Ринок зерна в Україні

- зерна, тон;

- валової продукції в співставних цінах 2010 року, тис. грн.;

- валового доходу, тис. грн.

Економічна ефективність означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень і визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці на одиницю площі посівів зернових, які мали місце у досліджуваному господарстві.

В умовах ринкової економіки кінцевою метою будь-якого виробництва, в тому числі і сільськогосподарського, є одержання прибутку від реалізації товару (виконання робіт і надання послуг). Це необхідно для здійснення розширеного відтворення. Розмір одержаного від реалізації продукції прибутку залежить від слідуючих факторів: а) кількості проданої продукції; б) середньої ціни реалізації 1 т зерна; в) собівартості 1 т проданого зерна. перші два фактори з результативним показником (масою прибутку або збитку) знаходяться у прямій залежності. Третій фактор впливає у протилежному напряму - чим більша собівартість 1 т зерна, тим менше прибутку буде одержано. Коли на результативний показник впливає три чи більше факторів, з яких хоча б один знаходиться у оберненому зв» язку, то для визначення впливу факторів на зміну результативного показника доцільно визначити складний спосіб обчислення різниць. Слід відмітити, що при використанні цього способу додатково вводиться ще один показник - прибуток або збиток з розрахунку на 1 т продукції.

Основним показником, що характеризує спеціалізацію є склад і структура товарної продукції підприємства, обсяг якої аналізують не менше як за три останні роки.

Із даних таблиці 2.5 видно, що у ПОП «Урманське» у структурі товарної продукції вагому частку займає продукція тваринництва 66,7%, з неї найбільший процент припадає на молоко 31,2% та ВРХ в живій масі 25,7%. Частка продукції рослинництва у структурі товарної продукції складає 33,3%, в тому числі на зернові і зернобобові припадає 25,5%.

Проаналізувавши структуру товарної продукції можна зробити висновок, що у ПОП «Урманське» склався молочно - м'ясо - зерновий напрямок.

Таблиця 2.7. Структура товарної продукції у ПОП «Урманське»

Вид продукції	Вартість товарної продукції, тис. грн.	В середньому за три роки, тис. грн.	Структура, %
	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Зернові і зернобобові	465,6	203,9	377,4	348,9	23
Пшениця озима	340,6	137,0	239,8	239,1	15
Гречка	47,7	40,5	0,7	29,6	2
Ячмінь озимий	23,6	3,5	2,3	0,3	0,01
Інші зернові та зернобобові	41	18,7	106,5	55,4	3,6
Інша продукція рослинництва	3,6	64,1	-	22,5	1,5
Горох	9,8	-	-	3,3	0,2
Ріпак озимий	61,1	-	191,6	0,3	0,01
Овес	2,9	4,2	28,1	11,7	0,7
Разом по рослинництву	530,3	385,8	580,2	498,7	33
Молоко	374,7	546,7	533,0	484,4	32
Жива маса ВРХ	508,7	258,8	411,5	393	26
Жива маса свиней	108,7	94,2	85,4	96,1	6,3
Інша продукція тваринництва	34,7	20,9	39,0	31,5	2
Разом по тваринництву	1026,8	920,6	1068,9	1005,4	67
Всього по підприємству	1557,1	1306,4	1649,1	1504,2	100

Узагальнюючим показником, який характеризує рівень спеціалізації є коефіцієнт спеціалізації, який розраховують за формулою:

К_с=,

де Пв_і - питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

N_i - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою і перше місце присвоюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє - з найменшою. Коефіцієнт спеціалізації ПОП «Урманське»:0,32

Виходячи з обчисленого коефіцієнта спеціалізації можна зробити висновок, що в ПОП «Урманське» середній рівень спеціалізації.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур

3.1 Інтенсифікація зерновиробництва

Практично в Україні зараз обробіток ґрунту здійснюється за старою технологією, яка передбачає підвищену агротехніку. Явними недоліками даної системи є:

по-перше, висока собівартість виконуваних робіт і агротехнічних заходів;

по-друге, значне порушення структури ґрунту, руйнування його гумусного горизонту.

Напротивагу пропонується якісно новий метод, який ґрунтується на мінімізації здійснення агротехнічних операцій.

Мінімальний обробіток ґрунту - це коли порушується верхній (5-7 см) його шар. Для цього придатні легкі та середні дискові борони та інколи знаряддя з лаповими робочими органами. Застосування важких дискових борін є швидше оранкою, ніж мінімальним обробітком.

З економічної точки зору перевагами такої системи є:

- відчутне зниження собівартості одиниці продукції, яке досягається за рахунок скорочення витрат на здійснення таких агротехнічних операцій як лущення стерні після зернових культур чи культивування після просапних, зяблева оранка, весняне боронування і культивування і т.д.;

- збереження органічно цінної структури ґрунту через недопущення руйнування гумусу важкими ґрунтообробними машинами, що в кінцевому результаті не відбивається на урожайності культур;

- досягнення економії праці через відмову від застосування трудомістких агротехнічних операцій.

При переході на безорну систему обробітку ґрунту важливе значення має те, якими методами і знаряддями буде оброблятися земля, адже оранка як така, не буде здійснюватися напротязі довшого періоду часу (2-3 роки). В сучасних умовах ведення сільського господарства для цього підійдуть любі сільськогосподарські машини і системи, якими можна розрихлити грунт на глибину до 10 см.

Слід сказати, що абсолютно вдосконалене устаткування для безорного обробітку ще не створено і навіть не розроблено. Ніж, мотика, культиваторна лапа або будь-який інший ковзний сошник будуть працювати відносно непогано в сухому пухкому ґрунті, але не в перезволоженому. Для цих сошників характерні також поганий контроль за висіванням насіння, ушкодження структури ґрунту, незначна швидкість і високе тягове навантаження. Їхньою перевагою є низька вартість, здатність здійснювати глибоке поздовжнє нарізання борозен.

Тепер про саму суть здійснення процесу посіву насіння в грунт. Насіння заробляється на незначну глибину в землю у V - подібні лунки, які нарізаються в грунті сошниками сівалок. При високій вологості ґрунтів можливе ущільнення ґрунту на стінках лунок, тому даний метод обробітку не є виправданим на важких, суглинкових, глинистих ґрунтах. Оптимальне його застосування на легких, супіщаних, дерново-підзолистих ґрунтах.

Важливо правильно вибрати сівалку для роботи при даній системі. В цьому потрібно, насамперед, покладатися на власний досвід, набутий за роки праці у сільському господарстві. Пропозиції виробників сільськогосподарських машин не завжди відповідають бажанням і можливостям товаровиробників зерна. Серед великого числа ґрунтообробних машин необхідно обрати ті, які:

по-перше, максимально відтворюватимуть уявлення виробника стосовно того, як саме має здійснюватися процес посіву;

по-друге, зможуть якнайшвидше себе окупити і забезпечити високу ефективність виробництва зерна шляхом участі в зниженні собівартості виробничого процесу.

Так як дана система обробітку ґрунту відноситься до інноваційних технологій, то не існує «правильних» рекомендацій щодо її використання. Неможливо просто запозичити готовий рецепт використання технології. В більшості випадків аграріям доводиться експериментувати. Новий підхід при цьому може або повністю окупити себе або просто не принести бажаного результату. Та все-таки переваги даної системи обробітку ґрунту з економічної точки зору є завжди виправданими.

Не слід вважати, що без орний обробіток ґрунту не пройшов апробації на українських землях. Для прикладу, така технологія випробовувалася з весни 1998 року на землях Миколаївської, Кіровоградської та Черкаської областей (усього на 12 тис. га). Для сівби пшениці використовували різну техніку залежно від стану конкретного поля. Кращими були комплекси Flexi Coil з лаповими та дисковими робочими органами. Однак у перші роки основне навантаження лягло на стерньові сівалки СЗС - 2,1 та одно дискові СЗ - 5,4-0,1. останню часто, незважаючи на надто малу для цих операцій масу, використовували як сівалку прямого висіву, особливо після просапних культур та по мінімально обробленому ґрунту. Що сухіша погода, то на меншу глибину треба обробляти ґрунт. Протягом періоду досліджень середня врожайність озимої пшениці поступово піднімалася з 20 майже до 40 ц/га. Собівартість її виробництва була досить привабливою: в 1999 р., за традиційною технологією - 127 грн/т, за мінімальною - 85,1 та за нульовою - 39,4 грн/т. головні статті витрат в останньому варіанті розподілялися так: насіння та добрива - майже по 30%, паливно-мастильні матеріали - близько 20%, засоби захисту рослин - 10% та заробітна плата - 7-10%.

В наш час, коли особливо актуальним постає питання чистоти навколишнього середовища, екології, акцентується увага на використанні таких технологій виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, зерна, які можуть забезпечити споживання екологічно чистого кінцевого продукту. При виборі продовольчого товару споживачі дедалі частіше цікавляться місцем виробництва продукту, його хімічним складом та якісними властивостями. Тому тепер виробництво продукції із застосуванням технологій, що базуються на активному внесенні в ґрунт під час вегетації рослин азотистих мінеральних добрив, поступаються новим радикальним методам, які відкидають старі установки і рекомендації. Виробництво екологічно чистої сировини і продукту стає тепер альтернативою старим технологіям і служить засобом отримання більшого прибутку, завоювання попиту споживачів і методом конкурентної боротьби. Гаслом сільськогосподарських товаровиробників служить: «Екологія та економія мають бути разом!»

У світовому масштабі Україна дедалі активніше заявляє про себе на міжнародному ринку органічних продуктів, посідаючи, за даними організації SOEL-Survey, 15-е місце в світі за площею, на якій їх вирощують. Це 0,24 млн. га земель. Беручи до уваги потенціал сільського господарства нашої країни (5,8 млн. га екологічно чистих земель), можна впевнено прогнозувати, що найближчим часом Україна може бути в десятці світових виробників органічної продукції.

При використанні органічних добрив в сукупності із мінеральними відкриваються нові перспективи. Це стимулює зменшення доз мінерального живлення, що доведено багатьма експериментами.

За висновками Міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, препарат Гумісол має протинуклідні якості та підвищує захисні сили організму, що дає можливість у перспективі застосовувати його в рослинництві й тваринництві в зонах із несприятливим радіаційним фоном.

Неможливо уявити проведення інтенсивних виробничих технологій без застосування сучасних методів боротьби із бур'янами, а саме на основі використання широкого кола хімічних засобів. Мова піде про використання на посівах зернових культур системи гербіцидів.

На українському ринку хімічних засобів захисту рослин від бур'янів і шкідників представлений широкий їх вибір. Обрані з них, як найбільш економічно вигідні, показано у таблиці 3.1

Ефективно використовується на українських полях і такий гербіцид як ПІК 75WG, який запропонувала сільгоспвиробникам для захисту посівів у 2004 році швейцарська компанія «Сингента» - світовий лідер у виробництві засобів захисту рослин.

Таблиця 3.1. Характеристика сучасних гербіцидів для оброблення посівів зернових від різних видів бур'янів

Назва засобу	Характеристика
Екран Б00804	Досходовий гербіцид для боротьби проти однолітніх злакових й дводольних бур'янів.Діюча речовина: ацетохлор, 900г/л. Широкий спектр гербіцидної дії проти широколистих і злакових бурянів. Контролює види, стійкі до інших досходових гербіцидів. Не має післядії і тому не порушує сівозміни.
Террамин Б00805	До сходовий гербіцид для боротьби із широким спектром однолітніх дводольних і злакових бурянів. Діюча речовина: пендиметалін, 330г/л. тривала гербіцид на дія (8-10 тижнів). Зручний у застосуванні, після внесення не вимагає заробки в грунт.
Гром Б00803	Універсальний неселективний системний гербіцид вибіркової й суцільної дії проти багаторічних й однолітніх бурянів. Діюча речовина: Ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г./л. практично повністю знищує однолітні й багаторічні буряни, як злакові, так і дводольні. Загибель бурянів наступає максимум через 8-12 днів
Суховій (реєстрація очікується)	Новий десикант вирішує проблеми повільного та рівномірного визрівання насіння в оптимально короткі строки 5-7 діб. Діюча речовина: дикват, 200 г./л. забезпечує рівномірність та швидкість дозрівання; збільшує врожайність, підвищує якість насіння та зберігає олійність
Карат Б00801	Пиретроїдний економічний інсектицид для боротьби зі шкідниками с.г. культур. Діюча речовина: лямбда-цигалотрин, 25г/л. синтетичний пиретроїд, високоефективний проти широкого спектра шкідників. Висока швидкість впливу. Селективний. Не фітотоксичний, володіє акарицидною дією.
Драгун Б00800	Фосфорорганічний контактний інсектицид широкого спектра дії проти сисних і гризучих комах. Діюча речовина: хлорпірифос, 480 г./л. відрізняється гарною тривалістю захисної дії - не менше 14 днів. Високо ефективний проти широкого спектра шкідників. Висока швидкість впливу, знищує шкідника на всіх стадіях розвитку (імаго, личинки, яйця).
Делфис Б00799	Економічний перітроїдний інсектицид, призначений для боротьби із численними шкідниками с.г. культур. Діюча речовина: дельтаметрин, 25 г./л. Мінімальні норми застосування діючої речовини на 1 га. Ефективний проти широкого спектру шкідників. Висока швидкість впливу, не фітотоксичний.
Альфазол Б00802	Сучасний високоефективний малотоксичний інсектицид системної дії проти широкого спектра шкідників. Діюча речовина: імідаклоприд, 200г/л. новий механізм дії на комах, що виключає виникнення резистентності. Тривалий захисний період дії. Малотоксичний для теплокровних

ПІК 75WG - ефективний засіб для боротьби з однорічними та деякими багаторічними дводольними бур'янами, в тому числі стійкими до 2,4 - Д та 2М-4Х. діюча речовина - просульфурон - належить до класу сульфоналсечовин.

ПІК 75WG активний проти широкого спектру широколистих бур'янів: видів щириці, вероніки, маку, жабрію, ромашки, сухоребрика, портулаку городнього, редьки дикої, гірчиці польової, зірочника середнього, падалиці соняшнику, ярутки польової, волошки синьої, дескуранії Софії, амброзії полинолистої, фумарії лікарської, фіалки триколірної, видів кропиви, осоту жовтого та рожевого та багатьох інших.

Переваги гербіциду ПІК 75WG:

- широка фаза застосування на озимій пшениці: до прапорцевого листка включно;

- можливість застосування на озимій пшениці, кукурудзі, сорго;

- широкий спектр ефективності проти одно - та багаторічних дводольних бур'янів;

- низькі норми витрати та помірна ціна.

Високі гербіцидні властивості препарату ПІК 75WG в умовах України були підтверджені науковцями Інституту захисту рослин. Але об'єктивну характеристику цьому гербіциду, мабуть, дадуть самі виробники та представники компаній-дистриб'юторів, які у 2004 році працювали з Піком.

Коротко наведемо характеристику кожного сорту пшениці.

Колумбія (Інститут фізіології рослин і генетики НАН, Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН). Цей сорт короткостебловий, стійкий до вилягання, високо інтенсивний, ранньостиглий із середньою зимостійкістю. Має комплексну стійкість проти борошнистої роси, бурої листкової іржі, сажкових хвороб колосу. Середня врожайність у після реєстраційному випробуванні - 90,4 ц/га; максимальний урожай, зібраний у Вінницькому держекспертцентрі після кращого попередника, становив 107,3 ц/га. Сильна пшениця.

Дріада 1 - стиглий сорт заввишки до50 см, стійки до вилягання. Має високу зимостійкість. Незначна ураженість хворобами. Висока урожайність - 65-85 ц/га. Сильна пшениця.

Кірія (Селекційно-генеральний інститут УААН) Коротко стиглий сорт, стійкий до вилягання. Стійкий до посухи. Урожайність - 96,1 ц/га. Сильна пшениця.

Подолянка (Інститут рослин і генетики НАН). Середньо рослий ранньостиглий сорт. Має високу кущистість і є стійким до вилягання та посухи. Урожайність - 71-80 ц/га. Борошномельні та хлібопекарські якості - добрі та відмінні.

Ремеслівна (Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла). сорт середньоранній, коротко рослий, стійкий до вилягання. Зимостійкість середня. Стійкість проти борошнистої і бурої роси вища за середню. В після реєстраційному випробуванні урожайність склала 70ц/га. Сильна пшениця.

Куяльник (Селекційно-генетичний інститут УААН). Середньо рослий сорт. Характерною рисою сорту є висока зазерненість. Зимостійкість середня. Урожайність - 71,8 ц/га. Сильна пшениця.

Смуглянка - середньоранній, низькорослий, стійкий до вилягання та осипання сорт. Стійкість до посухи вища за середню. Має високу стійкість проти бурої та борошнистої роси. Урожайність - 88 ц/га. Сильна пшениця.

Білоцерківська напівкарликова - ранньостиглий, короткостебловий сорт. Зимостійкість середня. Стійкий до вилягання. Стійкість проти посухи та осипання середня. Бурою іржею і фузаріозом уражується посередньо. Середня врожайність становила - 73,5 ц/га. Цінна пшениця.

Переяславка (Інститут фізіології рослин і генетики НАН). Сорт середньоранній, короткостебловий, стійкий до вилягання, осипання та посухи. Зимостійкість вища за середню. Середня урожайність - 60 ц/га, максимальний урожай досяг 98 ц/га. Високостійкий проти борошнистої роси. Сильна пшениця.

Перлина Лісостепу (Білоцерківська дослідно-селекційна станція ІЦБ УААН). Сорт середньостиглий, середньо рослий, стійкий до вилягання та осипання. Зимостійкість вища за середню. Борошнистою росою уражується слабо. Урожайність - 68,3 ц/га. Цінна пшениця.

Київська 8 (Інститут фізіології рослин і генетики НАН). Середньостиглий сорт, висота - 77-84 см. Стійкий до вилягання та осипання. Зимостійкість вища за середню. Борошнистою росою уражується слабо, бурою - середньо. Урожайність у після реєстраційному випробуванні - 90-95 ц/га. Сильна пшениця.

Залежно від ресурсного забезпечення, потрібно висівати сорти різної інтенсивності. Високо інтенсивні та інтенсивні сорти мають добрий потенціал урожайності, надто чутливі до сортової агротехніки, строків сівби та потребують кращих попередників: Колумбія, Одеська 162, Ятрань 60, Кірія, Пошана, Куяльник, Лада одеська, Київська 8, Переяславка.

Універсальні сорти вирізняються високою адаптивністю та пластичністю: Подолянка, Донецька 48, Перлина Лісостепу, вікторія одеська, Сніжана, Крижинка, Сирена одеська, Олеся, Веста, Повага, Херсонська безоста - їх можна сіяти як після кращих, так і після гірших попередників.

Оптимальне співвідношення цих груп сортів у структурі посівних площ культури забезпечує максимальний вихід продукції.

Треба наголосити на тісному взаємозв'язку між ураженням хворобами та попередниками. Різко реагують на агробіологічну цінність попередника ранні та середньоранні сорти, які можуть втрачати значну кількість урожаю. В разі використання високо інтенсивних сортів роль попередника нівелюється за умови здійснення їх захисту.

Оптимальну стійкість до несприятливих чинників середовища виявили сорти Подолянка, Перлина Лісостепу, Білоцерківська напівкарликова, Київська 8, Переяславка, Харус.

Стабільну врожайність показують сорти Донецька 48, Веселка, Повага, Красуня одеська, Миронівська 65, Миронівська 61, Фантазія одеська, Циганка, Коломак 3, Глібовчанка.

Вирішальне значення під час вибору сортів озимої пшениці та визначення для них оптимальних умов вирощування відіграють їх генетично обумовлені хлібопекарські характеристики. Передусім це сорти пшениці, які, за умови повного ресурсного забезпечення, гарантують одержання зерна з високими якісними показниками: Панна, Подолянка, Доля, Пошана, Білоцерківська напівкарликова.

Врахування сортових особливостей у поєднанні з обґрунтованим вибором сорту, адаптованим до умов регіону, забезпечить збільшення врожаю з кожного гектара, відведеного під озимі культури.

3.2 Упровадження передового досвіду і досягнень науки в зерновиробництво

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації сільського господарства великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напрями інтенсифікації виробництва.

Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох проблем, однак визначальним чинником інтенсифікації тваринництва є підвищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

У кожному господарстві є багато шляхів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Послідовна інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі комплексного використання всіх чинників, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту.

Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають світовим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів.

Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва [3].

Метою даної статті є дослідження тенденцій зерновиробництва в Україні (на прикладах основних культур), визначення та аналіз основних проблем в даній галузі, а також на основі дослідженої літератури визначення основних методів збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості.

В економічній літературі всебічно представлено стан та розвиток зернової галузі в різних її аспектах. Значний внесок в діагностику стану та перспектив виробництва зерна внесли вітчизняні вчені, зокрема П. Саблук, В. Лихочвор, А. Шпичак, Н. Лобас, С. Бакай, П. Гайдуцький та інші.

Виробництво зернових культур традиційно займає лідируючі позиції в структурі виробництва продукції рослинництва та й загалом всього сільськогосподарського виробництва України. В середньому протягом останніх трьох років в структурі валової продукції сільського господарства зернові культури сформували 18% загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Для більш чіткого розуміння тенденцій на зерновому ринку розглянемо ситуацію в рамках основних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза).

Останніми роками у зерновому господарстві України намітилася тенденція до нарощування обсягів виробництва, що дало Україні змогу повернутися на світовий ринок зернових у ролі одного з потужних виробників та експортерів зернових культур.

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств в зерновій галузі, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна, а це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур та запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку.

Отже, зернова галузь виступає базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов'язано з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, поряд з цим ще й забезпечення сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посилення відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, а також вдосконалення діючої нормативно-технічної документації.

Окремим питанням є створення повноцінного ринку землі, яке сприятиме розвитку великих компаній та агрохолдингів. В середньостроковій перспективі саме відповідні структури можуть стати в Україні основними товаровиробниками як зернових культур, так і продукції сільського господарства в цілому.

Висновки та пропозиції

Враховуючи негативні тенденції економічної ефективності виробництва зерна, його виробникам потрібно здійснити ряд заходів:

- самостійно шукати шляхи збуту своєї продукції на світовому ринку зерна або через утворення на регіональному рівні асоціацій виробників, які матимуть основне завдання - забезпечити вигідну реалізацію їх продукції;

- переглянути свої стратегії розвитку, здійснювати пошук шляхів залучення фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази. На цьому етапі їм знадобиться виважена аграрна політика держави;

- перспективним методом росту ефективності стало математичне моделювання виробничого процесу.

- орієнтуватися на можливі шляхи збільшення урожайності зернових культур, що викладені у розділі роботи, а саме:

- використання для посіву елітного насіння кращих сортів пшениці;

- застосування на полях органічних добрив серії Гумісол, які дадуть змогу покращити результати і досягнути зниження собівартості;

- проводити боротьбу із бур'янами з допомогою системи гербіцидів, що визнані кращими у своєму класі;

- перейти на нові радикальні методи обробітку ґрунту, якими є мінімальний та нульовий;

- у переробній промисловості значну увагу приділяти інноваційним розробкам, які стосуються даної галузі

Як відомо, процес вирощування зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад - рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством - орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

З працівниками підрядних колективів укладається договір, в якому відображаються закріплені за колективом засоби виробництва, зобов'язання щодо обсягу виробленої продукції, розрахункові ціни їх одиниці, розмір виробничих витрат, обов'язки та відповідальність сторін.

Підрозділ формується з працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат, врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 - 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

Впровадження рекомендованих заходів сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва, зберіганню і переробки зерна в зерно продуктовому під комплексі досліджуваного об'єкту.

Основні напрямки розвитку зернового господарства:

Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

- інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;

- підвищення урожайності зернових культур;

- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;

- впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення насінництва;

- внесення мінеральних добрив;

- проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин;

- підвищення якості зерна;

- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення господарств технікою;

- освоєння ресурсозаощадних технологій;

- більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

На розвиток зерновиробництва в Україні будуть впливати слідуючі фактори:

- глобальне потепління на планеті;

- стрімкий розвиток альтернативних видів палива;

- зростаюче населення планети.

Основний приріст виробництва зерна буде досягнуто за рахунок освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур по кращих попередниках (бобові, соя) забезпечує збільшення виробництва зерна до 10 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

Оптимізація посівів соняшнику, ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав покращить склад попередників зернових культур.

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їх забур'яненості, розповсюдженні хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові культури після більшості непарових попередників буде запроваджуватись поверхневий обробіток ґрунту, а також пряма сівба шляхом застосування комбінованих агрегатів. На не засмічених багаторічними бур'янами площах неглибокий обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури.

Одержання запланованого урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження чіткої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватись таких вимог та правил:

- вносити мінеральні добрива на 1 гектар посівної площі з урахуванням результатів агрохімічного обстеження ґрунтів та рослинної діагностики, забезпечувати позитивний баланс їх внесення та використання рослинами;

- здійснювати дробне внесення азотних добрив для забезпечення рівномірного живлення рослин протягом усього вегетаційного періоду;

- вносити 10-15 кг фосфору в рядки під час сівби;

- забезпечити сучасною спеціалізованою технікою для внесення добрив, перш за все, комбінованих сівалок для рядкового внесення добрив при сівбі, підживлювачів для прикореневого та позакореневого підживлення, в кількості необхідної для своєчасного проведення робіт;

- вносити мінеральні добрива в ґрунт найбільш ефективними способами (у рядки, локально та в підживлення), що забезпечує їх окупність та найвищий приріст урожаю зернових культур;

- вносити добрива на меліорованих землях (зрошуваних, осушуваних, провапнованих та прогіпсованих), для забезпечення найвищої окупності ресурсів;

- більш широко використовувати на добриво побічну продукцію рослинництва (солому, стебла кукурудзи, соняшнику, гичку буряків), що забезпечують ґрунт органічною речовиною, макро - та мікроелементами;

- збільшити посіви сидеральних культур;

- широко впроваджувати мікробіологічні препарати та регулятори росту рослин.

Важливим заходом, який покращує фізико-хімічні властивості ґрунтів та підвищує ефективність використання добрив, є хімічна меліорація ґрунтів.

Як показують результати агрохімобстежень, площі кислих та солонцюватих ґрунтів продовжують збільшуватися. Тому хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити на площах не менше 1,1 млн. га, в тому числі вапнування кислих ґрунтів - 0,85 млн. га, гіпсування засолених ґрунтів - 0,25 млн. гектарів.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур'янів можуть досягати більше 30 відсотків.

Впровадження інтегрованої системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Список використаної літератури

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник 2-ге видання, доп. і перероблене - К.:КНЕУ, 2002-624 с.

2. Андрійчук В.Г. Теоретико - методологічне обґрунтування ефективності виробництва. // Економіка АПК. - №7. - 2005.

3. Білуха М. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: Білуха, 2000.-692 с.

4. Бойчик І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємств

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Житомир: ПП «Рута», 2002.-256 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. (вид. 2-е, доп.). - Ж.: ЖІТІ, 2000.-640 с.

7. Бутинець Ф.Ф., Шигун К.Л. Організація бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП «Рута», 2001.-592 с.

8. Бухгалтерія в сільському господарстві №, 2002. - 32 с.

9. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах / за ред. М.Ф. Огійчука - К: Аграрна освіта, 2001. - 212 с.

10. Бухгалтерський облік та фінансова звітність, // За ред. Голова. - Дніп.: Баланс. Клуб, 2000.-768 с.

11. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: НСІТІ, 2001 - 288 с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум. // За ред. Бутинця. - Ж.: ЖІТІ, 2000.-512 с.

13. Войнов О., Кобець М.Сівба за без орного обробітку ґрунту // Пропозиція. - №45. - 2005.

14. Волкодав В.В. Вплив сортів на зростання врожайності та виробництво сільськогосподарських культур // Пропозиція. - 2003. - №12.-с. 47.

15. Гарасим П.М., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік за журнальною формою рахівництва. Навчальний посібник. - Тернопіль: «Астон», 2003.

16. Дацій О.І., Кузнєцов О.О. Розвиток інновацій у птахівництві // Економіка АПК, 2004, №1 - С. 89 - 93.

17. Деващук Л. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Ч. 1. - Х.: Одисей, 2001.-496 с.

18. Дерій В.А. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві. Курс лекцій. - Тернопіль: Джура, 2003.

19. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов. - К.: АСК, 2002.-848 с.

20. Завгородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік. Основи теорії та практики. Друге видання. - К.: Знання, 2003.

21. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16 липня 1999.

22. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» №39 від 1 січня 1999.

23. Закон України «Про внесення змін до закону України «Про зерно та ринок в Україні» // Відомості ВРУ. - №26. - 2005.

24. Закон України «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» (25.03.205 №25054) // Від ВРУ, 18-19. - 2005

25. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України (24.06.2004 №1877-4) // Відомості ВРУ. - №49. - 2004.

26. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» // Відомості ВРУ. - №35-34, 2002

27. Карпова Т. Управленческий учет. Учебник для ВУЗов. - М.: ЮНИТИ, 2000.-350 с.

28. Конституція України // Урядовий кур'єр. - 1996. - №84

Кружельний В. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. - К.: КНЕУ, 2001.-352 с.

29. Курсове та дипломне проектування з організації агро бізнесу / Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. - 124 с.

30. Литвин Ю.Я., Олійник В.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві. - Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво, 1998.

31. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

32. Мельник Б.А. Сучасний рівень виробництва та перспективи розвитку м'ясного птахівництва в Україні // Економіка АПК, №10, 2003 - С. 20 - 26.

33. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств №132 від 18.05.2001.

34. Навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. Друге видання виправлене і доповнене - К.: «Каравела», Львів: «Новий світ 2000», 2001. - 291 с.

35. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник. - К.: Вища освіта, 2003. -800 с.

36. Партин Г. Бухгалтерський облік. Навч. пос. - К.: Знання, 2000.-245 с.

37. Положення (стандартів) бухгалтерського обліку: 16 «Витрати».

38. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві. ДНАОП 2.0.00-1.01-00.-К.: Форт, 2001.-384 с.

39. Річні звіти агропромислових формувань Бережанського району Тернопільської області за 2011-2009 роки, зокрема ПОП «Урманське».

40. Саблук П.Т. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах. - К.: Техніка, 1998.

41. Статистичний довідник Тернопільської області за 2011 рік.

Размещено на Allbest.ru