Посіви, що складаються з рослин різних видів, більш повно використовують природні умови, що обумовлюється їх різними морфологічними і фізіологічними особливостями особливо сонячну радіацію [25]. Багатоярусне розташування надземних органів у змішаних посівах рослин, що мають різну будову стебел та листків, створює різні умови освітлення, вологи і температури повітря в посівах, що може сприяти кращому використанню променевої енергії і процесу фотосинтетичної асиміляції[24]. Прямостоячі, стійкі до вилягання рослини можуть служити механічною опорою для витких культур [26].

Різні будова і розміщення коріння в шарах ґрунту в різних рослин покращує водний режим і використання поживних речовин, відмінність в потребах елементів мінерального живлення протягом вегетації дозволяє повніше використати їх запаси [27].

Бобовим культурам, на відміну від злакових, властива нестійка урожайність через більшу чутливість до екологічних факторів: вологи, тепла, світла, хвороб [28]. На відміну від злакових, бобові багаті на білок і доповнюють злакові життєво важливими амінокислотами. Крім того, завдяки бульбочковим бактеріям, що поселяються на їх кореневій системі, вони здатні використовувати вільний азот із атмосфери і накопичувати його в ґрунті [25]. Вимоги цих культур до вологи і поживних речовин на різних етапах розвитку неоднакові; відрізняються вони як за морфологічним так і фізіологічними особливостями.

Злакові (овес та ячмінь) культури, на відміну від бобових, від моменту сходів до колосіння мають більш рівномірний повільний темп росту [28].

На даний час змішані посіви бобових і злакових культур широко практикуються в багатьох країнах світу на всіх континентах. В Північній та центральній Америці великі площі займають змішані посіви кукурудзи з соєю та квасолею. В західній Європі широко вирощують в сумішках кормові боби [29].

В результаті загущеного розташування рослин і їх різноярусності в змішаних посівах бобових та злакових культур складаються кращі умови для використання сонячної енергії за рахунок більшої листкової поверхні і більш активної фотосинтетичної діяльності [27]. При одночасному вирощуванні бобових і злакових культур сумарна листкова поверхня зростає, а коефіцієнт поглинання сонячної радіації збільшується на 10-20% [26].

Надходження поживних речовин у рослини бобових і злакових культур в змішаних посівах відрізняється від цього процесу в одновидових, що в основним чином обумовлене якісним складом кореневих виділень, надходження в рослину елементів живлення в складі кореневих виділень може сягали 40-45% [28].

В сумішках бобових і злакових культур більш інтенсивно мікробіологічні процеси в прикореневій зоні компонентів протікають, в порівнянні з чистими посівами цих культур, що позитивно впливає на фізіологічні, біохімічні та інші процеси в рослинах [27].

Так, в дослідах З.А. Лупашку встановлено, що в змішаних посівах люпину і вівса ризосферна мікрофлора рослин не пригнічується, а стимулюється в обох компоненті [29]. В результаті, у бобових посилюється бульбочкоутворення, в ґрунті накопичуються розчинні форми азоту і фосфору, які інтенсивно постачаються в рослини змішаних посівів [30].

Ще однією причиною кращого забезпечення азотом злакових культур в сумішах може бути його перерозподіл в ґрунті, оскільки злакові культури при знижених нормах висіву мають більшу площу живлення. А бобові інтенсивно використовують вільний азот з повітря [30].

З кореневими виділеннями бобових культур в ризосферу може надходити від 10 до17 кг/га амінного азоту, який може бути використаний як додатковий азот для іншого компонента [31].

Багаточисленними дослідами встановлено, що більшість бобових мають здатність засвоювати фосфор з важкодоступних форм фосфатів і збагачувати грунт вже легкодоступними для інших культур формами фосфору [32].

В змішаних посівах вівса та ячменю з люпином інтенсивність засвоєння міченого фосфору кореневою системою злаків збільшується в порівнянні з чистими в 1,5-1,7 рази [33].

Бобові і злакові культури відрізняються також за будовою кореневої системи. Якщо в злакових культур вона мичкувата, то більшість бобових рослин мають глибокопроникаючий стрижневий корінь [34]. Вирощування в змішаних посівах культур з різним розташуванням коріння зумовлює більш глибше і рівномірне поширення його в ґрунтовому профілі, в результаті чого покращується водний режим рослин [35]. Так, в змішаних посівах ячменю з люпином на одиницю продукції використовувалось ґрунтової вологи на 24 - 27%, а вівса з люпином - на 11% менше, ніж в одновидових злакових посівах [36].

А. Шейбе при підборі компонентів, сортів і співвідношень для змішаних посівів рекомендує керуватись наступними основними положеннями:

1. Види і сорти бобових і злакових рослин повинні підходити один одному за тривалістю періоду вегетації.

2. Види і сорти злакових культур повинні бути стійкими проти вилягання.

3. Зі збільшенням вологості і щільності ґрунту частка злаків у суміші з люпином повинна збільшитись [32].

Загалом, більш високу ефективність змішаних посівів, в тому числі за врожайністю, покращенням якості продукції, агротехнічними якостями, можливостями механізації виробничих процесів, порівняно з одновидовими посівами цих культур встановлено багатьма дослідниками [38].

2. Експериментальна частина

2.1 Ґрунтові умови

Дослідження виконували протягом 2007-2008 років у Волинського інституту АПВ УААН, розташованому в с. Рокині Луцького району Волинської області.

Рельєф дослідного поля Інституту - рівнистий, ґрунтоутворюючою породою є водольодовикові відклади.

В цій місцевості ґрунти утворювалися в умовах вологого помірного клімату та лісової рослинності на піщаних, супіщаних та легкосуглинкових ґрунтоутворюючих породах. Наявність різних ґрунтоутворюючих порід, близьке залягання до поверхні ґрунтових вод (2-3 м) і поєднання підзолистого, дернового і болотного процесів ґрунтоутворення обумовили велику різноманітність ґрунтового покриву.

Складність ґрунтового покриву пояснюється не стільки великою різноманітністю ґрунтів, скільки частим чергуванням двох-трьох відмін на відносно невеликих ділянках.

Ґрунтовий покрив дослідного поля (42 га) представлений наступними різновидностями:

1. Дерново-підзолисті малогумусні легкосуглинкові.

2. Темно-сірі опідзолені легкосуглинкові на лесових породах.

3. Сірі опідзолені супіщані.

4. Сірі опідзолені легкосуглинкові.

Їх характеристики наведено у табл. 2.1.1.

Для ефективного регулювання родючості ґрунту необхідно передбачити комплекс заходів, які будуть регулювати кругообіг поживних речовин, забезпечувати оптимальний повітряно-тепловий і окисно-відновний режими, нейтралізувати негативні наслідки від внесення пестицидів, добрив та інших технологічних забруднень[39].

Таблиця 2.1.1. Характеристика ґрунтів у полях селекційної сівозміни

Тип і різновидність ґрунту	Мг/100 г. ґрунту	Ємкість поглинання, мг-екв/100г ґрунту
	рН	Гумусу, %	Карбонатів, %	Загального N, мг/100г ґрунту	Рухомого фосфору, мг/100г ґрунту	Обмінного калію, мг/100г ґрунту
Дерново-підзолисті малогумусні легкосуглинкові	5,8	3,43	10	17,05	66,61	10,47	22,4
Темно-сірі опідзолені легкосуглинкові на лесових породах	6,6	4,18	12	17,68	67,29	17,11	25,2
Сірі опідзолені супіщані	6,3	4,02	15	15,16	42,18	10,52	20,9
Сірі опідзолені легкосуглинкові	6,7	4,16	17	18,21	59,14	13,01	23,7

Типовим явищем у господарстві є ерозія ґрунтів (як водна, так і вітрова).

Основними умовами регулювання родючості ґрунту є:

· обробка ґрунту лише в стані його фізичної стиглості полегшеною малогабаритною технікою для зменшення його ущільнення;

· підвищення вмісту гумусу до оптимальних величин (4,0-4,5%) і створення його позитивного балансу в селекційних сівозмінах;

· внесення кальцієвмісних з'єднань один раз в ротацію сівозміни для підтримки сприятливої для рослин реакції середовища і пом'якшення несприятливих наслідків мінеральних добрив. Норма внесення - 2,0-2,5 т/га в перерахунку на СаСО₃;

· суворе дотримання правил внесення добрив, а саме:

- органічних - з розрахунку не більше 300 кг/га в перерахунку на азот з обов'язковим заорюванням в день внесення;

- розподіл азотних добрив відповідно до фаз росту і потреби культури. Разова норма внесення не повинна перевищувати 50-70 кг/га;

- застосування локальних видів внесення добрив;

· боротьба з ерозією ґрунтів: насадження лісосмуг, застосування безплужного обробітку ґрунту з залишенням пожнивних решток (еродованих у господарстві 150-200 га ґрунтів) [39].

2.2 Метеорологічні умови в роки проведення досліджень

Клімат місце проведення досліджень характеризується м'якою зимою та теплим літом. За даними стаціонару Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції, середня температура, найхолоднішого місяця - січня складає -4,5єС, найтеплішого - липня - (+18єС). Сума активних температур за період із середньодобовою температурою понад 10єС становить 2450-2550єС. Сума річних опадів - 600-620 мм. Безморозний період досить тривалий і складає 165-180 днів. Абсолютний мінімум температури - - 34єС, абсолютний максимум - +38єС.

В квітні місяці 2007 року спостерігалась тепла суха погода, хоча в першій декаді місяця відбувались коливання температурного режиму. Протягом 12-15 днів відмічались заморозки у повітрі та на поверхні ґрунту.

Середньомісячна температура в квітні перевищувала норму на 0,5^оС і становила 8,5^оС. Місячна сума опадів знаходилась в межах 15-28 мм і становила 37-74% від середньої багаторічної норми. Люпин було посіяно в середині другої декади квітня; сходи з'явились швидко і були дружними.

На початку травня, особливо в першій і другій декадах стояла прохолодна погода. Температурний режим першої декади був на 2-4^о нижчим за норму. В третій декаді травня температурний режим перевищив норму на 6-7^о. Середня за місяць температура повітря виявилось по 1,9^о вище норми і склала 15,7^оС.

Друга і третя декада місяця були багатими на дощі зливного характеру; середньомісячна сума опадів склала 80,2 мм, що на 33% вище за норму.

В червні, в фазу бутонізації та цвітіння люпину переважала дуже тепла погода, що для Волині вкрай рідке явище. За останні 30 років аналогічні умови спостерігались лише у 1979 та 1996 роках. Це допомогло в умовах області сформувати не поганий врожай зерна та зеленої маси. Підвищений температурний режим був майже цілий місяць до 27 червня, лише після цього відмічались інтенсивні зливи з грозами, градом та шквалистим посиленням вітру до 18-20 м/с.

Місячна сума опадів становила 73 мм проти 68 мм за нормою.

В липні погода була помірно теплою і дощовою. Максимальна температура повітря підвищувалась до 27-28^оС. Мінімум повітря в найхолодніші дні знижувався до плюс 9-11 градусів.

Для серпня характерним був контрастний температурний режим, хоча в цілому місяць виявився теплим і вологим.

Погодні умови 2008 року були екстремальними. Пізня весна (на 15-20 днів) відсунула строки сівби люпину на 3-4 травня. Середньомісячна температура місяця склала 11,7 ^оС проти 13,8 ^оС за середніми багаторічними даними. Сходи з'явились 14 травня і після цього до першої декади червня було холодно, проходили дощі. Середньомісячна сума опадів склала 110 мм, що становить 161% від норми.

Люпин у фазі розетки знаходився довго, що привело до значної забур'яненості дослідів. Пізніше умови вирощування дещо змінилися, опадів зменшилось, хоча й залишалось вище норми; стосовно температури повітря, то вона була вищою в порівнянні з сумою багаторічною і становила 20,6 ^оС.

Метеорологічні умови серпня були близькими до норми.



Рис. 2.2.1. Температурний режим 2007-2008 рр. (за даними Волинської ДС)

Рис. 2.2.2 Сума опадів у 2007-2008 рр.

2.3 Схема та методика проведення досліджень

Об'єктом досліджень є сорти люпину Бурштин, ячменю Тріумф та вівса Райдужний в одновидових та змішаних посівах.

Предмет досліджень - особливості формування насіннєвої продуктивності люпину жовтого сорту Бурштин залежно від технологічних прийомів вирощування.

Схему досліду з вивчення особливостей формування насінників жовтого кормового люпину залежно від технологій вирощування наведено в табл. 2.3.1. Площа ділянки - 25 кв. м.; повторність 4- х - разова; спосіб посіву - звичайний рядковий.

Таблиця 2.3.1. Схема досліду з вивчення впливу технологічних прийомів на насіннєву продуктивність люпину жовтого

Варіант досліду	Норма висіву
1. Люпин, одновидовий посів, 100%	1,2 млн./га схожих зерен (контроль)
2. Ячмінь, одновидовий посів, 100%	5,0 млн./га схожих зерен (контроль)
3. Овес, одновидовий посів, 100%	5,0 млн./га схожих зерен (контроль)
4. Ячмінь 75% + люпин 25%	3,75 млн./га + 0,3 млн./га схожих зерен
5. Ячмінь 50% + люпин 50%	2,5 млн./га + 0,6 млн./га схожих зерен
6. Овес 75% + люпин 25%	3,75 млн./га + 0,3 млн./га схожих зерен
7. Овес 50% + люпин 50%	2,5 млн./га + 0,6 млн./га схожих зерен

В досліді проводились наступні обліки та спостереження:

- визначення густоти стояння рослин, лінійного їх приросту, динаміки накопичення зеленої маси та сухої речовини - за Методикою визначення показників придатності до поширення, [41];

- визначення вологості грунту в шарі 0-30 см на початку цвітіння рослин, плодоутворення та дозрівання - методом висушування при температурі 105^о С до абсолютно сухої маси [40];

- визначення коефіцієнта водоспоживання (за С.Д. Лисогоровим, 1971);

- облік ураження насіння хворобами - згідно: Методики визначення показників придатності до поширення [41].

- визначення енергії проростання та лабораторної схожості насіння люпину та злакових культур - згідно ДСТУ 2240-93;

- облік урожаю зеленої маси та насіння - суцільним методом;

- статистична обробка експериментальних даних - за Б.А. Доспеховим.

Щодо агротехніки досліду, то вона була загальноприйнятою для зони.

Основний обробіток ґрунту складався з лущення стерні (дисковою бороною БДТ - 3 в два сліди на глибину 6-8 см) та оранки (плугом ПН- 3 -35 на 20 - 22 см). Після дискування вносилось фосфорно - калійне добриво з розрахунку Р₉₀К₄₅ кг/га д.р. Восени на всю площу було внесено раундап - 4 л/га.

Весною було проведено закриття вологи середніми боронами, передпосівну культивацію в два сліди (культиватором КПС-4 на глибину 6-8 см) та коткування кільчасто-зубовими котками ЗККШ-6 перед сівбою. Для посіву використовувалась сівалка СН - 16.

2.4 Результати досліджень

Як відомо, головним завданням змішаних посівів є збільшення виходу сільськогосподарської продукції з одиниці площі і забезпечення стабільної врожайності за рахунок більш ефективного і раціонального використання рослинами в сумішках поживних речовин ґрунту, вологи, світла, і інших факторів середовища [36].

Злакові і бобові культури значно різняться за морфо-біологічними ознаками, за будовою стебла, листків, коріння, функціонуванням асиміляційного апарату; вони ставлять різні вимоги до вологи, світла, тепла, наявності поживних речовин в ґрунті та інших факторів [37]. Всі ці особливості проявляються тією чи іншою мірою при сумісному вирощуванні рослин, що приводить до глибоких змін світлового, температурного, водного і поживного режиму рослин в посівах [35].

Одним з головних факторів, що визначають продуктивність сільськогосподарських культур, є водний режим ґрунту, що складається з запасів продуктивної вологи в ґрунті і опадів, що випадають протягом вегетаційного періоду.

В змішаних посівах більш сприятливий водний режим; це пов'язують з різною будовою їх кореневої системи, що дозволяє використовувати вологу з різних частин ґрунту, та рівномірною температурою верхнього шару ґрунту, а також із специфічними вимогами культур до вологи в окремі міжфазні періоди. За результатом досліджень, наведеними в таблиці 2.4.1.

Запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-30 см були вищими в першій половині вегетації рослин у 2007 році як в одновидових, так і змішаних посівах. На початку фази дозрівання рослин люпину ситуація дещо змінилась. Як показують одержані дані, в порівнянні з чистим посівами злакових культур запаси вологи майже на всіх варіантах змішаних посівах були вищими. Якщо ж порівнювати запаси продуктивної вологи на варіантах змішаних посівах з одновидовим посівом люпину сорту Бурштин, то в 11 випадках з 24-х перші, переважно вівсяно-люпинові, виявились менш волого забезпеченими.

Важливим показником, що характеризує ефективність використання вологи рослинами, є коефіцієнт водоспоживання - витрати вологи на утворення одиниці сухої речовини. При розрахунку цього коефіцієнта для варіантів змішаних посівів в якості контролю розрахували середній показник по культурах тієї чи іншої сумішки, що висівались у чистому вигляді. Так для ячмінно-люпинової суміші контролем був середній коефіцієнт водоспоживання ячменю та люпину в чистих посівах. Одержані результати наведено в табл. 2.4.2.

Таблиця 2.4.1. Запаси продуктивної вологи (мм в шарі 0-30 см) в чистих і змішаних посівах однорічних бобових і злакових культур (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	2007	2008
	Фази розвитку люпину
	початок цвітіння	початок плодоутворення	початок дозрівання	початок цвітіння	початок плодоутво- рення	поча- ток дозрі- вання
Люпин, 100	51,9	39,3	66,8	57,4	65,3	59,9
Ячмінь, 100	47,3	38,7	59,1	52,9	62,3	58,5
Овес, 100	45,3	37,7	56,6	50,3	60,3	62,5
Ячмінь, 75; люпин, 25	51,4	45,0	68,4	54,7	63,5	60,7
Ячмінь, 50; люпин, 50	52,4	44,9	59,9	55,1	65,6	61,7
Овес, 75; люпин, 25	48,2	40,6	60,4	52,1	64,8	62,7
Овес, 50; Люпин, 50	48,6	38,9	61,4	53,1	62,8	61,4

За посушливих умов 2007 р., при визначенні даного показника в фазу початку плодоутворення люпину, згідно збільшення коефіцієнта водоспоживання культури розподілились наступним чином: люпин, ячмінь, овес. Найбільш економна витрата вологи на створення сухої речовини характерна для варіанта ячмінно-люпинової сумішки з нормою висіву культур відповідно 75 і 25%; тут коефіцієнт водоспоживання склав 79,5 м³/ц сухої речовини, що на 26,2 м³/ц менше в порівнянні з контролем. Значно ефективніше використовувалась волога і на інших варіантах змішаних посівів у порівнянні з одно видовими.

В 2008 році, за умов надлишку вологи, в період плодоутворення люпину за збільшенням коефіцієнта водоспоживання культури розподілились у протилежному, ніж у 2007 році порядку: овес, ячмінь, люпин. Очевидно, за таких умов підвищене використання вологи в цих культур не компенсується відповідним збільшенням сухої речовини. В усіх варіантах змішаних посівах у 2008 р., як і в 2007., коефіцієнти водоспоживання були нижчими за середні контрольні показники.

Проведені дослідження водного режиму змішаних і чистих посівів переконливо показують, що для люпиново-злакових сумішок характерним більш ефективне використання рослинами вологи. Забезпечується це явище багатьма факторами, одним з яких є будова кореневої системи. В кореневій системі злакових культур відсутній глибоко проникаючий головний корінь, вона мичкувата і переважно поширюється в пухкому орному шарі. При цьому після колосіння ріст коренів у довжину в злакових культур призупиняється.

Люпин, на відміну від злакових, має глибоко проникаючий головний корінь, ріст якого за сприятливих умов продовжується до дозрівання.

Не співпадають у люпину та злакових культур критичні періоди в потребі вологи.

Сприяють покращенню водного режиму в змішаних посівах і особливості листкової поверхні бобових культур. В сумішках зі злаковими культурами вони формують різноярусну, більш зімкнуту листкову поверхню, яка затінює ґрунт і захищає її від сильного нагрівання сонячними променями.

Таблиця 2.4.2. Коефіцієнт водоспоживання (м³/ц сух. реч.) у люпину і злакових культур в чистих і змішаних посівах (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	2007	2008
	коефіцієнт водоспоживання	контроль	відхилення від контролю	коефіцієнт водоспоживання	контроль	відхилення від контролю
Люпин, 100	91,5	-	-	60,1
Ячмінь, 100	116,1	-	-	57
Овес, 100	166,2	-	-	50,4
Ячмінь, 75 люпин, 25	77,6	103,8	-26,2	49,7	58,6	-8,9
Ячмінь, 50 люпин, 50	79,5	103,8	-24,3	54,4	58,6	-4,2
Овес, 75 люпин, 25	120,3	128,8	- 8,5	33,9	55,2	-21,3
Овес, 50 люпин, 50	125,1	128,8	-3,7	34,5	55,2	-20,7



Рис. 2.4.1. Люпин жовтий сорту Бурштин

Дослідженнями встановлено, що при сумісному проростанні рослин спостерігається їх взаємовплив, який починає проявлятись з початку проростання насіння. Вже при набуханні насіння в навколишнє середовище виділяються біологічно активні речовини, які в короткий строк суттєво змінюють умови середовища і впливають на проростання насіння, розміщеного. Ступінь прояву взаємовпливу залежить від густоти посіву, фізіолого-біохімічних особливостей насіння і умов середовища. Особливості росту і розвитку рослин у змішаних посівах залежать від співвідношення компонентів, а польова схожість насіння залежить не від співвідношення, а від норми висіву кожного з них, знижуючись по мірі збільшення густоти висіву.

За результатами досліджень (табл. 2.4.3), для більшості варіантів змішаних посівів характерним є підвищення польової схожості злакових культур і люпину в порівнянні з чистими посівами. Однак ця закономірність у люпину і злакових культур має свої особливості. Зокрема, із зниженням норми висіву ячменю в сумішках польова його схожість підвищується, люпину, навпаки, зменшується. Зі зменшенням частки люпину в сумішках з ячменем спостерігається і зниження його польової схожості, хоча у всіх варіантів вона залишається вищою в порівнянні з чистим посівом люпину.

Щодо польової схожості вівса в змішаних з люпином посівах, то за умов 2007 року різниця між контролем та дослідним варіантами була неістотною; в 2008 р. ситуація була такою ж, як з ячменем. За польовою схожістю насіння люпину дослідні варіанти сумішок з вівсом за умов 2007 року істотно перевищили чистий посів; у 2008 році мало лише зниження на 8% даного показника у варіанті овес 75% + люпин, 25%. Причини такої різниці в польовій схожості насіння люпину і злакових культур при сумісному посіві, очевидно, обумовлені взаємодією насіння при проростанні і факторами середовища. Швидко проростаюче насіння краще використовує комплекс поживних речовин, вологу, та інші фактори, що погіршує і гальмує проростання іншого насіння; не виключається тут і пригнічуюча дія на проростання нового насіння виділень первинних корінців.

За достатнього вологозабезпечення швидке проростання насіння злакових культур в змішаних посівах певною мірою стимулює проростання насіння люпину, який в змішаних посівах також висівається розріджено. Разом з тим, проростаючим насінням злакових культур створюються умови загущення для насіння люпину, оскільки в чистому посіві за числом схожих насінин густота посіву його в п'ять раз менша, ніж ячменю і вівса.

Таким чином, в змішаних посівах люпину з сортами ячменю і вівса польова схожість насіння люпину і злакових компонентів загалом підвищується, хоча величина її залежить від варіанту досліду, що обумовлено біологічними особливостями вирощуваних культур.

Таблиця 2.4.3. Польова схожість насіння і (%) виживання рослин (%) люпину, ячменю і вівса в чистих і змішаних посівах (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді злак / люпин)	Польова схожість	Виживання рослин
	ячмінь	овес	ячмінь	овес
	2007	2008	2007	2008	2007	2008	2007	2008
100/-	74,6/-	81,0/-	73,6/-	80,0/-	85,9/-	85,3/-	78,5/-	87,1/-
75/25	81,0х/92,5х	89,8х/90,0	72,2/95,0х	91,9х/80,0хх	88,1х/93,8	90,4х/91,8	90,0х/85,7хх	91,4х/80,9хх
50/50	85,9х/94,8х	92,4х/100х	72,6/98,3х	93,2х/89,6	89,3х/94.5	90,9х/91,7хх	96,6х/94,1	91,8х/85,3
25/75	83,5х/92,8х	92,7х/92,0х	74,6/93,7х	89,8х/83,3хх	83,6/93,3	91,3х/96,9	96,1х/97,7х	92,8х/85,9хх
-/100	-/73,9	-/88	-/71,7	-/88,0	-/94,7	-/95,2	-/93,0	-/91,5

Різниця з контролем (чистим посівом) достовірна при рівні Р = 0,95

Х - позитивна, ХХ - негативна,

НІР_0,05 за польовою схожістю - 3,6; НІР_0,05 за виживанням - 3,0

Рис. 2.4.2. А. І. Гонта на змішаних посівах люпину та вівса

Густота стояння, поживний, водний і повітряний режими здійснюють суттєвий вплив на всі сторони росту та розвитку рослин. В результаті взаємодії цих факторів до кінця вегетації виживають не всі рослини. За даними табл. 2.4.3, із збільшенням частини бобового компоненту в змішаних з ячменем та вівсом посівах біологічна стійкість рослин останніх достовірно підвищувалась в обидва роки досліджень. Причиною такого явища очевидно є більш сприятливий водний і поживний режим внаслідок меншої густоти посіву та наявності бобових рослин. На відміну від злаків, люпин є більш чутливим до умов вирощування. Щодо його виживаємості, то за умов 2008 року мало місце істотне її зниження у варіантах з ячменем та в обидва роки досліджень з вівсом за норми висіву овес 75% + люпин 25%.

Щодо динаміки росту, то як у випадку з ячменем, так і з вівсом спостерігається пригнічуюча дія злакового компонента на ріст рослин люпину, особливо це видно в фазу 5-7 листочків. Щодо злаків, особливо ячменю, то тут спостерігається зворотнє явище: зі збільшенням в сумішці частки бобового компонента темпи росту рослин зростають.

Таким чином, злакові культури, як більш конкурентноспроможні обмежують використання вологи та поживних речовин рослинами люпину. Особливо агресивним є овес у співвідношенні 75% до 25%.

При оцінці стійкості чистих та змішаних посівів до вилягання було одержано наступні результати (табл. 2.4.4).

Обидва сорти ячменю, які відносяться до коростеблих, виявились нестійкими до вилягання, особливо в чистих посівах. Із зменшенням їх частки в посіві та збільшенням кількості рослин люпину більш стійким ставав і стеблостій. Сорти вівса, особливо Райдужний, в одновидових посівах проявили себе в порівнянні з ячменем значно краще. Щодо змішаних посівів, то характерним було підвищення для сорту Славутич стійкості із збільшенням частки рослин в посіві. Сорт Райдужний показав прекрасні результати за цією ознакою на всіх варіантах досліду.

Таблиця 2.4.4. Вилягання (в балах) сортів ячменю і вівса в чистих посівах та в суміші з люпином (% злакової /% бобової культури від норми висіву в чистому виді, 2008 р.)

Сорти люпину	Сорти ячменю	Сорти вівса
	Тріумф	Фенікс	Славутич	Райдужний
	100	75/25	50/50	100	75/25	50/50	100	75/25	50/50	100	75/25	50/50
Бурштин	5	4	1	5	4	1	4	3	1	1	1	1
Чернігівець	5	4	1	5	4	1	4	3	1	1	1	1
Прип'ятський	5	4	1	5	4	1	4	3	1	1	1	1

Основною умовою формування високих врожаїв є формування раціональної за розмірами і максимальної за спроможністю листкової поверхні. Для злакових і бобових культур характерними значні відмінності в архітектоніці рослин, в будові листкового апарату. Вже в перші фази розвитку люпин більш інтенсивно формує листкову поверхню.

Динаміка наростання листкової поверхні в злакових культур іде більш рівномірно, збільшуючись до настання фази колосіння. А потім поступово зменшується за рахунок відмирання нижніх листочків.

В люпину найбільш інтенсивний приріст листкової поверхні спостерігається до початку цвітіння. З утворенням перших бобів листкова поверхня в люпину починає зменшуватись з відсиханням нижніх листочків.

Взаємовплив компонентів у суміші обумовлює зміни в формуванні листкової поверхні. В змішаних посівах зменшення листкової поверхні у люпину проявляється після цвітіння; різниця в формуванні листкової поверхні між рослинами люпину в чистому і змішаних посівах була незначна.

На відміну від динаміки формування листкової поверхні процес накопичення сухої речовини не припиняється до формування врожаю зерна. До кінця вегетації накопичені в рослині асиміляти направляються в генеративні органи на формування насіння.

Результати вивчення урожайності зеленої маси люпину і злакових культур у чистих і змішаних посівах наведено в табл. 2.4.5.

Згідно одержаних даних, найвищий урожай зеленої маси був у люпину - в середньому за два роки він склав 228,6 ц/га. Щодо злакових культур, то в роки досліджень овес перевищив ячмінь у середньому на 31,4 ц/га. Особливо відчутною перевага вівса була в 2008 році - на 57,4 ц/га.

В сумішках залежно від погодних умов в співвідношень компонентів сумарна врожайність і врожайність зеленої маси люпину були різними. Щодо сумарної врожайності зеленої маси, то відмінності між варіантами змішаних посівів особливо чітко проявились за умов 2008 року. Найвищий урожай зеленої маси (390 ц/га) показав варіант вівсяно-люпинової сумішки із співвідношенням компонентів 50% до 50%; на 53,2 ц/га поступився йому вівсяно-люпиновий посів з нормою висіву культур відповідно 75% і 25%. Обидва ці варіанти перевищили за врожайністю зеленої маси чистий посів люпину відповідно на 83,9 та 30,7 ц/га та вівса на 137,8 та 84,6 ц/га.

Таблиця 2.4.5. Урожайність зеленої маси люпину і злакових культур в чистих і змішаних посівах (фаза початку наливу бобів, 2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	Урожайність зеленої маси, ц/га
	2007 р.	2008 р.	В середньому за 2 роки
	всього	в т. ч. люпину	всього	в т. ч. люпину	всього	в т. ч. люпину
Люпин, 100	151,2	151,2	306,1	306,1	228,6	228,6
Ячмінь, 100	62,8	-	194,8	-	128,8	-
Ячмінь, 75 люпин, 25	83,9	22,4	223,6	63,8	153,8	43,1
Ячмінь, 50 люпин, 50	114,4	64,9	266,0	142,6	190,2	103,85
Овес, 100	68,2	-	252,2	-	160,2	-
Овес, 75 люпин, 25	89,6	37,4	336,8	55,8	213,2	46,6
Овес, 50 люпин, 50	97,6	52,7	390,0	143,4	243,2	98,0

Щодо ячмінно-люпинових сумішок, то вони значно поступилися як вівсяно-люпиновим, так і чистому люпину, перевищивши чистий люпин.

У 2007 р. найвищий урожай зеленої маси забезпечив одно видовий посів люпину; всі варіанти сумішок показали кращі за чисті посіви злакових культур результати і відмінності між ними були менш вираженими.

В обидва роки досліджень зі збільшенням частки бобового компонента в сумішках загальний урожай зеленої маси збільшувався. Щодо частки люпину в урожаї зеленої маси, то знову-таки прослідковується вплив погодних умов року та співвідношень компонентів.

Основною метою досліджень був підбір кращого злакового компонента та співвідношення для люпину в змішаних посівах для отримання високих сумарних урожаїв зерна і насіння люпину в суміші, стійкий до вилягання, придатний до механізованого збирання. Результати визначення урожайності насіння люпину і злакових культур наведені в табл..2.4.5.

Щодо врожайності злакових культур у чистих посівах, то як і слід було очікувати, вона виявилась значно вищою в порівнянні з люпином, особливо вівса, який забезпечив у середньому за два роки 41,0 ц зерна з 1 га.

Одновидовому посіву вівса за сумарною урожайністю насіння поступилися і сумісні його посіви з люпином, причому із збільшенням частки бобового компонента в посіві відсоток зменшення збільшувався (табл. 2.4.6).

Нижчою урожайністю вівсяно-люпинових посівів була і в порівнянні з ячмінно-люпиновими. Крім того, овес через пізніше, як у люпину дозрівання дещо затягував строки збирання.

В цілому, серед змішаних посівів найвищою урожайність була в ячмінно-люпинового із співвідношенням компонентів 75%: 25% - в середньому в 2007-2008 рр. 36,2 ц/га. Для ячмінно-люпинових посівів характерною є і вища частка насіння люпину в загальному урожаї; винятком став вівсяно-люпиновий посів (75%: 25%) у 2008 році.

Важливим показником посівних якостей насіння зернобобових культур є маса 1000 насінин, енергія проростання і схожість. Результати їх визначення наведені в табл. 2.4.7. За одержаними даними, умови вирощування насіння в чистому та змішаних посівах значно впливають на посівні якості як злакових культур, так і люпину.

В середньому за два роки маса 1000 насінин люпину із чистого посіву та змішаного з ячменем з співвідношенням 75% до 25% практично була однаковою. Зовсім незначне зменшення даного показника характерне для варіанта з співвідношенням ячменю та люпину 50% до 50%, що, очевидно, обумовлене більшою часткою люпину в урожаї.

Загалом, слід відзначити вищу залежність рівня прояву даного показника від умов року в ячмінно-люпинових посівах порівняно з чистими та сумішками з вівсом. В останніх насіння було найменш виповненим, причому спостерігається тенденція зменшення маси 1000 насінин із збільшенням частки люпину в посіві.

Аналізуючи дані табл. 2.4.7, можна відмітити, що в змішаних посівах створюються більш сприятливі умови для формування насіння з високою енергією проростання та схожістю. В середньому за два роки насіння люпину із чистого посіву мало енергію проростання 73,5%, а із змішаних посівів з ячменем із співвідношенням компонентів 75% до 25% та 50% до 50% - відповідно 89,2 та 88,2%. З вівсом по тих же варіантах - відповідно 86,4 та 81,7%.

Аналогічні результати було одержано і при визначенні лабораторної схожості насіння, одержаного із чистих та змішаних посівів. Так, насіння люпину із чистого посіву за цим показником в обидва роки досліджень поступалося насінню із всіх варіантів змішаних посівів. Найвищу лабораторну схожість мало насіння люпину, одержане при сумісному його вирощуванні з ячменем. Перевага такого способу сівби особливо чітко проявилась в обидва роки досліджень; коли насіння люпину з чистих посівів за лабораторної схожістю виявилось взагалі некондиційним (87%).

Табл. 2.4.6 Урожайність насіння люпину і злакових культур в чистих і змішаних посівах (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	Урожайність насіння, ц/га
	2007	2008	В середньому за 2 роки
	Всього	в т. ч. люпину	всього	в т. ч. люпину	всього	в т. ч. люпину
Люпин, 100	22,9	22,9	23,4	23,4	23,2	23,2
Ячмінь, 100	38,1	-	30,7	-	34,4	-
Ячмінь, 75 люпин, 25	38,3	10,2	34,2	11,6	36,2	10,9
Ячмінь, 50 люпин, 50	31,5	15,6	32,2	14,3	31,7	15,0
Овес, 100	43,4	-	38,5	-	41,0	-
Овес, 75 люпин, 25	34,8	10,2	29,1	16,2	32,0	13,2
Овес, 50 люпин, 50	32,1	13,9	25,9	11,0	29	12,4
НІР0,5 ц/га	2,2	0,8	3,0	1,5	_	_

Табл. 2.4.7. Посівні якості насіння люпину і злакових культур з чистих і змішаних посівів (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	Маса 1000 насінин, г	Енергія проростання, %	Схожість, %
	2007	2008	середнє	2007	2008	середнє	2007	2008	середнє
Люпин, 100	270,0	260,0	265,0	76,0	71,0	73,5	84,5	73,0	78,8
Ячмінь, 100	50,0	41,0	45,5	81,0	85,0	82,0	87,5	84,0	85,7
Ячмінь, 75 люпин, 25	58,0 300,0	44,7 227,0	51,4 263,5	90,0 85,5	93,0 93,0	91,5 89,2	90,0 87,0	93,5 95,5	91,6 91,2
Ячмінь, 50 люпин, 50	60,4 297,0	35,7 217,1	48,0 257,0	91,0 80,5	85,5 96,0	88,2 88,2	91,5 87,0	85,5 96,0	88,5 91,5
Овес, 100	40,9	30,7	35,8	74,0	86,5	80,2	89,2	87,0	88,1
Овес, 75 люпин, 25	32,6 209,3	37,0 225,2	35,1 217,2	82,0 85,5	89,7 87,2	85,85 86,4	83,0 88,5	93,2 87,5	88,1 88,0
Овес, 50 люпин, 50	33,1 182,0	36,7 217,5	34,9 199,8	76,0 80,0	81,0 83,5	78,5 81,7	86,7 87,0	87,5 88,0	87,1 87,5

Відомо, що від умов вирощування значною мірою залежить ступінь зараження насіння хворобами. Ряд авторів відмічають, що насіння бобових культур у змішаних посівах менше уражуються хворобами та шкідниками. Щодо люпину такі експериментальні дані практично відсутні[38].

В наших дослідах після обмолоту в 0,5 кг зразка з кожної ділянки виділяли насіння, уражене фузаріозом, антракнозом та іншими хворобами. Одержані результати показано в табл. 2.4.8.

Згідно результатів досліджень, ступінь ураження насіння люпину хворобами змінювався залежно від умов року. Більш значним ураження насіння бобової культури хворобами було в менш сприятливому 2008 році - в чистому посіві 24,7%; за умов 2007 р. ступінь ураження склав 11,6%.

Наведені в табл. 2.4.8 дані переконливо свідчать, що в змішаних з ячменем посівах ураженість насіння люпину хворобами в обидва роки досліджень були значно меншою. Найбільш низькі показники характерні для стійкого до вилягання варіанту змішаного посіву з співвідношення компонентів 75% до 25%, відповідно 1,5 і 3,5% у 2007 та 2008 роках. У порівнянні з чистим посівом кількість ураженого насіння на цих варіантах була в 7 разів меншою.

Табл. 2.4.8. Ураженість насіння люпину хворобами залежно від способу вирощування

Варіант від норми висіву в чистому вигляді, ячмінь/люпин	Рік досліджень
	2007	2008
75/25	1,5	3,5
50/50	7,7	15,3
0/100	11,6	24,7

Досить важливим показником є коефіцієнт розмноження - відношення кількості насіння в урожаї до кількості висіяного. Так, згідно табл. 2.4.9, найвищий показник було одержано в змішаних посівах люпину з ячменем із співвідношенням компонентів 75% до 25%. Досить непогані результати було одержано при сумісному висіву ячменю та люпину (50% до 50%) та вівса з люпином (75% до 25%) - відповідно 18,6 та 18,4. Найнижчий показник було отримано при чистому посіві люпину, що свідчить про ефективність змішаних посівів.

Табл. 2.4.9. Коефіцієнт розмноження люпину і злакових культур в чистих і змішаних посівах (2007-2008 рр.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	Коефіцієнт розмноження
	2007	2008	В середньому за 2 роки
	злаків	люпину	злаків	люпину	злаків	люпину
Люпин, 100	-	12,7	-	13	-	12,9
Ячмінь, 100	19,1	-	15,4	-	17,2	-
Овес, 100	21,7	-	19,3	-	20,5	-
Ячмінь, 75 люпин, 25	18,7	22,6	15,1	25,7	16,9	24,2
Ячмінь, 50 люпин, 50	15,9	17,3	18,9	19,8	17,4	18,6
Овес, 75 люпин, 25	16,4	21,6	14,7	15,3	15,6	18,4
Овес, 50 люпин, 50	18,2	15,4	14,9	12,2	16,6	13,8

Табл. 2.4.10 Хімічний склад насіння люпину жовтого кормового (2008 р.)

Варіант (% від норми висіву в чистому вигляді)	% вологи	азот	білок	жир	Р2О5	зола	Са	клітковина	Без азотисті екстрактивні речовини (БЕР)
Люпин, 100	14,1	5,20	35,85	5,74	1,53	4,37	0,59	21,80	48,79
Ячмінь, 75 люпин, 25	14,1	5,43	38,58	5,72	1,69	4,85	0,67	22,85	49,96
Ячмінь, 50 люпин, 50	14,1	5,37	37,56	5,55	1,59	4,60	0,51	20,42	48,42
Овес, 75 люпин, 25	14,2	6,88	36,63	5,86	1,68	4,65	0,63	21,81	46,98
Овес, 50 люпин, 50	14,3	6,26	36,61	5,91	1,65	4,57	0,62	20,42	46,89

Хімічний склад насіння жовтого кормового люпину наведено в табл. 2.4.10. Значних відмінностей між варіантами досліду не виявлено; дещо дещо кращий показник відмічені в насінні люпину із змішаних посівів з ячменя, із співвідношення компонентів 75: 25%.

3. Економічна ефективність вирощування насіння люпину в чистих та змішаних посівах

Сучасні інтенсивні технології вирощування всіх сільськогосподарських культур базуються на застосуванні високопродуктивної енергоємкої техніки, на значних витратах на мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин, насіння, паливо-мастильні матеріали[38]. Тому однією з найважливіших умов здешевлення виробництва продукції рослинництва є правильне ведення господарської діяльності. Дуже гостро це питання стоїть у наш час. І перш, ніж впроваджувати у виробництво новий винахід чи нову технологію, потрібно знати економічну ефективність і доцільність такого впровадження[8].

Для оцінки економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур необхідно знати наступні показники: урожайність сорту з 1 га, ц; вартість валової продукції з 1 га, грн.; витрати на 1 га, грн.; затрати праці на 1ц продукції, людино-годин; умовно чистий дохід, грн.; рівень рентабельності, %[42].

Вартість валової продукції з 1 га визначається виручкою від реалізації продукції. Її величина є здобутком ціни одиниці продукції (ц, т) в гривнях на урожай кондиційного насіння з 1 га. Тобто цей показник напряму залежить від ціни реалізації продукції і врожайності культури.

Виробничі витрати на 1 га - це сукупність всіх витрат, які понесені протягом всього виробничого циклу вирощування культури. Вони складаються із витрат на придбання паливо-мастильних матеріалів, добрив, насіння, засобів захисту рослин, на оплату праці, утримання основних засобів, організацію виробництва і управління, страхові платежі. Підвищення економічної ефективності виробництва можливе зі зменшенням виробничих витрат і підвищення врожайності та виручки від реалізації продукції. Цього можна досягти за рахунок впровадження нових сортів і гібридів с.-г. культур, енергозберігаючих технологій, раціоналізаторських ідей, оптимізації норм висіву, строків обробки засобами захисту, зниження втрат при збиранні, тощо.

Витрати праці на одиницю продукції - показник, який визначають шляхом ділення суми витрат на вихід основної продукції. Бажано, щоб цей показник був якомога меншим. Зниження його можливе за рахунок підвищення урожайності і зменшення витрат праці. Останні можна зменшити шляхом механізації і автоматизації найбільш трудомістких ланок виробництва. Наприклад, витрати праці на проведення ранньовесняного і передпосівного обробітку ґрунту можна значно зменшити за рахунок виконання їх комплексними широкозахватними агрегатами.

Умовно чистий прибуток з 1 га посіву визначають як різницю між вартістю валового продукту і витратами, понесеними на виробництво і реалізацію.

Рівень рентабельності виробництва - це відношення прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках. Цей показник дає змогу оцінювати економічну ефективність вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури.

Економічну ефективність вирощування нового сорту жовтого люпину Бурштин у чистому та змішаних посівах показано в табл. 3.1. Згідно проведених розрахунків, вирощування люпину жовтого в сумісних із злаковими культурами посівах є економічно вигідним, особливо нового сорту Бурштин, який забезпечив отримання найвищого умовно чистого прибутку з 1 га -5335 грн./ц в сумішці з вівсом (співвідношення 75% до 25%).

Як показують результати визначення економічної ефективності (табл. 3.1), вирощування люпину в змішаних посівах та одно видових є економічно вигідним. Найбільшу рентабельність показав варіант із співвідношенням вівса та люпину 75% до 25%, хоча кращі щодо урожайності люпину результати одержано у варіантах, де люпин висівався разом з ячменем. Це можна пояснити вищими реалізаційними цінами на овес. Так, якщо 1т кондиційного насіння вівса РН₁ коштує 2900 грн., то ячменю - 2000 грн.

В наших дослідах у обидва роки досліджень насіння люпину із чистих посівів мало нижчу за мінімальну за ДСТУ 2240-93 (87%) схожість насіння. В зв'язку з цим у табл. 3.1 наведено результати визначення рентабельності для кондиційного насіння (249%) та некондиційного (75%) за схожістю насіння.

Таблиця 3.1. Економічна ефективність вирощування насіння люпину жовтого в чистих та змішаних посівах

Варіанти	Урожайність, ц/га	Виробничі витрати, грн./га	Вартість продукції, грн./га	Собівартість, грн./ц	Умовно чистий прибуток з 1 грн./ц	Рівень рентабельності, %
Люпин, 100%	16,2 16,2	1395 1395	4872 2436	300 150	3477 1041	249 75*
Овес, 100%	24,1	1654	6989	290	5335	322
Ячмінь, 100%	28,7	1500	5740	200	4240	282
Овес, 75%, Люпин, 25%	22,4	1467	6588	294	5121	349
Люпин, 50% Овес, 50%	20,3	1420	5974	294	4554	321
Ячмінь, 75%, Люпин, 25%	25,3	1352	5820	230	4468	330
Люпин, 50% Ячмінь, 50%	22,1	1300	5470	247	4170	321

* - насіння некондиційне за схожістю

Таким чином, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва органічно пов'язане з найбільш раціональним використанням виробничих ресурсів рослинництва, збільшенням виробництва продукції з кожного гектара землі, підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, поліпшенням якості продукції, зменшенням витрат праці та коштів на одиницю продукції.

Загалом, в сучасних умовах вирішальне значення має невідкладне здійснення наступного комплексу організаційно-економічних заходів:

1) поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості та неухильного зростання врожаю всіх сільськогосподарських культур;

2) послідовна інтенсифікація тваринництва на основі створення міцної кормової бази, розвитку міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції, застосування прогресивних методів роботи [29].

4. Заходи з охорони праці при вирощуванні насіння жовтого кормового люпину в чистих посівах та в сумішках

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві.

Трудове законодавство регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про охорону праці».

Законом закріплені гарантії прав громадян України на охорону праці, порядок організації праці на виробництві, визначено основні положення щодо видів стимулювання роботи з охорони праці, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; затверджено структуру і порядок функціонування державного управління охорони праці державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, а також відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці [43].

Охорона здоров'я працівників, забезпечення умов праці, ліквідація професійних хвороб та попередження травматизму на виробництві є найважливішими напрямками в діяльності країни.

Робота з охорони праці в сільськогосподарському виробництві проводиться за розробленим конкретним планом.

Інженером з охорони праці здійснюється контроль за станом охорони праці на всіх виробничих ділянках. Разом з профсоюзною організацією, головними спеціалістами і керівниками виробничих ділянок ним розробляється план міроприємств з охорони праці в цілому по господарству та контролюється його виконання. Він слідкує за своєчасним фінансуванням міроприємств з охорони і використання цих засобів за призначенням.

Керівники господарств у своїй діяльності з охорони праці керуються законодавчими і нормативними актами, наказами та розпорядженнями вищестоящих органів.

Фінансує охорону праці власне господарство. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. В господарстві повинен бути створеним фонд з охорони праці, кошти якого використовуються на виконання заходів, що забезпечують умов безпеки праці відповідно нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Основою всіх заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, є науково-обґрунтований підхід з послідовним ефективно-економним виконанням робіт.

Для створення належних умов праці на робочих місцях, в зонах дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів запроваджено санітарно-технічні паспорти на об'єкти, приміщення і робочі місця в цілому. Паспортизація умов і безпеки проводиться з метою визначення відповідності робочих місць, обладнання технологічних процесів машин, механізмів, будівель і споруд вимогам санітарних норм.

В господарстві інструктаж з охорони праці проводять згідно ДНАОП 0.00. - 4.12 - 99. Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що більшість робіт виконується в умовах, де діють атмосферні фактори. Крім цього, у робочу зону часто потрапляє значна кількість шкідливих речовин. При зростанні рівнів концентрації, інтенсивності і періоду дії понад граничного-допустимі концентрації вони шкідливо діють на організм людини, а в деяких випадках і загрожують їх життю.

Створити нормальні умови праці у сільському господарстві можна лише за умови повного усунення шкідливого впливу на організм людей різних виробничих факторів. Безпосередньо в господарстві це завдання здійснює служба безпеки праці разом з керівниками, місцевими медичними працівниками, спеціалістами і працівниками санітарно-епідеміологічноі служби району, керуючись положеннями і нормами виробничої санітарії та гігієни праці.

Для боротьби із шкідливими факторами застосовуються різні технічні засоби: нагрівні, освітлювальні та вентиляційні установки, кондиціонери, засоби сигналізації при появі в повітрі шкідливих речовин, технічні засоби боротьби з шумом, вібраціями, а також прилади для контролю параметрів повітряного середовища та інших санітарних норм на виробництві.

Господарство має санітарний паспорт на одержання і зберігання пестицидів, довідку, яка підтверджує, що в господарстві є необхідний для робіт спецодяг, транспортні засоби, техніка.

В господарстві на всі процеси із застосуванням пестицидів розроблено і вивішено на видних місцях інструкції.

Роботи пов'язані з пестицидами, виконуються вранці і ввечері, при найменшій температурі повітря та мінімальних його потоках.

Перед обробкою пестицидами посівів зелених насаджень (лісів, садів тощо)

поблизу населених пунктів обов'язково попереджують населення, а також сповіщають про строки, протягом яких забороняється перебувати людям на оброблених ділянках.

Після закінчення робіт з пестицидами техніку, що використовувалася, обробляють на спеціальному майданчику хлорним вапном з наступним промиванням водою.

Всі особи, які працюють із пестицидами, забезпечуються засобами індивідуального захисту, що підбираються залежно від властивостей пестицидів.

Безпека праці на тракторах та іншій сільськогосподарській техніці залежить від рівня кваліфікації трактористів та їх помічників. До керування сільськогосподарськими машинами допускаються люди, які мають спеціальну освіту та підготовку і ознайомилися та засвоїли правила безпеки.

Машинно-тракторні агрегати, які обслуговуються помічниками трактористів, комбайнерів тощо, обладнанні двосторонньою сигналізацією.

При роботі на сівалках, коли завантажують сухі добрива, потрібно стояти з невітряного боку, користуючись респіратором. Використання респіраторів, захисних окулярів, рукавиць є обов'язковим при роботі з засобами захисту, мінеральними добривами.

Пожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження її поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Безпосередньо на сільськогосподарських підприємствах до їх виконання залучаються як державні органи пожежного нагляду, так і керівники всіх рівнів. Крім цього, заходи пожежної профілактики здійснюють пожежні служби господарства, інженер з охорони праці та безпосередні працівники на робочих місцях.

До основних заходів пожежної профілактики належать:

· дотримання господарствами, відділеннями, бригадами та ін. правил пожежної безпеки;

· забезпечення об'єктів і робочих місць первинними засобами гасіння пожежі, інструкціями з пожежної безпеки, плакатами, необхідною літературою;

· пропаганда пожежної безпеки.

Завдяки дотриманню правил з охорони праці та пожежної безпеки травм на виробництві зафіксовано не було.

5. Оцінка заходів охорони довкілля при вирощуванні жовтого кормового люпину в чистих посівах та сумішках

люпин кормовий ячмінний посів

На теперішній час проблема охорони довкілля для людства стає дедалі актуальнішою. Забруднення навколишнього середовища негативно впливає на людину та може стати причиною багатьох захворювань, патологічних та генетичних змін в організмі, що можуть погіршувати нормальну працездатність людей та відбиватися на наступних поколіннях.