Технологія вирощування і селекція буряка цукрового

МОСПІЛАН зареєстрований для застосування на багатьох культурах у багатьох країнах світу, включаючи Японію. В Україні МОСПІЛАН має широку реєстрацію та дозволений для застосування на картоплі, огірках і томатах у закритому ґрунті, на яблуні, на сільськогосподарських угіддях-проти саранових, на зернових та цукрових буряках.

8. Захист посівів буряка цукрового від хвороб

Цукрові буряки уражуються збудниками хвороб у всі фази свого розвитку і в період зберігання. Особливо поширені й шкідливі такі хвороби: коренеїд, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз. До великих втрат продукції цукрових буряків призводить кагатна гниль коренеплодів, яка розвивається у період зберігання.

Система захисних заходів цукрових буряків від хвороб включає загальні заходи, пов'язані з технологією вирощування культури, і спеціальні, спрямовані на профілактику появи та обмеження розвитку окремих хвороб під час вегетаційного періоду рослин і зберігання коренів.

Важливим заходом захисту цукрових буряків від хвороб є використання стійких сортів та гібридів, дотримання правильної сівозміни, вимог до обробітку ґрунту, внесення органо-мінеральних добрив та інших агротехнічних заходів, які підсилюють розвиток рослин і підвищують їх стійкість до хвороб.

На насіннєвих заводах насіння рослин обробляють захисно-стимулюючими речовинами: протруйник сульфокарбатіон К, 90-95% п. (4 кг/т) або тачигарен 70% з.п. (6 кг/т); інсектицид фурадан т.п.с. (2,5-3,0 л/т); мікродобриво-борна кислота (0,5 кг/т), плівкоутворюючий полімер NаКМЦ (0,2 кг/т), регулятор росту емістим С, в.р. (15 мл у 10 л води на 1 т насіння).

Перед висаджуванням коренів на насінники слід вибраковувати екземпляри з головкою, ураженою червоною, бурою, фузаріозною та іншими гнилями. Важливим запобіжним заходом у боротьбі з коренеїдом є раннє розпушування ґрунту. На маточних посівах протягом вегетації, на насінниках-на початку стеблоутворення знищують рослини, хворі на несправжню борошнисту росу та іржу.

Проти церкоспорозу, несправжньої борошнистої роси, іржі та інших плямистостей бурякові плантації обприскують одним із таких фунгіцидів: авіксил 70% з.п. (2,0-2,4 кг/га); акробат МЦ 69% з.п. (2,0 кг/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); рекс 49,7% к.е. (0,4-0,6 л/га); рекс Т к.с. (0,5-1,0 л/га); імпакт 25 CS к.с. (0,25 л/га); дерозал 50% к.с. (0,3-0,4 л/га); байлетон 25% з.п. (0,6 кг/га); топсин М 70% з.п. (0,6-0,8 кг/га); хлорокис міді 90% з.п. (3,2-4,0 кг/га); танго 50% к.е. (0,6-0,8 л/га); штефазал 50% к.с. (0,3-0,4 л/га); альто супер 330 ЕС к.е. (0,5 л/га); альто 400 SC к.с. (0,2 л/га); колфугосупер; в.с. (2 л/га). На маточних посівах знищуюь рослини, уражені вірусними хворобами, а на всіх посівах буряків та насінниках систематично проводять захисні заходи проти комах (зокрема, сисних), які є перенощиками вірусів.

9. Мінеральне живлення та методи розрахунку доз добрив під буряк цукровий

Оптимізація мінерального живлення рослин - найбільш істотний засіб регулювання фізіологічних процесів, які визначають формування врожаю. Рослинам цукрових буряків властива стійка здатність підтримувати постійне співвідношення між основними елементами живлення у своїх тканинах на окремих етапах органогенезу. Воно мало залежить від режиму мінерального живлення. Істотно змінюється лише кількість споживання елементів, що впливає на метаболізм рослин.

При недостатньому надходженні в рослину азоту в листкових пластинках і черешках зменшується вміст амінокислот, нуклеїнових кислот, білків. Це призводить до зменшення фотосинтетичного апарату і різкого зниження врожайності коренеплодів. Азотне живлення сприяє наростанню листкової поверхні до періоду максимальної інтенсивності фотосинтезу, швидкому змиканню листків у рядках і міжряддях, затіненню і пригніченню буряків. Раціональне використання азоту цукровими буряками залежить від наявності інших елементів живлення, генетичних особливостей і зовнішніх умов.

Фосфор рослини використовують з першого дня розвитку і до кінця вегетації на першому і другому оці життя. Нестача його впливає на міцність проростків, уповільнює ріст листя і коренеплодів. При температурі ґрунту нижче 10°С проростки дуже повільно засвоюють фосфор. Фосфорні добрива сприяють швидкому росту кореневої системи, підвищують врожайність, цукристість коренеплодів, прискорюють дозрівання висадків та утворення повноцінного насіння. Фосфор і калій сприяють інтенсивності фотосинтезу. Калій збільшує врожайність коренеплодів, підвищує їх цукристість і загальний вихід цукру. З підвищенням рівня живлення рослин роль калію зростає. Цукрові буряки використовують близько половини калію, внесеного з добривами. Вміст калію в гичці майже у 1,5 рази більший, ніж у коренеплодах.

При нестачі калію в рослин у польових умовах з'являються ознаки "зпалу". З'являється хлороз верхівок, бліде з антоціановим відтінком забарвлення листя, центральні листки розетки прямостоячі, кількість їх невелика, пластинка листка хрустка, повільно росте, на листі з'являються бурі плями.

Основним способом вибіркового поглинання елементів живлення рослинами цукрових буряків є метаболічний. Він характеризує взаємодію поживних речовин з поверхнею протоплазми і включенням їх в обмін речовин клітини. Метаболічний шлях надходження поживних речовин у рослину характеризується відсутністю антагонізму іонів, тоді як при неметаболічному він добре виражений. Надходження окремих елементів у рослину протягом вегетаційного періоду неоднакове і зумовлюється здебільшого специфічною його здатністю. Важливими факторами поглинання елементів живлення є такі: осмотичний тиск вмісту клітини і ґрунтового розчину, вбирна здатність плазми, адсорбційні процеси, форми застосованих добрив, наявність ґрунтової мікрофлори в зоні діяльності кореневої системи, реакція ґрунтового розчину.

До основних причин, які обмежують ефективне використання рослинами цукрових буряків високих доз мінеральних добрив, належать:

1) доведення концентрації ґрунтового розчину до рівнів, токсичних для рослин;

2) порушення нормального співвідношення хімічних речовин і іонів у ґрунті;

3) дефіцит вологи;

4) недостатній вміст вуглекислого газу в повітрі;

5) надмірний розвиток листя, що погіршує освітлення всередині посівів і призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу;

6) підвищення кислотності ґрунту в зв'язку з внесенням фізіологічно і хімічно кислих мінеральних добрив;

Приступаючи до розрахунків норм і доз добрив, необхідно володіти потрібною для цього інформацією: 1) вияснити можливий рівень урожайності без добрив та з ними в конкретному полі; 2) знати характеристику ґрунту, вміст гумусу та NPK, реакцію ґрунтового розчину; 3) врахувати застосування органічних добрив, ланку сівозміни та рівень культури агротехніки; 4) знати нормативну окупність добрив.

Запланований рівень урожайності не повинен бути нижчим 200-250 ц/га, бо така врожайність при існуючих цінах на матеріально-технічні ресурси, є збитковою для господаря.

10. Азотне, фосфорне, калійне чи борне голодування. Діагностика посівів буряка цукрового

Голодування азотне, або хлороз, проявляється в пожовтінні листків. Вони стають блідно-зеленими, хлоротичними, швидко відмирають. Нестача азоту насамперед затримує ріст рослин, особливо гички. Голодування азотне найчастіше проявляється після випадання значних дощів, коли легкорозчинні сполуки азоту вимиваються в глибші шари ґрунту.

Запобігти розвитку голодування азотного можна внесенням органо-мінеральних добрив в оптимальних дозах і правильним співвідношенням елементів живлення. При перших ознаках голодування азотного посіви фабричних буряків і насінники треба підживити азотними добривами.

Голодування калійне, проявляється на буряках при внесенні в ґрунт недостатньої кількості калійних добрив. Характерною ознакою хвороби є відмирання тканин листків, по краях вони стають хвилястими, тонкими і ніжними. Через деякий час на них з"являються сухі темно-бурі плями, які, зливаючись, утворюють буру кайму. При з"явленні плям у центрі листкової пластинки і на черешках листок відмирає.

Заходи попередження хвороби. Внесення калійних добрив у достатній кількості восени, навесні при сівбі буряків і садінні висадків, а також під час підживлень запобігає поширенню калійного голодування.

Голодування фосфорне, або буруватість листків , проявляється на буряках при нестачі в ґрунті фосфору. Листки при цьому стають темно-зеленими з металевим блиском, а на старших з"являються бурі плями, утворюючи так званий некроз міжжилкових тканин. Коли не вистачає фосфору, рослини припиняють ріст, що призводить до зменшення продуктивності фабричних буряків і насінників.

Запобігти голодуванню фосфорному можна внесенням рекомендованих для кожної зони доз добрив під буряки та інші культури сівозміни.

Голодування борне (гниль сердечка і гниль суха коренеплоду) проявляється у буряків при нестачі бору в ґрунті. У рослин відмирають точки росту і наймолодші листки, які чорніють і засихають. На старіших листках і черешках з"являються бурі плями. На черешках їх не завжди видно. У насінників голодування борне проявляється у вигляді почорніння і відмирання молодих пагонів і пазушних бруньок. Рослини з ознаками голодування борного мають меншу поверхню листків, послаблену активність фотосинтезу, менший урожай та вміст цукру. При значному розвитку хвороби недобір його становить 50% і більше. В уражених насінників маса насіння менша, ніж у здорових. Коренеплоди, дуже уражені гниллю сухою, часто гинуть.

Голодування борне починає проявлятися в липні, іноді в серпні. Розвиток хвороби посилюється при надмірній вологості навесні і на початку літа, а також при сухій і жаркій погоді в другій половині вегетації.

Запобігти голодуванню борному можна внесенням восени під оранку борно-магнієвих добрив (0,2-0,3 ц/га) разом з органо-мінеральними або борним суперфосфатом (2,5-3 ц/га).

Незалежно від вмісту елементів у рослинах кожний з них має специфічне значення і незамінний іншим. Бор, наприклад, необхідний рослинам у дуже незначних кількостях, але ні одним з випробуваних 52 елементів його не можна замінити. Без заліза життєдіяльність рослин буряків неможлива так само, як і без калію, хоча останнього в рослині незрівнянно більше. Азот і сірка разом з вуглецем, киснем і воднем входять до складу органічних сполук і є своєрідним "будівельним матеріалом". При нестачі фосфору затримується розвиток рослин, листя має темно-зелене забарвлення з характерним синюватим відтінком. Пізніше починають з'являтися червонуватий відтінок, темно-коричневі плями з наступним усиханням листя. Розетка листя при нестачі фосфору приземиста з увігнутими листковими пластинками.

11. Оцінка стану посівів буряка цукрового (густота, повнота і рівномірність сходів, ураження їх коренеїдом)

Оптимальна густота посівів цукрових буряків залежить від зони вирощування, забезпеченості вологою і родючості ґрунту. Так, у зоні достатнього зволоження вона має бути більшою порівняно із зонами, де зволоження недостатнє. Науковими дослідженнями встановлено, що максимальний урожай з високими технологічними якостями сировини забезпечується при такій оптимальній кількості рослин на 1 га в період збирання:

- у зоні достатнього зволоження - 115-120 тис. шт.;

- у зоні нестійкого зволоження - 110-115 тис. шт.;

- у зоні недостатнього зволоження - 100-110 тис. шт.

Така густота рослин дає можливість вирощувати більш рівномірні за масою коренеплоди розміром 600-1000 г. Ці коренеплоди не мають дуплистості, позбавлені кореневих гнилей, мають високу цукристість і з них легше вилучається цукор на заводі та вони краще зберігаються в кагатах на заводі.

Розміщення рослин буряків у рядку вважається оптимальним, якщо 80% їх знаходиться на відстані 16-20 см один від одного.

Найбільш прогресивним і економічно вигідним способом формування густоти рослин за умов ефективного захисту сходів є сівба на кінцеву густоту, тобто висів такої кількості насіння, яка б забезпечила одержання 5-6 сходів на 1 м рядка. Сівба на кінцеву густоту є перспективним напрямом у інтенсивній технології виробництва цукрових буряків.

Завдання формування посівів при цьому способі полягає в надійному прогнозуванні польової схожості насіння, рівномірності розподілу його по довжині рядка, ступеня пошкодженості сходів хворобами і шкідниками. Велике значення при цьому має рівень засміченості. Цей спосіб формування густоти насаджень вимагає високої загальної культури землеробства і майстерності буряководів-механізаторів.

Оскільки не завжди можна передбачити очікувані значення факторів, що впливають на польову схожість, то сівба на кінцеву густоту пов'язана досить часто із ризиком зниження врожайності. Застосування механізованого проріджування пов'язане із висівом більшої норми насіння, ніж вимагається для отримання запланованої густоти сходів. Тому завдання механізованого проріджування полягає у формуванні оптимальної густоти з найбільш рівномірним розподілом рослин по довжині рядка. Вздовж рядні проріджувачі типу УСМІ-5,4 дозволяють довести середню густоту посівів до необхідного рівня, але не сприяють підвищенню рівномірності розподілу рослин, тому що чергування вирізів і букетів не залежить від кількості рослин у рядку. Саме тому виріз окремо розміщених рослин знижує рівномірність розміщення рослин, що негативно впливає на урожайність.

У автоматичних проріджувачах вирізується частина рядка за розмірами довжини ножа після виявлення рослини. Це дозволяє видаляти зайві рослини на загущених посівах і залишати на зріджених. Цей спосіб дає можливість більш точно регулювати густоту і дещо підвищувати рівномірність розміщення рослин. Найбільш висока якість роботи автоматичних проріджувачів досягається при наявності 2-3 пар справжніх листків у буряків, тобто протягом 10-12 днів, густоті 7-12 рослин на 1 м рядка з відносно рівномірним їх розміщенням.

Датчики виявлення рослин контактного типу сучасних проріджувачів (ПСА-2,7, ПСА-5,4) не відрізняють рослин буряків від бур'янів, якість роботи їх на забур'янених площах знижується. Тому кількість бур'янів у зоні рядка не повинно перевищувати 1-2 шт. на 1 м.

Автоматичні проріджувачі з кольоро-контактними датчиками поки що так само, як і з електроконтактними, не розрізняють рослин буряків від бур'янів. Але ці автоматичні проріджувачі розрізняють площу листків близько 1 см2, що дозволяє формувати густоту насадження у фазі розвинутої вилочки. В цей період рослини менш болісно переносять механічний вплив робочого органу на кореневу систему проростка.

Коренеїд (чорна ніжка)

(Phoma betce, Pythium ultimum Throw. Aphanomyces cochlioides Drechsler, Rhizoctonia solani Kuhn.)

Коренеїд досить розповсюджена хвороба. Назва «чорна ніжка» пов'язана з почорнінням кореня і гіпокотилю, росточки засихають і можуть загинути. Спочатку симптоми можна знайти на зародковому корені, як тільки насіння починає проростати і до появи 2-4 листочків (пізніше при поразці Aphanomyces). Деякі рослини виживають, але вони погано розвиваються далі. Збудником цієї хвороби є кілька видів грибків, головним чином Phoma betce, Pythium ultimum, Aphanomyces cochlioides і Rhizoctonia solani, Fusarium також був виявлений, ймовірно як вторинну інфекцію. Важко визначити який грибок є збудником на основі симптомів, за винятком того випадку, коли інфекція відбулася при поразці грибком Aphanomyces, коли верхня частина гіпокотилю стає меншою і чорніє, при цьому основа сім'ядолі також уражається.

Phoma betce-це грибок, що переважно з'являється разом з насіннями, тому що він є паразитом або сапрофітом на повітряних частинах насіння цукрового буряка. Грибок попадає на насіння при вологих погодних умовах до збору врожаю і під час збирання, а пізніше він уражує паростки. Грибки Aphanomyces, Pythium і Rhizoctonia розмножуються в ґрунті і не виявляються в повітряних частинах рослин буряка.На Україні коренеїд розповсюджений у всіх зонах і завдає істотної шкоди бурякові. Застосування насіння, обробленого фунгіцидами, різко знижує ураження паростків.

12. Особливості вирощування буряка цукрового на зрошуваних землях

В Україні значна частина зрошуваного буряківництва розміщена в Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій та інших областях. Цей регіон має родючі чорноземні ґрунти, тут тривалий вегетаційний період, проте недостатня кількість опадів стримує розширення бурякових площ. Як показали польові дослідження Інституту зрошуваного землеробства в середньому за 10 років урожайність буряків становила 68,8 т/га, тобто вона майже подвоїлась від застосування зрошення.

В умовах зрошення при врожайності коренеплодів 40-60 т/га сумарне водоспоживання (транспірація+випаровування з ґрунту) становить в середньому 4500-7000 метрів кубічних а коефіцієнт водоспоживання (кількість води на 1 т врожаю)-112-130 метрів кубічних. З цією кількістю вологи на транспірацію витрачається близько 60, а на фізичне випаровування з грунту - 40%.

Вологозарядковий полив. Його проводять до або після глибокої оранки з таким розрахунком, щоб ґрунт зволожився до 0,7-1 м, поливна норма близько 1000-1200 метрів кубічних на гектар. Цю роботу виконують в прохолодний період осені. Полив до оранки зменшує тягове зусилля знарядь на 30-40%.

Вегетаційні поливи. Другий період вегетації буряків є найбільш відповідальним, оскільки в цей час створюється близько половини врожаю, буряки використовують майже 60% загальних витрат вологи. Тому слід застосовувати більш високі поливні норми 600-700 метрів кубічних на гектар. Для поливів використовують широкозахватні дощувальні апарати "Фрегат", "Дніпро", "Волжанка", ДДА-100МА, ДДН-100. Поливи по борознах здійснюють за допомогою поливних трубопроводів, сифонів-трубок, агрегатів ППА-165У та ін.

Борозни щілини мають у дні щілину завширшки 2-3 і по глибині 15-20 см. Їх нарізають начіпними щілорізами БШН-ЗУ або щілинорізом на рамі КЗУ-0,3. При поливі по борознах глибина їх має становити 12-22см, ширина у верхній частині 35-40 см, відстань між борознами 60-80 см.

13. Особливості насінництва гібридів буряка цукрового, створених на основі ЦЧС

Останніми роками в Реєстр сортів рослин України занесена низка високопродуктивних диплоїдних і триплоїдних гібридів цукрових буряків, створених на цитоплазматичній чоловічо-стерильній основі-Білоцерківський ЧС-57, Білоцерківський ЧС-90, Верхняцький ЧС-63, УЛВ ЧС-37, Олександрія, Уманський ЧС-76, Уманський-90, Уманський-97, Ялтушківський ЧС-72, Алтій, Іванівсько-Веселоподільський ЧС-84, Український ЧС-72, Шевченківський, Явір, КВ-Дніпро, КВ-Степ, КВ-Збруч, КВ-Бар, КВ-Ялтушків, КВ-Буг, КВ-Вінниця, КВ-Умань, КВ-Десна, Слов'янський ЧС-94, Анічка, Ворскла, БЦ-СІД. Інститутом цукрових буряків розроблена технологія вирощування насіння гібридів. Вона передбачає розміщення маточних буряків і насінників в сівозміні після кращих попередників, дотримання просторової ізоляції (табл.) між посівами маточних цукрових буряків і насінників, між насінниками різних сортів і гібридів, а при розмноженні насіння компонентів схрещування-між насінниками батьківських форм. Технологія передбачає застосування науково обґрунтованих норм органічних та мінеральних добрив, високоякісне і своєчасне виконання всіх агротехнічних заходів з використанням машин як загального призначення, так і спеціальних, обробку насіння на високопродуктивних насіннєво-очисних агрегатах та насіннєво-очисних сушильних комплексах одночасно з обмолотом насінників.

Норми просторової ізоляції насінників цукрових буряків.

Площі маточних коренеплодів та насінників цукрових буряків порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами досить великі. Тому тут актуальним є впровадження інтенсивної технології, яка передбачає застосування необхідної кількості добрив, пестицидів та інших необхідних матеріально-технічних ресурсів для отримання високої врожайності насіння та забезпечення високого коефіцієнту розмноження насіння.

Оригінатори гібридів-селекційні установи Інституту цукрових буряків (ІЦБ) (Білоцеркіська, Верхняцька, Веселоподільська, Іванівська, Уладово-Люлинецька, Ялтушківська дослідно-селекційні станції та філіал) - вирощують насіння батьківських компонентів (базових ліній) гібридів .

Гібридне (фабричне) насіння виробляють дослідні господарства ІЦБ і спеціалізовані насінницькі господарства, які атестовані згідно з Державним реєстром виробників насіння. Передпосівна підготовка фабричного насіння

Здійснюється на Тростянецькому, Вінницькому, Лебединському та Буринському насіннєвих заводах. У зазначених господарствах допускається вирощування насіння цукрових буряків лише тих категорій, на виробництві яких вони спеціалізуються згідно з Державним Реєстром виробників насіннєвого матеріалу, що визначається сортовою документацією, зокрема Державним стандартом.

Вирощування базисного насіння

Базисне насіння гібридів-однонасінний чоловічостерильний (ЧС) компонент та багатонасінний запилювач (диплоїдний або тетраплоїдний) - розмножують в різних селекційних установах (насіннєвих господарствах). Посіви репродукційних буряків чоловічо-стерильної форми і закріплювача стерильності розміщують в одному господарстві, але на різних дільницях. Технологія вирощування репродукційних буряків як чоловічо-стерильної форми так і закріплювача стерильності та багатонасінного запилювача аналогічна такій для маточних буряків.

Коренеплоди чоловічо-стерильної форми і закріплювача стерильності збирають і зберігають окремо. Садять їх у співвідношенні 1:2 смугами (8 : 4 рядків) з шириною стикових міжрядь 140 см. Догляд за насінниками такий же, як і для одержання гібридного насіння. Обов'язковим заходом є вилучення рослин багатонасінних буряків на обох компонентах перед цвітінням. Після закінчення цвітіння рослини закріплювача стерильності скошують на кормові цілі.

Вирощування гібридного насіння. Вирощування маточних буряків

У зоні достатнього зволоження маточні буряки розміщують після озимини, яка йде після багаторічних трав однорічного використання (на один чи два укоси) гороху на зерно чи занятого пару. В зоні нестійкого зволоження маточні буряки висівають після озимини, яку розміщували після чистих чи зайнятих парів, кукурудзи на зелений корм чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс). В зоні недостатнього зволоження маточні буряки вирощують після озимої пшениці, яку висівають після чистого пару, однорічних чи багаторічних трав однорічного використання (на один укіс).

Щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників, у сівозміні передбачають просторову ізоляцію між маточними буряками і насінниками не менш 1 км. З цієї ж причини не можна висівати їх після цукрових буряків і їхніх насінників. Посіви маточних буряків чоловічостерильного компоненту і запилювача розміщають на окремих полях. Якщо їх розміщають на одному полі, то ділянки з компонентами розділяють незасіяною смугою розміром майже ширини захвату сівалки.

В системах обробітку ґрунту на маточних і фабричних цукрових буряках багато спільного. Але маточні буряки висівають пізніше, ніж фабричні, що обумовлює потребу в додатковому весняному обробітку для боротьби з бур'янами та розпушування ґрунту. Для цього з застосовують культиватори УСМК-5,4Б, які обладнані плоскоріжучими робочими органами. Потім ґрунт прикочують легкими коточками. Для передпосівної обробки використовують тільки гусеничні трактори. Норма висіву насіння: чоловічо-стерильного компоненту-22-24 плода, батьківського-18-20 на 1 м довжини рядка. Для сівби застосовують бурякові сівалки точного висіву.

Під маточні буряки добрива вносять у три строки: основне-під глибоку оранку восени, рядкове-під час сівби, підживлення-кореневе та позакореневе-під час вегетації рослин. Заходи догляду за маточними буряками повинні бути спрямовані на формування і збереження високої густоти насадження, забезпечення рівномірності розміщення рослин в рядках. У початкових фазах росту маточних буряків у зоні достатнього зволоження на кожному метрі рядка повинно бути 12 рослин, в зоні нестійкого зволоження-10. Маточні буряки збирають з настанням стійкого похолодання при середньодобовій температурі повітря 6-8°С, строк закінчення збирання-до 20 жовтня. Маточні коренеплоди чоловічо-стерильного компонента та запилювача збирають і кагатують на зберігання окремо.

Вирощування насінників

У сівозміні насінники розміщують після тих же попередників, що й маточні буряки. При розміщенні насінників у сівозміні передбачають просторову ізоляцію: між насінниками цукрових буряків і кормових, столових, напівцукрових-не менше 10 км; між насінниками гібридів однієї біологічної форми (диплоїдні чи поліплоїдні) - не менше 3, різних форм - 5, стерильними за пилком і фертильними (з нормальним пилком) - не менше 10 км. Під насінники застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту, добрива вносять під осінню оранку.

Безпосередньо перед садінням коренеплодів ґрунт рихлять культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину до 22 см без перемішування його шарів. Мета рихлення-забезпечити вертикальність розміщення висадків і оптимальну глибину заробки їх у ґрунт, щоб над голівкою коренеплоду було 2-2,5 см землі. При садінні коренеплодів масою до 250 г і довжиною 16-18 см для передсадильного рихлення застосовують також парові чи протиерозійні культиватори. Размещено на Allbest.ru