Характеристика і властивості кальцієво-фосфорних добавок у раціонах тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького

Кафедра нормованої годівлі і технології заготівлі кормів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин»

на тему:

«Характеристика і властивості кальцієво-фосфорних добавок у раціонах тварин»

Виконала:

Студентка

2 курсу ФВМ

1 підгрупи

Бісіркіної Маргарита Олександрівни

Львів

2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Огляд використаної літератури.

1.1 Значення і роль Са і Р.

1.2 Потреба у Са і Р для жуйних.

1.3 Потреба у Са і Р для моно гастричних і птиці.

1.4 Основні мінеральні кальцієво-фосфорні добавки у раціонах годівлі тварин.

1.5 Вплив мінеральних речовин на функціональну продуктивність тварин

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

ВСТУП

У життєдіяльності живого організму велику роль відіграють мінеральні елементи, які діляться на макро- та мікроелементи.

В організмі тварин і в складі рослин виявлено понад 80 хімічних елементів.

У організмі вони знаходяться у різному стані: у вигляді мінеральних солей, у поєднанні з білками або є складовою білків, жирів та вуглеводів.

Виконують роль пластичного матеріалу в побудові тканин, підтримують осмотичних тиск, рН середовища, стан колоїдів тощо.

Джерелом мінеральних елементів є натуральні корми, але, як правило, тільки за рахунок кормів раціону неможливо забезпечити потребу тварин в мінеральних елементах в необхідній кількості та в потрібних співвідношеннях. Так, наприклад, майже всі рослинні корми містять дуже мало натрію і фосфору. В деяких місцевостях виявлена недостатність одного або декількох мінеральних речовин. Тому для задоволення потреб тварин, використовують різні мінеральні добавки.

Мінеральні добавки виробляє хімічна промисловість, але часто після ретельного вивчення використовують і місцеву природну мінеральну сировину.

Кількість добавок у раціонах тварин встановлюють, виходячи з дефіциту відповідного елемента в раціоні та наявності його у взятій підгодівлі з розрахунку максимально допустимої кількості.

Склад мінеральних сумішей диференційований по видам тварин і напрямку їх використання.

Мінеральні речовини вводять у наш час у склад комбікормів для худоби, свиней і птиці.

Мета курсової полягає у тому, щоб проаналізувати різні кальцієво-фосфорні добавки у раціонах тварин.

Завдання роботи:

1. Вивчити роль і значення кальцію і фосфору, їх взаємозв'язок між собою.

2. Потребу жуйних, моногастричних тварин і птиці у даних мікроелементах.

3. Розглянути основні мінеральні добавки, які використовують у годівлі при дефіциті кальцію чи фосфору.

1. Огляд використаної літератури

1.1 Значення і роль Са і Р

Кальцій

Кальцій один з найважливіших біометалів, найпоширеніший серед них у природі -- його вміст в земній корі становить близько 3,5%. Він міститься в різних мінералах і гірських породах (доломіти, мергелі, леси, апатити тощо), є в багатьох природних водах. Приймає участь в процесі ґрунтоутворення, покращує структуру ґрунту, впливає на реакцію середовища і рухомість інших біоелементів. Досить активний в хімічному плані елемент.

Вміст в природі кальцію такий:

1) ґрунт 1,37

2) морська вода 0,04

3) тваринні організми 0,3

4) рослинні організми 1,9

Найпоширеніша форма елементу -- карбонат кальцію.

Вміст в рослинах і кормах:

Результати аналізу кормів різних груп показують, що вміст Са тісніше всього корелюється з вмістом золи. Вегетативні частини рослини більш багатші золою, а отже, і Са, ніж генеративні. Деякі вегетативні органи, наприклад, бульби, бідні і на золу, і на Са.

Час збору рослин також істотно впливає на вміст Са у них, особливо це добре виражено у бобових. По мірі продовження вегетативного періоду рослини стають бідніші на Са. Такі зміни спостерігаються не у всіх видів рослин. Вміст Са в конюшині і злакових залежить від рН ґрунту.

Вагомий вплив має Mg на вміст Са у рослинах. При високому вмісті магнію у ґрунті, вміст кальцію у люцерні знижується до рівня злакових трав (за Гунтером).

Вологість ґрунту також є одним із факторів, які впливають на вміст Са у зелених кормах. При недостачі вологи рослина поглинає значно більше кальцію, у той час як поглинання фосфору знижується. У таких випадках співвідношення Са:Р в зелених кормах робить їх непридатними.

Овочеві культури концентрують у 20-30 разів кальцію більше ніж злаки, особливо це відноситься до листяних овочевих: шпинат, щавель, салат, капуста, цибуля, томати та ін. тому дефіцит кальцію локалізують за станом овочевих культур. Переміщення кальцію всередині рослини обмежено, тому цей елемент є малорухливим, не підлягає реутилізації.

Прекрасними джерелами Са, які широко використовують окрім зелених кормів є рибне і м'ясне борошно, меляса цукрової тростини, сухий жом і молоко. [15]

Вміст в організмі:

В порівнянні з іншими біометалами кальцій в тваринах міститься в найбільшій кількості. Основна його маса (до 99%) зосереджено в кісткових тканинах переважно у вигляді гідроксоапатиту Ca5(PO4)3OH та інших солей фосфорної кислоти. Кістки здорових дорослих ссавців містять 40% води, 30% золи, 20% білку і 10% жиру. Зола кісток містить 36,5% Са, 17% Р, 0,8% Mg.

Кісткові тканини швидко реагують на зміни водно-сольового складу крові і виконують роль своєрідного буфера, який підтримує рівновагу внутрішнього середовища організму.

В організмі людини і тварин кальцій поступає в основному з продуктами харчування: молоко, овочі, злаки. Наявність грубої клітковини і підвищеної кількості щавлевої кислоти не сприяє засвоєнню кальцію. Особливо важливе значення для збагачення організму іонами кальцію має питна вода, в якій є гідрокарбонат кальцію Ca(HCO3)2.

Кісткові тканини здатні адсорбувати на поверхні Pb, Sr, Ra, U та інші радіонукліди, що веде за собою порушення кровотворної функції кісткового мозку. Раніше люди вважали, що скелет є опорою тіла і сприяє його руху, та зараз встановили, що він приймає активну участь в обміні речовин і перед усе - кальцію.

Під час вагітності і перед початком яйцекладки в кістяку створюються резерви кальцію і фосфору. У ссавців це відбувається частково в, так званих, осцеофітах, у курей - в медулярній кістковій речовині. Ці резерви потім використовуються в період лактації чи відкладанні яєць. У курей дефіцит Са може викликати інтенсивне використання кісткових депо Са, окрім тих резервів, які було закладенні в медулярну кісткову речовину, в результаті чого виникає остеопороз. [5]

Кров. Вміст Са в сироватці крові невеликий. В залежності від виду тварини він складає 10-25 мг/100 мл. Зниження цього показника до 8 мг/100 мг пов'язане з патологією. Кальцій сироватки існує у формі декількох фракцій: біля 45% у вигляді вільних іонів, приблизно стільки же зв'язано з білками. Біля 2% знаходиться у вигляді монофосфатів чи цитратів і біля 3% існує у вигляді невідомих комплексів. У курей вміст Са у сироватці подвоюється в період яйцекладки. Значна частина Са у цей період знаходиться у комплексі з фосфопротеїдами.

Вміст Са в сироватці, за деякими виключеннями, практично не залежить від вмісту його в кормах. У людей при поганому забезпеченні кальцієм, його вміст у сироватці зменшується, у великої рогатої худоби і лабораторних тварин, навпаки, підвищується. Тому гіпокальциємія не може бути показником нестачі кальцію, а скоріше вказує на порушення і регуляцію кальцієвого обміну. По показникам сироватки в діагностичних цілях практично не можна судити про ступені забезпечення тварини кальцієм за рахунок кормів. [15]

В організмі функції Са зводяться до наступних:

1) локалізація Са переважно в кістках;

2) незамінний компонент скелету і зубів;

3) необхідний для нормально функціонування нервових тканин;

4) впливає на ефективність гормонів;

5) необхідний для перетворення протромбіну в тромбін (згортання крові);

6) підтримання нормальних умов у клітині для створення біоелектричного потенціалу на клітинній мембрані.

Гормональна регуляція:

Обмін Са регулюється гормонально, причому головними гормонами, які впливають на стан Са в організмі, є гормон паращитовидної залози (паратгормон) і кальцитонін. Естрогени і глюкагон непрямо впливають на обмін Са.

Доказано вплив паратгормону на вміст Са у сироватці: при ін'єкції гормону вміст збільшується, при ектомії паращитовидної залози - знижується. У випадку пониження вмісту Са в сироватці крові парагтгормон стимулює процес резорбції Са і Р з кісток, тим самим сприяючи збереженню стабільного рівня Са у сироватці.

Кальцитонін, який утворюється у щитовидній залозі, регулює зниження рівня Са в сироватці.

Завдяки роботі цих двох гормонів підтримується відносно стабільний рівень Са. Причому кальцитонін діє набагато швидше, ніж паратгормон. Останній, очевидно, утримує добові коливання концентрації Са в сироватці у вузьких межах.

Секреція паратгормона, як і функціональна активність паращитовидної залози, залежить від надходження Са з кормом. [2]

Надлишок Са викликає атрофію залози або втрату її гормональної активності. При бідних на Са раціонах паращитовидна залоза розростається (гіперплазія). Подібний ефект може викликати і високими подачами фосфору, оскільки гормон необхідний для видалення із організму Р.

Гепарин також впливає на кальцієвий обмін. Він стимулює вихід Са з кісток. Гіперсекреція гепарину супроводжується зменшенням компактної кісткової речовини. Схожою дією володіють синтетичні антикоагулянти (дикумарол, вофарин).

Фосфор

Один з поширених елементів земної кори: його вміст становить 0,08-0,09% її маси.

У вільному стані не зустрічається через високу хімічну активність. Фосфор утворює близько 190 мінералів, найважливішими з яких є апатит, фосфорит та інші.

Зазвичай ґрунти бідні на фосфор, що обумовлено низьким вмістом цього елемента в материнських породах. Лише невелика частина фосфору доступна рослинам.

Вміст в кормах:

Кормові ресурси значно розрізняються по вмісту Р. У зелених рослин більше фосфору міститься в генеративних частинах рослини, мало у корінні і коренебульбах. Вміст фосфору в зеленому кормі може коливатись в широких межах і залежить від таких факторів:

· вміст Р в ґрунті;

· кількість опадів;

· виду рослини;

· типу ґрунту.

Корми з бідних на фосфор ґрунтів також мають мало фосфору. Підвищення вмісту Р у ґрунті викликає збільшення його вмісту у зелених рослинах. Однак залежність між кількістю доступного Р у ґрунті і його кількістю в рослинах нелінійне:

Р2О5 в 100 г ґрунту, мг ............... 27 45 10

Вміст Р у сіні, % ............... 0,23 0,30 0,37

Молоді рослини завжди багатші на Р, ніж старі. Тому забезпечення жуйних мінеральними речовинами і, зокрема Р погіршується, якщо їм згодовувати зелений корм, який був зібраний у пізній період вегетації. [12]

Крім зелених кормів у сільському господарстві для годівлі використовують зерно і побічні продукти борошномельної промисловості. У висівках в залежності від помолу міститься у 2-3 рази більше фосфору, ніж у зерні. По вмісту Р з висівками можуть зрівнятись різні екстракційні шроти. Найбільш багатим джерелом Р є рибна мука. Мало фосфора містять коренеплоди і продукти їх переробки (за виключенням моркви, брукви и картопляної барди). [14]

У зерні злакових і бобових Р знаходиться переважно у формі ефіру. Фосфор із фітату може використовуватись тільки при гідролізі цієї сполуки. В жуйних мікрофлора передшлунків приймає участь у гідролізі фітату. У молодих тварин з однокамерним шлунком, видимо, не вистачає ферменту фітази, необхідного для розщеплення фітину; тому фосфор цієї сполуки погано використовується. З віком свині і птахи також здобувають здібність добре використовувати фітиновий Р.

У зерні злаків і бобових біля 30-70% загального фосфору знаходиться у формі фітату, у картоплі і моркві - 20%, у зеленому кормі - 2-8%.

Вміст в організмі:

Від 70 до 85% Р тіла ссавців міститься у скелеті, решта Р в різних кількостях входить у склад м'яких тканин. Співвідношення Са:Р у них не однакове. У сироватці крові воно складає приблизно 1:3. У формених елементах крові і печінці фосфору значно більше, ніж Са.

Вміст Р (у розрахунку на обезжирену речовину тіла) з віком збільшується. Найбільш це виражене у людей, котів і гризунів.

Вміст Р ( у % на обезжирену речовину) у тілі людини і тварин

Вид	Новонароджений	Дорослий
Людина Пацюк Миша Кролик Кішка Свиня Морська свинка Велика рогата худоба Вівця Коза	0,56 0,36 0,34 0,36 0,44 0,58 0,74 0,74-0,78 0,6-0,7 0,62	1,34 0,7 - 0,7 0,8 0,7 - 0,98-1,04 0,90-0,96 0,73

В організмі знаходиться в основному Р у формі фосфату. Пірофосфати зустрічаються рідко. У кістках фосфор входить у склад гідроксилапатиту. Неорганічний фосфор у формі первинних і вторинних фосфатів міститься у крові. Фосфати тут виконують роль буферних речовин. Співвідношення обох форм фосфатів залежить від рН крові; при рН 7,4 на чотири частини вторинного фосфату приходиться одна частина первинного.

Вміст Р у м'яких тканинах значно вищий, ніж Са. У скелетних м'язах ссавців міститься 60-100 ммоль/кг Р. Отже, тут зосереджено 15-18% всього запасу Р організму.

Функції Р в організмі можна охарактеризувати наступним чином:

· складова частина тканин кісток і зубів;

· компонент нуклеїнових кислот;

· компонент різних фосфопротеїдів, ферментів і ін.;

· буферна речовина крові;

· акумулятор і джерело енергії (макроенергетичні фосфати);

· посередник при гормональній регуляції (3' , 5'-АМФ).

Всмоктуючись у вигляді іону РО4 фосфор надходить у кров. Він швидко поглинається нирками, печінкою і селезінкою, повільніше - мозковою, м'язовою і кістковою тканинами.

В регуляції обміну Р достовірно встановлено поки тільки участь паратгормону. Механізм, який управляє розподілом Р в організмі, ще мало вивчений.

1.2 Потреби Са і Р для жуйних

Потреба Са. Потреба в кальції у сільськогосподарських тварин залежить від рівня продуктивності. Ця потреба визначається інтенсивністю всмоктування; у молочних корів вона складає 15 г Са при годуванні для підтримання життєдіяльності і по 2,5 г Са - на кожний кілограм молока з 3,5% жиру. При вирощуванні молодняку великої рогатої худоби на період росту від 50 до 100 кг живої маси при добовому прирості 500-750 г потрібно відповідно 10 і 14 г Са. Даванка 8 кг молока завжди покриває потребу в кальції, так як Са молока добре всмоктується. Телицям рекомендується давати наступні кількості Са на 1 кг приросту:

Жива маса, кг Са, г

50-100 16

100-200 15

200-300 13

300-400 12

400-500 10

Величина видимого всмоктування з віком зменшується, потреба в Са з приростом живої маси збільшується. Крім того, у тварин, що ростуть, підвищується потреба і у підтримуючому годівлі. Для молодняку великої рогатої худоби і бичків-кастратів на відгодівлі можна використовувати такі норми споживання Са:

Жива маса, кг	Телиці	Бички на відгодівлі
	Приріст на голову за добу, г	Приріст на голову за добу, г
	500	750	1000
50 100 200 300 400 500	10 14 20 23 24 26	12 16 22 25 26 28*	15 20 26 28 30 32

* для телиць у останній період тільності.

Повишена потреба в Са у відгодівля бичків пояснюється більш високим приростом маси, а також більшою долею кісток.

Не тільним і коровам у останній місяць тільності потрібно щоденно біля 30 г Са. [4]

Потреба в Са у ягнят складає приблизно 4-7 г на добу (в залежності від віку). Вівцематкам дають 6 г. У підсосних потреба змінюється в залежності від місяця лактації.

Доля Са у сухій речовинні кормів підсосних маток складає приблизно 0,3-0,45%.

Потреба Р

У виробничих умовах головним чином слід остерігатись нестачі Р у молочних корів. У бичків на відгодівлі і теличок при згодовуванні сухого жому і бурякової гички часто помічались симптомі нестачі Р.

Для підтримання життєдіяльності дійним коровам потрібно приблизно 12 г Р на добу і на вироблення 1 кг молока - 2 г. 10 кг сухого зеленого корму, який містить 3 г Р, і 10 кг концентратів, які містять 4 г Р, вдовольняють добову потребу корови у цьому елементі. Однак на початку лактації все ж додатково витрачається Р із резервів організму.

В останній період тільності корова повинна бути добре забезпечена Р. Загальне відкладення фосфору у тілі плоду, матці і плідних оболонках складає 370 г. За чотири тижні до отелення для формування плода потрібно 4-6 г Р щодобово.

Молодняк, який росте і бики на відгодівлі відкладають велику кількість Р.

Відкладання Р на 1 кг приросту складає:

Жива маса, кг	Відкладання Р, г
50-100 100-200 200-300 300-400 400-500	9,6 8,7 7,4 6,1 4,1

Нестача Р в кормах овець викликає зниження приросту ваги і поїдання вовни. Потреба визначається відповідно до віку і величини приросту.

Норми даванки Р:

Жива маса, кг	Добова даванка Р, г
5 10 20 30 40 50	1,5 1,8 2,8 4,0 4,5 4,5

Для маток, які вигодовують двох ягнят, норми збільшують на 30%.

1.3 Потреба Са і Р у моногастричних і птиці

Потреба Са

Моногастричні. Для прикладу тварин з моногастричним типом будови травної системи візьмемо свиней.

Потреба в Са для підтримання життєдіяльності складає 10 г. В останні місяці перед опоросом додають ще 5 г на добу; на кожного підсисного поросятка додається по 2,2 г Са. Отже, підсисна свиноматка з 10 поросятами повинна отримувати щоденно 32 г Са, что складає 0,6% від сухої речовини корму.

У поросят і підсвинків добова потреба у Са з віком зростає, у розрахунках же на масу корму знижується.

Відкладання Са і Р у розрахунку на живу масу 50-100 кг складає на добу: для м'ясної свині 10 г и 6 г, для свиней більш старшого відгодувального типу 5-6 і 3-3,5 г відповідно. [8]

Птахи. У кур-несучок потреба у мінеральних речовинах найвища як при розрахунку на суху речовину, так і на живу масу. З кожним яйцем виділяється 2 г Са, який знаходиться у шкарлупі у формі СаСО3. При нестачі Са у кормі шкарлупа яєць тонка.

Зазвичай для забезпечення високопродуктивної птиці достатньо 30 г Са на 1 кг сухої речовини корму. Так як товщина шкарлупи яйця визначається також генетичними факторами, то доцільно в деяких випадках збільшувати вміст Са до 32-35 г на 1 кг сухої речовини корму.

У курчат після вилуплення скелет відносно слабо мінералізований, тому їм потрібно давати корми, багаті Са. Потреба в Са для бройлерів - 12, для молодих курочок - 9 г на 1 кг сухої речовини.

Потреба Р

Моногастричні (свині). Зазвичай співвідношення Са:Р у кормах свиней не перевищує 1. Виключення складають лиш поросята-сисуни, які кормляться материнським молоком, і підсисні свиноматки, в раціон яких включенні бобові рослини і гичка буряка. До 1/3 потреби в Р молоді свинки повинні отримувати у вигляді неорганічного фосфору. Якщо білкова частина раціону представлена не рибної мукою чи збиранім молоком, то раціон необхідно доповнити фосфорними добавками.

Забезпечення Р поросних племінних свиноматок не є складним. У підсисних свиноматок при згодовуванні основного корму недостаток Р не проявляється, навіть якщо вони вирізняються високою молочністю. Оскільки на початку підсисного періоду для утворення молока можуть бути мобілізовані резерви Р із організму матері, нестачі його при ранньому відлученні поросят можна не боятися. При утриманні свиноматок потрібно слідкувати за тим, щоб у кормі не було надлишку Р.

Птахи. Вивченню потреб птиці у фосфорі присвячено багато робіт. Під питання часто ставилась необхідність присутності неорганічного Р в раціоні.

Більшість авторів вважають, що курам-несучкам і молодичкам для забезпечення високої несучості необхідно включати у раціон 0,15-0,20% не фітинового Р.

В комбікормах для молодняку птиці доля неорганічного Р вище - біля 0,3%, так як в період росту ще недостатньо розвинуті властивості травної системи курчат і бройлерів к гідролізу фітату. [3]

Норми Р для птиці (на 1 кг сухої речовини корму):

Молодички………………………….. 6,5

Кури-несучки……………………….. 7

Бройлери…………………………….. 8

Качка на відгодівлі…………………. 7

Качка племінна……………….. ……. 8

1.4 Основні мінеральні кальцієво-фосфорні добавки у раціонах годівлі тварин

При нестачі певних мінеральних елементів використовують різні кормові добавки. У якості мінеральних підгодівель нині широко застосовують: кальцієві, фосфорно-кальцієві, фосфорно-амонійні, фосфорно-натрієві препарати, кухонну сіль, солі мікроелементів тощо.

Кальцієві мінеральні препарати - різновидність слабко-цементованої тонкозернистої карбонатної породи, що складається в основному з вуглекислого кальцію (СаСО3) і нерозчинна у воді. Тваринам згодовують тільки кормову крейду. Вона містить 37% кальцію, 0,18% - фосфору, 0,5% - калію і 0,3% натрію. Вміст кремнію та інших зольних елементів у крейді не повинен перевищувати 5%. Надлишок крейди в раціоні пригнічує дію шлункового соку і цим негативно впливає на процес травлення.

Згодовують крейду тільки чистою, без примі сей піску і глини.

Вапняки бувають різних видів - крейдяний, мергель, доломітовий. Містять 33% кальцію, 2-3% магнію, 3-4 - кремнію, 0,5 - залізу, 0,2% сірки і інших елементів. Для підгодівлі вапняки готують із чистих білих крейдяних видів, що містять до 1% домішок глини або піску й не вище 0,2% отруйних речовин - миш'яку та фтору.

Доломітовий вапняк, на відміну від інших вапняків, крім 40% кальцію, містить близько 11% магнію і тому використовується ще й для підгодівлі при нестачі магнію.

Травертини - різновидність вапняків, осади сумішей солей деяких кавказьких лікувальних джерел. Залежно від хімічного складу травертини мають різний колір. Білі травертини містять близько 40% кальцію, невелику кількість фосфору, магнію, заліза, сірки, натрію, марганцю, міді. У жовтих травертинах, крім кальцію, міститься підвищена кількість заліза.

Сапропель (озерний мул) містить в основному кальцій, а також мікроелементи та антибіотики. Його поклади зустрічаються на дні озер, ставів та інших водойм. У сухій речовині сапропелю залежно від місця залягання міститься 4,5-26% органічної речовини, 3-42% - золи, 1-6% протеїну, 1,6% - кальцію і 0,2% фосфору.

Черепашкове борошно одержують при розмелюванні черепашкових стулок. Воно містить до 38% кальцію і понад 6% піску, тому його частіше згодовують птиці. При вмісті піску до 2% черепашкове борошно можна давати й іншим видам тварин. Джерелом Са є борошно з мідій.

Деревне вугілля містить 18-40% кальцію і невелику кількість мікроелементів. Найціннішою є деревина листяних порід. Деревне вугілля найчастіше згодовують поросятам для поліпшення травлення. При цьому кишкові гази абсорбуються на частинках вугілля і видаляються з організму.

Яєчна шкарлупа - складається з 87% вуглекислого кальцію и широко використовується у птахівництві. Рекомендується спочатку шкарлупу проварити, висушити і подрібнити. [10]

Деревна зола - кальцієва підкормка, яка містить у невеликій кількості мікроелементи. Найціннішу золу отримують при спалюванні берези, дуба, ялини, сосни. В золі цих порід міститься 18-40% кальцію. Перед згодовуванням деревну золу потрібно класти в окремі кормушки.

Фосфорно-кальцієві препарати додають до основного раціону тварин при одночасній нестачі у ньому кальцію і фосфору. Фосфор і кальцій також добре використовується тваринами з мінеральних добавок, так і з рослинних кормів. Про степінь використання Са і Р з цих препаратів зазвичай судять по розчинності їх у лимонній кислоті. Кормовий монокальційфосфат (кальцій фосфорнокислий однозаміщений, Са(Н2РО4)2) - сірий порошок у дрібних гранулах, розчинний у воді. Містить 27% фосфору, 16% - кальцію і 0,3% - фтору. Його одержують із апатитового концентрату або фосфоритів і технічної фосфорної кислоти, а також знефтореної екстракційної фосфорної кислоти й сухої меленої крейди. Засвоюваність фосфору висока - 90,7%. Монокальційфосфат згодовують тваринам для балансування раціонів за фосфором. Привчають тварин до цього препарату поступово, протягом 5-10 днів, збільшуючи денну норму згідно потребам з урахуванням вмісту Са і Р у кормах. Згодовують у сумішах з концентратами або удобрюють ним інші корми (силос, жом, коренебульбоплоди).

Кальцій фосфат кормовий (трикальційфосфат, кормовий знефторений фосфат) - тризаміщений фосфат кальцію, Са3(РО4)2 - аморфний порошок від кремового до світло-жовтого кольору, без запаху, нерозчинний у воді. Містить 34% кальцію, 17,9% - фосфору. Одержують гідротермічним методом при температурі понад 100°С у водяній парі для знешкодження фтору з апатитового концентрату й напівгідрататної фосфорної кислоти. Трикальційфосфат одержують також із технічних кісток тварин. При цьому кістки від здорових тварин після відповідної обробки сушать, розмелюють і проколюють при високій температурі.

Використовується при збалансуванні раціонів для всіх видів тварин.

Кормовий преципітат (дикальційфосфат, СаНРО4 Ч 2Н2О) - кристалічний сипкий порошок від білого до сірого кольору. Містить 22-27% кальцію, 16-19 - фосфору, не більше 0,2 фтору і до 0,012% миш'яку. Засвоюваність фосфору 83%. Його одержують хімічним методом із природних апатитів і фосфоритів, а також із кісток при виробництві желатину.

Багато дослідників дали високу оцінку кормовому преципітату. Найчастіше преципітат використовують для балансування раціонів свиней і птиці. Він вважається ефективнішим, ніж трикальційфосфат.

Виробництво дикальційфосфату (у зв'язку з складною технологією) обходиться дорого, що є основною перешкодою для широкого його використання.

Кормовий обезфторений фосфат - порошок тонкого помолу, сірого чи коричневого кольору, без запаху. Містить біля 35% кальцію и до 17% фосфору, біля 1% окису заліза. По кормовим якостям не поступається кістковому борошну.

Кісткове борошно - сухий білий порошок із ледь сірим відтінком. Містить близько 26% кальцію, 14% фосфору, невелику кількість натрію, калію і майже всі мікроелементи. Засвоюваність 56% і більше.

Кісткова зола - продукт від спалювання кісткової стружки, крихти і свіжих дроблених кісток. Містить біля 35% кальцію і до 16% фосфору.

Найчастіше згодовують свиням і птиці. [11]

Фосфорні препарати, які не містять кальцію. Використовуються рідко, так як є дорогими.

У раціонах великої рогатої худоби, особливо при великих даванках силосу, жому, сіна і соломи, спостерігається надлишкове надходження кальцію і нестача фосфору. Ніякі фосфорно-кальцієві препарати не можуть задовольнити потребу тварин у фосфорі, не збільшуючи кальцій, який і так є у надлишку. Для цього хімічна промисловість розробила декілька видів препаратів, які не містять взагалі Са.

Кормовий мононатрійфосфат (однозаміщений фосфорнокислий натрій, Na2H2PO4 Ч 2H2O) - білий кристалічний порошок, повністю розчинний у воді, солонуватий на смак. Містить 24-25% фосфору і 10-11% натрію.

Кормовий динатрійфосфат (двозаміщений фосфорнокислий натрій, Na2HPO4 Ч 12H2O) - світлий дрібнокристалічний порошок, без запаху. Містить 8-9% фосфору і 13% натрію. Одержують при нейтралізації фосфорної кислоти содою. На відкритому повітрі динатрійфосфат втрачає частину води і залежується, тому розроблено методику одержання безводного динатрійфосфату, який містить до 22% фосфору і 13% натрію.

Кормовий моноамонійфосфат (однозаміщений фосфорнокислий амоній, NH4H2PO4) - білий кристалічний порошок, повністю розчинний у воді. Містить не менше 27% фосфору і 12% азоту. Одержують шляхом нейтралізації фосфорної кислоти аміаком. Можна згодовувати тільки жуйним для поповнення фосфору і протеїну.

Кормовий диамонійфосфат (двозаміщений фосфорнокислий амоній, (NН4)2HPO4) - білий з жовтим кристалічний порошок чи гранули з легким запахом аміаку, повністю розчинний у воді. Містить не менше 23% фосфору і не більше 20% азоту, до 0,2% фтору й не більше 0,015% миш'яку.

Виробляється при нейтралізації термічної фосфорної кислоти газоподібним аміаком. Згодовують жуйним при нестачі у раціонах фосфору і протеїну. Азот диамонійфосфату володіє меншою токсичністю для тварин, ніж сечовина.

Триамонійфосфат ((NН4)3PO4) - має схожу характеристику з моно- і диамонійфосфатом, але містить менше фосфору (до 15%), а азот (до 20-21%), який міститься у ньому, при довгому зберіганні вивітрюється.

Фосфат сечовини - білий кристалічний порошок, який добре розчиняється у воді. Містить 19% фосфору і 23% азоту. [10]

1.5 Вплив мінеральних речовин на функціональну продуктивність тварин

Одним з головних факторів отримання економічно вигідної і якісної продукції в процесі розведення тварин і птахів, сільськогосподарського призначення, є застосування мінеральних добавок.

Мінеральні кормові добавки, здатні забезпечити рентабельність господарству і повністю виправдати витрачені на них кошти. З кожним роком все більше фермерів і промислових комплексів віддають перевагу різним мінеральним сумішам, які беруть участь у біосинтезі, забезпечують відповідний рівень життєдіяльності і допомагають вирішити багато проблем, пов'язаних зі здоров'ям тварин і птахів.

Тварини, що мають високу ступінь продуктивності, найчастіше мають потребу в таких речовинах, як: кальцій, фосфор, магній, залізо, цинк, йод, а також відчувають брак вітамінів А, Д, Е, К і групи B.

Попадання в тваринний організм мінеральних речовин, подібних ртуті, свинцю, фтору, миш'яку і хрому слід обмежувати.

Мінеральні кормові добавки добрі в міру. Їх брак, також як і передозування, можуть призвести до таких негативних наслідків як: зниження реакцій імунної системи, проблеми з відтворенням, втрата продуктивності, хвороби і спад поголів'я, втрата продукцією своїх якісних властивостей.

Найбільшу необхідність у добавках відчувають тварини з великою продуктивної віддачею, що живуть в закритих приміщеннях. [3]

Мінеральні кормові добавки, приносять в організм, ті речовини, які там не утворюються самостійно, але, тим не менше, ці речовини необхідні і їх слід отримувати ззовні. Корми, найчастіше містять різний мінеральний склад, що залежить від типу рослин, виду ґрунту, кліматичних умов, варіанту заготівлі та зберігання корму, екологічної ситуації тощо. З деяких кормів тваринам достатньо важко засвоювати мінеральні елементи, в силу якихось особливостей, а також при наявності там антагоністів. [9]

В результаті того, що в сільському господарстві, намагаються обмежити використання добрив, в кормових рослинах, спостерігається недостача поживних речовин і мінеральних елементів. Питання, отримання тваринами мінеральних добавок, має вирішуватися, шляхом додавання в корми мінеральних і вітамінних складових.

Мінеральні кормові добавки, складають приблизно 5-7% від загальної вартості раціону тварини. Зате їх застосування підвищує продуктивність м'ясної, молочної, яєчної продуктивності на 10-25%. Тварини краще засвоюють основний корм, коли в нього введені добавки і відповідно швидше насичуються, при цьому економиться близько 8-15% від загального обсягу корму і підвищується виживаність тварин на 20-40%.

Застосування преміксів, дозволяє збільшити:

- несучість курки-несучки на 20-30 яєць на рік;

- удій корови на 200-400 кілограм молока за лактацію;

- масу бичка на 30-40 кілограмів м'яса (тобто плюс 15%);

- масу свині на 10-15 кг, що передбачає 15% надбавки у вазі.

Використовуючи мінеральні добавки для підгодовування молодого потомства свійської птиці, можна отримати наступні результати: підвищення виживання курчат на 5-10%, збільшення темпів зростання молодих особин на 10-15%, зниження поїдання корму на 5-10%, скорочення пташиних хвороб, поліпшення якості м'яса і зовнішнього вигляду птиці.

Якщо мова йде про годування мінеральними добавками курей-несучок, то в цьому випадку позитивний ефект досягається за рахунок: помітного зміцнення шкаралупи яйця, зменшення витрат кормових сумішей на формування одного яйця, збільшення якісних властивостей яєць.

Кальцій є матеріалом, для утворення кісток, для регуляції процесів кровообігу, згортання крові. Дуже сильно в кальції і фосфорі потребує сільськогосподарська птиця, особливо в період активного несення яєць. Після кожного знесеного яйця, курка втрачає до 2,2 грам кальцію. При нестачі Са в організмі курки в яйцях спостерігаються насічки і сліди бою, що не приносить прибутку господарству.

У птахівництві, мінеральними добавками часто виступають: крейда, черепашка, вапняк, кісткове борошно і кормові фосфати.

Щоб заповнити дефіцит фосфору, в мінеральні кормові добавки вносять частку монофосфату, дифосфата. При додаванні 100-170 грам цих добавок у добовий раціон дійних корів, удій підвищується більш, ніж на 10%, а собівартість молока знижується на 7%.

Велику популярність, для всіх видів тварин здобув трикальційфосфат. Дана добавка, включає до свого складу 30-35% кальцію і 13-18% фосфору. Свиням рекомендується давати дану добавку, не перевищуючи 1% від загального обсягу корму, великій рогатій худобі і птиці дають близько 2%. Даний препарат добре впливає на зростання маси тіла у курчат бройлерів.

Трикальційфосфат просто необхідний для тварин, у яких спостерігаються ознаки рахіту або остеомаляції. Дана добавка, повинна вживатися тваринами не в чистому вигляді, а шляхом змішування з концентрованими кормами або силосом. Перші п'ять днів, організм тварини звикає до неї, тому частку добавки слід мінімізувати, а по закінченні періоду обмеження добавка може вводитися в раціон тварини в рекомендованих кількостях.

Собівартість яєць, м'яса, вовни, молока на 70% складається з витрат на корми. Дохідність у тваринництві та птахівництві, багато в чому залежить від збалансованого харчування поголів'я худоби та птиці.

Висновки і пропозиції

кальцій фосфор раціон тварина

Отже, можна зробити висновки про важливу роль Са і Р для організму тварин. Дані макроелементи у великій кількості містяться у організмі.

Вони беруть участь у процесах збудження клітин, екскреції їх секретів та медіаторів, у процесах глюкогенолізу, входять до складу активних центрів амілаз, протеаз, АТФаз; активують ферменти системи згортання крові. Позаклітинний іонізований кальцій є медіатором процесів нервового збудження, скорочення міоцитів, бере участь у процесах міжклітинних зв'язків. У разі зниження вмісту позаклітинного кальцію зменшується міжклітинна адгезія.

У разі нестачі Са і Р виникають такі хвороби, як рахіт у молодняку, остеопороз, остеомаляція у дорослих. Хоча дані захворювання не є специфічними для фосфорної нестачі. Змінюється склад сироватки крові.

Згодовування бідних на Р раціонів призводить до помітного зниження поїдання корму і, як наслідок, до зниження продуктивності та відтворення поголів'я.

Для балансування раціонів за вмістом фосфору і кальцію використовують крейду, вапняки, травертини, яєчну шкарлупу, преципітати, моно-, диамонійфосфати, фосфорити та інші добавки.

Кількість мінеральної підгодівлі, яка задається тваринам, залежить від норм потреби у мінеральних елементів, від вмісту їх у раціоні.

Розглянувши різні види кальцієво-фосфорних добавок, можна сказати, що деякі препарати хімічної промисловості не є вигідними для використання в умовах нинішнього сільського господарства України. Це, наприклад, триамонійфосфат.

Звісно, найкраще буде використання натуральних природних препаратів, які краще впливають на організм тварини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Богданов Г.А. Кормление с.-х. животных. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1990. 624 с.

2. Богданов Г.А. Кормление сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 1981.

3. Венедиктов A.M. и др. Кормовые добавки: Справочник. М.: Агропромиздат, 1992

4. Гноєвий І.В. Годівля і відтворення поголів'я сільськогосподарських тварин в Україні /І.В.Гноєвий. - Харків: 2006. 143 с.

5. Костюк П. Г. Кальцій: іон життя, іон смерті / Вісник НАН України. N2 2001

6. Ібатуллін І.І., Мельничук Д.О., Богданов Г.О. та ін Годівля сільськогосподарських тварин. Підручник. - В.: Нова книга, 2007. - 616 с.

7. Калашников А.П., Клейменов Н.І. Норми і раціони сільськогосподарських тварин / Довідник. - М.: Агропроміздот, 1985. - 352 с.

8. Кальницький Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных. - Л.: Агропромиздат. Ленингр. отделение, 1985. - 207 с.

9. Кузнецов.С.Г. Биологическая доступность минеральных веществ для животных. Обзорная информация ВНИИТЭИ. - М.:Агропром, 1992. - 52 с.

10. Мотовилов К., Булатов А. Минеральные добавки, используемые в животноводстве / журнал «Птицеводческое хозяйство. Птицефабрика» №9, 2011 г.

11. Мінеральне живлення тварин. За ред. Г.Т. Кліценка, М.Ф. Кулика, М.В. Косенка, В.Т. Лісовенка. - К: Світ, 2001. - 576 с.

12. Попов И.С. Кормление сельскохозяйственных животных. М.: Сельхоз-гиз, 1957

13. Проваторов Г.В. Годівля сільськогосподарських тварин. - Суми: Університетська книга, 2004.-509 с.

14. Топорова Л.В., Архипов A.B., Бессарабова Р.Ф и др. Практикум по кормлению с.-х. животных. М.: Колос, 2004. 296 с.

15. Хеннинг А. Минеральные вещества, витамины, биостимуляторы в кормлении сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 1976. - 557 с.

Размещено на Allbest.ru