Захист озимої пшениці від шкідливих організмів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культура, що захищається від шкідливих організмів - пшениця озима

Вступ

Значення пшениці в житті людини важко переоцінити. Переважна більшість населення землі вживає її як основний харчовий продукт у вигляді хліба, кондитерських і макаронних виробів, крупи. Спеціальні сорти її, а також полову і солому використовують на корм худобі. Значення пшениці як світової культури і надалі буде зростати, оскільки її можна вирощувати в різноманітних природно-кліматичних умовах. Для України - це основна продовольча культура, вирощування якої сприяє помірний клімат степової, лісостепової і навіть поліської зон, що дозволяє одержувати високі і сталі врожаї цінного зерна.

Озиму пшеницю ( Triticum aestivum ) висівають в другій декаді вересня місяця при допомозі зернових сівалок СЗ-3,6А, СЗ-5,4, сходи з'являються протягом двох тижнів при температурі 12-18 градусів.

В Україні озима пшениця займає 7-9 млн. га, але врожайність її у середньому за останні 20 років становить лише 29,5 ц/га, що значно нижче урожайності пшениці в багатьох країнах світу [1].

Серед видів пшениці найбільш урожайною є м'яка пшениця (t. Aestivum), із яких озима більш продуктивна.

Пшениця - одна із найбільш цінних культур на землі, тому збільшення валових зборів зерна, поліпшення його якості є найважливішим завданням у сільськогосподарському виробництві. Вирішення цієї проблеми значною мірою буде залежати від ефективності селекційної роботи і науково обґрунтованого насінництва пшениці.

Незважаючи на такі можливості озимої пшениці високу урожайність її важко отримати без захисту її від шкідливих організмів зокрема при значному уражені її хворобами, зокрема пухирчастою сажкою недобір може становити 60% і більше, твердою сажкою - 15-25%, склероспороз - 10%, гельмінтоспоріоз - 30% і більше, фузаріозна гниль - 9-20%. (В.Ф.Пересипкін. 2000).

Розділ 1. Система інтегрованого захисту від шкідників, хвороб і бур'янів озимої пшениці

Система інтегрованого захисту рослин - це комплексне застосування методів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу економічних порогів, дії корисних організмів, енергозберігаючих та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу в довкіллі.

Захист соняшнику від шкідників, хвороб та бур'янів є важливим фактором підвищення урожайності та покращення якості зерна. Особливо важливі систематичність, своєчасність і комплексність при проведенні організаційно-господарських, агротехнічних, фізико-механічних заходів, застосування біологічних і хімічних засобів захисту, виходячи з фітосанітарного стану насаджень та економічних порогів шкодо чинності шкідників, хвороб і бур'янів.

Агротехнічні заходи: Особливого значення слід надавати обробітку ґрунту, що сприяє безпосередньому знищенню шкідників та збудників хвороб. Внесенню добрив (фосфорно-калійних), що підвищує опір рослин до збудників хвороб. Бур'яни доцільно знищувати не лише на території поля, а і на його узбіччях, які можуть бути резерваторами перезимівлі та розвитку шкідників і хвороб. При наявності загрози від шкідників і хвороб, при перевищуванні ЕПШ (наведений у таблицях 3 і 3а), застосовуються хімічні засоби захисту інсектициди, акарициди та фунгіциди.

Пестициди слід добирати з таким розрахунком, щоб вони були найбільш ефективними проти найпоширенішого шкідника чи збудника хвороби і в той же час обмежували б розвиток популяцій інших шкідливих організмів, які виявлені в посівах культури.

Боротьбу з бур'янами за допомогою гербіцидів слід проводити в період які рекомендовано згідно „ Переліку пестицидів … 2010, 2011„. Потрібно застосовувати інсектоакарициди селективної (вибіркової) дії, що не знищують корисних комах та кліщів. Необхідно ввести ротацію, щоб попередити виникнення резистентності. Обробіток посівів препаратами слід проводити в похмурі дні, ввечері або ночі, щоб вони не розкладалися під впливом сонячного світла. Слід також враховувати, що якість обприскування залежить не лише від пестициду і його дози, а також температури, норми витрат робочої рідини на 1 га посіву (залежність від культури, і безумовно від виду шкідливих організмів). Треба правильно готувати робочі суміші, а змішування препаратів проводити лише згідно з існуючими правилами, тому обов'язково слід дотримуватися регламентів застосування хімічних засобів захисту.

З метою одержання чистої продукції та зниження пестицидного навантаження потрібно постійно використовувати стійкі та толерантні сорти до грибкових хвороб та шкідників.

Таким чином, застосування всіх засобів захисту рослин в інтегрованій (комплексній) системі, що є оптимальною комбінацією біологічних, агротехнічних, хімічних, фізичних і інших методів захисту рослин проти комплексу шкідників в результаті якої здійснюється регулювання чисельності шкідливих видів (на рівні ЕПШ) до господарсько невідчутної їх чисельності при збереженні діяльності природних корисних організмів. Хімічні засоби застосовуються лише у випадку наявної загрози врожаю від шкідливих організмів і при умові одержання високого економічного ефекту (Грудєв Г.С., 1987).

Система інтегрованого захисту соняшнику від шкідників, хвороб та бур'янів в умовах ФГ «Колос» с. Пединівка, Звенигородський р-н., Черкаська обл.

Таблиця 1. Агротехнічні заходи

Розділ 2. Робочий план проведення заходів захисту пшениці озимої від шкідників, хвороб і бур'янів

В даному розділі розроблену систему захисту пшениці ми розписуємо згідно орієнтовних календарних днів. Плануємо склад агрегату який буде виконувати захисні заходи захисту. При цьому знаючи їх норму виробітку розраховуємо кількість нормо змін, та кількість агрегатів, що будуть працювати при виконанні того чи іншого захисного заходу. Плануємо кількість працівників які будуть задіяні в даних технологічних процесах.

Таблиця 2 Робочий план проведення заходів захисту озимої пшениці від шкідливих організмів ФГ «Колос» с. Пединівка, Звенигородський р-н., Черкаська обл.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Література

1. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія: Підручник. - К.: аграрна освіта, 2000. - 415 с.: іл.

2. Зінчекно О.В. та ін. Рослинництво : Підручник /О.І. Зінченко, В.Н. .салатенко, .М.А. …білоножко; За ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 591 с.: іл.

3. Сільськогосподарська ентомологія: Підручник / за ред. Б.М. Литвинова, М.Д. Євтушенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 511 с. : іл.

4. Веселовський та ін. Атлас-визначник бур'янів / І.В. Веселовський, А.К. Лисенко, Ю.П. Манько. - К.: Урожай, 1988, 72 с. іл., 128 кольор. табл.

5. Химическая защита растений Груздів Г.В., В.А. Зинчекно, В.А. Калинин др. Под ред. Г.С. Груздева. - Агропромыздат, 1987. - 415 с.

6. Перелік пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні. - К.: ЮНІ ВЕСТ-МАРКЕТИНГ. - 2010. - 544 с. на 2011 рік

Додаток

Біологічні особливості шкідників, збудників хвороб і бур'янів та заходи боротьби з ними в посівах ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Клоп шкідлива черепашка -- Eurygaster integriceps Put.

В Україні поширена в Лісостепу і Степу. Ушкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу, інколи буряки, соняшник, еспарцет. Шкодять як дорослі клопи, так і личинки. Клопи, що перезимували, висмоктують соки із стебел і спричинюють пожовтіння центрального листка, живляться також на верхній частині стебел і зумовлюють білоколосість. Личинки і молоді клопи живляться на колоссі зерном, спричинюючи їх щуплість, зниження посівних і хлібопекарських якостей.

Клоп -- 9--13 мм, тіло широкоовальне, колір найчастіше світлоко- ричневих тонів, іноді чорний. Щиток великий, широкий, дуже хитини- зований, прикриває крила і все черевце, на вершині закруглений, рідше прямий. Голова трикутна. Наличник закінчується на передньому кінці голови на рівні з вилицями .

Личинка першого віку майже чорного кольору -- 1,3--1,5 мм; другого -- зі світлим черевцем, голова і груди темні--2--2,3 мм; третього -- сіра, із зачатками крил -- 5--6 мм; п'ятого -- солом'яного кольору -- 8--10 мм, зачатки щитка і надкрил добре розвинені у вигляді трьох лопатей.

Зимують дорослі клопи під опалим листям дерев і кущів у лісосмугах, на галявинах лісів. Навесні при температурі повітря 16--17°С вони виходять на поверхню. Масовий переліт на посіви пшениці розпочинається, коли протягом 3-- 5 діб денні температури утримуються в межах 18--19°С, що збігається

3 фазою кущіння або виходу в трубку озимої пшениці, а ярої - у фазі 3-4 листків.

Через 5--12 діб після заселення посівів розпочинається відкладання яєць і триває протягом усього періоду життя самки. Самки відкладають їх у два ряди, найчастіше по 7 у кожному, на листки злаків, різних бур'янів, стебла, рослинні рештки, грудочки фунту. Період відкладання яєць триває 40--50 днів. Одна самка може відкласти 200--350 і більше яєць.

Через 6--20 днів з яєць відроджуються личинки, які не живляться до першого линяння. Живлення їх вегетативними і генеративними частинами злаків починається з другого віку. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків і клопи нової генерації, цикл їх може завершитися тільки при живленні зерном. Ушкодження 2--3 % зерна вже викликає погіршення хлібопекарських, технологічних і смакових якостей. Зовнішні ознаки ушкодженого зерна: на поверхні залишається слід від уколу у вигляді темної крапки, навколо якої утворюється світло-жовта пляма; іноді на зерні в межах плями без сліду уколу утворюються здавленості або зморшки. Консистенція ендосперму в зоні плями крихка, яскраво-біла і при уколі голкою або надавлюванні нігтем легко розпадається.

Переселення черепашки в місця зимівлі починається в період збирання озимих. Клопи мігрують з полів як поодиноко, так і групами в денні і вечірні години.

Масові розмноження клопа шкідлива черепашка спостерігаються в роки, яким передують два-три роки з ранніми строками виходу клопів із зимівлі і сприятливими умовами для відкладання яєць і розвитку личинок. Залежно від метеорологічних умов кількість яєць може істотно варіювати, складаючи в роки масового розмноження 60--80 % загальної яйце - продукції, а в роки депресії -- до 10--20 %. Чисельність клопів, крім погодних умов і стану кормової бази, обмежують й ентомофаги -- яйцеїди - теленоміни та мухи -фазії.

Протягом року розвивається одне покоління шкідника.

Елія гостроголова --Aelia acuminata L.

В Україні поширена скрізь, але найбільша чисельність і шкодо чинність спостерігається в Лісостепу, а також у передгір'ях і гірських районах. Ушкоджує пшеницю, ячмінь, овес, кормові злакові трави.

На відміну від елії носатої, довжина тіла на 2--2,5 мм менша (7-- 10 мм), колір -- сірувато-жовтий. На задньому стегні дві чорні цяточки, тоді як у елії носатої -- одна або зовсім немає. Яйце таке ж як і в елії носатої. Личинка -- 1,6--6,7 мм, вкрита короткими, добре помітними волосинками.

Зимують клопи в тих же стаціях, що і шкідлива черепашка. Масовий виліт з місць зимівлі збігається з фазою кущення або виходу в трубку озимої пшениці, ярих -- з фазою 3--4 листків. Відкладання яєць починається в середині травня і продовжується до кінця життя клопів, що збігається з фазою кінця молочної і воскової стиглості пшениці. Самки відкладають яйця в два ряди на стебла і листя хлібних злаків, бур'янів, а також в інші місця. Плодючість до 550 яєць. Тривалість розвитку яйця 5--10 днів, личинок -- 45--55. Личинки живляться переважно на генеративних частинах рослин пшениці, ячменю та інших зернових. У кінці червня -- на початку липня починається окрилення клопів, яке досить часто збігається з фазою воскової стиглості пшениці. Після окрилення молоді клопи протягом 10--12 і більше днів живляться на посівах пшениці, ячменю, жита та інших зернових культур, на диких злаках. Шкоди завдають дорослі клопи, які перезимували, та їх потомство. Але найбільше шкодять личинки і клопи нового покоління, подібно до шкідливої черепашки та інших хлібних клопів.

Розвивається одне покоління за рік.

П'явиця звичайна (червоногруда) -- Oulema melabopus L.

Поширена скрізь, але найбільш численна в Степу і південно-східному Лісостепу. Головними кормовими культурами є овес, ячмінь, тверда пшениця, кукурудза, просо. Шкодять жуки і личинки. Жуки вигризають поздовжні дірки в листках у фазі трубкування і колосіння ячменю, вівса і пшениці, особливо твердої. Личинки скелетують листя, яке з часом прив'ядає і засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.

Жук завдовжки 4--5 мм, надкрила зеленувато-сині, передня спинка та ноги жовтувато-червоні, голова та лапки чорні. Яйця 0,8--1 мм, овальні, спочатку яскраво-жовті, через 2--3 дні стають темно-бурі. Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленкувато-бурим слизом, своїм виглядом нагадують п'явку, звідси і назва -- п'явиця (рис. 2.5). Лялечка вільна, блідо- жовта, довжиною 4--5 мм в кубушкоподібному коконі.

Зимують жуки у ґрунті на глибині 3--5 см на полях, де вирощували зернові та в лісосмугах. Навесні при температурі повітря понад 10°С (початок виходу озимих в трубку) розлітаються і розселяються переважно на крайових смугах ярих культур. Жуки вигризають поздовжні дірки в листках у фазі виходу в трубку і колосіння ячменю, вівса й пшениці (особливо твердої). Яйця самки відкладають на листки злаків по одному або у вигляді ланцюжка, по 3--5 шт. вряд, біля головної жилки. Плодючість -- 120--300 яєць. Через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом. Личинки скелетують листки, які з часом в'януть і засихають, рослини пригнічуються і відстають у рості. Заляльковуються у груні на глибині 2--3 см. Через два тижні відроджуються молоді жуки. Частина з них живиться на кукурудзі, просі, а частина залишається в ґрунті на зимівлю.

Протягом року розвивається одне покоління.

Звичайна злакова попелиця --Schizaphis graminum Roind.

В Україні поширена на півдні лісостепової зони, в Степу і в Криму. Ушкоджує ячмінь, овес, пшеницю, просо, рис, жито, кукурудзу та ін.

Імаго світло-зеленого кольору з яскравою зеленою смужкою уздовж спини, довжина тіла 2,7--2,9 мм. Трубочки довгі, циліндричні, світлі. Яйце -- 0,6--0,9 мм, щойно відкладене -- зеленувате, з часом темніє і стає чорним. Личинки зелені, схожі на дорослих комах, менші за розмірами (рис. 2.6). захист озимий пшениця шкідник

Життєвий цикл однодомний, протягом усього життя розмножується на озимих і ярих злаках. Зимують яйця на листках сходів озимих, падалиці і

дикорослих злаків. Навесні з'являються самки-засновниці. Надалі розмножується партеногенетично. Шкодять як дорослі комахи, так і личинки, висмоктуючи сік з рослин. Ушкоджені листки скручуються, знебарвлюються, жовтіють і відмирають. При заселенні до початку колосіння ушкоджені рослини не виколошуються. При заселенні колосся зерно стає легким, щуплим. Крім безпосередньої шкоди, попелиці переносять вірусні хвороби злакових культур.

Протягом вегетаційного періоду розвивається до 12 генерацій.

Миша польова --Apodemus agrarius Pall.

Найбільш поширена в лісостеповій зоні України. Заселяє луки, ліси, поля, городи, сади і навіть оселі. Ушкоджує насіння різних рослин і коренеплоди, завдаючи в окремі роки значної шкоди сільськогосподарським культурам.

Тіло до 12 см завдовжки, хвіст -- 7--9 см, волосяний покрив на спині бурувато-сірий, уздовж спини проходить вузька чорна смужка, черевце біле і різко відділене від рудуватих боків тіла (рис. 1.20).

Ховається в норах, які риє сама, або в норах інших гризунів і кротів. Запасів не робить. Статева зрілість у самок настає приблизно в тримісячному віці, у самців -- пізніше. Тривалість вагітності -- 22 доби. В одному приплоді буває 3--8 мишенят. За вегетаційний період дає три -- чотири приплоди.

Шкідлива діяльність гризунів оцінюється за п'ятибальною шкалою:

бал -- ушкоджено до 5 % рослин;

бали -- ушкоджено 5--25 % рослин;

бали -- осередкове ушкодження (25--50 %) рослин;

бали -- ушкоджено понад 50 % рослин;

балів -- повне ушкодження рослин.

Економічні пороги шкодо чинності мишовидних гризунів наведені в табл.

Економічні пороги шкодо чинності мишовидних гризунів на