Удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ "Щербич" с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ "Літинський молокозавод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва

Кафедра розведення сільськогосподарських тварин і зоогігієни

Спеціальність 7.090102 «Технологія виробництва і переробки

продукції тваринництва»

Тема

Удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ «Щербич» с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ «Літинський молокозавод»

Виконавець

студентка V курсу С.В. Дячук

Науковий керівник

доцент В.О. Добронецька

Рецензент:

доцент Н.В. Гуцол

Вінниця, 2012р.

Реферат

Дячук Світлана Василівна

Удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ “Літинський молокозавод”.

Спеціальність 7.090102 “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”, ВНАУ, 2012.

Дипломна робота виконана на 78 сторінках, містить 27 таблиць, 5 рисунків, 32 джерела списку використаної літератури.

Метою написання дипломної роботи було проаналізувати технологію виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” та намітити шляхи її удосконалення.

При вирішенні поставлених задач нами була проведена оцінка основних складових технології виробництва молока в господарстві, яке розташоване в с. Багринівці Літинського району та розроблені елементи удосконалення молочного скотарства.

Об'єктом досліджень стало стадо великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.

Предметом досліджень - складові технології виробництва молока в умовах господарства.

Поголів'я великої рогатої худоби за 2011 рік складає 181 голову, із них 75 корів (42 % у структурі стада). Надій молока на 1 корову в 2011 році склав 4550 кг з вмістом жиру в молоці - 3,6 %, білку - 3,3 %. Валове виробництво молока склало 3415 ц. Товарність молока - 94,9 %.

За результатами економічних показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,04 ц корм. од., собівартість 1 ц молока - 216,0 грн.

Проектною технологією виробництва молока в господарстві передбачено: вихід телят за рік складе 95 голів, загальне поголів'я великої рогатої худоби складе 208 голів, нетелей - 13 голів, телиць до року і старше року, відповідно, 19 і 27 голів.

Валове виробництво молока на перспективу складе 3750 ц з товарністю 90,5 %.

ВСТУП

Основне завдання скотарства - це збільшення виробництва молока і яловичини. Досягти цього можна шляхом запровадження нових технологій направлених на підвищення продуктивності тварин, зменшення затрат ручної праці, підвищення якості продукції. Важливим питанням в технології виробництва молока є його якість, оскільки від неї залежить придатність молока як сировини для виробництва молочної продукції. Тому, щоб отримувати якісне молоко, яке відповідатиме встановленим стандартам, необхідно перш за все дотримуватись сучасної технології виробництва молока.

Одна з вимог, яка ставиться до молока полягає в тому, що молоко під час доїння корів повинно одразу надходити до молокопроводу і транспортуватись для подальшого очищення та охолодження в холодильнику.

В технології виробництва молока важливе значення займають всі процеси. У тваринництві технологічний процес пов'язаний з перетворенням поживних речовин корму за допомогою тварин у тваринницькі продукти і сировину. Тому, для того щоб технологічний процес перетворенням поживних речовин корму у тваринницьку продукцію відбувався з найменшими матеріальними витратами і були досягнуті високі показники продуктивності тварин, важливо створити для них такі умови, при яких тварини максимально проявлять свою продуктивність, та генетичний потенціал.

Отже, ефективність і рентабельність одержання молока залежить від величини удою, стабільного отримання приплоду, збалансованої за нормами годівлі корів на всіх етапах виробничого циклу, чітко організованих систем відтворення стада й утримання тварин. Це свідчить про те що питання технології виробництва молока є важливим і актуальним як для сьогодення так і в майбутньому.

Метою роботи передбачалось проаналізувати технологію виробництва молока та намітити шляхи її удосконалення в умовах молочно-товарної ферми ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського району.

Розділ 1. науково-теоретичні основи ведення галузі молочного скотарства (огляд літератури)

1.1 Технологічні властивості, склад та якість молока корів української чорно-рябої молочної породи

Молоко - це складна біологічна рідина, що виробляється молочною залозою самок ссавців. Воно є незамінним кормом для новонароджених тварин і цінним продуктом харчування для людини. Склад молока непостійний і залежить від породи тварин, періоду лактації, рівня годівлі, сезону року, техніки доїння, тощо.

До складу молока входить близько 250 основних компонентів, у тому числі 20 амінокислот білків, 25 основних карбонових кислот, кілька видів молочного цукру, 45 мінеральних речовин та мікроелементів, 25 вітамінів, значна кількість важливих для обміну речовин ферментів і гормонів, а також імунні тіла, пігменти, фосфатиди, стерини, лимонна кислота та гази [1].

За хімічною будовою молочний жир - це ефір триатомного спирту, і жирних кислот яких у молоці близько 150. Він - найцінніша складова його і визначає смакові якості та поживність останнього.

У сирому молоці молочний жир знаходиться у вигляді жирових кульок, покритих зверху ліпопротеїновими оболонками. В 1 мл. молока їх налічується 2-5 млрд. Протягом лактації кількість жирових кульок змінюється. На початку - в молоці їх менше і вони дещо більші, ніж у кінці лактації. В молоці жирномолочних корів вміст більших жирових кульок вищий. Розмір їх залежить від породи, періоду лактації, годівлі та інших факторів.

Якщо молоко має дрібні жирові кульки, воно смачніше і краще засвоюється організмом. Відносно невеликий розмір їх у молоці корів чорно-рябої породи, тому саме її й розводять у приміських зонах для одержання питного молока.

У молоці з більшими жировими кульками вищий вихід масла, оскільки дрібніші відходять при сепаруванні в молочні відвійки [9].

Білки молока синтезуються з амінокислот кількість яких у них досягає 20 і більше. Основним із білків молока є казеїн. Він становить 82 % від загальної їх кількості, альбумін - 12 і глобулін - 6 %. Казеїн, крім молока, ніде в природі не зустрічається й надає йому білого кольору та непрозорості. Під впливом кислот і сичужного ферменту він коагулює, що дає можливість виробляти з молока сири та кисломолочні продукти.

Після виділення з молока казеїну в сироватці залишаються альбумін і глобулін., які називаються сироватковими білками, їх використовують у фармацевтичній промисловості як основу для виготовлення білкових препаратів. Глобулін молока - це носій імунних властивостей, тому в молозиві його у 10-15 разів більше, ніж у молоці.

Молочний цукор (лактоза) є тільки у молоці. Він являє собою дисахарид, що складається з глюкози і галактози. У чистому вигляді - це кристалічний порошок білого кольору в 3-5 разів менш солодкий, ніж тростинний чи буряковий цукор. Нагрівання молока до температури понад 100°С робить його коричневим, а при 170-180°С спостерігається побуріння молока внаслідок карамелізації молочного цукру.

Лактоза відіграє важливу роль у виробництві кисломолочних продуктів. Внаслідок дії молочнокислих бактерій вона зброджується до молочної кислоти, яка від'єднує від молекули казеїну частину кальцію, і вивільнений казеїн випадає в осад. Процес молочнокислого бродіння можна спрямувати у бажаному для технолога напрямі.

До мінеральних речовин молока відносять солі, неорганічних та органічних кислот. У молоці міститься близько 80 елементів періодичної системи Менделєєва. Залежно від кількості їх поділяють на макроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, магній) і мікроелементи (залізо, мідь, кобальт, марганець та ін.).

Більше половини всіх мінеральних речовин молока становлять солі кальцію та фосфору. Кальцій у молоці знаходиться в розчинній (25 %) і колоїдній (75 %) формах, остання зв'язана з казеїном. Збільшення кількості розчинної форми кальцію й зменшення зв'язаної погіршують якість молока.

Фосфор, що міститься в клітинах молочної залози впливає на процес утворення багатьох компонентів молока. До 30 % органічного фосфору зв'язано з казеїном та оболонками жирових кульок. Важливою формою є фосфор, який входить до казеїн-фосфатного комплексу.

Мікроелементи - важливі складові ферментів, вітамінів і активують або інгібують діяльність багатьох із них.

У молоці містяться всі життєво необхідні вітаміни. Каротин і вітамін В2 надають йому і продуктам, виготовленим із нього, певного кольору. Вітамін С запобігає окисним процесам у молоці та маслі. У молоці, особливо, в молозиві, є імунні тіла, аглютиніни, опсоніни й гормони (окситоцин, тироксин та ін.) [6].

Утворення молока - це секреторний процес, в якому важливу роль відіграють епітеліальні залозові клітини - альвеоли та епітелій молочних ходів. Спочатку поглинаються попередники молока з крові, а в секреторних клітинах відбуваються біосинтез і виділення молокану порожнину алвеол. Для утворення 1 кг молока необхідно, щоб через вим'я пройшло 450-500 л крові.

Регулюють, секрецію молока нервова та гуморальна системи. Подразнення нервових закінчень дійок передається до гіпоталамуса, який у відповідь виділяє релізингормони. Дія їх на гіпофіз зумовлює виділення з аденргіпофіза пролактину, а Із задньої частини окситоцину. Перший гормон впливає на рівень секреції молока, а другий - на повноту молоковиведення.

Жир молока синтезується з жирних кислот, що утворюються в молочній залозі із жиру корму. Внаслідок бродіння у рубці з вуглеводів утворюються пропіонова, масляна та оцтова кислоти. Остання використовується на утворення жиру молока. Бродильні процеси залежать від структури раціону і фізичного стану кормів.

Якщо тваринам згодовують багато сіна, сінажу, силосу, то у їхньому рубці переважає оцтовокисле бродіння. Даванка великої кількості концкормів, подрібнених кормів у натуральному вигляді чи гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується вміст пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності молока. Гліцерин і жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової кислоти, що надходить із крові в секреторні залози альвеол.

Казеїн та альбумін синтезуються молочною залозою, оскільки у природі ніде вони не зустрічаються.

Глобулін молока і крові не різняться між собою, тому він може переходити - безпосередньо з крові. 30-45 % білків молока синтезуються за рахунок амінокислот, які надходять із кров'ю, а решта - за рахунок білків корму.

Вітаміни, ферменти, гормони і мінеральні солі безпосередньо переходять із крові в молоко, але це не фільтрація, а фізіологічне, активний процес.

При періодичному звільненні вим'я від молока процес молоко-утворення відбувається безперервно. Молоко, що утворилося в альвеолах, надходить до дрібних молочних проток, з яких формуються молочні канали. Останні зливаються й утворюють молочні ходи, які відкриваються в цистерну частки вим'я. Потім молоко надходить до цистерни дійки й дійкового каналу.

До моменту доїння у цистернах нагромаджується до 25 % молока, а після масажу чи умовно-рефлекторного подразнення - 85-97 %. Перехід молока з альвеолярного відділу в цистернальний називається молоко виведенням. При доїнні чи ссанні телям корови молоко виходить із вим'я. На молоковіддачу впливає гормон задньої частки гіпофіза окситоцин і дія його триває 5-6 хв., а потім окситоцин втрачає активність або руйнується гормоном кори наднирників адреналіном, і молоковіддача припиняється. Отже, корів, потрібно доїти швидко. Корови з різною продуктивністю мають неоднакову швидкість молоковіддачі. Ця ознака є спадковою і її можна використовувати при відборі й підборі тварин.

Технологічні властивості молока - це такі його фізико-хімічні показники, за оптимальних параметрів яких із нього за певної технології можна виробляти різні доброякісні молочні продукти. Такими показниками є:

- нормальні органолептичні властивості молока, відсутність вад смаку, запаху, кольору та консистенції;

- повноцінний біохімічний склад та оптимальні фізико-хімічні властивості;

- висока санітарно-гігієнічна якість;

- термостійкість;

- відсутність сторонніх домішок;

- оптимальні параметри сичужного зсідання.

Термостійкість молока - важлива технологічна властивість, яка характеризує його придатність до обробки за високої температури. Вона зумовлена переважно його кислотністю та сольовим балансом. При підвищенні кислотності молока внаслідок життєдіяльності молочнокислих бактерій знижується його термостійкість. Вона також залежить від рівноваги між катіонами % (кальцій, магній та ін.) й аніонами (цитрати, фосфати). Надлишок тих чи інших порушує сольову рівновагу біологічної рідини, що може призвести до коагуляції білків [5].

1.2 Фактори інтенсифікації виробництва молока

Розвиток науково-технічного прогресу і соціально-економічні фактори неминуче сприяють концентрації виробництва галузі молочного скотарства і її переведення на промислову основу [24].

Рівень концентрації залежить від багатьох факторів, таких як врожайність кормових культур, собівартість кормової одиниці, продуктивність корів, ефективність доїльної установки, розвиток транспортних засобів і дорожньої мережі та інші.

При концентрації молочного скотарства багато параметрів галузі поліпшуються, а деякі можуть погіршуватись. Вирішення питань племінної роботи з концентрацією поголів'я здійснюється краще, тому що в цих умовах ефективно проводиться селекція тварин для виявлення генетичних відмінностей.

З ветеринарної точки зору підвищення концентрації жуйних створює умови для швидкого поширення інфекційних захворювань; ускладнюється прибирання і утилізація гною.

У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6-7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства [15].

Технологія інтенсивного виробництва продукції повинна бути забезпечена інтенсивним кормовиробництвом і організацією повноцінної годівлі тварин. Тому що реалізувати генетичний потенціал тварин можна лише при оптимальних умовах годівлі і утримання.

Важливого значення повинно надаватись вирощуванню молодняку. Для отримання здорового високопродуктивного молодняку необхідною умовою є випасання його на організованих культурних пасовищах.

Важливе значення повинно надаватись організації багаторічних культурних пасовищ і зеленого конвеєра, загінного випасання, способів використання багаторічних культурних пасовищ і зеленого конвеєра.

Запровадження результатів науки і техніки краще проводиться у великих господарствах. У їхніх умовах краще організувати виробництво основане на прогресивному розвитку.

Особливі вимоги при інтенсивному виробництві висуваються до молочної худоби, Тварини повинні бути спроможними давати максимум продукції при низькій оплаті кормів, мати гарне здоров'я і міцну конституцію, резистентність до умов утримання, бути стандартними за напрямком і рівнем продуктивності.

Обмін речовин у тварин має забезпечувати ефективне використання поживних речовин і раціонів у першу чергу на утворення молока. Цього можна досягти лише від тварин які відселекційованих на високу молочність і велику живу масу, що дозволяє організму переробляти велику кількість різноманітних кормів у продукцію [23].

Дослідження і практика підтверджують, що великі ферми, на яких застосовується комплексна механізація й автоматизація виробництва, більш ефективні ніж дрібні. При визначенні потужності ферми необхідно враховувати, що собівартість продукції починає зростати через збільшення транспортних витрат. Чим крупніша ферма, тим більші площі займають кормові сівозміни, збільшуються відстані перевезень, а отже і транспортні витрати. Тому визначають раціональні розміри ферм з допомогою розрахунків, за основний критерій беруть найменшу суму змінних витрат. Найбільше забезпечує високі техніко-економічні показники ферма на 400 корів.

Важливим питанням є збереження природних якостей кормів за вмістом у них поживних речовин; поліпшення цих якостей у процесі підготовки кормів, створення однорідного за своїми фізико-хімічними властивостями корму; використання раціонів, насичених високоякісними грубими і соковитими кормами при оптимальній витраті комбікормів-концентратів; для поліпшення використання кормів і зниження витрат праці на їх роздавання доцільно мати спеціальні кормоцехи; забезпечення групового нормування й індивідуального дозування кормів залежно від продуктивності тварин і фізіологічного стану; дбайливе і ощадливе відношення до кормів у процесі їх заготівлі, збереження, використання.

В основу промислової технології виробництва молока повинен бути покладений принцип уніфікації, тобто ідентичні умови утримання й обслуговування всіх груп тварин - починаючи від телят і кінчаючи дорослою худобою.

Найбільш повно вимогам уніфікації відповідає система безприв'язного-боксового утримання молочної худоби.

Основними недоліками, виявленими в процесі експлуатації молочних комплексів, такі: відсутність чіткого економічного уявлення про оптимальний технологічний процес з урахуванням зональних та інших факторів; будівництво за застарілими проектами; відставання кормової бази від запланованих кількісних об'ємів виробництва; тривале комплектування комплексу ремонтним молодняком; низька якість худоби при комплектуванні; у проектах недостатньо враховуються наукові досягнення і передовий досвід [22].

1.3 Племінна робота в молочному скотарстві

Племінна робота - це зоотехнічні заходи й методи селекції, спрямовані на якісне вдосконалення існуючих і створення нових високопродуктивних порід тварин різних видів. Продуктивність - основна якість сільськогосподарських тварин, завдяки якій їх розводять і оцінюють за кількістю та якістю продукції від однієї тварини за відповідний проміжок часу. Продуктивність сільськогосподарських тварин залежить від індивідуальних, видових, породних, та спадкових особливостей, а також від годівлі та утримання [3].

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молочної та м'ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зниження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний обік. В удосконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Розмноження і цілеспрямоване вирощування високопродуктивних тварин - визначальні у сільгосппідприємстві. Одночасно із цим звертають увагу на такі селекційні ознаки, як конституція, екстер'єр, розвиток, вік досягнення найвищої продуктивності, життєздатність. Тварини повинні бути конституційне міцними, без екстер'єрних вад, не схильними до захворювань. У молочному скотарстві селекцію ведуть на поліпшення морфологічного складу вим'я та збільшення швидкості молоковіддачі [1].

Племінна цінність тварин залежить від породності, походження, якості потомства і продуктивності. Породистих особин заносять до Державних книг племінних тварин.

Молочних корів оцінюють і відбирають за молочною продуктивністю, типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю молоковіддачі, походженням; бугаїв - типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю росту, походженням; молодняк - типом будови тіла, походженням [19].

Молочну продуктивність корів оцінюють за надоєм, кількістю молочного жиру та білка за 305 днів лактації. Одночасно враховується характер лактаційної кривої. Молочність оцінюють за показниками першої й кращої лактації, сумою перших трьох лактацій, надоєм за все життя. Тип будови тіла корів і бугаїв визначають за 100-бальною шкалою оглядом тварин і зменшенням кількості балів за окремі статі екстер'єру залежно від розвитку та відповідно до особливостей порід.

Оцінювання корів і бугаїв за живою масою здійснюють за мінімально встановленими вимогами до кожної породи: корів залежно від кількості отелень, бугаїв певного віку.

Бонітування - це оцінювання племінних, продуктивних і екстер'єрних якостей тварин, яке щороку провадять у племзаводах, племгоспах, на племфермах господарств, племрепродукторах. Бонітування щорічно проводить комісія у складі досвідчених спеціалістів Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телиці та племінні бугайці. Тварин оглядають, зважують, промірюють, використовуючи матеріали зоотехнічного обліку [4].

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план парування та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно проведений підбір не тільки закріпляє, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію.

В.І. Костенко встановив, що у племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір, тобто до кожної корови підбирають бугая-плідника з урахуванням його належності до певної лінії та родини. У не племінних господарствах застосовують груповий підбір. До маточного поголів'я, виходячи з генеалогії стада, підбирають 2-3 бугаїв і закріплюють їх на два роки [18].

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплектування стада племінними тваринами, визначають кількість молодняку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації іншим господарствам.

Г.К. Бусенко, В.Д. Столюк, стверджують, що у створенні нових і вдосконаленні існуючих порід великої рогатої худоби застосовують чистопородне розведення, відтворне та ввідне схрещування [5].

Продуктивні та племінні якості молочних порід поліпшують за рахунок генофонду голштинської, червоної датської порід.

Для правильної організації племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі ведуть зоотехнічний і племінний облік. Основними обов'язковими формами обліку в племінних господарствах є книга заводських записів, журнали-осіменіння, запуску та отелення, вирощування племінного ремонтного молодняку, облік надоїв, годівлі та витрати кормів.

Розведення високопродуктивних племінних тварин завжди перспективне, оскільки за такого підходу в сільгосппідприємстві виробляють молоко і м'ясо і реалізують цінний племінний молодняк. Це можна забезпечити чистопородним розведенням. Якщо тварини помісні, застосовують вбирне схрещування [23].

За певних умов доцільно практикувати промислове схрещування, осіменяючи корів і телиць молочного напрямку продуктивності спермою м'ясних бугаїв. Одержані помісі здатні збільшити прирости живої маси на 10-15 %, підвищити забійний вихід на 5-7 і зменшити витрати кормів на виробництво м'яса на 8-12 %.

1.4 Системи утримання корів на фермах

Як стверджують Г.М. Калетнік, М.Ф Кулик, В.Ф. Петриченко та ін., утримання сільськогосподарських тварин передбачає систему організаційно-господарських заходів спрямованих на забезпечення найкращих умов життя тварин і отримання від них запланованої продуктивності при найменших затратах праці, коштів [13].

Для утримання худоби застосовують дві системи: цілорічну стійлову і стійлово-пасовищну. При цілорічній стійловій системі для корів організовують активний моціон: щоденні прогулянки на відстань не менше 2 км. Для сухостійних корів у всіх випадках доцільно передбачати використання пасовищ.

При утриманні худоби передбачають такі способи; прив'язний (з відпочинком у стійлі) і безприв'язний (з відпочинком у боксах, комбібоксах, на глибокій підстилці, на щілинних підлогах).

Прив'язний спосіб утримання худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив'язь. Протягом дня тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох годин, годівля і напування худоби проводиться в стійлах.

Для фіксації корів використовують автоматичні прив'язі. Для підстилки в приміщеннях застосовують здрібнену солому, деревні опилки. Встановлено автопоїлки. Роздача кормів проводиться мобільними кормороздавачами. Гній видаляється скребковим конвеєром та іншими механізмами.

Цілорічне стійлове утримання дозволяє в літній період годувати тварин на вигульно кормових майданчиках. Доїння корів проводити в стійлах або в доїльних приміщеннях.

При безприв'язному утриманні тварин розміщують групами на глибокій підстилці або в обладнаних боксах (комбібоксах), які забезпечують їм сухе лігвище при мінімальних витратах підстилки або навіть без неї. Годівлю тварин організовують у приміщеннях з годівниць, розміщених у секціях, де худоба міститься, чи на спеціальних кормових майданчиках [4].

Як свідчить Д.В. Білай, на молочних фермах варто застосовувати потоково-цехову систему виробництва молока. Залежно від фізіологічного стану тварин утворюють такі цехи: отелень (родильне відділення); роздоювання; виробництва молока; сухостійних корів (утримують, як правило, безприв'язно). Допускається об'єднання цехів роздоювання і виробництва молока [2].

У родильних відділеннях корів також утримують на прив'язі. Кількість скотомісць у відділенні розраховане на 10-12 % загального поголів'я молочного стада.

При прив'язному утримання більш раціональним є доїння корів у стійлах. Досвід використання доїльних залів при прив'язному утриманні свідчить про те, що хоч продуктивність праці доярок при цьому підвищується, витрати праці в цілому на 1 ц молока практично не знижуються [1].

Існують різні варіанти технології з безприв'язним утриманням з урахуванням особливостей організації відпочинку тварин: на глибокій довго незмінній підстилці в індивідуальних боксах, розміщених у тому ж приміщенні [11].

Безприв'язне утримання корів на глибокій довго незмінній підстилці характеризується тим, що тварини відпочивають у приміщеннях на цій підстилці. Гній убирається бульдозером періодично один-два рази на рік з вигульних майданчиків. Підвищується продуктивність праці в 3-4 рази в порівнянні з прив'язним утриманням тварин. Залежно від фізіологічного стану і величини надоїв корови поділені на однорідні групи по 100 голів. Кожна група має свою секцію в приміщенні для відпочинку і на вигульно-кормовому майданчику.

У секції на майданчику розташовані годівниці для силосу і зелених кормів, навіс-сховище для річного запасу грубих кормів, групові автопоїлки. Силос і зелену масу роздає в годівниці тракторист за допомогою мобільного кормороздавача. Корови протягом доби мають вільний доступ до кормів і води. Грубі корми, що зберігаються під навісами, періодично підкидається до кормових ґрат. Концентрати видаються коровам під час доїння. Доять корів два рази на день. Як підстилку використовують солому.

Безприв'язно-боксове утримання корів у порівняння з традиційним прив'язним забезпечує скорочення затрат у технологічному процесі майже вдвічі. При боксовому утриманні корів поліпшується гігієнічний стан місць утримання і самих тварин, знижуються затрати на прибирання боксів і очищення корів, підвищується продуктивність тварин.

Безприв'язно-боксове утримання корів залежно від організації відпочинку і годівлі тварин поділяється на: безприв'язно-боксове утримання із годівлею в тих же приміщеннях без фіксації тварин; безприв'язне утримання в комбібоксах без фіксації, у них відбувається годівля і відпочинок тварин; безприв'язно-боксове утримання з режимною годівлею тварин у “їдальні”.

Безприв'язно-боксове утримання з годівлею у тих же приміщеннях без фіксації тварин забезпечує скорочення затрат праці на виробництво молока.

Прив'язна система утримання має ряд позитивних переваг, серед яких індивідуальна годівля і утримання тварин, що дозволяють значно підвищувати молочну продуктивність шляхом індивідуального роздою і нормованої годівлі кожної тварини. Але дана система вимагає великих затрат праці на обслуговування тварин, при цьому не досить ефективно використовуються сучасні машини і механізми [14].

При безприв'язному утриманні різко зростає продуктивність праці, є перспективи подальшого удосконалення виробництва з комплексу елементів.

Сутність потоково-цехової системи виробництва молока - найбільш повно враховувати біологічні особливості тварин і сучасну організацію праці. Зазначена система виробництва молока ґрунтується на цеховій організації виробництва і внутрішньофермерській спеціалізації [3].

У цеху сухостійних корів тварини розмішуються без прив'язі в секціях з боксами і вільним виходом на кормові вигульні майданчики з твердим покриттям. Корови знаходяться в цеху за 50 днів до отелення. При безприв'язному утриманні кращим способом обліку для тварин є використання нашийників з цифровими номерами. Рух тварин з цеху відображається на спеціально обладнаному стенді. Оптимальний розмір технологічної групи - до 50 корів.

Цех отелення корів має передродову, родову і післяродову секції. Тут тварини знаходяться 25-10 днів до отелення і 15 днів після цього, тут їх готують до отелення. У дородовій секції корови утримуються на прив'язі. Годівля індивідуальна, з урахуванням їх стану вимені.

З настанням передродових ознак корів переводять у родову секцію, що обладнана родильними боксами, з цегельними чи дощатими стінами, висотою не більше 1,5 м. Площа їх не менш 5 кв. м. У боксі обладнується годівниця і автопоїлка. У родильній секції корова знаходиться не більше двох днів, залежно від стану організму. Після цього її переводять у післяродову секцію, а у випадку родових ускладнень - у стаціонар для лікування [4].

У післяродовій секції корів утримують 15 днів на прив'язі. Особливу увагу приділяють догляду за вим'ям з метою профілактики маститів.

У цеху роздоювання і запліднення корів утримують 90-120 днів. Тут їх роздоюють до максимальної продуктивності і намагаються зберегти досягнутий високий надій тривалий час. У цей же період корів осіменяють, витримуючи оптимальний сервіс-період.

У цеху виробництва молока (приблизно 190 днів) від корови намагаються одержати високу продуктивність і вчасно здійснити запуск перед новою лактацією. Утримання корів-групове безприв'язне, з доїнням на доїльних майданчиках або прив'язне.

Таким чином, потоково-цехова система виробництва молока найбільш повно відповідає біологічним властивостям тварин і організаційним режимам технологічного процесу.

1.5 Напрямки збільшення продуктивності молочного скотарства

Ефективність ведення молочного скотарства залежить від багатьох факторів, основними з яких є: рівень генетичного потенціалу породи, годівля тварин різного віку, технологія їх вирощування, утримання та використання.

Відомо, що в нормальних умовах близько 35 % фенотипового прояву молочної продуктивності корів зумовлюється годівлею та утриманням, 25% - впливом спадкових факторів, 25 % - станом здоров'я та ветеринарними чинниками і 15% - віком та порою року.

Однак, при надоях від корови до 3000 кг рік за лактацію питома вага факторів годівлі зростає до 60-65 %, а спадкових - зменшується до 15-18 %, технологічні й організаційні складають 17-20 %. З підвищенням продуктивності тварин до 4000-5000 кг суттєво змінюється співвідношення впливу вищезазначених чинників: питома вага селекційних та спадкових зростає до 30-35 %, а повноцінність годівлі знижується до 50-53 %, технологічні й організаційні фактори залишаються на рівні 15-20 %.

Таким чином, щоб підвищити генетичний потенціал продуктивності та, зокрема, молочну продуктивність корів, потрібно постійно проводити в сільськогосподарських підприємствах ряд господарсько-зоотехнічних та селекційних заходів, щоб кожне наступне покоління тварин було кращим, продуктивнішим від попереднього. До цих заходів, у першу чергу, відносяться:

Вирощування ремонтного молодняку. Його необхідно проводити за такою схемою, щоб телички у 16-18-місячному віці мали живу масу 350-380 кг (це стандарт української чорно-рябої молочної, української червоно-рябої молочної, симентальської та інших порід). Тоді середньодобові прирости ремонтних телиць складатимуть в середньому 650 г. При такій живій масі, тобто коли вона становить 70 % маси тіла повновікових корів, їх потрібно штучно осіменяти.

Рядом дослідників встановлено, що жива маса телиць при першому осіменінні істотно впливає на подальшу молочну продуктивність. Так, при осіменінні телиць живою масою 350 кг, надій за першу лактацію становитиме приблизно 3500 кг молока, при масі 380 кг можливий надій - 4000 кг, 400 кг надій може становити 6000 кг молока і більше [7].

Встановлено, що корови-первістки вказаних порід, які розтелилися у 27-місячному віці, повинні мати живу масу не менше 490-500 кг. Якщо їх маса буде на 10-15 кг меншою, то втрати молока за першу лактацію становитимуть до 300 кг, а якщо жива маса буде меншою на 20-25 кг, тоді за першу лактацію буде недоодержано до 500 кг молока [25]. Крім того, доведено, що вартість вирощування молочної корови, яка була плодотворно осіменена у 24-місячному віці, на 42 % вища порівняно з витратами на вирощування тварин при заплідненні у 16 місяців. Пізнє осіменіння призводить до значних перевитрат кормів. Якщо отелення у первістки наступає у 36-місячному віці, то кількість кормових одиниць, порівняно з отеленням у 28 місяців, збільшується на 22 %. У 28 місяців при живій масі первістки 400 кг за цей час витрачаються 3700 к. од., а в 36-місячному віці - 4500 к. од. (+ 800 к. од.). Одночасно, при недостатній годівлі телиць збільшуються й інші витрати на 25-30% [24].

Пізнє осіменіння телиць також негативно впливає на їх запліднення. Якщо запліднення у 16-18 місяців живою масою 380-400 кг знаходиться в межах 80 %, то у 21-місячному віці й старше - лише 50 %.

Нормована повноцінна годівля. Особливо важливо добре годувати тільних корів та нетелей. У цей час материнський організм приймає на себе весь негативний вплив довкілля і є своєрідним буфером між ним та плодом. Зміна обміну речовин материнського організму зумовлює відповідні зміни в обміні речовин та напрямі розвитку плода. Відомо, що коли період до запліднення та перша чверть тільності корів триває при високих надоях і повноцінній годівлі, то понад 90% народжених теличок відзначаються добрим апетитом, міцною конституцією та виростають високопродуктивними коровами. І навпаки, коли запліднення корів відбувається у другій половині лактації в умовах неповноцінної годівлі, тоді біля 40 % народжених теличок у подальшому стають коровами менш продуктивними, ніж їх матері та ровесниці.

У зв'язку з цим, у стійловий період у раціон корів потрібно включати доброякісні грубі й соковиті корми з помірним використанням концентрованих. На 1 корм. од. раціону тільної корови повинно припадати 110-120 г перетравного протеїну. Клітковини в сухій речовині корму повинно бути на рівні 24-28 %. При її нестачі у корів порушуються процеси травлення. На 100 г перетравного протеїну повинно припадати 80-100 г цукру та 100-120 г крохмалю. Особливо інтенсивно в організмі тварин у сухостійний період відбувається мінеральний обмін. Тому на 1 корм. од. в раціоні необхідно включати не менше 7-8 г кальцію, 5,8-6,0 г фосфору і 40-50 мг каротину, а також мікроелементи (залізо, марганець, мідь, цинк, кобальт, селен, йод) та вітаміни А, Д, Е.

Повноцінна годівля корів і нетелей в останні місяці тільності необхідна не тільки для нормального росту плода, а й для нагромадження в його тілі ліпідних резервів до народження, а в матері - для формування якісного молозива. Крім того, тільні тварини в сухостійний період нагромаджують енергетичні та білкові резерви для майбутньої лактації.

Відбір і підбір. Відомо, щоб відбулося генетичне поліпшення тварин окремого стада чи породи в цілому, необхідно отримувати нащадків від кращих батьків за господарсько-корисними ознаками і вибракувати зі стада тварин із небажаними ознаками (низька продуктивність, невідповідність типу породи, екстер'єрні вади і недоліки тощо). Тому вирішальна роль в одержанні нащадків бажаного типу належить добору та підбору. Добір - це лише початок селекції. Відповідальним етапом селекції є організація і проведення підбору. Добір та підбір між собою так тісно зв'язані, що їх не можна відділити один від одного і співставити. Кожний з цих методів потребує підкріплення один одним, але замінити один одного не може.

Підбір без добору - неповноцінний, але й добір без підбору - малоефективний (безсистемне спаровування навіть найкраще відібраних, але погано поєднуваних між собою тварин не дає бажаних результатів). Слід пам'ятати, що добір - це аналіз стада, а підбір - це синтез генотипів, формування тварин бажаного типу. Добір та підбір - це послідовні ланки єдиного процесу, який спрямований на якісне удосконалення стад і породи в цілому.

Штучне осіменіння тварин. У господарствах потрібно 100 % осіменяти все поголів'я корів і телиць з використанням в основному бугаїв-поліпшувачів. Також старатися охопити штучним осіменінням максимальну кількість корів і телиць в індивідуальних господарствах. Тільки при такій постановці питання можна очікувати покрашення масиву худоби в господарстві, селі, районі, області.

Враховуючи наші непрості економічні умовив сільському господарстві, зокрема у тваринництві, потрібно проводити селекційно-племінну роботу з молочними стадами так, щоб секційний ефект за покоління складав приблизно 250-300 кг, тоді ефект селекції за надоєм протягом року становитиме 50-60 кг молока.

Цього можна досягти при умові широкого впровадження у скотарстві штучного осіменіння не тільки корів, але й телиць, тому що вплив бугаїв на покращення продуктивності стада є значно вищим, ніж корів. Необґрунтоване і непереконливо висловлюють свої припущення деякі спеціалісти щодо недоцільності осіменіння телиць, так як, на їхню думку, приплід від них небажано використовувати для поновлення стада, а також сам процес осіменіння є складним.

Це не зовсім так, бо якщо на теличку є племінна карточка - Ф-2 мол., де вказано її походження, а після отелу її продуктивність за першу лактацію становить 85 % продуктивності повновікових корів стада (її можна вирахувати і за 90 днів лактації, перемноживши надій за цей період на коефіцієнт 2,45) то таку корову-первістку необхідно залишити для відтворення. Кращим методом штучного осіменіння корів та телиць є цервікальний з ректальною фіксацією шийки матки. Він забезпечує запліднення корів 55-60 %, телиць - 75-80 %. Це достовірні дані, які одержані на Львівщині внаслідок аналізу запліднення корів і телиць від першого осіменіння різними методами на загальному поголів'ї понад 10 тис. Непридатним для осіменіння телиць є мано-цервікальний метод осіменіння, та й поширення цього методу в області незначне.

Висновки з огляду літератури

Для підвищення молочної продуктивності худоби крім організації достатньої і повноцінної годівлі слід створити належні умови утримання тварин, проводити племінну роботу направлену на підвищення молочної продуктивності, здійснювати ветеринарні заходи спрямовані на профілактику виникнення і поширення хвороб, своєчасне лікування тварин, планувати виробництво молока в господарстві. При плануванні молочної продуктивності враховують вік корів, час останнього отелу і осіменіння, дати передбачуваного запуску і отелу, надій за попередню лактацію.

Для забезпечення безперебійного виробництва молока протягом всього року необхідно створити в господарстві належну кормову базу, яка забезпечувала потреби всього наявного в господарстві поголів'я корів в кормах.

Технологія виробництва молока характеризується залежно від системи утримання і використання тварин високою механізацією й автоматизацією виробничих процесів, великою концентрацією і спеціалізацією в галузі скотарства, виконання чіткого ритму і такту підприємства на задану продуктивність, застосування наукової організації праці.

Дотримання ветеринарно-санітарних вимог на тваринницьких фермах передбачає проведення комплексу заходів, які спрямовані на запобігання виникненню й недопущенню поширення інфекційних та інвазійних хвороб тварин, спільних для людини і тварин, а також отримання тваринницької продукції високої санітарної якості.

Якість молока суттєво залежить від своєчасної первинної обробки молока. При правильно і своєчасно проведеній первинній обробці зберігаються початкові властивості свіжовидоєного молока.

РОЗДІЛ 2.Матеріал, умови і методика виконання роботи

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Метою написання дипломної роботи було проаналізувати технологію виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” та намітити шляхи її удосконалення.

Об'єктом досліджень стало стадо великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.

Предметом досліджень - складові технології виробництва молока в умовах господарства.

ФГ “Щербич” с. Багринівці засноване на взятих в оренду майнових паях та земельних ділянках працівників господарства.

В рослинництві господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, які займають 59,8 % загальної посівної площі, в тваринництві на виробництві молока та свинини.

Клімат в зоні розміщення господарства помірно-континентальний. Зима переважно м'яка, весна затяжна і, як правило, волога, літо жарке. Середньорічна температура +10,5°С (максимальна +28°С, мінімальна - 30°С). Осінь тепла, із значними опадами. За рік в середньому випадає 550-560 мм опадів, основна кількість яких (більше 75 %) приходиться на теплу (квітень-листопад) пору року.

Вегетативний період у рослин триває 180-200 днів. Ґрунти переважно чорноземні. В цілому природно-кліматичні умови даної зони сприяють вирощуванню на землях господарства високих і стабільних урожаїв більшості сільськогосподарських культур.

Площа сільськогосподарських угідь в господарстві в даний час складає 1488 га і в останні роки зменшилась на 20 га, в основному за рахунок передачі частини землі в підпорядкування селищної ради. Під ріллею в 2011 році було зайнято 1381 га або ж 92,8 % загальної земельної площі (табл. 1).

Таблиця 1.Склад та структура земельних угідь

Показник	Площа, га
	2010 р.	%	2011 р.
Всього земель	1508	100	1488
Сільськогосподарські угіддя, в т.ч.	1508	100	1488
рілля	1398	92,7	1381
багаторічні насадження	-	-	110

В структурі посівних площ, під цукровим буряком зайнято лише 2,7 %, оскільки площа у 2011 році зменшилась на 102 га порівняно з попереднім, кормові коренеплоди становлять лише 0,4 % або 4 га. Однак на 134 га підвищено площу під ріпак, який в структурі займає 270 га або 27,8% (табл. 2).

Таблиця 2. Структура посівних площ

Показник	2010 рік	2011 рік	±
	га	%	га	%
Зернових та зернобобових, всього	655	64,3	580	59,8	-75
в т.ч. пшениця озима	326	32,0	370	38,1	+44
ячмінь ярий	324	31,8	210	21,7	-114
овес	5	0,5	-	-	-5
Технічних, всього	271	26,19	296	30,5	225
цукрові буряки	128	12,6	26	2,7	-102
ріпак	136	13,4	270	27,8	+134
Овочі відкритого ґрунту	7	0,7	-	-	-7
Плоди (зерняткові, кісточкові)	90	8,8	90	9,3	-
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	2	0,2	4	0,4	+2
Всього, земель	1025	100	970	100	-48

Отже, необхідно підвищити посівні площі під кормові культури, цукрові буряки. У 2011 році площ під однорічні та багаторічні трави, кукурудзу не було виділено, що відповідно знижує рівень годівлі тварин. Не вирощують в господарстві і таких культур як овес, горох, сою.

Використовуючи дані посівних площ та валового збору врожаю, важливо проаналізувати урожайність кормових культур, що представлено у таблиці 3.

Аналіз таблиці 3 свідчить про те, що середня урожайність основних сільськогосподарських культур дещо підвищилась. Так, урожайність зернових культур у 2011 році суттєво не змінилась і становила 29,6 ц/га, підвищилась урожайність цукрових буряків - на 84,5 ц/га.

Але урожайність цих культур все ж таки залишається низькою. Суттєво зменшився даний показник і по кормових коренеплодах від 313 до 108,5 ц/га.

Таблиця 3. Урожайність кормових культур

Показник	Урожайність, ц/га	±
	2010 рік	2011 рік
Зернові, в середньому	27,6	29,6	+2,0
в т.ч. пшениця озима	31,5	28,3	-3,2
ячмінь ярий	23,7	32,0	+8,3
овес	23,0	-	-
Технічних, всього
цукрові буряки	154,9	239,4	+84,5
ріпак	14,9	10,1	-4,8
Плоди (зерняткові, кісточкові)	16,5	79,5	+63,0
Овочі відкритого ґрунту	99,3	-	-
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	313	108,5	-204,5

Отже, в господарстві необхідно змінити структуру посівних площ сільськогосподарських культур, вжити заходів щодо підвищення їх урожайності, зокрема виділити площі під кукурудзу, однорічні та багаторічні трави на зелений корм, сіно, сінаж, а також покращити якість кормів та підготувати їх до згодовування.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні особливу актуальність набувають питання забезпечення продовольчої безпеки держави від кон'юнктури ринку, що обумовлює необхідність постійного пошуку шляхів збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницької.

Молочне скотарство є ведучою галуззю тваринництва. Воно характеризується як зростанням чисельності поголів'я, так і подальшим зростанням продуктивності, збільшенням обсягів виробництва молока. Сучасне молочне скотарство базується на використанні високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, які мають генетичний потенціал продуктивності на рівні 5000-7000 кг і більше молока на корову за рік та пристосовані до тривалого інтенсивного використання [29].

Поголів'я великої рогатої худоби за 2011 рік складає 181 голову, із них 75 корів (42 % у структурі стада). Надій молока на 1 корову в 2011 році склав 4550 кг з вмістом жиру в молоці - 3,6 %, білку - 3,3 %. Валове виробництво молока склало 3415 ц. Товарність молока - 94,9 %.

За результатами економічних показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,04 ц корм. од., собівартість 1 ц молока - 216,0 грн. (табл. 4).

Таблиця 4. Основні виробничі показники тваринництва

№ п/п	Показник	Роки
		2009	2010	2011
1	Поголів'я великої рогатої худоби, гол.	108	168	181
2	Поголів'я корів, гол.	42	58	75
3	Валове виробництво молока, ц	1694	2856	3415
4	Надій молока на 1 корову, кг	4030	4925	4550
5	Товарність молока, %	57,6	82,1	94,9
6	Реалізовано натурального молока, ц	976	2346	3242
7	Вміст жиру, %	3,60	3,60	3,62
8	Вихід телят на 100 корів, %	79	89	82
9	Середньодобовий приріст великої рогатої худоби, г	715	715	760
10	Витрати кормів на 1 ц молока, ц/корм. од.	1,32	0,89	1,04
11	Затрати праці на 1 ц молока, ц/корм. од.	7,0	6,0	6,7
12	Собівартість 1 ц молока, грн.	124	127	216
13	Прибуток від реалізації 1 ц молока, грн.	161	185	265
14	Поголів'я свиней, гол.	86	210	785

Господарство за останні три роки мало позитивну динаміку товарності молока, 2011 рік має переваги над 2009 роком на 37,3 %, що є дуже добрим показником економічно розвитку підприємства.

Також, намітилась позитивна динаміка валового виробництва молока, в 2011 р. цей показник на 1721 ц вищий порівняно з 2009 р. Поголів'я великої рогатої худоби, також, збільшилось порівняно з 2009 р. на 73 голови. Середньодобові прирости живої маси великої рогатої худоби покращились на 45 г і в 2011 р. становлять 760 г.

Всі ці показники підтверджують, що господарство розвивається.

ФГ “Щербич” планує в майбутньому нарощувати об'єми виробництва, зокрема: збільшити поголів'я корів дійного стада та збільшити, також, надій на корову.

2.2 Методика виконання роботи

Матеріалами для проведення аналізу у господарстві послужили річні звіти виробничо-фінансової діяльності, виробничо-фінансові плани, первинна документація зоотехнічного обліку за останні три роки.

Для написання першого розділу, що виділяє основні складові впливу на успішне ведення молочного скотарства було використано 32 джерела.

Аналіз існуючих раціонів для дійних корів проводили на основі норм годівлі і показників про деталізовану поживність кормів та практичних рекомендацій І.І. Ібатулліна [12].

Економічну ефективність ведення молочної галузі досліджували за загальноприйнятими методами, за допомогою методичних вказівок з економічного обґрунтування для студентів факультету ТВ і ППТ [15].

В загальному робота виконувалась і оформлялась згідно визначеної М.І. Гильом [7] методики.

Метою написання даної роботи був аналіз господарської діяльності і виробництва тваринницької продукції у ФГ “Щербич” с. Багринівці Літинського району та розробка шляхів покращення виробництва молока з подальшою його переробкою.

Для досягнення мети дипломної роботи було поставлено наступні завдання:

ь провести теоретичне обґрунтування теми на основі літературного пошуку;

ь проаналізувати окремі елементи технології виробництва продукції тваринництва в даному господарстві;

ь провести розрахунки із забезпечення кормами стада великої рогатої худоби;

ь після аналізу технології виробництва молока та існуючих раціонів розробити та рекомендувати збалансовані повноцінні раціони для дійних корів;

ь зробити продуктовий розрахунок для виробництва запланованих молочних продуктів;

ь дати економічну оцінку проекту, зробити висновки та пропозиції.

РОЗДІЛ 3. удосконалення технології виробництва молока в умовах ФГ “Щербич” с. багринівці літинського району з подальшою його переробкою на ВАТ “літинський молокозавод” (розрахунково-технологічна частина)

3.1 Зоотехнічний аналіз стада

ФГ “Щербич” спеціалізується на виробництві молока та свинини. Породний склад великої рогатої худоби представлений українською чорно-рябою молочною породою. Дана порода корів відрізняється хорошим здоров'ям, відтворною здатністю, використанням кормів. Наявність і продуктивність худоби в господарстві представлені в таблиці 5.

Таблиця 5. Наявність поголів'я та продуктивність скотарства

Показник	Роки
	2009	2010	2011
Всього великої рогатої худоби, гол	108	168	181
В тому числі корів, гол.	42	58	75
Надій на одну корову, кг	4030	4925	4550
Середньодобові прирости великої рогатої худоби, г	715	715	760
Вихід телят на 100 корів, %	79	89	82

На даний час в господарстві нараховується 181 голова великої рогатої худоби, з них 75 голів корів. Удій на одну корову складає 4550 кг молока за лактацію (рис. 1), що на 50 кг більше, порівняно з 2009 роком. Підвищились середньодобові прирости великої рогатої худоби на 45 г і становлять 760 г. Вихід телят на 100 корів досить низький і на даний час становить 82 % (рис. 2).

В господарстві застосовують стійлово-пасовищну систему утримання корів. Стійлово-пасовищна система утримання є ефективною тому, що невелике поголів'я корів можна забезпечити культурними багаторічними пасовищами поблизу ферми, виділивши для цього 30-60 га землі і використовуючи органічні добрива.

Рис. 1. Молочна продуктивність корів, кг

До зими корівники і телятники ремонтують, білять в середині вапном, цементні і асфальтовані підлоги вкривають дерев'яними змінними настилами, перевіряють вентиляцію, ремонтують водопровідну систему. Узимку температуру в корівнику підтримують на рівні 10-12°С. Корівники дворядні при цегляних стінах, дерев'яних стильових перекриттях, загальній площі не менше 8 м2, теплих підлогах, природній освітленості.

Важливим організаційно-зоотехнічним заходом для прискореного відтворення стада є правильно складений план парувань, запуску і отелень. Цей план є оперативним документом, який складають на один рік за календарними місяцями. Перехід від сезонних весняно-літніх отелень на рівномірні цілорічні дає можливість прискорити темпи відтворення стада.