додатковий капітал - це капітал, отриманий понад номінал акцій або емісійний дохід;

резервний капітал, що утвориться за рахунок розподілу накопиченого нерозподіленого прибутку. Рішення про розподіл прибутку приймає раду директорів, і мети такого розподілу повинні бути відбиті в примітках до фінансової звітності;

резерви, що представляють собою коректування на підтримку капіталу;

нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це чистий прибуток, не розподілена між акціонерами, а реінвестована в підприємство, що являє собою зароблений капітал. Негативна величина нерозподіленого прибутку являє собою непокритий збиток.

У балансі повинна відбиватися вся інформація про вкладений капітал: вид акцій, їхня номінальна вартість, кількість дозволених до випуску й випущених акцій.

7.2. Акціонерний капітал. Класифікація акцій.

Акціонерний капітал складається з пакета акцій. Акції бувають наступних видів:

1.Прості, або звичайні, які надають право голосу й право на одержання дивідендів. Їхній власник має переважні права при ліквідації компанії.

2.Привілейовані, які не дають права голосу, але надають право першочерговості при одержанні дивідендів.

Прості акції підрозділяються на:

акції класу А, які мають номінальну вартість;

акції класу Б, які не мають номінальної вартості:

Акції класу Б у свою чергу можуть бути:

а) з оголошеною вартістю, що може бути оголошена радою директорів як до випуску акції, так і після.

б) без оголошеної вартості, сума яких направляється в додатковий капітал.

Привілейовані акції бувають:

кумулятивними й некумулятивними (некумулятивность означає, що якщо дивіденди за акціями не були оголошені цього року, то на наступний рік власники цих акцій втрачають право на одержання дивідендів попереднього року. Власник кумулятивних акцій не втрачає такого права);

конвертованими (які можуть бути обмінені на інші цінні папери) і неконвертованими;

відкличними (із правом викупу) і невідкличними (без права викупу).

7.3. Оцінка й облік власних акцій

Для відбиття акцій в обліку застосовуються наступні види стоимостей:

номінальна вартість - це та вартість, що зазначена на самій акції; вона становить юридичний капітал підприємства;

оголошена вартість - це та вартість, що встановлюється радою директорів;

емісійна вартість - сукупна вартість, по якій фактично продаються (реалізуються) акції (для цінних паперів, випущених уперше);

ринкова вартість - це співвідношення попиту та пропозиції (для паперів, випущених удруге);

ліквідаційна вартість - установлюється на акції при ліквідації підприємства;

викупна вартість - це вартість, по якій викупляються власні акції в акціонерів;

балансова вартість - це облікова вартість, певна власним акціонерним капіталом.

Акції можуть поширюватися за ціною, що не збігається з їх номінальною або оголошеною вартістю. При продажі акцій може виникати дисконт або премія.

Приклад. Компанія “АВСТ” продає пакет акцій номінальною вартістю 100 000 дол. США. Ринкова ціна пакета склала:

1) 90 000 дол. США;

2) 120 000 дол. США;

3) 100 000 дол. США.

В обліку продаж пакета акцій може бути відбита в такий спосіб:

1) д- т Кошти 90 000

д-т Додатковий капітал

(або Нерозподілений прибуток) 10 000

до- т Акціонерний капітал (звичайні акції) 100 000

2) д- т Кошти 120 000

до- т Акціонерний капітал (звичайні акції) 100 000

до- т Додатковий капітал 20 000

3) д- т Кошти 100 000

до- т Акціонерний капітал (звичайні акції) 100 000

Акції можуть випускатися в обмін на негрошові активи. Під негрошовими активами маються на увазі основні засоби, нематеріальні активи, послуги й ін.

Звичайно акціями оплачуються земля, будинки й послуги адвокатів. Загальне правило для запису таких операцій наступне: вони відбиваються по ринковій вартості того, що віддається (акції), або ринкової вартості того, що виходить (негрошові активи), залежно від того, яка з оцінок більше очевидна. Тобто якщо ринкова вартість акцій не може бути визначена, то для запису операції використовується ринкова вартість одержуваних активів або послуг. Якщо жодна з ринкових оцінок не може бути отримана з достатнім ступенем вірогідності, то вартість акцій і відповідних активів (послуг) визначається радою директорів компанії. Номінальна й оголошена вартості акцій не можуть служити базою для визначення суми операції.

По різних причинах компанія може викуповувати власні акції, раніше випущені в продаж, з наступним погашенням або без погашення з метою випустити їх у продаж через якийсь час. Викуплені акції, які не були погашені або заново випущені в обіг, називаються власними акціями в портфелі або викуплених акціях. Такі акції не є активом і по суті аналогічні не випущеним акціям. Рахунок «Власні акції в портфелі» є контрпассивным рахунком, і його величина віднімається при відбитті власного капіталу компанії в балансі. Причинами викупу власних акцій можуть бути: необхідність у власних акціях для продажу працівникам, відповідно до компенсаційного плану або для потенційних злиттів компаній, необхідність збільшення показника чистого прибутку на одну акцію; прагнення зменшити число акціонерів для придбання більшого контролю; бажання збільшити ринкову вартість акції й ін.

Існують два основних методи для відбиття викупу акцій:

перший - відбиття по фактичній вартості придбання або викупній ціні;

другий - відбиття по номінальній вартості.

7.4. Облік нерозподіленого чистого прибутку

Друга частина власного капіталу компанії - це чистий прибуток, не розподілена між акціонерами, а реінвестована в підприємство й представляющая собою зароблений капітал (earned capital). Вона відбивається на рахунку «Накопичений нерозподілений чистий прибуток», що звичайно має кредитове сальдо. Дебетове сальдо по цьому рахунку означає непокритий збиток і позначається терміном deficit.

Основна зміна по кредиту відбувається в результаті нарахування чистого прибутку за період (закриття зведеного рахунку прибутків і збитків), а основна зміна по дебету - у результаті виплати дивідендів.

Дивіденди - це частина прибутку компанії, що розподіляється між засновниками. Вони можуть виплачуватися щокварталу, один раз у півроку й один раз у рік.

Компанія може виплачувати дивіденди у вигляді коштів, інших активів, боргових зобов'язань, власних акцій.

Дивіденди у вигляді коштів - найпоширеніша форма дивідендів. Зобов'язання по виплаті дивідендів виникає в підприємства з моменту їхнього оголошення. Тому з дивідендами зв'язано три дати (дата оголошення, дата реєстрації й дата виплати).

На дату оголошення складається проводка:

д-т Оголошені дивіденди

або Накопичений нерозподілений прибуток

до-т Дивіденди до виплати.

На дату реєстрації не робиться ніякого запису.

На дату виплати складається проводка:

д-т Заборгованість по дивідендах

або Дивіденди до виплати

до-т Кошти.

Наприкінці періоду рахунок «Оголошені дивіденди» закривається на рахунок «Накопичений нерозподілений чистий прибуток».

Дивіденди, виплачувані іншими активами (товарами, цінними паперами й т.д.), називаються майновими дивідендами. Облік таких дивідендів виробляється по ринковій вартості переданих активів з одночасним відбиттям прибутку або збитку, що виникають із різниці між ринковою й облікової стоимостями. Ринкова вартість визначається виходячи з ринкових котирувань акцій, незалежних експертних оцінок і т.д.

Дивіденди у вигляді боргових зобов'язань, називають скрип - дивідендами.

Дивіденди у вигляді власних акцій фактично означає пері класифікацію роздягнула власного капіталу шляхом перекладу частини накопиченого нерозподіленого чистого прибутку у вкладений капітал. Такі виплати є вигідними для акціонерів, тому що вони одержують не оподатковуваний податком дохід (акції згодом можуть бути продані). Такий переклад здійснюється або по ринковій вартості (якщо розмір дивідендів у вигляді власних акцій не перевищує 20 - 25 % звичайних акцій, що перебувають в обігу), або по номінальній вартості (якщо він більше 20 - 25 %).

Різниця між ринковою вартістю й номінальної відбивається як додатковий капітал.

Відзначимо, що, коли дивіденди виплачуються власними акціями, загальна величина капіталу компанії не змінюється, активи не зменшуються й частка власності кожного акціонера залишається незмінної при зменшенні загальної величини капіталу на акцію book value per share).

Крім виплати дивідендів власними акціями, компанія може провести так зване членування акцій на менші акції (stock split): збільшення кількості акцій в обігу при пропорційному зменшенні їхньої ціни (наприклад, замість 1000 акцій по 100 дол. 2000 по 50 дол.: дроблення дві за одну). Звичайно це робиться з метою збільшення потенційної кількості інвесторів шляхом зниження ціни на одну акцію. У випадку членування акцій на менші акції величина загального капіталу й вкладеного капіталу не змінюється, не зачіпається величина накопиченого нерозподіленого прибутку, а змінюється лише номінальна вартість однієї акції й кількість акцій, що перебувають в обігу. Для акціонерів членування акцій на менші акції переважніше виплат більших дивідендів у вигляді акцій, оскільки при дробленні величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку залишається незмінної. В обліку при членуванні акцій на менші акції ніяких проводок не робиться, однак робиться «» запис, щонагадує, про зміну кількості й номіналу акцій. Якщо кількість отриманих після членування акцій на менші акції перевищує кількість акцій, дозволених до випуску, то компанія зобов'язана одержати дозвіл на додатковий випуск.

На закінчення кілька слів хотілося б сказати про розподіл або резервування накопиченого нерозподіленого чистого прибутку (appropriations of retained earnings) і про наявність збитку в балансі компанії. Воно означає лише перекласифікацію накопиченого прибутку й ніяк не зачіпає коштів; за рахунок розподіленої частини не можуть списуватися витрати й збитки.

Якщо в балансі відбита розподілений накопичений прибуток, то це означає, що компанія не має наміру розподіляти цю величину між акціонерами, а зарезервувала її для якихось певних цілей. Тому таку розподілену частину накопиченого прибутку часто називають резервами (reserves), а сам процес - відрахуваннями в резерви. Рішення про розподіл накопиченого прибутку приймається радою директорів, і мети такого розподілу повинні бути зазначені у звітності (звичайно в примітках). Причинами розподілу прибутку в резерви можуть служити як вимоги законодавчого характеру, так і власні цілі корпорації: програми по розширенню, страхування від майбутніх збитків і т.д.

Наявність зарезервованого прибутку в балансі дає можливість користувачеві одержати інформацію про наміри фірми по використанню засобів.

У тому випадку, коли компанія зазнає збитків протягом ряду років, може виникнути ситуація, при якій рахунок накопиченого нерозподіленого чистого прибутку стає негативним, тобто має дебетове сальдо (як ми вже відзначали, у балансі він буде відбиватися в розділі власного капіталу з мінусом) і позначається терміном дефіцит (deficit). Відповідно до законодавства більшості штатів, компанія не має права виплачувати дивіденди при наявності дефіциту. Це утрудняє залучення нових засобів і може привести до ліквідації компанії. Однак у ряді штатів дозволяється здійснення процедури, називаної квазиреорганизацией ( quasi-reorganization). Її суть полягає в тому, що компанії надається можливість почати свою діяльність як би заново, не проходячи при цьому дорогої процедури формальної юридичної перереєстрації. З погляду обліку існують два варіанти квазиреорганизации: перекласифікація дефіциту (deficit) і бухгалтерська реорганізація (accounting reorga-nization).

При першому способі не відбувається переоцінки активом і зобов'язань, вкладений капітал просто зменшується на одну величину активів. Другий спосіб більше складний. Робиться переоцінка активів до їх ринкових стоимостей і зобов'язань до поточної наведеної вартості з віднесенням різниці на рахунок накопиченого нерозподіленого чистого прибутку (имеющий дебетове сальдо). Підсумкове сальдо цього рахунку закривається на рахунки вкладеного капіталу, звичайно на рахунок додаткового капіталу. Для того щоб одержати на рахунку додаткового капіталу достатнє для покриття збитку сальдо, часто необхідне зменшення номінальної вартості акцій в обігу (дебетується рахунок звичайних акцій і кредитується рахунок додаткового капіталу понад номінал).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Блейк Амат. Європейський бухгалтерський облік / Пер. с англ. - Пб.: Юнит, 1997. - 352 с.

2. Велш Г. А., Шортів Г. Основи фінансового обліку. - К.: Основи, 1999. - 944 с.

3.Голів С. Д., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародни-ми стандартами. - К.: Екаунтінг, 2000. - 848 з

4. Друри Колин. Введення в управлінський і виробничий облік. - М.:Аудит, ЮНИТИ, 1998 - 576 с.

5. Шулік В.И. Організація обліку в закордонних країнах. - Харків: Основа, 1999. - 240 с.

6. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер. с англ. / Під ред. С.Ф. Голів. - К.: ФПБАУ, 2000. - 1280 с.

7. Мус Г., Рольф Ханишманн. Бухгалтерський облік: основи-завдання-рішення. - М.: Фінанси й статистика, 2000. - 289 с.

8. Нидлз Д. Принципи бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси й статистика, 1999. - 336 с.

9. Рибачова О.М. Облік у зарубіжних країнах. - К.: Укоопспілка, 1999. - 464с.

10. Соловйова О.О. Закордонні стандарти обліку й звітності. - М.: « Атлантика-През», 1998. - 224 с.

11. Энтони Рис. Облік: ситуації й приклади / Пер. с англ. - М.: Фінанси й статистика, 1993. - 448 с.

Навчальне видання

ОБЛІК У ЗАКОРДОННИХ КРАЇНАХ

Конспект лекцій

Автори: Фартушняк Ольга Вікторівна

Пасичник Інна Юріївна

Відповідальний за випуск Маляревский Ю.Д.

Відповідальний редактор Сєдова Л.Н.

Редактор Новицкая О.С.

Коректор Флоринская Е.Ю.

План 2003 Поз. № 35-до

Подп. до печ. Формат 60х90/ Папір TATRA

Печатка офсетна Усл. - печ. л. Уч. - изд. л.

Тираж 100 экз. Задо. № Безкоштовно

Свідчення про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи Дк № 481 від 13.06.2001 р.

Видавець і виготовлювач - видавництво ХГЭУ, 61001, м. Харків, ін. Леніна, 9а.