Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення (по матеріалах СТОВ а./фірма "Маяк" м. Полонного, Полонського району, Хмельницької області)

Собівартість 1 ц молока внаслідок збільшення витрат виробництва на 2022,4 грн. збільшилась на 88,6 грн. Але якщо витрати на одну корову будуть такі як у звітному році ( 7894,6 грн. ), а продуктивність така як у базисному ( 44,69 кг. ) ,то собівартість 1 ц молока становитиме 176,65 грн, що на 42,26 грн більше ніж у 2008 році , але на 43,34 грн менше чим в 2010 році. В результаті дії цих факторів собівартість 1 ц молока за досліджуваний період збільшилась на 67,43 грн

Формування рівня рентабельності виробництва молока залежить від значної сукупності факторів, серед яких найбільший вплив мають собівартість молока та реалізаційна ціна, яка встановлюється залежно від його якості. В свою чергу на собівартість молока та його прибутковість впливають річна продуктивність корів, вартість одного ц кормових одиниць раціону годівлі тварин та трудомісткість виробництва молока.

Щоб забезпечити хоча б просте відтворення в галузі молочного скотарства за рахунок одержаного прибутку від реалізації її продукції, необхідно оптимізувати витрати виробничих ресурсів.

Доцільно провести аналіз зміни структури собівартості 1 ц молока.

Таблиця 2.9.

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока

Проаналізувавши таблицю, бачимо, що значну частку становлять прямі матеріальні витрати ? 1258 тис. грн (59,51%), та 1585 грн (64,22%) по роках відповідно. В їх структурі значну частку займають корми ? 874 тис. грн (41,34 %), та 1113 тис. грн (45,1 %), меншу кількість займають нафтопродукти (55 тис. грн, 6 тис. грн, ),оплата послуг і робіт сторонніх організацій ? 32 тис. грн, 44 тис. грн. Помітно , що значно зросли інші прямі матеріальні витрати на 125 тис. грн порівняно з 2008 роком, по амортизаційних відрахування необоротних активів також спостерігається зменшення витрат на 1 тис. грн. Щоб покращити амортизацію необоротних активів потрібно придбати нову техніку. Підвищились витрати на оплату праці на 10 тис. грн порівняно з 2008 роком, тому що спостерігалось збільшення кількості середньорічних працівників, це зумовлено збільшенням рівня мінімальної заробітної плати. Зросли витрати й на відрахування соціальних заходів з 123 тис. грн до 163 тис. грн.

Таблиця 2.10.

Собівартість і рентабельність виробництва молока

Отже, аналізуючи дані таблиці 2.10, ми бачимо, що найбільший прибуток від реалізації 1 ц молока було отримано в 2010 р, за рахунок значного збільшення ціни реалізації (на 190,16 грн. ), при тому що собівартість збільшилась на 82,79 грн, порівняно з 2008 роком.

В 2010 році прибуток збільшився на 47,53 грн, порівняно з 2009 р, це відбулося за рахунок збільшення ціни реалізації на 141,34 грн , в той час як собівартість 1 ц молока збільшилось на 68,93 грн.

Але найнижчими показниками характеризується 2008р, в якому прибуток становив всього 37,25 грн, що майже на 80% менше, ніж в наступному році. Це спричинено надто низькою ціною реалізації продукту.

Таблиця 2.11.

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації молока

Виявивши вплив основних факторів на зміну прибутку від реалізації основних видів продукції, можемо зробити наступні висновки. Зміна маси прибутку (тобто збільшення) молока складає 1009 тис.грн. в порівнянні з базисним роком. Це спричинено значним збільшенням ціни реалізації -- на 2886272,6 грн, собівартість зменшилась на -- 1182563,7 грн, також обсяг реалізації зменшився на 130223,7 грн.

Розділ ІІI. Проект збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

3.1 Перспективи розвитку молочного скотарства

Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства -- екстенсивний та інтенсивний. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес -- це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, використання насіння високоврожайних, стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дає змогу значно підвищити врожайність культур, підвищення професійного рівня працівників.

Рівень інтенсивності розраховують також як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.

До показників рівня інтенсивності належить сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації.

Економічна ефективність інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні.

До показників економічної ефективності інтенсифікації належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, 1 люд - год., одного середньорічного працівника. Останні два характеризують продуктивність живої праці й рівень використання трудових ресурсів. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологій. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її організацію.

Фондовіддача, фондомісткість характеризують використання основних виробничих фондів, їх участь у процесі виробництва та ступінь поєднання з іншими ресурсами, зокрема з оборотними фондами.

Важливим показником економічної ефективності інтенсифікації є собівартість одиниці продукції, яка характеризує рівень затрат уречевленої та живої праці в грошовому виразі..

Показником економічної ефективності інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах.

За інтенсивного розвитку збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації--об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства виключається необхідність розширення посівних площ і збільшення поголів'я продуктивної худоби.

Отже, основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції у зв'язку із зростанням чисельності населення і підвищенням його життєвого рівня, обмеженість орнопридатних земель, а також нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах в результаті розвитку науково-технічного прогресу.

Інтенсифікація сільського господарства -- це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

Першочерговим завданням інтенсифікації молочного скотарства є вдосконалення селекційно-племінної роботи. У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6--7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства. Індивідуальна і великомасштабна селекція спроможні забезпечити такий рівень роботи при обслуговуванні стад фахівцями зооінженерів по технології виробництва і селекції тварин. Великомасштабна селекція має бути взаємопов'язана з селекційними центрами регіону або й усієї країни.

Особливі вимоги при інтенсивному виробництві висуваються до молочної худоби. Тварини повинні бути спроможними давати максимум продукції при низькій оплаті кормів, мати гарне здоров'я і міцну конституцію, резистентність до умов утримання, бути стандартними за напрямком і рівнем продуктивності.

Особливу увагу потрібно приділяти забезпеченню молочного скотарства кваліфікованими кадрами, здатними високоефективно використовувати тварин, машини і обладнання. В зв'язку з цим велика роль належить також системі професійно-технічної підготовки майстрів машинного доїння, операторів по кормлінню.

Ще одним напрямом інтенсифікації молочного скотарства є дотримання оптимальних розмірів господарств і скотарських ферм. При виборі розміру ферм, що безпосередньо впливає на собівартість продукції, треба враховувати вартість транспорту, витрати на утримання персоналу, на електроенергію, на обслуговування поголів'я й інші.

Дослідження і практика підтверджують, що великі ферми, на яких застосовується комплексна механізація й автоматизація виробництва, більш ефективні, ніж дрібні. При визначенні потужності ферм слід враховувати, що собівартість продукції починає зростати через збільшення транспортних витрат. Чим крупніша ферма, тим більші площі займають кормові сівозміни, збільшуються відстані перевезень, а отже, і транспортні витрати. Визначають раціональні розміри ферм з допомогою розрахунків, за основний критерій беруть найменшу суму змінних витрат.

Капітальні вкладення в будівництво ферми складаються з витрат на зведення будівель і споруд основного і допоміжного призначення, на придбання і монтаж устаткування і механізацію, на водопостачання, каналізацію, електропостачання, будівництво вигульних майданчиків, огороджень, на благоустрій території тощо. Зі зростанням потужності ферми середньорічні будівельні витрати на одиницю про-дукції будуть зменшуватись пропорційно розмірам ферми.

Важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства є також переведення галузі на промислову основу. В основу промислової технології виробництва повинен бути покладений принцип уніфікації, тобто ідентичні способи утримання й обслуговування всіх груп тварин -- починаючи від телят і кінчаючи дорослою худобою.

Інтенсифікація молочного скотарства передбачає також широке впровадження передових технологій виробництва; розробку і реалізацію зоотехнічних, економічних, організаційних заходів, які забезпечують підвищення вмісту жиру і білку в молоці; проведення заходів, які попереджують і знижують рівень захворювання тварин, яловості, підвищують вихід молодняку на 100 корів.

Таблиця 3.1

Динаміка рівня інтенси вності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока

З даних таблиці 3.1 можна зробити висновок, що рівень рентабельності у 2008 році дорівнював 33,6 %, а в 2009 році він вже становив - 61,35 %, в 2010 році - 62,85%. Тобто у 2010 році він досягнув найвищого рівня. Досягнення найбільшого прибутку спостерігалось також у 2010 році - 130,56 грн на 1 ц молока, в 2008 році взагалі мізерний прибуток отримували - 37,25 грн, порівняно з наступними роками.

Спостерігається зменшення удою молока від однієї корови , порівняно з 2008 роком на 8,8 кг., тому собівартість також підвищилась і складає в 2010 році 190,99 грн., що на 82,79 грн. більше ніж у 2008 році.

Підвищення виробничих витрат на 1 корову у підприємстві призвело до покращення показників економічної ефективності їх виробництва. Це можна спостерігати по підвищенню рівня прибутку, рівня рентабельності, ціни реалізації.

Із зростанням витрат на одиницю площі підвищується рівень рентабельності. Річні виробничі витрати збільшились з 5872,2 грн в 2008 році, до 7894,6 грн в 2010 році або на 34,44 %. Собівартість реалізованої продукції збільшилась з 108,2 грн. до 190,99 грн. з 2008 року або на 76,52 %.

Окупність додаткових витрат - вартість додаткової валової продукції на 1 грн. додаткових витрат. У нашому випадку додаткові витрати раціональні та ефективні, адже вони становлять більше одиниці, в порівнянні 2009 рік з 2010 роком.

3.2 Визначити рівень беззбитковості виробництва молока

Бюджети постійно повинні переглядатися і в міру необхідності коригуються з тим, щоб зберегти їхню контрольну роль. Бюджет на рік уточнюється кожного кварталу. Чим нестабільніші умови діяльності підрозділу підприємства, тим частіше коригується бюджет. Завданням контролю є зменшення витрат, що досягається за рахунок поліпшення методів і технологій виробництва, підвищення відповідальності працівників за якість товарів (послуг).

На особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування -- його гнучкість. Таким є метод «витрати -- обсяг -- прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:

визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів -- графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.

Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

О = Зпост / (Ц - Ззм ),

де О - обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість;

Зпост - умовно-постійні затрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

Ззм - змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції.

Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку.

Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:

введення у виробництво нового продукту;

модернізації виробничих потужностей;

створення нового підприємства;

зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.

Запас міцності?характеризує підприємницький ризик.

ЗМ=(Q?ТБ)/Q

де Q?фактичний обсяг виробництва в натуральному виразі,

ТБ?точка беззбитковості в натуральному виразі

Господарська діяльність вважається ризиковою, якщо запас міцності знаходиться на рівні нижчому за 25 %.

Таблиця 3.2.

Визначення безбиткового обсягу виробництва

На підставі даних розрахунків можна зробити висновок, що при незмінному валовому виробництві молока буде досягнений беззбитковий обсяг виробництва молока при виробництві молока 13278 ц\га, тобто для покриття постійних витрат для валового виробництва молока по господарству необхідно виробляти 7509,32 ц продукції.

Помітно, що запас міцності даного підприємства доволі високий, що свідчить, що виробництво молока для даного підприємства не є ризикованим.

3.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі

Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні, та Рівненській області зокрема, спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних зв'язків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину. В результаті сільськогосподарські підприємства та господарства населення втратили належні мотиви й матеріальні стимули до виробництва продукції молочного скотарства. Це призвело до значного зниження обсягів виробництва продукції молокопереробними підприємствами, зменшення місткості внутрішнього продовольчого ринку і зниження рівня продовольчої безпеки держави. Налагодження міжгалузевих відносин, розвиток інтеграції виробництва, переробки та реалізації продукції є основними напрямами подолання кризи в молочному скотарстві України і в регіоні дослідження зокрема.

Виробництво, переробка і реалізація молочної продукції вимагає раціонального поєднання у просторі і в часі складних елементів аграрного і промислового виробництва.

Провідне місце у молоко-продуктивному підкомплексі країни, забезпеченні населення цінними високоякісними продуктами харчування, а переробної промисловості - в сировині займає молочне скотарство. Тривалий час ця галузь розвивалась по шляху розширеного відтворення стада. Однак глибока економічна криза в аграрному секторі зумовила істотне скорочення поголів'я основного стада і зниження його продуктивності, зменшення виробництва та споживання продукції галузі, надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Станом на 1 січня 2001 р. майже 42% сільськогосподарських підприємств ще не мали корів.

З 1 липня 2002 року введено в дію новий Державний стандарт України ( ДСТУ 3662 - 97 ) „Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі”, відповідно до якого існують нові вимоги до якості молока. Оцінка молока здійснюється за вмістом у ньому жиру та білка у співвідношенні 60:40, базисні показники прийняті в Україні на рівні відповідно 3,0 і 3,4 %.

Підвищення якості сировини та кінцевої молочної продукції після введення нового ДСТУ дасть можливість створювати ніші для продуктів переробки молока в певних європейських країнах і країнах Сходу. Однак основною перешкодою для цього буде необхідність дотримання міжнародних стандартів, вимог щодо маркування й пакування, а також нетарифні імпортні обмеження.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації; від якості значною мірою залежить й ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення ферм необхідним устаткуванням для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок і молочного посуду, своєчасно виявляти й лікувати мастити у корів, додержуватись правил особистої гігієни працівників тощо.

Однією із важливих проблем у молокопродуктовому підкомплексі України є державна підтримка виробництва та система її організації.

На даному етапі для розв'язання проблеми виробництва, переробки і реалізації продукції молочного скотарства держава повинна контролювати ціноутворення, що ґрунтується на раціональному поєднанні державного регулювання й саморегулювання, стимулювання сільськогосподарських товаровиробників. Одне з важливих завдань поліпшення економічних взаємовідносин сільськогосподарських і молокопереробних підприємств полягає у вдосконаленні договірних відносин.

Тенденція в динаміці собівартості виробництва молока пояснюється, з одного боку, наростанням цінового диспаритету між сільськогосподарською продукцією і продукцією промислового виробництва, багатократним зростанням цін на енергоносії і сільськогосподарську техніку, низьким рівнем та незбалансованістю годівлі тварин, та значними перевитратами кормів на одиницю кінцевого продукту.

Висновки і пропозиції

1. В ході виконання курсового проекту ми здійснили аналіз економічної ефективності виробництва молока та шляхів її підвищення в СТОВ "Маяк" м. Полонного , Хмельницької області.

Далі подані загальні висновки по діяльності досліджуваного підприємства.

2. Проаналізувавши структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські угіддя за період з 2008 по 2010 р. змінилися і становлять 3460,4 га. і 4204 га відповідно, що на 743,6 га більше, ніж у 2008 р. і на 288,3 га. Ї у 2009 році.

Більшість показників на СТОВ "Маяк" збільшились. Так середньоспискова чисельність працівників у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилась на 16,6 %, або на 27 працівників, у тому числі в рослинництві зменшились на 2%, або на 1 працівника, а в тваринництві підвищились на 24,8%, або на 28 працівника.

Потрібно також відмітити збільшення виробництва валової продукції, що веде за собою зростання прибутку - аж на 122,48 %. Це є досить добрим показником. Позитивним є те, що продуктивність праці зросла на 162,23 %. Окупність витрат протягом досліджуваних років мала позитивну тенденцію - на 1 грн. виробничих витрат припадало 3,13; 9,6; 6,93 грн. ВВП.

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років СТОВ "Маяк" мало зерново - скотарський напрям виробництва.

В 2008 році сума грошових надходжень становить 14708 тис. грн.. і взявши цю суму за 100%, маємо, що продукція рослинництва в структурі грошових надходжень становить 42,75 %, що в натуральному вигляді відповідає 6288 тис. грн.. Продукція тваринництва становить 67,02%, що в натуральному вигляді відповідає 8682 тис. грн..

В 2008 році в структурі грошових надходжень на зернові припадає 26,03 %, що в натуральному вигляді становить 3829 тис. грн. На іншу продукцію рослинництва припадає 0,01 %, або всього лише 2 тис. грн.

В 2008 році в структурі грошових надходжень на продукцію тваринництва припадає 57,25 %, що в натуральному вигляді становить 8420 тис. грн.. На молоко припадає 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2326 тис. грн., на приріст ВРХ- 15,81 %, що в натуральному вигляді становить 2325 тис. грн. Послуги в сільському господарстві становлять 4 тис. грн.

Основними факторами, які позначилися на валовому виробництві молока є поголів'я корів та їх річна продуктивність. Вивчення продуктивності тварин, зокрема корів, пов'язано з вивченням факторів, що зумовлюють її рівень. Найважливішими із них є стан годівлі, породна і вікова структура стада, яловість маток. Вирішальним фактором в даний період є стан годівлі.

За останні три роки валове виробництво молока в господарстві знизилось на 2809,1 ц. або на 17,46 %.До цих негативних наслідків призвело зменшення середньорічного поголів'я корів на 10 голів порівняно з 2008 роком , також спостерігається зниження продуктивності 1 корови на 8,8 ц або 19,69 %.

Важливим фактором підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока, адже при цьому суттєво зростає його реалізація. Індикативні ціни реалізації сільськогосподарської продукції державі передбачають диференціацію їх залежно від якості.

Першочерговим завданням інтенсифікації молочного скотарства є вдосконалення селекційно-племінної роботи. У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6--7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства. Індивідуальна і великомасштабна селекція спроможні забезпечити такий рівень роботи при обслуговуванні стад фахівцями зооінженерів по технології виробництва і селекції тварин. Великомасштабна селекція має бути взаємопов'язана з селекційними центрами регіону або й усієї країни.

3. Особливу увагу потрібно приділяти забезпеченню молочного скотарства кваліфікованими кадрами, здатними високоефективно використовувати тварин, машини і обладнання. В зв'язку з цим велика роль належить також системі професійно-технічної підготовки майстрів машинного доїння, операторів по кормлінню.

Ще одним напрямом інтенсифікації молочного скотарства є дотримання оптимальних розмірів господарств і скотарських ферм. При виборі розміру ферм, що безпосередньо впливає на собівартість продукції, треба враховувати вартість транспорту, витрати на утримання персоналу, на електроенергію, на обслуговування поголів'я й інші.

Молочне скотарство є однією з провідних галузей аграрного сектора національної економіки України, тому шляхи її розвитку мають ґрунтуватися на глибинному аналізі та врахуванні всіх чинників, які впливають на ефективність виробництва, переробки та реалізації молочної продукції. Проте в Україні, та Рівненській області зокрема, спостерігається тенденція спаду виробництва молока. Такий стан є результатом ослаблення, а нерідко й повного розриву інтеграційно-економічних зв'язків між виробниками молочної сировини та її переробниками. Негативного характеру набули монопольні позиції молокопереробних підприємств, які, прагнучи забезпечити свою фінансову стабільність, з початком ринкових перетворень вдалися до встановлення необґрунтовано низьких закупівельних цін на молочну сировину.

Економічні відносини підприємств з виробництва, переробки, реалізації молока та молокопродукції повинні формуватися таким чином, щоб забезпечити поєднання інтересів усіх ланок молокопродуктового підкомплексу. Основою взаємозв'язку між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними підприємствами має бути якість молока.

Для підвищення рівня розвитку вітчизняних товаровиробників на ринку молока доцільно на перспективу зосередити дослідження на розробці: якісно нових методик охоплення максимальної кількості ринкових сегментів; механізму підтримки вітчизняних товаровиробників в сучасних ринкових умовах господарювання; концептуальних і методологічних підходів удосконалення податкового й антимонопольного законодавства; комплексу заходів щодо удосконалення існуючої інфраструктури ринку молока.

Список використаної літератури

Закон України «Про оцінку земель»// Голос України. - 2004р. - - 30 січня.

Агрокліматичний довідник по Хмельницькій області.

Бойко В. І., Коржинський М. П., Козак О. А. // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - с. 32 - 35.;

Васильчак С. В. Удосконалення системи заготівлі молока // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - с. 109 - 112.;

Данилевська О.Є. Напрями розвитку молочного скотарства // Агроінком. - 2001. - № 4-6. - С. 51-56.

Карлик А.Е. "Экономика предприятия"; Учебник - Инфа - М., 2003 -- 432с. -(Серия "Висшее образование")

Мармоза А.Т. Статистика сільського господарства: Навчальний посібник - К: Ельга-Н, КНТ, 2007. - 696 с.

Мацибора В.І., Степасюк Л.М. та ін..Економіка сільського господарства.?Каравела, 2009.?207?211с.

Оляднічук Н. В. Причини занепаду тваринництва та проблеми його відродження // Економіка АПК. - 2004. - № 11. - с. 70 - 75.;

Примак Ї.О. "Економіка підприємства": Навчальний посібник - К.: Вікар, 2001, - І87с. - (Вища освіта XXI ст.)

Руснак П.П., Аидрійчук В.В., Ільєнко А.А. "Економіка підприємства": 1 Підручник - 2003. - 256с.

Семенда Д. К. Стан та напрями розвитку молочного скотарства в Україні // Економіка АПК. - 2004. - № 5. - с. 39 - 43.;

Чугаєвська С. В. Фактори зниження собівартості виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 2004. - №5. - с.103 - 106.;

Чуприна О.А. «Головбух» № 52 (603), вересень 2008

Економіка підприємства / Руснак П.П., Андрійчук В.Г., Ільєнко А.А. та ін.; За ред.проф. Руснака П.П.. - Біла Церква, 2003.

Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного - К.: Феміна, 1995. -368с.

Єгорова О.В. Інтенсифікація виробництва продукції скотарства // Економіка АПК - 2001 - №3 - с.74-77.

Кузуб М.В. Калькулювання витрат в тваринництві // Економіка АПК - 2000 - №8 - с.15-19.

Калінчик М. В., Пилипець В.М. Підвищення ефективності тваринництва / За ред.. О. А. Богуцького, - К.: Урожай, 1983. - 64 с.

Касл Ю. Е., Бекнер М., Нельсон А. Ефективне фермерське господарство / Пер. с английского - М.: ВО Агропромиздат, 1992. - 495 с.

Потоково - цехова система виробництва молока / А. Т. Байдюк, Г. В.Звєрєва, О. І. Сергієчко та ін. - Львів: видавництво «Каменяр», 1981.

Мосійко В.І. Інтенсифікація молочного скотарства -М.: Агропромивидавництво, 1998 - с.402.

Мудрук Р.П. Роль культурних пасовищ у підвищенні економічної ефективності виробництва молока // Економіка АПК - 2000 - №11 - с.67-71.

Размещено на Allbest.ru