Виробничі запаси - облік та аналіз

Окремі показники дають змогу погодити вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру показника.
Питому матеріаломісткість конкретних видів продукції можна визначити як у вартісному, так в умовно-натуральному та натуральному виразі. Натуральний розрахунок можна проводити на виробництвах, де використовують відносно однакові види сировини і матеріалів. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначають як співвідношення вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги лише зміну фізичних обсягів випуску продукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом НТР підвищується суспільна корисність кожного виду вироблюваної продукції, зростають її споживчі властивості (підвищення потужності, продуктивності, надійності та довговічності). У цьому випадку затрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному виразі можуть зростати, тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і затрат матеріалів та праці на його виробництво.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнювальних показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу (Додаток Х)

Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні затрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначають шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду.

При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних затрат вплинув на її зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості відповідно до елементів затрат: сировини, основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливних і енергетичних затрат. Методика розрахунку і аналізу цих показників така, як і методика аналізу загальної матеріаломісткості.

Результати зміни матеріаломісткості товарного випуску продукції потрібно підтверджувати аналізом питомої матеріаломісткості окремих виробів на основі калькуляції їх собівартості.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що залежать і не залежать від діяльності підприємств.

Внутрішні чинники розглядають з двох позицій: ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (вдосконалення технології виробництва, вироблення товарів з легких і дешевих матеріалів), і ті, що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, купованих виробів та відходів.

До зовнішніх чинників належать: зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію; невиконання постачальниками зобов'язань щодо термінів, розмірів і номенклатури поставок, а також якості сировини, яку поставляють і витрачають.

Чинники, що впливають на відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичної вартості витрачених матеріалів нормативній. Ця невідповідність виникає через такі причини:

* неповне здійснення заходів щодо економії матеріалів;

* заміна одного матеріалу іншим;

* нераціональний розподіл матеріалів, їх невимірність;

* відхилення у технології виготовлення виробів, що спричиняє додаткові відходи;

* допущений брак і т. ін.

Всі ці причини, зрештою, можна поділити на: чинники норм, цін і виробничих втрат.

Чинник норм об'єднує причини, пов'язані з упровадженням досконаліших конструкцій; економічної технології застосування замінників, механізації та автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації робочих місць і т. ін.

Відхилення фактичних витрат від норм вираховують на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють за всім випуском продукції. Вплив зміни чинника норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і минулорічними витратами на минулорічну ціну (Додаток Ц).

На відхилення фактичної вартості від розрахункової матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергії впливають:

- зміна цін на товарно-сировинній біржі;

- зміна величини транспортних витрат;

- заміна одного матеріалу і палива іншими.

Для розрахунку чинника цін необхідно визначити різницю між фактичною і минулорічною цінами і помножити її на фактичну кількість спожитого матеріалу.

Значним чинником впливу на матеріаломісткість товарного випуску є виробничі втрати і відходи. У легкій промисловості вони становлять понад 20 відсотків всієї продукції. Повна частина відходів та втрат при сучасній техніці є неминучою, і її закладають у норму.

Для розрахунку впливу наднормативних відходів і втрат через брак на матеріаломісткість продукції використовують дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і відходи за ціною вихідної сировини.

Вплив наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції становить:

?Мт=?С /Vт/

де ?Мт -- зміна матеріаломісткості товарної продукції; ?С -- збільшення матеріальних затрат за рахунок наднормативних зворотних відходів; Vт1 - фактичний обсяг товарної продукції.

DС = DВВІДС - DВвід,

де DВВІД -- наднормативні відходи за ціною можливого використання;

DВВІДС -- наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.

Важливо у процесі аналізу не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізувати причини, що призвели до додаткових відходів.

3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничих запасів

підприємства.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво i-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно - натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.

47199,7

Кп2005= 9 (оборотів)

3125,0

29330,4

Кп2004= 7 (оборотів)

4076,4

Рівень оборотності виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.

360

Тп= 2005 = 40 (днів)

9

360

Тп2004= = 51 (днів)

7

Скорочення терміну оборотності в 2005 році на 11 днів (51-40) є позитивним.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником і визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Аналіз матеріаломісткості проводиться у наступному порядку:

- визначається загальна оцінка матеріаломісткості продукції;

- аналізується зміна матеріаломісткості за окремими елементами витрат;

- визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції;

- визначається вплив факторів на матеріаломісткість .

Аналіз матеріаломісткості продукції дає можливість пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції та сприяє зниженню собівартості.

Аналіз матеріаломісткості проводиться за структурно-логічною, адактивною, краткою або мультиплікаційною факторними моделями.

Структурно-логічна факторна модель матеріальних витрат відображає зміну матеріаломісткості залежно від зміни загальної матеріаломісткості продукції, на які, у свою чергу, впливають фактори другого і третього рівнів. Структурно-логічна модель матеріальних витрат наведена в додатку С.

Таким чином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової продукції у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.

Структурно-логічна факторна модель дає лише загальну картину факторів впливу на матеріаломісткість, приклад їх визначення по методу ланцюгових підставок наведено в додатку Т.

Іншим узагальнюючим показником, є ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цей показник можна визначити за формулою:

Квм=Мф/Мпм,

де Квм - коефіцієнт використання матеріалів;

Мф - сума фактичних матеріальних витрат, тис.грн;

Мпм - сума матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного випуску продукції.

Отже, на основі даних в додатку Т можна визначити коефіцієнт використання матеріалів (Додаток У).

Висновки та пропозиції:

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції. Виробничі запаси посідають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів, оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж - товаром.

Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках. . Саме в цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження.

В першому розділі було визначено економічну сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства, а також методи

оцінки виробничих запасів (ФІФО, ЛІФО, середньозваженої собівартості,

ідентифікованої собівартості, ціни продажу, нормативних затрат). Проведено аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу запасів.

В другому розділі проведено аналіз обліку надходження виробничих запасів і розрахунків з постачальниками.

Існують різні шляхи надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:

купівля у постачальника;

в результаті обміну на подібні та неподібні запаси

безоплатне отримання;

як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства;

виготовлення власними силами.

Визначено шляхи витрачання запасів та відображення їх в обліку

Списання виробничих запасів з балансу може відбуватися внаслідок:

відпуску у виробництво;

реалізації;

* списання в результаті невідповідності критеріям активу;

списання у зв'язку із псуванням, розкраданням;

списання внаслідок надзвичайних подій;

* списання внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства;

* обміну на інші активи.

Для ведення складського обліку виробничих запасів використовуються затверджені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" такі типові форми первинного обліку запасів:

М-1 „Журнал обліку вантажів, що надійшли";

М-2а „Акт списання бланків довіреностей";

М-4 „Прибутковий ордер";

М-7 „Акт про приймання матеріалів";

М-8 „Лімітно-забірна картка";

М-9 „Лімітно-забірна картка";

М-10 „Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів";

М-11 „Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів";

предметів М-12 „Картка складського обліку матеріалів";

М-13 „Реєстр приймання-здавання документів";

М-14 „Відомість обліку залишків матеріалів на складі";

М-15 „Акт про приймання устаткування";

М-15а „Акт приймання-передачі устаткування до монтажу";

М-16 „Матеріальний ярлик";

М-17 „Акт про виявлені дефекти устаткування";

М-18 „Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу";

М-19 „Матеріальний звіт";

М-21 „Інвентаризаційний опис";

М-23 „Акт про витрату давальницьких матеріалів";

М-26 „Картка обліку устаткування для встановлення";

М-28 „Лімітно-забірна картка";

М-28а „Лімітно-забірна картка".

У процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках

підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу

Дуже часто зустрічаються випадки, коли запаси частково втрачають свою вартість. У такому разі з метою правдивого відображення інформації слід зробити їх переоцінку

Розглянуто в другому розділі також особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на одноіменному рахунку 22. .

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Також було розглянуто порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

В третьому розділі було досліджено методику економічного аналізу використання виробничих запасів підприємства, а саме: система показників, інформаційна база та методи економічного аналізу виробничих запасів підприємства, методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами , методика аналізу ефективності використання виробничих запасів підприємства.

Аналіз використання матеріальних ресурсів проводиться за наступними етапами: 1 етап. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах. Такий етап передбачає: оцінку ритмічності поставок; визначення обсягів та асортименту партій, що постачаються; аналіз якості отриманих від постачальників матеріальних ресурсів; оцінку кількісних та вартісних втрат продукції в результаті. 2 етап. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів. Цей етап включає оцінку таких показників, як: матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів, питома матеріаломісткість, питома параметрична матеріаломісткість, конструктивна питома матеріаломісткість. 3 етап. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат. Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. В свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираження може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартості матеріалів. В результаті на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори: структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості); рівень матеріальних витрат на окремі вироби, або питома матеріаломісткість; ціни та матеріали; відпускні ціни на продукцію. При надлишковому запасі потрібно більш високі питомі (віднесені до одиниці часу) капітальні вкладення. З іншого боку, при недостатньому запасі питомі капітальні вкладення знижуються, але частота розміщення замовлень і ризик дефіциту зростає. Для кожного з зазначених крайніх випадків характерні значні економічні втрати. Таким чином, рішення щодо розміру замовлення і моменту його розміщення можуть ґрунтуватися на мінімізації відповідної функції загальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надлишкового запасу і дефіциту

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням. Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Важливою передумовою організації внутрішньогосподарського обліку є організація автоматизованих робочих місць з обліку й аналізу виробничих запасів. Для ефективного управління необхідна раціональна організація обліку та аналізу. Для забезпечення швидкого та правильного відображення в обліку господарських операцій підприємству необхідно затвердити порядок обробки інформації, тобто скласти графік документообігу. Усі первинні документи потрібно складати у відповідності до законодавчих вимог. Організація обліку на підприємствах здійснюється за ручною та частково автоматизованою журнально-ордерною формою. Підприємству необхідно проводити інвентаризацію, та призначати матеріально-відповідальних осіб.. Враховуючи думки різних авторів можна стверджувати, що виробничі запаси відіграють особливу роль в не лише як матеріальна основа діяльності, їхнє раціональне і економічне використання - одна з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР. зі змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 р. № 996-ХIУ\\ Юрист плюс 2004.

3. Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зничення (псування) матеріальних цінностей” від 22.11.99р. № 116.

5. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” №193 від 21.06.96р.

6. Наказ Мінфіну України “Про кориспонденцію рахунків” від 28.03.2001р. №143.

7. Наказ № 281 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування" затверджене Міністерством фінансів України від 30.11.99.

8. Наказ Міністерства фінансів і Міністерства економіки України “Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації проду¬кції, що залежа¬лась із групи то¬варів широкого споживання, продукції вироб¬ничо-технічного призначення і зайвих ТМЦ" від 5.12.1999 №149/300

9.Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" від 22 травня 1996 р. № 145/

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 №87.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів". Наказ Міністерства фінансів України 3 1.03.99 №87.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал". Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 №87.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових результатах». Наказ Міністерства фінансів України 28.05.99 №1 37.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Наказ Міністерства фінансів України 20.10.99 №246.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебітори". Наказ Міністерства фінансів України 08.10.99 №237.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання". Наказ Міністерства фінансів України 23.1 1.99 № 231.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доход". Наказ Міністерства фінансів України 29.1 1.99 №230.

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 №318.

20.Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні Засоби". Затверджено Наказом Міністерства Фінансів України №92 від 27.04.2000р

21. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 затверджене наказом Міністерства фінансів України 30.11.99. №291

22. Інструкція “Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р. із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. № 115.

23. Інструкція “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р.

24. “Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей” затверджений наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р.

25. Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р.

26. А.К. Шипшин "Облік, аналіз, аудит на підприємстві" М: "Фінанси і статистика". 1996г.

27. Бакун Ю. “Механізм формування первинної вартості товарів” \\ Все про бухгалтерський облік №52, 2003 рік

28. Білуха М.Т. Курс аудиту // К: 2000. 600 с.

29. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансований облік // Житомир. 2001р., 608 с.

30. Бандурка О.М., Червяков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз.- Харків, 1999.

31. Бутинець Ф.Ф.,Давидюк Т.В.,Малюга Н.М.,Чижевська Л.В.Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 2-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута” 2002. - 480с.

32. Бухгалтерський фінансовий облік : Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів /За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 6-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута” 2005. - 756с.

33. Вовчак О.Д.,Власюк Н.І.,Сорока Р.С.Фінансовий аналіз: Навч.метод. посіб. - Львів: Львів. комерц. акад.,2002. - 96 с.

34. Дерев'янко С. Проблема оцінки матеріальних цінностей в сучасних умовах // Агрокомпас №11 2003 року.

35. Девачук Л.П.,Ермолаєва В.І.,Квач Я.П.,Рудницька О.В. Технічні основи та практика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. - Х.: ТОВ”Одісей”,2001.-496с.

36. Должанський М.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник.- Л.:Львівський банківський інститут НБУ,2003. - 494с.

37. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця - Житомир: ПП “Рута” 2003. - 680с.

38. Економічний аналіз /За ред. М.Г.Чумаченка. -К.:КНЕУ,2001.

39. Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ “Неглава” 1999. - 204с.

40. Житна Ч.П. Несреба А.М. Економічний аналіз господарчої діяльності підприємств. Навч. посібник, пер. з рос. - Київ, Вища школа, 1992, - с. 210.

41. Знайко Ю “Як списати непотрібні матеріали” \\ Все про бухгалтерський облік №31, 2001 рік

42. И.Герасим П.М. Кізима А.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. Тернопіль: Астон 2000 рік.

43. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности М.: Финансы и статистика, 1996.- 432с.

44. Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік . Навчальний посібник. - Київ: Вид-во “Центр навчальної літератури”, 2004. - 528с. (с.109-165).

45. Мельничук Г.М. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник. -К.: Выща школа, 1990, -с. 318.

46. «Основи економічного аналізу», навчальний посібник, В.М. Мельничук, видавництво «Кондор», Київ, 2003 рік, 128 с.

47. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. -К.: "Лібра",2000-445с38. Ткаченко Н.М Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності - К.: "А.С.К.". 1998 - 776 с.Баканов М.И., Шеремет

48. Павлюк І.Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №6. - с. 40-41.

49. Пархоменко В.Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності / Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №1. - с. 32-34.

50. Сопко В.В Бухгалтерський облік . Навч. посібник. - 3-те вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 578с.

51. Тетянич Л. Зміни у П(С)БО / Головбух. - 2006. - №4. - с.7.

52.Хомяк Р.Л., Лемішовський В.І "Бухгалтерський облік в Україні". Навч. посібник.- Львів "Інтелект - Захід." - 2005 р.- 172 с.

53. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа. - Львов: Выща школа, 1988. - С. 138.

54. "Управління виробничими запасами на підприємстві" Кандидат економічних наук 08.06.01.1.О.Бондаренко, НАН України, ін-т Економіки Промисловості- Донецьк 2003- 19 с.

55. "Облік і аналіз використання виробничих запасів" ( на прикладі підприємств машинобудування Полтавської області): автореферат, кандидат економічних наук 08.06.04 А.М.Поплюйко, Київ, Національний Економічний Університет, 2003-17 с- укр.

56. "Облік та аналіз використання виробничих запасів: сучасний стан і перспективи розвитку" (на прикладі підприємств скляної промисловості України) автореферат, кандидат економічних наук 08.05.04; О.М.Кундеус; ТДЕУ, Тернопіль-2002 рік-13 с- укр..

57.«Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованого законодавства, Видавництво «Бліц - Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр..

58. «Інвентаризація у бюджетників», тематичний випуск - інформаційно - аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» №88 (855), видавничий будинок «Фактор», Київ, 03.11.2005, 48 с., укр.

59. «Облік типових операцій (придбання запасів)», тематичний випуск, інформаційно - аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» № 88 (959), видавничий будинок «Фактор», Київ, 02.11.2006, 48 с.

60. «Операції з тарою», тематичний випуск, інформаційно - аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» № 38 (909), видавничий будинок «Фактор», Київ, 11.05.2006, 48 с.

61. «Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск, газета «Все про бухгалтерсий облік» № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ, 01.08.2006, 95 с.

62. www.rada.kiev.ua Верховна Рада України

63. www.dtkt.com.ua Український бухгалтерський тижневик “Дебет Кредит”.