16535,3 ц молока, що на 446,9 ц більше за валовий надій 2008 р (при впливі всіх факторів цього ж року) та на 3256 ц більший за валовий надій 2010 року. Отож, бачимо, що площа посіву має досить значний вплив на показник валового збору.

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Протягом останніх років галузь молочного скотарства стала прибутковою, тому виробництво молока стало однією з провідних галузей. Наше підприємство теж є рентабельним і воно продовжує свою діяльність в очікуванні кращої економічної ситуації.

Тому доцільним є провести аналіз економічної ефективності виробництва молока на підприємстві

Таблиця 2.8.

Собівартість 1 ц молока і фактори її формування

Показники

2008 р

2010 р

Відхилення (+,-)

Витрати на 1 корову, грн

5872,2

7894,6

+

Удій молока від 1 корови,кг

4469

3589

-

Собівартість 1 ц молока, грн

131,39

219,99

+

Собівартість 1 ц молока при витратах 2010 р і продуктивності 2008 р, грн.

176,65

Зміни собівартості 1 ц молока, грн

67,43

У т.ч. за рахунок:

витрат виробництва

34,44

Продуктивності корів

43,34

Згідно таблиці, бачимо, що виробничі витрати у 2010 році збільшились 2022,4 грн прівняно з 2008 роком, а саме з 5872,2 грн. до 7894,6 грн. Удій молока від однієї корови зменшився на 8,8 кг.


Подобные документы

  • Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Інтенсифікація молочного скотарства. Організація праці в тваринництві, її нормування і оплата.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 27.07.2015

  • Основи економічної ефективності виробництва продукції тваринництва. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствах. Резерв збільшення та перспективи розвитку виробництва молока і підвищення його економічної ефективності.

    дипломная работа [145,8 K], добавлен 19.12.2008

  • Наукові основи підвищення ефективності тваринництва. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання.

    курсовая работа [59,3 K], добавлен 19.02.2011

  • Сутність та показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва продукції молока. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Беєво" Сумської області. Резерви і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції молока.

    курсовая работа [217,7 K], добавлен 19.06.2012

  • Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва свинини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Обґрунтування рівня беззбитковості свинарства.

    курсовая работа [65,8 K], добавлен 18.05.2014

  • Природно-економічні умови розвитку птахівництва. Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції. Суть та показники економічної ефективності виробництва продукції в галузі птахівництва, методика їх визначення та шляхи підвищення.

    дипломная работа [69,9 K], добавлен 11.05.2009

  • Аналіз рівня інтенсивності молочного скотарства, поголів’я, продуктивності тварин, забезпеченості корів кормами, продуктивності праці, собівартості молока і приплоду, прибутків і рентабельності. Резерви здешевлення виробництва продукції скотарства.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 28.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.