Технологія вирощування картоплі

Шляхи підвищення врожайності картоплі, зниження витрат і собівартості її виробництва за допомогою комплексної механізації галузі. Садіння, догляд за посівами та технологія збирання картоплі. Розробка технологічної карти на міжрядний обробіток картоплі.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2011
Размер файла 104,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Для надійного забезпечення населення картоплею необхідно щоб її урожайність становила близько 200 ц/га, а валовий збір - 90-92 млн. т.

Таких обсягів виробництва можна досягти, зокрема, за рахунок:

освоєння спеціалізованих сівозмін, в яких картопля займає до 30-35%, переважно на легких і середніх за механічним складом окультурених ґрунтах;

освоєння зональних наукових систем землеробства, в яких передбачено внесення підвищених доз органічних добрив та інтегрований захист посівів картоплі від хвороб, шкідників і бур'янів;

використання культиваторів і гребенеутворювачів, комплексу машин для обробітку ґрунтів, засмічених камінням, протруювачів для насінних бульб;

введення виробничих потужностей по переробці картоплі.

Одним із головних шляхів підвищення врожайності картоплі, зниження витрат і собівартості її виробництва е комплексна механізація галузі. Проте якість техніки, що виготовляє промисловість, залишається низькою. Дослідженнями встановлено, що комплекс машин для потокового збирання картоплі в цілому пошкоджує до 55% бульб, у тому числі комбайн 15-20%, транспортні засоби 5-7, сортувальний пункт 10-15, навантажувач 5-15%. Ще недостатня кількість в господарствах фрезерних культиваторів, протруювачів насінних бульб, перебиральних столів, ворохоочисників, відокремлювачів некондиційних бульб, підживлювачів-гребенеутворювачів, завантажувачів саджалок.

Разом з тим сучасна матеріально-технічна база дозволяє багатьом господарствам країни вже тепер успішно впроваджувати інтенсивну технологію виробництва картоплі. Важливу роль в цій справі відіграє рівень підготовки спеціалістів. Метою даної курсової роботи є практичне закріплення теоретичних знань по технології виконання різних технологічних операцій при вирощуванні картоплі, раціональній організації їх роботи.

1. Технологія вирощування картоплі

1.1 Внесення добрив

Добрива забезпечують високий приріст урожаю картоплі в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Під картоплю вносять не менше 30-40 т/га підстилкового гною. Органічні добрива вносять восени (не менше як на 50-60% загальної площі, виділеної під картоплю) і навесні (решта площі), на дерново-підзолистих, сірих, лісових темно-сірих, опідзолених ґрунтах та чорноземах при зрошенні - безпосередньо під картоплю. На чорноземах Лісостепу в зоні нестійкої та недостатньої забезпеченості вологою органічні добрива доцільніше використовувати під попередник (озиму пшеницю), а безпосередньо під картоплю тільки мінеральні добрива у достатній кількості. При розміщенні, як виняток, картоплі на одному полі два роки підряд органічні добрива вносять в підвищених нормах (60-70 т/га) тільки під першу культуру (середньо - або пізньостиглі сорти), а під другу (ранньостиглі сорти) - лише мінеральні добрива.

Слід широко застосовувати зелені добрива люпин, озиме жито, ріпак тощо.

Мінеральні добрива в усіх ґрунтово-кліматичних зонах вносять відповідно до потреби окремих сортів картоплі та забезпеченості ґрунту фосфором і калієм.

Фосфорними й калійними добривами в усіх ґрунтово-кліматичних зонах і на всіх типах мінеральних ґрунтів удобрюють восени або навесні, азотними на півдні Лісостепу і в Степу восени або навесні, на Поліссі і на півночі Лісостепу тільки навесні.

На осушених торфовищах азотні добрива не застосовують, а фосфорні і калійні під високопродуктивні сорти вносять з розрахунку Р90К120-150, під решту сортів середньої продуктивності Р60К90. На цих ґрунтах раз за ротацію використовують також добрива, що містять мідь (5-6 ц/га піритного недогарку або 25-30 кг/га мідного купоросу).

Всю норму мінеральних добрив вносять як основне удобрення. Підживлюють тільки у випадках, коли вся норма добрив не була внесена до садіння картоплі.

Підвищенню ефективності системи удобрення картоплі на ґрунтах з сильно кислою реакцією ґрунтового розчину сприяє вапнування. Кращими нормами внесення вапна є 0,5 норми за гідролітичною кислотністю для піщаних ґрунтів і 0,75 норми для супіщаних. Найефективнішим видом вапнякових добрив є доломітове борошно. При вирощуванні картоплі на засолених ґрунтах необхідне їх гіпсування. Норма фосфогіпсу або гіпсу становить 3- 5 т/га у сівозміні. Вапно та гіпс краще вносити безпосередньо під картоплю.

Органічні добрива зберігають у кагатах на краю поля, звідки їх подають у розкидачі навантажувачами ПЭА - 1,0, ПФП - 2,0, ПБ-35, ПЭ-0,8Б та універсальним ковшовим екскаватором ЭО-2621. Розкидають органічні добрива гноєрозкидачами РОУ-5, ПРТ-10, ПРТ-16 і РУН-15БМ. Для навантаження розкидачів безпосередньо з кузова автомобіля використовують автосамоскиди з подвійним підйомом кузова САЗ-3502.

Рідкі органічні добрива на поверхню поля вносять розкидачами РЖУ - 3,6, РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16, Норму встановлюють підбиранням діаметра отвору жиклера і швидкості руху агрегату, ширину розливу зміною кута нахилу лотка розплющення відносно жиклера. Рідкі добрива відразу після внесення змішують з ґрунтом дисковими лущильниками або культиваторами з наступним заорюванням.

Для поверхневого внесення мінеральних добрив застосовують розкидачі 1РМГ-4, РУМ-5, РУМ-8, для локального з одночасним нарізанням гребенів під картоплю переобладнаний культиватор КРН - 4,2 або КОН-2,8А.

Для рівномірного розподілу добрив на поверхні поля агрегат повинен рухатись від попередньої стрічки добрив на відстані, яка дорівнює половині ширини захвату розкидача. Розрив між суміжними проходами розкидача не допускається.

Якість внесення і дозу органічних добрив контролюють протягом зміни. У випадках неякісного обробітку зворотних смуг і при наявності огріхів оцінку знижують, що впливає на заробітну плату механізаторів.

При внесенні мінеральних добрив основним способом руху агрегатів е човниковий. Агрегат ведуть на відстані від сліду коліс попереднього проходу, яка дорівнює ширині захвату. На полях з малою довжиною гонів агрегати рухаються загінним способом. При цьому скорочується ширина зворотної смуги порівняно з човниковим приблизно на 30…40%.

1.2 Обробіток ґрунту

Картопля дуже вимоглива до вмісту кисню у ґрунті, тому її краще вирощувати на дерново-підзолистих суглинкових щільністю не більше 1…1,2 г/см3 або на супіщаних та піщаних ґрунтах щільністю 1,2…1,4 г/см3.

Підготовка ґрунту під картоплю передбачає основний осінній та передпосівний весняний обробітки.

На легких супіщаних ґрунтах при основному обробітку лущать стерню, вносять органічні та частково фосфорно-калійні мінеральні добрива і загортають їх у ґрунт дисковими робочими органами. Весною виконують безвідвальний обробіток і передпосівне нарізання гребенів з одночасним локальним внесенням азотних мінеральних добрив або повної їх норми там, де вони не були внесені восени.

На в'язких суглинкових ґрунтах восени лущать стерню, вносять органічні та фосфорно-калійні мінеральні добрива, загортають їх у ґрунт дисковими або полицевими лущильниками і проводять безполицевий обробіток ґрунту. Весною поля обробляють культиватором або виконують безполицеве переорювання зябу і нарізання гребенів з одночасним локальним внесенням до повної норми мінеральних добрив.

На чорноземних ґрунтах Лісостепу і Степу основні операції по внесенню добрив та підготовці ґрунту виконують восени. Оскільки у цих зонах велике значення має також нагромадження і зберігання вологи в ґрунті, зяблева оранка під картоплею е обов'язковим агротехнічним заходом.

Кращі попередники картоплі в сівозміні озимі зернові і зернобобові культури. Після їх збирання лущать стерню дисковими лущильниками ЛДГ-10 і ЛДГ-15 на глибину 6…8 см.

На площах, дуже засмічених пирієм, після лущення стерні вносять ТХАН з розрахунку 30…40 кг/га діючої речовини при витраті робочого розчину 300…400 л/га з наступним загортанням гербіциду полицевими лущильниками на глибину 10…12 см. При цьому слід враховувати, що висока ефективність препарату проявляється при середньодобовій температурі повітря не нижче 10 градусів тепла.

Через два-три тижні після лущення на поверхню поля розкидачами вносять органічні і фосфорно-калійні мінеральні добрива і загортають їх у ґрунт на глибину 8…10 см важкими дисковими боронами, полицевими або дисковими лущильниками. При цьому використовують лущильники ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛД-20, ППЛ-10-25 і борони БДТ-3, БДН-3, БДТ-7, БД-10А в агрегаті з тракторами класу 1,4-3.

Весною проводять безполицевий обробіток ґрунту на глибину 28-30 см плугами ПЛП-6-35, ПЛН-5-35, ПЛН-3-35 обладнаними корпусами для безполицевої оранки, але обов'язково з передплужниками або корпусами з вирізаними полицями. При такому обробітку добрива змішуються з ґрунтом і залишаються в шарі глибиною до 10-12 см. Крім того на полях із незначним гумусовим шаром при глибокій безполицевій оранці нижній підорний горизонт не виноситься на поверхню.

Після оранки нарізають гребені просапними культиваторами КОН-2,8ПМ, КРН-4,2Г, КРН - 5,6 з підгортачами-розпушувачами. При цьому шар ґрунту, в якому знаходяться добрива, зміщується в гребені і змішані з ґрунтом добрива концентруються в зоні, де знаходиться основна маса кореневої системи рослин картоплі.

Нарізання гребенів доцільно суміщу вати з суцільним обробітком ґрунту (культивацією) і локальним внесенням в гребені азотних мінеральних добрив.

Для нарізання гребенів найдоцільніше використовувати культиватор з шириною захвату 4,2 м в агрегаті з трактором класу 1,4, який нарізає чотири гребені висотою 12…14 см без стикових міжрядь, тому що трактор рухається по сліду, залишеному підгортачем із знятими полицями, встановленими на крайніх секціях культиватора замість маркерів.

При внесенні органічних і мінеральних добрив весною послідовність операцій підготовки ґрунту зберігається. У цьому випадку всі мінеральні добрива вносять локально одночасно з нарізанням гребенів.

В осінній і весняний періоди потрібно вносити на легких за механічним складом ґрунтах тільки органічні добрива, в яких відбулися мікробіологічні процеси. Як правило це компостовані органічні добрива. Норма внесення за умови концентрації їх в гребені - 25-30 т/га. За достатньої кількості органічних добрив норму їх збільшують.

На чорноземних ґрунтах Лісостепу і Степу також вирощують картоплю. Як правило, навесні ґрунт поспіває повільно, що затягує строки підготовки його і садіння картоплі. Глибокий весняний обробіток неспілого ґрунту призводить до утворення брил і грудок, внаслідок чого погіршуються умови для росту рослин, формування бульб і застосування комбайнів на збиранні врожаю. Щоб уникнути цього, операції по внесенню добрив та підготовці ґрунту необхідно виконувати тільки восени. Гребені нарізають восени після повної підготовки ґрунту.

Якщо з осені гребенів не нарізають, то після оранки поле культивують. Рано навесні на цих площах закривають вологу і після по співання ґрунт обробляють на глибину 10…14 см фрезою ФБН - 1,5 або культиватором КФГ - 3,6 в агрегаті з тракторами класу 3, та садять картоплю без нарізання гребенів.

Перевага попереднього нарізання гребенів полягає і в тому, що поле заздалегідь розмічають, що створює кращі умови для групової роботи картоплесаджалок. Одночасне з нарізанням гребенів локальне внесення мінеральних добрив скорочує кількість проходів агрегатів і дає можливість ефективніше використовувати добрива за рахунок рівномірного розподілу їх у зоні рядків бульб.

Крім того, при попередньому нарізанні гребенів створюються умови для нагромадження в них картоплі, що сприяє кращому збиранню комбайнами, бо при цьому підкопуються тільки гребені і зменшується кількість ґрунту, що потрапляє на робочі органи комбайна.

1.3 Підготовка насінного матеріалу

Підготовка насінного матеріалу передбачає сортування картоплі і видалення пошкоджених та хворих бульб, їх пророщування або прогрівання, обробку захисними та стимулюючими засобами, а також різання великих бульб (при необхідності).

Садіння не відсортованими бульбами призводить до зрідження та строкатості сходів, пригнічення слабкіших рослин і неодночасного достигання бульб на період збирання. У результаті погіршується робота картоплесаджалок, збільшується витрата насінного матеріалу, знижуються урожай і його якість.

Частини різаних бульб повинні мати масу не менше 40 г. Для зменшення пропусків та захвату понад двох частин розрізаних бульб ложечками садильних апаратів різані бульби змішують з цілими в співвідношенні 1: 2 або 1: 3.

Пророщені бульби на час садіння повинні мати паростки довжиною не більше 5 мм, щоб вони не обламувались при вантажно-розвантажувальних роботах, транспортуванні та садінні, що в свою чергу знижує урожайність картоплі.

Насінні бульби сортують на дрібну (25-50 г.), середню (50-80 г.) і крупну (80-120 г.) фракції. Відхилення маси бульб по фракціях можуть коливатись у межах ±10% порівняно з бульбами сусідніх фракцій.

У насінному матеріалі не повинно бути гнилих бульб, домішок відламаних паростків, соломи і ґрунту, які призводять до налипання та забивання ложечок садильних апаратів.

До технологічної лінії по підготовці насінного матеріалу входять механізми для вивантаження картоплі з кагатів та сховищ і подачі бульб на транспортери або в транспортні засоби, перебиральні столи, сортувалки, приймальні бункери та бункери-нагромаджувачі, завантажувачі насінного матеріалу. Всі машини і механізми лінії повинні бути взаємно ув'язані за конструктивними параметрами та продуктивністю.

Для підготовки картоплі до садіння промисловість випускає транспортер-завантажувач ТЗК-30А з приставкою (транспортером-підбирачем ТПК-30), комплект транспортерів ТХБ-20, пересувний картоплесортувальний пункт КСП-15Б та стаціонарний картоплесортувальний пункт КСП-25. Крім того використовують картоплесортувальний пункт К-754А. Для обробки насінних бульб захисними та стимулюючими хімічними препаратами використовують пересувний протруювач «Гумотокс-С». Для різання великих бульб використовують пристрої, виготовлені на місцях, для навантаження бульб навантажувачі загального призначення ПЭ-0,8Б, ЭО-2621А та ПЭА - 1,0.

1.4 Садіння картоплі

Садіння є одним з найвідповідальніших технологічних процесів при вирощуванні картоплі. Якість садіння впливає на успішне проведення всіх механізованих робіт, пов'язаних з доглядом і збиранням.

У всіх зонах України картоплю вирощують з утворенням гребенів. Бульби висаджують звичайним гребеневим способом або в гребені, попередньо нарізані навесні чи з осені.

Починають саджати бульби тоді, коли ґрунт досягнув фізичної спілості, добре розпушується із створенням дрібногрудкуватої структури в усьому орному шарі, а його температура на глибині загортання бульб не нижче 5…7 °С. На ґрунтах легкого механічного складу прогріті бульби можна висаджувати в ранні строки одночасно з сівбою ранніх колосових культур.

Садіння потрібно завершити в оптимальні строки за 8-10 днів. Глибина загортання бульб залежно від ґрунтово-кліматичних умов, механічного складу ґрунту, розміру бульб та інших факторів становить 4…8 см від вершини гребенів до бульб. Допускається відхилення від середньої глибини садіння не більше ±2 см. Гребені після проходу саджалки повинні бути невисокими (8…12 см), з похилими боками, прямолінійні.

Дозволяється відхилення ширини основних міжрядь не більш як на ±2 см, а стикових до ±10 см. Середня лінія вершини гребенів повинна міститься над рядками висаджених бульб. Допустиме відхилення не повинно перевищувати ±2 см. Загальна кількість пошкоджених паростків при садінні пророщеними бульбами не повинна перевищувати 25%.

Важливою умовою одержання високих врожаїв є забезпечення оптимальної густоти садіння: на період збирання не менше 50-55 тис. кущів для продовольчої і 60-65 тис. для насінної картоплі.

Картоплю в основному саджають напівначіпними саджалками КСМ-4 та КСМ-6. У виробництві використовують також саджалки СН-4Б, КСМГ-4, КСМГ-6.

1.5 Догляд за посівами картоплі

На відміну від інших культур до сходовий період у картоплі залежно від породних умов та характеру підготовки бульб до садіння, а також строків садіння триває від 15 до 30 і більше днів. Заходами по догляду за посівами картоплі створюють оптимальні умови для росту рослин та сприятливі для збирання бульб. До них належить боротьба з бур'янами і хворобами картоплі, розпушення ґрунту і утворення рівномірно сформованих гребенів.

До системи машин і знарядь для догляду за посівами картоплі належать культиватори і борони з різноманітними робочими органами. Загальні технології виробництва картоплі на Поліссі, в Лісостепу та Степу республіки передбачають до сходовий обробіток міжрядь з боронуванням усієї гребеневої поверхні поля, після сходове розпушування міжрядь та підгортання картоплі. Крім механічних засобів для боротьби з бур'янами використовують гербіциди. Механічний обробіток найефективніший у початковій стадії розвитку бур'янів стадії «білої ниточки». Ось чому періодичність таких обробітків становить 8-10 днів, при цьому знищення бур'янів досягає 95-98%. Запізнення з механічним обробітком різко погіршує якість знищення бур'янів.

Застосування гербіцидів дає можливість скоротити кількість механічних обробітків. Згідно з агротехнічними вимогами до збирання повинен бути сформований гребінь висотою до 20-22 см на легких ґрунтах та висотою 22-25 см на важких.

При догляді за картоплею треба уникати шаблонів. В усіх зонах України короткочасні посухи нерідко чергуються з холодними або перезволоженими періодами. Якщо погода суха, а запаси продуктивної вологи в ґрунті невеликі (не більше 20-25 мм у орному шарі), глибоких культивацій уникають. При запасах вологи у орному шарі менше 15 мм всі види обробітків по можливості припиняють.

У той же час уникають розпушування міжрядь, коли ґрунт перезволожений або в'язкий. Це призводить до утворення грудок та брил, ускладнює збирання бульб.

Гребені формують двома способами: під час до сходових та після сходових міжрядних обробітків (за 4-5 прийоми); остаточно формують гребені за один прохід перед сходами картоплі за допомогою пасивних та активних робочих органів з спеціальними гребенеутворювачами.

Потрібно, щоб ширина захвату культиватора при міжрядному обробітку відповідала ширині захвату садильного агрегату, борони рівномірно обробляли ґрунт на глибину 3-6 см, розміри грудок після проходу борін не перевищували 3-5 см, а на важких ґрунтах основна їх кількість мала розмір не більше 2,5 см, що сприятиме випаданню їх через се парувальні робочі органи комбайна під час збирання врожаю.

Підгортачі повинні нагортати пухкий і рівномірний шар ґрунту товщиною 5-8 см на всю поверхню гребеня та притискувати його до стебла картоплі, а також створювати пухкий шар ґрунту на бокових поверхнях гребеня і дні борозни.

Відхилення від глибини обробітку не повинно перевищувати ±15%. Потрібно рівномірно вносити добрива при підживлюванні. Відхилення від заданої глибини допускається ±2 см, по висівних апаратах ±8%, а фактичного висіву від норми ±4%.

При роботі з сітчастою бороною стежать, щоб поперечні планки секцій борони встановлювались з перекосом 7°. Це забезпечує відстань між слідами зубців на ґрунті 2-2,5 см та високу якість роботи. Боронування починають із стикового міжряддя з тим, щоб воно оброблялось за два проходи. При цьому зменшується пошкодження рослин та їх вирізання.

Міжрядні обробітки картоплі проводять за допомогою культиваторів КОН-2,8А, КНО - 2,8; КРН-4,2Д; КНО - 4,2; КРН - 5,6, фрезерного культиватора КФК - 2,8.

1.6 Збирання картоплі

Технологія збирання картоплі передбачає механізовану підготовку поля, хімічну обробку або скошування з відвезенням до місць переробки бадилля; комбайнове збирання і транспортування картоплі до місця доробки, післязбиральну доробку і перевезення до місць зберігання, закладання на зберігання, а також транспортування на заготівельні пункти. Машини комплексу для збирання картоплі повинні бути укомплектовані за продуктивністю, щоб забезпечити безперервність механізованого потоку від поля до сховища або споживача.

Наявний комплекс машин та устаткування дає можливість механізувати збирання картоплі тільки на легких та середніх за механічним складом ґрунтах, на торфовищах, на ґрунтах з незначним засміченням камінням (до 10-15 т/га). На важких ґрунтах при підвищеній і пониженій вологості (глинистих, чорноземах), на схилах і полях зі значним вмістом каміння комбайнове збирання поки що неможливе. За таких умов картоплю збирають за допомогою картоплекопачів.

Успішна робота картоплезбиральних комбайнів залежить від підготовки поля до збирання: знищення бадилля, розбивання поля на ділянки і ділянок на загінки, збирання картоплі на зворотних смугах потрібної ширини і передзбирального розпушування ґрунту в міжряддях, якщо це необхідно.

1.7 Післязбиральна доробка картоплі

Машини та обладнання для післязбиральної доробки картоплі (сортувальні пункти, системи транспортерів, бункери-нагромаджувачі, завантажувачі, контейнери тощо) повинні забезпечувати прийняття картоплі від комбайнів та подачу її на очищення від домішок, відокремлення дрібних бульб та сортування їх на фракції. Бульби сусідніх фракцій, як і при підготовці насінного матеріалу, можуть мати відхилення за масою ± 10 г., або в кожній фракції допускається до 10% бульб сусідньої фракції. У дрібній фракції не допускається домішок ґрунту більше 3%, а в середній та крупній - 1%. Вражених хворобами бульб та дуже пошкоджених (роздавлених) не повинно бути більше 1%. Висота падіння бульб на робочих органах не повинна перевищувати 0,3 м.

Післязбиральна доробка картоплі являє собою завершальну ланку збирального комплексу. Виконання її в значній мірі залежить від технології, способу збирання, призначення картоплі, типу ґрунту та природно-кліматичних умов.

У більшості господарств сучасна технологія післязбиральної доробки картоплі передбачає транспортування зібраних комбайнами бульб з поля до сортувального пункту, відокремлення домішок, розподіл бульб на фракції, відбирання вручну пошкоджених бульб і великих домішок, завантаження відкаліброваних фракцій у транспортні засоби і відвезення крупних бульб на заготівельні пункти, середніх (насінних) - в сховище або кагати, дрібних (фуражних) - на згадування худобі, тобто збирання і післязбиральна доробка виконуються одночасно і являють собою єдиний і нерозривний процес. У цьому випадку ми одержуємо закінчений процес бульби, очищені від домішок, розподілені на фракції та закладені на зберігання. Насінна картопля не потребує для зберігання додаткових місткостей, оскільки вона відкалібрована в осінній період. Крім того це зменшує напруженість робіт весною. Але сортування картоплі в осінній період значно ускладнює технологію післязбиральної доробки, призводить до значних додаткових пошкоджень бульб робочими органами сортувальних машин і при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, бо тільки що зібрані бульби надто чутливі до пошкоджень. Крім того така технологія не відповідає вимогам насінництва, яке передбачає вирощування насінної картоплі спеціалізованими підрозділами, які вирощують картоплю з бульб високих репродукцій з наступним використанням всіх фракцій для продовольчих посівів. Тому технології післязбиральної доробки насінної та продовольчої картоплі повинні бути чітко розмежовані. Насінна картопля повинна в основному закладатись на зберігання без сортування за схемою «комбайн - транспортний засіб - сховище або кагат», а продовольча за схемою «комбайн - транспортний засіб - сортувальний пункт для відокремлення домішок, дрібних та непридатних для зберігання бульб, розподіл на дві фракції (стандартну і нестандартну) - транспортування на заготівельний пункт».

Однак у міру будівництва сховищ у місцях виробництва картоплі післязбиральна доробка її продовольчої фракції з метою збереження якості продукції повинна виконуватись так, як і насінної, тобто за схемою «комбайн - транспортний засіб сховище», якщо домішки ґрунту не перевищують 10-15%. При більшому вмісті домішок ґрунту схема процесу змінюється: «комбайн - транспортний засіб завантаження в сховище з одночасним відокремленням ґрунту і непридатних для зберігання бульб». Така технологія дозволяє при наявності сховища для зберігання продовольчої картоплі обійтись без додаткових вантажно-розвантажувальних операцій, при яких бульби пошкоджуються і дають великі відходи при зберіганні.

При високій вологості ґрунту, коли комбайни збирають картоплю із значними домішками ґрунту та рослин, в технологічний процес вводять операції нагромадження та просушування бульб в тимчасових кагатах, критих вентильованих майданчиках та інших приміщеннях. При просушуванні шкірка на бульбах грубішає і бульби стають менш чутливими до пошкоджень. Крім того вражені хворобами бульби в цей час виявляються (стають гнилими) і можна відокремити вручну при сортуванні перед завантаженням у сховище. Після просушування значно краще відокремлюється ґрунт від картоплі. Додаткова операція - тимчасове витримування зібраної картоплі протягом 15-20 днів для просушування - дозволяє підвищити якість продукції, зменшити відходи при зберіганні, скоротити потребу в транспортних засобах та створити умови для продуктивнішого використання збиральної техніки за рахунок скорочення простоїв в очікуванні транспорту. Таким чином, технологію післязбиральної доробки картоплі вибирають, виходячи з конкретних умов, наявності техніки та сховищ, а також призначення продукції.

Застосування технології з перервою в потоці доцільне і тому, що вона дає можливість одночасно використовувати більшу кількість збиральних агрегатів і тим самим використовувати найсприятливіші погодні умови для збирання картоплі з нагромадженням її без доробки на майданчиках для тимчасового зберігання. При цьому транспортні засоби не простоюють в черзі в очікуванні розвантаження в приймальні бункери сортувальних пунктів.

2. Розробка технологічної карти на вирощування картоплі

При складанні технологічної карти на вирощування картоплі необхідні такі первинні дані: попередники, площа, на якій планується вирощування картоплі; планова врожайність (бульб картоплі і бадилля), т/га; норма витрати кг/га: насіння, розчинів пестицидів; норми внесення добрив (мінеральних і органічних), т/га; відстані перевезення: насіння, органічних і мінеральних добрив, розчинів пестицидів, основної і побічної продукції.

Наведемо порядок розрахунку технологічної карти на прикладі операції міжрядний обробіток.

В графу 1 технологічної карти вписують в календарній послідовності механізовані роботи. Агротехнічні вимоги та показники якості проставляємо в графі 2, де зазначають глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість виконання робіт. Для міжрядного обробітку глибина обробітку становить 10-12 см.

В графі 3 вказуємо об'єм робіт, який дорівнюватиме площі поля 42 га.

В графі 4 вказуємо оптимальні календарні терміни початку та закінчення робіт для даного господарства. Кількість робочих днів (графа 5) призначаємо відповідно до агротехнічних вимог на проведення певної операції. Для міжрядного обробітку кількість робочих днів дорівнює 5.

Тривалість робочого дня (графа 7 приймаємо рівною 7 год.

Для л міжрядного обробітку вибираємо агрегат в складі трактора ЮМЗ-6АЛ та культиватора КРН-4,2Г.

Агрегат обслуговує один механізатор (графа 11).

Норму виробітку за зміну (графа 13) встановлюємо за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані роботи. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 год., тому продуктивність агрегату за годину змінного часу (графа 12) визначаємо за формулою:

, (2.1)

де W - продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год.;

Wзм - виробіток агрегату за зміну, га/зм;

Тзм - тривалість зміни, Тзм = 7 год.

га/год.

Виробіток агрегату за добу (графа 14) визначаємо за формулою:

, (2.2)

де Wд - виробіток агрегату за добу, га/доб;

Тд - тривалість робочого дня, Тд = 7 год.

га/добу.

Кількість днів роботи Др визначаємо виходячи з допустимої кількості календарних днів на виконання роботи Дк (графа 5) та коефіцієнта використання календарного часу:

, (2.3)

де - коефіцієнт використання календарного часу, = 0,95.

.

Виробіток агрегату за агротехнічний термін (графа 15) визначаємо за формулою:

, (2.4)

де Wа - виробіток агрегату за агротехнічний термін, га;

Др - кількість робочих днів (графа 6).

га.

Витрату палива на одиницю виконаної роботи gга (графа 16) приймаємо за нормами витрати палива. Для лущення обраним агрегатом gга = 2,4 кг/га.

Витрату палива на весь обсяг роботи gс (графа 17) визначаємо множенням витрати палива на одиницю виконаної роботи (графа 16) на обсяг роботи (графа 3):

. (2.5)

кг.

Число необхідних тракторів nа (графа 18) для виконання даного обсягу робіт підраховуємо в залежності від числа робочих днів Др (графа 6), тривалості робочого дня Тд (графа 7) і годинної продуктивності агрегату (графа 12) за формулою (з округленням до цілого більшого числа):

, (2.6)

де - об'єм робіт, га (графа 3).

, приймаємо nа = 1.

Після визначення числа необхідних агрегатів уточнюємо кількість днів роботи і записують в графу 6:

. (2.7)

.

Число необхідних сільськогосподарських машин nм (графа 19) визначається за формулою:

, (2.8)

де пма - кількість машин в агрегаті (графа 10); пма = 1;

.

Кількість трактористів-машиністів mт визначають множенням кількості агрегатів на кількість змін роботи, тобто

, (2.9)

де Кз - кількість змін роботи Кз = 1. .

Кількість допоміжних працівників mд визначають за формулою:

. (2.10)

Кількість нормо годин Нг роботи агрегату (графа 22) визначаємо за формулою:

. (2.11)

.

Еталонний виробіток трактора (графа 23) приймаємо з довідника. Для трактора ЮМЗ-6АЛ = 0,6.

Обсяг робіт в у. е.га у.е.га (графа 24) визначаємо перемножуванням числа нормо годин на еталонний виробіток трактора:

. (2.12)

у.е. га.

Затрати праці на одиницю роботи Зп (графа 25) та на весь обсяг робіт Зс (графа 26) визначаємо за формулами:

. (2.13)

.

. (2.14)

.

3. Планування роботи МТП

3.1 Побудова графіка машинно-використання

Для з'ясування повної картини завантаження комплексу машин протягом періоду виробництва заданої культури на підставі розробленої технологічної карти будують графік машино використання.

Графіком машинно-використання називається діаграма, яка показує скільки тракторів певного типу повинно працювати в різний час польових робіт.

Графік будують у прямокутних декартових координатах. З технологічної карти використовуємо гр. 4 і 18. У прийнятому масштабі на вісь абсцис відкладають (1…2 мм на один день) календарні строки по місяцях, а по вісі ординат відкладають кількість тракторів (наприклад, 10 мм - 1 трактор). При цьому на графіку одержують прямокутник площа якого відображає необхідну кількість тракторів (машино-днів) необхідних для виконання виробничої операції.

Для зручності користування прямокутнику проставляємо номер (код) операції і марку трактора.

Їх загальна висота (верхня межа на графіку) визначає кількість енергетичних засобів необхідно для виконання запланованого обсягу механізованих робіт при виробництві даної культури.

Якщо на графіку максимальна потреба в енергетичних засобах виявляється більшою, ніж розрахункова і тільки на короткому проміжку календарного строку - пікове навантаження то потрібно внести корегування в технологічну карту і провести корегування графіка машино використання з таким розрахунком, щоб не було негативного впливу на кінцевий виробничий результат.

Для вирощування даної культури на площі 42 га необхідно таку кількість тракторів

Три Т150К і 5 ЮМЗ-6АЛ.

3.2 Побудова лінійного графіка використання с-г. машин

Загальну кількість сільськогосподарських машин за марками найбільш доцільно визначати на основі побудованого лінійного графіка.

Графік будується по прямокутних координатах, де по вісі абсцис відкладають календарні строки виконання операцій, а по вісі ординат до перетину з вертикальними рисками (календарних строків) проводиться лінія, на якій відмічається кількість машин, задіяних на використані даної операції, назва і марка машини заносяться в таблицю поряд з віссю ординат.

Після цього підраховується загальна потреба машин кожної марки і проставляється у графіку «розрахункова потреба машин».

Загальну потребу машин визначають за періодом, в який найбільша кількість машин використовується. Як що строки використання машин однієї марки і тієї ж марки, які агрегатують з різними тракторами, збігаються, то потрібну кількість на цей строк визначають як одну.

3.3 Побудова лінійного графіка завантаження працівників

Графік завантаження людей будується в прямокутних координатах, де по вісі абсцис відкладається в календарні строки виконання операції, і по вісі ординат до перетину з вертикальними рисками (календарних строків) проводиться лінія, на якій відмічається кількість працівників, задіяних на виконання даної операції.

Прямокутники штрихують залежно від того, які працівники виконують операцію. Операції, що виконуються одночасно на графіку зображення прямокутниками, побудованими послідовно один над другим.

Їхня загальна висота (верхня межа на графіку) визначає кількість працівників необхідних для виконання запланованого обсягу механізованих робіт при виробництві даної культури.

Після цього підраховують загальну потребу працівників.

З графіка видно що необхідно 14 трактористів і 6 допоміжних працівників.

4. Економічна частина

4.1 Затрати на паливно-мастильні матеріали

Погектарну витрату палива (кг/га) визначають за формулою

де Gр - годинна витрата палива двигуном під час роботи з навантаженням, кг/год.;

Gх - годинна витрата палива двигуном під час руху на поворотах, заїздах i переїздах, кг/год.;

Gз - годинна витрата палива двигуном на зупинках з працюючим двигуном, кг/год.;

Tх - час холостого руху агрегату протягом зміни, год.; Tх=Tпер + Tпов;

Tз - тривалість зупинок агрегату на загінці протягом зміни з працюючим двигуном, год.; Tз = Tтехн + Tпз + Tф.

Величину годинних витрат палива Gр i Gх найзручніше брати з тягової характеристики трактора, знятої в умовах, подібних до відповідної роботи.

Величину витрати палива Gз на холосту роботу двигуна не можна визначити безпосередньо із звичайної тягової характеристики, бо в цьому разі двигун переводиться на мінімальне число обертів.

Питомі затрати на основне паливо визначаються за формулою

грн./га

де Цп - ціна основного палива, грн./кг;

- витрата основного палива при виконанні даної технологічної операції, кг/га. Затрати на мастильні матеріали складають 12… 15% від вартості основного пального, тобто:

грн./га.

4.2 Відрахування на реновацію та ремонт засобів механізації

Відрахування на реновацію тракторів, машин і зчіпок, капітальний ремонт тракторів, поточний ремонт машин розраховуються за формулами:

на реновацію:

грн./га

де Бт, Бм, Б3Ч - балансова вартість відповідно трактора,

- норма відрахувань на реновацію відповідно длятрактора, машини, зчіпки, %;

- нормативне річне завантаження відповідно трактора, машини та зчіпки, год;

Warp - продуктивність агрегату за 1 год змінного часу, га/год.

на ремонт:

грн./га

акр- норма відрахувань на капітальний ремонт трактора, %;

апр- норма відрахувань на поточний ремонт і ТО трактора, %;

- норма відрахувань на поточний ремонт і ТО відповідно машини та зчіпки.

Дані про вартість основних тракторів, машин, зчіпок, їх річне завантаження, норми відрахувань на реновацію і ремонт наведені в додатках.

4.3 Витрати на оплату праці

Оплата праці працівників при виконанні технологічної операції залежить від складності роботи, кваліфікації робітника, яка оцінюється розрядом роботи. Кожному розряду відповідає тарифна ставка (оплата за годину роботи відповідної складності):

=2.68 грн./га

де Сзп - питомі затрати на оплату праці при виконанні технологічної операції, грн./га;

- кількість робітників г-го розряду, що обслуговують агрегат, чо л;

- тарифна ставка і-го розряду, грн./люд.-год. Складність роботи (кваліфікація працівника) в сільському господарстві оцінюється за шістьма розрядами (шостий - найвищий). Шостому розряду відповідають роботи, пов'язані з внесенням пестицидів, а також праця основних робітників на збиральних агрегатах. П'ятий розряд - найбільш складні технологічні операції (оранка, сівба). Основна частина технологічних операцій відповідає четвертому розряду, транспортні роботи - третьому. Перший та другий розряд - ручна праця допоміжних працівників.

4.4 Витрати коштів на виконання операції

Експлуатаційні затрати розраховують за формулою:

=48.58.

Висновки

Під час виконання курсового проекту була вивчена технологія вирощування картоплі, проаналізовані сучасні сорти, попередники, раціональні попередники та місце в сівозміні цієї культури. Також обґрунтовано технологію проведення всіх технологічних операцій по вирощуванню картоплі, а також склад агрегату.

На основі вивчення технології вирощування картоплі розроблено технологічну карту на площу 42 га. З метою оптимізації завантаження тракторів та сільськогосподарських машин побудовано графік їх завантаження розраховано показники використання тракторів. Розраховано економічну частину операції міжрядний обробіток картоплі.

Розроблено операційно технологічну карту на міжрядний обробіток картоплі.

картопля врожайність технологічний собівартість

Список джерел

1. Довідник з експлуатації машинно-тракторного парку / В.Ю. Ільченко, П.І. Карасьов, А.С. Лімонт та ін. - К.: Урожай, 1987. -368 с.

2. Довідник сільського інженера / В.Д. Гречкосій, О.М. Погорілець, І.І. Ревенко та ін.; За ред. В.Д. Гречкосія. - К.: Урожай, 1988. - 360 с.

3. Експлуатація машинно-тракторного парку в аграрному виробництві / В.Ю. Ільченко, П.І. Карасьов, А.С. Лімонт та ін. - К.: Урожай, 1993. - 288 с.

4. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

5. Операційна технологія виробництва картоплі / В.І. Дзюба, В.Г. Батюта, В.С. Куценко та ін.; За ред. В.І. Дзюби, В.Г. Батюти. - К.: Урожай, 1987. - 200 с.

6. Типові норми виробітку і витрачання палива на механізовані польові роботи / Держагропром УРСР. - К.: Урожай, 1991. - 472 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Аналіз стану виробництва картоплі. Організація основних виробничих процесів при вирощуванні картоплі, форми організації праці. Організація зберігання сільськогосподарської продукції. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

    курсовая работа [133,2 K], добавлен 05.12.2013

  • Біологічні особливості та агротехніка вирощування картоплі. Овочівництво як важлива галузь сільського господарства. Агротехніка вирощування овочевих культур. Скорочення витрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі. Методи зберігання картоплі.

    контрольная работа [32,8 K], добавлен 07.10.2010

  • Народногосподарське значення, розміщення та стан виробництва картоплі в Україні. Забезпеченість ТОВ "Прогрес" основними виробничими ресурсами та рівень їх використання. Удосконалення агротехнічних заходів вирощування картоплі та показники їх ефективності.

    дипломная работа [366,6 K], добавлен 07.03.2011

  • Морфологічні та біохімічні особливості картоплі, характеристика сортів. Технологія вирощування планового врожаю. Система обробки ґрунту, система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай. Догляд за посівом, підвищення якості продукції.

    курсовая работа [44,5 K], добавлен 22.11.2010

  • Властивості садильного матеріалу, аналіз способів і методів садіння картоплі. Аналіз технічних засобів механізації процесу садіння картоплі з одночасним локальним внесенням органічних добрив. Удосконалення процесу подачі насіннєвого матеріалу при садінні.

    дипломная работа [1,9 M], добавлен 03.09.2015

  • Генетичний потенціал та складові частини продуктивності картоплі. Біологічний взаємозв’язок ознак картоплі і його вплив на добір. Характеристика різних методів, головні напрямки і завдання селекції картоплі. Внутрішньовидова гібридизації даної рослини.

    реферат [38,3 K], добавлен 18.11.2010

  • Значення вирощування картоплі в економіці підприємства на прикладі агрофірми "Київська". Організація основних трудових процесів на вирощуванні картоплі. Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці. Оплата праці в сільському господарстві.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 15.07.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.