Основи обліку готової продукції рослинництва

Готову продукцію по мірі надходження протягом року обліковують за плановими цінами. Фактична собівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають дві оцінки продукції: за плановими цінами і фактичною собівартістю. Це вимагає доведення планової собівартості готової продукції до фактичної, для цього обчислюють різницю між фактичною і плановою собівартістю одиниці продукції за кожним її видом, тобто калькуляційну різницю.

Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції за напрямками її використання. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують метедом «червоного сторно».

Після списання калькуляційних різниць на субрахунку № 231 «Рослинництво» можуть залишатися тільки витрати у незавершеному виробництві //[14].

3.4 Інвентаризація готової продукції рослинництва

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань.

Під інвентаризацією розуміють перевірку фактичної наявності та стану об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.

Мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових, облікових і багатьох інших характеристик, відповідно до яких він може функціонувати.

Завданнями інвентаризації є :

забезпечення контролю за наявністю, станом та рухом майна, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, планів тощо;

виявлення запасів, що втратили свою якість, зіпсованих; майна, що не використовується при здійсненні господарської діяльності, а також того, що обліковується поза балансом;

становлення реального фізичного стану (з урахуванням зносу) і оцінки необоротних активів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;

виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;

перевірка дотримання правил, режиму і умов зберігання товарно-матеріальних запасів з урахуванням їх фізико-хімічних та інших властивостей;

визначення розміру природного убутку та інших витрат;

контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

Досягнути мети та розв'язати завдання, що поставлені при проведенні інвентаризації, можливо лише при належному організаційному, технічному, економічному та обліково-аналітичному її забезпеченні.

При проведенні інвентаризації необхідно дотримуватись наступних принципів: раптовість, співставленість, плановість, своєчасність, точність, об'єктивність, безперервність, повнота охоплення об'єктів, ефективність, оператьивність, економічність, гласність, юридичного значення результатів інвентаризації, оцінки результатів, матеріальної відповідальності, обов'язковість, доцільність. Лише дотримання всієї сукупності принципів при організації і проведенні інвентаризації гарантує її якість та результативність.

Під об'єктом інвентаризації слід розуміти те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності.

Суб'єктами інвентаризації є носії прав та обов'язків, що відповідно до законодавства мають право контролювати діяльність. Суб'єкт інвентаризаційного процесу делегує свої повноваження інвентаризаційній комісії, яка стосовно суб'єкта є виконавчим або колективним органом.

Завданням інвентаризаційної комісії є безпосереднє проведення інвентаризації в місцях зберігання запасів.

Інвентаризація є важливим заходом, в проведенні якого повинні бути зацікавлені власник, керівник, головний бухгалтер підприємства і за певних обставин матеріально відповідальна особа.

Планування інвентаризації повинно проводитись з урахуванням багатьох чинників. Важливе місце серед цих чинників займає забезпечення раптовості інвентаризації. Планування інвентаризацій пов'язане з великою підготовчою роботою, проведення якої повинно бути покладене на посадову особу, призначену власником (керівником) підприємства.

Голова ревізійної комісії, бухгалтер, власник, керівник, залежно від організаційно-правової форми діяльності розробляє проект перспективного плану проведення інвентаризації на півріччя, на підставі якого складається щомісячний план. Останій затверджується власником або керівником підприємства.

У плані повинна бути зазначена мінімальна кількість інвентаризацій, що передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», приймаючи до уваги графіки чергових відпусток матеріально відповідальний осіб.

З метою раптовості в плані проведення інвентаризації бажано зазначити місяць або квартал, в якому інвентаризація має бути проведена.

Відповідальність за організацію інвентаризації згідно із законодавством покладається на керівника підприємства, до обов'язків якого входить: створення необхідних умов для її проведення у стислі терміни, визначення об'єктів, кількості і термінів проведення інвентаризації.

Процес здійснення інвентаризації розпочинається з підготовки та видачі наказу на її проведення, що є внутрішнім документом і регламентує порядок проведення та об'єкти інвентаризації, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної документації.

До складу інвентаризаційної комісії доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі (технології зберігання запасів). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

До початку проведення інвентазизації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у регістрах обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії.

Інвентаризація запасів проводиться в порядку розташування їх у місцях зберігання. Для цього однойменні цінності вкладають в окремі місця та готують місце, куди повинні бути покладенні цінності після їх інвентаризації. До цінностей, які зберігаються в штабелях, забезпечують вільний доступ. Не можна допускати під час інвентаризації хаотичного переходу від одного виду товарно-матеріальних цінностей до іншого.

При зберіганні майна в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальній особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить для роботи в інше приміщення.

Зерно підлягає обов'язковому зважуванню з перевіркою якісних показників (вологості, сорту).

Нафтопродукти, які зберігаються в резервуарах, перевіряють шляхом вимірювання та переведення в літри за допомогою калібрувальних таблиць. Кількість нафтопродуктів в одиницях маси (кілограми, центнери, тонни) визначається за середньозваженою щільністю їх залишку на час інвентаризації. За відсутності калібрувальних таблиць об'єм нафтопродукту в резервуарі визначається розрахунковим шляхом. Кількість нафтопродуктів в бочках, каністрах та іншій дрібній тарі визначається шляхом зважування, доливання до повної місткості, зливання у вимірювальні ємності або по кабібрувальних таблицях.

В обов'язковому порядку здійснюється контроль засобів заправки нафтопродуктами, похибка яких визначається шляхом контрольного відбору нафтопродукту в вимірювальну ємність. Для перевірки правильності списання нафтопродуктів, виявлення їх економії та у заправників, необхідно провести інвентаризацію наявності нафтопродуктів в паливних баках. Інвентаризацію проводять шляхом вимірювання нафтопродукту вимірювальною лінійкою або шляхом доливання до повного об'єму паливного баку.

Матеріальні цінності, що зберігаються розсипом (мінеральні добрива, вугілля тощо) та навалом перевіряють шляхом обмірювання та зважування взятих проб, а в необхідних випадках при значних розходженнях фактичної наявності з даними по обліку - повним переважуванням.

Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і оприбутковуються після інвентаризації. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка «після інвентаризації».

Залишки незавершеного виробництва у рослинництві інвентаризують за об'єктами - культурами, видами посівів, робіт. В інвентаризаційних описах при цьому вказується: назва культури, перелік виконаних робіт; кількісні вимірники (га, м2, тощо); сума фактичних затрат по виконаних роботах, що підтвердженні даними первинних документів; стан посівів.

Малоцінні та швидкозношувані придмети, які знаходяться в експлуатації, інвентаризується за місцем їх знаходження та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи малоцінні та швидкозношувані предмети вносяться за найменуваннями відповідно до номенклатури, прийнятої в бухгалтерському обліку.

При інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням в них відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з розпискою їх в описі. В описах вказується первісна вартість предметів.

Інвентаризація незавершеного виробництва має за мету визначити обсяги та фактичну собівартість його в галузях рослинництва, правильно встановити витрати, які припадають на продукцію, що калькулюється, виконані роботи та надані послуги поточного року.

До незавершеного виробництва у рослинництві відносять: озими посіви, снігозатримання та інші.

По незавершеному виробництву, що представляє собою неоднорідну масу або суміш в інвентаризаційних описах, а також в порівняльних відомостях наводиться два кількісних показники: кількість маси або суміші і кількість сировини або матеріалів (за окремими найменуваннями), які входять до її складу. Кількість сировини або матеріалів визначається технічними розрахунками.

Незавершене виробництво рослинництва інвентаризують за об'єктами - культурами, видами просівів, робіт і т.д..

Послідовність визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризаційного процесу відображається на рисунку 3.

Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних запасів допущене через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображене в обліку //[23].

Рис. 3. Схема визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризації.

3.5 Особливість відображення облікової інформації у фінансовій звітності

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовує у примітках підприємство для складання та подання фінансової звітності, яка є складовою річної бухгалтерської звітності. Сутність облікової політики складається з:

принципів, тобто правил, за якими вимірюють, оцінюють і реєтрують господарські потреби, а потім їх результати відображають у фінансовій звітності, це є:

повне висвітлення;

автономність;

послідовність;

безперевність;

нарахування та відповідність доходів і витрат;

превалювання сукупності над формою;

історична (фактична) собівартість;

єдиний грошовий вимірник;

періодичність;

методів, способів і прийомів, за допомогою яких об'єкти показують в обліку:

методи оцінки вибуття запасів;

методи нарахування амортизації;

методи оцінки сумнівної дебіторської заборгованості;

процедур:

форми ведення;

порядок документообороту;

технологія обробки облікової інформації тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки значно змінилися принципи і методи побудови бухгалтерського обліку в організаціях. У процесі цього була створена нова нормативна база, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку.

На основі встановлених державою загальних правил бухгалтерського обліку підприємства та організації самостійно розробляють облікову політику для вирішення поставлених перед обліком задач.

Обрана облікова політика значно впливає на величину показників собівартості продукції, прибутку, податку на прибуток, додану вартість на майно, показники фінансового стану організацій. Облікова політика організації є важливим засобом формування величини основних показників діяльності організації, податкового планування, обліку цінової політики.

Керівництво підприємства самостійно визначає свою облікову політику, розробляє власні Положення про бухгалтерський облік, яке оформляється наказом. У ньому вказана форма ведення бухгалтерського обліку як певна система регістрів обліку, порядок та спосіб реєстрації і узагальнення інформації в обраних регістрах, тобто підприємтво самостійно обирає методику, форму і техніку обліку //[10].

У підприємстві СТОВ «Петровський» був виданий наказ № 45 від 15. 02. 2002 р. «Про облікову політику підприємства і організацію бухгалтерського обліку». Метод облікової політики встановлений з урахуванням вимог національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Розроблений робочий план рахунків згідно з діяльністю підприємства і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарчих операцій підприємств і організацій.

При передачі запасів у виробництво або реалізацію обліковою політикою встановлено використання методу середньозваженої собівартості продукції.

Відповідальність на підприємстві та контроль за оформленням первичних та складання облікових документів - веде керівник та головний бухгалтер підприємства. Контролюється наявність заповнення реквізитів та підписи матеріально відповідальних осіб.

Заключним етапом бухгалтерської роботи сільськогосподарського підприємства є складання фінансової звітності. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства //[9].

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства //[3].

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування, зокрема майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності господарства виконувати свої зобов'язання. Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до неї відносять:

Баланс (Додаток 10);

Звіт про фінансові результати (Додаток 11);

Звіт про рух грошових коштів (Додаток 12);

Звіт про власний капітал (Додаток 13).

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.

Бухгалтерський баланс (Додаток 10) складається за даними Головної книги або оборотної відомості по синтетичних рахунках. В активі баланса записи активів і зобов'язань вказують за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

На 791 субрахунку узагальнення інформації про доходи і витрати по реалізації готової продукції. Дані цього рахунка відображається у Звіті про фінансові результати по рядках 010, 020.

4. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку готової продукції рослинництва

Для кращого обліку та контролю за виготовленням готової продукції рослинництва слід використовувати 1С - Бухгалтерія. Це покращує роботу з документальним обліком.

Для зручного використання журналів - ордерів 10.1 с. - г. , 10.2 с. - г. , 10.3 с. - г. слід їх об'єднати - це призведе до покращеної роботи та контролю витрачених запасів у виробництво, нарахування заробітної плати робітникам відповідним за виход сільсьгосподарської продукції.

Кожній сільсьгосподарській продукції дати свій власний номенклатурний номер - покращує збирання інформації та обліком її виробництва, складуванням та реалізацією.

Висновки та пропозиції

В процесі написання курсової роботи я впевнилась у тому, що облік готової продукції один з найголовніших напрямків бухгалтерського обліку. Отримання достовірної інформації про виготовлення продукції підприємством набуває саме зараз, на цьому етапі встановлення та розвитку ринкових відносин.

Готова продукція рослинництва є об'єктом обліку і включає в себе такі господарські операції як: випуск продукції з виробництва і здача її на склад, збереження продукції на складах підприємства, відпустка продукції на місці місцевим покупцям і відправлення іногороднім, реалізація продукції.

Виробництво - головний процес у господарській діяльності підприємств, тому що завдяки йому підприємство випускає продукцію заданого асортименту і кількості. У плані сільськогосподарського підприємства передбачаються: випуск продукції визначеної якості, кількості, ассортименту, його технічний розвиток і організація виробництва, а також виконання установлених фінансових показників - собівартості, прибутку, рентабельності та ін.

Процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконати зобов'язання перед державним бюджетом, банком по позиках, робітниками та службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Недовиконання плану реалізації викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, штрафи за недовиконання договірних зобов'язань перед покупцями, затримує платежі, погіршує фінансове положення підприємства.

Особливий прибуток виробничі підприємства одержують від реалізації продукції, що виготовляється, тому для підприємства дуже важливо заощадити час, що витрачається на складання документом, раціонально використовання його і завчасно виправляти помилки.

Аналізуючи баланс побачимо, що валова продукція зменшилась на 171 тис. грн., незавершене виробництво збільшилось на 654 тис. грн.

З огляду на те, що готова продукція займає головну частину в загальному фонді на підприємстві, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання її ефективного використання та збереження. Тому значною мірою сприяє здійснення контролю за збереженням та використанням готової продукції.

Для більш ефективного випуску готової продукції підприємство може прийняти наступні заходи:

організація автоматизованого обліку готової продукції та її реалізації;

обов'язкове страхування врожаю сільхозкультур;

підвищення кваліфікації робочого персоналу;

введення та більш інтинсивне використання обладнання;

виведення нових сільськогосподарьких культур;

більше якісної продукції для продажу на ринки збуту.

Список використаних джерел

1. Береза А.М.. Основи створення інформаційних систем. Підручник. - Київ, 2004, 410с;

2. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Підручник. - Ж.: ПП «Рута», 2002, 520с;

3. За редакцією професора Ф.Ф. Бутинця та доцента М.М. Коцупатого. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник. - Ж., ПП «Рута», 2003. - 504с;

4. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 02.10.2002 р. № 90 (758);

5. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 18.06.2003 р. № 90 (845);

6. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета - студентам «Все про бухгалтерський облік» , «Фінансовий облік» за 2007р.;

7. Гужва В.М.. Інформаційні системи і технології на підприємствах. Підручник. - Харків, 2002, 406с;

8. Загородній А.Г., Усач Б.Ф., Хом'як Р.Л.. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності. Підручник. НУ «Львівська політехніка», 1995, 208с;

9. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996 - XIV;

10. Закон України «Про внесення змін до Закону України» «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 14.09.2006р. № 140-V;

11. Методичні рекомендації № 132 «Калькулювання»

12. Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кабацька А.М., Баранік О.О.. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 472с;

13. Плаксієнко В.Я., Пісьмаченко Л.М., Рябий Є.І.. Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. Підручник. Під редакцією В.Я. Плаксієнко. - Дніпропетровськ, 2005, 490с.

14. План рахунків бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України від 30.11.1999року. № 291;

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» затверджене Міністерством фінансів України від 20.10.1999року № 246;

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318;

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 року № 790;

21. Покропивний В.В.. Економіка підприємства. Підручник. - Харків, 2002, 506с;

22. Секретарева І.О., Озеран В.О., Павлюк І.М., Грушина Н.В.. Бухгалтерський облік на виробничих підприєствах споживчої кооперації. Підручник. - Київ. - 314с;

23. Собко В.Г.. Бухгалтерський облік у підприємництві. Підручник.- Харків, 2002 , 408с;

24. Чебанов Н.В., Василенко Ю.А.. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. - Київ, 2003, 490с.