Ведення бухгалтерського обліку на ВАТ "УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж"

Для прийняття об'єктів основних засобів наказом керівника установи створюється комісія, яка складає акт у двох примірниках: один - для установи, яка здає, другий - для установи, яка приймає. Акт затверджується керівником установи.Для оформлення прийняття декількох об'єктів однотипних основних засобів, які мають однакову вартість (господарський інвентар, інструменти, обладнання, білизна, постільні речі та ін.), дозволяється складання загального акта прийняття основних засобів.

Оформлення приймання окремих предметів можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.

Нарахування зносу необоротних активів у оформляється такими записами на рахунках бухгалтерського обліку (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1 Відображення на рахунках бухгалтерського обліку зносу необоротних активів у ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області

№ п/п	Зміст господарськоїоперації	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
		Дт	Кт
1	Нарахована амортизація на об'єкти основних засобів виробничого призначення загальновиробничого призначення адміністративного призначення що забезпечують збут продукції	23 91 92 93	131 131 131 131	235891 11399 13502 3569

Усі основні засоби повинні знаходитись на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Ці особи стежать за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).Інвентарний список основних засобів застосовується матеріально відповідальними особами для здійснення пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об'єктів основних засобів[7]. Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів, які ведуть в бухгалтерії.

Надходження основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку (за винятком бібліотечних фондів), присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів в реєстрах аналітичного обліку.

Присвоєний об'єкту інвентарний номер зберігається за ним на весь період його знаходження в установі. У бухгалтерії “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об'єкт (предмет). Записи в картку про роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту існуючого об'єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма ОЗ-2).У картці зазначаються дата й номер акта введення основних засобів в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується коротка індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). На зворотньому боці картки робиться запис про переміщення основних засобів в установі.

Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в середині груп - за місцезнаходженням об'єктів (предметів) основних засобів; а в централізованих бухгалтеріях - додатково і за обслуговуваними установами.Інвентарні картки типових форм ОЗ-6 , ОЗ-8 та ОЗ-9 реєструються в описі інвентарних карток з обліку основних засобів типової форми ОЗ-10 , який ведеться в одному примірнику.

У процесі споживання основні засоби установ поступово втрачають свою вартість, що спричинюється не тільки їх використанням, а й впливом зовнішнього середовища, а також морального зносу.

Для нарахування зносу необоротні активи поділяються на 3 групи:

· перша група - будинки, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини; - 5 %

· друга група - автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара; - 25 %

· третя група - будь-які необоротні активи, не включені до груп 1 і 2 (наприклад, силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію в механічну, робоча худоба, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку). - 15 %

В інвентарні картки обліку основних засобів типової форми ОЗ-6 та ОЗ-8 обов'язково вноситься річна норма зносу у відсотках та гривнях.Загальна сума нарахованого зносу відображається в журналі - ордері № 13, дані якого заносяться в книгу “Журнал-Головна” .Для обліку зносу використовується рахунок 13 “Знос необоротних активів”. За кредитом рахунку - відображається нарахування зносу на необоротні активи, за дебетом - списання зносу[13].

Для підтримки об'єктів основних засобів у робочому стані здійснюється їх ремонт. Залежно від обсягу робіт ремонти поділяються на поточні та капітальні.

При поточному ремонті виконується заміна окремих частин, деталей, ліквідуються ушкодження і т.п.Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення зношених вузлів. Для оформлення приймання-здавання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації застосовується Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів типової форми ОЗ-2 .Акт складається у двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на прийняття основних засобів після ремонту, та представником підприємства (організації), яке виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію.

У процесі господарської діяльності установ основні засоби поступово зношуються як фізично, так і морально. Тому з тих чи інших причин вони можуть вибувати.Основні засоби, що стали непридатними для користування, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу установ.Списанню підлягають основні засоби як такі, що: непридатні для подальшого використання; виявлені в результаті інвентаризації як недостача;морально застарілі;фізично зношені;пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом нових об'єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.

На кожен об'єкт що списується спеціально створена комісія складає Акт відповідної форми :

· акт на списання основних засобів (типова форма ОЗ-3 );

· акт про списання автотранспортних засобів (типова форма ОЗ-4 );

· акт на списання з балансу бюджетних установ та організацій вилученої із бібліотеки літератури (типова форма ОЗ-5)[5].

РОЗДІЛ 8. Облік інших необоротних матеріальних активів

Планом рахунків передбачено створення рахунку 11 ,,Інші необоротні матеріальні активи,, він є активний, балансовий, синтетичний ,основний , інвентарний ,призначений для обліку необоротних активів.Рахунок 11 має такі субрахунки :

111 - бібліотечні фонди

112 - малоцінні необоротні матеріальні активи

113 - тимчасові (нетитульні) споруди

114 - природні ресурси

115 - інвентарна тара

116 - предмети прокату

117 - інші необоротні матеріальні активи

Рахунок 11,,Інші необоротні матеріальні активи,, створено з необхідністю розвантаження рахунка 10,,Основні засоби,, від малоцінних об'єктів основних засобів. У балансі підприємства ,,УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж,, сальдо рахунку 10 та 11 відображають загальною сумою за статтею ,,Основні засоби,, .По дебету відображають надходження основних засобів на баланс та суму витрат пов'язаних з поліпшенням об'єктів основних засобів, а по кредиту відображають вибуття основних засобів[9] .Синтетичний облік по рахунку 10 та 11 ведуть в журналі - ордері № 13 .

РОЗДІЛ 9. Облік нематеріальних активів

Порядок визнання, складу, оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку та звітності регламентується Законом "Про БО та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV, ПСБО 8 "Нематеріальні активи", від 18.10.99 р. № 242 та ін. Згідно зі Стандартом 8 нематеріальними активами визнаються немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відділені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим суб'єктам господарювання[16].

Нематеріальні активи, що використовуються підприємствами, обліковуються на рахунку 12,,Нематеріальні активи,, рахунок активний ,балансовий, синтетичний, основний призначений для обліку необоротних активів.По дебету відображається придбання або інші надходження нематеріальних активів, сума їх до оцінки, по кредету відображається вибуття нематеріальних активів та сума їх уцінкиза.Синтетичний облік ведеться в журналі - ордері № 13. Рахунок 12 має такі субрахунки:

121 - Права користування природними ресурсами (право використання надр, ін. ресурсів, інформації про природне середовище та ін.).

122 - Права користування майном.

123 - Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, та ін.).

124 - Права на об'єкти промислової власності (право на винахід, промислові зразки, ноу-хау, та ін.).

125 - Авторські та суміжні права.

126 - Гудвіл *.

127 - Інші нематеріальні активи.

* Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Придбані (створені) нематеріальні активи (НА) зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю в активі в розділі І "Необоротні активи". До підсумку балансу включається залишкова вартість об'єкта НА (різниця між первинною вартістю та нарахованою сумою зносу).

Первинна вартість складається з ціни придбання (крім отриманих торгових знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням такого НА. Не включаються до первинної вартості НА витрати на сплату % за кредит, використаний на придбання (створення) таких нематеріальних активів. Первинна вартість нематеріального активу, створеного на підприємстві, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього НА та приведенням його у придатність для використання за призначенням. Нарахування амортизації НА здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при зарахуванні на баланс, але не більше 20 років. Метод амортизації НА обирається підприємством самостійно, але як правило це є прямолінійний метод. Амортизація НА здійснюється з урахуванням первинної вартості об'єкта НА[11]. Але наше підприємство ,,Фортуна,, немає обліку нематеріальних активів.

Основні бух. проводки по обліку НА.

1. Придбані НА:

а) сума за договором: Д 154 "Придбання НА" -

К 63 "розрахунки з постачальниками та підрядниками" (5000).

б) на суму ПДВ:

Д 641 "Розрахунки за податками" - К 63 (1000).

2) Зарахування придбаного об'єкта до складу НА:

Д 12 "Нематеріальні активи" - К 154.

3) Понесені витрати на створення програмного забезпечення для власних потреб: Д 154 - К Рахунки різних активів і зобов'язань (661 та ін.) (15000).

4) Зараховане до складу НА програмне забезпечення:

Д 125 "Авторські та суміжні права" - К 154 (15000).

5) Понесені витрати на дослідження можливості технічного вдосконалення виробництва:

Д 941 "витрати на дослідження і розробки" - К Рахунки різних активів і зобов'язань.

6) Понесені витрати на модернізацію програмного забезпечення:

Д 154 - К Рахунки різних активів і зобов'язань (661 та ін.)

7) Списані витрати на модернізацію програмного забезпечення:

Д 125 "Авторські та суміжні права" - К 154

8) Нарахована амортизація НА за звітний період:

Д Рахунки відповідних витрат (90, 91, 92, 93, тощо) - К 133 "Знос нематеріальних активів,,.

РОЗДІЛ 10. Облік запасів

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби виробництва, які складаються із засобів і предметів праці.

Під засобами праці розуміють річ яку працівник розміщує між собою і предметом праці так, аби вона була провідником його дій на цей предмет. Серед предметів праці вагоме місце займають виробничі запаси (ВЗ): сировина, матеріали, паливо, запасні частини, незавершене виробництво і ін. Стаття 9 "Запаси" нового плану рахунків дає таке визначення запасів. Запаси - це активи, які: 1) утримуються для подальшого продажу; 2) утримуються для його використання у виробництві продукції або в адміністративних цілях; 3) знаходяться в процесі виробництва з метою наступного продажу готової продукції[1].

Для обліку виробничих запасів використовується рахунок 20 "Виробничі запаси". Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність руху належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина і матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси" відображають надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку відпуск (передачу)на сторону, уцінка тощо. Процес обліку виробничих запасів охоплює операції пов'язані з надходженням та вибуттям ВЗ. Більшість товарно матеріальних цінностей надходить від постачальників. Незначну їх кількість підприємство отримує від підсобних господарств і виробництв з переробки, безкоштовне отримання від спонсорів. Товарно матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю, яка складається із суми сплаченої постачальником плюс транспортно-заготівельні витрати. Процес заготівлі ТМЦ пов'язаний з відповідними витратами. На ці витрати підприємства повинні складати кошторис, де передбачаються суми витрат на навантажувально-розвантужувальні роботи, суми природного збитку при доставці матеріалів, суми відшкодувань по відрядженню і ін .Підставою для відображення являються такі первинні документи: рахунки постачальників, товарно-транспортні накладні, залізничні квитанції про сплачений тариф. Придбання виробничих запасів також пов'язано з відповідними витратами, наявність фактичних ВЗ обліковується за обліковими цінами, якими можуть бути основні, роздрібні, планові. Витрати ВЗ на виробництво,,Фортуна,, визначається за обліковими цінами в кінці звітного періоду, вартість використаних матеріалів доводиться до фактичної собівартості, це досягається шляхом приєднання частки ТЗВ, які надають на витрачені матеріали за звітний період. Залишки ТМЦ відображаються в балансі за фактичною собівартістю. Фактична собівартість визначається таким чином :

Фактична с/в = Вартість, яка сплачена + ТЗВ постачальникам (за договірними цінами). Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за обліковими цінами. Середній процент визначається як відношення ТЗВ до вартості матеріалів.

Середній % ТЗВ=ТЗВ/ М* 100

Облік виробничих запасів у ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” за травень 2010року (витяг)

Зміст операції	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн
	Дебет	Кредит
Оприбуткування матеріальних цінностей, що надійшли від постачальників, передує їх оплаті
Від ЧП НауменкоВ В оприбутковано на склад запасні частини	207/12	631	810,0
Відображено податковий кредит з ПДВ	641/1	631	162,00
Здійснено оплату з поточного рахунка за одержане паливо	631	311	972,00
Оплата здійснена раніше, ніж оприбуткування
Здійснено попередню оплату ЧП Білоножко В.К за цемент	371	311	964,90
Відображено податковий кредит з ПДВ	641/1	644	160,82
Оприбутковано цемент	205/5	631	804,08
Відображено суму нарахованого раніше податкового кредиту з ПДВ	644	631	160,82
Відображено залік заборгованостей за одержаним цементом	371	311	1500

Підставою відображення списання матеріалів на виробництво є такі документи: лімітно-забірні картки, вимоги на додатковий випуск матеріалів, накладні, акти на заміну матеріалів .

Облік матеріалів на складах забезпечує отримання оперативних і точних даних про залишки цінностей за кожним найменуванням матеріалів у розрізі окремих їх видів і сортів. У установах , які мають велику номенклатуру матеріалів, і в централізованих бухгалтеріях застосовується оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріалів. Його суть зводиться до того, що на складі ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів в книгах чи картках, які відкриваються в бухгалтерії і передаються на склад під розписку в реєстрі видачі карток. При цьому здійснюється систематичний контроль за правильністю ведення складського обліку, який стає складовою бухгалтерського обліку. З цією метою бухгалтерія установи систематично, але не рідше одного разу на тиждень, декаду проводить безпосередньо на складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку своєчасності, правильності і повноти оформлення складських операцій, записів в картки складського обліку, а також вибіркову перевірку залишків матеріалів, особливо дефіцитних і дорогих. Правильність записів у складській картотеці працівник бухгалтерії підтверджує своїм підписом в картках складського обліку.

У бухгалтерії облік ведеться тільки у грошовому виразі у відомості прибуття і вибуття матеріалів за субрахунками та матеріально відповідальними особами.

Взаємозв'язок між кількісно-сортовим обліком на складі і синтетичним обліком у бухгалтерії здійснюється за допомогою “Книги залишків матеріалів” (сальдової книги чи відомості), яка відкривається на рік і ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб[9]. Номенклатура матеріалів у книзі розміщується за синтетичними рахунками, субрахунками або групами матеріалів. У цю книгу завідуючий складом (комірник) щомісяця переносить кількісні залишки на кінець місяця з книги чи карток складського обліку.В бухгалтерії таксуються ці залишки за кожним номенклатурним номером і підраховуються підсумки за субрахунками матеріалів, групами, матеріально відповідальними особами. Отримані результати звіряються в бухгалтерії з даними відомості руху матеріалів у грошовому виразі. Тотожність отриманих даних підтверджує правильність ведення складського (аналітичного) обліку матеріалів. Сальдовий метод обліку матеріалів зменшує обсяг облікових робіт, забезпечує кращий контроль за наявністю і збереженням матеріалів, звільняє облікових працівників від ведення трудомісткого аналітичного обліку і складання сортових оборотних відомостей, спрощує звірку аналітичного обліку із синтетичним. До цього й зводиться перевага такого методу перед іншими.

РОЗДІЛ 11. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі

Рахунок 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух: тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації.

За дебетом рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається надходження (придбання, приплід молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракувана з основного стада худоба для подальшої відгодівлі або реалізації без відгодівлі) тварин на вирощуванні, які обліковуються за первісною вартістю; привіс живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Рахунок 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" має такі субрахунки:

211 "Молодняк тварин на вирощуванні"

212 "Тварини на відгодівлі"

213 "Птиця"

214 "Звірі"

215 "Кролі"

216 "Сім'ї бджіл"

217 "Доросла худоба, що вибракувана з основного стада"

218 "Худоба, що прийнята від населення для реалізації"[1]

Організація аналітичного та синтетичного обліку руху тварин у сільськогосподарських підприємствах залежить від форми обліку, що застосовується.

Синтетичний облік молодняку та тварин на вирощуванні і відгодівлі ведуть на рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", де обліковують молодняк усіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварин на відгодівлі, а також поголів'я основного стада птиці, кролів і звірів (нутрій, фредок, лисиць та ін.). До рахунка 21 відкривають субрахунки, на яких облік тварин ведуть за виробничими групами тварин, та статево-віковими групами .

Облік продукції тваринництва ведеться на субрахунку 272 і оформляється спеціальними документами.

Облік надоєного молока ведуть у Журналі обліку надою молока (форма № 112). Щоденний облік надходження і витрачання молока ведеться у Відомості руху молока (форма № 114). Доставка молока на молокозаводи тощо, оформляється товарно-транспортною накладною 1-СГ (молочна сировина).

Надходження вовни оформляється Актом настригу і приймання вовни (форма № 115).Облік надходження яєць на неспеціалізованих підприємствах та інших видів сільськогосподарської продукції (меду, риби, побічної продукції) оформлюють Щоденниками надходження сільськогосподарської продукції (форма № 81) або накладними. На птахофабриках надходження яєць обліковують в Обліковій картці руху дорослої птиці (форма № 108), в цеху інкубації оформляють Акт на сортування яєць в цеху інкубації (форма № 109).

Бухгалтерські проведення:

1. Надходження продукції тваринництва: Д-т 272 К-т 232.

2. Витрачання продукції тваринництва: Д-т 901, 232 К-т 272.

Продукти переробки продукції тваринництва (сир, масло, сметана) і продукти забою худоби обліковують на субрахунку 273. На цьому ж рахунку обліковують продукти переробки продукції рослинництва. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі[13].

У процесі вирощування та відгодівлі тварин у стаді постійно відбуваються зміни:

-- народжуються чи купуються нові тварини;

-- молодняк переміщують в інші вікові групи;

-- переводять на відгодівлю тварин з основного стада;

-- збільшуються жива маса і вартість тварин;

--частину тварин реалізують, переводять до основного стада, забивають для споживання в своєму господарстві тощо.

Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі ведуть на однойменному рахунку 21 на відповідних субрахунках.

Аналітичний облік ведеться по кожному субрахунку за видами тварин (наприклад, по субрахунку 211 -- велика рогата худоба, свині, вівці та кози, коні та ін.). за віковими групами, за породами тощо (наприклад, по субрахунку 213 -- кури яєчного та м'ясного напрямків, качки, гуси, індички, цесарки тощо) згідно з Інструкцією № 291.

Оцінка приплоду здійснюється:

1) за плановою собівартістю 1 кг або 1 ц живої маси, помноженою на живу масу (телят у м'ясному господарстві, поросят, оленів);

2) за плановою собівартістю голови приплоду (телят молочного стада, лошат), розрахованою за вартістю 60 кормо-днів утримання корови, конематки;

3) за плановою собівартістю 1 голови пташенят згідно із собівартістю інкубації;

4) звірів, кролів, ягнят оцінюють умовно в сумі 50 % планової собівартості однієї тварини на час відлучення (при народженні), а решту 50 % додають після відлучення;

5) сім'ї бджіл -- за вартістю, передбаченою планом, або 1 кг їх прирівнюється до собівартості 10 кг меду;

6) 1000 мальків риб за фактичними витратами на утримання маточника у ставках протягом року[12].

Облік руху тварин

Оприбуткування приплоду здійснюється бухгалтерським проведенням: Д-т 21 К-т 232 і оформляється Актом на оприбуткування приплоду тварин (форма № 95) та іншими документами за різними видами тварин.

При придбанні молодняка у сторонніх організацій супроводжувальним документом є рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, а також ветеринарне свідоцтво; для племінного молодняка необхідне племінне свідоцтво.

Оцінюються придбані тварини за вартістю придбання і оприбутковуються бухгалтерськими проведеннями: Д-т 21 К-т 631, 685, Д-т 21 К-т 208 (на вартість кормів, витрачених у дорозі).

Переведення молодняку в інші вікові групи і до основного стада оформлюється Актом на переведення тварин із групи в групу (форма № 97) і здійснюється в певні строки:

1) телички старше двох років переводяться в групу корів у день отелу;

2) бички старше одного року переводяться в доросле стадо у 18 місяців;

3) хряки переводяться в основне стадо у 18--20 місяців;

4) ягнята, козенята, ярки -- у 18--20 місяців, після в'язки;

5) птиця: кури яєчного напряму (150 днів); качки, кури м'ясні (180 днів); індички, гуси (240 днів).

У синтетичному обліку ця операція відображається на різних субрахунках рахунку 21, наприклад:

Д-т 211.12 (телички старше двох років) К-т 211.11 (телички до двох років).

Приріст живої маси молодняку і дорослих тварин визначають шляхом зважування, результати якого відображають у Відомості зважування тварин (форма № 98).

Зважування здійснюється щомісяця, а також при надходженні, переведенні з групи в групу, зміні матеріально відповідальної особи, вибутті. Велику рогату худобу і свиней зважують повністю; овець, кіз, деяких дрібних тварин -- вибірково. Не зважують молодняк коней та інших видів робочої худоби, кролів, звірів, птицю; по них визначають не приріст живої маси, а розрахунковий приріст, виходячи з кількості кормо-днів їх перебування в господарстві[7].

Для визначення приросту живої маси до живої маси по групі на кінець періоду додають живу масу тварин, що вибули за період, і вираховують живу масу на початок періоду та живу масу тварин, які надійшли за період.Розрахунок приросту живої маси здійснюється в документі "Розрахунок визначення приросту" (форма № 98а). Приріст живої маси оцінюють і тварин щомісяця дооціню-ють на планову собівартість 1 ц живої маси відповідних груп тварин. Тварин, яких не зважують, оцінюють виходячи з фактичної кількості днів їх утримання в господарстві та планової собівартості в кормо-днях.У кінці року планову собівартість молодняку тварин і тварин на відгодівлі коригують до фактичної.Доросле поголів'я птиці, кролів і хутрових звірів дооцінці не підлягає, а витрати на їх утримання включаються у собівартість одержаної від них продукції (яйця, приплід, шкіра).Дооцінку тварин у результаті приросту живої маси відображають проведенням Д-т 21 К-т 232.

При реалізації тварин виписується рахунок-фактура і ветеринарне (племінне) свідоцтво.При відправленні їх на заготівельні пункти або в міжгосподарські підприємства складають товарно-транспортну накладну на відправлення-приймання тварин і птиці (форма № 1-СГ (тварини)).

У разі забою, загибелі, вимушеного дорізування і ліквідації тварин у день вибуття складається Акт на вибуття тварин і птиці (забій, дорізування, падіж) (форма № 100), який затверджується керівником господарства[12].

Продукти від забою здають у комору господарства згідно з накладною.

Втрати від падежу худоби включають до витрат на виробництво крім втрат внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини .Усю інформацію про рух тварин систематизують у Книзі обліку руху худоби і птиці на фермі (форма № 34) на підставі первинних документів.

Підсумки за кожною групою худоби в кінці місяця з Книги переносять у Звіт про рух худоби і птиці на фермі (форма № 102), один примірник якого з доданими до нього первинними документами передається до бухгалтерії.

На підприємстві ,,Фортуна,, де складно відокремити витрати на відгодівлю і випас тварин від витрат на вирощування молодняку і утримання основного стада, витрати на утримання тварин обліковуються разом (за статтями витрат), за винятком вартості витрачених кормів. До дрібних відгодівельних пунктів відносять відгодівельні пункти, що організовані при підприємствах торгівлі і громадського харчування, заготівельних та інших підприємствах (не більше 10 голів тварин), де тварини і корми знаходяться у матеріальній відповідальності однієї особи. Корми, витрачені для відгодівлі тварин, вирощування молодняку і утримання основного стада, в обліку виділяються окремо і вони є прямими витратами. Всі інші витрати відгодівельного пункту є непрямими і в кінці місяця розподіляються між обліковими групами тварин пропорційно фактичній собівартості кормів.

На дрібних відгодівельних пунктах застосовується спрощений спосіб обліку витрат для відгодівлі тварин. При ньому для всіх груп тварин відкривають загальний аналітичний рахунок "Витрати на утримання відгодівельного пункту" на одному розвороті Книги обліку витрат [додаток Д]. На цьому рахунку протягом місяця відображають прямі і непрямі витрати з відгодівлі тварин, вирощування молодняку і утримання основного стада. В кінці місяця визначається сума прямих і непрямих витрат з відгодівлі тварин і вирощування молодняку, яка є фактичною собівартістю приросту їхньої ваги. Сума витрат з утримання основного стада відноситься до незавершеного виробництва і в момент народження молодняку визначає фактичну його собівартість. Непрямі витрати відгодівельних сільськогосподарських підприємств, що відносяться до виробничого процесу, обліковуються окремо за встановленою номенклатурою статей на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Зібрані протягом місяця на цьому рахунку непрямі витрати списують на дебет рахунка 23 шляхом розподілу між об'єктами калькулювання собівартості продукції пропорційно обраній базі[9].

Для визначення живої ваги тварин на кінець звітного місяця і отриманого за місяць приросту ваги тварини на відгодівлі і молодняк на вирощування підлягають обов'язковому зважуванню 1-го числа кожного місяця. Зважування здійснює комісія, призначена керівником сільськогосподарського підприємства за участю працівника. Зважування тварин проводиться на спеціальній вазі і оформляється відомістю зважування тварин [додаток Д], в якій вказують вагу тварин на дату зважування, вагу на початок місяця і приріст ваги тварин. Залежно від конкретних умов роботи і обліку у відомість зважування записують тварин за інвентарними номерами чи від-годівельними групами.

На основі даних відомості зважування й аналітичного обліку тварин визначають приріст їх ваги у кілограмах за звітний місяць у розрізі облікових груп.

Після цього в аналітичному обліку за субрахунком 235 "Утримання відгодівельного пункту" визначається собівартість приросту живої ваги тварин у цілому, а також собівартість 1 ц. Фактичну собівартість 1 ц приросту живої ваги тварин визначають шляхом ділення суми витрат на відгодівлю за місяць на фактичний приріст ваги. Зазначені показники переносяться до відомості 5.1 аналітичного обліку запасів з метою збільшення вартості та живої ваги тварин на відгодівлі проведенням за дебетом субрахунків 212 "Молодняк тварин на вирощуванні" та 212 "Тварини на відгодівлі" з кредиту субрахунка 235 "Утримання відгодівельного пункту". Отриманий приплід від тварин, що входять до основного стада, оприбутковують до складу молодняку тварин на вирощуванні за фактичною собівартістю аналогічним проведенням (складається акт на оприбуткування приплоду тварин).

На основi складного розрахунку прирiст ваги тварин оприбутковується в Книзi облiку руху худоби [додаток Д] у розрiзi облiкових груп і вiдповiдно вiдображається в аналітичному обліку. Жива вага приплоду, отриманого від тварин, що знаходяться на вiдгодiвлi, прирівнюється до приросту ваги і додається до фактичного приросту ваги за місяць за мінусом ваги загиблих тварин. Це потрібно для оцінки роботи відгодівельного підприємства і нарахування заробітної плати.

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції ) становлять собівартість продукції тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на надзвичайні витрати;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається за окремою статтею в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та доставки до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи із вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, а саме: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої ваги, одержаний у звітному періоді, та жива вага. Витрати на утримання молодняку тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів та ін.), відносяться на збільшення вартості цих тварин виходячи з кількості кормоднів і собівартості кормодня[10].

Облік тварин на вирощуванні і відгодівлі на ВАТ “УВТК Миколаївспецсіль- госпмонтаж “ не вдеться.

РОЗДІЛ 12. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

Облік процесу виробництва, його побудова, методика залежить від організаційно-технічних особливостей підприємства і організовується таким чином, щоб можна було визначити витрати по окремих структурних підрозділах (цехах) і по видах продукції, щоб визначити собівартість виробленої продукції. Облік витрат на виробництво здійснюється на підставі типового положення з планування обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг) від 18 травня 2001р. № 122 для сільськогосподарських підприємств .Витрати на виробництво групуються за різними ознаками , в першу чергу, за економічними елементами так, щоб узагальнити інформацію про витрати підприємства протягом звітного періоду. Відповідно до П(С)БО 16,, Витрати,, витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби які втілюють в собі минулу працю з відповідними на неї нарахуваннями та інше. Стандартом №16 "Витрати" встановлено 5 економічних елементів, а в новому плані рахунків передбачено такі рахунки згідно цих елементів: рахунок 80 "Матеріальні витрати",рахунок 81"Витрати на оплату праці", рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи", рахунок 83 "Амортизація", рахунок 84 "Інші операційні витрати"[17].

В кінці кожного звітного періоду ці витрати (та частина, яка пов'язана з самим виробництвом) списуються на виробництво, тобто на рахунок 23 "Виробництво" і таким чином вони закриваються.Інформація про витрати за економічними елементами важливого значення не має, але її використовують на самому підприємстві та статистичні органи, це дає змогу визначити в цілому по державі визначити вартість заново створеної продукції. Для визначення собівартості конкретного виду продукції важливо згрупувати витрати за статтями калькуляції, тому що саме ці статті показують куди пішли витрати. Типовим положенням встановлена слідуюча номенклатура статей калькуляції: 1) Сировина і матеріали; 2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати; 3) Паливо, енергія; 4) Відходи виробництва; 5) Основна ЗП; 6) Додаткова ЗП; 7) відрахування на соцстрах; 8) витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання; 9) Витрати на освоєння нових виробництв; 10) Знос спецінструментів; 11) Загальновиробничі витрати; 12) Загальногосподарські витрати; 13) Втрати від браку; 14) Позавиробничі витрати[1].

Якщо згрупувати всі статті калькуляції від 1до 13, то ми отримаємо виробничу собівартість, а якщо до виробничої собівартості + позавиробничі витрати = повна с/в.

С/в промислової продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництвоі збут.

Для обліку виробництва на підприємствах згідно нового плану рахунків використовують рахунок 23 "Виробництво", який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. За дебетом 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші затрати, а також інші виробничі накладні витрати та витрати від браку продукції, за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеного виробництва продукції (списуються у Дт 26,27) виконаних робіт, послуг (у Дт90).

Рекомендовані субрахунки до рахунку 23 :

231 - рослинництво

232 - тваринництво

233 - промислові виробництва

234 - допоміжні виробництва

235 - машинно- тракторний парк

Сальдо на початок звітного періоду відображує залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду. Рахунок 26 "Готова продукція" призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства[11].До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. За Дт 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною собівартістю. Аналітичний облік ГП ведеться за видами готової продукції, а синтетичний - в журналі-ордері №10.

ВИСНОВКИ

Побудова та належне функціонування обліку передбачає органічне поєднання методологічних та організаційних принципів його здійснення.

Це, у свою чергу, забезпечує його відповідність як загальнодержавним вимогам з урахуванням галузевих особливостей, так і потребам самого підприємства в інформаційному забезпеченні оперативного управління, контролю та складання звітності. Принципи побудови обліку відповідають вимогам відповідного господарського механізму, процеси якого облік відображає і контролює, будучи його складовою частиною .Увесь обліковий процес на кожному підприємстві здійснює бухгалтерський апарат. Залежно від обсягу діяльності підприємства, особливостей технології та організації виробництва, системи управління ним визначається кількісний склад та структура цього апарату. Він і повинен забезпечити практичне здійснення обліку як на підприємстві в цілому, так і в його структурних підрозділах.

З урахуванням специфіки підприємства, наявності облікових кадрів, рівня їх кваліфікації та досвіду роботи на кожному підприємстві головний бухгалтер визначає структуру облікового апарату та розподіл обов'язків між окремими працівниками.

На практиці найбільш широко застосовується так звана предметна структура облікового апарату, коли створюють окремі відділи або облікові групи відповідно до найважливіших ділянок облікового процесу: облік основних засобів та нематеріальних активів, облік матеріалів та малоцінних предметів, облік коштів і фінансових результатів, облік розрахунків, облік розрахунків з оплати праці, облік виробництва й калькуляції собівартості продукції та ін. В окремих господарствах нерідко структура бухгалтерського апарату будується за виробничою ознакою. Так, у сільськогосподарських підприємствах нерідко виділяється відділ (група) обліку роботи автотранспорту, машинно-тракторного парку, тваринництва та ін.

На промислових підприємствах за цим принципом створюють групи обліку діяльності основних і допоміжних цехів та ін. Кожний з розглянутих варіантів має як переваги, так і недоліки.Якщо предметну структуру бухгалтерського апарату підпорядковано, головним чином, забезпеченню облікової інформації в цілому по підприємству, то виробничу структуру націлено на забезпечення контролю за здійсненням технологічного процесу, за діяльністю окремих підрозділів.

Визначальним для встановлення структури облікового апарату є обсяг облікових робіт. Так, на великих підприємствах, як правило, застосовується перший варіант. Він сприяє ефективнішому використанню апарату, збільшенню оперативності виконання облікових робіт, спеціалізації та підвищенню професійного рівня облікових працівників.

На порівняно невеликих підприємствах таких як МП,,Фортуна,, , з нескладною структурою управління може застосовуватись другий варіант. Він сприяє наближенню облікового апарату до об'єкта обліку, унаслідок чого поглиблюються та конкретизуються знання конкретних облікових працівників про характер та особливості роботи закріпленого підрозділу, підвищується персональна відповідальність за доручену справу.

Проте така система потребує облікових працівників більш високої кваліфікації з одночасним виконанням ними технічних облікових робіт, відтак знижується можливість розподілу облікових робіт між працівниками та ефективність використання обчислювальної техніки.Досить тісно з структурою облікового апарату переплітається і розподіл обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Це є важливою частиною організації облікового процесу на підприємстві, яка є у віданні головного бухгалтера.Він стежить за тим, щоб усі облікові роботи було розподілено між конкретними виконавцями залежно від часу, потрібного для обробки відповідних даних і забезпечення належної інформації.Для конкретних облікових працівників розробляється посадова інструкція, якою і визначається коло їхніх службових обов'язків.

При цьому за кожним працівником закріплюється ведення відповідних облікових регістрів, складання певних звітних форм тощо.

Основною засадою побудови бухгалтерського обліку є бухгалтерські документи. Адже будь-який запис в обліку може здійснюватись лише на підставі належно оформлених та перевірених документів. Тому визначення та обґрунтоване використання документів є невід'ємним елементом раціональної організації всього облікового процесу.

Згідно з установленою структурою бухгалтерського апарату підприємства та розподілом обов'язків між окремими його працівниками організовується документооборот, тобто шлях проходження документа від його складання до здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники контролює, коли і кому передає та наступне використання цього документа. Графік документообороту затверджує головний бухгалтер, який і здійснює контроль за його дотриманням.

Наявність такого графіка та дотримання його дає можливість запровадити належну ритмічність у роботу облікового персоналу, посилити контрольні функції обліку, забезпечити необхідну інформацію для складання відповідної звітності в установлені строки. Виходячи з конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової інформації, рівня її механізації та автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів, необхідності та можливостей здійснення оперативного контролю на певних стадіях виробничого процесу головний бухгалтер встановлює (вибирає) належну форму ведення обліку. Ця форма має забезпечувати максимум інформації за мінімальних витрат на здійснення облікового процесу.Кінцевим етапом організації обліку є встановлення складу й обсягу оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності та строків її подання. Це дає змогу заздалегідь визначити обсяг і склад інформації, необхідної для складання звітності, а також для встановлення напрямків, за якими слід узагальнювати дані поточного обліку для потреб звітності та контролю.

Отже, продумана, обґрунтована система заходів з побудови обліку має гарантувати своєчасне, повне інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень та вжиття заходів щодо вдосконалення виробництва й управління.Відтак організація обліку передбачає попереднє вивчення всіх передумов, що сприяють його раціональності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затв. Наказом Міністерства {фінансів України, наказ від 30.11.99 .№ *291, //Бухгалтерський облік "І аудит - 20()0р, - .№1. - С.і-12,

2. Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України Затв. постановою Національного банку України від 25 червня 1992 р. N 11

3. Інструкція про ,,Порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах,, затв. НБУ від 12.11.03 № 492 зі змінами та доповненями.

4. інструкшя Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України. Затв, Постановою Правління нащо пального банку України ,№ 204 від 02.08.96, // Бухгалтерський облік і аудит " "1999р, - №'8. " С, 30-42,

5. інструкція по інвентарізашї основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цшнностей, грошових коштів., документів і розрахунків М 69 від 11 вересня 1994 року // Галицькі контракти-1999, ИО-Є. 5-15.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку .№ 10 “Дебіторська заборгованість”. Затв. Наказом Міністерства фінансів України 8 жовтня 1999р № 237.

7. Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату України від 24.01.94 № 21.

8. Петров О. Інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємствах різних форм: власності II Баланс " 1999. ~ № 22. " С. 11-14

9. Бабич В.В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу в Україні. -- К.: Лібра, 1996. -- 160 с

10. Бутинець Т.А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.А. Бутинець Л.В. Чижевська, С.Л. Береза. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. --672 с.

11. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -- 3-тє вид., доп. і перероб. -- Житомир: ПП "Рута", 2002. -- 592 с

12. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.Я. Дем'яненка. -- К.: ІАЕ, 2001. -- 403 с

13. облік сільськогосподарської діяльності/навч. посібник.Облік і фінанси АПК - К.:ТОВ ,,Юр-Агро-Веста,, (випуск 3-4) 2007р. -368с.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12,, Фінансові інвестиції,, .Затв. наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000р.№91

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7,, Основні засоби ,, .Затв. наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р.№92.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8,,Нематеріальні активи,, .Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999р.№242.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16,,Витрати,, .Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р.№318.

Размещено на Allbest