Лікування свинки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Всі функції ветеринарної медицини покликані виконувати спеціалісти ветеринарної медицини. Це - лікарі та фельдшери, які повинні мати відповідний диплом на право здійснення ветеринарної діяльності. Роль спеціалістів у сучасних умовах помітно зростає. Від них нині вимагається відмінне володіння не тільки спеціальними знаннями з питань діагностики, лікування та профілактики захворювань, але й вмінням успішно виконувати свої обов'язки щодо організації лікувально-профілактичних заходів, їх планування та організації виконання, забезпечення зв'язку ветеринарної медицини з іншими галузями народного господарства, передусім з органами охорони здоров'я та місцевого самоврядування. Важливим є й економічне обґрунтування доцільності проведення ветеринарних заходів, правильне ведення документів ветеринарного обліку, звітності та діловодства тощо.

Установи ветеринарної медицини фаховим контролем забезпечують високу якість тваринницької продукції та охорону держави в епізоотичному відношенні.

Метою усіх фахівців ветеринарної медицини є забезпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, попередження отруєнь, гіповітамінозів, порушень обміну речовин, підвищення продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових токсикоінфекцій.

Ціль даної курсової роботи - отримати початкові знання для практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини, а також вона дає зрозуміти важливість клінічної діагностики в роботі спеціалістів ветеринарної медицини і дає змогу навчитися майбутнім фахівцям ветеринарної медицини послідовно діагностувати хвороби тварин.

1. Попередні дані про тварину

1.1 Реєстрація тварини - Registratio animals

Дата: 10.10.2010 р.

Власник тварини та його адреса: СТФ №1, корпус-маточник.

Вид свиня, стать свинка, вік 10 днів, кличка Машка, інвентарний номер 1546, масть біла, без прикмет, порода велика біла, маса тіла 1 кг.

1.2 Анамнез - Anamnesis

1.2.1 Анамнез про життя тварини - Anamnesis de vitae animalis

Анамнез був зібраний шляхом опитування свинарки, що обслуговує дану тварину, а також методом власного огляду.

а) догляд та утримання: Тварина утримується в станку біля свиноматки, де знаходиться ще 9 поросят. В приміщенні дотримуються всі зоогігієнічні норми щодо утримання тварин даної вікової групи. Поросята ссуть свиноматку, додаткових добавок (коров'ячого молока, мінеральних сумішок тощо) не отримують, водою забезпечені вволю, профілактичні обробки залізовмісними препаратами не проводилося. Тварина вирощується для відгодівлі.

1.2.2 Анамнез про хворобу тварини - Anamnesis de morbi animalis

Захворіла тварина 10.10.2010 р.

Помічені розлади: Зі слів свинарки дізналася, що за два дні до цього тварина перестала підходити до свиноматки, а якщо підходить, то перестає ссати в той час, коли розкриваються сфінктери сосків і молоко виділяється на підлогу. Тварина пригнічена, багато лежить, спостерігається хитка хода, видимі слизові оболонки і шкіра бліді. Такі ж клінічні ознаки відзначені ще у 4 поросят цього гнізда. У тварини відзначається порушення травлення, що проявляється проносом. В господарстві таке захворювання зустрічалось і раніше. Попереднє лікування не застосовувалося.

2. Власне клінічне дослідження тварини

Exploratio propria clinicalis status praesens animalis

2.1 Дослідження загального стану - Exploratio status communis

Найважливіші показники стану здоров'я тварини:

Температура тіла 39,1 ^оС пульс 180 уд./хв. дихання 37 разів/хв.

Зовнішній вигляд тварини - Габітус - Habitus animals:

- загальний стан тварини - незадовільний;

- поведінка тварини - пригнічення;

- положення тіла - відмічається залежування;

- фізичний розвиток тварини - вгодованість незадовільна, конституція ніжна, тілосклад слабкий, темперамент флегматичний.

Кон'юнктиви та видимі слизові оболонки ротової та носової порожнини, піхви бліді, сухі та матові, цілісність їх збережена, без витікань та набрячності.

Шерстний, волосяний покрив: скуйовджений, густий, неблискучий, сухий, забруднений каловими масами брудно-жовтого кольору, склеєний в деяких місцях з підстилкою (ячмінна солома), алопеції відсутні, ектопаразити також відсутні.

Шкіра: забруднена підстилкою і каловими масами, бліда, температура без змін, має підвищену вологість, еластичність її знижена. Шкіра зморщена, цілісність її не порушена, без висипів та припухань. Сверблячка та шкірні паразити відсутні.

Лімфатичні вузли:

Латеральний заглотковий лімфатичний вузол розміщений у ділянці крилової ямки атланта, під навколовушною слинною залозою. Прощупується погано. Лімфовузли колінної складки лежать біля переднього краю колінної складки на медіальній поверхні напрягача широкої фасції стегна, на середині відстані між маклаком та колінною чашкою. Вони розміром з невелику горошину, округлі, щільні, рухомі, гладенькі, безболісні, температура шкіри в місці їх знаходження не підвищена.

Скелетно-м'язова система: м'язи в слабкому тонусі, добре розвинені, симетричні, чутливі, рухомі, цілісні, іноді проявляються судоми; кістки пропорційні, симетричні, твердої консистенції; суглоби - форма та розмір відповідають віку тварини, чутливі, температура не підвищена, рухомі, цілісні, сторонні звуки при пальпації та рухах відсутні.

Аналіз виявлених змін:

При дослідженні загального стану тварини мною були виявлені такі зміни в організмі тварини: Загальний стан тварини незадовільний, пригнічення, відмічається залежування, вгодованість незадовільна, тілосклад слабкий, темперамент флегматичний. Кон'юнктиви та видимі слизові оболонки ротової та носової порожнини, піхви бліді, іктеричні, сухі та матові. Щетина скуйовджена, густа, неблискуча, суха, забруднена каловими масами брудно-жовтого кольору, склеєна в деяких місцях з підстилкою (ячмінна солома). Шкіра: забруднена підстилкою і каловими масами, бліда, еластичність її знижена, зморщена.

2.2 Дослідження окремих органів та систем - Exploratio systematum et organorum singularium.

Серцево-судинна система - Systema cardio-vasculare

Анатомо-фізіологічні дані:

У свиней серце займає серединне положення, верхівка його повернута вліво, а задній край опускається за 6-м ребром вниз. Верхня межа серця у здорових свиней знаходиться на рівні лінії плечового суглоба. При огляді ділянки серця у свиней коливання грудної клітки не виявляються. У слабовгодованих свиней та молодняку серцевий поштовх досліджують пальпацією зліва в 4-му міжреберному проміжку, ближче до грудної кістки на площі 2-4 см², поштовхи виражені порівняно слабо. P. optimum аорти знаходиться зліва в 3-му, двостулкового клапана - 4-му, легеневої артерії - 3-му, а тристулкового клапана - праворуч у 3-му міжреберних проміжках. Перший тон серця послаблений, сильніше чути другий, за висотою звучання вони приглушені порівняно з тваринами інших видів. Артеріальний пульс досліджують пальпацією на стегновій артерії. Натискують пучками двох пальців на судину, що дозволяє оцінити частоту і ритм пульсу, напруження артеріальної стінки, наповнення судини. Частота пульсу у новонароджених поросят 220-250 ударів за 1 хвилину, у дорослих свиней - 60-90.

План та методи дослідження:

1. Анамнез серцево-судинної системи.

2. Огляд і пальпація ділянки серця.

3. Перкусія ділянки серця.

4. Аускультація серця.

5. Дослідження артерій.

При зборі анамнезу та огляді виявлено, що тварина квола, малорухлива, анемічність видимих слизових оболонок, набряки підгрудка відсутні. При проведенні пальпації ділянка серця не болюча, цілісність шкіри в цій області не порушена. Тонус м'язів-анконеусів нормальний. Серцевий поштовх посилений, чітко локалізований в нормальних межах. Перкусійні межі серця не зміщені. Під час аускультації сторонніх шумів не відзначено. Пульс еластичний, рівний, повний, ритмічний. Його частота складає 180 ударів за хвилину.

Аналіз виявлених змін: посилений серцевий поштовх, тахікардія.

Дихальна система - Systema respiratorium

Анатомо-фізіологічні дані:

У здорових свиней дихання симетричне, грудочеревного типу, ритмічне. Частота дихання - 15-20 дихальних рухів за 1 хв. Носові отвори помірно розкриті, витікання відсутні, носове дзеркальце вологе, блідо-рожевого кольору. При дослідженні слизової оболонки носа видно тільки вузеньку смужку слизової, яка межує зі шкірою ніздрі. Слизова оболонка носа помірно волога, блідо-рожевого кольору, без пошкоджень. Грудна клітка трохи овальна, а в добре вгодованих підсвинків майже округла, при пальпації вона безболісна. У ожирілих тварин перкусійний звук на грудній клітці ясний легеневий, але приглушений, у поросят - тимпанічний, приглушений. Задню межу легень знаходять перкусією по лініях маклака, сідничного горба та плечового суглоба. Вона перетинає по цих лініях відповідно 11-й, 9 - та 7-й міжреберні проміжки, закінчується в четвертому, переходячи тут у нижню межу легень. У поросят для аускультації доступні всі ділянки легень. На окремих місцях дихальні шуми прослуховуються краще, а на інших - більш послаблені. Вислуховують декілька фаз дихання, і за відсутності будь-яких відхилень переходять до наступної ділянки. Якщо виявлені патологічні шуми, то з'ясовують їх особливості і місце розташування. У здорових свиней дихання змішане - бронхо-везикулярне, вислуховується під час вдиху і видиху. В задніх ділянках діафрагмальних долей дихання лише везикулярне. Воно добре вислуховується у молодих, вузькогрудих та погано вгодованих свиней. Везикулярне дихання посилюється при фізичному навантаженні та збудженні тварин. При патології вислуховуються крепітація, хрипи, патологічне бронхіальне дихання, шуми тертя плеври.

План та методи дослідження:

1. Анамнез дихальної системи.

2. Дослідження верхніх дихальних шляхів.

3. Огляд і пальпація грудної клітки.

4. Перкусія грудної клітки у ділянці легень.

5. Аускультація легень.

На початку дослідження дихальної системи мною виявлено: дихання симетричне, ритмічне, поверхневе, грудочеревного типу, ритмічне. Кашель відсутній. П'ятачок сухий, поверхня цілісна. Присутні носові витікання: помірні, мають серозний характер, прозорі, без запаху, водянистої консистенції. Носові отвори симетричні. Слизова оболонка анемічна, не блискуча, суха, цілісна, без висипань. Видихуване повітря - струмінь помірної сили, симетричне з обох носових ходів, зі специфічним запахом для цього виду тварин, без сторонніх шумів. При огляді, пальпації і перкусії верхньощелепної та лобної пазух, випинань, асиметрії, підвищеної чутливості та температури не виявлено, вони твердої консистенції, без видимих порушень цілісності. При перкусії виявлено дещо притуплений тимпанічний звук. При дослідженні гортані та трахеї припухань, набряків, утруднення при ковтанні, болючості при пальпації, зміни форми трахеї чи її викривлення, зміну голосу - не виявлено. Грудна клітка нормальної форми і об'єму. Виявлено тахіпноє - частота дихання підвищена і складає 37 дихальних рухів за 1 хвилину. Тривалість вдиху і видиху майже однакова. Перкусійні межі легенів не зміщені. Під час аускультації дихальних шумів не виявлено.

Аналіз виявлених змін: Присутні носові витікання: помірні, мають серозний характер, прозорі, без запаху, водянистої консистенції. Слизова оболонка носової порожнини анемічна, не блискуча, суха, цілісна, без висипань. Тахіпноє.

Система травлення - Systema digestivum

Анатомо-фізіологічні дані:

У поросят до 3-тижневого віку апетит вивчають шляхом спостереження за актом смоктання свиноматки. Незалежно від віку, нормально розвинені поросята ссуть свиноматку через кожну годину, причому на початку протягом однієї хвилини енергійно масажують вим'я. Акт ссання - активний, триває 40-50 секунд. Під час приймання корму або води звертають увагу на рухи губ, спосіб захоплення корму, акт ковтання та утворювані при цьому звуки.

У здорових поросят об'єм живота помірний, форма - округла, симетрична, випинання, напруженість та болісність черевних стінок відсутні. У свиней шлунок лежить упоперек переднього відділу черевної порожнини, більше зміщений у ліве підребір'я, тільки пілорична частина заходить у праве підребір'я. коли він заповнений кормом, більша кривина дотикається до черевної стінки в ділянці мечоподібного хряща груднини. У дорослих добре вгодованих свиней клінічне дослідження шлунка затруднене через відкладання жиру в підшкірній клітковині та неспокійну поведінку. Кишечник можна досліджувати лише у поросят-сисунів та нежирного молодняку. У здорових поросят форма живота помірно округла, без вип'ячувань, живіт дещо підтягнутий, після поїдання корму або ссання свиноматки поросята сплять. У нормі поза при дефекації природна, акт відбувається в стоячому положенні, частота його залежить від виду корму та віку свиней. У середньому протягом доби спостерігається 2-4 акти дефекації, у молодняку - 6-8. Тривалість кожного - 3-10 с. У здорових поросят віком 5-30 днів фекалії в'язкі, пастоподібної консистенції, сформовані, паличкоподібні, блідо-жовтого кольору, специфічного запаху. Фекалії у здорових дорослих свиней - у формі циліндра, пухкі, містять мало слизу, глинисто-жовтого або сірого кольору, специфічного запаху, масою 1-2 кг на добу. У молозивний період запах калу слабокислий, у молочний - кислий, або злегка гнильний, при поїданні великої кількості концентратів - смердючий.

Печінку прощупують, поклавши порося на правий бік. У здорових поросят печінка не виходить за останнє ребро, поверхня її гладенька, консистенція щільна. Дигітальну перкусію печінки проводять у нежирних тварин за задньою межею легень. Праворуч вона доходить до 12-го ребра по лінії маклака і сідничного горба, до 9-го міжребер'я по лінії плечового суглоба. По білій лінії живота задня межа печінки у поросят місячного віку заходить на 3-4 см за мечоподібний хрящ груднини, а у двомісячних - на 5-7 см.

План та методи дослідження:

1. Анамнез системи травлення.

2. Дослідження приймання корму та води.

3. Огляд і пальпація ротової порожнини

4. Огляд і пальпація глотки та стравоходу.

5. Огляд і пальпація черева.

6. Огляд, пальпація і перкусія в ділянці шлунку.

7. Огляд, пальпація, перкусія і аускультація в ділянці кишечнику.

8. Ректальне дослідження.

9. Дослідження акту дефекації.

10. Дослідження печінки.

При зборі анамнезу та дослідженні приймання корму було виявлено зменшення апетиту, відзначається помірно виражена спрага; приймання корму природне, уповільнене, без сторонніх звуків; жування та ковтання неохочі, регургітація відсутня.

Дослідження власне органів травлення починав із зовнішнього огляду рота: звертаючи увагу на стан губ (тріщини, рани, висипання, слинотеча з рота - відсутні), ротова порожнина добре закривається, запах з рота природній.

При огляді ротової порожнини виявлено: колір слизової оболонки - блідо-рожевий, цілісність її та язика не порушена, відсутність на язику нашарувань. Шляхом пальпації визначено помірну вологість, чутливість та щільність слизової рота, ясен, відсутність хитання зубів. Прикус правильний - аркади зубів верхньої і нижньої щелеп сходяться по одній дузі.

При зовнішньому огляді та пальпації глотки та стравоходу виявлено: природне положення голови та шиї, акт ковтання не болючій, чутливість не підвищена.

При огляді черева виявлено зменшення його об'єму (воно підтягнуте), симетричне. Пальпацією визначив невелику болючість черевної стінки та помірну пружність.

Пальпацією шлунка провів, поклавши їх на правий бік, витягнутими пальцями рук, ззаду реберної дуги з лівої сторони. Визначено помірну ступінь наповнення, рідку консистенцію вмісту і помірну болючість.

Пальпацію кишечнику проводив у стоячому положенні порося. Пальці рук клав на бокові поверхні черевної стінки та рівномірним здавлюванням їх з обох боків пальпував кишечник. Виявлено, що черевна стінка не напружена, помірно болюча, кишечник помірно рухливий, тістуватої консистенції. При аускультації кишечнику перистальтичні шуми добре прослуховуються і нагадують переливання рідини, що характерно для тонкого відділу, або буркотіння - у товстому. Пряму кишку та анус досліджував оглядом та внутрішньою пальпацією вказівним пальцем. Сфінктер ануса знаходиться в зімкнутому стані, безболісний, тонус збережений.

Акт дефекації проходить в природній позі, частий, при цьому об'єм калу, що виділяється, незначний, він має світло-жовтий колір та рідку консистенцію, що характерно для проносу, запах неприємний, солодкуватий.

При дослідженні печінки виявлено, що вона знаходиться в нормальних межах, неболюча, склера та видимі слизові оболонки анемічні, без пожовтіння.

Аналіз виявлених змін: Зменшення апетиту. Помірна болючість черевної стінки, шлунку та кишечника. Пронос.

Сечова система - Systema urinarium

Анатомо-фізіологічні дані:

В залежності від виду корму, у свиней протягом доби відбувається до 5-8 актів сечовиділення. Діурез становить 2-6 л. У виснажених тварин сечу можна одержати натисканням на сечовий міхур через черевну стінку, у поросят 1-2-місячного віку, а також у відлучених до 3-4-місячного віку - натисканням пальцем через пряму кишку. Нирки мають гладеньку, бобоподібну форму, розміщені під 1 - 4-м поперековими хребцями. Зовнішня пальпація можлива лише у поросят задовільної вгодованості, а внутрішня - у великих свиноматок. У поросят сечовий міхур досліджується через черевну стінку, причому при значному наповненні він подібний до гумового м'яча, круглий, гладенький з еластичною поверхнею. У поросят 1-2-мі - сячного віку дослідження сечового міхура можна проводити і через пряму кишку: вказівний палець правої руки вводиться в пряму кишку, а лівою натискують на черевну стінку, причому порося пе ревертають з боку на бік, звертаючи увагу на ступінь наповнення міхура, чутливість до тиску, властивості стінок. У здорових свиней ненаповнений сечовий міхур відчувається у формі грушоподібного, порівняно щільного тіла, величиною з середню грушу. При лабораторному аналізі сечі вивчаються фізичні властивості, хімічний склад та осад сечі. Сеча - світло-жовта, прозора, водянис тої консистенції, специфічного запаху, відносна густина - 1,010 - 1,030 г./мл. Реакція сечі за великого вмісту в раціоні грубого рослинного корму ближча до нейтральної або лужна, зернових концентратів - слаболужна; величина рН - від 6,0 до 8,0. Вміст білка, протеаз, цукру, кетонових тіл, індикана незначний, і тому якісні проби, як правило, негативні. Сеча здорових свиней дає негативну реакцію на кров'яні та жовчні пігменти (білірубін, білівердин), але виявляються сліди уробіліногену. У сечі можуть зустрічатись поодинокі лейкоцити та еритроцити (від 0 до 2 у полі зору), незначна кількість плоских, циліндричних та округлих епітеліальних клітин, різна кількість неорганізованих осадів.

План та методи дослідження:

1. Анамнез сечової системи.

2. Дослідження акту сечовиділення.

3. Пальпація та огляд в ділянці нирок.

4. Дослідження сечі.

Акт сечовиділення відбувається з прийняттям характерної пози, болючість відсутня. Нирки не болючі, топографія їх збережена. Набряків у ділянці підгрудка, міжщелепового простору, черева, на кінцівках - не відзначено. Сеча має блідо-жовтий колір, прозора, водянисту консистенцію, має специфічний запах, домішки в ній відсутні. Хімічні властивості - має кислу реакцію, білок відсутній, глюкози в сечі не знайдено. При мікроскопічному дослідженні - осаду не виявлено.

Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему, змін не виявлено.

Нервова система - Systema nervorum

Анатомо-фізіологічні дані:

Поведінка свиней визначається спостереженням за тваринами, порівнянням поведінки хворих та здорових. Виявляють вимушені рухи, положення тіла (неприродні пози) та інші симптоми, зумовлені ураженням нервової системи. При огляді черепа звертають увагу на форму, об'єм та різного роду деформації. Пальпацією визначають місцеву температуру, болісність, податливість тканин при натискуванні. Перкусія черепа проводиться пальцем або перкусійним молоточком, перкутують симетричні ділянки на одному рівні. Дослідження хребта проводять оглядом на початку збоку, потім ззаду, при цьому можуть спостерігатись різного роду викривлення (лордоз, кіфоз, сколіоз). При пальпації хребет зміщують в один і другий бік. Цим методом можна виявити загальну та місцеву болючість, хруст при переломі або зміщенні хребців. Перкусію хребетного стовпа проводять перкусійним молоточком, наносячи удари середньої сили вздовж розміщення хребта, звертають увагу на болісну реакцію та механічну збудливість м'язів. При дослідженні органів чуття визначають стан органів зору, слуху, нюху та смаку. При огляді апарату зору звертають увагу на стан повік, кон'юнктиви, очного яблука, його положення, рухомість. У здорових свиней зір збережений: вони обходять перешкоди на своєму шляху. Очі відкриті, положення повік і очного яблука - природне. Очне яблуко розміром від вишні до голубиного яйця рухливе, райдужна оболонка з гладенькою поверхнею, яскраво-рожева, зіниця нормальної величини, реакція на світло збережена. Слух досліджують спостереженням за реакцією тварини на звуки, оглядають та пальпують вушні раковини, зовнішній слуховий прохід. Температура шкіри біля кореня вуха дещо вища, ніж інших частин тіла, витікання із зовнішнього слухового проходу відсутні. Нюх досліджують за допомогою корму, запах якого знайомий свиням, підносячи його на різних відстанях, а смак - спостереженням за реакцією на звичайні корми та різноманітні речовини. Діагностика розладів чутливої сфери включає дослідження поверхневої та глибокої чутливості. Поверхнева чутливість - це тактильна і больова. Про стан глибокої чутливості судять за положенням тіла в просторі та координацією рухів. При дослідженні органів руху визначають тонус м'язів, проводячи рухи кінцівкою тварини в різних напрямках, оцінюють при цьому опір, який чинять м'язи. Активність та координацію рухів визначають спостереженням за тілом у просторі, рухами тварин у момент прояву різних рефлексів, враховують вимушені положення та рухи. У свиней стан сфери органів руху залежить від типу їх вищої нервової діяльності: у тварин сильного неврівноваженого та рухливого типів - рухи швидкі, добре координовані.

План та методи дослідження:

1. Анамнез нервової системи.

2. Дослідження поведінки тварини.

3. Огляд, пальпація та перкусія черепу та хребта.

4. Дослідження органів чуття: зір, слух, нюх та смак.

5. Дослідження рефлексів.

6. Дослідження рухової сфери.

Після проведення дослідження виявлено, що тварина пригнічена, в'яло реагує на звукові та больові подразники.

Зір: по обидва боки збережений; положення вік правильне, цілісність не порушена, болючості не відзначено; конфігурація очної щілини не порушена; положення очного яблука звичайне.

Нюх: дещо зменшений по обидва боки.

Слух: збережений по обидва боки; припухань, накладень, витікань, болючості й підвищення місцевої температури не відзначено; зовнішній слуховий прохід вільний.

Смак: збережений.

Рефлекси: ослаблені.

Рухова сфера: здатність до активних рухів збережена; рухи слабо координовані, кволі, тонус помірний; рухливість суглобів збережена; положення губ, вух, голови, кінцівок природне (вільне).

Аналіз виявлених змін: тварина пригнічена, в'яло реагує на звукові та больові подразники.

Кровоносна система і кров - Systema haematogenum et haema

Анатомо-фізіологічні дані:

Система крові включає периферичну кров, органи кровотворення і кроворуйнування. Кров виконує в організмі функцію транспорту хімічних речовин, в тому числі кисню, завдяки чому відбувається інтеграція біохімічних процесів у різних клітинах і міжклітинному просторі в єдину систему. Окрім того, кров виконує дихальну, захисну, регуляторну, видільну, терморегуляторну та інші функції.

Кров досліджують, передусім, з метою встановлення діагнозу, особливо за прихованого перебігу захворювань. Ще до появи клінічних симптомів завдяки результатам досліджень крові можна діагностувати багато хвороб різної етіології.

За даними дослідження крові уточнюють діагноз, визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби тощо.

План дослідження:

1. Анамнез при дослідженні кровоносної системи та крові.

2. Дослідження фізичних показників крові.

3. Дослідження біохімічних показників крові.

4. Дослідження морфологічних показників крові.

При встановленні анамнезу виявлено у 10-денного порося зменшення апетиту, анемічність всіх слизових оболонок, сухість шкіри, понос, профілактичне введення препаратів, що містять залізо не проводилося.

При дослідженні фізичних показників крові встановлено:

ШОЕ - за методом Панченкова 15, при нормі 2-9.

РКЗ - індекс рестрикції становить 0,5, при нормі 0,3-0,7.

ШЗК - методом Моравиця - 8 хвилин, при нормі 10-15.

Густина - методом Гаммершляга - 1, 030, при нормі 1,045-1,060.

Гематокрит - методом Шкляра 19%, при нормі 35-43.

При дослідженні біохімічних показників крові встановлено:

Кількість гемоглобіну - гемоглобінціанідним методом 5,0 г/100 мл, при нормі 9,0-11,0 (олігохроменія).

Резервна лужність - за Кондрахіним - 50 об% СО2, при нормі 45-55.

Кислотна ємкість - методом Беляєва-Большакова - 300 мг/100 мл, при нормі 260-400.

Концентрація білку - біуретовим методом 50г/л, при нормі 45-50.

Концентрація глюкози - глюкозооксидазним методом 60 мг/100 мл, при нормі 45-70.

Концентрація каротину - методом Левченка - не виявлено.

Концентрація білірубіну - методом Грофа 0,1 мг/100 мл, при нормі 0-0,4.

Концентрація загального кальцію - методом Луцького 10 мг/100 мл, при нормі 10-13.

Спектрофотометрією встановлено концентрацію магнію 2,0 мг/100 мл, при нормі 2,5-3,5; концентрацію заліза - 65 мкг/100 мл, при нормі 110-180; концентрація кобальту - 2,0 мкг/100 мл, при нормі 2,5-5,0.

При дослідженні морфологічних показників крові встановлено:

Кількість еритроцитів - 3,5 Т/л, при нормі 6,0-7,5 (еритроцитопенія).

Колірний показник - 0,65, при нормі 0,85-1,15.

Середній вміст гемоглобіну в еритроциті - 12, при нормі 16-19, (гіпохромія).

Кількість лейкоцитів - 12 Г./л, при нормі 8-16.

Кількість тромбоцитів - 250 Г./л, при нормі 180-300.

Лейкограма периферичної крові: базофіли - 0 (норма: 0-1); еозинофіли - 1 (норма: 1-4); нейтрофіли: юні - 1 (норма: 0-2), паличко ядерні - 4 (норма: 2-4), сегментоядерні - 45 (норма: 40-48); лімфоцити - 45 (норма: 40-50); моноцити - 4 (норма: 2-6).

Висновок - Summarium

тварина ветеринарний діагноз лікування

10 жовтня 2010 року порося 10-денного віку було взято на курацію у важкому стані.

В результаті збору анамнестичних даних та проведених клінічних обстежень тварини та лабораторних досліджень було встановлено заключний діагноз - аліментарна анемія.

Виникненню хвороби сприяла недостатність мікроелементів (заліза, кобальту, міді, марганцю та йоду) в раціоні поросяти та свиноматки.

Діагноз ставився за результатами клінічного дослідження та лабораторного аналізу крові (гемоглобін, гематокритна величина, кількість еритроцитів, уміст заліза, міді і кобальту в сироватці крові). Вирішальне значення має визначення вмісту гемоглобіну в крові. Необхідно диференціювати гемолітичну хворобу поросят, яка виникає на 1-2-й день життя і характеризується жовтяничністю шкіри та гемоглобінурією. Окрім визначення вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів, рекомендується визначати вміст заліза і трансферину в сироватці крові, загальну і латентну залізозв'язувальну здатність сироватки крові, коефіцієнт насичення трансферину залізом. В мазках крові знаходять анізоцитоз, пойкілоцитоз, поліхромозію, еритробластоз.

З лікувальною метою було призначено дієтотерапію (згодовування молока), внутрішньом'язове введення імуноглобулінів та суїферовіту.

Своєчасна діагностика та надана лікарська допомога сприяли одужанню тварини, в результаті чого за 5 днів порося було виписане в значно кращому стані.

Отже, при наявності в господарстві кваліфікованого ветеринарного фахівця та за умови належного фінансування ветеринарної служби можна успішно не лише боротися, але й профілактувати в подальшому появу аліментарної анемії поросят.

Список використаної літератури - Index literature adhivitae

1. Болезни сельськохозяйственных животных / П.А. Красочко, М.В. Якубовский, А.И. Ятусевич и др.-Минск. - 2005.

2. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, В.В. Влізло та ін.; Під ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2001. - Ч. 2.

3. Данилевский В.М. «Справочник по ветеринарной терапии». - М.: Колос, 1983.

4. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004.

5. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, М.О. Судаков, Й.Л. Мельник; За ред. В.І. Левченка. - К.: Урожай, 1995.

6. Клиническая диагностика с рентгенологией/ Е.С. Воронин, Г.В. Сноз, М.Ф. Васильев и другие; Под ред. Е.С. Воронина. - М.: КолосС, 2006.

7. Конопелько П.Я., Морозова Л.М. Профилактика анемии поросят на промышленных комплексах // Ветеринария, 1982. - №10.

8. Коробова А.В., Щербакова Г.Г., «Внутренние болезни животных» Санкт-Петербург - М. - Краснодар: «Лань»; 2003.

9. Мікроелементози сільськогосподарських тварин / М.О. Судаков, В.І. Береза, І.Г. Погурський та ін.: За ред. М.О. Судакова. - 2-ге вид. - К.: Урожай, 1991.

10. Незаразные болезни молодняка / И.М. Карпуть, Ф.Ф. Порохов, С.С. Абра - мов и др.; Под ред. И.М. Карпутя. - Минск: Ураджай, 1989.

11. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин. - К.: Мета, 2002.

12. Практикум. Внутрішні незаразні хвороби с-г тварин. За ред. М.О. Судакова - К.: Вища школа, 1995.

13. Хвороби свиней / В.І. Левченко, В.П. Заярнюк, І.В. Папченко та ін.; За ред. В.І. Левченка і І.В. Папченка. - Біла Церква, 2005.

Размещено на Allbest.ru