Основи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємства

"Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість"

Звіт про роботу автотранспорту

Звіт з праці. Форма № 1-ПВ (місячна)

Звіт з праці. Форма № 1-ПВ (квартальна)

Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці.

Форма № 1-ПВ (умови праці) (один раз на два роки)

Звіт про травматизм на виробництві у 20__ році. Форма № 7-тнв (річна)

Звіт про наявність парку обчислювальної техніки. Форма 2-інф (річна)

Звіт про основні показники діяльності підприємства. Форма № 1-підприємництво (квартальна) та інші [Додаток К].

10. Внутрішній контроль та аудит

Внутрішній аудит є важливою функцією управління, яка охоплює облік, фінансовий аналіз та контроль, порівняння та оцінку фактично досягнутого результату з поставленою метою та завданнями підприємства. Внутрішній аудит систематично контролює діяльність всіх об'єктів управління, виявляє причини відступу від стандартів, відхилення від цілей поставлених перед конкретним об'єктом, який сприяє оперативному усуненню виявлених порушень. Організація внутрішнього аудиту як функції управління підприємством має на увазі сувору регламентацію своєї діяльності, визначення прав, обов'язків і відповідальності фахівців, кваліфікаційні вимоги, взаємовідносин з підрозділами та персоналом підприємства. Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб'єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми.

Основне завдання внутрішнього аудиту в здійсненні постійного контролю за витратами на підприємстві і у виготовленні заходів щодо їх зменшення. в обов'язки внутрішнього аудитора входить перевірка виконання наказів і розпоряджень керівництва з господарських питань, підготовка різних довідок, проведення поглибленого аналізу господарської діяльності та визначення можливих шляхів поліпшення її результатів.

Внутрішній аудит (контролінг) здійснюється, на відміну від зовнішнього, працівниками підприємства і призначений для внутрішнього контролю фінансового стану, джерел витрат, діагностування системи управління, виявлення резервів і забезпечення адміністрації рекомендаціями з підвищення ефективності економіки підприємства. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, визначає напрями майбутнього розвитку та сприяє прийняттю рішень керівництвом. У межах окремого підприємства контролінг синтезує в єдине ціле планування, облік, маркетинг, конструювання виробів. Все це інтегрується для досягнення основної мети, визначеної керівництвом підприємства. Основними завданнями внутрішнього аудиту визначені:

- Аналіз ефективності та надійності застосованих на підприємстві форм і методів обліку;

- Оцінка правильності первинної реєстрації господарських фактів та їх відображення на бухгалтерських рахунках;

- Формування звітної документації;

- Контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями, фінансовими органами та банками, страховими компаніями тощо;

- Аналіз і діагностика фінансового стану підприємства;

- Видача рекомендацій для прийняття рішень з поліпшення системи управління підприємством.

Внутрішній аудит враховує специфіку підприємства і форми звітності (документи), що не публікуються, і відомості, які мало цікавлять зовнішнього аудитора:

- Прогноз прибутків;

- Прогноз продажу;

- План невідкладних заходів, які мають бути здійснені в короткі терміни;

- Програму введення в дію нових основних засобів;

- Дані аналізу кошторисів та витрат;

- Відомості про вплив соціальних, економічних і політичних тенденцій в суспільстві на виробничо-господарську діяльність підприємства;

- Матеріали зіставлення аналітичних даних і виявлення помилок у звітності.

Цілями внутрішнього аудиту на підприємстві є:

- Здійснення упорядкованій і ефективної діяльності підприємства включаючи рентабельність і захищеність від збитків;

- Забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства;

- Забезпечення збереження майна;

- Підтримка хороших відносин з регулюючими органами.

Для досягнення вище перерахованих цілей необхідне рішення наступних завдань:

- Періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю головної організації та її філій;

- Аналіз господарської та фінансової діяльності та оцінка економічних та інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю головної організації та її філій. Вирішення цієї задачі дозволяє підвищити ефективність діяльності окремих відокремлених підрозділів і всієї організації в цілому, яке дасть змогу в повній мірі виконати основну мету, поставлену перед службою внутрішнього аудиту;

- Проведення семінарів, підвищення кваліфікації та навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі у підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу головної організації та її філій;

- Стежити за тим, щоб комп'ютерні програми, які контролюють функціонування облікової системи, включаючи формування первинних документів, їх аналіз та рознесення по рахунках, не могли бути сфальсифіковані;

- Кошти підприємства не повинні бути незаконно привласнені або не ефективно використані;

- Внутрішня звітність повинна оперативно-яким особам, уповноваженим ухвалювати управлінські рішення, для її оптимального використання.

- Наукова розробка, видання методичних довідників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аудиту, господарському праву, та інформаційне обслуговування головної організації та її філій;

- Консультування з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізація та ліквідація підприємств. Бухгалтеру, який займається поточною роботою, може знадобитися фахова допомога при незвичайних ситуаціях або економічних ситуаціях, які рідко зустрічаються, а також при важливих змінах законодавства.

- Взаємодія із зовнішніми аудиторами, представниками податкових органів та інших контролюючих органів.

Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов'язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника. Для повного забезпечення виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію роботи аудиторів, які є важливими складовими елементами організаційної структури внутрішнього аудиту.

У службі внутрішнього аудиту повинні працювати переважно працівники з вищою освітою. Бажано, щоб до цієї служби залучались працівники, які б мали грунтовні знання не тільки з обліку та аудиту, а і фінансів, банківської справи, страхування, права, менеджменту, маркетингу тощо.

Без чітко визначених функціональних обов'язків і достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мета створення такої служби не буде досягнута, тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів слід чітко фіксувати як права, так і обов'язки.

Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань: за своєчасне виконання плану роботи підрозділу, подання на розгляд керівництву підприємства достовірної інформації внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.

Права і обов'язки внутрішніх аудиторів та їх відповідальність визначені також Кодексом законів про працю, Положенням з організації внутрішнього аудиту, контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільного - правового характеру.

За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор та інші фахівці, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору, за яким вони працюють.

Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками та відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції щодо організаційно-технічним заходам і затверджуються плани з усунення виявлених відхилень і заходи щодо підвищення ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи з аудиторським перевіркам, проект рішення з перевірки (наказ), додаток, інші документи з перевірки і перелік прийнятих заходів подаються на розгляд посадової особи, який призначив аудиторську перевірку. Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими деталями. Він повинен бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. У аудиторському звіті викладаються всі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту.

Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:

- Внутрішній аудит - складова загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності функціонування системи внутрішнього контролю;

- Особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, яке дає можливість своєчасно виявити недоліки в роботі та вживати відповідних заходів до їх попередження;

- Головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;

- Висновки та рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії. На мій погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості і збільшення прибутків.

Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операціях, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах ти фінансовій звітності.

11. Аналіз господарської діяльності

Характерною особливістю аналізу господарської діяльності є вивчення причин, що викликають зміну тих чи інших господарських показників. Оскільки економічні явища обумовлені причинним зв'язком і причинного залежністю, то завдання аналізу - розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні і різноманітні причини. Виявити та вивчити дію абсолютно всіх причин дуже важко, до того ж не завжди це практично доцільно. Завдання полягає в тому, щоб встановити найбільш суттєві причини, вирішальним чином вплинули на той чи інший показник. Таким чином, попередньою умовою правильного аналізу є економічно обгрунтована класифікація причин, що впливають на господарську діяльність і її результати.

До характерних особливостей аналізу відносяться також виявлення і вимір взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, які визначаються об'єктивними умовами виробництва і обігу товарів.

Таблиця 1 - Аналіз фінансової стійкості підприємства

Висновок: розрахункова величина власного оборотного капіталу на початок року склала 998 тис. грн., На кінець року 586 тис. грн., Що в абсолютному відхилення склало - 412 тис. грн., Даний показник має тенденцію на зменшення. Сума в 586 тис. грн. показує скільки вкладено у власний оборотний капітал підприємства, рекомендується збільшити даний показник за рахунок збільшення складань в оборотний капітал підприємства.

Розрахунковий показник коефіцієнта маневреності власного капіталу на початок року склав 0,5, на кінець року 0,33, відхилення даного показника одно - 0,17 або 17%, даний показник має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення використанні власного оборотного капіталу підприємства для фінансування поточної діяльності, рекомендується збільшити даний показник за рахунок вкладень власного капіталу в оборотні активи.

Розрахунковий показник коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власним капіталом на початок року склав 1,15, а на кінець року 0,67, що в абсолютному відхилення склало -0,48, також спостерігається тенденція на зменшення даного показника. Так як даний показник свідчить про зменшення вкладенні у власний оборотний капітал, рекомендується збільшити даний показник за рахунок збільшення вкладень коштів у власний оборотний капітал.

Величини дебіторської заборгованості в оборотних активах на початок року склав 0,37 і на кінець 0,5, що у відхиленні склало 0,13, що свідчить про збільшення дебіторської заборгованості в складі оборотного капіталу, що може призвести до нестачі коштів для розрахунку за короткостроковими обов'язків . Рекомендується перевірити терміни погашення даної дебіторської заборгованості, створити необхідний резерв на випадок непогашення даної заборгованості.

Коефіцієнта зносу за розрахунковими даними склав на початок року 0,7 і на кінець року 0,51, що у відхиленні склало -0,19, при оптимальному значенні 0,5. Так при порівнянні розрахункових даних з оптимальним значенням можна сказати, що даний показник на кінець року знизився на 0,19, що свідчить про оновлення основних засобів та їх модернізації, але також цей показник ще не відповідає оптимальному показнику, виходячи з цього, підприємству необхідно продовжити оновлювати основні засоби для досягнення ефективної діяльності.

Індекс постійних активів на початок року склав 0,51, на кінець року 1,25, відхилення склало 0,74, що свідчить про збільшення обсягу необоротних активів не тільки за рахунок власних коштів, але також за рахунок залучених коштів, рекомендується перевірити за рахунок яких саме коштів сформована основна частина необоротних активів та ефективність вкладення залучених ресурсів.

Коефіцієнт реальної вартості активів на початок року склав 0,6, на кінець року 0,6, відхилень немає, рівень даного коефіцієнта дозволяє сказати, що виробничий потенціал підприємства не змінився, це неприйнятно, тому що даний показник має збільшуватися, рекомендується збільшити виробничий потенціал підприємства.

Розрахунок показника коефіцієнта автономності на початок року склав 0,7, на кінець року 0,37, що у відхиленні склало -0,33, оптимальне значення 0,5. При порівнянні даних показників очевидно, що підприємство стало фінансово залежним від зовнішніх позик, рекомендовано збільшити рівень власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку або збільшення внесків засновників.

Розрахунковий коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів на початок року склав 0,43, на кінець року 1,7, відхилення склало 1,27. Даний коефіцієнт показує, яких коштів у підприємства більше позикових або власних, розрахунковий коефіцієнт перевищує 1, що характеризує підприємство фінансово залежним від зовнішнього фінансування, рекомендується збільшити розмір власного капіталу за рахунок вкладень засновників, нерозподіленого прибутку.

З даних розрахунків видно, що фінансовий стан підприємства нестійкий. Тому необхідно розробити стабілізуючі заходи для поліпшення ситуації, одним з яких може бути, скорочення поточних позик, збільшення джерел власного капіталу, залучення довгострокових позик орієнтованих на розширення виробництва.

Таблиця 2 - Аналіз платоспроможності предприємства

Висновок: коефіцієнт абсолютної ліквідності на начло року склав 0,21, на кінець року 0,08, відхилення -0,13, оптимальне значення 2-2,5, це говорить про те, що дане підприємство не має достатньо коштів для розрахунку за поточними зобов'язаннями, рекомендується зменшити рівень дебіторської заборгованості для отримання необхідного рівня засобів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на початок року склав 1,07, на кінець року 0,78, що у відхиленні склало -0,29, оптимальне значення вище 1, що показує високий рівень поточних зобов'язань, за якими існує ризик непогашення в строк через брак коштів, рекомендується зменшити рівень поточних позик.

Коефіцієнт покриття на початок року склав 2,07, на кінець року 1,28, що в абсолютному відхилення склало - 0,79, при оптимальному значенні 2, при порівнянні даного показника можна сказати, що платоспроможність підприємства значно знизилася, що може призвести до браку коштів для розрахунку за поточними зобов'язаннями, рекомендується збільшити даний показник шляхом збільшення вкладень в оборотні кошти підприємства. Платоспроможність підприємства знизилася, що може призвести до втрати можливості розрахунку за зобов'язаннями.необхідно провести більш детальний аналіз платоспроможності підприємства за видами розрахунків.

Таблица 3 - Анализ деловой активности предприятия

Висновок: розрахунковий показник коефіцієнта оборотності незавершеного виробництва в попередньому періоді склав 18,52, в звітному періоді 14,74, що у відхиленні склало - 3,78, є тенденція зменшення даного коефіцієнта, що свідчить про зменшення оборотності незавершеного виробництва, і як наслідок виробничого процесу також, рекомендується збільшити даний коефіцієнт шляхом перегляду виробничого процесу.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів у попередньому періоді склав 28,38, у звітному 26,38, що у відхиленні склав - 2, також спостерігається тенденція зменшення даного коефіцієнта, що показує зменшення оборотності виробничих запасів і як наслідок накопичення цих запасів на складі, рекомендується переглянути терміни поставки виробничих запасів і виробничий процес.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в попередньому періоді склав 18,83, у звітному 10,51, відхилення склало -8,32, що свідчить про зменшення оборотності дебіторської заборгованості і наслідок збільшення термінів її погашення, рекомендується перевірити терміни погашення дебіторської заборгованості, створити необхідний резерв на випадок не погашення даної заборгованості і політику розрахунків з покупцями.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості в попередньому періоді склав 13,3, у звітному періоді 4,2, відхилення склало -9,1, що свідчить про зменшення оборотності кредиторської заборгованості і як наслідок збільшення термінів її погашення, рекомендується перевірити наявність коштів для її погашення.

У цілому ділова активність підприємств знизилася, що має підтвердження в розрахунковій частині. Необхідно провести ряд змін у виробничому процесі і також перевірити розрахункові рахунки і терміни їх погашення [Додаток М].

12. Охорона праці на підприємстві

Одним з головних документів, який забезпечує чітке використання службових обов'язків працівниками, є "Кодекс законів про працю України". Кодекс перераховує вимоги до трудової діяльності громадян у України і регулює трудові відносини всіх працівників, що сприяє збільшенню продуктивності праці та поліпшення його якості. Кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих.

У розділі 1 "Загальні положення" викладені основні трудові права і обов'язки працівників, особливості міжнародних угод або договорів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги працівникам, які можуть бути надані їх підприємствами.

Глава 2 "Колективний договір". Колективний договір укладається на основі чинного законодавства між власником або уповноваженим ним органом та профспілковими уповноваженими органами на представництво трудовим колективом з метою регулювання виробничих, трудових і соціально - економічних відносин і угоду інтересів трудящих, власників та уповноваженими ними органами.

Колективний договір повинен мати основні положення з питань праці та заробітної плати, положення стосуються робочого часу, часу відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удосконалення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання і т.д. Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання між власником і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

У Кодексі записано положення про трудовому договорі. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації або уповноваженими органами, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, відповідно до внутрішнього трудовим розпорядком, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодами сторін. У статтях розділу "Охорона праці" сказано, що на будь - якому об'єкті, де працюють люди, дожни бути створені здорові і безпечні умови праці, які відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати загрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані приділяти увагу умовам праці працівника, полегшать їх оздоровлювати навколишнє середовище і т.д. забезпечувати контроль за здоров'ям працівників зі шкідливими умовами праці, забезпечувати спецодягом і засобами захисту працюючих від шкідливого впливу речовин, використовуваних у процесі роботи. Стежити за дотриманням трудового законодавства, створювати умови для здійснення контролю за умовами праці, піклуватися про відпочинок працюючих.

Навчання та інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Усі працівники, яких приймають на роботу і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої та долікарської допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві На підприємствах навчання з питань охорони праці організовує відділ охорони праці підприємства, залучає до цього працівників відділу охорони праці і фахівців, які пройшли навчання і перевірку знань у навчальних установах або установах Держнаглядохоронпраці.

Посадові особи та спеціалісти невеликих підприємств, де неможливо провести навчання і створити комісію з перевірки знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних установах або у близьких до їх профілю виробництва підприємствах, а перевірку знань - комісіях при місцевих органах Держнаглядохоронпраці.

Робоче місце (далі РМ) - це оснащений технічними засобами простір, де здійснюється діяльність виконавця. Організацією РМ називається система заходів щодо оснащення РМ засобами і предметами праці і розміщенню їх у визначеному порядку. Правильна організація РМ сприяє підвищенню продуктивності праці.

Організація робочого місця включає:

- Облік психофізіологічної сумісності користувача та засоби відображення інформації;

- Аналіз антропометричних характеристик людини для вибору ергономічно обгрунтованого робочого положення і робочих зон;

- Раціональну компановку РМ;

- Облік факторів зовнішнього середовища, у тому числі соціально-психологічного її аспекту [Додаток Н].

Список використаних джерел

1. Господарський Кодекс України. Постанова ВСУ № 436-IV від 16.01.2003р. / / ВВС №2592 -VI від 07.10.2010. С. 144 зі змінами та доповненнями.

2. Цивільний кодекс України. Постанова ВСУ № 435-VI від 16.01.2003р. / / ВВС 2003, NN 40-44, С. 356, зі змінами та доповненнями.

3. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Закон України прийнятий ЗСУ 15.05.2003 р. № 755 - VI / / ВВС 2003, NN 31-32, С. 263, зі змінами та доповненнями.

4. Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України принятий ЗСУ 07.12.2000 р. № 283/97-ВС / / ВВС 1997, N27, С.28, зі змінами та доповненнями.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291 / / Бухоблік і аудит. - 2000. - № 1. - С. 14-66.

6. Бухгалтерський облік: навчально-практичний посібник / [під. ред. Віриш Ю.А.] - М.: Центер навчальної літератури, 2006 - 523с.

7. Бухгалтерський облік: навчально-практичний посібник / [під. ред. Будяк К.В.] - М.: Просвещение, 2008 - 396с.

8. Гарун Е. Прибуток як результат діяльності підприємства / / Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 10. - С. 51-59.

9. Гарабанов М.М., Добровський В.М. Організація бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2008 - 628с.

10. Завгородній В.П., Савченко В.М. Організація бухгалтерського обліку - М.: "Бліц-інформ", 2005 - 245с.

11. Золожен А.П. Автоматизація бухгалтерського обліку / / Бухгалтер. - 2008. - № 28. - С. 44-49.

12. Івахненко І.В Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту: навчально-практичний посібник - М.: Знание, 2006 - 167с.

13. Івахненко С.В. Впровадження програмного забезпечення обліку і контролю: потенційні переваги і реальні проблеми / / Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 2. - С. 56-61.

14. Корнічук Г.З. Внесок до статутного капіталу / / Все про бухгалтерський облік. - 2009. - № 97. - С. 16-20. 14. Краснокудськая Л.К. Сучасна діяльність / / Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 10. - С. 59-65.

15. Лаводскій В.М. Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності / / Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 10. - С. 7-11.

16. Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства / / Фінанси Україні. - 2008. - № 7. - С. 17-19.

17. Лішненко О.В. Бухгалтерський облік. - М.: Изд-во "Центр навчальної літератури", 2007 - 624с.

18. Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу / / Вісник НБУ. - 2008. - № 5. - С. 31-37.

Размещено на Allbest.ru