Ведення бухгалтерського обліку на ВАТ "УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж"

Аналізуючи дані таблицю 1.1 можна відмітити, що всі показники розміру господарства вказують на те, що досліджуване господарство середнє за розміром . Якщо розглядати показники розміру виробництва по підприємству в динаміці за роками, то спостерігаються такі явища: з кожним досліджуваним роком ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” скорочує темпи виробництва, що пов'язано з катастрофічним неврожаєм через несприятливі погодно кліматичні умови. Лише у 2008 році спостерігається значне зростання вартості валової продукції сільського господарства, що склало 48,6 тис. грн.. Вартість валової продукції в порівнянних цінах зменшилася в 2009 році на 5,6% порівняно з 2008 роком; виручка від реалізації сільськогосподарської продукції зменшилась з 115,7 тис. грн в 2007 році до 82 тис. грн в 2009 році або на 29,1 %. Протягом досліджуваних років такі ресурсні показники як площа сільськогосподарських угідь залишалась без змін, а чисельність працюючих у сільському господарстві у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилася на 32,2%. Що стосується вартості виробничих основних засобів, то вона також має тенденцію до зниження, що є негативним фактором.

В даний час спеціалізація є загальним явищем, що притаманне сільському господарству всіх цивілізованих країн.

Структуру грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції характеризують дані таблиці 1.2.

Таблиці 1.2 Розмір та структура грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції у ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям господарства. Економічний зміст спеціалізації в тому, що вона створює умови для найбільш ефективного використання основного засобу виробництва - землі. Прямими показниками, які характеризують рівень спеціалізації сільськогосподарського виробництва є: структура товарної продукції, структура грошової виручки за товарну продукцію, структура валової продукції. До непрямих показників відносяться: структура земельних угідь, структура посівних площ, структура основних виробничих фондів, структура виробничих витрат, структуру затрат живої праці.

Аналізуючи показники таблиці 1.2, слід відзначити, що підприємство спеціалізується в галузі рослинництва, в середньому за 2007-2009 рр. виручка від реалізації продукції рослинництва - 77,4тис. грн, з якої найбільша частка припадає на озиму пшеницю - 83,2%, а на ячмінь - 16,5% , найменшу частку в структурі сільськогосподарської продукції склали овес і просо - 0,2% та 0,1% відповідно. Так як підприємство займається тільки вирощуванням сільськогосподарських культур, то з даних розрахунків видно, що грошова виручка від рослинництва дорівнює грошовій виручці по сільськогосподарському виробництву вцілому.

І, виходячи із показників таблиці 2.2, ми також бачимо тенденцію зменшення доходів від продажу сільськогосподарської продукції: так протягом досліджуваних років виручка зросла спочатку на 4,3 тис. грн, а потім зменшилась на 26,1 тис. грн.

Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств.

Дослідимо динаміку фінансових результатів у досліджуваному господарстві (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Динаміка показників фінансових результатів у ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області

Аналізуючи показники фінансових результатів (табл. 1.3) слід відмітити, що вони коливаються по роках. Так, чистий прибуток у 2007 році отриманий з від'ємним значенням - 291,2 тис.грн, а собівартість зросла - це пов'язано з несприятливими погодно-кліматичними умовами, в результаті чого вихід урожаю зменшився, а витрати збільшились. Все це стало результатом зменшення рентабельності продукції та отримання рівня збитковості у 2007р. Слід зазначити, що для господарства прибутковішим був 2008 рік, в якому воно отримало валовий і чистого прибутку від реалізації відповідно 322,1 і 135 тис. грн, а у 2009 році спостерігається зменшення валового і чистого прибутку в двічі порівніно з 2008 р - на 161,1 тис.грн і 58 тис.грн відповідно.

РОЗДІЛ 2. Основи побудови фінансового обліку в ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області

Розвиток ринкових умов господарювання зумовлює функціонування підприємств із різною формою власності, різним обсягом господарської діяльності, від чого залежать суттєві відмінності в системі управління, обсязі облікової інформації. Усе це, у свою чергу, є передумовою різноваріантності організаційної побудови облікового процесу на конкретному підприємстві.

Підприємство самостійно організовує ведення бухгалтерського обліку на засадах повної чи часткової його централізації.В господарстві дуже важливе значення має організація бухгалтерського обліку. Так, в ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” створено бухгалтерську службу, до складу якої входять троє бухгалтерів на чолі з головним бухгалтером. Усі працівники бухгалтерії виконують свої обов'язки відповідно до Розподілу функціональних обов'язків між працівниками централізованої бухгалтерії господарства, затвердженого директором.

Так, до функціональних обов'язків головного бухгалтера підприємства належать:

· дотримання законодавчих та нормативних вимог по складанню правдивої і своєчасної фінансової звітності;

· виконання облікової політики підприємства і всього процесу ведення бухгалтерського обліку, а також виконання інформації податкової, контрольної та аналітичної функції бухгалтерського обліку;

· участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням збитків.

Бухгалтерський облік на підприємстві організовано згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, прийнятий Верховною радою 16.07.1999 р., який в свою чергу дає право підприємству самостійно обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку; визначати облікову політику; розробляти систему і форми внутрішньогосподарського обліку; затверджувати правила документообігу, а також визначає загальні вимоги до фінансової звітності підприємства; контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Так, в господарстві на підставі цього Закону та у відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку затверджено наказ „Про облікову політику підприємства“, метою якого є створення інформаційної системи, яка обслуговує керівництво підприємства на певний відрізок часу, з урахуванням діючого законодавства.

ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” застосовує журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку, яка є більш прогресивною серед інших форм обліку. Основними реєстрами обліку є журнали-ордери, вони, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємства. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балансовому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять своє відображення в різних журналах-ордерах.

Схема записів бухгалтерського обліку за формою Журнально-ордерна у ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” показана на рис.2.1.

Для своєчасного узагальнення та обробки первинних документів директором господарства затверджений Графік документообігу. В ньому зазначено найменування первинних документів, коли та ким вони складаються, та коли (якої дати) передаються в бухгалтерію.

Аналізуючи організацію обліку на підприємстві можна сказати, що вона розроблена та ведеться відповідно до нормативно-правових документів. Керівник господарства намагається створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, а головний бухгалтер забезпечує виконання всіма підрозділами необхідних вимог щодо дотримання порядку оформлення та подання первинних документів.

Умовні позначення: реєстрація господарських операцій

звірка записів

Рис. 2.1. Схема записів при Журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку у ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж”

РОЗДІЛ 3. Облік грошових коштів ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області

3.1 Облік касових операцій

Кожне підприємство або організація для здійснення своєї діяльності має у своєму розпорядженні грошові кошти. Рух грошових коштів, який відбувається в процесі діяльності, може здійснюватись як у готівковій, так і у безготівковій формах.Операції, під час яких грошові кошти переміщуються у вигляді готівки, називаються касовими операціями. Облік касових операцій здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 19.02.2001 р. № 72 (зі змінами і доповненнями)[3].Відповідно до цього Положення, кожна установа, підприємство та організація для здійснення розрахунків готівкою повинні мати касу.

Каса - це приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей та касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Відповідальність за обладнання каси, доставку та зберігання коштів несуть керівники підприємств та установ[10].

Касир - це матеріально відповідальна особа, на яку покладено функції щодо видачі-приймання готівки.

Призначення на посаду касира відбувається на підставі наказу керівника установи, який одночасно із зарахуванням на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його з Положенням № 72.Касир відповідно до чинного законодавства несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. При цьому касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. В установах та організаціях, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника і з ним на період відсутності касира укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

У випадку раптової відсутності касира на роботі (у зв'язку з хворобою тощо) цінності, що перебувають у нього під звітом, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або у присутності комісії, яку з цією метою призначає керівник установи. За результатами перерахування цінностей і передачі їх касиру складається акт за підписами осіб, що були при цьому присутні.Відповідно до ,,Порядка ведення касових операцій в народному господарстві України,, затвердженим Національним банком України №11 від 25.06.92р. установи та організації можуть мати у касі готівку лише в межах лімітів залишку[2].

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку.Уся готівка понад ліміт повинна здаватись до установи банку.

Понадлімітна готівка може зберігатись у касі у випадку, якщо вона була отримана з метою виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, компенсацій, допомоги, коштів на відрядження тільки протягом трьох робочих днів. Після закінчення цього терміну невикористані за призначенням кошти підлягають поверненню до установи банку.

Касові операції ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” Миколаївської області оформлюють документами, типові форми яких затверджені наказом Мінстату України № 51 від 15.02.96 р. Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” призначений рахунок № 30. Рахунок № 30 "Каса" має такі субрахунки:

№ 301 "Каса в національній валюті"

№ 302 "Каса в іноземній валюті".

На дебеті рахунка № 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, на кредиті -виплата грошових коштів із каси підприємства. Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформлюють прибутковими й видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія. Касові ордери передаються до виконання касирові підприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить гроші.Касир, що одержав з бухгалтерії касові ордери, перевіряє правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перераховані в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. При видачі грошей за видатковим касовим ордером окремій особі касир вимагає пред'явлення документа, який посвідчує особу одержувача. Таким документом є паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвідчення за наявності на ньому фотокартки їй особистого підпису власника. Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери заповнюються бухгалтерією чітко й зрозуміло, без будь-яких підчисток, помарок або виправлень. Прибуткові й видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації касових ордерів ,де їм надаються порядкові номери. Касир усі надходження і видачіготівки за прибутковими і видатковими касовими ордерами обліковує у Касовій книзі [додаток А ].

Для забезпечення надійного зберігання готівки і цінностей каса ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” відповідає таким вимогам:

- каса ізольованою від інших допоміжних приміщень;

- має сейф ;

- має спеціальне віконце для проведення операцій з клієнтами і працівниками;

- обладнана охоронно-пожежною сигналізацією, що відповідає вимогам діючого Положення.

Таблиця 3.1 Господарські операції з обліку грошових коштів в ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” за травень 2010 року (витяг)

Послідовність записів готівкових розрахунків показано на рис. 3.1:

Рис. 3.1 Записи в реєстрах по обліку готівкових розрахунків.

3.2 Облік банківських операцій

Об'єкт обліку -- вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків. Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються розрахункові, валютні та інші рахунки.

Розрахунковий рахунок відкриває кожний самостійний господарський суб'єкт (підприємство, організація, установа), що має самостійний баланс. Виробничим одиницям відкриваються поточні рахунки. Об'єднанням, що мають виробничі одиниці поза своїм місцезнаходженням, можуть бути відкриті розрахункові рахунки. Для оформлення відкриття розрахункового(або поточного) рахунка до банку подаються такі документи:

· заява про відкриття рахунка;

· документ про створення господарського суб'єкта;

· наказ про створення підприємства;

· копія статуту, установчого договору;

· свідоцтво про реєстрацію;

· картки зі зразками підписів і відбитків печатки[11].

Операції на розрахункових і поточних рахунках регламентуються законодавством і правилами банку. Операції на рахунках виконують за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком. Готівку для зарахування на розрахунковий рахунок приймає представник власника рахунка, спираючись на документ -- «Оголошення на внесок грошей готівкою» (форма оголошення № 1). В ньому зазначається джерело надходження грошей, що вносяться (виторг, виручка, квартплата мешканців будинків підприємства), заробітна плата, яка не видана, тощо. Готівка видається за грошовим чеком. Для оформлення одержання грошей банк згідно із заявою власника рахунка видає чекову книжку. При одержанні грошей готівкою на зворотному боці чека зазначають цільове призначення (заробітна плата, допомога тощо). На розрахункових (або поточних) рахунках виконують безготівкові розрахунки щодо основної діяльності. Найчастіше застосовують розрахункові документи: платіжні вимоги, платіжні доручення і розрахункові чеки. Джерелами надходження на розрахунковий рахунок до банку є кошти покупців за реалізовану їм продукцію, за послуги, що надані іншим підприємствам і організаціям, кредити банку і т. ін.

Основними напрямами видачі грошей з розрахункового рахунка в банку є платежі постачальникам за сировину, матеріали, готові вироби, енергію, кредити, що погашаються банку, внески до бюджету, погашення заборгованості, гроші готівкою для видачі заробітної плати тощо.

Усі операції на розрахункових рахунках виконуються за документами встановленої форми вони єдині для всіх галузей. При зарахуванні грошей на розрахунковий рахунок не потрібна згода його власника. Проте всі платежі з розрахункового рахунка виконуються, як правило, банком за розпорядженням власника рахунка в межах вільного залишку коштів. Без погодження з власником розрахункового рахунка оплачуються лише виконавчі листи судів, накази арбітражу та інші виконавчі документи, зокрема не сплачені вчасно платіжні вимоги, платіжні доручення, розпорядження фінансових органів про стягнення прострочених платежів до бюджету тощо. Якщо коштів на розрахунковому рахунку для оплати пред'явлених документів не вистачає, установлена така послідовність дій: видача на невідкладні потреби в межах установленого ліміту, на заробітну плату з відрахуваннями органам соціального страхування, платежі до бюджету, погашення заборгованості постачальникам, внески амортизаційного фонду на капітальні вкладення (якщо з цією метою створюється амор­тизаційний або ремонтний фонд), погашення кредиту банку, інші платежі[12].

Підприємствам окрім розрахункового рахунка відкривають спеціальні позикові рахунки, через які проходить основний потік розрахункових операцій цих підприємств. У таких випадках на розрахунковий рахунок надходить лише частина виручки (у частині нематеріальних витрат), надходження фінансування в оборотні засоби; з розрахункового рахунка виконуються всі платежі з прибутку, витрати за рахунок спеціальних фондів тощо.Підприємствам різних галузей діяльності також відкриваються спеціальні позикові рахунки. З цих рахунків одержують кредит під матеріальні цінності, на оплату рахунків постачальників, а виручка за реалізовані цінності надходить на погашення одержаного кредиту.

Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на рахунках у банку в ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” здійснюється за виписками банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю , які потім мають своє відображення в журналі ордері № 2. Періодично (здебільшого щодня) банк видає власникам розрахункових рахунків виписки з рахунка з копіями розрахункових документів. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з погляду відповідності її поданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи стосуються підприємства -- власника розрахункового рахунка. У виписці проставляється номер кореспондуючого рахунка. Виписка є основою для записів до реєстрів бухгалтерського обліку операцій на розрахунковому рахунку. Записи банку і підприємства мають бути ідентичними.

Операції, що проводяться на розрахунковому рахунку, у банку обліковуються на рахунку № 31«Рахунки в банках». Основою для запису операцій на ньому є виписки банку з розрахункового рахунка.Рахунок 31«Рахунки в банках» має такі субрахунки :

311 - поточні рахунки в національній валюті

312 - поточні рахунки в іноземній валюті

313 - інші рахунки в банку в національній валюті

314 - інші рахунки в банку в іноземній валюті

Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».

Приклади господарських операцій у ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж”, які відображаються на рахунку 31 наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Кореспонденція рахунків з обліку операцій на поточному рахунку в ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” за травень 2010 року (витяг)

Облік операцій за рахунками 31 «Рахунки в банках» та 33 «Інші кошти» ведуть в Журналі-ордері № 1 с.-г. та відомостях № 1.2 с.-г., 1.3 с.-г.. Записи в Журналі-ордері та відомостях здійснюють по мірі надходження виписок банку після їх перевірки з документами.

В кінці звітного періоду в Журналі-ордері № 1 с.-г. та відомостях підраховують підсумки оборотів в кореспонденції з іншими рахунками і визначають залишки на перше число наступного за звітним місяця, що повинен відповідати наведеному у виписці банку за останній день місяця.

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду. Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад -- акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів)[11].

3.3 Облік валютних операцій

Регулювання валютних операцій супроводжується нормативною базою законодавчих актів України: Законів України, прийнятих Верховною радою, Декретів Кабінету Міністрів України, Постановами Національного банку України та Кабінету Міністрів України, Положеннями, затвердженими постановами Національного банку України та наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв”язків та торгівліУкраїни, Інструкціями, затвердженими Національним банком України, Державним митним комітетом та Міністерством внутрішніх справ, листами Головної державної податкової адміністрації та листами Національного банку України. Законодавчі акти у галузі валютного регулювання дають чіткі визначення термінам, пов”язаним з валютними операціями, встановлюють режим здійснення валютних операцій, встановлюють відповідальність за порушення норм законодавчих актів, визначають повноваження та функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням валютних операцій.

Сьогодні на Україні видається багато науково-практичних журналів, які містять вичерпну інформацію з бухгалтерського обліку, аудиту та контролю фінансово-господарської діяльності підприємств. Це такі найвагоміші журнали, як Вісник податкової служби, Бухгалтерський облік та аудит, Баланс, Фінанси. В цих журналах ми можемо знайти консультації та роз'яснення відомих фахівців з бухгалтерського обліку та контролю валютних операцій.

Як ми знаємо, сьгоднішнє діюче законодавство складне та суперечливе. Різні автори деколи по різному ставляться до тих чи інших питань з обліку, оподаткування. Деякі суперечливості тривають інколи місяцями, до вирішення відповідними законодавчими органами відповідних питань. Публікації в журналах дають нам змогу контролювати усі зміни в законодавчих актах України, оцінювати проблеми у веденні обліку валютних операцій на підприємствах різних форм власності, набиратись досвіду щодо правильності контролю валютних операцій[13].

Бухгалтерський облік валютних операцій повинен здійснюватися відповідно до “Тимчасових вказівок про порядок ведення бухгалтерського обліку експортно- імпортних операцій зовнішньоторговими фірмами, що не є юридичними особами”[5].

Особливістю бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій є наявність такого поняття, як облікова одиниця. За облікову одиницю береться товарна партія, якою вважається: ·при відвантаженні товарів українським постачальником у порти- відправка однорідного товару, оформлена однією чи кількома залізничними накладними в одному напрямку та відфактурована постачальником-підприємством одним рахунком;

-при відправках товарів через прикордонні залізничні пункти з переоформленням накладних на прикордонній станції

- відправка однорідного товару відповідно до договору з постачальником товару в одному чи кількох вагонах, в один пункт призначення, для одного покупця, оформлена однією чи кількома залізничними накладними;

- при перевезеннях авіаційним транспортом- відправка однорідного товару за кордон, оформлена однією поштовою квитанцією.

Основними завданнями ведення бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій є облік і контроль наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, контроль за правильне оформлення документації та облік і контроль розрахунків з експортно-імпортними операціями.

Бухгалтерський облік валютних операцій на нашому підприємстві не ведеться .

РОЗДІЛ 4. Облік короткострокових фінансових інвестицій

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвестиції -- тимчасово не зайняті грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції -- це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріали, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т. д.), а й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції -- це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора[14].

Методологія обліку фінансових інвестицій визначені ПСБО 12 "Фінансові інвестиції". Згідно ПСБО 12 фінансові інвестиції відображаються в обліку по с/в (первісній вартості), яка включає: вартість придбання, комісійні винагороди, мито, податки, банківські збори, інші видатки, пов'язані з придбанням. В балансі фінансові інвестиції відображаються по справедливій вартості, яка може бути вище або нижче первісної вартості. Отже вартість фінансової інвестиції може збільшуватися або зменшуватися, а різниця включається в склад "інших доходів" або "Інших витрат". Фінансові інвестиції - активи, якими розпоряджається підприємство з метою збільшення прибутків (%, дивідендів), збільшення вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Найбільш розповсюдженими є вкладення в акції, облігації, депозитні сертифікати.

Акція - документ, який дає право на власність. Якщо акція звичайна, то вона дає право на власність і на розподіл прибутку. Якщо акція привілейована, то вона дає право на власність і на обов'язковий прибуток незалежно від результатів фінансової діяльності підприємства. Облігації, на відміну від акцій не дають право власності, вони тільки підтверджують право кредиту і надають право на одержання доходу на % за кредит[10]. Облік облігацій ведеться за емітентами. Короткострокові фінансові вкладення обліковуються на рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції", який має 2 субрахунки:

351 "Еквіваленти грошових коштів",

352 "Інші поточні фінансові інвестиції".

Кореспонденція рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції"

1) Придбані високоліквідні ЦП за рахунок банківського кредиту в національній або іноземній валюті:

Д 351"Еквіваленти грошових коштів" - К 501,502.

2) Високоліквідні ЦП за рахунок небанківського кредиту в національній або іноземній валюті:

Д 351 - К 505,506

3) Інших поточних фінансових інвестицій (ринкових ЦП, які придбані з метою перепродажу на протязі найближчих 12 місяців, короткострокових боргових паперів, депозитних сертифікатів та ін.) за рахунок банківського кредиту в національній або іноземній валюті:

Д 352 "Інші поточні фінансові інвестиції" - К 501,502.

4) Інших поточних фінансових інвестицій (ринкових ЦП, які придбані з метою перепродажу на протязі найближчих 12 місяців, короткострокових боргових паперів, депозитних сертифікатів та ін.) за рахунок небанківського кредиту в національній або іноземній валюті: Д 352 - К 505,506.

5) Отримано відсотки по фінансовим вкладенням:

Д 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" - К 732 "Відсотки одержані."

Але в нашому підприємстві ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” облік короткострокових фінансових інвестицій не ведеться.

РОЗДІЛ 5. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Довгострокові фінансові інвестиції --це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права. Довгострокові інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції. За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на пайові та позикові.

Поточні фінансові інвестиції (фонди та акції інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції[14]. Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залежно від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції. Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей[11]. Обліковуються довгострокові фінансові інвестиції на рахунку 14,,Довгострокові фінансові інвестиції,, . Рахунок 14,,Довгострокові фінансові інвестиції,, має такі субрахунки:

141 - інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі

142 - інші інвестиції пов'язаним сторонам

143 - інвестиції не пов'язаним сторонам

На цьому рахунку узагальнюється інформація про наявність і рух довгострокових інвестицій у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статут копії інших підприємств. Але ВАТ “ УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” не здійснює довгострокових фінансових інвестицій.

РОЗДІЛ 6.Облік дебіторської заборгованості

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно П(С)БО 10 «дебіторська заборгованість» визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.»

Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу[6].

В процесі своєї виробничої діяльності кожне підприємство, яке займається виробництвом та торгівлею потребує певних матеріальних цінностей, послуг, які б гарантували безперебійність процесу виробництва та торгівлі, і відповідно оборотність засобів виробництва, тому аналізу дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги потрібно приділити значну увагу.

Аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги проводиться на підставі даних аналітичного і синтетичного обліку розрахнків за товари, роботи і послуги (журнал-ордер №6, відомість 7А та інші). В ході аналізу робиться вибірка всіх зобов'язань, терміни погашення яких наступають у звітному періоді, а такожвідстрочених і прострочених зобов'язань[10].

Аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги проводити по двох основних напрямках, зокрема: аналіз стану дебіторської заборгованості взагалі та в розрізі окремих дебіторів підприємства, а також аналіз термінів утворення дебіторської заборгованості.

В процесі аналізу дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги аналітик повинен використовувати дані бухгалтерського обліку по розрахунку з покупцями і замовниками, який ведеться на пасивному рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” він має такі рахунки другого порядку:

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”,

362 “Розрахунки з іноземними покупцями”.

На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи і послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем. Цей рахунок є одним з головних джерел інформації для аналізу дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Відображення дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги проводиться розгорнуто в II розділі активу балансу підприємства

На сучасному етапі розвитку економіки України аналіз дебіторської заборгованості за розрахунками відіграє дуже важливу роль в діяльності всіх підприємств різних форм власності. Особливу увагу при аналізі розрахунків потрібно приділити заборгованості по розрахункам. Суми дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, із внутрішніх розрахунків можуть дуже впливати на хід справ на ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” в сучасних скрутних та нестабільних умовах господарювання, які склалися в країні.

Аналіз по даному питанню проводиться на підставі даних синтетичного і аналітичного обліку за розрахунками зокрема, в відомості №7 і журналі -ордері №8. В процесі аналізу робиться вибірка всіх зобов'язань, терміни погашення яких наступає в звітному періоді, а також відстроченних і прострочених зобов'язань.

Аналіз дебіторської заборгованості за розрахунками проводити по двох основних напрямках, зокрема: аналіз стану дебіторської заборгованості взагалі та в розрізі окремих дебіторів підприємства, а також аналіз термінів утворення дебіторської заборгованості по даному напрямку.

Аналітик в процесі аналізу цього питання повинен використовувати дані рахунку № 37 № "Розрахунки з іншими дебіторами" на якому ведеться бухгалтерський облік розрахунків за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків який має такі субрахунки:

371 "Розрахунки за виданими авансами"

372 "Розрахунки з підзвітними особами"

373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

374 "Розрахунки за претензіями"

375 "Розрахунки з відшкодування завданих збитків"

376 "Розрахунки за позиками членам кредитних спілок"

377 "Розрахунки з іншими дебіторами".

На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації з розрахунків з поточної дебіторської заборгованості з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням матеріальних збитків, за позиками членів кредитних спілок, та за іншими операціями.Цей рахунок є одним з головних джерел інформації для аналізу дебіторської заборгованості за різними розрахунками, які проводяться підприємством під час здійснення господарських операцій[9].

Інвентаризація дебіторської заборгованості проводиться згідно інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів, документів і розрахунків. Згідно цієї інструкції, при проведенні інвентаризації розрахунків, всім дебіторам повинні бути передані виписки про їх заборгованість, які розглядаються інвентаризаційною комісією для підтвердження заборгованості. Підприємства дебітори повинні на протязі десятиденного строку з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або пред'явити претензії.

Метою інвентаризації дебіторської заборгованості є перевірка реальної вартості дебіторської заборгованості на балансі підприємства, сум дебіторської заборгованості, у тому числі по яким закінчився строк позовної дійсності.

Результати інвентаризації розрахунків оформлюють інвентаризаційними описами. Результати акту інвентаризації можуть використовуватись при подальшому аналізі дебіторської заборгованості, зокрема, їх можна використати для порівняння цих даних в майбутньому. В описах слід перераховувати назви рахунків по яких була проведена інвентаризація і вказувати суми непогодженої дебіторської заборгованості, безнадійних боргів дебіторської заборгованості по яких минули строки позовної дійсності. Із зазначених видів заборгованості до інвентаризаційного опису додають довідку, в якій наведені назви і адреси дебіторів, а також обґрунтовуючи документи.

Результати інвентаризації потрібно також відобразити в звіті про дебіторську і кредиторську заборгованість Ф-1Б . В цій формі відображаються результати звірки дебіторської і кредиторської заборгованості з іншими підприємствами для уточнення сум заборгованост На основі даних цієї форми можна також провести аналіз стану дебіторської заборгованості на підприємстві в цілому, або за певний період.Окремо слід проаналізувати суми дебіторської заборгованості, списаної на збитки в наслідок платіжної неспроможності дебіторів з метою нагляду за фінансовим станом боржника і за можливістю стягнення заборгованості, у встановлені терміни.Після цього доцільно провести узагальнення результатів та дати рекомендації, щодо шляхів прискорення погашення дебіторської заборгованості[8].

РОЗДІЛ 7. Облік основних засобів

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби виробництва, які складаються із засобів і предметів праці.

Під засобами праці розуміють річ яку працівник розміщує між собою і предметом праці так, аби вона була провідником його дій на цей предмет. Відповідно до положення № 7 "основні засоби", основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року(або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До складу основних засобів входять:

· земельні ділянки;

· капітальні витрати на поліпшення земель;

· будинки та споруди;

· машини та обладнання;

· транспортні засоби;

· інструменти та інвентар;

· багаторічні насадження;

· інші основні засоби.

Головні завдання обліку основних засобів:

· правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього руху та вибуття;

· контроль за збереженням основних засобів та ефективним використанням кожного об'єкта;

· правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів та видатків, пов'язаних з їх ремонтом;

· точне визначення результатів ліквідації основних засобів;

· достовірна оцінка основних засобів в балансі та звітності. У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:

· балансову вартість;

· первісну вартість;

· відновлювальну вартість.

Балансова вартість - це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Відновлювальна вартість - це первісна вартість, змінена після переоцінки[15].

Приймання основних засобів ВАТ “УВТК Миколаївспецсільгоспмонтаж” проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 , який складається на кожний об'єкт .

В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об'єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.