Облік наявності та використання виробничих запасів

Хочеться зазначити, що головний бухгалтер підприємства вирішив не використовувати списання у межах природного збитку, з метою зменшення зловживань цим показником матеріально відповідальними особами.

Після відображення пересортиці та списання запасів у межах норм природного збитку настає завершальний етап врегулювання інвентаризаційних різниць -- відображення нестачі та надлишків виробничих запасів.

Здебільшого суму нестачі покривають за рахунок матеріально відповідальної особи, винної у виникненні нестачі (Дт 947 Кт 201, Дт 375 Кт 716). Проте в окремих випадках сума нестачі може бути списана на результати фінансово-господарської діяльності, наприклад внаслідок стихійного лиха (Дт 991 Кт 201). Що стосується надлишків, то їх вартість повинна бути відображена у складі доходу звітного періоду (Дт 201 Кт 719).

Після проведення інвентаризації, якщо комісією виявлено, що вартість запасів істотно змінилася, можливе проведення переоцінки. Будь-яка вартість, може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Якщо змінена вартість має бути відображена в обліку та звітності, то у разі збільшення необхідно виконати дооцінку, у разі зменшення -- уцінку.

З двох видів переоцінки П(С)БО 9 віддає явну перевагу уцінці. А пов'язано це з тим, що згідно з п.24 зазначеного стандарту запаси відображаються за найменшою з двох оцінок:

ь або за первісною вартістю;

ь або за чистою вартістю реалізації.

Аналогічну норму можна знайти і в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Згідно з МСБО 2 «запаси слід оцінювати за найменшим із двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації».

П(С)БО 9 не нехтує дооцінку повністю. Тому що чиста вартість уцінених запасів знову може змінитися як у бік зменшення, так і в бік збільшення. Якщо чиста вартість реалізації продовжує зменшуватися, необхідна ще одна уцінка, а ось якщо вартість збільшилася, є підстави для проведення дооцінки. Але і в цьому разі чисту вартість реалізації необхідно порівняти з первісною вартістю, дотримуючись все того ж правила відображення за найменшою з них. Отже, зауваження п.28 П(С)БО 9 про те, що сума дооцінки раніше уцінених запасів не має перевищувати суму уцінки таких запасів, є справедливим.

Із зазначеного випливає важливий практичний висновок: підприємствам, що провадять переоцінку запасів, необхідно не лише стежити за чистою вартістю реалізації запасів, але й зважати на їх первісну вартість.

Згідно з п.5.8. Методичних рекомендацій з бухгалтерського облік запасів сума уцінки первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації на дату балансу включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» із зменшенням фактичної(балансової) вартості запасів.

На підприємстві ВАТ «ПМК-311» за досліджуваний період переоцінки запасів не відбувалося. Головний бухгалтер пояснює це тим, що запаси швидко передаються у виробництво і відповідно, не встигають втратити своєї вартості. Крім того, приміщення складу є задовільним і запаси не псуються, наприклад від вологості, підтоплення тощо. Тому і запаси на підприємстві не переоцінюються.

2.5 Відображення інформації про виробничі запаси у звітності підприємства

Інформація про запаси міститься у фінансовій, статистичній та податковій звітності. Вона розкривається у таких формах фінансовій звітності, як: №1 «Баланс», №2 «Звіт про фінансовий результат», №3 «Звіт про рух грошових коштів», №4 «Звіт про власний капітал», № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», №6 «До річної фінансової звітності».

На дату балансу запаси відображаються за найменшою з двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації у рядку 100 «Виробничі запаси» ІІ Розділу Активу Балансу. На підприємстві ВАТ «ПМК-311» вартість виробничих запасів складається з вартості власне виробничих запасів (рахунок 20) та малоцінних і швидкозношуваних предметів (рахунок 22).

У П (С)БО № 2 «Баланс» вказано, що у статті «Виробничі запаси» показується вартість запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних матеріалів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання у ході нормального операційного циклу. Отже, малоцінні та швидкозношувані предмети теж відносяться до виробничих запасів, хоча і обліковуються на окремому рахунку. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація:

ь про методи оцінки запасів;

ь балансову (облікову) вартість у розрізі окремих класифікаційних груп (розділ VIII, ряд.800-850,880), а також загальну вартість запасів (ряд. 920) ) - 930 грн ;

ь балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації (ряд.921) - 930 грн ;

ь балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку (ряд. 922)

ь балансову (облікову) вартість запасів оформлених в заставу (ряд. 923)

ь балансову (облікову) вартість запасів переданих на комісію (ряд. 924)

Якщо говорити про податкову звітність, то інформацію про запаси можна знайти у Декларації з податку на прибуток підприємства. Тут розкривається інформація про методи оцінки збитку запасів, подається розрахунок приросту (збитку) балансової вартості запасів.

Фінансова звітність подається підприємством:

ь до державних органів статистики;

ь в банк при наявності відкритої кредитної лінії;

ь трудовим колективам за їх вимогою;

ь власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим аналіз діяльності підприємства. Розглянемо призначення основних компонентів фінансової звітності у табл.2.7.

Таблиця 2.7 Призначення основних компонентів фінансової звітності

Підприємство ВАТ «ПМК-311» є платником: податку на додану вартість; податку з прибутку підприємства; податку на землю; комунального податку; збору за забруднення навколишнього середовища; податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів; тощо

Розрахунок сплати податків робиться у відповідних деклараціях, розрахунках та додатках до них.

Кожного кварталу складається звіт про основні показники діяльності підприємства.

Отже, звітність є кінцевим результатом облікової роботи, узагальненням інформації, отриманої з усіх структурних підрозділів підприємства для надання повної, правдивої та неупередженої інформації користувачам про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Розділ 3. Удосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві

3.1 Порівняльний аналіз організації вітчизняного та зарубіжного досвіду обліку виробничих запасів

Чітка побудова бухгалтерського фінансового обліку відповідно до змін, що відбуваються в його організації і техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській фінансовій діяльності підприємств.

Матеріальні цінності займають важливе місце серед об'єктів обліку управління підприємством. Вони є однією з найважливіших статей активу балансу. Від ефективного використання матеріальних запасів залежить величина прибутку фірми та швидкість обороту вкладеного капіталу, тому їх облікові приділяють велику увагу. Національні стандарти побудовані на підставі міжнародних стандартів обліку тому доцільно провести їх порівняльну характеристику.

Питання, що стосуються обліку виробничих запасів в Україні та зарубіжних країнах знаходяться в центрі уваги багатьох вчених і дослідників. Зокрема, М.Р. Лучко в своїх працях приділяв увагу обліку матеріальних запасів в США, О.М. Губачова розглядала поняття, склад товарно-матеріальних запасів, завдання їх обліку в зарубіжних країнах, Столярчук Г. займається вивченням обліку запасів в Україні.

Матеріали, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва, на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються господарські операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витрачанням виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Рух матеріалів від одного господарюючого суб'єкта до іншого призводить до зміни (збільшення або зменшення) вартості і структури запасів в межах окремого підприємства. При цьому зміна структури матеріалів відображає економічний аспект даного питання. Юридичний чи правовий аспект пов'язаний з наявністю договору - документу юридичного характеру, що є підставою для здійснення таких операцій з руху запасів. Договір, з одного боку, робить можливим здійснення таких операцій, з іншого - визначає право власності на запаси. Підприємство може зберігати на своїх складах різні види оборотних матеріальних цінностей, при цьому при створенні резервів активів виникає необхідність в організації матеріальної відповідальності за їх збереження. Таким чином, створення резервів запасів на складах підприємства в будь-якому випадку визначає необхідність в організації відповідальності осіб, на відповідальному збереженні яких знаходяться товарно-виробничі запаси. Облік наявності і руху запасів в Україні здійснюється лише на рахунках у системі постійного обліку запасів. Виробничі запаси складаються з сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, будівельних матеріалів, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Для узагальнення інформації про наявність і рух запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих виробів та інших запасів Планом рахунків передбачений рахунок 20 „Виробничі запаси”.

У зарубіжних країнах до методів аналітичного обліку матеріальних запасів відносять:

-- метод періодичного обліку;

-- метод безперервного (поточного) обліку.

Відповідно до методу періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів протягом року не ведеться, а в кінці року має проводитися інвентаризація наявних запасів для встановлення рівня запасів на кінець звітного періоду. Собівартість реалізованих запасів не може бути визначена доти, доки не буде завершена інвентаризація, оскільки розрахунок собівартості визначають так: нетто-вартiсть покупок плюс рівень запасів на початок звітного періоду мінус рівень запасів на кінець звітного періоду.

Суть методу поточного (безперервного) обліку ТМЦ полягає в тому, що систематично з надходженням і рухом матеріальних запасів їх кількість i вартість строго документуються. Метод забезпечує контроль за операціями руху ТМЦ, сигналізує про необхідність нових замовлень матеріалів на поповнення запасів, формує інформацію про оптимальний обсяг замовлення. У результаті цьогопротягом усього звітного періоду відомий обсяг наявних запасів.

Таблиця 3.1. Порівняльна характеристика обліку виробничих запасів

В Україні	В зарубіжних країнах
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(с)БО 9 «Запаси»	Основні методологічні принципи оцінки, обліку та відображення у фінансовій звітності запасів викладені у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 2 „Оцінка та відображення матеріально -виробничих запасів у контексті формування фактичної собівартості”
Запаси - активи, які: - утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва.	Запаси -- це активи, якi: а) утримуються для продажу за умов звичайної господарсько дiяльностi; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Надходження матеріалів на підприємство здійснюється на підставі товарно транспортної накладної за якою складається прибутковий ордер в двох примірниках. Перший примірник є підставоюдля оприбуткування цінностей на склад Другий примірник прибуткового ордера є звітом про використання доручення.	Надходження матеріалів на підприємство оформляється рапортом, який складається у трьох примірниках. Основою для складання рапорту є рахунок-фактура постачальника. Один примірник рапорту надсилають у відділ постачання для звірки з умовами розміщення замовлення, другий передають на склад із матеріалами, а третій залишають у групі приймання. Примірник рапорту, який спочатку був направлений у відділ постачання, пізніше передають у фінансову бухгалтерію для розрахунків із постачальниками.
Відпуск запасів проводиться в основному на виробництво продукції, при цьому виписується відділом постачання лімітно-забірна карта на місяць в двох примірниках, перший примірник передається на склад, а другий в цех.	Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за вимогами. Вимогу виписують у трьох примирниках. Перший примірник залишається на складі, другий -- у групі матеріального обліку, третій -- в особи, котра одержує матеріал. Вимога на основні матеріали відрізняється від вимоги на допоміжні матеріали лише за кольором бланка.

Порядок обліку товарно-матеріальних цінностей. у зарубіжних країнах

регламентує міжнародний стандарт № 2 „Оцінка та відображення матерiально-виробничих запасів у контексті формування фактичної собівартості”. Стандарт визначає поняття собівартості (початкової вартості) і методи оцінки.

Помилка в оцінці матеріальних запасів на кінець поточного року негативно

впливає на величину чистого прибутку як у поточному, так i наступному році й тим самим на величину оплаченого податку з прибутку. Тому державні органи особливо регулюють застосування підприємствами різних методів оцінки матеріальних запасів. Бухгалтери фірм дуже часто стикаються, з одного боку, з проблемою найточнішого визначення прибутку, а з другого -- з бажанням зменшити податок на прибуток.

Є ряд методів оцінки матеріальних запасів для фінансової звітності. Основна частина з них ґрунтується або на собівартості, або на ринковій цiнi. Інститут присяжних бухгалтерів США зазначає, що первинною основою

обліку матеріальних запасів є собівартість, яка включає такі елементи:

- суму рахунку-фактури, за вирахуванням скидок при покупці;

- суму страхування товарів у дорозі;

- вiдповiднi податки i тарифи.

Інші витрати, якi пов'язані з придбанням, прийманням тощо, в принципі також мають входити у собівартість матеріальних запасів. Однак на практиці настільки складно розділити ці ви трати між окремими видами, що вони переважно враховуються як витрати звітного періоду (тобто включаються в накладні витрати), а не як елемент собівартості матеріальних запасів.

Протягом року ціни на більшу частину товарів змінюються. Однакова кількість товарів може бути придбана. за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух вартостей, а не фізичне переміщення товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток. Важливе значення для правильного обліку на підприємствах має порядок оцінки запасів за національними стандартами. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” Затвержено Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, чистою вартістю реалізації.

Первісна вартість (справедлива вартість) - вартість за якою зараховуються на баланс підприємства придбані (отримані) або вироблені запаси.

Чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (збут).

В поточному обліку виробничих запасів підприємства можуть застосовувати облікові ціни, в якості яких обирають:

1) планово-розрахункові ціни. Вони розробляються і затверджуються підприємством відповідно до рівня фактичної собівартості відповідних виробничих запасів, призначені для використання всередині підприємства.

2) фактичну собівартість виробничих запасів за даними попереднього місяця або звітного періоду (звітного року);

3) середню ціну групи. Це різновид планово - розрахункових цін. Як правило, встановлюється в випадках, коли на підприємстві розроблена номенклатура матеріалів (перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру; вказується на кожному документі на надходження або вибуття).

Відхилення між фактичною собівартістю матеріалів поточного місяця і їх обліковою ціною враховуються на окремому субрахунку (аналогічно обліку ТЗВ) і в кінці місяця розподіляються між вартістю запасів, які вибули і їх залишком на кінець місяця.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовують тільки один із методів, передбачених П(С)БО 9 „Запаси”.

У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів:

1. Метод специфічної ідентифікації;

2. Метод середньої вартості;

З. Метод ФIФО;

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- Ідентифікованій собівартості одиниці запасів Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, що залишились. Має вузьке застосування - для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

- Середньозваженій собівартості Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному, постійному) веденні обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозамінних запасів. Дає більш об'єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затративиробництва.

- Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) Засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів. Переваги - простий, систематичний і об'єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Недоліки - в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

- Нормативних затрат Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Тобто на підприємстві встановлюються нормативні облікові ціни, якими протягом місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, установлюють розмір відхилень і проводять коригуючи записи.

- Ціни продажу Оцінка вибуття запасів основана на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів.

Національні стандарти обліку побудовані на підставі Міжнародних стандартів, але відповідно до специфіки національної системи виникають розбіжності обліку в Україні та зарубіжних країнах.

3.2 Облік виробничих запасів в умовах використання інформаційних систем та комп'ютерної технології

Головною метою функціонування бухгалтерської інформаційної системи на підприємстві є забезпечення керівництва підприємства фінансовою інформацією для прийняття обґрунтованих рішень при виборі альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів. В умовах використання комп'ютерних бухгалтерських систем методологія обліку змінилась в різних напрямах, зокрема: змінюється система, бухгалтерська система бухгалтерського обліку, перебудовується методологія обліку, змінюється обліковий процес, підвищується рівень управління, відбувається кількісна і якісна зміна облікового апарату та його функцій.

Комп'ютерні системи на сьогоднішній день дозволяють:

- обробляти і зберігати велику кількість однакових в структурному плані одиниць інформації;

- здійснювати вибірку інформації з великої кількості даних;

- виконувати складні математичні розрахунки;

- одержувати паперову копію будь -якого документу.

Застосування комп'ютерних технологій в бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів і суттєво покращує його організацію на підприємстві, де у веденні бухгалтерського обліку часто панує безлад. Така можливість зумовлена тим, що комп'ютерний спосіб обробки облікової інформації вимагає формального та чіткого опису облікових процедур у вигляді алгоритмів, що впорядковує порядок виконання обов'язків працівниками обліку.

Автоматизоване оброблення даних з обліку виробничих запасів на практиці забезпечується різними способами:

- розробленням спеціальною формою на замовлення управлінської інформаційної системи підприємства (у тому числі й інформаційної системи обліку);

- придбання універсального програмного комплексу (або окремого його модуля) на ринку програмного забезпечення;

- автоматизацією облікового процесу силами фахівців підрозділу з автоматизованого оброблення даних підприємства;

- використанням табличних процесорів обліковими працівниками для забезпечення автоматизованого розв'язання окремих задач конкретної ділянки обліку.

При цьому слід враховувати, що облік виробничих запасів здійснюється на складах та в бухгалтерії підприємства. Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення , збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних цінностей зі своєчасним звітності. Спільна інформаційна база дає можливість спільно використовувати таку нормативно-довідкову інформацію, як довідники: зовнішніх організацій; структурних організацій; підрозділів, статей обліку; допустимої кореспонденції рахунків; номенклатури цінників, виробничих запасів; типових господарських операцій тощо. Для обліку виробничих запасів використовується типові форми первинних документів, що утворюють вхідну інформацію:

- прихідний ордер;

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна;

- акт приймання матеріалів;

- вимога;

- накладна на відпуск матеріалів на сторону.

Вихідною інформацією складського обліку є:

- оборотна відомість матеріальних цінностей;

- довідкова інформація;

- інформація про переоцінку матеріальних цінностей;

- реєстр первинних документів;

- інвентаризаційна відомість.

Основною регламентованою вихідною інформацією в бухгалтерії з обліку виробничих запасів є:

- інвентаризаційна відомість;

- відомість надходження матеріальних цінностей;

- відомість витрачання матеріальних цінностей;

- оборотна відомість матеріальних цінностей;

- відомість відображення господарських операцій з обліку матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку;

- відомість переоцінювання матеріальних цінностей;

- реєстр первинних документів;

- журнал обліку відпуску матеріальних цінностей.

При дослідженні програмних продуктів, що можуть застосовуватись підприємством для організації обліку було враховано такі фактори, як можливості програмного забезпечення, їх розповсюдженість на ринку, а також наявність програмістів та досвідчених користувачів ПК серед працівників ВАТ «ПМК-311». Ведення бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві в сучасних умовах за діючою методикою є недостатнім, оскільки не забезпечує одержання необхідних відомостей з врахуванням специфіки діяльності, використанням системи сучасних стандартів бухгалтерського обліку. Облік на підприємстві ВАТ «ПМК-311» необхідно автоматизувати.

Специфіка будівельної діяльності і особливо будівельного обліку спричинила необхідність створення спеціалізованого програмного забезпечення. Зокрема, на базі типового рішення «1С: Бухгалтерія для України» створено конфігурацію «1С: Підрядник будівництва», яка розрахована саме на користувачів-бухгалтерів будівельних підприємств.

Але і за допомогою типової конфігурації можна налагодити облік виробничих запасів. Документами, що регламентують порядок проведення взаєморозрахунків з постачальниками, є договори, рахунки, пред'явлені постачальником на адресу підрядника-покупця, а також накладні. На підставі цих документів може бути виписано платіжні доручення, згідно з якими здійснюються безготівкові розрахунки з постачальниками.

Засобами програми можна проводити переоцінку і списання виробничих запасів, проводити їх списання.

Загалом, хочеться зазначити, що за допомогою таких програм, як розглянута вище «1С:Бухгалтерія», «Парус-Предприятие», «Галактика» підприємство може автоматизувати облік на всіх його ділянках, в тому числі і облік виробничих запасів - від первинної документації до звітності.

Пропозиції та висновки

Однією із складових стабільної та рентабельної роботи підприємства є оптимальна наявність і обіг виробничих запасів. Запаси - це такий вид оборотних активів, який практично завжди є в тому чи іншому вигляді на будь-якому підприємстві.

Для будівельного підприємства сировина і матеріали є одним із головних елементів виробничого процесу. У загальних витратах на виробництво будівельної продукції прямі матеріальні витрати на досліджуваному підприємстві становлять близько 55 %.

Однією з найважливіших умов дієвості обліку є інформаційне забезпечення всіх видів діяльності, пов'язаних з наявністю і рухом запасів, забезпеченням сировиною і матеріалами виробництва.

Облік виробничих запасів становить дуже трудомісткий процес. І це пов'язано не лише з різноманітністю самих запасів (від матеріалів і тари до палива і запасних частин), а й з оформленням великої кількості первинних документів на різних стадіях руху запасів.

Для забезпечення виконання цих завдань підприємство повинно розробити інструкції з обліку виробничих запасів, раціонально організувати складське господарство та документооборот, розробити номенклатуру виробничих запасів та норми їх витрачання.

Проведене в курсовій роботі дослідження дозволило сформулювати такі висновки та пропозиції ВАТ «ПМК-311» щодо організації і методики обліку виробничих запасів.

ВАТ «ПМК-311» веде бухгалтерський облік господарської діяльності та її фінансових результатів у відповідності до ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а також вимог національних П(С)БО та інших нормативних документів.

На підприємстві використовується журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику містить ряд недоліків як в цілому по організації обліку, так і власне стосовно обліку виробничих запасів:

- не затверджено робочий план рахунків;

- не затверджено графік документообороту;

- не визначено облікову політику у питанні обліку ТЗВ;

- неправильно вказано метод вибуття запасів внаслідок реалізації на сторону.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси на підприємстві ВАТ «ПМК-311» поділяють на: сировину і матеріали; паливо; запасні частини; МШП.

Первісну вартість запасів, що надходять на підприємство, в основному формує ціна придбання та транспортно-заготівельні витрати. Вибуття запасів оцінюється за середньозваженою собівартістю. У ході дослідження було запропоновано змінити даний метод вибуття на метод ФІФО, що більш реально відображає собівартість запасів.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». На підприємстві ВАТ «ПМК-311» використовуються в обліку такі його субрахунки: 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини». При цьому облік будівельних матеріалів підприємство здійснює на рахунку 201 «Сировина і матеріали».

На підприємстві необхідно частіше проводити інвентаризацію виробничих запасів з метою уникнення зловживань.

Можна запропонувати використовувати норми природного убутку, можливо переглянути , але не відмовлятися від них взагалі.

Крім суто облікових питань, підприємству необхідно вирішити і ряд питань, що стосуються матеріально-технічного постачання:

ь більш раціонально використовувати матеріальні ресурси, наприклад, впроваджувати нову техніку, технологію, прогресивні матеріали, використовувати матеріали комплексно;

ь поліпшувати структуру сировинного та паливно-енергетичного балансу підприємства;

ь правильно організовувати транспортування і зберігання виробничих запасів, щоб не допустити втрати і зниження якості;

ь покращити інженерну підготовку виробництва для комплектної поставки матеріалів, що значно скоротить транспортні витрати;

ь застосовувати логістичні прийоми при закупівлі матеріалів.

Ведення бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві в сучасних умовах за діючою методикою є недостатнім, оскільки не забезпечує одержання необхідних відомостей з врахуванням специфіки діяльності, використанням системи сучасних стандартів бухгалтерського обліку. Облік на підприємстві ВАТ «ПМК-311» необхідно автоматизувати.

При вивченні програмних продуктів для організації обліку було враховано такі фактори, як можливості програмного забезпечення, їх розповсюдженість на ринку, вартість, а також наявність програмістів та досвідчених користувачів ПК серед працівників ВАТ «ПМК-311». Облік на підприємстві ВАТ «ПМК-311» необхідно автоматизувати.

Список використаних джерел та літератури

1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів: Наказ Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій: Наказ Міністерства фінансів України.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”: Наказ Міністерства фінансів України, зі змінами та доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати ” :Наказ Міністерства фінансів України, зі змінами та доповненнями.

5. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Наказ Міністерства фінансів України, зі змінами та доповненнями.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” : Наказ Міністерства фінансів України, зі змінами та доповненнями

7. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV, зі змінами та доповненнями.

8. Податковий кодекс України №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

9. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / 6-е вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2010, - 708с.

10. Самарченко О. Інвентаризація запасів: порядок проведення, документальне оформлення.//Збірник систематизованого законодавства. -2010. -Випуск 12. - с.169-176. 11. Суворова С., Бойцова Н. Методические аспекты стратегического управленческого учета затрат строительного производства.// Проблемы теории и практики управления. - 2009г. - №11. - с.57-63.

12. Шаповал О. Вибуття запасів: від оцінки до уцінки.//Збірник систематизованого законодавства. -2006. -Випуск 12. - с. 162-168.

13. Волкова І.А. Фінансовий облік-1. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 228с.

14. Гладких Т.В. Фінансовий облік., Київ, 2007. 15. Вовченко С. Надходження запасів на підприємство: організація та документальне оформлення. //Збірник систематизованого законодавства. -2012. -Випуск 12. - с.120-123

16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. - 2-ге вид., перероб. І доп. - Київ. Вид-во «Центр навчальної літератури», 2009. - 659 с. 17. Батіщев В. Облік транспортно-заготівельних витрат. //Збірник систематизованого законодавства. - 2008. -Випуск 12. - с.153-156.

18. В. Сопко, З. Гуцай люк, М. Щирба, М. Бенько. Бухгалтерський облік.: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навч. Закладів. - Тернопіль: Астон, 2009. - 496 с. 19. Даньків Й.Я., Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 469 с. 20. Голубенко В. Облік ПММ на підприємстві.//Збірник систематизованого законодавства. -2006. -Випуск 12 - с.199-204. 21. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / 3-є вид., доп. І перероб., - Житоммир: ПП «Рута», 2007. - 444 с.

22. Ксендзова В. Переоцінка виробничих запасів.//Збірник систематизованого законодавства. -2008. -Випуск 12. - с. 160-161. 23. Лень В.С., Гливенко В.В.. Бухгалтерський облік в Україні: основи і практика., Київ, 2006.

24. Білуха М., Микитенко Т., Новодворська В. Застосування АРМ в обліку та контролі на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 12.

25. Нишенко Л. Порівняльняльний аналіз і перспективи розвитку міжнародних систем бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 8.

26. Самарченко О. Відображення інвентаризаційних різниць в обліку.// Збірник систематизованого законодавства. -2006. -Випуск 12. - с.176-178. 27. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2009 р. - 503с. 28.Вовченко С. Надходження запасів на підприємство: податковий та бухгалтерський облік. //Збірник систематизованого законодавства. -2006. -Випуск 12. - с. 124-126 29.Жигайло Г. М(С)БО: розвиток, практика і використання в Україні // Вісник НБУ. - 2008. - № 10. 30.Голов С. Бухгалтерський облік в США: стандарти та практика // Бухгалтерський облік та аудит. - 2009. - № 10.

31. В. Сапко, З. Гуцай люк, М. Щирба, М. Бенько. Бухгалтерський облік.: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навч. Закладів. - Тернопіль: Астон, 2009. - 496 с.

32. Голов С. Бухгалтерський облік в США: стандарти та практика // Бухгалтерський облік та аудит. - 2009. - № 10.

33. Нишенко Л. Порівняльняльний аналіз і перспективи розвитку міжнародних систем бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 8.

Размещено на Allbest.ru