Сучасне сільське господарство України сильно піддається і валютним ризикам. Навіть якщо господарство безпосередньо без посередників не займається експортно-імпортними операціями, воно може понести значні збитки в зв`язку із зміною курсу національної валюти. В структурі ресурсів, які споживає сільське господарство, досить значна частка імпортних, ціни на які залежать від курсу гривні. Останнє падіння курсу гривні (1998 р.) призвело до різкого підвищення цін на паливо-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, техніку.

Високий рівень ризику в сільському господарстві України вимагає кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з врахуванням ризику. Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути представлений наступним чином (рис. 1.3.1.1.).

Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують існуванню підприємства як юридичної особи.

Рис. 1.3.1.1. Схема управління ризиком

Завдання управління ризиком - звести можливий вплив несприятливих факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику, самофінансування ризику.

На жаль, на сьогодні управлінські рішення в сільському господарстві приймаються практично без врахування ризику. Причин такого становища є декілька.

По-перше, це відсутність відповідних навичок у керівників підприємств. В програмах вузів питання ризику почали вводитися відносно недавно, відповідної широкої перепідготовки або підвищення кваліфікації практично не проводиться, а для вивчення цього питання самостійно практично відсутня навчально-методична література стосовно сільського господарства.

По-друге, в умовах економічної кризи в країні в сільськогосподарських підприємствах практично відсутнє стратегічне планування, керівники вимушені займатися питаннями практично лише сьогоднішнього дня.

По-третє, врахування ризику при прийнятті рішень вимагає наявності великої кількості інформації, яка мала б бути загальнодоступною, але в Україні її отримати дуже важко і вона відносно дорого коштує.

Основні підходи щодо управління ризиком

Розсудливий менеджер завжли признає фундаментальну істину, що сама природа економічної діяльності спряжена з чинниками випадковості, розпливчатості , неповноти інформації, тобто ризиком.

Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємці співвідношення прибутку та ризику, його прийнятий рівень. Необхідною умовою для розв”язання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з кокретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього.

Інформація швидко старіє і тому субєкт прийняття рішень повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, одночасно оцінюючи якість інформації, здійснюючи її моніторинг.

Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер повинен дотримуватись таких основних принципів:

- недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

- недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал тощо);

- необхідно заздалегіть піклуватися відносно можливих наслідків ризику.

Складові процесу управління ризиком визначаються в залежності від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера.

В узагальненому виді процес управління ризиком представлений у виді блок схеми.

В результаті грунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:

- уникнення;

- попередження;

- прийняття (збереження чи навіть збільшення);

- зниження ступеня ризику.

Розглянемо ці засоби.

Уникнення ризику означає просте ухилення від певного міроприємства, котре обтяжене надмірним ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера нерідко означає відмовитися від прибутку, а це пов”язане з ризиком невикористаних можливостей.

Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який однак лише в окремих випадках дозволяє зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.

Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику - це залишення ступеня ризику за менеджером ( інвестором), тобто на його відповідальність. Вкладаючи засоби в певну сферу, менеджер повинен бути впевненим, що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не загрожують.

1.3.2. Зовнішні способи зниження ступеня ризику.

Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування.

Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших. Передача ризику може також здійснюватись шляхом укладання фючерсного контракту.

Фючерси дозволяють передавати ризик несприятливої зміни цін у майбутньому протилежній стороні угоди.

Страхування це передача певних ризиків страхової компанії. Для зниження міри ризику використовуються майнове страхування і страхування від нещасних випадків. Майнове страхування може мати наступні форми: страхування ризику підрядного будівництва, страхування обладнання, страхування вантажів і інш. Страхування від нещасних випадків включає: страхування загальної цивільної відповідальності і страхування професійної відповідальності.

Широко використовується і такий вигляд страхування, хеджування - страхування ціни товару від ризику або небажаного для виробника падіння, або невигідного для споживача збільшення. По цілях і техніці проведення операції хеджування діляться на хеджування продажем, тобто висновок виробником або товаровладельцем ф'ючерсного контракту з метою страхування від зниження ціни при продажу в майбутньому товару, або що вже є в наявності, або ще не зробленого, але передбаченого до обов'язкового постачання в певний термін; хеджування купівлею, тобто висновок споживачем або продавцем ф'ючерсного контракту з метою страхування від збільшення ціни при купівлі в майбутньому необхідного товару.

До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести також деривативи (опціони, фючерси, свопи тощо).

1.3.3. Внутрішні способи оптимізації ризику.

Лімітування передбаяає обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє ( по відношеню до підприємства) середовище. Лімітування застосовується банками при наданні позик, укладанні договору на овердрафт. Підприємства можуть застосовувати цей спосіб при продажу товарів в кредит, наданні позичок, при прийнятті рішень щодо визначення обсягу коштів, що спрямовуються на інвестування.

Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними обєктами вкладання, які безпосередньо не звязвні між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають в різноманітні цінні папери, які купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній прибуток.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість придбання акцій одного акціонерного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і відповідно в три рази знижує ступінь ймовірного ризику.

Створенння резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності.

Створення власних грошових, товарно-маиеріальних резервів є альтернативою страхуванню і доцільно тоді, коли вартість майна, що наражається на певний ризик, відносно невелика у порівнянні з майновими та фінансовими параметрами усього проекту. Самострахування шляхом резервування коштів також може застосовуватись відносно однотипного обладнання, майна підприємства, коли ймовірність пошкодження незначна.

Здобуття додаткової інформації є одним із важливих способів щодо зниження ризику. При використанні неточних економічних даних виникає питання щодо доцільності їх уточнення. Стосовно планованих міроприємств, особливо інноваційних проектів (технічних новинок), постає питання : чи необхідно терміново почати їх впровадження, чи є сенс провести ще якийсь додатковий експеримент для уточнення економічних показників. З одного боку додатковий експеримент дозволив би знизити економічний ризик, що обтяжує певний інноваційний проект, зменшити можливі збитки. Але з іншого боку експеримент, в свою чергу, повязаний з певними затратами та збитками, і якщо впровадження інноваційного проекту відкладається, то економічні збитки збільшуються. Вони особливо великі при проведенні довготермінового експерименту. В цьому випадку впровадження міроприємства і одержуваний в його результаті економічний ефект відсуваються. Отже, для оцінки діяльності добування додаткової інформації необхідно порівняти економічні результати обох варіантів.

Природньо, що коли б у менеджера була б більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз та знизити ступінь ризику. Це робить інформацію товаром, за який менеджери згодні платити гроші. А коли так, то вкладення капіталу в інформацію необхідно оцінювати.

Загальними в господарській практиці є три основних принципи зниження ризику:

v не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

v не забувати про наслідки ризику;

v не ризикувати багато чим ради малого.

ІІ. Страхування як метод управління ризиками товаровиробників анрарного сектору.

2.1. Економічна характеристика закритого акціонерного товариства “Страхова група”ТАС”.

ЗАТ “Страхова група “ТАС” засноване 19 жовтня 1998 року “ПриватБанком”, комерційним банком України. За період діяльності на вітчизняному страховому ринку, за визнанням клієнтів, експертів і колег, компанія зарекомендувала себе як така, що динамічно розвивається, акумуюючи провідний досвід і кращі традиції лідерів вітчизняного і світового страхового бізнесу.

Страхова група “ТАС” - частина фінансової групи, до складу якої входять ще дві страхові компанії “Страхова компанія “ТАС” (зі страхування життя) та “Міжнародна страхова компанія”, банки “ТАС-Комерцбанк” та “ТАС-інвестбанк”, що здійснюють всі види банківської діяльності, промислові підприємства та інші установи.

У рейтингах Ліги страхових організацій України за даними 2002 року ЗАТ СГ “ТАС” посідає чільні місця за основними показниками діяльності:

Ш Наявними активами - понад 100 млн.грн. (3-тє місце),

Ш Розміром зібраних страхових платежів - більше 93 млн.грн.(5-те місце),

Ш Виплаченими клієнтам страховоми відшкодуваннями - майже 8 млн.грн.(8-ме місце),

Ш Серед перших щодо наявності високоліквідних активів, власного капіталу, діючої мережі регіональних підрозділів тощо.

При цьому, якщо 2001 року послугами ЗАТ СГ “ТАС” було охоплено 3,7% страхового ринку, то 2002 року - 4,55%.

Під страховим захистом ЗАТ СГ “ТАС” минулого року перебувало більше 80-ти тиёсяч ргомадян і юридичних осіб України та іноземців.

У 2002 році страхову діяльність ЗАТ СГ “ТАС” характеризують такі дані:

Показники	Особисте страхування	Майнове страхування	Страхування відповіда-льності	Обовязкове страхування	Всього
Отримано страхових платежів, тис.грн.	806	79459	243	12805	93314
Виплати страхових відшкодувань, тис.грн.	105	7742	25	74	7945
Кількість врегульованих страхових випадків	517	108	12	29	665
Кількість договорів страхування	16344	22718	4096	16193	59351

Основними факторами, які сформували ці позитивні тенденції у діяльності компанії, є :

v Підбір та професійна підготовка кадрів ( у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС” впродовж року було проведено семінарів та тренінгів майже на 4000 академічних годин);

v Активне впровадження класичних видів страхування, вивчення, прогнозування та формування сегментів страхового ринку, своєчасне реагування на запити клієнтів;

v Запрошення консультантів (як вітчизняних, так і закордонних) з числа страховиків-практиків й фахівців у суміжних галузях.

Визнаням авторитету стало те, що ЗАТ СГ “ТАС” 2001 року нагороджено дипломом та памятною медаллю “За заслуги у розбудові економіки та вагомий внесок у створенні гідного міжнародного іміджу України “ Національного проекту “Золота книга української еліти”. А також надано членство Торгово-промислової палати України і внесено до Недержавного реєстру українських підприємців, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність в підприємницькій діяльності України та за її межами.

ЗАТ СГ “ТАС” входить до багатьох професійних обєднань і груп : Ліги страхових організацій України, Авіаційного, Морського, Медичного страхових бюро, Координаційної ради з питань страхування при Міністерстві транспорту, а також Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Станом на 1 січня 2003 року в штаті працює 274 працівника, а структура складається із Головного офісу, 6 регіональних дирекцій, 37 філій та 76 окремих робочих місць.

Протягом 2002 року було створено 4 нових філії в містах Павлограді, Феодосії, Керчі та Ялті. Штат поповнили близько 100 осіб, більшість з яких пройшли курси підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС”.

Кадрова політика спрямована на приведення потенціалу працівників у відповідність до своїх цілей і стратегій розвитку. В її основу покладено орієнтацію на зміни, безперервне навчання персоналу, творчий підхід до справи, гнучку систему оплати праці, яка підвищує інтерес у кінцевому результаті.

ЗАТ СГ “ТАС” вважає доцільним формування оптимальної вікової структури персоналу, що дасть можливість поєднувати досвід із новаторством та наполегливістю в праці.

Мал.2.1.

Основні засади кадрової політики:

v Досягнення цілей. Ставити сміливі цілі і сміливо йти до їх досягнення.

v Позитивний соціальний внесок. Створення економічного та інтелектуального активу у співтоваристві, в якому працюємо.

v Індивідуальні досягнення.

v Дух колективізму.

Фінансові надбання компанії у 2002 році (в млн.грн.):

1.	Статутний фонд	5,500
2.	Страхові платежі	93,314
3.	Страхові виплати	7,944
4.	Резерв незароблених премій	31,08
5.	Основні засоби	3,565
6.	Балансовий прибуток	66,642

Укрупнена структура страхового портфеля

1.	Страхування майна	40%
2.	Страхування автотранспорту	24%
3.	Інші добровільні (вантаж, морське сільськогосподарське)	8%
4.	Особисте страхування (н/вип + медичне)	5%
5.	Стахування громадянської відповідальності володарів автотранспорту	5%
6.	Обовязкове страхуваня водіїв	4%
7.	Страхування членів ДПД	4%
8.	Авіаційне страхування	4%
9.	Страхування відповідальності	3%
10.	“Зелена карта”	3%

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Соціальна значимість компанії.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” спрямована не лише на отримання прибутку, але й на досягнення соціального ефекту. В політиці компанії враховуються заходи соціального спрямування стосовно членів власного трудового колективу, соціально незахищених верств населення регіонів, де знаходяться представництва ЗАТ Страхова Група “ТАС”, участь у гуманітарних проектах.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” - це створення нових робочих місць -274 штатних працівника та близько760 чоловік, які працюють поза штатом. В подальшому передбачається зростання кількості робочих місць як в головному офісі, так і в регіонах.

Діяльність ЗАТ Страхова Група “ТАС” - це розширення діяльності в регіонах України, а саме забезпечення економічного сектору та населення регіонів страховим захистом, прямі інвестиції в основний капітал та робочі місця.

Діяльність ЗАТ СГ “ТАС” - це діяльність платника податків та інших обовязкових платежів. ЗАТ Страхова Група “ТАС” сплачує щорічно близько 1,5 млн.грн. податків до загальнодержавного та місцевих бюджетів.

З 2001 року ЗАТ СГ “ТАС” стало активним учасником благодійних та спонсорських акцій.

Витяги з аудиторського висновку.

За період існування ЗАТ Страхова Група “ТАС” збитків не було, всі види діяльності були прибутковими, приоритетним напрямком діяльності є майнове страхування, а саме: страхування від вогневих ризиків та інших небезпек, страхування кредитів, страхування багажу та вантажів, особисте страхування, а також обовязкові види страхування.

Власний капітал ЗАТ Страхова Група “ТАС” складається з :

Ш Статутного капіталу - 5500тис.грн.;

Ш Нерозподіленого прибутку - 66642,2тис.грн.

Дані синтетичного обліку відповідають балансовим і даним аналітичного обліку. Структуру і призначення власного капіталу відображено вірно та адекватно.

Фінансове становище протягом усієї діяльності відповідає нормам, тобто ліквідність підприємства може відбутися у найкоротші строки за першою вимогою засновників або за вимогою кредиторів. Оборотного капіталу достатньо для розвитку підприємства.

Заборгованості компанії перед страхувальниками немає.

Досліджуване підприємство за своїм юридичним статусом є закрите акціонерне товариство (ЗАТ Страхова Група “ТАС”).

Згідно Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Закрите акціонерне товариство - Страхова Група “ТАС” має право випускати лише іменні акції.

У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

Акціонерному товариству абороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

Установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання - простою більшістю голосів.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури

товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені итяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Щодо організаційної культури, то в ЗАТ Страхова Група “ТАС” вона є відкритою та такою, яка заохочує до співучасті, для якої притаманні такі характеристики :

справедливі відносини з підлеглими ;

відкритість для комунікацій;

тактовне керівництво;

вирішення командних проблем;

робоча автономія;

обмін інформацією;

високі показники продуктивності праці;

всіляке сприяння управлінським ідеям;

збільшення кооперації між керівництвом і персоналом;

послаблення плинності кадрів;

зменшення кількості прогулів;

відкритість нововведенням;

удосконалення робочих позицій в організації.

Для досягнення певного результату потрібно визначити місію підприємства та його цілі.

Під місією розуміється ствердження , яке розкриває значення існування організації. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент.- 3-е изд.-М.:Гардарики, 2000.- с.207

Ціль - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких направлена її діяльність. Див. попер. - с. 209

При розробці інформаційного забезпечення господарських рішень, прогнозуванні можливих негативних наслідків їх впровадження, діагностиці проблем необхідне чітке визначення цілей з урахуванням пріоритетності. Для цього потрібно побудувати "дерево цілей".

Мал. 2.1. "Дерево цілей"

Місія ЗАТ Страхова Група “ТАС” - використовуючи потенціал та можливості “Фінансової групи”ТАС”, надавати клієнтам високоякісні страхові послуги, чим забезпечити надійний захист їх майнових інтересів.

Цілі :

Підвищення ефективності роботи ЗАТ Страхова Група “ТАС” :

1.1. Підвищення прибутковості певних видів страхування;

1.2. Розширення ринків надання страхових послуг;

1.3. Удосконалення матеріального стимулювання праці;

1.4. Формування нового економічного мислення.

Заміна та часткова модернізація матеріально-технічної бази :

2.1. Забезпечення новою високопродуктивною технікою та обладнанням;

Забезпеченість трудовими ресурсами :

3.1. Забезпечення та ефективне використання наявних трудових ресурсів;

3.2. Розробка програми підготовки страхових агентів;

3.3.Розробка програми перепідготовки кадрів ЗАТ Страхової Групи “ТАС”.

Інноваційна діяльність :

4.1 Комп'ютеризація виробництва;

4.2. Вивчення запитів споживачів та створення принципово нових страхових послуг.

. Соціальний розвиток :

6.1. Створення сприятливих соціальних умов працівників ЗАТ Страхова Група “ТАС”;

6.2. Розвиток соціальної інфраструктури;

6.3. Соціальний захист працівників.

Визначені цілі є досить актуальними для ЗАТ Страхова Група “ТАС”.

Типові функції управління ЗАТ Страхова Група “ТАС”:

1. Стратегічне управління.

1.1. Визначення місії та цілей компанії.

1.2. Визначення стратегії компанії.

1.3. Розробка заходів по досягненню стратегічних цілей.

1.4. Контроль реалізації стратегії.

2. Маркетинг.

2.1. Забезпечення просування страхових послуг.

2.2. Вивчення макро і мікро середовища.

2.3. Вивчення ринку страхових послуг.

2.4. Позиціювання компанії на ринку страхових послуг.

2.5. Вивчення попиту на страхові послуги.

2.6. Аналіз конкурентоспроможності страхових продуктів компанії.

2.7. Аналіз ефективності системи продажу страхових продуктів.

2.8. Підготовка пропозицій по створенню нових страхових продуктів.

3. Бюджетування.

3.1. Розробка форм бюджетів.

3.2. Аналіз проектів бюджетів.

3.3. Складання зведеного бюджету компанії.

3.4. Аналіз виконання бюджету компанії.

3.5. Розрахунок премій для філій компанії

4. Облік.

4.1. Бухгалтерський облік.

4.2. Податковий облік.

4.3. Управлінський облік.

5. Управління персоналом.

5.1. Найм персоналу.

5.2. Атестація і просування персоналу.

5.3. Організація навчання персоналу.

5.4. Організація корпоративних заходів.

В ЗАТ "Страхова Група "ТАС" діє прийняте положення “Про систему оплати праці та матеріального стимулювання працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС"”.

Це Положення розроблене з метою розвитку зацікавленості працівників Головного офісу Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в досягненні високих показників праці, організації прямої залежності отриманого заробітку від результатів діяльності компанії та стимулювання праці працівників Головного офісу Компанії.

Система оплати праці штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" включає в себе:

* основну заробітну плату працівників, а саме - посадові оклади, які складають 60-90% від загального доходу працівника компанії в залежності від группи преміювання;

* додаткову заробітну плату працівників, а саме:

- персональні надбавки;

- премію за результатами діяльності;

* інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме:

- винагороду за підсумками роботи за рік;

- резерв на відпустки;

- матеріальну допомогу.

Система оплати праці штатних працівників філій Компанії грунтується на таких принципах:

Ш * залежності сукупної матеріальної винагороди працівників від результатів діяльності;

Ш * забезпечення достатнього рівня матеріальної мотивації кожного працівника до високоефективної праці;

Ш * вибірковості, що дозволяє стимулювати ті напрямки роботи, які можуть дати найбільший і стабільний результат;

Ш * простоти у розумінні та використанні.

ОСНОВНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ШТАТНИХ ПРАЦІВНИКІВ.

Оплата праці штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" здійснюється на основі посадових окладів.

Розміри посадових окладів штатних працівників ЗАТ "Страхова Група "ТАС" затверджуються Правлінням ЗАТ "Страхова Група "ТАС" та розраховуються на основі тарифу.

Тариф працівників диферінцюється у зв'язку з 12-ти категорійною тарифною сіткою, що надана у таблиці 1. По кожній категорії передбачаються тарифні рівні.

Абсолютна величина тарифу для кожної категорії розраховується по формулі (1) :

Тij = Ті2,і * Кij ,

де Tij- тариф і-той категорії j-го рівня, грн.;

Тij-тариф i-го рівня j-ої категорії, грн.,

Kij - тарифний коефіцієнт і-тої категорії, j- ro рівня.

Абсолютна величина тарифу i-го рівня j-тої категорії Головного офісу затвердждуеться Головою Правління щорічно при розробці бюджетку компанії. Величина тарифу може переглядатися протягом року у зв'язку з інфляцією, та іншими економічними факторами.

Категорії для оплати праці працівників Головного офісу затверджуються у зв'язку з "Розподілом посадових позицій Головного офісу ЗАТ "Страхова Група "ТАС" "(Додаток 1.)

Конкретному працівнику категорія установлюється у зв'язку з посадою, й значенністью, рівня професійної підготовки та інтенсивності праці.Категорії та рівні кожного працівника оговорюються у трудовому договорі між працівником та Компанією.

ДОДАТКОВА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ

Весь персонал Головного офісу ділиться на 4 групи преміювання:

* 1 група - стратегічні менеджери,

* 2 група - стратегічні виконавці,

* 3 група - керівники та спеціалісти,

* 4 група - техничні виконавці.

До складу стратегічних менеджерів (1 група) входять Заступники Голови правління, головний бухгалтер, начальники департаментів, що безпосередньо зайняті у розробці нових страхових продукців, та проведенню операцій страхування.

До складу стратегічних виконавців ( 2 група) входять тільки ті керівники департаментів, управлінь та відділів, а також провідні спеціалісти , які безпосередньо залучені до реалізації стратегічних задач, що поставленні стратегічним менеджерам.

До 3-ї групи відносяться керівники середнього та нижчого складу, спеціалісти , які зайняті, в основному, при виконанні текучих завдань та піддержуючих функцій.

До 4-ї групи відносяться всі техничні виконавці, а також робітники, яким не установлені категорії.

Преміювання персоналу Головного офісу залежить від групи преміювання персоналу та виконання індивідуальних планів та бюджетів відповідних підрозділів головного офісу.

Індивідуальні плани включають економічнні показники ( прибуток, штрафи, виконання бюджету, вплив на фінансові показники інших підрозділів, вплив на стабільність роботи компанії), якісні показники ( впровадження нових страхових продуктів та технологій, динаміка югіентскої бази, та інше).

Індивідуальні плани стратегічних менеджерів та виконавців складаються на основі стратегічних планів компанії та бюджетів компанії та підрозділів Головного офісу.

Максимальне значення проценту премії залежить від напруженості плану та ступеню впливу працівника на досягнення стратегічних задач компанії.

Для об'єктивної оцінки праці робітники 3 групи також можуть мати індивідуальні плани. Плани робітників 3 групи складаються на основі службових обов'язків, та задач підрозділів.

Затвердження та оцінка виконання індивідуальних планів стратегічних менеджерів здійснюється Головою Правління.

Затвердження та оцінка виконання індивідуальніх планів керівників департаментів здійснюється Заступниками Голови Правління, які здіснююють ними безпосереднє керівництво.

Узгодження та моніторинг індивідуальніх планів стратегічних виконавців та менеджерів здійснюється департаментом регіональної мережі та департаментом управління фінансами і ризиками

Узгодження та моніторинг індивідуальніх планів працівників 3-ї групи преміювання здійснюється їх безпосереднім керівництвом.

Премії установлюються у відсотках від тарифного заробітку за відповідний період.

Преміювання працівників Головного офісу здіснюється щоквартально, та за рік у цілому.

Розмір квартальної та річної премії працівників 1 та 2 групи преміювання залежить від ступені виконання індивідуальніх планів та визначається безпосереднім керівником підрозділу:

- по 1 -й групі Головою Правління,

- по 2-й групі заступником Голови Правління.

Розміри премії працівників 1 та 2 групи преміювання становлять 20-40% від сукупного доходу працівника, та залежать від посадової категорії та рівня.

Розмір премії працівників 3-ї та 4-ї групи преміювання складається з загальної та індивідуальної..

Загальні премія у залежності від результатів виконання всією компанією основних показників діяльності, зафіксованих у бюджеті та стратегічному плані.

Робота компанії оцінюється Головою Правління на основі звітних даних, що предоставлені департаментом регіональної мережі.

Індивідуальна премія працівникам 3 та 4 групи преміювання установлюється за якісне виконання посадових обов'язків та успішне рішення загальних та індивідуальних задач, що поставлені безпосереднім керівництвом.

Розмір індивідуальної премії для працівників 3 та 4 групи преміювання здійснюється на основі таблиці, та виплачується у відсотках до посадового окладу:

Незадовільні результати	Несуттєвий вклад	Суттєвий вклад	Норма	Вище норми	Видатний вклад
0%	5	10	15	20	25

Крім премій працівникам Головного офісу можуть виплачуватись персональні надбавки.

Персональні надбавки установлюються Головою Правління по рекомендації керівника підрозділу. Підставою для її встановлення є значне перевищення результатів його праці у зв'язку з показниками праці у середньому по компанії, у тому числі по ступені професійності, компетенції, моральних якостей та рівня продуктивності праці.

Загальна сума преміальних виплат не повинна перевищувати максимальних значень.

0РГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ.

Призначення та зміна посадової категорії працівнику здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону категорій для данної посади.

Призначення та зміна тарифного рівня працівника здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону тарифного рівня для данної категорії, на основі оцінок виконання індивідуальних планів та бюджетних показників.

Нарахування основної заробітної плати здійсноються бухгалтерією на основі табелю виходу працівників.

Нарахування премії здійснюється бухгалтерією по рішенню Голови правління та керівників підрозділів на основі табелю виходу працівників та відомості преміальних виплат.

ІНШІ ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ТА КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ.

Одноразова матеріальна допомога виплачується як:

- допомога на оздоровлення;

- допомога при народженні дитини;

- допомога при одруженні;

- допомога на поховання членів сім'ї, допомога на поховання працівника виплачується членам сімї;

- допомога на нагальні потреби працівника (рішення про проведення даної одноразової матеріальної допомоги приймається Правлінням згідно окремого Положення).

Одноразові заохочення окремим працівникам за виконання особливо важливого завдання виплачуються в розмірі до 2-х посадових окладів та встановлюються за рішенням Голови Правління.

Рішення про виплату матеріальної допомоги (крім допомоги на нагальні потреби), одноразових винагород та заохочень працівникам ЗАТ "Страхова Група "ТАС" приймається Головою Правління ЗАТ "Страхова Група "ТАС" із зазначенням суми (розміру) виплати.

Розподіл посадових позицій Головного офісу ЗАТ "Страхова Група "ТАС"

№ п./п.	Группа персоналу. Посада	Категорія
	Керівники
	Вищої ланки
1.	Голова Правління	1
2.	Перший заступник Голови Правління	2
3.	Головний бухгалтер	3
4.	Заступник Голови Правління	3
	Середньої ланки
5.	Начальник департаменту	4,5
6.	Заступник начальника департаменту	5,6
7.	Начальник управління	5.6
8.	Заступник головного бухгалтера	5,6
	Нижчої ланки
9.	Начальник відділу	6,7
10.	Заступник начальника управління	6,7
	Спеціалисти
11.	Провідний спеціаліст ( по напрямку страхування)	7,8
12.	Провідний інженер	7,8
13.	Провідний програміст	7,8
14.	Провідний експерт	7,8
15.	Провідний бухгалтер	7,8
16.	Старший юрисконсульт	7,8
17.	Старший брокер	8,9
18.	Старший спеціаліст	8,9
19.	Старший інженер	8,9
20.	Старший програміст	8,9
21.	Страший експерт	8,9
22.	Страший бухгалтер	8,9
23.	Юрисконсульт	8,9
24.	Брокер	9
25.	Бухгалтер	9,10
26.	Інженер	9,10
27.	Програміст	9,10
28.	Експерт	9,10
	Технічні виконавці
29.	Адміністратор	11
30.	Водій	11
31.	Секретар - референт	11,12
32.	Технічний робітник	12

Таблиця 1.

Тарифні коефіцієнти

Рівні	Категорії
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	12,00	11,00	7,00	6,00	4,00	3,20	2,80	2,30	1,95	1,60	1,20	1,00
2			9,00	8,00	5,50	3,80	3,10	2,60	2,25	1,90	1,50	1,30
3			11,00	10,00	7,00	4,40	3,70	2,90	2,55	2,20	1,80	1,60
4					8,50	5,30	4,30	3,50	2,85	2,50
5						5,90	4,90	3,80	3,15	2,80
6						6,50	5,50	4,10	3,45

Таблиця 2.

Розміри премії працівникам ЗАТ "Страхова Група "ТАС"по групам преміювання.

Група преміювання	Місячна, квартальна премія, в % від місячного або квартального тарифу	Річна премія, в % від річного тарифу	Загальна сума за рік
	Загальна	Індивідуальна	Всього	Загальна	Індивідуальна	Всього	Норма	Макс.
	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.
1	-	-	30	40	30	40	-	-	До 40	40	До 40	40	До 40	40
2	-	-	25	35	25	35	-	-	До 35	35	До 35	35	До 35	35
3	5	10	10	15	15	25	5	10	10	15	15	25	До 20	25
4	-	-	10	15	10	15	-	-	10	15	10	15	До 15	15

Керування через мотивацію

Керування через мотивацію	Наслідки створення позитивного мотиваційного клімату	Чому виникають проблеми в управлінні через мотивацію
Керування через мотивацію концентрується на: Впливі на стан мотивації - при відборі співробітників повинно враховуватись, чи буде даний співробітник, базуючись на своїх власних мотивах, ідентифікувати себе з організацією - формування мотивів співробітників дбайливим введенням їх у курс справи створенні відчуття власної гідності - повага співробітника як особистості - декларація значення співробітника для організації - формулювання очікувань від співробітника приведенні мотивів в дію - при бесіді із співробітником обговорюються особисті інтереси та можливості вдосконалення співробітника посиленні мотивів - залучення співробітників до виробничих інтересів (шляхом навчання співробітників менеджерами та іншими співробітниками) оцінці результатів роботи та атестація - поточна атестація співробітників та перегляд заробітної плати; самообов'язок та самоконтроль - система заробітної плати з винагородженням понад тарифом та преміями; зацікавленість співробітників; додаткове забезпечення; можливості росту та просунення; гнучкий робочий графік; додаткові переваги: машини, дома відпочинку задоволенні потреб - в результаті успішного процесу мотивації для організації наступає виконання бажаних цілей і задач, а для співробітників - задоволеня їх потреб і, відповідно, почуття задоволеності забезпеченні процесу мотивації - концепцію мотивації необхідно постійно обдумувати, успіх мотиваційної діяльності менеджера необхідно, залучаючи співробітників, перевіряти	Збільшення обігу та прибутків Вдосконалення якості товарів або послуг Більш творча робота співробітників та активність впровадження нових методів, технік та технологій Підвищенний приплив працівників Підвищене використання людського потенціалу працездатності Сильніша згуртованість та солідарність колективу Зменшення плинності кадрів Репутація організації	Індивідуальні мотиви дуже суб'єктивні і складні, на них також впливає настрій. Саме тому їх об'єктивне визначення менеджерами є складним завданням Із-за того, що визначення матеріальних мотивів є більш простим, дуже часто створюються тільки матеріальні стимули, а весь спектр мотивів не використовується Навіть якщо мотиви відомі, цілі організації та індивідуальні цілі можуть бути несумісними між собою. Якщо намагатися приховати ці конфлікти, то їх негативний характер проявиться в майбутньому Успіх мотивування із-за багатоманіття залежностей важко визначити і навряд чи можна передбачити. Оптимальну мотивацію визначити неможливо

2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК.

Основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.

АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.

Тому утворення і задіяння конкретних економічно-фінансових механізмів, а одним з них є страхова система, являє проблему виключно організаційного й економічно фінансового порядку. І ці фактори повинні враховуватися при вирішенні питання про організаційну структуру і функціонування страхових органів. Тому більш обґрунтованим і реалістичним є прагнення до створення такої системи страхування, що в сучас-них умовах буде найбільше дієво виконувати свої соціально-економічні функції. Дієвість є основним критерієм оцінки кожного виду і форми страхування, отже, і страхової системи.

У загальній теорії страхової системи АПК розглянемо докладно такі три ознаки дієвості страхування: точність, швидкість і надійність дії.

2.2.1. Страхова система і продовольча безпека

Формування вітчизняної ринкової системи супроводжується трансформацією постсоціалістичної економіки в нові економічні відносини, підпорядковані дії об'єктивних економічних законів.

Ринкова економіка, як організована система, не може існувати в силу власних емерджентних властивостей (тобто не притаманних жодному з елементів окремо, але властивих системі в цілому) як сумарна складова її розширеного відтворення капіталу (виробництво, обмін, розподіл, споживання), ринкової інфраструктури (банківської, фінансової, біржової системи тощо). Адже відтворення капіталу неможливе без взаємодії всіх системоформуючих чинників: первісного нагромадження капіталу, ризику, праці та ефекту системи.

Однак, стійкий стан рівноваги економічної системи неможливий без наявності такої складової як страхова система АПК.

Світовий досвід переконує: де створено сучасну систему страхового захисту, там забезпечується вищий рівень стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягається соціальна злагода, гарантується високий рівень життя населення. Отже, формування страхової системи України та забезпечення умов для її надійного функціонування блема надзвичайної ваги і потребує як глибоких розробок, так і активних практичних дій з боку держави, суспільства в цілому.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, формують ринкову економіку як складну соціально-економічну систему, в якій страхування належить особлива роль. Страхування виступає як сукупність специфічних економічних відносин, які виникають в процесі формування страхових резервів у суб'єктів страхової системи (на рівні держави -- у тому числі у Міністерства фінансів як першого рівня вітчизняної страхової системи, на рівні страхових підприємств, другий рівень -- резерви створюються шляхом страхування та на рівні страхувальників (третій рівень) - фонди самострахування і можливе страхове відшкодування збитків страховиком) та використання їх на підтримку безперервності, безперебійності і розширеного відтворення і задоволення соціальних потреб сус-пільства, зокрема. Агропромисловий комплекс є найбільшою міжгалузевою виробничо-науково-економічною основною струк-туроформуючою частиною соціально-економічної системи України.

АПК як невід'ємна складова економіки держави об'єктивно піддається впливу ризику на всіх стадіях розширеного відтворення капіталу.

Джерелами його утворення є: по-перше -- первісне нагро-мадження, по-друге -- ризик, по-третє -- ефект системи [2.7].

Первісне нагромадження (або "первісне акумулювання" (previous accumulation), за А. Смітом [2.2], є результатом не виробництва, а його вихідним пунктом. Тобто, первісне нагромадження капіталу є не що інше як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва [2.9]. Акумулювання капіталу в сучасних умовах відбувається легальним і тіньовим шляхом. Легальне нагромадження пов'язане саме з згаданим ефектом системи. На макрорівні -- це отримання ВВП, а на мікрорівні -- отримання прибутку.

Тіньове первісне нагромадження аграрного капіталу за сучасних умов трансформації вітчизняної економічної системи в ринкове середовище супроводжується крадіжками, шахрайською приватизацією, прийняттям законів "для себе", формуванням підставного власника, використанням у меркантильних інтересах міжнародного кредиту та державних кредитів (як прихованого джерела первісного нагромадження), уникнення від системи податків, використання недосконалої системи протекціонізму та демпінгу, а також контрабанда, торгівля наркотиками, рекет тощо.

Виходячи з вищенаведеного, страхова система АПК має забезпечувати протистояння тіньовому нагромадженню агропромислового капіталу (адекватно взаємодіючи з системою національної безпеки) і реалізації страхових ризиків (за допомогою протистояння щодо настання несприятливих страхових подій та своєчасним реагуванням на них, локалізацією джерел небезпеки, ліквідацією наслідків надзвичайних подій тощо).

Страхова система, як особлива підсистема вітчизняного страхового ринку, грунтується на сільськогосподарському страхуванні, оскільки саме вона є джерелом формування специфічних страхових резервів. Сільськогосподарському страхуванню, як і категорії страхування взагалі, притаманні специфічні функції. Однією з них є функція забезпечення продовольчої безпеки.

Реалізація цієї функції страхової системи АПК на державному рівні визначає захищеність вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника від реалізації низки страхових ризиків гарантуючи їм рентабельність виробництва стратегічної сільськогосподарської продукції, населенню країни -- достатнє харчування, а в екстремальних умовах уникнення голоду [2.4].

Гіпотетичне враховуючи статистичну оцінку можливих страхових взаємовідносин можна вивести таку формулу:

а) страхування з 100 %-м покриттям вигідне страховику, коли щорічні страхові премії СП₁ дорівнюють

,

де

Qo -- ефективність системи продовольчої безпеки, що здійснює ціленаправлений захист об'єкта страхування;

R --середній за рік розмір прогнозованою збитку (ризику) страхувальника. (Тут і далі R=PiCi при страхуванні від однієї несприятливої події (ризику) і R=RoCo при загальному страхуванні. РіРо -- ймовірність одного ризику і сукупності ризиків за рік відповідно; СіСо -стратегічно важлива сільськогосподарська культура, що страхується від одного чи всіх ризиків).

Вимірником вигоди для страховика є розмір щорічних прибутків (г) від вказаної суми ДСП₁.

б) страхування вигідне виробникам сільськогосподарської продукції, якщо суми щорічних страхових премій ДСП₁ складають величину

Таким чином, визначальними параметрами при страхуванні є ефективність захисту Qo і міра максимального середнього збитку R від реалізації ризику.

Еквівалентний обмін можливий лише за умови рівності, коли:

ДСП = ДСП₁=ДСП₂ = R(l -- Qo),

Це і є взаємовигідні страхові відносини, формула економічно раціональних еквівалентних відносин суб'єктів страхової системи АПК.

На рис.1 показано розрахункові дані відносної величини ДСП / С страхових внесків для різних значень ймовірності загального ризику Р0 і ефективності захисту Q0