Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ "Дніпровський меткомбінат")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина. аналіз теоретичних аспектів обліку та аудиту виробничих запасів на підприємстві

1.1 Економічна сутність та класифікація виробничих запасів підприємства

1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів

1.3 Завдання і передумови раціональної організації обліку та аудиту виробничих запасів

2. Облікова частина. організація бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський Меткомбінат»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства

2.3 Організація первинного обліку надходження та вибуття виробничих запасів на підприємстві

2.4 Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на підприємстві

2.5 Методика аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

3. Комп'ютерна частина. Автоматизація облікових робіт на підприємстві

3.1 Інформатизація як фактор удосконалення управління

3.2 Рівень інформаційного забезпечення на підприємстві

3.3 Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

4. Стан охорони праці в україні та на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

4.1 Законодавча та нормативна база охорона праці в Україні

4.2 Аналіз умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

4.3 Заходи щодо оптимізації умов праці на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1], який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, основану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технологію збору і обробки даних. Методологічні аспекти відіграють вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому їх розвиток в умовах ринку є об'єктивною необхідністю. Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і перехід до ринкових відносин потребують принципово нових підходів до управління запасами підприємства. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики обліку запасів підприємства та відповідність до вимог ринкової інфраструктури. Проблеми обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації. Система їх обліку, яка склалася роками, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Теоретичне і практичне значення вирішення зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю виробничих запасів на підприємстві і зумовили вибір теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість дипломної роботи.

Актуальність теми полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна проінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Тому сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду існуючої практики організації обліку та контролю запасів. Вся система досліджень по даному об'єкті обліку розглянута під кутом зору вимог ринкових відносин.

Предметом дослідження визначено методологічні аспекти обліку та аналізу за запасами в умовах ринкових відносин з урахуванням галузевої специфіки.

Об'єктом дослідження є ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Метою дипломної роботи є виявлення передумов, теоретичне й практичне обґрунтування вдосконалення організації та методики обліку і контролю запасів в умовах переходу до ринкових відносин на основі опрацьованого законодавства та інструктивного матеріалу, літературних джерел, діючої практики організації обліку та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Досягнення поставленої мети передбачило формування і виконання наступних наукових і практичних завдань:

1) вивчення змісту виробничих запасів, їх склад, класифікацію;

2) огляд законодавчих джерел з питань обліку виробничих запасів;

3) аналіз діючої організації та методики обліку виробничих запасів;

4) вивчення організації і методики аудиту виробничих запасів на промисловому підприємстві;

5) ознайомлення зі станом комп'ютеризації на підприємстві

6) ознайомлення зі станом охорони праці в Україні та на підприємстві.

1. Теоретична частина. аналіз теоретичних аспектів обліку та аудиту виробничих запасів на підприємстві

1.1 Економічна сутність та класифікація виробничих запасів підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, в деяких галузях витрати матеріальних ресурсів становлять близько 60% і значно перевищують собівартості продукції.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання обліку запасів, оскільки це є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах. Належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух, має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних цінностей. У зв'язку з цим в сучасних умовах об'єктивно виникла необхідність перегляду існуючої практики організації обліку запасів.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів керуються законодавчими та нормативними документами, огляд яких наведений у таблиці 1.1.

У процесі реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку, прийняття національних стандартів та врахування тенденції до переходу на міжнародні стандарти обліку змінюються вимоги до обліку ефективності використання виробничих запасів, а також розширюються поставлені перед ним завдання.

Таблиця 1.1 - Законодавча база з бухгалтерського обліку виробничих запасів

Документ	Призначення
1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»	визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні
2) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [2]	розглядає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності
3) Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку» [3]	встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств
4) Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» [4]	визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації
5) Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей» [5]	визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей
6) Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей [6]	регулює порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей
7) Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів» [7]	визначає перелік та форму типових первинних документів, які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів
8) Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку [8]	надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів
9) Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів[9]	визначають головні аспекти бухгалтерського обліку виробничих запасів

Однак певні питання обліку використання виробничих запасів після переходу до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку досліджені не повністю. Серед таких питань одним із головних є неоднозначність підходів до визначення суті поняття «виробничі запаси», їх класифікації з урахуванням галузевої специфіки.

Теоретичні положення і практичні аспекти обліку виробничих запасів обґрунтовані в роботах Ф.Ф. Бутинця, П.С. Безруких, С.Ф. Голова, В.І. Єфименка, А.М. Коваленко, В.М. Костюченка, М.В. Кужельного, В.М. Мурашка, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Л.І. Слюсарчука, Н.М. Ткаченко та інших дослідників.

Серед зарубіжних вчених питання обліку виробничих запасів знайшли своє відображення в роботах Е. Бріттона, К. Ватерсона, І.А. Бланка, І.А. Бондарева, Г. Муса, Р. Ханшманна, Річарда Д. Інвіна, Інк., В. Дж. Стівенсона, Р.З. Чейза, Н.Дж. Еквілайна, Р.Ф. Якобса та інших дослідників.

Утім, незважаючи на значні напрацювання щодо розкриття сутності поняття «виробничі запаси», їх класифікації, оцінки, єдиної позиції у висвітленні даного поняття серед вчених не існує.

У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і виробничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно. В економічній літературі поняття «виробничі ресурси» з'явилося в 70-80-х роках минулого століття [10-12]. Зокрема, під «виробничими ресурсами» розуміється сума складових ресурсів основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Термін «запаси» у вітчизняній літературі з'явився із затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [13-17]. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, засоби праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.

Так, В.Д. Новодворський зазначає, що «складовою виробничих ресурсів є матеріальні ресурси, які представляють комплекс речових елементів, що призначені для обробки в процесі виробництва за допомогою засобів праці» [18, с. 7]. На думку Л.В. Лібермана, об'єктом обліку матеріалів є предмети праці, призначені для виробничо-господарського використання, а також малоцінні швидкозношувані предмети [19, с. 8].

В.І. Петрова досліджує поняття «оборотних виробничих фондів, які складаються з предметів праці (сировина, матеріали і т. п.), тобто те, на що направлена дія людини в процесі праці та з чого виготовляється продукція». Особливістю їх функціонування є те, що вони цілком використовуються в одному циклі виробництва. Крім цього, науковець зазначає, що в плануванні та обліку предмети праці називають матеріалами або виробничими запасами [20, c. 46].

П.І. Багрій пропонує трактувати поняття «запаси виробничі» як засоби виробництва, що надійшли до споживачів (на підприємство, будову) і ще не використовуються у процесі виробництва, і тут же пропонує визначення поняття «запаси» як наявність матеріальних ресурсів (засобів виробництва та предметів споживання) для забезпечення безперервності розширеного відтворення, обслуговування невиробничої сфери та задоволення потреб населення [2, с. 167].

М.В. Дубініна виокремлює два види складських запасів - виробничі та товарні [21, c. 47], при цьому зазначає, що виробничі запаси - це матеріальні цінності, що знаходяться на складі підприємств виробничої сфери і призначені для подальшого використання; а товарні запаси - матеріальні цінності, які знаходяться на складі, але призначені для продажу.

Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності» [22-23]. Однак поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Застосування терміна «матеріально-виробничі запаси» пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміна «предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах. Використання цього терміна викликає певні протиріччя, які пов'язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто, поняття запасів є досить специфічним. Незважаючи на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, з прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку термін «запаси» увійшов до широкого вжитку. Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів, відповідно до п. 4 якого «запаси - активи, які:

– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

– утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством».

У складі запасів виділяють значну кількість груп виробничих запасів наведених у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Види виробничих запасів

Групи запасів	Визначення	Рахунки призначені для ведення обліку
1) Сировина та основні матеріали	Предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу	Рахунок № 201 «Сировина і матеріали»
2) Допоміжні матеріали	Матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва	Рахунок № 201 «Сировина і матеріали»
3) Купівельні напівфабрикати	Вироби, що придбаваються для комплектації продукції, що виготовляється на підприємстві, але ще потребують обробки чи збирання	Рахунок № 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
4) Комплектуючі вироби	деталі, вузли, що є складовими елементами готової продукції і використовуються для її виготовлення.	Рахунок № 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
5) Паливо	Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.	Рахунок № 203 «Паливо»
6) Тара і тарні матеріали	Предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо .	Рахунок № 204 «Тара і тарні матеріали»
7) Будівельні матеріали	Будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються, капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.	Рахунок № 205 «Будівельні матеріали»
8) Матеріали, передані в переробку	Матеріали, передані в переробку та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки.	Рахунок № 206 «Матеріали, передані в переробку»
9) Запасні частини для проведення ремонтів	Окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.	Рахунок № 207 «Запасні частини»
10) Матеріали с/г призначення	Насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені	Рахунок № 208 «Матеріали с/г призначення»

Згідно з міжнародним стандартом фінансової звітності МСФЗ (IAS) 2 «Запаси» [24], «запаси - це активи, як передбачені для подальшого продажу в ході звичайної діяльності; що знаходяться у процесі виробництва для такого продажу, або ті, що знаходяться у вигляді сировини та матеріалів, які будуть використовуватись у процесі виробництва або надання послуг, за винятком незавершеного виробництва, що виникає за угодами на будівництво, включаючи безпосередньо пов'язані з ними угоди на надання послуг, фінансових інструментів та біологічних активів, що належать до сільськогосподарської діяльності, та сільськогосподарська продукція в момент її збирання».

Виробничі запаси класифікують за ознаками, наведеними на рис. 1.1.

1.2 Визнання та оцінка виробничих запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».



Рисунок 1.1 - Класифікація виробничих запасів за ознаками

Запаси визнаються активом, якщо:

– підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

– підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

– існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

– вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.

Запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:

– ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;

– суми ввізного мита;

– транспортно-заготівельні витрати;

– інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

– проценти за користування позиками, крім запасів, які можуть бути визнані кваліфікаційним активом згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» [25];

– витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями;

– курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані запаси;

– витрати, пов'язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості запасів;

– понаднормові втрати і нестачі запасів;

– витрати на збут;

– адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Зарахування запасів на баланс відбувається за їх первісною вартістю, визначеною відповідно до вимог П(С)БО 9, в залежності від способу їх отримання.

Запаси, які були придбані за іноземну валюту, оцінюють у валюті звітності (гривні) із застосуванням курсу на дату виконання операції (дата визнання активу). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування проводиться у валюті звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

Запаси, що надійшли від постачальника і не відповідають критеріям визнання активу у зв'язку з невідповідністю стандартам, умовам угод, технічним умовам тощо, відображаються на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість. Формування виробничої собівартості таких запасів здійснюється у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [26].

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

Первісною вартістю запасів, що отримані як внесок до статутного (пайового) капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»[27].

При визначенні справедливої вартості запасів використовують дані про:

– останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

– ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

– додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі). Якщо балансова вартість переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі) перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

1.3 Завдання і передумови раціональної організації обліку та аудиту виробничих запасів

Ефективна система управління запасами дозволить керівництву отримувати якісну інформацію про їх наявність та рух. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Головними завданнями обліку виробничих запасів є:

- контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

- відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

- виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

- контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

- спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

- контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

- контроль за дотримуванням норм;

- правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляцій;

- виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

- одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

- правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Необхідними передумовами належної організації обліку запасів є:

– раціональна організація складського господарства;

– наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

– розробка номенклатури запасів; правильне групування (класифікація) запасів;

– розробка норм витрачання запасів [28].

Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам'ятати, що аудиторське дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» [29] поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої та неупередженої інформації щодо виробничих запасів аудитору необхідно виконати такі завдання:

– перевірити правильність визнання запасів активами суб'єкта господарювання;

– перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки та обліку виробничих запасів в обліковій політиці підприємства, та встановити, наскільки вибір суб'єкта господарювання є оптимальним;

– встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки та обліку виробничих запасів;

– перевірити й оцінити стан внутрішнього контролю та системи обліку виробничих запасів;

– перевірити, чи здійснюється контроль за збереженням виробничих запасів у місцях їх зберігання та на всіх етапах їх руху;

– встановити, чи здійснюється контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

– встановити, чи своєчасно виявляються залишки виробничих запасів, непотрібні для підприємства, з метою їх реалізації чи обміну;

– перевірити, чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення операцій, і чи забезпечуються достовірною інформацією користувачі інформації із заготівлі, надходження, відпускання та використання виробничих запасів;

– перевірити, чи правильно та своєчасно здійснені господарські операції з виробничими запасами відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

– встановити, чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних із рухом виробничих запасів, суттєвих порушень і помилок у бухгалтерському обліку та звітності.

облік запас кредиторський

2. Облікова частина. організація бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ПАТ «Дніпровський меткомбінат - одне з найбільших підприємств промислового комплексу України з повним металургійним циклом з випуску 5600 тис. тонн агломерату, 4350 тис. тонн чавуну, 3850 тис. тонн сталі, 3829 тис. тонн готового прокату.

Підприємство засноване в 1889 році польсько-бельгійським «Південноросійським Дніпровським металургійним товариством». В 1984 році Дніпровський металургійний завод перетворений в металургійний комбінат. З 1997 року організаційна форма підприємства - відкрите акціонерне товариство, що засноване відповідно до наказу Фонду державного майна України від 30.01.1996 р. №90-АТ. У квітні 2011 року Загальними зборами акціонерів ухвалене рішення про перетворення комбінату в Публічне акціонерне товариство (ПАТ «Дніпровський меткомбінат») без проведення реорганізації згідно Закону України «Про акціонерні товариства» [30].

ПАТ «Дніпровський меткомбінат» входить до числа шести провідних металургійних комбінатів України за обсягами виробництва і реалізації металопродукції. Єдиний в Україні постачальник катаної осьової заготівки для залізничного транспорту, рейок контактних для метрополітену. Сталеплавильний комплекс має в своєму розпорядженні технічні засоби і технологію, що забезпечують випуск киснево-конвертерної сталі за макро і мікроструктурою: десульфурації чавуну, комплексне доведення металу, особливі конструкторські і технологічні рішення машин безперервного лиття, заготівки.

Технологія виробництва дозволяє одержувати сталь із вмістом фосфору і сірки не більше 0,025% кожного елемента, сталь з введенням додаткових елементів (молібдену, ванадію, титану), а також прокат, відповідний по хімічному складу і механічним властивостям вимогам зарубіжних стандартів DIN, EN, ASTM, API.

На комбінаті розгорнута робота по освоєнню ряду нових профілів прокату, які відповідають вимогам європейських та міжнародних стандартів, зокрема, з випуску шпунтових паль з базою 500 мм., швелерів, кутових і круглих профілів і профільних заготівок для осей рухомого залізничного складу.

ПАТ «Дніпровський меткомбінат» виробляє чавун, різні марки сталі, трубну заготовку, квадратну заготовку, прокат сортової сталі круглого перетину, фасонний прокат, прокат шпунтових паль типу Ларсен, рейки, прокат сталевий широкосмуговий універсальний, спеціальну смугу для алюмінієвих електролізерів, кулі сталеві, помольні для кульових млинів, заготівки профільні поперечно-гвинтової прокатки, сталь гарячекатану для армування залізобетонних конструкцій.

Крім того комбінат випускає аргон, криптон-ксенонову суміш, кисень в балонах і цистернах, неоно-гелієву суміш, азот рідкий і газоподібний у балонах, шлаки доменні гранульовані.

Споживачами продукції комбінату є 25 країн світу, у тому числі 7 країн СНД.

Основним орієнтиром для виробників в умовах розвитку ринкових відносин і конкуренції є підтримка рівня конкурентоспроможності підприємства. З цією метою у 2006 році розпочато реалізацію «Програми технічного переоснащення та реконструкції ПАТ «Дніпровський меткомбінат». За попередніми оцінками завершення програми планувалось на 2010 рік, проте світова фінансово-економічна криза внесла досить значні корективи в строки її виконання.

У вересні 2009 року завершено будівельно-монтажні роботи та введено до експлуатації агрегат позапічного оброблення сталі «піч-ковш» №1, продуктивністю 1 млн. тонн обробленої сталі на рік, обладнання якого було поставлено австрійською фірмою «Siemens VAI». Введення до експлуатації агрегату дозволило забезпечити задані параметри сталі за хімічним складом та температурою для розливки на МБЛЗ, підвищити якість сталі та конкурентоспроможність продукції комбінату.

Для забезпечення стабільної та продуктивної роботи агрегату «піч-ковш» завершені роботи зі спорудження фільтро-компенсуючого пристрою (ФКУ), устаткування якого поставлено фірмою Nokian «Capacitors».

Завершені будівельно-монтажні роботи з будівництва другого агрегату «піч-ковш» №2 продуктивністю 2,3 млн. тонн обробленої сталі на рік, устаткування якого поставлено австрійською фірмою «Siemens VAI».

Завершені також роботи по спорудженню допоміжних об'єктів введеної до експлуатації у кінці 2008 року сортової 7-струмкової МБЛЗ №1, що дозволить забезпечити її стабільну роботу та вихід на проектну потужність.

У травні 2011 року завершена реконструкція МБЛЗ №3, у рамках якої виконано демонтаж устаткування та фундаментів існуючої МБЛЗ, яка відливає безперервно литі заготівки перетином 335Ч400 мм, та встановлення на нові фундаменти обладнання 7-струмкової сортової МБЛЗ для виробництва квадратних та, у перспективі, круглих безперервно литих заготівок січенням від 130 до 210 мм продуктивністю 1,4 млн. тонн на рік. Обладнання нової сортової МБЛЗ також поставлене австрійською фірмою «VAI Pomini».

У 2012 році прийнята Програма реконструкції і технічного переозброєння ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на 2013-2025р.р. Підприємство на першому етапі планує стратегію розвитку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на 2013-2020р.р.

У найближчі роки передбачається проведення реконструктивних та будівельно-монтажних робіт з установлення нового обладнання середньосортно-арматурного стану «400/200» та арматурно-дротового стану «200» сумарною продуктивністю 1800-1950 тис. тонн сортового та фасонного прокату, арматури та катанки. Реалізація проекту здійснюється в 2 черги:

- перша черга: спорудження нагрівальної печі, чорнової та проміжної групи клітей (загальної для двох станів), чистових сортової та бунтової ліній (загальна продуктивність -- 1,2 млн. т) при роботі стану «350»;

- друга черга: спорудження нагрівальної печі, другої чорнової та проміжної групи клітей з метою забезпечення автономної роботи двох станів -- «400/200» та «200», дообладнання ад'юстажу стану «400/200» (з демонтажем обладнання стану «350»).

Виробництво прокату передбачається з безперервнолитої заготівки 160Ч160 мм з МБЛЗ №1. Поставка основного технологічного обладнання першої черги здійснюється компанією «Danieli» (Італія). Реконструкція дозволить досягти збільшення об'ємів виробництва прокату з 0,7 млн. тонн на рік (виробнича потужність існуючого стану «350») до 1,8-1,95 млн. тонн на рік (стани «400/200» та «200»), зниження питомих витрат металу з 1,04 до 1,03 при виробництві катанки, розширення сортаменту виробленої прокатної продукції, покращення її якості та підвищення конкурентоспроможності. Спорудження нових нагрівальних печей дозволить скоротити викиди забруднюючих речовин до 4,73 тонн на рік.

У довгостроковій перспективі планується:

- продовжити розпочаті у 2008 році роботи зі спорудження нової доменної печі №4 корисним об'ємом 1640 мі з комплексом допоміжних об'єктів на промисловому майданчику виведених з експлуатації ДП №11 та ДП №10, в т.ч. спорудження першої черги ділянки приготування та вдмухування пиловугільного палива;

- розпочати перший етап робіт у рамках проекту будівництва нової аглофабрики, який передбачає модернізацію існуючого агломераційного цеху зі спорудженням кільцевого охолоджувача, систем пилопоглинання та газоочищення, що дозволить підвищити продуктивність аглофабрики та знизити викиди забруднюючих речовин.

2.2 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства

Згідно з Наказом «Про облікову політику і організацію бухгалтерського обліку від 04.01.2010 року № 12 бухгалтерський облік на комбінаті ведеться силами бухгалтерської служби під керівництвом головного бухгалтера. Штат бухгалтерії встановлюється штатним розкладом, а обов'язки головного бухгалтера і кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентується відповідними посадовими інструкціями. Структура бухгалтерії ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Розпорядження головного бухгалтера обов'язкові для виконання всіма працівниками бухгалтерії, іншими посадовими особами згідно організаційно-управлінській структурі комбінату. Бухгалтерський облік ведеться відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Форма ведення бухгалтерського обліку передбачає використання комп'ютерних програм, розроблених ОАСУП комбінату. Відображення інформації автоматизованого обліку всіх господарських операцій комбінату забезпечується на паперових носіях, завірених підписом виконавців.

На комбінаті використовуються уніфіковані форми первинної документації, затверджені Держкомстатом України. При оформленні фінансово-господарських операцій, по яких не передбачені уніфіковані форми, застосовуються самостійно розроблені форми первинних документів, зокрема включені в Графік документообігу, що містять обов'язкові реквізити, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Документи, складені на іноземних мовах, які є підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку, повинні мати впорядкований автентичний переклад на російську або українську мову.

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється за єдиним робочим планом рахунків, розробленим з урахуванням специфіки діяльності комбінату відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року № 291.

Визнання, облік та оцінка запасів здійснюються відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» та з урахуванням МСБО 2 «Запаси».

Запаси обліковуються за однорідними групами, одиницею запасів для бухгалтерського обліку є окреме їх найменування, якому присвоєно номенклатурний номер.

Зарахування запасів на баланс відбувається за їх первісною вартістю, визначеною відповідно до вимог П(С)БО 9, в залежності від способу їх отримання.

Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» і відображається в обліку за виробничою собівартістю: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат.

Облік придбаних ТМЦ, право власності на які за умовами договору перейшло від постачальника до комбінату, але на кінець звітного періоду не надійшли на комбінат, відображаються як ТМЦ в дорозі.

Транспортно-заготівельні витрати розподіляються наступним чином:

1) послуги, надані сторонніми організаціями щодо транспортування

запасів - на їхню вартість;

2) послуги, надані сторонніми організаціями щодо транспортування інших сировини і матеріалів, які неможливо прив'язати до номенклатурного номера - на рахунок «Транспортно-заготівельні витрати на іншу сировину і матеріали»;

3) послуги, надані транспортними цехами комбінату щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей до місця використання чи зберігання по заявкам цехів комбінату - на собівартість цеха, що отримав послугу;

4) послуги, надані транспортними цехами комбінату щодо транспортування інших сировини і матеріалів, господарського інвентарю, інструментів, запасних частин, спецодягу, які неможливо прив'язати до номенклатурного номеру - на рахунки «ТЗВ на запасні частини, інші сировину і матеріали, малоцінні швидкозношувані предмети»

Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» і відображається в обліку за виробничою собівартістю: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат.

Виробничі запаси визначаються активом у двох випадках:

1) якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

2) якщо вартість таких виробничих запасів може бути достовірно визначена.

Згідно з наказом «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» для оцінки виробничих запасів при передачі у виробництво та реалізації використовують метод середньозваженої собівартості.

Визнання, облік та оцінка виробничих запасів здійснюється у відповідності з положеннями та вимогами, вказаними в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 2 «Запаси».

При надходженні на комбінат запасів від постачальників у невідповідній кількості та якості такі запаси приймається на відповідальне зберігання на строк не більше тридцяти календарних днів. Впродовж цього терміну служба, що веде договір повинна вирішити всі спірні питання з постачальником. По закінченню терміна запаси оприбутковують за вартістю, обумовленою з постачальником.

Запаси, які були придбані за іноземну валюту, оцінюють у валюті звітності (гривні) із застосуванням курсу на дату виконання операції (дата визнання активу). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування проводиться у валюті звітності (гривні) із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

Передача товарно-матеріальних цінностей у переробку цехам комбінату і стороннім організаціям відбувається у відповідності з порядком, встановленим на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» наступними документами:

1) «Інструкція про порядок отримання і передачі товарно-матеріальних цінностей структурними підрозділами комбінату підрядним організаціям для об'єктів капітального будівництва на комбінаті» № 847 від 09.07.2003 року, з врахуванням доповнень, внесених наказом № 50 від 19.01.2009 року.

2) наказ №439 від 09.06.2008 року «Про взаєморозрахунки з підрядними організаціями, з врахуванням доповнень, внесених наказом № 532 від 10.07.2008 року.

3) розпорядження по головній бухгалтерії № 706 від 25.12.2008 року про встановлення єдиного порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, пов'язаних з виготовленням товарно-матеріальних цінностей сторонніми організаціями.

Вартість послуг цехів по переробці ТМЦ пред'являється цехам-замовникам.

Вартість послуг сторонній організації по виготовленню ТМЦ з матеріалів комбінату оформлюється актом прийому виконаних підрядних робіт по переробці ТМЦ окремо від будівничо-монтажних робіт.

Безоплатна передача стороннім юридичним або фізичним особам ТМЦ здійснюється на основі розпоряджувального документу і оформлюється актом про безоплатну передачу ТМЦ

На ПАТ «Дніпровський меткомбінат» застосовують наступні методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво:

1) за методом ідентифікованої собівартості обліковується готова

продукція в цехах комбінату і відбувається списання собівартості готової продукції при реалізації;

2) за методом середньозваженої собівартості оцінюють виробничі

запаси за місцями зберігання (сировина, основні матеріали, інші сировина і матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво, активи при відпуску їх у виробництво і на реалізацію, при інших видах вибуття);

3) за методом FIFO відображається вибуття виробів із кришталю;

4) за методом ціни продажу відображається вартість товарів і готової продукції у їдальнях і магазинах.

Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей ведеться за підрозділами наступним чином:

1) в бухгалтерії - у кількісно-сумарному вимірі;

2) на складах - у кількісному вимірі;

3) у цехах - у кількісному вимірі.

Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання документів від інших підприємств та організацій, дата прийняття їх до обліку, дата передачі в обробку та до архіву.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням послідовності, взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Приймання та здавання первинних документів на підприємстві оформлюється реєстром. Реєстр складається матеріально відповідальною особою та здається разом з первинними документами та необхідними додатками до бухгалтерської служби підприємства або іншої служби, в якій здійснюється обробка первинних документів.

Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, якими оформлюються господарські операції за їх участю, за графіком документообороту. Кожному виконавцю видається витяг із графіка, в якому наводяться перелік первинних документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких передаються ці документи. Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку і внесені до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і передаються до архіву. Документи, створені із застосуванням засобів обчислювальної техніки на електронних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку у порядку, визначеному «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 № 88. Зберігання документів про господарські операції із запасами здійснюється відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» [31] і Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» [32].

Бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

2.3 Організація первинного обліку надходження та вибуття виробничих запасів на підприємстві

Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів на ПАТ «Дніпровський меткомбінат» застосовують первинні документи форми М. Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.2.1.

Таблиця 2.1 - «Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів»

Номер форми	Назва форми
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-4	Прибутковий ордер
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
1-ТН	Товарно-транспортна накладна

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади, або за самостійно розробленими формами які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримувачем.

Облік виробничих запасів, які знаходяться на складах ведуть з допомогою картки складського обліку.

Отримання запасів від постачальників оформлюється прибутковим ордером, актом про приймання матеріалів або товарно-транспортною накладною за форма № 1-ТН.

Обмін запасів на інші подібні і неподібні запаси оформлюється прибутковим ордером, актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною.

Запаси, які одержані безоплатно, оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, або актом про приймання матеріалів, або прибутковим ордером. Прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прийняття запасів.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Якщо при оприбуткуванні запасів виявлено невідповідність якості та кількості запасів даним супроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів за участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Якщо такі запаси надійшли залізницею, складається комерційний акт.

Якщо запаси надійшли на підприємство без супроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

При прийманні запасів на відповідальне зберігання складається акт про приймання матеріалів. Такі запаси на складі зберігаються відокремлено від запасів, які визнано активами підприємства.

Надходження запасів від фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності, торговельні підприємства та заклади ресторанного господарства оформлюють закупівельним актом. В закупівельному акті фіксуються дата і місце складання; назва підприємства; одиниця виміру господарської операції; зміст та обсяг (кількісний і вартісний) господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати посадову особу підприємства, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надходження запасів для реалізації на умовах комісії оформлюється квитанцією і товарним ярликом (форми № 1-ВТ, № 3-ВТ, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.97 № 343.