Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський інститут економіки і туризму

Кафедра обліку і фінансів

Спеціалізація 6.030509 "Облік і фінанси в готельно-ресторанному і туристичному бізнесі"

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему:

Облік виробничих запасів на підприємстві за матеріалами ГНК «Гетьман»

Виконав: Василь Владика

студент групи БОФ /2011

Науковий керівник: Гелей Л.О.

Львів - 2014



Зміст

• Вступ
• 1. Організаційна характеристика підприємства ГНК «Гетьман"
• 2. Економічна сутність, оцінка та класифікація виробничих запасів
• 3. Документальне оформлення операцій з виробничими запасами на підприємстві ГНК «Гетьман»
• 4. Синтетичний та аналітичний облік операцій з виробничими запасами ГНК «Гетьман»
• 5. Автоматизація обліку виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман»
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов'язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції.

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, в деяких галузях витрати матеріальних ресурсів становлять близько 60% і значно перевищують собівартість продукції.

Вирішення цих завдань можливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких неможливий виробничий процес.

Виробничі запаси - важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали - предмети, які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання обліку запасів, оскільки це є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах. Належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух, має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних цінностей.

Саме тому тема курсової роботи “Облік виробничих запасів на підприємстві” є досить актуальною.

Метою даної курсової роботи є дослідження стану обліку виробничих запасів на підприємстві «ГНК «Гетьман» в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- провести аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасів підприємства;

- розкрити економічну сутність виробничих запасів;

- розглянути класифікацію та роль в діяльності підприємства виробничих запасів;

- розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства «ГНК «Гетьман»;

- вивчити документальне оформлення операцій з руху виробничих запасів та відображення результатів їх руху в бухгалтерському обліку;

- дослідити діючу практику організації обліку виробничих запасів, їх наявності та руху;

- дослідити синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів,

- сформулювати недоліки та напрями розвитку обліку виробничих запасів на підприємстві.

Об'єктом дослідження обрано діяльність та облік виробничих запасів «ГНК «Гетьман».

Предметом дослідження є розкриття поняття " виробничі запаси " та вивчення обліку виробничих запасів, обґрунтування шляхів удосконалення розвитку обліку виробничих запасів. Практична цінність роботи полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення обліку виробничих запасів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, а також зарубіжні видання.

Аналітичне дослідження виробничих запасів актуальне і має практичне значення. Під час аналізу виробничих запасів підприємства досліджується рух матеріалів, їх оцінка, а також правильне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Над даною темою працювали такі економісти: Савицька Г.В., Багрій П.І., Дубініна М.В. та інші видатні вітчизняні та зарубіжні автори.

Облік та аналіз надходження та руху виробничих запасів є актуальним, адже ефективне використання матеріалів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства.

1. Організаційна характеристика підприємства "ГНК Гетьман"

Підприємство «ГНК Гетьман» знаходиться в місті Львів. Засновником та власником Підприємства «Готельно-навчальний комплекс Гетьман» Об'єднання профспілок Львівщини (надалі - Комплекс в усіх відмінках) є юридична особа за законодавством України - Об'єднання профспілок Львівщини (надалі - ОПЛ або засновник в усіх відмінках), що діє на підставі Закону України “ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ” та власного Положення і знаходиться за адресою: 79005, м. Львів, проспект Т. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 05505801.

Відповідно до господарського законодавства України Комплекс є підприємством, заснованим на власності об'єднання громадян.

Комплекс є правонаступником колективного підприємства “Профцентр Карпати” та безпосередньо підпорядкований ОПЛ.

Повне найменування Комплексу українською мовою - Підприємство «Готельно-навчальний комплекс Гетьман» Об'єднання профспілок Львівщини.

Скорочене найменування Комплексу українською мовою - Підприємство «ГНК Гетьман» ОПЛ.

Найменування Комплексу англійською мовою - Enterprise “Hotel-training Complex Hetman” of Trade unions of Lviv region.

Місцезнаходження Комплексу: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 50.

Комплекс здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку та сприяння членським профспілковим організаціям ОПЛ в розробці та реалізації соціально-економічних, просвітницьких, культурних та інших заходів, навчання та підвищення кваліфікації профспілкових кадрів і профактиву, а також здійснення господарської діяльності для реалізації основних статутних завдань власника.

Предметом діяльності Комплексу є:

- Надання готельних та ресторанних послуг;

- Організація навчання профспілкових працівників та членів профспілок;

- Налагодження та розширення ділових зв'язків профспілкових організацій всіх рівнів, інших юридичних осіб;

- Організація та проведення науково-практичних конференцій, симпозіумів, виставок-продаж, бізнес-турів тощо;

- Здійснення екскурсійно-туристичної діяльності, в тому числі в рамках культурного обміну, сервісного та готельного обслуговування;

- Здійснення туристичної діяльності в межах України та за кордоном;

- Комп'ютерна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка спеціалістів та тиражування програмних продуктів;

- Рекламно-інформаційна та інноваційна діяльність;

- Надання транспортних, експедиторських та агентських послуг, в тому числі здійснення транспортних перевезень в межах України та за кордон, вантажних перевезень, надання послуг з паркування та охорони транспортних засобів юридичним та фізичним особам, в тому числі нерезидентам;

- Організація торгівлі та громадського харчування;

- Виробництво товарів народного споживання;

- Закупівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, в тому числі й від населення;

- Здійснення роздрібної торгівлі товарами народного вжитку;

- Торговельно-закупівельна діяльність, гуртова, комісійна, комерційна торгівля промисловими і продовольчими товарами, створення та експлуатація мережі спеціалізованих фірмових магазинів, організація виїзної торгівлі;

- Роздрібна і гуртова торгівля алкогольними та тютюновими виробами; організація та експлуатація підприємств громадського харчування;

- Посередницько-комерційна діяльність, в тому числі здійснення експортно-комерційної діяльності;

- Працевлаштування громадян України за кордоном у встановленому законодавством порядку;

- Оптова і комісійна торгівля, створення мережі роздрібної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, роздрібна та оптова торгівля такими товарами у власних та орендованих магазинах, з яток, павільйонів, в тому числі на умовах комісії з правом придбання товарів у юридичних та фізичних осіб, в тому числі іноземних;

- Організація та надання послуг в сфері побутового обслуговування;

- Здійснення бартерних операцій, імпорт та експорт товарів, робіт та послуг;

- Зовнішня торгівля, надання зовнішньоекономічних послуг;

- Заготівля, утилізація, переробка та реалізація вторинної сировини та відходів виробництва (чорні та кольорові метали, пластмаса, мастила, харчові продукти тощо).

Комплекс за погодження із Виконавчим комітетом ОПЛ визначає основні напрямки своєї діяльності, формує перспективні та оперативні плани, програми розвитку та диверсифікації і через дирекцію забезпечує їх реалізацію.

Комплекс зобов'язаний пріоритетно виконувати замовлення ОПЛ та його членських організацій.

Комплекс здійснює свою діяльність на основі самофінансування та самоокупності.

Комплекс є юридичною особою згідно із законодавством України. Комплекс може бути реорганізований в суб'єкт господарювання іншої організаційно-правової форми в порядку, встановленому законодавством України.

Майно Комплексу складається із переданих ОПЛ до статутного фонду основних засобів та обігових коштів, а також інших матеріальних цінностей, вартість, яких відображається в самостійному балансі.

Комплекс відкриває рахунки в установах банків в порядку, визначеному законодавством України, здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну та іншу необхідну звітність.

Комплекс має власне найменування, круглі печатки і штампи зі своїм найменуванням, фірмові бланки, фірмовий та товарні знаки, логотип та інші реквізити.

Комплекс самостійно встановлює ціни на свої товари, роботи та послуги виходячи із рівня світових цін, реального ринкового стану та виходячи із обмежень, які передбачені діючим ціновим законодавством України, та рішенням Виконавчого комітету ОПЛ, які є обов'язковими для виконання.

Комплекс самостійно визначає свою організаційно-господарську структуру, форми і системи залучення до праці найманих працівників, її оплати, організацію та нормування, правила внутрішнього розпорядку.

Управління комплексом здійснюється на основі вільної реалізації власником своїх організаційно-установчих повноважень, централізованого керівництва дирекцією Комплексу та самоврядування трудового колективу.

Структура управління Комплексу складається (Додаток А):

1. Виконавчий комітет ОПЛ;

2. Дирекція комплексу;

3. Загальні збори трудового колективу

Джерелами формування майна та коштів Комплексу є:

· Майно та грошові внески засновника;

· Кошти та майно, отримані від власної діяльності, в тому числі виражені в іноземній валюті;

· Надходження від продажу, здачі в оренду (лізинг) нерухомого та рухомого майна, придбання майна в інших суб'єктів господарювання;

· Доходи (проценти) від розміщення на депозитних рахунках в установах банків грошових коштів;

· Доходи (дивіденти) від власних часток (паїв) в статутному капіталі інших господарюючих суб'єктів;

· Кредити банків та інших кредиторів;

· Безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних та фізичних осіб;

· Капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

· Інші джерела, не заборонені законом.

Комплекс самостійно визначає зміст та форми фінансово-економічних відносин між підрозділами Комплексу та всередині них.

Узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності Комплексу є прибуток.

Порядок використання прибутку Комплексу, періодичність та нормативи його відрахування на статутну діяльність ОПЛ, визначаються рішенням (постановою) Верховного комітету ОПЛ.

Комплекс у встановленому законодавством порядку формує та використовує амортизаційний фонд.

Передача в оренду закріпленого за Комплексом нерухомого та рухомого майна здійснюється у відповідності до умов та форми «Типового договору оренди», який затверджується рішенням (постановою) Виконавчого комітету ОПЛ.

Передача, обмін, списання тощо основних фондів Комплексу здійснюється лише у відповідності до Положення, яке затверджується Виконавчим комітетом ОПЛ.

Трудовий колектив Комплексу складають всі наймані працівники, які беруть участь в реалізації мети та завдань діяльності Комплексу.

Працівники несуть матеріальну відповідальність на умовах, визначених законодавством України.

Посадові інструкції працівників Комплексу затверджуються директором Комплексу.

Дирекція Комплексу забезпечує працівникам:

· Належні умови праці, побуту та відпочинку;

· Правовий, соціальний та професійний захист;

· Виплату вихідної допомоги при вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці;

· Дотримання законодавства України про оплату праці, умов Галузевої угоди та колективного договору в Комплексі.

Комплекс здійснює облік результатів своєї господарської діяльності, веде бухгалтерську, фінансову та статистичну звітність у встановленому законодавством порядку та несе відповідальність за її достовірність.

Фінансові результати діяльності Комплексу встановлюються на основі річного та квартальних бухгалтерських звітів.

Директор Комплексу несе персональну відповідальність за достовірність та своєчасність надання інформації.

Комплекс не рідше одного разу в квартал подає ОПЛ звіти про результати фінансово-господарської діяльності у встановленому засновником порядку.

Контроль фінансово-господарською діяльністю Комплексу здійснює ревізійна комісія, фінансовий відділ ОПЛ. У випадку необхідності ОПЛ вправі залучити до проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Комплексу незалежного аудитора згідно Закону України «Про аудиторську діяльність»

Проведення ревізії та перевірок Комплексу органами державної влади та управління може здійснюватися винятково на умовах, які визначаються законом.

Діяльність Комплексу припиняється:

· За рішенням засновника;

· На підставі рішення суду у випадках, які визначені законом;

· В разі банкрутства;

· В інших випадках, які визначені законом.

Грошові засоби, що залишаються в розпорядженні Комплексу, в тому числі виручка від реалізації майна при ліквідації та проведення розрахунків із кредиторами, бюджетом та найманими працівниками, нерухоме та рухоме майно, залишаються власністю ОПЛ та використовуються в подальшому за його рішенням.

2. Економічна сутність, оцінка та класифікація виробничих запасів

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності.

Запаси - матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, й інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості і організації діяльності підприємства.

У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і виробничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно.

В економічній літературі поняття «виробничі ресурси» з'явилося в 70-80-х роках минулого століття. Зокрема, під «виробничими ресурсами» розуміється сума складових ресурсів основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Термін «запаси» у вітчизняній літературі з'явився із затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, засоби праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

П.І. Багрій пропонує трактувати поняття «запаси виробничі» як засоби виробництва, що надійшли до споживачів (на підприємство, будову) і ще не використовуються у процесі виробництва, і тут же пропонує визначення поняття «запаси» як наявність матеріальних ресурсів (засобів виробництва та предметів споживання) для забезпечення безперервності розширеного відтворення, обслуговування невиробничої сфери та задоволення потреб населення.

М.В. Дубініна виокремлює два види запасів - виробничі та товарні, при цьому зазначає, що виробничі запаси - це матеріальні цінності, що знаходяться на складі підприємств виробничої сфери і призначені для подальшого використання; а товарні запаси - матеріальні цінності, які знаходяться на складі, але призначені для продажу.

Аналіз нормативних та літературних джерел свідчить про неоднозначність підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до трактування терміна «виробничі запаси».

Критична оцінка існуючих визначень поняття «виробничі запаси» дає підстави виокремити такі основні підходи:

- переважна більшість економістів і вчених при висвітленні питань обліку запасів використовує визначення, наведене в П(С)БО 9;

- окремі вчені ототожнюють поняття «виробничі запаси» і «матеріальні ресурси»;

- ототожнюються також такі поняття, як «запаси» й «виробничі запаси».

Так, А.С. Бородкін, П.С. Безруких, Н.І. Верхоглядова та Річард Д. Ірвін виробничі запаси розглядають як матеріальні ресурси, які повністю переносять свою вартість на собівартість продукції, тобто споживаються. При цьому вони використовуються як предмети праці у виробничому та господарському процесі.

М.В. Кужельний під «виробничими запасами» розглядає мінімальний запас предметів праці, необхідний для виробничого процесу, таким чином, не розкриває економічну природу виробничих запасів.

Н.М. Грабова ототожнює поняття «виробничі запаси» і «запаси». Втім, виробничі запаси - це складова матеріальних запасів підприємства, а не всі матеріальні запаси. Тому ототожнення понять «матеріальні запаси» і «виробничі запаси» нелогічне.

Як оборотні активи підприємства, що використовуються у виробничому процесі однократно та вартість яких повністю переноситься на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), визначають виробничі запаси такі науковці як В.Д. Новодворський, В.В. Сопко, Є.Ю. Шара, Е.С. Хендріксен.

Ряд інших вчених виробничі запаси трактують як активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом за П(С)БО 9 при обов'язковому дотриманні двох умов:

- якщо існує вiрогiднiсть того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням запасів, тобто якщо сировина (або iншi запаси) не буде використана в процесі виробництва, наприклад, внаслідок втрати необхідних якостей, її слід вилучити зі складу активів i віднести до інших операційних витрат звітного періоду. До введення в дію П(с)БО 9 така сировина обліковувалась як запаси до моменту її списання або продажу;

- якщо вартість запасів може бути достовірно визначена. Це означає, що така вартість не повинна мати суттєвих помилок i упередження (необ'єктивності), i користувачі можуть покластися на неї в тій мiрi, в якій вона відображає, або очікується, що буде відображати, дійсний стан справ.

Виходячи з правил визнання запасів активами, необхідно пам'ятати, що вiдповiдно до п. 5 П(с)БО 9 запаси, які, ймовірно, в майбутньому не принесуть підприємству економічної вигоди, не можуть визнаватися активами. Тому їх необхідно списати з балансу. Згідно з П(с)БО 16 зменшення активів підприємства належить до його витрат (стосується тільки бухгалтерського обліку) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцiненi.

Отже, запаси, які не потрiбнi підприємству й не можуть бути реалiзованi за цінами можливої реалiзацiї, в бухгалтерському обліку можуть бути списані на витрати. В бухгалтерському обліку таке списання буде відображатися по Д-т рах. 949”Інші витрати операційної дiяльностi”, К-т рах. 20 “Виробничі запаси” або 22 ”МШП”.

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва протягом виробничого циклу використовуються повністю, i тому для кожного нового виробничого циклу їх потрібно заміняти новими.

Важливою умовою правильної органiзацiї бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх вiдповiдне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції -- меблів, а на мащинобудiвному, цукровому підприємствах дошки використовують для поточно ремонту будівель тощо, участі безпосередньо у виробництві готової продукції вони не беруть. Тому важливо правильно класифікувати матерiальнi цiнностi на підприємствах за їх призначенням та роллю в процесі виробництва.

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображають у розрiзi класифiкацiйних груп. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому на мою думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Розглянемо об'єкти, що обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”. Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i органiзацiї, видiленi такі рахунки для обліку виробничих запасів:

201 Сировина i матеріали

202 Купiвельнi напівфабрикати та комплектуючі вироби

203 Паливо

204 Тара i тарні матеріали

205 Будiвельнi матеріали

206 Матеріали, передані в переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали сільськогосподарського призначення

209 Iншi матеріали

За призначенням матеріали класифікують у такому порядку:

1. Сировина та основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів i становлять їх основу, наприклад, льоноволокно для виробництва пряжі, метал для виробництва верстатів, залізна руда для виробництва чавуну тощо.

2. Допомiжнi матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матерiалiв, щоб надати їм певних споживчих якостей (лаки, фарби), або витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярські предмети, бланки для обліку, електричні лампочки тощо).

З. Паливо. Економічно цей вид матерiалiв належить до допоміжних матерiалiв, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його важливістю в народному господарстві i великою питомою вагою в загальних витратах матерiалiв.

4. Тара. До якої належать предмети, призначені для пакування продукції, пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так i та, що є під матеріалами i готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби. Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється i входить до собiвартостi матерiалiв (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

5. Запасні частини для ремонтів -- окремі запасні частини для ремонтів машин, обладнання, транспортних засобів, Призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо.

В загальному сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення віднесено законодавством до оборотних засобів. (Господарський кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2004 р.)

Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності робочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Варто зауважити, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів. Без забезпечення підприємств необхідними матеріальними цінностями виробничий процес неможливий.

синтетичний аналітичний виробничий запас

3. Документальне оформлення операцій з виробничими запасами на підприємстві «ГНК «Гетьман»

Застосування первинних документів в Україні і зокрема на підприємстві ГНК «Гетьман» регулюється рядом законодавчих і нормативних документів, основними з яких є “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, а також Наказом міністерства статистик України від 29.12.95 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”.

Первинний документ є основою бухгалтерського, податкового і статистичного обліку. Всі первинні документи відображають процеси придбання запасів, засобів праці, процеси виробництва і реалізації, його доходи, витрати.

Первинний облік є початковою стадією господарського обліку, на якій відбувається фіксування господарської операції в первинному документі, її зміна і реєстрація.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання -- досить складний процес, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Операції з руху виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман» оформлюються такими основними первинними документами:

1. Форма М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли». Використовується для обліку і контролю за надходженням і оприбуткуванням усіх запасів, що надійшли на підприємство. Керівник підприємства призначає відповідального за ведення даного журналу працівника підприємства. Як правило, це працівник відділу постачання або бухгалтерії підприємства. Працівник здійснює записи у форму М-1 в міру надходження запасів на склад підприємства. Підставою для такого запису є “Прибутковий ордер” М-4, “Акт про приймання матеріалів” або “Товарно-транспортна накладна” 1-ТН. У графі “Примітки”, як правило, відображають дані щодо оплати відповідних рахунків, відмову від акцепту або суму часткового акцепту тощо.

2. Форма М-2 «Акт списання бланків довіреностей». Форми М-2, М-2б “Довіреність” - письмове повноваження, що видається одною особою іншій для представництва перед третіми особами. Виписану довіреність реєструють у журналі. Цей журнал повинен бути пронумерований, прошнурований і скріплений печаткою, підписами керівника та головного бухгалтера.

3. Форма М-4 «Прибутковий ордер». Використовується для оприбуткування запасів, які надходять, як правило, на центральний склад підприємства. Запаси надходять від постачальників або підрядників, юридичних або фізичних осіб, від підзвітних осіб, від виробничих підрозділів підприємства, включаючи продукцію власного виробництва, тощо.

На практиці “Прибутковий ордер” оформляється, як правило, у двох, а то й у трьох примірниках під “копірку”. Перший примірник - запишається у матеріально відповідальної особи підприємства (комірника) до моменту передачі його в бухгалтерію підприємства, а другий видається особі, яка доставила і здала запаси на склад. Третій примірник, як правило, залишається у матеріально-відповідальної особи підприємства (комірника) і в бухгалтерію не передається. Причина такого відступу від передбаченого порядку полягає, передусім, у бажанні матеріально відповідальних осіб підстрахувати себе від можливого розкрадання, псування або втрати первинних документів.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, довезеним їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на склади підприємства, “Прибутковий ордер” не оформляється, оскільки документом, що оформляє надходження запасів на склад підприємства, у цьому разі є “Товаротранспортна накладна”.

5. Форма М-7 “Акт про приймання матеріалів”. Використовується для оформлення приймання матеріальних цінностей з кількісними або якісними відхиленнями, вказаних у договорі або в супровідних документах постачальника, а також у разі надходження запасів без супровідних документів.

Всі запаси, що надходять на підприємство, спочатку повинні бути оприбутковані на склад підприємства під повну матеріальну відповідальність комірника і тільки після цього можуть передаватися іншим матеріально-відповідальним особам для використання у виробничо-господарській діяльності.

6. Форма М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)». Використовується для обліку руху запасів всередині підприємства, їх відпуску виробничим підрозділам, господарствам підприємства, в тому числі тим, які розташовані за його межами, а також стороннім юридичним і фізичним особам.

7. Форма М-12 «Картка №складського обліку матеріалів». Використовується для обліку наявності і руху запасів на складі за кожним найменуванням, номенклатурним номером окремо, ведеться в одному примірнику, як правило, комірником підприємства і зберігається у нього.

Підстава для запису в первинні документи з прибутку - це форми М-4 “Прибутковий ордер”, М-7 “Акт про приймання матеріалів” і форма №1-ТН “Товаротранспортна накладна”, а з видатку - М-11 “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів” і форма №1-ТН “Товаротранспортна накладна”. Запис робиться удень надходження або вибуття.

8. Форма М-13 «Реєстр №приймання-здачі документів». Використовується для реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються у бухгалтерію. Перш ніж здати первинні документи з прибутку або видатку разом за реєстром М-13 у бухгалтерію, матеріально відповідальна особа підприємства має на підставі цих документів записати прибуток або видаток у картки складського обліку або інші реєстри обліку.

Відпуск запасів постачальникам зі складу підприємства здійснюється на підставі виписаної видаткової накладної.

9. Форма М-19 «Матеріальний звіт». Складається матеріальний звіт завцехом раз в місяць., в якому зазначається залишок на початок місяця, надходження за місяць, видаток та залишок на кінець. Підстава для записів щодо прибутку і видатку запасів - належно оформлені первинні документи. Надалі вони разом зі Звітом здаються у бухгалтерію підприємства для перевірки зазначених даних. Опрацьований бухгалтерією Звіт затверджується керівником. На кожному прикладеному документі вказується кореспонденція рахунків.

10. Форма М-21 “Інвентаризаційний опис №…” складається при знятті натуральних залишків запасів, що знаходяться у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальників цехів, майстрів, комірників тощо).

Для інвентаризаційної роботи на підприємстві ГНК «Гетьман» розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії. Інвентаризаційний опис комісія заповнює в трьох примірниках при інвентаризації окремо за кожним місцезнаходженням і матеріально відповідальною особою або групою осіб, на зберіганні яких знаходяться цінності. Після закінчення інвентаризації підписується “Інвентаризаційний опис”. “Інвентаризаційний опис”, обов'язково підписує матеріально-відповідальна особа, підтверджуючи, що всі запаси, перераховані в інвентаризаційному описі, комісією перевірені і в його присутності прийняті на відповідальне зберігання.

Затверджені результати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше, останнього дня грудня звітного року.

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку на підприємстві повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Операції з надходження виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман» оформлюються такими основними первинними документами:

1. М-1 (Журнал обліку надходження вантажів). Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів із залізниць, водних шляхів та оприбуткуванням їх на склад підприємства.

2. М-2 (Доручення). Призначений для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства під час отримання запасів.

3. М-4 (Прибутковий ордер). Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів

4. М-5, М-6 (Товарно-транспортна накладна). Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Використовується для кількісного та якісного обліку запасів.

5. М-7 (Акт про приймання матеріалів). Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для перероблення чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Під відпуском у виробництво розуміють відпускання виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпускання виробничих запасів у комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів.

У ряді випадків для разового відпускання матеріалів на виробництво використовуються галузеві форми. Первинні документи, призначені для оформлення операцій по надходженню, внутрішньому переміщенню та відпусканню запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Виробничі запаси надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман» залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності. Відповідно до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо.

В умовах механізації обліку на підприємстві ГНК «Гетьман» перевірені документи з надходження і витрачання виробничих запасів бухгалтер групує за видами і за допомогою супроводжуючого ярлика передає на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу. Після оброблення первинної інформації про надходження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машинограми узагальнених даних по заготівлі запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поставках, по оплаті платіжних вимог постачальників тощо. Машинограми використовуються для відповідних бухгалтерських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом матеріально-технічного постачання і фінансовим відділом -- для оперативного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками.

Отже, структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління рухом матеріальних запасів.

4. Синтетичний та аналітичний облік операцій з виробничими запасами ГНК «Гетьман»

Облік виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман» регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з ним запаси - це активи, які утримує підприємство для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності, що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, або утримує для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління виробництвом.

Бухгалтерія на підприємстві ГНК «Гетьман» постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси” відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

Рахунок 20 "Виробничі запаси" активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту -- витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки тощо.

Вартість окремих видів виробничих запасів обліковується на відповідних субрахунках рахунку 20:

- 201 "Сировина й матеріали" - призначений для відображення наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовується підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, її вартість також відображають на цьому субрахунку.

- 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" - призначений для відображення та руху купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві та інші), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включають до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 "Товари".

- 203 "Паливо" - призначений для обліку та наявності палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатацію транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 і на субрахунку 203 - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

- 204 "Тара й тарні матеріали" - призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

- 205 "Будівельні матеріали" - на цьому субрахунку підприємства - забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

- 206 "Матеріали передані в переробку" - призначений для обліку матеріалів, що передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо по дебету рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки. Аналітичний облік матеріалів, переданих в переробку, ведеться в розрізі, який забезпечує інформацію про підприємства - переробників і контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

- 207 "Запасні частини" - призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються, для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

По дебету субрахунку відображаються залишок та надходження, по кредиту - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

- 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" - призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів, медикаментів, хімікатів, що призначені для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

- 209 "Інші матеріали" - призначений для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношених шин тощо.

Підприємство ГНК «Гетьман» у своєму обліку використовує такі субрахунки: 201, 202, 203, 206, 207, 209.

На підприємстві ГНК «Гетьман» за допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по-перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по-друге, значною їх номенклатурою; по-третє, складною організаційною та виробничою структурами підприємства. До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється номенклатурний номер, який записують до спеціального реєстру номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру і, по можливості, облікову вартість запасу.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Аналітичний облік виробничих запасів на підприємстві ГНК «Гетьман» ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів. Облік виробничих запасів здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси». При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі затрати на придбання, оброблення та інші затрати, що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення їх до необхідного стану. Запаси можуть надходити на підприємство з різних виробничих джерел, серед яких: придбання в постачальника або підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, виявлення в результаті інвентаризації тощо.

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 "Виробничі запаси" та його субрахунках підприємство обліковує за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо).

Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображається надходження запасів на підприємство за фактичною собівартістю та їх дооцінка. За кредитом цього рахунку відображаються використання запасів на виробництво продукції (робіт, послуг) та інше їх вибуття за середньозваженою фактичною собівартістю або за іншими цінами згідно з пунктом 16 ПСБО 9 "Запаси".

Найдоцільніше застосовувати відпрацьований на підприємстві спосіб відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів з врахуванням змін за ПСБО 9 "Запаси" та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків не встановлює порядку обліку витрат на купівлю, доставку та доведення запасів до придатного для використання стану, які згідно з пунктами 8-9 ПСБО 9 "Запаси" мають входити до первісної (балансової) вартості придбаних підприємством товарно-матеріальних цінностей.

Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

Виходячи з вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 24.12. 2004 №818 (зі змінами та доповненнями) при оприбуткуванні виробничих запасів, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку на підприємстві ГНК «Гетьман» роблять записи: