Ринок зерна в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися.

В 2011 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Тернопільської області, а саме ПОП «Урманське».

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Тернопільської області, а саме Приватно - орендного підприємства «Урманське» Бережанського району.

Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:

Ш ф. №50-СГ,

Ш ф. №24,

Ш ф. №11-ОЗ,

Ш ф. №29-СГ,

Ш інші матеріали.

1. Наукові основи економічної ефективності виробництва зернових культур

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

сільськогосподарський зерновий культура економічний

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення. Нині наша держава з ряду об'єктивних та суб'єктивних причин переживає труднощі у розвитку зернового виробництва. Як вже відмічалося, протягом 2009-2011 років валові збори зерна в Україні склали 33,6 млн. тон, але великої користі селянам це не принесло. Внаслідок зростання цін на виробничі ресурси промислового походження (особливо пального, мінеральних добрів, запчастин) та падіння цін на зерно на внутрішньому ринку (45 - 50% від ціни на світовому ринку) у багатьох сільськогосподарських товаровиробників зерновиробництво стало у 2009-2011 роках збитковим.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів-аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів - вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів'я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2010 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 2001 році - 109 кг та 8,6 тон відповідно. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

Важливими факторами впливу на урожайність зернових виступають хвороби шкідники та бур'яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій. Кожна 8 - 9 тонна валового збору зерна - це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 - 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон'юктури ринку. Професор М.Ю. Куліш відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах.

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково-обгрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра, який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсо - та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 - 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов, основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед - це щорічне відведення 30 - 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це - підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н. Рибалкін, аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго - та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 - 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса, що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тона зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п'ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів.

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв'язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.

Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу.

1.2 Показники ефективності виробництва зернових культур і методика їх визначення

Ефективність - об'єктивна економічна категорія, яка відображає сукупну результативність суспільного виробництва, тобто є кінцевим результатом виробничого процесу після завершення всіх фаз його відтворення.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття як ефект і економічна ефективність.

Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур.

Економічна ефективність виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність - економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах праці. Як економічна категорія ефективність нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних потреб населення. Її результатом є також розширене відтворення, яке неможливе без отриманих результатів ефективності. У зв'язку з цим підвищенням ефективності зерновиробництва в країні є збільшення обсягів виробленого зерна та отриманого від цього доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Вчені та практики по-різному трактують поняття економічної ефективності. Але в основному вони сходяться на схожих визначеннях.

Ефективність виробництва - це поліпшення відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу - так вважає М.Ф. Покропивний.

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики. Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роздрібними цінами на продовольство і товари з сільськогосподарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності: вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 - 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність - не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - за порівняними цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. - рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:

Е = ВП/t (1)

де ВП - валова продукція, грн.

t - час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t (2)

де ЧП - чиста продукція, грн.

Е = П/t (3)

де П - прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов'язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S (4)

де S - площа посіву, га

Е = ЧП/S (5)

Е = ЧД/S (6)

Е = П/S (7)

де П - прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції:

Рр = П / Ср х 100% (8)

де Рр - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.

Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100% (9)

де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

1.3 Рівень виробництва та його економічна ефективність

Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку сільського господарства, всіх його галузей. Рівень розвитку виробництва зерна - це один з найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній вплив на підвищення матеріального добробуту населення.

Зерно необхідне і використовується в багатьох напрямках: це цінний і незамінний продукт харчування, основа продовольчого фонду країни; зерно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, воно є важливим джерелом виробництва молока, м'яса, яєць та іншої продукції тваринництва; зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості (борошномельна, спиртова та ін.);

зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів та резервів і є важливим експортним продуктом.

Розвиток виробництва зерна характеризується такими показниками: динаміка посівних площ та їх структура; динаміка урожайності зернових; зміна валового збору зерна.

Таблиця 1.1. Динаміка виробництва та реалізації зерна в ПОП «Урманське»

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у% до 2009 р.
Посівна площа, га	450	326	305	67
Урожайність, ц з 1 га	7898	4339	2440	30
Валовий збір зерна, ц	17,5	13,3	8	45
Кількість реалізованого зерна, ц	5486	1432	2440	44
Рівень товарності, %	12	4	8	66

На динаміку виробництва зерна впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності.

Використання високопродуктивних районованих сортів і гібридів, внесення добрив в оптимальних, науково обґрунтованих дозах, застосування комплексної механізації виробничих процесів, використання високоякісних засобів захисту рослин - всі ці фактори зумовлюють підвищення урожайності культур, особливо в комплексі, отже зумовлюють збільшення валового збору зернових культур.

Отже, основним фактором збільшення виробництва зерна було і залишається підвищення урожайності зернових культур в господарстві. Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Економічна ефективність виробництва зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі посіву при найменших затратах праці і коштів на 1 ц зерна. В умовах розвитку суспільства корінним завданням є: піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності, праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова вирішення багатьох економічних і соціальних проблем і насамперед ефективності сільськогосподарського виробництва, зростання оплати праці і доходів працівників господарства. При цьому весь приріст продукції сільського господарства повинен бути одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці без додаткового залучення робочої сили. Підвищення продуктивності праці - основне джерело розширеного відтворення і нагромадження. Багатство країни і можливість постійного розширення процесу його відтворення залежить не від тривалості додаткової праці, а від її продуктивності.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає живої і уречевленої сільськогосподарської продукції вимагає живої і уречевленої праці. Тому підвищення продуктивності праці відбувається за рахунок скорочення затрат як живої, так і уречевленої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективності агропромислового комплексу країни. Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції, за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік). Продуктивність праці розраховується, як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюються в людино-годинах або середньорічних працівниках. Обсяг валової продукції, який припадає на одну людино-годину (погодинна продуктивність праці) і на одного середньорічного працівника (річна продуктивність праці).

У сільському господарстві широко застосовують також зворотний показник продуктивності - трудомісткість виробництва одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на одиницю продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства.

Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво.

У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.

Таблиця 1.2. Структура собівартості виробництва зерна у ПОП «Урманське»

Елементи витрат	2009 р.	2010 р.	2011 р.	темпи зміни 2011 до 2009 рр., %
	Тис. грн	Структра, %	Тис. грн	Структура, %	Тис. грн	Структура, %
Витрати на оплату праці	224	18	187,3	15	155,7	11	61
Відрахування на соціальні заходи	73,9	6	75,0	5	57,9	4	66
Матеріальні затрати, які увійшли в собівартість продукції	709,4	58	940	70	1097,7	74	127
в т. ч. насіння	159,6	13	339,3	25	458,7	31	237
інша с/г продукція
міндобрива	85,7	7	35,5	2	75,2	5	71
нафтопродукти	190,7	15	185,1	13	321,2	21	140
електроенергія	89,3	7	123,4	9	48,2	4	57
паливо	5,4	0,4	4,5	0,3	3,9	0,2	50
запчастини та матеріали для ремонту	58,3	4	148,5	11	57,9	3,8	95
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	120,4	9	103,7	7	132,6	9	100
Амортизація основних засобів	39,6	4	36,6	3	-	-	-
Інші витрати	171,9	14	85,9	7	176,5	11	78
Усього витрат	1218,8	100	1324,8	100	1487,8	100	10

Якісним показником, що показує ефективність виробництва кожного виду продукції, зокрема, є собівартість 1ц. продукції, яка в динаміці і відбиває затратність виробництва.

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природно - економічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим нижча собівартість 1 ц. зерна і навпаки. Зростання витрат виробництва, а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також зниження продуктивності праці, порушення режиму економії. Зниження собівартості на кінець аналізованого періоду було досягнуто за рахунок значного підвищення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок: зменшення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок застосування високоврожайних сортів, проведення всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки, механізації всіх виробничих процесів.

Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських культур значний вплив мають природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому.

Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, причому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу - на паливо-мастильні матеріали.

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна запропонувати наступні шляхи зниження собівартості зерна: раціональне використання коштів на придбання насіння та посадкового матеріалу та добрив; зниження витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання.

При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для того, щоб уникнути цього, необхідно посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі господарської діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Рентабельність - це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є: підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.

2. Ринок зерна в Україні

2.1 Правовий статус та організаційно економічна характеристика підприємства

Приватно-орендне підприємство «Урманське» розташоване в південно-східній частині Бережанського району Тернопільської області. Господарство поєднує в собі 3 населених пункти, а саме: село Урмань, де і розташована центральна садиба, села Пліхів та Краснопуща. Підприємство знаходиться на віддалі 15 кілометрів від районного центру м. Бережани та 62 кілометри від обласного - м. Тернополя.

ПОП «Урманське», юридична адреса підприємства: 47510, с. Урмань, тел. (03548) 3-14-24, керівник Лещук Василь Михайлович, господарство займається вирощуванням зернових та ВРХ.

Земельні угіддя даного господарства простяглися на 8,5 кілометрів з півночі на південь та 5 кілометрів з заходу на схід. Підприємство межує на півночі з Зборівським районом на сході із Козівським, а на південному-сході з державним лісовим господарством.

ПОП «Урманське» було організоване у 2000 році на базі колишньої селянської спілки «Урманська» згідно Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», сама ж селянська спілка була утворена у 1992 році шляхом реорганізації колгоспу «Комсомолець».

Майно господарства було розпайоване в 1996 році. Земельний пай на одну людину складає 2,07 гектара, майновий пай 15 тис. грн. За статутом дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні оборотні засоби та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку та штамп із своєю назвою.

Головною метою діяльності підприємства є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, її переробка та реалізація, інші види господарської діяльності не заборонені законодавством України.

Керівництво підприємством здійснює директор, який одночасно є його власником. Він організовує роботу підприємства і несе за це повну відповідальність. Директор представляє сільськогосподарське підприємство у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори та контракти.

ПОП «Урманське» має досить добрі транспортні шляхи, що сполучають населені пункти, бази здачі сировини і продукції оскільки по території господарства проходить автострада Бережани - Зборів. Валову частку виробленої продукції господарство реалізує у районному центрі.

Господарство знаходиться в Лісостеповій природній зоні України, мікрокліматичне зона Придністровське Опілля, що входить до складу Ростоцько - Опільської природно - географічної зони. За даними Бережанської метеорологічної станції найбільші морози припадають на січень - лютий місяці.

Мінімальна температура сягає 20-25⁰С, максимальна близько 30-33⁰С, і вона може спостерігатися у липні - серпні. Середньорічна кількість опадів сягає 632 мм, приблизно 75% яких припадає на вегетаційний період.

Для даної зони є несприятливими такі природні умови: пізні весняні заморозки на поверхні грунту, різка зміна температури з високої на низьку, зимові дощі, влітку - град, ранні заморозки.

Територія господарства являє собою горбисту місцевість порізану балками, які відкриваються в заплаву річки Золота Липа. Різновиди грунтів ПОП «Урманське «зображено на рис. 1.

Для даних грунтів характерна природна середня родючість. Тому без внесення необхідної кількості мінеральних та органічних добрив неможливо спостерігати високу врожайність сільськогосподарських культур.

Природно - кліматичні умови господарства цілком придатні для вирощування зернових, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур, а також для ефективного розведення тварин.

З розвитком різних форм господарювання і власності потрібно вдосконалювати структуру земельних угідь. Підвищення ефективності використання землі є основним шляхом збільшення виробництва продукції, тому питання раціонального використання землі є надзвичайно актуальним.

Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь ПОП «Урманське» (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1. Структура сільськогосподарських угідь ПОП «Урманське»

Види угідь	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-) 2011 р. до 2009 р.
	га	%	га	%	га	%
Площа с/г угідь	49	100	888	100	888	100	-61
з них: рілля	43	8,8	799	90,0	799	90,0	-44
сінокоси	9	2	49	5,5	49	5,5	-
пасовища	7	6,0	40	4,5	40	4,5	-17

Із даних таблиці 2. 1 бачимо, що площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2009 роком зменшилася на 61 га, в тому числі за рахунок скорочення площі ріллі на 44 га і пасовищ на 17 га. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2010 роком не змінилася і склала 888 га. У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 90%, сінокоси 5,5%, пасовища 4,5%.

Створення всебічно розвинутого сільськогосподарського підприємства вимагає відповідного рівня розвитку матеріальної бази. Наукові дослідження та практичний досвід свідчать про те, що раціональне використання виробничого потенціалу залежить перш за все від рівня використання матеріально-технічної бази, основу якої складають основні фонди.

Основні фонди - сукупність матеріально-речових цінностей, яка багатократно, в незмінній натуральній формі використовується в процесі виробництва, поступово зношується і переносить свою вартість на новостворений продукт праці частинами.

З даних таблиці 2.2.1 видно, що за рахунок списання зношеної техніки, машин, обладнання обсяг основних фондів зменшився у 2011 році порівняно із 20+ роком на 97,1 тис. грн. Протягом аналізованого періоду вартість будинків, споруд, передавальних пристроїв та транспортних засобів залишилася незмінною. Вартість машин та обладнання у 2011 році порівняно із 209 роком зменшилася на 49,3 тис. грн., а інструментів та приладів зросла на 3,4 тис. грн.

Таблиця 2.2. Склад і структура основних виробничих фондів ПОП «Урманське»

Вид фондів	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-) 2011 р. до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2009 р.	2010 р.
Основні виробничі фонди - всього в тому числі:	1015,1	100	914,4	100	918	100	-97,1	3,6
будинки, споруди, передавальні пристрої	294,7	29,0	294,7	32,2	295	32,1	0,3	0,3
машини та обладнання	647,3	63,8	598,1	65,4	598	65,2	-49,3	-0,1
транспорті засоби	20,0	2,0	20,0	2,1	20	2,2	-	-
інструменти, прилади	1,6	0,1	1,6	0,2	5	0,5	3,4	3,4
робоча і продуктивна худоба	51,5	5,1	-	-	-	-	-	-

Найбільшу питому вагу у структурі основних виробничих фондів займають машини та обладнання 65,2%. Частка вартості будинків, споруд та передавальних пристроїв у структурі основних фондів становить 32,1%, незначний відсоток припадає на транспортні засоби 2,2%. В загальному обсязі розмір основних виробничих фондів зменшився порівняно із 2009 роком на 88 тис. грн. і склав у 2011 році 914,4 тис. грн.

Підсумовуючи вищесказане зазначимо, що раціональною структурою основних фондів є та, в якій їхня активна частина має близько 40%.

Від рівня забезпеченості господарства виробничими фондами і ефективності їх використання залежить безперебійність процесу виробництва. Узагальнюючими показниками, які характеризують забезпеченість господарств основними виробничими фондами, є фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. На основі даних показників визначають потенціальні можливості господарств для підвищення продуктивності праці та збільшення виробництва продукції. Основними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість. Розрахунок зазначених показників наведено в таблиці 2. 3

Таблиця 2.3. Показники забезпеченості ПОП «Урманське» основними фондами і ефективність їх використання

Показник	Одиниці виміру	Роки	Відхилення (+,-) 2011 р. до
		2009	2010	2011	2009 р.	2010 р.
Фондозабезпеченість	грн.	69,7	1029,7	1033,8	-35,9	4,1
Фондоозброєність	грн.	1667,8	11574,7	13909,1	2241,3	2334,4
Фондовіддача за валовою продукцією, всього	грн.	1,92	2,04	2,70	0,78	0,66
в тому числі: в рослинництві	грн.	0,95	0,99	1,39	0,44	0,4
в тваринництві	грн.	0,96	1,06	1,33	0,37	0,27
Фондомісткість за валовою продукцією, всього	грн.	0,52	0,49	0,37	-0,15	-0,12
в тому числі: в рослинництві	грн.	1,05	1,01	0,72	-0,33	-0,29
в тваринництві	грн.	1,04	0,94	0,75	-0,29	-0,19

Із даних таблиці 2. 3 бачимо, що у ПОП «Урманське» спостерігається зниження фондозабезпеченості у 2011 році порівняно із 2009 роком на 35,9 грн., це зумовлено зниженням вартості основних виробничих фондів та скороченням площі сільськогосподарських угідь, а відносно 2010 року цей показник зріс на 4,1 грн. в результаті зростання вартості основних фондів. Показник фондоозброєності праці у 2011 році порівняно із 2009 роком зріс на 2241,3 грн. та на 2334,4 грн. відносно 2010 року. Таке зростання зумовлене скороченням чисельності працівників на підприємстві.

Ступінь забезпеченості виробничими ресурсами характеризує потенційні можливості сільськогосподарського виробництва, а раціональний їх склад, поєднання і рівень використання забезпечують оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої і уречевленої праці.

Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці, проте яким б досконалими вони не були самі по собі вони не здатні нічого створити. Виробництво здійснюється за участю живої праці їх елемента зв'язку між усіма компонентами виробництва.

Проведемо аналіз забезпеченості ПОП «Урманське» трудовими ресурсами протягом трьох останніх років.

Таблиця 2.4. Показники забезпеченості ПОП «Урманське» трудовими ресурсами

Показник	Роки	Відхилення (+,-) 2011 р. до
	2009	2010	2011
				2009 р.	2010 р.
Середньорічна чисельність працездатних, чол.	87	79	66	-21	-13
Питома вага в загальній чисельності працездатних, %: а) працівників рослинництва	43,7	39,2	60,6	16,9	21,4
б) працівників тваринництва	56,3	60,8	39,4	-16,9	-21,4
Припадає в середньому на одного працездатного: а) сільськогосподарських угідь, га	10,9	11,2	13,4	2,5	2,2
б) основних виробничих фондів основної діяльності, грн.	11667,8	11574,7	13909,1	2241,3	2334,4

Спеціалізація виробництва є одним із важливих факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зниження її собівартості, підвищення рентабельності.

Велику роль в господарстві відіграє вибір спеціалізації, адже в нових умовах господарювання воно зможе тільки тоді успішно функціонуватиме, коли досягне самоокупності і самофінансування. Цього можна досягнути за умов ефективного господарювання. Спеціалізація дозволяє підприємству якнайраціональніше використовувати природні умови, матеріальні та грошові ресурси.

2.2 Посівні площі, урожайність та валові збори зернових культур

З метою оцінки економічної ефективності зерновиробництва в аграрних підприємствах використовують натуральні і вартісні показники. Є їх натуральна форма урожайності культур. Підвищення цього показника відповідає головній задачі - збільшенню виробництва. Однак для виявлення економічної ефективності необхідно знати витрати, які забезпечили одержання відповідної врожайності культур. Проте при однаковій врожайності може бути різна якість продукції, що теж впливає на ефективність її виробництва.

Кожне аграрне підприємство виробляє різнорідну продукцію. Щоб одержати спів ставні величини витрат і результатів виробництва, обсяг всієї продукції переводять у вартісну форму. Вартісні показники мають не лише облікове, але й економічне значення. За їх допомогою створюються товарно-грошові відносини.

Основні показники економічної ефективності виробництва зерна. Як згадувалось в розділі І:

- виробництво валової продукції з розрахунку на:

1. один га посівних площ в цілому і окремих культур;

2. одного середньорічного працівника;

3. одну людино-годину;

4. одну гривню затрат.

- валовий дохід, чистий дохід, прибуток з розрахунку:

1. один га. посівних площ;

2. одного середньорічного працівника;

3. одну людино-годину;

4. одну гривню затрат.

- собівартість одного ц. продукції;

- прибуток з розрахунку на:

1. 1 га посівної площі;

2. 1ц одержаної продукції;

- рівень оплати праці;

- рівень рентабельності;

- норма прибутку.

Для успішного ведення зернового господарства має бути ефективною внутрігалузева структура виробництва, що проявляється в оптимальному співвідношенні посівних площ культур.

При досягненні такої очікуються найбільші обсяги виробництва продукції, що веде до покращення ефективності. Тому проаналізуємо структуру посівних площ зернових культур у господарстві ПОП «Урманське» Бережанського району.

Таблиця 2.5. Структура посівних площ зернових культур в ПОП «Урманське», 2009-2011 рр.

Сільськогосподарські культури	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення структури, %
	площа, га	структура%	площа, га	структура, %	площа, га.	структура, %.	2009 р.	2010 р.
Пшениця	250	55	137	43	199	64	9	21
Гречка	40	8	-	-	12	4	-4	4
Жито	15	4	-	-	-	-	-	4
Ячмінь озимий	20	5	15	5	25	8	3	3
Ячмінь ярий	50	11	40	12	8	2	-9	-10
Горох	30	7	14	4	-	-	-	-
Овес	30	6	50	15	19	6	0	-9
Інші зернові	15	4	70	21	50	16	12	-5
Всього	450	100	326	100	305	100	-	-

Як згадувалось, урожайність є основним натуральним показником ефективності виробництва зернових культур, і не лише - вона є визначальним чинником при отриманні валових зборів культур. Її рівень формується під впливом різних факторів.

Основними серед них є температурний режим, кількість опадів та їх розподіл протягом року, вологість повітря, характер вітрів. Серед агротехнічних факторів найбільш важливі: вибір вдалого попередження, забезпечення високоякісним насінням, добривом, засобами захисту рослин від хвороб і шкідників, дотримання оптимальних термінів сівби та збирання врожаю і якості виконання всього комплексу робіт з підготовки ґрунту до вирощування зернових культур.

Важливим результативним кількісним показником діяльності господарства є валові збори культур. На валові збори впливають: зміна структури посівних площ культур, а також їх урожайність. Валові збори зернових прямо пропорційно зростають відносно збільшення урожайності. Така комбінація є найбільш вдалою, оскільки характеризує інтенсивність виробничого процесу. Ріст валових зборів культур за рахунок збільшення чи зміни структури посівних площ висвітлює екстенсивну природу їх походження.

Таблиця 2.6. Динаміка урожайності і валових зборів зернових культур в ПОП «Урманське» Бережанського району Тернопільської області, 2009-2011 рр.

Сільськогосподарські культури	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+/-) 2011 р. до 2009 р.
	валовий збір, ц.	урожайність, ц./га.	валовий збір, ц.	урожайність ц./га.	валовий збір, ц.	урожайність, ц/га.	валовий збір, ц.	урожайність, ц./га.
Пшениця озима	4309	17,2	2375	17,3	4582	23,0	273	6
Жито	186	12,4	-	-	-	-	-	-
Гречка	332	8,3	-	-	188	15,6	-144	7,3
Ячмінь озимий	457	22,8	149	9,9	404	16,6	-53	-6,2
Ячмінь ярий	550	11	375	9,3	-	-	-	-
Горох	425	14	107	7,6	-	-	-	-
Овес	991	33	583	11,6	738	38	-253	5
Інші зернові	648	162	750	10,7	1442	28,8	794	-133
Всього	7898	17,5	4339	13,3	7354	24,1	-544	6,6

У ПОП «Урманське» найбільші валові збори отримують від таких культур: пшениця, ячмінь та овес, чого і слід було очікувати, враховуючи переважаючі площі ріллі, відведеної під них.

Тепер можемо здійснити аналіз впливу посівних площ і урожайності зернових культур на динаміку отриманих від них валових зборів. Аналіз проведемо методом скоректованого показника, суть якого полягає у визначенні величини відхилення фактичних валових зборів від базисних через зміни, які відбулися у факторних ознаках.

2.3 Економічна ефективність виробництва зернових культур

Головною метою процесу виробничої діяльності галузі зерновиробництва ПОП «Урманське» є виробництво зерна та одержання прибутку від його реалізації. Процес виробництва являє собою з одного боку, процес виробничого споживання засобів і предметів праці та робочої сили, а з другого - виготовлення продукції. Реалізація виробленої продукції є завершальною стадією повного циклу кругообороту виробничих засобів підприємства, в процесі якої господарству повертаються у вартісному виразі всі кошти, витрачені на виробництво і збут. Використовуючи прийом ланцюгових підстановок, визначимо вплив окремих факторів на суму грошової виручки від реалізації зерна (результативний фактор). На його зміну у звітному році проти базисного впливають такі, наприклад, фактори (показники):

а) валове виробництво зерна по господарству, т;

б) коефіцієнт товарності;

в) середня ціна реалізації 1 т зерна, грн.

Всі три фактори з результативним показником знаходяться у прямій залежності, тобто зі збільшенням кожного з них збільшується сума грошової виручки від реалізації зерна. Таким чином, добуток від перемноження цих випадкових показників повинен дорівнюватися результативному показнику.

Результативним показником, що свідчить про підвищення ефективності зерновиробництва, є показник продуктивності праці, а саме - прямі витрати праці з розрахунку на 1 ц зерна, а також скільки вироблено та одержано з розрахунку на одного працівника зайнятого в зерновиробництві: