Розміри сільськогосподарських підприємства в сучасних умовах господарювання

З метою всебічного дослідження тих чи інших інновацій застосовується їх класифікація за різними ознаками. Більшість науковців дотримуються думки, що найбільше практичне значення має класифікація інновацій за предметним змістом інноваційної діяльності (продуктові і процесні) та рівнем новизни (базисні, поліпшувальні, псевдоінновації).

Інновації-продукти й інновації-процеси тісно пов'язані і можуть переходити один в одного. Так, розроблені корпорацією «Агро-Союз» посівний комплекс та культиватор для системи нульового обробітку грунту, які застосовуються для виробництва товарної продукції всередині підприємства і не виходять за його межі, є інноваціями-процесами.

Якщо дана сільськогосподарська техніка продається («Агро-Союз» реалізує техніку в країни СНД), то вона стає інноваціями-продуктами.

На сьогодні у великих агропідприємствах процесний напрямок інновацій переважає над продуктовим. Це, перш за все, стосується інноваційних технологій в рослинництві, тваринництві та управлінні.

В багатьох країнах світу набули поширення технології зберігаю чого землеробства: мінімальна, нульова технології, точне та органічне землеробство (табл. 10) [3].

Таблиця 10

Великі аграрні підприємства в Україні використовують в переважній більшості мінімальну і нульову технології. Основним стимулом запровадження даної технології є бажання аграріїв знизити витрати на одиницю продукції. Намагання зекономити на засобах захисту рослин, добривах, якості посівного матеріалу дає зворотній ефект, погіршуючи врожайність культур та якість продукції. Натомість, в умовах запровадження нульової технології економія досягається за рахунок зменшення потреби у паливно-мастильних матеріалах та обслуговування техніки, що, як стверджують вчені, не призводить до втрат потенційного врожаю. Зниження поточних витрат може досягати 30-80%.

Впровадження нульової технології передбачає наявність у господарства спеціалізованої техніки - дороговартісних сівалок прямого висіву, потужних тракторів, комбайнів з функцією рівномірного розподілу пожнивних решток.

Застосування нульової технології в корпорації «Агро-Союз» дало такі результати:

- на 90% скоротився парк сільськогосподарської техніки (9426 га обробляє один трактор, один посівний комплекс, один оприскувач, чотири комбайни);

- на 70% скоротились витрати паливно-мастильних матеріалів (з 93 л/га до 26 л/га);

- на 80% скоротився час обробітку посівної площі (з 3,87 м-год/га до 0,6 м-год/га без кормової бази);

- на 30% скоротились витрати добрив;

- скоротились трудовитрати - на 9426 га працює 8 механізаторів;

- у 2 рази підвищилась урожайність (з 27 ц/га до 50 ц/га);

- підвищено на 10% вміст білка в зерні;

- підвищився вміст гумусу на 0,1% (з 4,3% до 4,4%) [4].

Собівартість продукції, вирощеної за такою технологією, відповідатиме світовим показникам, а отже і буде конкурентоспроможною.

Корпорація "Агро-Союз" використовує енергозберігаючі технології холодного утримання свиней на глибокій незмінній підстилці в дугоподібних тентових ангарах.

Застосування даної технології дає можливість: зменшити затрати на будівництво порівняно з капітальним свинарниками; економити на опаленні та освітленні; зміцнити здоров'я тварин, зменшуючи витрати на лікування; забезпечити швидкість приросту; зменшити затрати на відгодівлі; не забруднювати навколишнє середовище.

Успіх інноваційного процесу значною мірою залежить від ефективності системи управління підприємством та інноваційною діяльністю, тому людський фактор - компетенції кадрів, схильність до інновацій вищого керівництва, включення до складу персоналу менеджера з інновацій - є істотним фактором ефективності інноваційної діяльності на рівні підприємства. Досвід підготовки менеджерів у великих компаніях показав, що професійні навики можна формувати тільки на базі реальних проектів.

Так, з 2005 року в корпорації «Агро-Союз» функціонує Школа молочного скотарства.

Вана націлена на отримання практичних навиків роботи на високотехнологічній фермі і досвіду прийняття рішень, а також формалізованої, ефективної системи управління.

В 2011 році у Тернополі відбулося відкриття першої в Україні Агрошколи в агрохолдингу «Мрія». Студенти та молоді фахівці, які вже два-три роки пропрацювали в аграрному секторі, у результаті конкурсного відбору стали абітурієнтами унікальної навчальної програми та мають шанс зробити перший крок в Україні до МВА в агрономії. Навчання триватиме півроку та складатиметься з 12 модулів, випускного іспиту та захисту дипломної роботи, після чого випускники отримають можливість працювати в агрохолдингу [5].

Отже, система підготовки кадрів є також прикладом процесних інновацій.

Необхідність самостійної підготовки кадрів великими підприємствами свідчить про те, що аграрні вищі заклади не в змозі навчити тим сучасним технологіям і стандартам які необхідні сучасному сільському господарству.

Значне місце в діяльності великих агропідприємств займають комп'ютерні інформаційні технології, супутниковий зав'язок. Наприклад, зерновий комбайн Dominator обладнаний датчиком урожайності, бортовим комп'ютером і навігатором.

Такий комбайн дає змогу фіксувати врожайність різних ділянок поля під час прибирання, і це допомагає виявити ділянки з низькою врожайністю і спланувати подальші дії. З'являються нові програмні продукти, комплексні рішення, що дають змогу на підставі космічних знімків або карт врожайності складати програми управління машинами для внесення мінеральних й органічних добрив, враховувати час роботи та витрати палива, проводити моніторинг місця розташування агрегатів.

Велику роль в реалізації потенціалу великих агропідприємств займають продуктові інновації. Це перш за все нові сорти і гібриди рослин завдяки яким можна одержувати 30-35% приросту врожайності при умові технологічного забезпечення і сприятливих погодних умов. В Україні селекціонують практично всі сільськогосподарські культури. Вітчизняні сорти широко використовуються при вирощуванні зернових. Стосовно овочевих культур, кукурудзи й соняшнику відбувається засилля закордонних сортів і гібридів. Лідерами продажів гібридів сільськогосподарських культур є іноземні компанії «Монсанто», «Піонер», «Сенгента». Більшість іноземного та вітчизняного посівного матеріалу реалізується через компанії посередники. Один з лідерів виробництва насіння світових брендів є компанія «Райз». Річний обсяг виробництва на 5 насіннєвих заводах - 42 тис. тонн. У компанії об'ємна програма наукових, виробничих дослідів, демонстрація селекційних досягнень вітчизняної та іноземної селекції.

В тваринництві до продуктових інновацій відносять нові або удосконалені породи сільськогосподарських тварин. Зважаючи на те, що вітчизняний генофонд тварин не задовольняє потреб і частково розгублений, великі підприємства завозять їх із-за кордону, а потім налагоджують власне виробництво елітного, чистопородного поголів'я.

Інновації-продукти вимагають значних інвестицій, оскільки розробка нових продуктів допускає проведення НДДКР, розробку інновацій-процесів. Так, значні засоби витрачаються на генну інженерію зі створення генетично модифікованих організмів у рослинництві й тваринництві. Поширення набувають генетично модифіковані рослини, які отримують при внесені в існуючі сорти одного або кількох генів новими молекулярно-біологічними методами. Вперше ці сорти були висіяні 1996 році в США на площі 1,7 млн. га, а в 2011 р. трансгенні сорти і гібриди кукурудзи, сої, бавовнику, ріпаку й у невеликих кількостях інших рослин займали вже 160 млн. га в 29 країнах світу.

Усі види інновацій знаходяться в безупинному взаємозв'язку. Так продуктові і процесні інновації супроводжується змінами в організації, управлінні, екології, в галузі професійного навчання працівників, безпеки і гігієни праці, мотиваційній системі працівників. Формування інвестиційних та інноваційних конкурентних преваг в сільськогосподарському виробництві повинно розвиватися за усіма напрямками інноваційної діяльності: технологічному, технічному, селекційному, організаційно- економічному адже тільки комплексний їх розвиток може забезпечити необхідний ефект.

Переважна більшість великих агропідприємств використовують поліпшу вальні інновації, які в основному пов'язані з впровадженням нових елементів у вже існуючі технології або з активізацією використання біокліматичного потенціалу рослин і тварин. Більш як 70% великих підприємств спеціалізуються на вирощувані сільськогосподарських рослин, тому найбільш інтенсивно інновації впроваджуються в дану галузь.

Для конкурентоспроможності окремих підприємств, галузей, країн найбільш важливими є інновації, які є результатом НДДКР. З цієї точки зору в будь-якій галузі можна виділити декілька типів інноваційно активних підприємств:

1. Стратегічні новатори, які розглядають масштабні довгострокові проекти НДДКР, в якості основного ресурсу конкурентоспроможності. Як правило такі компанії є основним джерелом базових інновацій для інших підприємств галузі.

2. Непостійні (періодичні) новатори, здійснюють власні НДДКР за необхідністю, або за сприятливих умов, але не розглядають створення інновацій ключовим, стратегічним завданням компанії.

3. Поліпшувачі технологій не проводять повного циклу НДДКР, але використовують розробки для удосконалення власних продуктів і процесів.

4. Користувачі технологій - проводять інноваційну діяльність шляхом адаптації технологічних рішень розроблених іншими підприємствами або організаціями.

Рівень інноваційного розвитку галузі визначається часткою стратегічних і періодичних новаторів, які встановлюють довгострокові тенденції технологічного розвитку і визначають конкурентоспроможність на вітчизняних і світових ринка.

Стратегічні новатори мають стійкі конкурентні переваги за рахунок отримання інтелектуальної ренти, максимальної доданої вартості і найбільш високої оцінки фінансовими ринками усіх видів активів компанії. У вітчизняному аграрному секторі переважають підприємства частково третього і переважно четвертого типу, які зайняті в основному адаптацією і поліпшенням запропонованих лідерами (зарубіжними компаніями) технологічних рішень. Це забезпечує прийнятний рівень поточної конкурентоспроможності на вітчизнах ринках, але не може гарантувати успіх в конкурентній боротьбі на глобальних ринках і довгострокового стійкого розвитку національних виробників.

Одним із джерел інновацій, для великих аграрних підприємств, є наукові установи в складі Української академії аграрних наук, Міністерства аграрної політики.

Науково робота виконується також у вищих навчальних закладах з аграрної освіти. У порівнянні можливостей і досвіду державних наукових структур України і професійних корпоративних західних структур на вітчизняному ринку перевагу отримують відібрані фірмові адаптовані інноваційні технології, які впроваджуються за комерційними схемами і мають значно більше шансів бути реалізованими на ринку порівняно з науково-технічними розробками вітчизняних науковців, не адаптованих до умов ринку. Часто пропозиції науки не відповідають потребам виробника, який хоче отримати готові рішення, забезпечені ресурсами та підтримкою. Витрати на їх придбання повинні забезпечувати отримування додаткових прибутків. Роль вітчизняної науки в забезпеченні конкурентоспроможності аграрного сектору постійно занизується і загалом постає загроза набути статусу відсталою. Великі агропідприємства не розглядають науку в якості пріоритетного партнера для побудови інноваційних процесів.

Державна інноваційна політика, в сучасному її вигляді, не дає великим агропідприємствам тих стимулів і переваг які надаються відповідним суб'єктам інноваційної діяльності в розвинених країнах. Держава не має довгострокової стратегії розвитку аграрного сектору акцентованої на інноваціях. Відсутність державної програми розвитку передається аграрному бізнесу, який відчуває труднощі при визначенні власної ролі в загальному процесі економічного та соціального оновлення.

В ході дослідження інноваційної діяльності великих аграрних підприємств виявлено, що однією з основних причин яка стримує розробку та впровадження інновацій є недостатній рівень менеджменту і маркетингу інновацій, що перш за все пов'язано з нестачею кваліфікованих кадрів.

Висновки

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступний висновок, що оптимальний розмір підприємства є відносним величиною. Мале підприємство не дає достатній рівень прибутків, а велике є досить складним в управлінні. Однак, оптимальний розмір підприємства - це не завжди середній розмір. Величина сільськогосподарських формувань на пряму залежить від структури галузі, наявності у галузі малих і крупних підприємств. Критерії оптимізації існують як для великих, так і для середніх або дрібних підприємств. Можна додати, що до найважливіших чинників, що визначають розмір підприємств, належать: цілі, які ставить перед собою підприємство (група підприємств), та шлях їх здійснення в конкретному соціально-економічному середовищі; спосіб формування стартового капіталу підприємства; методи здійснення виробничо- господарської діяльності; організація розвитку стартового капіталу; врахування законодавчої та нормативно-технічна база, що регламентує створення, функціонування та ліквідацію діяльності господарств; форми власності майна, що використовуються підприємством в ході його господарської діяльності;

форма організації виробництва на підприємств.

Великі агропідприємства відіграють провідну роль в інноваційній системі вітчизняного аграрного сектора. Це перш за все пов'язано з ресурсними можливостями даних підприємств, адже розробка, впровадження, поширення інновацій потребує кваліфікованих кадрів, обладнання, коштів. Також необхідний запас міцності та ліквідності, яким рідко володіють малі і середні підприємства. Великі агропідприємства в основному здійснюють інноваційну діяльність шляхом адаптації технологічних рішень розроблених іноземними фірмами або організаціями, що пояснюється перш за все значною капіталоємністю проектів, глибиною технологічного відставання, не конкурентоспроможністю вітчизняних розробок. В основному великі агропідприємства впроваджують процесні інновації в рослинництві, тваринництві та управлінні.

Список використаної літератури

1. Харсун О. Стратегії успіху / О. Харсун //Газета «Агробізнес сьогодні».- 2011.- № 15-16.- с.23.

2. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации ХХ1 века./ Ю.В. Яковец.- М. : Экономика", 2004.-с.108-109.

3. Ганначенко С.Л. Інноваційні ресурсозберігаючі технології в землеробстві./ С.Л. Ганначенко // Економіка АПК - 2012..-№1.с.99-102.

4. Чабан В.Г. Інновації як умова підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора / В.Г.Чабан // Економіка АПК.-2006.-№7.-с.68-72.

5. Занько Т. Агрошкола від «Мрії»/ Т.Занько // Газета «Агробізнес сьогодні» - 2011.- №14.- с. 33

6. Володькіна М.В. Економіка підприємства. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - с.100 - 196

7. Електронний ресурс: http://www.agroua.net/economics/documents/category-124/doc-206/

8. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2008.

9. Саблук П.В. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України//Економіка України. - 2008. - №12 - с.4-18

10. Андрійчук В.Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. - 2009. - № 2. - С. 3-9.

12. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва /В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. - 2005. - № 6. - С. 17-26.

13. Месель-Веселяк В.Я. Оптимальні розміри сільськогосподарських формувань промислового типу в Україні / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. - 2008. - № 3. - С. 13- 20.

14. Розвиток форм господарювання на селі / В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, М.Й. Малік таін. - К.: Урожай, 1993. - С. 234.

15. Галанець В.Г., Хом'як М.С. Територіальні особливості розвитку Регіонального АПК. - Л.: Українські технології, 2004. - С. 17.

16. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - 415с.

17. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М., Кириленко І.Г. Економічна теорія на межі тисячоліть. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - С. 474.

18. Мельник М.Ю. Макаренко П.М. Колективні форми сільськогосподарського виробництва: економічний потенціал і проблеми ефективного функціонування// Економіка АПК. - 2003. - № 7. - С.23.

19. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток та ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві. // Економіка АПК. - 2004. - № 11. - С.18.

20. Янік В. Ефективність формування і розвитку підприємства в умовах трансформації економіки постсоціалістичних країн. - Л.: ВД „Панорама”, 2001. - С.54.

Додатки

Додаток 1

Розрахунок вартості технічних засобів на 100 га вирощування сільськогосподарських культур

Додаток 2

Розрахунок вартості технічних засобів (вирощування озимої пшениці 80% і цукрових буряків 20%)

Додаток 3

Комплексний коефіцієнт використання системи технічних засобів у різних сівозмінах залежно від розміру посівних площ, %

Размещено на Allbest.ru