У всіх розвинених країн світу екологічна ситуація, що складається в містах, і особливо у столицях, є предметом особливої уваги офіційної влади всіх рівнів, політичних і громадських рухів. Екологічна ситуація міст - "дзеркало”, де відбивається рівень соціально-економічного становища країни, саме тому інформація про екологічну ситуацію в розвинених країнах загальнодоступна і займає одне із перших місць у політичному та громадському житті.

Зі збільшенням міста, розвитком його промисловості, стає дедалі складнішою проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов життя й агентської діяльності людини. Останніми десятиліттями посилилося негативний вплив людини на навколишнє середовище і, зокрема, на зелені насадження. Проблема зелених масивів (міських парків, лісів, садів, лук) - одна з найважливіших екологічних негараздів у місті. Рослинність, як середовище відновлювальна система, забезпечує комфортність умов проживання людей у місті, регулює (у межах) газовий склад повітря і її забруднення, кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового чинника і є джерелом естетичного відпочинку людей; вона має величезне значення для суспільства. Тому антропогенний вплив озеленення ми вважаємо дуже важливим і вирішили розглянути це питання у своїй роботі [4].

Озеленення у загальній системі зовнішнього благоустрою міст має велике значення. Перш за все зелені насадження значно зменшують наявність пилу й диму в повітрі міста, відіграють роль своєрідного фільтру. Вони впливають на формування мікроклімату в місті, бо діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Безліч видів декоративних рослин створюють широкі можливості для архітектурних композицій і планування міста у цілому.

дендропарк олександрія чагарник дерево

Дерева і чагарники - основна частина в структурі загального озеленення. В озелененні населених місць велику цінність мають декоративні якості деревних рослин, які використовуються при оформленні регулярних композицій у парках і на вулицях міст. Форма крони, стовбура, фактура і колір кори, забарвлення листя, квіток і плодів служать важливим декоративним якістю, яка враховується при створенні зелених насаджень [10].

Тому в даній курсовій роботі ми звернули свою увагу на дендропарк "Олександрія", який має важливе значення не лише для міста Біла Церква, а й за його межами.

1. Загальна частина

"Олександрія" - державний дендрологічний парк Національної академії наук України. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 - 106 м над рівнем моря. Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні.

Парк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків [1].

Парк розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква - 13. Директор: кандидат біологічних наук Галкін Сергій Іванович.

За 100 км на північний - захід від Києва розташоване стародавнє місто Біла Церква, яке лежить на річці Рось, притоці Дніпра [12].

Головним ініціатором створення загородної резиденції, яка отримала назву від її імені - парк "Олександрія" стала Олександра Браницька. Для втілення в життя своїх задумів до роботи в "Олександрії" були запрошені спеціалісти - паркобудівники. Вважається, що первісний план парку накреслив французький садівник Мюффо, який зайнявся посадкою дерев та впорядкуванням клумб. Надалі парковими роботами керували такі садівники, як: Август Станге, Рінгер Чех, Бартецький, Вітт та ін. Відомо також, що був ще один садівник, який провів у Браниціьких майже все своє життя. Це - Август Єнц, німець за національністью, запрошений Браницькими з Берліна в 1815 році [12].

В честь 50-річчя його ювілею роботи в парку в 1865 році господарями було встановлено пам'ятну колону, яка зберігається донині. Історичний осередок парку - "Дідинець” розташований в північній частині парку неподалік від Сквирської дороги. Тут влаштовано літню резиденцію графа Браницького "Аустерію” - комплекс павільйонів, залу для танців, допоміжні служби та зелені і водні оздоблення. На віддалі 500 м розташовано економічний двір - правління економа, що відав лише парковим господарством (управитель всіма маєтностями мав резиденцію у Білій Церкві). Тут містилося житло постійних працівників, майстерні, оранжерея та квіткове господарство, фруктовий сад, поруч рибні стави. Поряд з "Дідинцем" з західного боку розплановано сад у мурі (сад, обведений мурованою стіною для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку - клини: сад Катерини II Сад Потьомкіна, Російський сад, городи. Західна частина парку, третина всієї паркової території - відмежована дорогою, від економічного двору до Сквирського шляху, була відведена під мисливські угіддя - звіриниць і служила лісопарком. Решта території була визначена під художню частину паркових влаштувань. До них належить Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада "Ехо”, "Руїни”, "Китайський місток”, "Арочний місток”, острів "Марії”, острів "Срібний серпанок”, різного роду фонтани, водоспади, та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворюють чудовий незабутній парковий ансамбль, який є одним з найкращих не тількі в Україні, а у Європі. За первісним планом на території парку була запроектована діброва на базі існуючого дубового гаю. Як показує аналіз, архітектор-проектант стояв на творчих засадах ландшафтного принципу в паркобудівництві, який здобув визнання в той період по всій Європі [12].

Однак в "Олександрії" поруч з елементами ландшафтного принципу значне місце посідають елемнти принципу регулярного. Найперше, автор розташував будівельне ядро "Дідинець” (палацова група) не на периферийній території парку, або й за його межами, не включаючи в чинники активного показу, як це було узаконено ландшафтним принципом, а майже по осі паркового клину. В доповнення до цього "Дідинецеві” були підпорядковані алеї: Головна, Ялинова, Липова, Соснова, Березова - всі прямі, крім того перед палацевою групою було розташовано партерний газон, а поряд Мала і Велика поляни. Вони були оформлені стриженими та вільнорастучим чагарником, вазами та скульптурами. Всі ці елементи повністю притаманні регулярному стилю парків. Час значно змінив накреслення первісного проекту, Сади Катерини II, Потьомкіна, Сад "Мур”, Російський сад у східній частині парку, Берзова алея відмерли і на їх місці виникли масиви більше, чи менше організованих пейзажів і пейзажних фрагментів та самосіву. Однак частина композицій: Велика та Мала поляни, Ялинова алея, Діброва - ще несуть належне їм ландшафтне навантаження хоч і вони значно деградують і потребують відновлення, або реконструкції. Утримання парків, особливо великих, завжди потребує багато коштів. Тому "Олександрія" до скасування кріпосного права, доки була дармова робоча сила, розвивалась і підтримувалась добре. По скасуванні панщини, коли за роботу стало потрібно платити, художній образ парку щораз гіршає. Занепадає дорожна мережа, протоки островів замулюються, острови зливаються з суцільним берегом, Павільйони, зокрема "Руїни”, ушкоджуються й не відбудовуються. Деякі інші декоративні павільйони ("Люстгаус” тощо) перетворюються в сараї. Деякі ознаки роботи над парком помічаються на початку XX століття. Закладена нова Ялинова алея на Палієвій гора, півколо каштанів поблизу [1].

Після цього, в основному після подій 1905 року розбудова парку припиняється. З цього часу спостерігається поступовий занапад парку, а громадянська війна та іноземна інтервенція 1917-1920 рр. та Велика Вітчизняна війна - парк сплюндрували. Починаючи від 1914 р. і до 1946 р. ніякі роботи по культурному догляду паркової рослинності не проводилися. Відмирали ординари й групи віковічних дерев. Густі крутини й групи на "Клинах”, на Великій поляні, в Діброві поріділи. В додаток під час німецької окупації в 1943 р. було зрізано понад 3 га вікових дерев сосни звичайної. Водночас на попередньому рідколіссі: зона Дідинця, Саду Катерини II та Потьомкіна - все вкрилося густим самосівом, знівелювавши попередній художній образ цих ділянок парку. Руїни споруд - палаца, флігелів, танцювального павільйона заростали самосівними деревами клена, ясена та тополі. В наш час такі дерева мають вік від 20 до 80 років. В 1920 році після організації Білоцерківського сільськогосподарського технікуму, місцевими земельними органами парк передається в його користсування. А з 1921 р. "Олександрія" стає основною базою його навчально-дослідного господарства. "Олександрія" отримує нову назву - парк ім. Ч.Г. Раковського. Виходячи з потреб відбудови госпадарства перших років Радянської влади час від часу, поволі "на цеглу" розбиралися зруйновані, або напівзруйновані споруди, вирубувалися дерева. Площа парку використовувалась не з декоративною метою, як це мало бути, а задля добування деревинної маси. Ще більшої руйнації парк зазнав після рішення Білоцерківського окружного виконавчого комітету в лютому 1928 р. про забудову на території парку водогону для міста. Постановою від 10 квітня 1946 р. Рада Міністрів СРСР передала дендропарк в відання Академії наук України. З цього часу розпочинається роботи по відбудові парку, які набули особливого змісту після передачі "Олександрії" в 1953 р. для науково-методичного керівництва Центральному республіканському ботанічному саду Академії наук УРСР. За проектом і керівництвом в натурі архітектора Д.М. Криворучко відбудовано ряд архітектурних споруд: Головний вхід, Ротонда, Колона Суму, Колонада "Луна”, Китайський місток, Арочний місток, "Руїни”, Великий водоспад, фонтани та ін. Заново збудовані: Господарський в'їзд, "Лев”, кругла альтанка в західній частині парку, пам'ятний знак С. Палію на Палієвій горі, мурована альтанка в Східній частині парку, металева альтанка над ставом "Дзеркальний”, скульптурні групи "Потерчата" та "Той, що в скелі сидить”. Тут слід відмітити як велику заслугу архітектора Д.М. Криворучка в питанні відбудови архітектурних споруд парку так і помилки, які були ним допущені коли в класичний стиль "Олександрії" почали вводитися нові тематичні композиції за мотивами Лесі Українки ("Потерчата”, "Той, хто в скелі сидить” та багато інших) [5].

1.2 Природні умови

1.2.1 Клімат