Облік витрат і калькуляція виконаних робіт ремонтно–механічною майстернею

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Теоретично - методологічні аспекти обліку витрат і калькуляція виконаних робіт ремонтно - механічною майстернею

2. Організаційно - економічна характеристика ПП «Агропрогрес»

3. Стан обліку витрат та виконаних робіт ремонтно - механічною майстернею у ПП «Агропрогрес»

3.1. Економічний зміст, завдання обліку витрат

3.2. Класифікація витрат ремонтно - механічної майстерні

3.3. Первинний облік витрат і виконаних робіт у ПП «Агропрогрес»

3.4. Синтетичний і аналітичний облік витрат ремонтно - механічної майстерні у ПП «Агропрогрес»

3.5. Порядок визначення фактичної собівартості виконаних робіт

4. Шляхи удосконалення обліку витрат

4.1. Шляхи удосконалення обліку витрат в Україні

4.2. Шляхи удосконалення обліку витрат ремонтно - механічної майстерні ПП «Агропрогрес»

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сільське господарство - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва. Його завдання: забезпечення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, промисловості - в сировині та інших потреб

Розвиток ринкової економіки в Україні, розширення зовнішньоекономічних зв'язків обумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів. В сільському господарстві змінилися організаційно - правові форми господарювання, замість колишніх колгоспів і радгоспів функціонують нові формування на засадах приватної власності. Це диктує необхідність відповідного обліку ведення витрат і калькулювання собівартості продукції.

Розробка та впровадження управлінського обліку на вітчизняних підприємствах - це частина реформування системи бухгалтерського обліку в Україні.

Будь - яке підприємство прагне знати, яка продукція користується найбільшим попитом, які витрати необхідні на її випуск, який дохід принесе її реалізація в майбутньому. Цю інформацію намагаються відображувати всі підприємства, але різними способами: в простих зошитах, на основі таблиць в EXEL, а деякі для цього впроваджують систему управлінського обліку, яка дає змогу повністю автоматизувати збирання даних і в будь - який момент отримати цілісну картину діяльності підприємства в цифрах.

У ринкових відносинах собівартість має важливе значення. Вона пов'язана з усіма іншими економічними категоріями. Управління витратами і собівартість дає можливість приймати обґрунтовані рішення про розширення чи зняття з виробництва конкретних видів продукції, визначення цін на вироби, рентабельності, побудови внутрішньогосподарських відносин, доцільність організаційно - технічних заходів.

Витрати виробництва - це сукупність живої та уречевленої праці, яка виступає як витрати засобів і предметів праці. В процесі виробництва одночасно діє природний фактор, що особливо характерний для сільського господарства, в якому виробництво тісно пов'язане з живими організмами - рослинами і тваринами. У цій галузі діяльність не можлива без використання землі, сонця, води та інших чинників природного середовища.

В економічній літературі та на практиці питання обліку витрат і калькулювання собівартості продукції до цього часу не мають одночасного вирішення.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно. По допоміжних виробництвах щомісяця визначають фактичну собівартість (робіт і послуг) і за цією оцінкою відносять на споживачів. У зв'язку з тим, що на вже закриті рахунки калькуляційні різниці не відносяться, послуги одного допоміжного виробництва іншому можуть залишатися за плановою (розрахунковою) ціною.

Основною метою обліку виробництва э своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

При написанні курсової роботи методологічною основою стали - Укази Президента України, Закони України, Положення, Інструкції, Стандарти бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові документи щодо реформування аграрного сектора економіки, бухгалтерського обліку, а також стосовно безпосередньо обліку витрат ремонтно - механічної майстерні.

Для детального вивчення стану обліку витрат ремонтно - механічної майстерні було обрано ПП «Агропрогрес» Кегичівського району Харківської області

Метою моєї роботи є вивчення:

- економічного змісту та завдань обліку витрат;

- класифікації витрат ремонтно - механічною майстернею;

- первинного обліку витрат і виконаних робіт;

- синтетичного й аналітичного обліку витрат ремонтно - механічноюї майстерні;

- фактичної собівартості виконаних робіт;

- шляхів удосконалення обліку витрат при діючій формі обліку.

1. Теоретично - методологічні аспекти обліку витрат і калькуляція виконаних робіт ремонтно - механічною майстернею

Для успішного господарювання необхідна інформація про виробничу діяльність підприємства, яку одержують за допомогою господарського обліку. Ця інформація потрібна зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарський облік безпосередньо пов'язаний з управлінським. Але, жодна система не може функціонувати без інформації, і саме облік забезпечує необхідну інформацію для управління [10].

У забезпеченні соціально - економічного розвитку України важливу роль відіграє сільське господарство, яке є важливою структурною ланкою єдиного народногосподарського комплексу, оскільки в ній формується продовольча база суспільства. Тут розміщені значні земельні, виробничі і трудові ресурси [11].

У зв'язку з цим законодавчою і виконавчою владою України підготовлено і схвалено ряд нормативних актів, що формують правову базу розвитку сільського господарства в Україні.

Історичною подією для нашої держави стало прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України, Статтею 15 Конституції України затверджується право власності, держава при цьому забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а згідно статті 42 кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1].

На підставі Конституції прийнятий Закон “Про власність”, яким передбачені основні форми власності, як індивідуальна (особиста і приватна) і державна, а також об'єкти права власності - народ України, громадяни, юридичні особи та держава [2].

Для успішного здійснення підприємницької діяльності на кожному підприємстві ведеться бухгалтерський облік, єдині методологічні засади, якого встановленні Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Згаданим законом дається визначення обліку, основні його принципи і завдання. Мета складання фінансової звітності, висвітлюються основні питання організації ведення обліку на підприємствах [3].

Важливе місце при розгляді нормативної бази по забезпеченню утримання основних засобів займає П(С)БО 7 “Основні засоби” в якому наведено методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про основні засоби і розкриття її у фінансовій звітності. Він не тільки визначає класифікаційні групи основних засобів, а ще дає рекомендації стосовно, постановки їх на баланс вартістю, а також методи списання основних засобів [4].

П(С)БО 16 “Витрати” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності [5].

В зв'язку з введенням в дію П(С)БО 30 “Біологічні активи” [6], необхідно зазначити, що дане положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Зазначено на яку продукцію дане положення не поширюється. В свою чергу витрати регламентуються таким стандартом як П(С)БО 31 “Фінансові витрати” [7].

Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) [8], визначають склад витрат, групування та облік їх за елементами і видами діяльності, послідовність калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв. Розкриття інформації про допоміжні виробництва наведено у статті “Калькуляція собівартості допоміжних виробництв”, зазначено які існують найважливіші у сільському господарстві допоміжні виробництва, які передбачено статті та в якій послідовності закриваються аналітичні рахунки даних виробництв [9].

Продовжуючи тему управлінського обліку слід звернути увагу на статтю Л. Нападовської. В своїй праці вона говорить, що у сучасний період на переважній більшості підприємств України управлінський облік ще не сформований як цілісна система збирання, аналізу, інтерпретації та надання корисної інформації менеджерам підприємства з метою прийняття на її основі оперативних та стратегічних рішень [10].

Розвиваючи дану проблему вже в своїй наступній статті Л. Нападовська наводить основні поняття управлінського обліку, елементи його методу та робить висновки про те, що управлінський облік на підприємстві повинен будуватися на засадах: формування корпоративної стратегії та її управлінні; визнання існування різних методологічних підходів з урахуванням потреб різних користувачів; визнання можливості створення ефективних моделей інформаційного забезпечення функціонування та управління підприємством [11].

Л. Корчажникова вказує на те, що управлінський облік - це не що інше, як бухгалтерський одлік у поєднанні з економічним аналізом. Така думка підтверджує і вивчення прикладної літератури з бухгалтерського обліку [12].

Насамперед успішна виробнича діяльність сільськогосподарського підприємства залежить від своєчасного забезпечення необхідною сировиною, матеріалами, паливом, кормами, насінням, добривами, обладнанням тощо, які поставляються через систему матеріально - технічного постачання - Віктор Коміренко [13].

Продовжуючи дану тему Л. Сук зазначає, що характерною особливістю допоміжних виробництв є те, що вони обслуговують основне виробництво, а тому вся їх діяльність направлена якраз для цієї мети [14].

Звертаючись до управлінського обліку, а саме до класифікації затрат П. Слюсарчук, зазначає, що класифікація витрат обумовлюється підсистемами бухгалтерського обліку, виділено певні фактори і саме вони впливають на прийняття управлінських рішень [15]. А саме Сук Л. [16] у своїй праці пропонує розрізняти витрати виробництва і витрати діяльності. Перше означає, що витрати пов'язані з виробництвом продукції, друге - що витрати беруть участь у формуванні фінансових результатів підприємства. Згодом автор доповнив свої напрацювання та опублікував ще одну статтю. В ній він звертає увагу на те, що в складі витрат необхідно виділити п'ять груп витрат:

1) операційні витрати;

2) фінансові;

3) витрати від участі в капіталі;

4) інші витрати;

5) надзвичайні витрати;

що дещо схоже на класифікацію витрат, яка використовується при визначенні фінансового результату [17].

Розширюючи дане питання Л. Гринька [18] звертає увагу на те, що витрати та собівартість як економічні категорії та об'єкти обліку зокрема, виправдно завоювали центральне місце в системі бухгалтерського обліку, що зумовлено змінами, які відбулися в законодавстві. Найбільшу увагу приділено питанню відображення витрат на рахунках обліку та кореспонденцію рахунків, на другому місці - визначення собівартості продукції (робіт, послуг), на третьому - визначення витрат, їх склад та класифікацію. Повністю розділяють думку Л. Гриньки Зубрілевич С. О. [19] та Тріль С. Р. [20].

Повертаючись до собівартості необхідно зазначити, що використання собівартості для прийняття управлінських рішень можливе з використанням функціональної системи обліку витрат. У функціональних системах, як зазначає Шандора Н. В. [21], при розділі затрат центрів витрачання застосовуються різні бази розподілу, в тому числі, і не пов'язані з обсягом виробництва . В свою чергу Зонова А. В. в своїй статті зазначає, що способи обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг кожне підприємство обирає самостійно в своїй обліковій політиці. Однак з точки зору корисності отриманої інформації для управління господарськими процесами, найбільш кращим є нормативний метод обліку витрат і калькуляції собівартості [22].

Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим гоаподарствам, будівництву та іншим підприємствам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний та гужовий транспорт, електро-, водо-, газопостачання, холодильні прилади та ін.

Мартинишин Л. М. говорить про те, що у сільськогосподарських підприємствах України застосовують три основні форми організації ремонтно - механічного обслуговування тракторів: господарську - при якій усі необхідні роботи здійснюються власними силами; комплексну - силами і засобами інженерної служби районного ремонтно - технічного підприємства; комбіновану, що передбачає поєднання участі в обслуговуванні двох інженерних служб - аграрного і ремонтно - технічних підприємств [23].

Основними витратами на утримання основних засобів є витрати по їх ремонту. Саме цю тему висвітлила В. Кириченко. Вона намагається звернути нашу увагу на класифікацію ремонтів основних засобів, статті витрат у ремонтному виробництві, показує рахунки, на яких відображаються ремонти та дає перелік документів первинного та синтетичного обліку, які використовуються при ремонтах основних засобів[24].

Саме сільськогосподарські підприємства як зазначив Забарський В., здійснюють ремонт автомобілів, комбайнів та іншої техніки. Ремонтні роботи можуть використовуватися на стороні по договорах з ремонтними підприємствами або власними силами. В останньому випадку для цього створюються ремонтні майстерні [25]. Погоджується з даною думкою і Алборов Р. А., але також наголошує, що ремонт являється однією із форм відновлення основних засобів. Він ділиться на поточний, середній та капітальний. Крім ремонту формою відновлення основних засобів є їх модернізація і реконструкція [26].

Що ж являють собою витрати на ремонт машин? В своїй праці автор Токарєв Н.А. зазначає, що витрати на ремонт машин по субрахунку “Ремонтно - механічна майстерня” враховують по статтям затрат: оплата праці з відрахуванням на соціальні потреби, матеріали, роботи і послуги, організація виробництва і управління, інші витрати. Окремо враховують цехові витрати РММ. Їх відносять на витрати по ремонту основних засобів протягом року і коректують в кінці року до фактичних сум [27].

Ми всі звикли, що облік матеріальних активів на підприємстві починається з їх надходження, так і в нашій темі розглянемо надходження основних засобів. Цю тему розкрила у своїй статті Т. Дроздова [28]. Вона показала надходження на підприємство основних засобів у розрізі бухгалтерського і податкового обліку. Кім того вона на прикладах показала канали надходження основних засобів, їх оприбуткування та введення в експлуатацію.

Продовженням теми надходження буде стаття І. Павлюка “Бухгалтерський облік придбання майна з гудвілом і обміну подібних та неподібних основних засобів”. Він звертає нашу увагу на те, що порядок організації і ведення бухгалтерського обліку обміну подібних та неподібних об'єктів основних засобів, що наведено в методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, сприятиме правильному та раціональному застосуванню методики обліку надходження основних засобів шляхом обміну та для об'ктивного відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку [29].

Важливим питанням у вивченні обліку основних засобів є визначення строку їх корисного використання. Цим питанням займався колектив авторів Гордієнко М. , Михайлов М. , Пасько О.[30]. Вони зазначають, що термін корисного використання на підприємстві визначається виходячи із накопиченого досвіду на підприємстві. Другий варіант, який зазначено в цій публікації це користуватися нормами затвердженими ще в СРСР які діяли до 01.07.97 року. За третім варіантом можна визначати термін корисного використання за документацією. Ще один - визначення цього терміна до груп основних засобів. І останнє - це експертна оцінка..

Важливим елементом обліку основних засобів на виробництві є облік амортизації. На це звернув увагу Голов С. у своїй статті “Концепції амортизації та їх вплив на облік і управління в сучасних умовах” [31]. Проаналізувавши сучасний стан цієї проблеми він робить висновок про те, що “неповне використання” амортизаційних відрахувань українськими підприємствами свідчить для відновлення основних засобів зумовлено існуючою фіскальною політикою держави та недосконалою методикою “цільового використання амортизації”, крім того він наголошує на тому, що першопричиною проблем, пов'язаних з впровадженням ринкової моделі бухгалтерського обліку (зокрема, обліку амортизації на основі концепції витрат), є непослідовний і не комплексний характер реформування системи управління країною.

Також слід звернути увагу на роль амортизаційних відрахувань у оновленні фонду основних засобів праці. Автори цієї статті зважаючи на скрутний стан основних виробничих фондів на підприємствах сільського господарства пропонують прийняти Закон “Про амортизацію”, розробляти амортизаційну політику на кожному підприємстві окремо з огляду на умови господарювання і його конкретні особливості і ефективно розпоряджатися коштами для забезпечення підприємства власними основними засобами праці [32].

Цю думку також продовжує М. Чумаченько у своїй статті “Амортизаційні відрахування - суттєве джерело фінансування інвестицій підприємства” він також доводить, що амортизація це не звичайні витрати виробництва, як це здалося , а саме фонд-джерело з якого будуть виділятись кошти на оновлення основних засобів підприємства [33].

Згодом автор доповнив свої напрацювання по цій темі та опублікував ще одну статтю. В ній він завертає нашу увагу на те, що амортизаційні відрахування ї способом акумулювання коштів для відтворення зношених основних засобів і важливим джерелом інвестицій в оновлення основних засобів підприємства, це акумулювання не обов'язково проводити на окремому рахунку в банку, а витратна концепція амортизації необґрунтована і не випливає з економічної суті амортизації [34].

Для підприємств в кризових умовах важливим є як найдовше використання основних засобів, цією проблемою зацікавився Іван Павлюк [35]. Він звертає увагу те що при зменшенні корисності об'єкта основних засобів перевищення суми попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкту і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок і втрат від зменшення їх корисності суму цього перевищення відносять на зменшення суми іншого додаткового капіталу. Також він звертає нашу увагу на те, що зменшення або відновлення корисності об'єкта основних засобів зумовлює потребу в перерахуванні суми річної амортизації такого об'єкта з місяці, що настає за місяцем в якому було змінено балансову вартість об'єкта.

Назаренко І., вирішила звернути увагу на документальне оформлення операцій з основними засобами [36]. У своїй статті вона наводить форми первинного та синтетичного обліку основних засобів, подає методику їх заповнення та елементи документообороту пов'язані з рухом цих форм.

Продовжуючи тему той же автор звертає нашу увагу та зміни, які відбулися в бухгалтерському обліку зменшення та відновлення корисності основних засобів. Вивчивши нові нормативні акти він робить висновок про те, що своєчасне й реальне відображення в бухгалтерському обліку зменшення та відновлення корисності об'єктів основних засобів згідно з нормами П(С)БО 7 та П(С)БО 28 має велике значення для об'єктивної оцінки основних засобів і правильного складання фінансової звітності підприємства.

Наступним етапом обліку основних засобів є їх ліквідація. Цю тему висвітлив своєю статтею Д. Ковальов “Продаємо, даруємо та ліквідуємо основні засоби (основні фонди)”. Автор у своїй статті показав основні канали ліквідації основних засобів та способи їх відображення у документах первинного та синтетичного обліку [38].

Завершальним етапом обліку основних засобів є відображення інформації про їх наявність і рух у фінансовій звітності. Ця інформація відображається в балансі, але більш детально вона розкривається у примітках до річної фінансової звітності. Саме на цьому зупинився І. Павлюк при написанні своєї статті [39]. Проаналізувавши процес цикл використання основних засобів він робить висновок про те що, правильне заповнення розділу 2 “Основні засоби” форми №5 та інших показників Приміток до річної фінансової звітності має велике значення для забезпечення об'єктивної звітності про наявність та рух активів підприємства, а також економічного аналізу руху та наявності основних засобів та інших необоротних матеріальних активів підприємства за звітний рік [37].

Важливою статтею утримання основних засобів є відновлення “працездатності” основних засобів. Цю проблему з точки зору бухгалтерського і податкового обліку розглянув Д. Ковальов. У своїй статті він наводить норми і методологію обліку витрат на поліпшення об'єктів основних засобів. Автор також наводить приклад розрахунку розміру витрат на поліпшення об'єкту основних засобів та розглядає його з точки зору бухгалтерського та податкового обліку [40].

Важливим питанням при вивченні утримання основних засобів є питання обліку та списання запасних частин на ремонт вищеназваних основних засобів. Цього питання торкнувся С.Плічку у своїй статті “Особливості обліку та контролю за списанням автомобільних шин і акумуляторних батарей на підприємствах, що мають автотранспорт” [41]. Він наводить первинні документи, що використовуються при списанні шин, методологію руху запасних частин по рахунку та наводить приклад по своїй темі.

В. Коміренко в своїй роботі “Основні засоби у сільському господарстві: облік ремонту” вказав, що вузли і деталі, зняті з відремонтованого об'єкта, які не підлягають відновленню і в подальшому не можуть бути використані, оцінюють за вартістю металобрухту. При цьому дебетують субрахунок 209 "Інші матеріали" і кредитують субрахунок 2341 [42].

В своїй статті “Чи відносяться до валових витрати на ремонт об`єкта основних засобів, не введеного в експлуатацію?” Т. Осипчук вказує, що згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податків мають право віднести до валових будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням основних засобів, які підлягають амортизації, в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок такого звітного кварталу. Для оподаткування витрати пов`язані з проведенням демонтажу, ремонту і введення в експлуатацію основних фондів не можна кваліфікувати як витрати, пов`язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації. По суті, вони є витратами, пов`язаними з доведенням об`єкта до стану, придатного для використання в господарській діяльності, тому на їх суму потрібно збільшити балансову вартість об`єкта і амортизувати його згідно з чинним законодавством [43].

Білуха М., розглядаючи, на даному етапі розвитку важливу тему “Застосування АРМ бухгалтера в обліку і контролі на підприємстві”, стверджував, що АРМ бухгалтера забезпечує розв`язання завдань бухгалтерського обліку з найменшою трудомісткістю. При цьому в технології виробництва і використанні (реалізації) облікових даних доцільно застосовувати діалоговий режим, який виключає ручну або пакетну обробку даних. Технологія автоматизованих робочих місць розробляється для працівників, які не мають досвіду програмування комп'ютерних систем, а є користувачами [44].

2. Організаційно - економічна характеристика ПП «Агропрогрес»

Приватне підприємство “Агропрогрес” було створене у процесі реорганізації у 2001 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Агопрогрес”. Економічну відповідальність несе його засновник за розвиток підприємства. Орендодавці ніякої відповідальності не несуть.

У ПП “Агопрогрес” один засновник Хвесик А.Є. Він є власником підприємства, крім того є 295 учасників, із кожним з них укладено договір оренди.

Підприємство розташоване в Східній частині району, за 5км від районного центру. До обласного центру м. Харкова 110км. Основним транспортним вузлом для господарства є залізнична станція в смт. Кегичівка.

Відстань до цукрового комбінату - 12км, до ХПП - 4км, молокозаводу - 5км, до найближчого м'ясопереробного комбінату - 43км. Все це має сприятливий вплив на діяльність господарства.

Територія землекористування підприємства розташована в межах Трипільського плато. Річка Вшива ділить територію підприємства на меншу за площею правобережну частину, і більшу - лівобережну.

Лівобережна частина має в цілому широко хвилястий рельєф. Близько 58,2 % орних земель розташовані на ділянках плато.

В межах підприємства ґрунти сформовані переважно на лісових породах. Це карбонатна, тонкопориста порода палевого чи жовтувато- палевого забарвлення, механічний склад якої пилувато-легкоглинистий. Легкорозчинні солі в лесових породах практично відсутні. Сприятливі властивості лесових порід сприяли формуванню на них родючих ґрунтів, які придатні для вирощування усіх сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

У ПП «Агропрогрес» основним документом, що відображає та регламентує організацію обліку є наказ про облікову політику (додаток 1).

Даним документом затверджується ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також з чинними Національними П(С)БО. Наказ про облікову політику є основним внутрішньогосподарським нормативно - правовим актом підприємства, який визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку. У ПП «Агропрогрес» здійснюється підписка на періодичні видання газети «Все про бухгалтерський облік», а також підприємство має доступ до мережі Інтернет.

У господарстві діє змішана форма обліку, бо у кожного бухгалтера на робочому місці стоїть комп'ютер, але за допомогою програми 1С: Бухгалтерія здійснюються лише окремі ділянки обліку і поряд із цим ведеться бухгалтерський облік за Журнально - ордерною формою.

Питання організації бухгалтерського обліку у ПП «Агропрогрес» належить до компетенції його власника Хвесика А.Є., який і несе відповідальність за організацію обліку та його забезпечення. Ведення бухгалтерського обліку покладено на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених методів бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує і контролює відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, складає графік документообігу та контролює його дотримання. Розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії - це один із елементів організації бухгалтерського обліку. При розподілі обов'язків враховують такі фактори : важливість тієї чи іншої роботи, кваліфікація робітників, організаційна структура облікового процесу, при розподілі службових обов'язків виходячи з того, що відповідальні та складні роботи виконувались найбільш кваліфікованими працівниками. На підприємстві бухгалтерія складається з 4 бухгалтерів, касира, економіста та головного бухгалтера.

Для того, щоб дати характеристику розміру ПП «Агропрогрес» розрахуємо таблицю «Динаміка показників розміру ПП «Агропрогрес» за 2007-2009рр.», дані для якої візьмемо з балансу та ф. 50 с.г. (додаток 2,6).

2.1 Динаміка показників розміру ПП “Агопрогрес”

Таблиця 2.1

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до
				2007 р.	2008 р.
Валова продукція в порівняних цінах 2005р., тис.грн.	10397,24	15149,80	24761,8	у 2,38 р.	163,4
Товарна продукція, тис.грн.	11109,80	17350,50	16571,40	149,2	95,5
Площа с/г угідь, га	5229,00	5175,0	5174,0	98,9	99,9
У т.ч. рілля,га	5010,00	4957,0	4940,0	98,6	99,7
Середньорічна чисельність працівників,осіб	188	216	216	114,9	100
Середньорічна вартість активів,тис.грн.	7461,15	16913,0	19356,0	у 2,59 р.	114,4
Середньорічна вартість основних засобів,тис.грн.	1882,1	8149,0	8829,5	у 4,7 р.	108,4
Поголів'я худоби, ум. гол.	810,00	840,0	855,0	105,5	101,8

На підставі даних таблиці 2.1. можна сказати, що ПП «Агропрогрес» є великим за розмірами підприємство і про це свідчать всі показники. Так у 2009 році виробництво валової продукції становить 24761,8 тис. грн., а це у 2,38 рази більше ніж вироблялося у 2007 році. Також у 2009 році збільшилися обсяги товарної продукції на 49,2 % порівняно з 2007 роком, а порівняно з 2008 роком навпаки зменшилась на 0,5 % тому, що протягом 2009 року збільшувалась кількість поголів'я худоби і підприємство вирощувало велику кількість кормових культур для власного споживання, а не для реалізації. Як ми бачимо підприємство дуже ефективно використовує свої землі, адже площа ріллі була у 2009 році зменшена на 1,4 % порівняно з 2007 роком, і на 0,3 % порівняно з 2008 роком, а валової продукції ми отримали набагато більше ніж було раніше. Також про великі розміри підприємства свідчить велика кількість працюючих і їх середньорічна кількість у 2009 році складала 216 осіб, а це на 14,9 % більше ніж було у 2007 році. Не можна не відмітити зростання середньорічної вартості активів і основних засобів. Так у 2009 році середньорічна вартість активів складала 19356,0 тис. грн., а це у 2,59 рази більше ніж було у 2007 році і на 14,4 % більше ніж у 2008 році. Відповідно середньорічна вартість основних засобів у 2009 році становила 8829,5 тис. грн., а це у 4,7 раз більше ніж було у 2007 році, і на 8,4 % більше ніж у 2008 році. Відбулося збільшення і поголів'я худоби на 5,5 % порівняно з 2007 роком і на 1,8 % порівняно з 2008 роком. Отже, можна сказати, що ПП «Агропрогрес» є досить велике за розмірами, і з кожним роком розширює свої можливості, стрімко розвивається і має гарні перспективи на майбутнє.

Результати діяльності господарства в більшості залежить від рівня спеціалізації і концентрації виробництва. Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва розвиваються під впливом двох тенденцій: з однієї сторони, поглиблення суспільного розподілу праці сприяє більш вузькій спеціалізації, а з другої - особливості сільськогосподарського виробництва викликають необхідність розвитку багатогалузевих господарств.

Основним показником, який характеризує спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, являється структура товарної продукції. За допомогою таблиці 2.2 ми проаналізуємо структуру товарної продукції ПП «Агропрогрес».

Таблиця 2.2.

Обсяг і структура товарної продукції

Вид продукції	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Рослинництво, всього	6549,1	62,42	9874,1	56,91	8594,3	51,86
Зернові і зернобобові	2550,1	24,30	5876,4	33,87	3695,1	22,30
Соняшник	2734,9	26,06	1837,2	10,58	3787,6	22,85
Цукрові буряки	1055,8	10,06	2128,2	12,27	1067,4	6,44
Картопля	1,3	0,01	2,5	0,01	-	-
Овочі	0,8	0,01	0,1	0,001	1,2	0,007
Інша продукція рослинництва	206,2	1,97	29,7	0,17	43,0	0,26
Тваринництво, всього	3943,3	37,58	7476,4	43,09	7977,1	48,14
Молоко	1736,8	16,55	2317,6	13,36	2671,1	16,12
ВРХ	609,8	5,81	1033,5	5,95	927,8	5,60
Свині	1423,3	13,56	3794,3	21,87	3978,0	24,00
Інша продукція тваринництва	173,4	1,65	331,0	1,91	400,2	2,42
Разом по сільському господарст.	10492,4	100,00	17350,5	100,0	16571,4	100,0

Після розрахунку даних таблиці 2.2 можна сказати, що ПП «Агропрогрес» реалізує більше продукції рослинництва ніж тваринництва, хоча за останні три роки йде тенденція до зростання частки реалізації продукції тваринництва і поступового зниження реалізації продукції рослинництва. При порівнянні даних таблиці за 3 роки спостерігається зростання обсягів реалізації соняшнику, у 2009 році обсяг товарної продукції становив 3787,6 тис. грн.,що на 1052,7 тис. грн. більше ніж було реалізовано у 2007 році. Також можна виділити і зростання обсягів реалізації овочів у 2009 році на 0,4 тис. грн. порівняно з 2007 роком. Але поряд зі збільшенням обсягів реалізації продукції рослинництва були і зменшення таких культур як зернові і зернобобові на 2181,3 тис грн. у 2009 році порівняно з 2008 роком, а ось у порівнянні з 2007 роком у 2009 році обсяг реалізації зріс на 1145 тис. грн. Щодо цукрових буряків, то їх обсяги реалізації кожного року неодноманітні і постійно коливаються, так у 2009 році обсяги реалізації складали 1067,4 тис. грн., а це на 11,6 тис. грн. більше ніж було у 2007 році і на 1060,8 тис. грн. реалізовано менше порівняно з 2008 роком. У 2009 році не було реалізації картоплі, хоча господарство її вирощувало, але тільки для власного споживання. Що стосується галузі тваринництва, то у 2009 році порівняно з 2007 роком обсяги товарної продукції збільшилися на 4033,8 тис. грн. завдяки стрімкому зростанню продукції свинарства на 2554,7 тис. грн., молока на 934,3 тис. грн., ВРХ на 318 тис. грн. та іншої продукції на 226,8 тис. грн.. Отже, можна сказати, що ПП «Агропрогрес» у 2009 році обсяг товарної продукції складає 16571,4 тис. грн.., що на 779,1 тис. грн. менше у порівнянні з 2008 роком, проте це на 6079 тис. грн. більше порівняно з 2007 роком. Таке коливання обумовлене тим, що підприємство стало більше використовувати і споживати продукції рослинництва у якості кормів для галузі тваринництва, розробивши сівозміни так, щоб отримувати максимально користі від тієї продукції, що вирощують, і тієї, що споживають. Таким чином підсумовуючи все вище зазначене можна сказати, що ПП «Агропрогрес» порівняно з 2007 роком більше ніж у 1,5 рази збільшив обсяги всієї товарної продукції розширюючи при цьому своє підприємство не за рахунок кількісних показників, а за рахунок якісних. У рослинництві при незмінній площі збільшувати урожайність за рахунок покращення земель, а у тваринництві збільшувати продуктивність за рахунок покращеної раціональної годівлі худоби.

Велике значення для аналізу ефективності діяльності господарства є також його фінансовий стан, на який впливає безліч показників. Використовуючи дані Балансу (додаток 2) розглянемо фінансовий стан ПП «Агропрогрес» у 2008-2009рр.

Таблиця 2.3.

Показники платоспроможності ПП «Агропрогрес» у 2008-2009 рр. тис. грн.

Показники	2008 р.	2009 р.	Зміна ( +,-)
Платіжні засоби:
- Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	30	6	-24
-В іноземній валюті	-	-	-
-Готова продукція	1420	2837	1417
-Товари	53	158	105
-Поточні фінансові інвестиції	-	-	-
-Дебіторська заборгованість за розрахунками	1	142	141
Разом платіжних засобів	1504	3143	1639
Платіжні зобов'язання:
-Короткострокові кредити банків	2950	4023	1073
-Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	-	-	-
-Векселі видані	-	-	-
-Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.	-	252	252
-Поточні зобов'язання за розрахунками	350	369	19
-Інші поточні зобов'язання	1919	3682	1763
Разом платіжних зобов'язань	5219	8326	3107
Коефіцієнт платоспроможності
Перевищення
- платіжних засобів	0,29	0,38	0,09
- платіжних зобов'язань	3,47	2,65	-0,82

Проаналізувавши дані таблиці 2.3 можна сказати, що у 2009 році порівняно з 2008 роком значно зросли платіжні засоби на 1639 тис. грн., але поряд із цим зросли і платіжні зобов'язання на 3107 тис. грн.. Така ситуація говорить про те, що у ПП «Агропрогрес» знижується платоспроможність , а все це в наслідок того, що підприємство на протязі двох років бере кредити для оновлення основних засобів та реконструювання будівель. Для підвищення коефіцієнта платоспроможності необхідно зменшувати дебіторську і кредиторську заборгованість, швидше реалізовувати товари і готову продукцію зі складів, щоб мати кошти для подальшого їх впровадження у виробництво.

Важливе місце в аналізі фінансового стану підприємства належить показникам ліквідності. Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань з наявністю ліквідних коштів. На підставі балансу ПП «Агропрогрес» розрахуємо показники ліквідності, які будуть наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Показники ліквідності ПП «Агропрогрес» у 2008-2009 рр., тис. грн..

Показники	2008 р.	2009 р.	Зміна ( +,-)
- Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції, тис. грн..	30	6	-24
- Запаси, тис. грн..	2438	3965	1527
- Дебіторська заборгованість, тис. грн..	1077	709	-368
Разом	3545	4680	1135
- Поточні зобов'язання, тис. грн..	5219	8326	3107
Коефіцієнт ліквідності балансу:
- Абсолютний	0,01	0,001	-0,009
- Проміжний	0,47	0,48	0,01
- Загального покриття	0,68	0,56	-0,12

Після розрахунку даних таблиці 2.4 можна сказати, що коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно, і є найжорсткішим критерієм ліквідності. Так у 2008 році коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,01, а у 2009 році 0,001, це означає, що підприємство одразу може погасити свої зобов'язання за допомогою грошових коштів тільки на 0,1 та 0,001 від всієї суми зобов'язань. Що стосується проміжної ліквідності, то для нормальної роботи підприємства він повинен бути не менше 1,5, для того щоб при швидкій реалізації запасів підприємству хватило коштів для розрахунків з кредиторами, а у нашому випадку даний коефіцієнт він навіть не 0,5, що є небажаним. Коефіцієнт загального покриття у 2009 році становив 0,56, що на 0,12 менше у порівнянні з 2008 роком. Отже, можна сказати, що ситуація, яка склалася на підприємстві є дуже скрутною, адже взятий короткостроковий кредит у банку та великі суми дебіторської заборгованості саме і погіршують ліквідність підприємства.

Таким чином можна сказати, що ПП «Агропрогрес» - це підприємство з великими можливостями, і розвиток якого не стоїть на місці і кожного року воно набирає обертів. Виявлені недоліки у малих показниках ліквідності і платоспроможності це всього на всього взяті вплив економічної кризи та взяті підприємством короткострокові кредити, які завжди вчасно погашаються і безумовно є необхідними зараз для кожного сільськогосподарського підприємства.

3. Стан обліку витрат та виконаних робіт ремонтно - механічною майстернею у ПП «Агропрогрес»

3.1 Економічний зміст та завдання обліку витрат

Підприємство в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тому числі сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності. Визначення кожного з названих видів діяльності наведено нижче.

Основною метою обліку є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку. Це:

· визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення, елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами;

· своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів облік, центрів відповідальності та суміжних періодів;

· формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції в передбаченій системі документів, облікових регістрів та звітності.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу .

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та їх розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

§ прямі матеріальні витрати;

§ прямі витрати на оплату праці;

§ інші прямі витрати;

§ загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація тощо.

Згідно із пунктом 2 П(С)БО 16 норми цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Із цього випливає, що норми П(с)БО 16 поширюються також і на підприємства, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

Згідно даного стандарту витратами визначаються:

1. Витрати, що відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витрати, що відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

3. Витратами звітного періоду або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

4. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

5. Витрати, які не можливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в який вони були здійснені.

6. Якщо актив забезпечує одержанням економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом синтетичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Об'єктом обліку витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно об'єктом обліку витрат ремонтно - механічної майстерні є сама ремонтно - механічна майстерня, об'єктом калькуляції є окреме замовлення, одиницею калькуляції - собівартість одного замовлення [45].

3.2 Класифікація витрат ремонтно - механічної майстерні

У ПП «Агропрогрес» при калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат з економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.

Процес виробництва становить сукупність господарських операцій, пов'язаних з виготовленням товарів, виробництвом продукції, виконанням робіт і наданих послуг. Тобто, з одного боку, це процес виробничого споживання засобів і предметів праці та самої праці (живої), а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати виробництва -- це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати та собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Класифікація витрат -- це один з найбільш складних моментів у бухгалтерському обліку [15].

П(с)БО 16 “Витрати” регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплата відпусток, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включається: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, необоротних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включають витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує, скільки яких активів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місцем виникнення.

Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв`язок, так і відмінність [20].

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням), випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні - це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати - це витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Таким чином, виробнича собівартість -- це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об`єднані в статті, специфіки підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції.

Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної собівартості. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачання коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції .[15]

3.3 Первинний облік витрат і виконаних робіт у ПП «Агропрогрес»

У ПП «Агропрогрес» для попередження передчасного вибуття, забезпечення експлуатаційності і ефективності використання та запобігання достроковому зношенню основні засоби підлягають періодичним ремонтам.

Найбільш досконалою є система планово-запобіжних ремонтів. При цьому для ремонту машин, обладнання, транспортних засобів, незалежно від їх фактичного стану, розробляється спеціальний графік. Такий порядок дозволяє планувати не тільки ремонт, але і час роботи машин та обладнання. Ця система ремонту забезпечує регулярний догляд за машинами і обладнанням, сприяє підвищенню строку служби основних засобів, скорочує позапланові та аварійні ремонти і зменшує простої.

Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію реконструкцію та інші поліпшення основних засобів регламентується П(С)БО 7 “Основні засоби”, згідно з яким дані витрати поділяють на дві групи.

До першої групи відносять витрати на поліпшення основних фондів, у результаті здійснення яких, економічні вигоди первинно очікувані від використання об'єкта, зростають (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання реконструкція тощо). Як визначає п.14 П(С)Б0 7 “Основні засоби”, витрати на проведення таких заходів збільшують первинну вартість основних засобів і обліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з наступним їх віднесенням на рахунок 10 “Основні засоби”.