Облік виробничих витрат у птахівництві

Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, отриманих від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої Статутом кооперативу, а також іншого майна, набутого на підставі, не заборонених законом. Для здійснення господарської та іншої діяльності кооператив формує відповідні майнові фонди. Майно кооперативу поділяється на пайовий та неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Пайовий фонд формується за рахунок пайових внесків. Розміри пайових внесків встановлюються в рівних частинах або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності, і становлять 60 неоподаткованих мінімумів. Ці внески можуть збільшуватися за рахунок додаткових внесків членів кооперативу.

Фінансові ресурси кооперативу формується за рахунок:

- доходу від реалізації продукції (робіт, послуг);

- пайових та інших внесків членів кооперативу;

- кредитів банків та інших кредиторів;

- інших надходжень, не заборонених законодавством.

Доход кооперативу розподіляється на:

- податки і збори (обов'язкові платежі) до відповідних банків;

- погашення кредитів, покриття збитків;

- проведення підрахунків до фондів кооперативу;

- кооперативні виплати;

- виплати часток доходу на паї (до 20%, визначених до розподілу);

Кооператив діє на умовах самоокупності і самофінансування. Всі витрати здійснює за рахунок власних доходів, самостійно визначає напрями своєї діяльності, організовує виробництво продукції і її реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів, сплачує податки до бюджету, самостійно визначає порядок розподілу доходів і видатків після сплати податків.

Господарські відносини СВК ”Вільнянськ” з іншими підприємствами встановлюються на основі договорів (угод).

СВК веде бухгалтерський і синтетичний облік у встановленому законодавством порядку і несе відповідальність за його достовірність.

Держава не несе відповідальність щодо фінансово - кредитних зобов'язань кооперативу. Претензії, що стосуються додаткових зобов'язань , розглядають суди. Земельні відносини в кооперативі регулюються Земельним кодексом України та іншими законами України. За земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором оренди у розмірах, визначених загальними зборами за погодження з орендодавцями.

СВК „Вільнянськ” самостійно визначає форми і систему оплати праці персоналу з урахуванням норм і гарантій, встановлених законодавством. Кооперативні виплати до оплати праці не належать. Кооператив забезпечує дотримання встановлених норм і правил охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії гігієни, також він несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю найманих працівників при виконанні ними своїх трудових обов'язків, відповідно до чинного законодавства України. Внутрішніми документами кооператив може встановити додаткові пільги.

Контроль за дотриманням законодавства України з питань праці і її охорони покладається на Голову кооперативу.

Кооператив може реорганізовуватися в іншу форму господарювання за рішенням загальних зборів. У разі реорганізації всі права та обов'язки переходять до правонаступників.

Кооператив ліквідується: за рішенням суду або загальних зборів кооперативу. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією. Майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю. Ліквідація вважається завершеною, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Всі зміни і доповнення вносяться до Статуту кооперативу тільки згідно рішень загальних зборів. Ці зміни і доповнення вступають в силу з моменту їх внесення. З усіх питань, не врегульованих цим Статутом, необхідно керуватися чинним законодавством України.

Статут затверджений на загальних зборах Кооперативу „Вільнянськ” 25 лютого 2000 року.

Розмір підприємства визначається обсягом власної продукції та площі землевикористання. Вони також залежать від структури земельних угідь, співвідношення галузей, технології виробництва, рівня механізації, наявності транспорту, розміщення населених пунктів та інше. Обсяг валової продукції значною мірою залежить від спеціалізації господарства та його фондооснащеності, рівня енергоозброєності праці. Тому розміри підприємства повніше відображають обсяги новоствореної (чистої) продукції валового доходу.

Для всебічної характеристики й оцінки невикористаних резервів господарства при аналізі, крім прямих показників, використовують непрямі.

До них належать: площа посівів найважливіших культур, поголів'я птиці, вартість основних фондів, чисельність працівників та інше.

Розглянемо ці показники на прикладі СВК “Вільнянськ” (таблиця 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 - Розміри виробництва господарства.

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення 2003р.від 2001р.
				+/-	%
1	2	3	4	5	6
Основні:
Валова продукція с.-г. в співставних цінах.	4455,2	5027,8	4554,8	100	102,2
Товарна продукція, тис. грн.	5823	5768	4897	-926	84,1
Додаткові:
Земельна площа - всього, га.	1089,7	1089,7	1089,7	-	100
в т. ч. с.-г. угіддя, га
з них рілля, га	1069,7	1069,7	1069,7	-	100
Середньорічна вартість основних виробничих фондів - всього, тис. грн.	746	774,5	822,5	76,5	10,3
в т. ч. виробничих фондів с.-г. призначення, тис. грн.	634,1	658,3	698,7	64,6	110,2
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	2577,5	3296,5	3339,5	762	129,6
Енергетичні потужності, кВт (к.с.)	1120	1120	1120	-	100
Всього працівників, чол.	98	154	154	56	157,1
з них працездатних	98	154	154	56	157,1
Поголів'я тварин на кінець року, гол.:
Птахів	1867,1	1419,7	980,3	-886,8	25,5

На підставі даних таблиці 2.1.1 треба сказати, що валова продукція зросла на 2% в порівнянні 2001р. з 2003р. і склала 4554,8 тис. грн., на це вплинуло збільшення кількості працюючих і цей показник у 2003р. склав 154 чоловіка, що на 56 чоловік більше ніж у 2001р. Виробництво товарної продукції зменшилося на 15%, при цьому площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років залишилася незмінною 1069,7га. Поголів?я птахів зменшилось на 75%, це обумовлено тим, що з погіршенням кліматичних умов зернові культури погано вродили і птицю дуже важко стало утримувати в такому обсязі.

Розглянемо організаційну структуру в СВК “Вільнянськ” (схема 1.1).

Схема 1.1 - Організаційна структура підприємства.

Головний бухгалтер підприємства забезпечує виконання покладених завдань щодо організації бухгалтерського обліку і контролює за дотримання правил його ведення йому підпорядковані всі працівники бухгалтерії. В бухгалтерському відділі СВК “Вільнянськ” працює двоє бухгалтерів кожен з яких виконує певні обов'язки.

Функції економіста зводяться до прогнозування, визначення ефективності виробництва, розподілу ресурсів, знаходження оптимальних шляхів поліпшення рентабельності підприємства.

До відділів рослинництва входять агроном та головний інженер. Агроном складає таблиці мінеральних та органічних добрив, пропонує певні сорти і гібриди. Обов'язки головного інженера полягають у підтриманні належного стану технічної бази підприємства, забезпечення необхідною технікою галузей.

До тваринницького відділу належать: бригадир та зоотехнік. До обов'язків зоотехніка входить нагляд за здоров'ям тварин, складання раціону годівлі, профілактика захворювань. Бригадир відповідає за роботу наданого йому підрозділу, розподіляє обов'язки належним працівникам тощо.

Таким чином можна зробити висновки, що підприємство працюватиме активніше, якщо воно матиме в своїй організаційній структурі висококваліфіковані кадри, які будуть виконувати покладені на них обов'язки на високому рівні.

Спеціалізація являє собою форму суспільного розподілу праці. Вона дає уявлення про головні галузі виробництва, рівень їх розвитку, роль і значення в економіці господарства. Це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих підрозділах. Вона характеризується переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції і вимагає зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції. Основним показником, що визначає спеціалізацію сільського господарства є структура товарної продукції. (таблиця 2.1.2).

Таблиця 2.1.2 - Структура товарної продукції.

Види продукції	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення звітного року від базисного
	Виручка Тис. грн.	Структура, %	Виручка Тис. грн.	Структура, %	Виручка Тис. грн.	Структура, %	%	+/-
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Зернові і зернобобові всього:	206	3,5	157	2,7	27	0,5	13,1	-179
Кукурудза на зерно	2	0,1	2	0,1	10	0,2	500	8
Ячмінь	-	-	-	-	17	0,3	-	-
Пшениця озима	172	3	155	2,7	-	-	-	-
Насіння соняшника	162	2,8	212	3,7	470	9,6	290,1	308
Інша продукція рослинництва	-	-	35	0,6	2	0,1	-	-
Всього по рослинництву	368	6,3	404	7	499	10,2	135,6	131
Яйця курячі	2690	46,2	2377	41,2	2733	55,8	101,6	43
Птиця	195	3,4	233	4	128	2,6	65,6	-67
Інша продукція тваринництва	1765	30,3	1914	33,2	897	18,3	50,8	-868
Всього по тваринництву	4650	79,9	4524	78,4	3758	76,7	80,8	-892

Продовження таблиці 2.1.2

1	2	3	4	5	6	7	8	9
Інша продукція	434	7,5	374	6,5	397	8,1	91,5	-37
Промислова продукція	371	6,3	466	8,1	243	5	65,5	-128
Всього по підприємству	5823	100	5768	100	4897	100	84,1	-926

Аналізуючи дану таблицю треба сказати. Що на протязі трьох років найбільшу питому вагу у виручці від реалізації займає галузь тваринництва, вона відповідно складає у 2001р. - 80%, 2002р. - 78%, 2003р. - 77%. Найбільшу частку у структурі товарної продукції становлять - яйця курячі 2001р. 46%, 2002р. - 41,2, 2003р. - 56%.

За дані роки спостерігається тенденція до зменшення виручки від реалізації продукції тваринництва на 20%, це відбулося за рахунок зменшення птиці.

В рослинництві виробництво від реалізації продукції взагалі - зросло на 36%.

Взагалі по господарству у 2003р. виручка зменшилась на 15% в порівнянні з 2001р.

Таким чином можна сказати, що спеціалізація СВК “Вільнянськ” є м'ясо-яєчний напрямок з нахилом на виробництво соняшника.

Одним з основних економічних показників є забезпеченість господарства земельними ресурсами. (таблиця 2.1.3).

Таблиця 2.1.3 - Структура земельних угідь.

Види угідь	Базисний рік 2001	Минулий рік 2002	Звітний рік 2003	Відхилення звітного року від базисного
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Рілля	1069,7	98,2	1069,7	98,2	1069,7	98,2	-	100
Сінокоси	-	-	-	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-	-	-	-
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом с.-г. угідь	1069,7	98,2	1069,7	98,2	1069,7	98,2	-	100
Інші землі	20	1,8	20	1,8	20	1,8	-	-
Всього земельних угідь	1089,7	100	1089,7	100	1089,7	100	-	100

З даної таблиці видно, що земельні угіддя на протязі трьох років залишилися незмінними і складають 1069,7 га. Так як всі землі СВК “Вільнянськ” знаходяться в оренді, то відповідно структура земельних угідь не диференційована і 100% складають землі сільськогосподарського призначення, а саме орні землі - рілля.

Не менш важливим показником є забезпечення господарства трудовими ресурсами. Від ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання сільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки, і як результат, обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Таблиця 2.1.4 - Забезпеченість господарства трудовими ресурсами та ефективність їх використання.

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення звітного року від базисного
				+/-	%
1	2	3	4	5	6
Середньорічна чисельність робітників, чол.	98	154	154	56	157,2
Витрати праці тис. люд. год.	322	371	229	-93	71,1
Відпрацьовано люд. - днів робітником за рік.	469,4	344,2	212,4	-257	45,2
Середня тривалість робочого дня, год.	7	7	7	-	100
Вартість валової продукції, тис. грн.	4455,2	5027,8	4554,8	99,6	102,2
1	2	3	4	5	6
Виробіток одного робітника:
-середньорічний, тис. грн.	45,5	32,6	29,6	-15,9	65,1
-середньодобовий, грн.	97	94,7	139,4	42,4	143,7
-середньогодинний, грн.	13,9	13,5	19,9	6	143,2
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу.	1,6	1,2	0,7	-0,9	43,8

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити такі висновки, що кількість працюючих робітників в 2003 році зросла на 57% ніж було у 2001р., але відпрацьовані дні робітником за рік зменшились на 55%, це обумовлено тим, що витрати праці зменшились у 2003р. на 30%. Виходячи з цього коефіцієнт використання річного фонду робочого часу теж зменшився у 2003р. на 44%.

Наступним показником є забезпеченість господарства основними та оборотними фондами (таблиця 2.1.5).

Таблиця 2.1.5 - Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання.

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	Відхилення 2003р.від 2001
				+/-	%
1	2	3	4	5	6
Вартість валової продукції, тис. грн.	4455,2	2027,8	4554,8	99,6	102,2
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	634,1	658,3	698,7	64,6	110,2
Площа с.-г. угідь, га.	1069,7	1069,7	1069,7	-	100
Середньорічна кількість робітників, чол.	98	154	154	56	157,2
Фондовіддача, грн.	7	3,1	6,5	-0,5	92,9
Фондомісткість, грн.	0,1	0,3	0,2	0,1	200
Фондоозброєність, тис. грн.	6,2	4,3	4,5	-1,7	72,6
1	2	3	4	5	6
Фондозабезпеченість, тис. грн.	0,6	0,6	0,7	0,1	116,7
Фондорентабельність, %	221,1	192,8	63,1	-158	-

За даними таблиці 2.1.5 можна простежити тенденцію до збільшення майже всіх показників забезпеченості основними фондами до збільшення, крім показників: фондовіддачі, який зменшився у 2003р. на 7% в порівнянні з 2001р. На цей показник вплинуло збільшення валової продукції на 99,6 тис. грн. Збільшення вартості основних фондів при збільшеній кількості працюючих в свою чергу вплинуло на зменшення показника фондоозброєності, який склав у 2003р. 4,5тис.грн., що на 1,7тис.грн. менше ніж у 2001р. На зменшення фондорентабельності вплинуло зменшення валового прибутку та збільшення основних фондів.

Таблиця 2.1.6 - Показники ефективності використання оборотних засобів.

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	Відхилення 2003 року від 2001
				+/-	%
Виручка від реалізації, тис. грн.	5823	5768	4897	-926	84,1
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	2577,5	3296,5	3339,5	762	129,6
Коефіцієнт оборотності	2,3	1,7	1,5	-0,8	65,2
Коефіцієнт закріплення	0,4	0,6	0,7	0,3	175
Тривалість одного обороту, днів.	156,5	211,8	240	83,5	153,4

З даної таблиці видно, що через зменшення виручки від реалізації продукції на 15% за період від 2001р. по 2003р., що в грошовому виразі складає 962 тис. грн., зменшився і коефіцієнт оборотності на 35%. А коефіцієнт закріплення збільшився на 75% за рахунок збільшення середньорічної вартості оборотних засобів на 30% в порівнянні 2003р. з 2001р.

2.2 Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво продукції птахівництва.

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства і оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В цьому обліковому процесі здійснюють первинний облік, групування, систематизація інформації, а також калькулювання собівартості продукції.

Облік витрат можна вести в будь - якій деталізації. При цьому потрібно, щоб в первинних документах було організовано достатню кількість ознак групування інформації. В аналітичному обліку підприємства на сьогодні немає перешкод для впровадження всіх виправдань прийомів управлінського обліку, в частині обліку витрат, випуску продукції і калькулюванні собівартості. Децентралізація обліку витрат в підрозділах підприємства дає можливість виявити резерви виробництва: винуватців перевитрат, шляхи економії і зниження витрат. Така організація аналітичного обліку витрат забезпечує індивідуальну персональну відповідальність кожної посадової особи і працівника за результати виробництва на своїй ділянці і робочому місці.

Записи про витрати та вихід продукції птахівництва здійснюються на підставі бухгалтерських документів.

Їх можна поділити на п'ять груп:

1) по обліку витрат праці;

2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей);

3) по обліку засобів праці ( амортизація основних засобів);

4) по обліку вартості робіт і послуг виконаними сторонніми підприємствами та організаціями;

5) по обліку виходу продукції.

Для обліку витрат праці складають розрахунок нарахування заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва. Для цього використовують документи, в яких обліковують вихід продукції; акт на оприбуткування приплоду тварин, відомість зважування тварин та інші.

Виконання ремонтних робіт у тваринництві оформлюється нарядами на відрядну роботу (форми №70). При почасовій оплаті праці - складають табель обліку робочого часу ( форма№64).

Основним видом матеріальних витрат є корми. Їх списують за відомістю витрат кормів (форма №94). Для зведеного обліку витрат кормів по видах тварин на фермі ведуть журнал обліку витрати кормів. Наявність кормів у господарстві та їх рух обліковують у журналі обліку кормів.

Витрачення інших матеріальних цінностей оформлюють в установленому порядку лімітно - забірними картами на одержання матеріальних цінностей (форма №117), накладними та іншими видатковими документами.

Витрати засобів праці фіксують в документах по нарахуванню амортизації основних засобів, що складаються у встановленому порядку.

Витрати по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт тощо.

Для оприбуткування продукції птахівництва використовують ряд документів. Їх можна поділити на дві групи:

1) документи на оприбуткування готової продукції, процес виробництва якої закінчено і вона оприбуткована в дебет рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”;

2) документи на оприбуткування приросту живої маси та приплоду тварин, що оприбутковується в дебет рахунку 21 „Тварини на вирощуванні і відгодівлі” і яка існує тільки у вигляді живих тварин.

До першої групи належить щоденник надходження сільськогосподарської продукції. До другої групи документів належать: акт на оприбуткування приплоду тварин (форма №96); відомість зважування тварин (форма №98); акт виводу і сортування добового молодняку птиці (форма №106) - на оприбуткування птиці від інкубатора.

Інформацію з документів першої групи включають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма №121), а з другої групи - у звіт про рух тварин і птиці на фермі (форма №102).

Як відомо аналітичний облік організовується відповідно до галузевих рекомендацій по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції. Але навіть в межах однієї галузі кожне підприємство має суттєві особливості в технології і організації виробництва, і це не може не враховуватись в управлінському обліку при організації аналітичного обліку витрат.

Аналітичний облік у тваринництві ведуть по об'єктах, якими є конкретні статево - вікові групи птиці.

Аналітичні рахунки відкриваються у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції - за її назвою за кількістю та сумою.

У виробничому звіті відображають витрати і вихід продукції за місяць наростаючим підсумком з початку року. Витрати показують за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Вважаю, що паралельно групувати витрати за статтями, як пропонується у методичних рекомендація, немає ніякої потреби. Запис витрат за кореспондуючими рахунками спрощує ведення бухгалтерського обліку і забезпечує всю інформацію про витрати, яка потрібна для прийняття управлінських рішень. З метою деталізації витрат замість кодів синтетичних рахунків можна вказувати кореспондуючих субрахунків.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції птахівництва використовують рахунок 23 „Виробництво”, субрахунок 1 „Тваринництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображують витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші.). готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”, 21 „Тварини вирощуванні і відгодівлі”. Продукцію птахівництва оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується на кінець року до фактичної.

2.3 Обчислення собівартості продукції птахівництва

Собівартість продукції птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюється собівартість добового молодняку.

За всіма технологічними групами молодняку птиці у першу чергу визначається фактична собівартість приросту, а потім - собівартість живої маси птиці. Пояснюється це тим, що собівартість приросту є складовою частиною собівартості живої маси. При обчисленні собівартості живої маси калькуляційні розрахунки повинні проводитися послідовно, починаючи з молодших технологічних груп птиці.

Собівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання групи птиці на кількість відповідної продукції.

За промисловим і батьківським стадом курей та дорослої птиці калькулюється собівартість 1 тис. шт. яєць. Для цього із загальної суми витрат на утримання дорослого стада птиці виключають собівартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця). Сума, що залишилася, і складає собівартість яєць.

Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за реалізаційними цінами.

За молодняком усіх видів птиці обчислюється собівартість живої маси. Для визначення собівартості 1 ц. приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняку, за винятком вартості побічної продукції, поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц. живої маси молодняку птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц. живої маси молодняку великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового молодняку птиці.

Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають так:

Н = С:Т х К х Д,

Де Н - сума незавершеного виробництва;

С - планова собівартість однієї голови добового молодняку птиці;

Т - тривалість інкубації в днях;

К - кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року;

Д - фактичний період інкубації закладених яєць в днях.

Розглянемо методику розрахунку незавершеного виробництва на прикладі інкубації яєць в СВК „Вільнянськ”. В інкубатор 26 грудня закладено 40000 штук курячих яєць. Тривалість інкубації 21 день. Планова собівартість курчат в добовому віці 0,28 грн. Фактична тривалість інкубації в грудні була 5 днів (31 - 26 = 5). За таких умов собівартість незавершеного виробництва (0,28/21*40000*5 = 2667) - 2667 грн.

Сума витрат, що відноситься на одержану продукцію, дорівнює сумі незавершеного виробництва на початок року плюс витрати за рік мінус вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму на кількість голів, визначають собівартість голови добового молодняку птиці.

Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації у днях. У процесі інкубації поряд з основною продукцією (добовим молодняком) одержують побічну продукцію: незапліднені яйця (визначаються після першого міражу); яйця, вилучені з інкубатора після другого міражу і використані на годівлю птиці; м'ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам; інша побічна продукція (шкарлупа, задохлики). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Структура собівартості - це калькуляція собівартості.

Розглянемо калькуляцію собівартості на прикладі таблиць 1.3.1 та 1.3.2.

Таблиця 1.3.1- Калькуляція собівартості добових курчат.

Показники	Кількість, голів	Сума, грн..
Незавершене виробництво на початок року	5000	1850
Закладено яйця в інкубатор у звітному році	350000	50085
Добові пташенята за плановою собівартістю, голів	312000	193440
Витрати по цеху інкубації за звітний рік	-	135473
Вартість побічної продукції	-	3200
Незавершене виробництво на кінець року	10000	3248
Фактична собівартість добових курчат	-	180960
Фактична собівартість одного добового курчати	-	0,58

При одночасній інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості добових курчат проводиться таким чином. Кількість і вартість яєць, закладених на інкубацію, є прямими витратами, тому їх необхідно прямо відносити на собівартість молодняку кожного виду птиці. Всі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче - 1,0; качине - 2,5; гусяче - 5,0.

Таблиця 1.3.2 - Калькуляція собівартості добового молодняку курей і качок.

Показники	Кури	Качки	Разом
Закладено яєць протягом року на інкубацію, шт..	410000	15000	-
Коефіцієнт переведення яєць в умовні яйця	1,0	2,5	-
Кількість умовних яєць, шт..	410000	37500	447500
Фактична собівартість яєць, грн..	58671	4950	63621
Розподіляємо витрати по цеху інкубації, грн..	155800	14250	170050
Оприбуткований добовий молодняк, голів.	384000	13500	-
Загальна сума витрат, грн..	214471	19200	233671
Вартість побічної продукції, грн..	4200	925	5125
Фактична собівартість добового молодняку, грн..	210271	18275	228546
Фактична собівартість однієї голови добового молодняку, грн..	0,55	1,35	-

Таблиця 1.3.3. - Динаміка собівартості продукції птахівництва.

№	Види продукції	Роки	Звітний рік у % до:
		2001 р.	2002 р.	2003 р.
		Собівартість 1 ц., в грн.	Всього витрат, тис. грн.	Собівартість 1 ц., в грн.	Всього витрат, тис. грн.	Собівартість 1 ц., в грн.	Всього витрат, тис. грн.	2002 р.	2003 р.
1	Яйця, тис.шт.	90,11	270	98,78	346	131,9	1517	133,5	146,4
2	Приріст курей	6,88	1058	5,91	951	19,28	700	326	280
3	Приріст качок	7,03	485	4,96	581	5,46	303	110	77,6
4	Разом	104	1813	109,6	1878	156,6	2520	-	-

Аналізуючи дані таблиці 1.3.3 можна сказати, що у 2003 році собівартість яєць (тис. шт.) порівняно з 2001 р. та 2002 р. збільшилася відповідно на 46,4% (або на 33,12 грн.). Приріст курей: собівартість у 2003 р. також збільшилася порівняно з попередніми роками на 180%, а це майже у 2 рази.

А от приріст качок у 2003 р. порівняно з 2002 р. зменшилася на 22,4%.

Взагалі по господарству собівартість з роками збільшувалася у 2003 р. порівняно з 2001 р. на 47%. Це відбулося за рахунок того, що працівникам підвищили заробітну плату, також підвищилася ціна на корми для курей і качок.

2.4 Контроль витрат

Контроль економічної ефективності діяльності підприємства за даними обліку виробничих витрат повинен здійснюватися шляхом:

- співставлення фактичних витрат і собівартості в різних звітних періодах;

- співставлення фактичних витрат (загальних і прямих) одного періоду по різних місцях їх виникнення на підприємстві.

Контроль за формуванням собівартості продукції був завжди складною проблемою. Витрати підприємства з метою аналізу і контролю можна поділити на три великі групи.

Перша група - це прямі виробничі витрати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати; їх прямо включають у собівартість продукції на підставі документів, що підтверджують їх здійснення.

До другої групи відносяться непрямі виробничі витрати, що включаються у собівартість продукції за допомогою спеціальних методів розподілу. До цих витрат відносяться загальновиробничі витрати.

Третя група витрат - це витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, але не включаються в собівартість продукції. До таких витрат відносяться адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші операційні витрати.

В умовах постійного розвитку ринку, правильність віднесення витрат на окремі види продукції повинна бути в центрі уваги бухгалтера, оскільки ця сторона фінансово-господарської діяльності є об'єктом аналізу при формуванні ціни. Основним документом, що регламентує облік і калькулювання витрат, є „Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарському виробництві” № 59 від 05.07.2000 р., на основі якого розробляються галузеві інструкції з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому на кожному підприємстві є свої особливості в організації виробництва, які необхідно враховувати при організації обліку. З огляду на характер виробничого процесу на підприємстві, незавершеним виробництвом є інкубація яєць, облік яких утруднений. Приймаючи до уваги також тривалість операційного циклу, незавершене виробництво, виробляється по сумі прямих витрат (залишок по рахунку 23 „Виробництво”).

Вивчення обліку витрат на СВК „Вільнянськ” виявило, що з метою спрощення обліку на підприємстві не застосовується розподіл загальновиробничих витрат на постійні і змінні. Внутрішньогосподарським положенням встановлено, що для планування й обліку всі загальновиробничі витрати вважаються постійними.

СВК „Вільнянськ” сплачує комунальний податок.

В ході виборчої аудиторської перевірки встановлено слідуючі, моменти: порушень не виявлено, господарські операції в облікових регістрах відображені своєчасно, формування даних в аналітичному обліку здійснюється згідно первинних документів. В бухгалтерському обліку нарахування податків відображається:

На момент перевірки командировочні витрати, які відносяться на загальновиробничі витрати встановлено:

- в журналах реєстрації командировочних посвідчень листи пронумеровані та прошнуровані;

- суми командированих витрат відображаються по кредиту балансового рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами” з субрахунком 372 „Розрахунки з підзвітними особами” в журналі-ордері № 3. Доповнення до журналу-ордеру № 3 доповнює розділення підзвітних сум по кореспондованим рахункам.

В ході аудиторської перевірки встановлено:

1. Бувають випадки порушення хронології оформлення командировочних посвідчень. В книзі реєстрації не вказана дата видачі бланку командировочного посвідчення.

2. Також до авансових звітів додаються платіжні документи, дата яких не співпадає датам командировочних посвідчень та авансових звітів.

3. Встановлені випадки, коли до авансових звітів прикладаються заяви підзвітних осіб з проханням утримати недостатню суму із заробітної плати, також відсутній підпис керівника.

Інвентаризація проводиться шляхом фактичного заміру, зважування та рахування цінностей. Після перевірки складаються інвентаризаційні відомості та здаються в бухгалтерію підприємства.

В цехах основного виробництва організовано оперативний облік руху поголів'я птиці, складається баланс руху поголів'я по кожному цеху за місяць. В бухгалтерському обліку незавершене виробництво відображаються як дебетове сальдо по балансовому рахунку 23 „Виробництво”.

В фінансовій звітності сальдо балансового рахунку 23 „Виробництво” відображається в рядку 120 форми № 1 „Баланс”.

До вибіркової перевірки представлені первинні документи:

- інвентаризаційні відомості;

- відомості аналітичного обліку по балансовому рахунку 23 „Виробництво” , порушень не виявлено.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, отриманих в результаті обробки первинної документації. Згідно цих даних зведеного обліку витрат на виробництво складається калькуляція фактичної виробничої собівартості продукції.

Фактична виробнича собівартість готової продукції на підприємстві визначається розрахунковим шляхом, тобто ділення витрат на утримання відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість відповідної продукції. В бухгалтерському обліку фактична собівартість товарної продукції відображається проводкою:

Дебет 26 „Готова продукція” Кредит 23 „Виробництво”

За перевіркою зведеного обліку витрат на виробництві порушень не виявлено, бухгалтерські реєстри оформлюються своєчасно.

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ЗАТРАТ

3.1 Вдосконалення контролю витрат продукції птахівництва

Найважливішою функцією контролю є ліквідація недоліків у діяльності підприємств та Ії профілактика, сприяння підвищенню ефективності господарювання.

Порушення функцій бухгалтерського обліку у господарському механізмі всіх ланок пов'язані з незадовільною організацією бухгалтерського обліку та недодержанням його методології.

Рекомендації по поліпшенню обліку:

- дотримання методологій і нормативів;

- правильна організація бухгалтерського обліку;

- своєчасно виявити помилки та виправити їх;

- покращити автоматизацію в господарстві;

- уникати частих змін нормативних документів, великої завантаженості облікових працівників;

- встановити оптимальну чисельність облікового апарату;

- постійно підвищувати кваліфікацію спеціалістів та працівників облікового апарату та своєчасно ознайомлювати їх з новими положеннями обліку;

- посилити відповідальність за правильність та повноту відображення даних в документах обліку;

- використання досвіду обліку інших господарств, зарубіжного досвіду.

Заключним етапом організації оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції являється складання проекту організації обліку виробництва і оперативного економічного контролю.

Крім того для модернізації контролю за формуванням собівартості продукції в СВК „Вільнянськ” ми пропонуємо впровадити в практику нормативний метод обліку затрат.

Таблиця 3.1.1 - Макет проекту організації обліку виробництва і оперативного контролю за формуванням собівартості продукції в СВК „Вільнянськ”.

№ п/п.	Складова частина проекту	Зміст складової частини проекту
1	Аналітичний облік виробництва	Організація аналітичного обліку основного виробництва і виробництва ремонтної майстерні
2	План облікових робіт по обліку виробництва	Складання посадових інструкцій для робітників відділу виробництва центральної бухгалтерії господарства і розробка індивідуальних графіків роботи співробітників виробничого відділу
3	Оперативний економічний контроль за формуванням собівартості продукції	Реєстрація відхилень від норм використання у виробництві праці, засобів і предметів праці. Використання даних про відхилення від норм, накопичених реєстрацією, для аналізу роботи структурних підрозділів
Дата		Головний бухгалтер (підпис)

При організації нормативного метода кожному виробничому підрозділу підприємства на поточний місяць дається планове завдання по виробництву продукції, виконанню робіт. По дійсним в поточному місяці нормам затрат оборотних засобів, оплати труда і інших затрат виробництво продукції вираховують у вартісному вираженні за обліковими цінами.

На основі складеного плану виробництва продукції розраховують її нормативну собівартість. При її розрахунку нормують не тільки прямі, але і розподільчі і непрямі затрати (наприклад, амортизацію, поточний ремонт, загальногосподарські та загальновиробничі затрати).

Основними перевагами нормативного методу обліку затрат в птахівництві являються:

- фактичні затрати виробництва по кожній статті розраховують як суму або різницю між нормативною величиною та сумою відхилень від певних норм;

- фактичні затрати в журналі - ордері по обліку основного виробництва відображені загальною сумою, а наявність показників нормативної калькуляції дає змогу виявити відхилення від норми, а фактори подорожчання або здешевлення продукції виявляють уже в обліковому реєстрі;

- роздільне ведення обліку витрат підсилює аналітичні якості реєстрів бухгалтерського обліку, робить облік більш ефективним в оперативному керівництві господарством;

- фактичні затрати, передбачені нормативною калькуляцією і відхилення від встановлених норм в використаних реєстрах відображають роздільно наростаючим підсумком с начала року.

Перед СВК „Вільнянськ” постали деякі важливі проблеми. Це і велика конкуренція на ринках збуту, зростання собівартості продукції, направлення селекційної роботи, покращення раціону годівлі, зменшення витрат на утримання, повернення кредиту. Але господарство може покращити своє становище і зменшити собівартість продукції за рахунок гарного врожаю сільськогосподарських культур, підвищення збереженості поголів'я, енергозбереження і дотримання режиму годівлі виробничого скота.

3.2 Вдосконалення обліку витрат продукції птахівництва

Удосконаленням обліку витрат є розробка принципів управління витратами та шляхів їх зниження.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до:

- недопущення понаднормових витрат;

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами по всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат тощо.

Зниження витрат виробництва досягають після:

- використання технологічного обладнання;

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів;

- розробки оптимальної стратегії розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат.

Кожний напрям зниження витрат виробництва передбачає ряд заходів, які в сукупності складають конкретні плани.

В СВК „Вільнянськ” є резерви для збільшення виходу продукції птахівництва, це підвищення продуктивності птиці. Підвищення продуктивності птиці відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка в свою чергу є важливою умовою зниження собівартості продукції.

Важливим резервом підвищення продуктивності і ефективності продукції птахівництва є годівля птиці повноцінними комбікормами з додаванням вітамінних добавок типу „Префікс”, „Аматор”, що виготовлені відповідно до вікових груп і напряму використання поголів'я. Застосування сухого типу годівлі повноцінними комбікормами є важливою умовою зменшення витрат корму на одиницю продукції і основою впровадження індустріальної технології. Господарству необхідно збільшити рівень товарності продукції птахівництва. Для цього необхідно створити маркетингову службу, яка б займалася пошуком каналів реалізації продукції, створила б торгову марку продукції тощо.

Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп'ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Комп'ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.

Однак, існує проблема, пов'язана з вибором програмного забезпечення, яке б найбільш повно розкривало інформацію, сформовану за даними бухгалтерського обліку. Більшість існуючих бухгалтерських програм, які автоматизують облік, - це лише електронні таблиці, які самостійно виконують тільки рознесення проводок в регістри обліку. Крім того, як правило, бухгалтерська програма розробляється або програмістом, знайомим з усіма тонкощами системного програмування.

При комп'ютеризації обліку постають запитання: що автоматизовану систему обліку підприємство впроваджує не просто програмний продукт, але й часто несподівано для себе, нові методики управління підприємством. Якщо врахувати, що контроль змісту управлінського обліку здійснюється лише керівництвом підприємств, то за відсутності стандартів управлінського обліку в програмному забезпеченні може бути значна кількість варіантів трактування вимог керівництва.

Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.

За умови автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп'ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнута компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.

Існує думка, що застосування автоматизованої системи дозволяє ефективно вирішити проблему оперативності аналітичного обліку, так як ефективність бухгалтерського обліку та управління завдяки цьому повинна автоматично зрости.

Завдяки комп'ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюються в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.

Вважається, що впровадження КСБО на підприємстві призведе до поступової відмови від аналітичного обліку та його зміни обліком більш елементарних первинних об'єктів. Будь - яка ознака групування в рамках одного синтетичного рахунку стає основою системи аналітичних рахунків, і таких систем може бути безліч залежно від потреб управління.

Управлінський облік може бути організований по - різному:

- Без спеціального відображення операцій управлінського обліку на рахунках бухгалтерського обліку із застосуванням подвійного запису (тобто без ведення синтетичного обліку);

- З окремим відображенням операцій управлінського обліку на рахунках синтетичного обліку (в тому числі з застосуванням різних варіантів кореспонденції рахунків);

Звичайно, найпростіший варіант полягає в тому, щоб відображати операції управлінського обліку в загальний системі записів синтетичного бухгалтерського обліку без виділення окремої кореспонденції рахунків для цих операцій.

Комп'ютеризація обліку призводить до створення на підприємстві автоматизованих робочих місць (АРМ). АРМ бухгалтера призначене для автоматизованого виконання операцій на конкретній стадії облікового аналітичного процесів. Ця система є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, обробки фактичних даних і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень.

АРМ бухгалтера за їх місцем у системі обліку підприємства можна поділити на такі рівні: АРМ у підрозділах підприємства (первинний облік); АРМ у бухгалтерії (ділянки обліку); АРМ головного бухгалтера (зведений облік); АРМ управлінців (функції обробки і аналізу даних без права зміни бухгалтерської інформації).

При широкому використанні комп'ютерної техніки постає питання про раціональне використання каналів зв'язку. В зв'язку з цим виникла необхідність в обмеженні інформації, тобто тієї її частини, яка отримала назву надлишкової, так як вона може призвести до прийняття помилкових управлінських рішень. Отже для управління необхідна тільки та інформація, на підставі якої приймаються рішення. Якщо управлінець має таку інформацію, то процес прийняття стає ефективним.

Для характеристики облікової інформації потрібно застосовувати поняття „кількість” і „якість”. При отриманні інформації її споживачі переслідують різні цілі, тому змінюється кількість і цінність інформації, що відповідає завданням організації фінансового і управлінського обліку. Отже ступінь релевантності інформації, яка використовується для прийняття рішень залежить від цілей окремої людини, тобто значна частина інформації, створена системою, використовується для декількох управлінських рішень і декількома особами, які приймають рішення.

Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві і тими хто її використовує, вона повинна відповідати наступним вимогам:

- достовірність - інформація повністю відображає господарські процеси на підприємстві і легко перевіряється

- значимість - інформація має бути корисною, ґрунтуватися на зворотному зв'язку і надходити до користувача в потрібний час. Зворотній зв'язок передбачає знання того, наскільки правильними виявились попередні очікування. Необхідно враховувати, що вигоди, отримані від користування облікової інформації, повинні перевищувати витрати на її утримання

- порівнянність і постійність - неможливо протягом звітного періоду використовувати різні методи бухгалтерського обліку, інакше втрачається можливість порівняння даних

- суттєвість - не потрібно втрачати час на облік незначних факторів, тобто якщо зусилля щодо обліку рівні з вартістю засобів, що обліковуються, облік необхідно спростити. Кожне підприємство вибирає свій рівень суттєвості обліку

- консервативність - необхідно вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто необхідно враховувати можливу відсутність прибутку і можливі збитки. Це забезпечить обережність щодо оцінки активів, майна у визначенні величини прибутку

- повнота - інформація повинна містити максимум даних, необхідних користувачу.

Заключним етапом функціонування облікової інформації системи є комунікація (процес передачі і отримання) інформації особам, які приймають рішення. Таким чином, передача інформації особам , які приймають рішення, є також однією з функцій бухгалтерського обліку.

Отже, комп'ютеризація обліку на підприємстві надає ряд преваг для управлінського обліку серед яких:

1. оперативне ведення інформації, її обробка і формування вихідної інформації;

2. безпосереднє забезпечення контролю інформації;

3. збільшення швидкості обміну інформацією між управлінськими органами і керованими об'єктами;

4. скорочення ручної праці, пов'язаної з розрахунками аналітичних показників і заповненням форм внутрішньої бухгалтерської звітності;

зменшення витрат часу на підготовку інформації;

5. значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності..

4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Заходи щодо забезпечення безпеки та охорони праці у

птахівництві.

Безпека процесів, пов'язаних з виробництвом продукції птахівництва, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з вимог безпеки до технологічних процесів, правилам охорони праці у сільськогосподарському виробництві.

У виробництві продукції птахівництва на працюючих можуть діяти небезпечні й шкідливі виробничі фактори такі як:

- біологічна небезпека (мікроорганізми, бактерії, віруси, гриби; і макроорганізми: тварини рослини, люди й продукти їхньої життєдіяльності, а також культури кліток і тканин);

- спільні хвороби для людей і тварин: туберкульоз, чума, аскаредіоз, сальмонельоз.

На підприємствах із виробництва продукції птахівництва повинні бути передбачені заходи щодо захисту працюючих від дії цих факторів.

Мікроклімат виробничого середовища не повинен чинити несприятливого впливу на працівників. У виробничих приміщеннях, де неможливо встановити допустимі нормативні показники мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, повинен бути забезпечений колективний або індивідуальний захист працівників. В інших виробничих та підсобних приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ГОСТ 12.1.005 - 88

Рівень шуму на робочому місці повинен бути не більше 80 дБА відповідно до ГОСТ 12.1.003 - 83.

У разі відсутності технічної можливості зниження шуму на робочих місцях до гранично допустимих величин працівники допускаються до роботи лише при наявності засобів індивідуального захисту.

Біологічна безпека повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників із кормовими сумішами, екскрементами тварин і відходами виробництва, ефективною роботою вентиляції, систематичним проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, встановленням бактерицидних ламп та ін.

Температура поверхонь, що оточують постійне робоче місце, не повинна перевищувати 35єС.

Небезпечні місця та зони у цехах необхідно позначати попереджувальними знаками згідно з ГОСТ 12. 4. 026 - 76. Знаки безпеки повинні бути розміщені на видному місці.

Сигнальні пристрої, які попереджують про небезпеку, розміщують таким чином, щоб сигнали були помітними або добре прослуховуватись під час виконання виробничого процесу.

При проектуванні, організації і впровадженні виробничих процесів у птахівництві необхідно виконувати такі вимоги:

- утримання тварин;

- зменшення часу безпосереднього контакту працівників з птицею за рахунок заміни ручної праці на механізовану та автоматизовану;

- виключення шкідливої дії на працівників продуктів життєдіяльності птиці, а також матеріалів, які мають шкідливі властивості;

- використання засобів колективного та індивідуального захисту;

- заміни виробничих процесів і операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні, а вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій та рівнів;