Фінансово-господарський контроль в системі управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Ревізія як одна з форм фінансово-господарського контролю

2. Особливості ревізії фінансово-господарської діяльності закладів освіти

Список використаної літератури

1. Ревізія як одна з форм фінансово-господарського контролю

Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників. Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення. До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і т.д. Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок. Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна. Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою. Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути централізовані (зосереджені у вищих ланках управління) і децентралізовані (характеризується наявністю контрольно-ревізійного апарату на підвідомчих підприємствах). За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділяють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи. Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками. Відповідно до статті 11 Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може, проводитись не частіше ніж один раз на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізія проводиться в будь-який час. До завдань контрольно-ревізійної служби належать здійснення контролю за:

- використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

- виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів;

- використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

- веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності па підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності Ревізії фінансово-господарської діяльності класифікують за такими ознаками:

- за відношенням до плану роботи;

- за повнотою перевірки господарських операцій; за широтою охоплених питань;

- за повторюваністю.

За відношенням до плану роботи ревізії поділяють на:

- планові - здійснюються за раніше розробленим із затвердженим планом;

- непланові - які проводяться в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей і т.д.); на вимогу слідчих органів - при порушенні кримінальних справ;

- за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів. За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють па су цільні-доку ментальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.

Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти па тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні. Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові. Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий час для перевірок і складати конкретні і реальні плани ревізій. Планові ревізії - проводять за раніше наміченими планами, які узгоджуються з вищими органами. Позапланові ревізії проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи по основних фінансових показниках.

На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві. Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню піддаються всі господарські операції об'єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів. При суцільній перевірці перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяльність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки по всіх операціях фінансово-господарської діяльності установи, але і по окремих однорідних операціях.

При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питання ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення недостач, крадіжок, зловживань суцільній перевірці також підлягають операції, по яких виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матеріальні цінності або лийте частина їх вибірково за певний період.

Суцільні перевірки фінансово-господарської діяльності через затрати на них великої кількості робочого часу проводяться порівняно рідко. На практиці більш поширені вибіркові перевірки, в ході яких дослідженню підлягає частина господарських операцій, документів та регістрів бухгалтерського обліку за попередньо затвердженим планом, (наприклад, перевірка оприбуткування та правильності списання продуктів харчування в школі-інтернаті). При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь ревізійний період, а лише за окремі відрізки часу (наприклад, продуктів харчування - за лютий, травень, вересень, листопад).

При підготовці та здійсненні таких ревізій дуже важливо правильно вибрати відрізок часу, за який потрібно проводити перевірки відповідних первинних документів і операцій, а також визначити їх кількість. Це повністю залежить від кваліфікації і досвіду ревізорів Вибіркові ревізії - один з основних способів перевірки фінансово-господарської діяльності установ, коли досліджуються документи, які стосуються окремих операцій. Але методика їх проведення розроблена ще не повністю. В багатьох випадках навіть досвідченим ревізорам не завжди вдається виділити я загальної маси дослідження потрібну частину документів або господарських операцій.

Якщо у процесі вибіркової ревізії виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків. І слід мати на увазі, що лише суцільна перевірка повністю гарантує виявлення наявних в установах і організаціях недоліків і порушень. Під час ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяльність установи. Така ревізія називається повною. Частковими ревізіями - називаються такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних матеріалів.

У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які являють собою поєднання різних видів ревізій. Тематичні ревізії передбачають перевірку однотипних установ і організацій або окремих ділянок їх роботи за спеціальною тематикою. Ціль тематичних ревізій полягає в одержанні загальної характеристики стану справ по окремих питаннях. Під час цих ревізій перевіряється, наприклад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність використання і повнота повернення бюджетної позички, правильність нарахування і виплати премій, нормування і використання оборотних активів.

Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на значній кількості однотипних об'єктів, глибше визначити фактичний стан справ з метою його поліпшення не лише на об'єктах, що перевіряються, але й о інших установах і організаціях. Фінансові (некомплексні) ревізії проводяться одним ревізором (спеціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фінансово-господарської діяльності установи за даними бухгалтерської документації, облікових регістрів і звітності.

Ця форма ревізії найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при цьому прикметник "фінансова" здебільшого опускається. Комплексні документальні ревізії - здійснюються бригадою ревізорів (4-5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проведення комплексної ревізії сьогодні є найбільш ефективним, бо вона полягає насамперед в системному вивченні економіки підприємства (установи, організації): взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією і організацією виробництва; збереження і раціонального використання ресурсів; дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни. Основною ознакою комплексної ревізії є участь н її проведенні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів тощо), які поряд із фінансовою стороною перевіряють па підприємстві якісний, технологічний рівень виробництва.

У комплексній ревізії органічно поєднані документальна ревізія, при якій послідовно перевіряється доцільність і законність господарських операцій, дотримання фінансової і кошторисної дисципліни, забезпечення збереження державної власності, і перевірка загального стану господарства па всіх його ділянках, Нерідко при комплексних ревізіях установ, що входять в одну систему, ревізуються і їх вищі організації. Це дає можливість глибинне перевірити рівень господарською керівництва і внести за результатами ревізій більш обґрунтовані і кваліфіковані пропозиції.

Зрозуміло, що комплексна ревізія е одночасно і повною ревізією. Первинна ревізія - проводиться ревізором відповідно до нового робочого плану. Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ'єктивного висвітлення фактів порушення чинних Інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин.

Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються інші ревізори. Додаткові ревізії проводяться у разі виявлення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються. Планування контрольно-ревізійної роботи: Правильний підбір об'єктів і своєчасність проведення на них ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі здійснюється планування роботи на півріччя, а з питань ревізії бюджетів місцевих Рад народних депутатів протягом року щоквартально. Нормативне планування базується на ст.2 та ст. Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю ініціативою не частіше 1 разу в рік. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.

Теми і об'єкти для ревізій (перевірок) включаються в плани контрольно-ревізійної роботи відповідно до річного плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, па підставі рішень і вказівок обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей, узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг, заяв, звернень про фінансові порушення та зловживання, що надійшли від громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.

Складаючи плани роботи, необхідно керуватися такою періодичністю проведення ревізій:

- роботи сільських, селищних і міських Рад народних депутатів по виконанню бюджетів, кошторисів установ, що утримуються на їх бюджетах, комплексно проводяться не рідше 1 разу в рік;

- виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями, а також ведуть самостійний облік - не рідше 1 разу в два роки.

Ревізор зобов'язаний правдиво, точно і об'єктивно висвітлювати виявлені ревізією факти порушень, зловживань із зазначенням конкретних осіб, розміру заподіяної шкоди та причин. У разі встановлення фактів нестач, втрат, що вимагають невідкладних заходів до винуватця, ревізор за узгодженням з керівником ревізуючого органу повинен поставити питання про притягнення його до відповідальності. Ревізор зобов'язаний перевірити виконання рішень за результатами попередньої ревізії і відобразити в акті повноту і своєчасність їх виконання. За результатами ревізії ревізором складаються висновки і пропозиції, які спрямовані на виправлення існуючого становища. В процесі проведення ревізії ревізор має право:

- ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей та грошових сум, цінних паперів, матеріалів, готової продукції і т.д.;

- безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об'єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

- залучати кваліфікованих спеціалістів для проведення експертизи, контрольних запусків сировини у виробництво, обміру;

- вимагати від керівника об'єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків; у необхідних випадках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловживань - вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів);

- одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках, а від підприємств і організацій, в т.ч. недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються;

- одержувати від службових та матеріально відповідальних осіб, яких перевіряють, письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії;

- стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;

- накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;

- застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні.

У своїй роботі ревізор зобов'язаний суворо додержуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольно-ревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерційної та службової таємниці.

Скарги па дії службових осіб в районах, містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і рішення за ними приймаються начальниками них управлінь, скарги на дії службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління та начальників контрольно-ревізійних управлінь областей розглядаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління. Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як в місячний термін з моменту їх надходження. В разі незгоди скарги розглядаються через суд.

ревізія фінансовий господарський документальний

2. Особливості ревізії фінансово-господарської діяльності закладів освіти

Розпочинається перевірка в закладах освіти з наявності ліцензії, їх акредитації та атестації для підтвердження їх здатності здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог з певної спеціальності. Згідно із Законом України "Про освіту": термін "заклади освіти" у всіх відмінках замінено словами "навчальні заклади" у відповідному відмінку згідно із Законом №1158-IV від 11.09.2003 р.

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію навчальних закладів при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вища освіта - це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Зміст вищої освіти - обумовлений цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Слід пам'ятати, що Законом України "Про освіту" встановлено чотири рівні акредитації.

Перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.

Другий рівень - коледж та інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.

Третій і четвертий рівень (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Таким чином, перевіряючи акредитацію навчального закладу необхідно звернути увагу ким прийнято рішення про акредитацію, ким видано сертифікат і термін його дії (який не повинен перевищувати 10 років) чи не здійснюється прийом студентів за неакредитованими напрямами (спеціалізаціями).

Акредитація - це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Рівень акредитації - це рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Ліцензування - це процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. При перевірці виконання навчальними закладами доведених завдань державного замовлення та виконання зобов'язань за договорами з підготовки фахівців необхідно: встановити наявність доведених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту завдань державного замовлення; перевірити стан виконання планових завдань з прийому на навчання за державним замовленням, встановивши випадки штучного зменшення набору студентів з метою отримання подвійного фінансування (з бюджету та за рахунок відшкодування за навчання); перевірити порядок надання платних послуг.

Підставою для надання конкретного виду платних послуг є договір з фізичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та термін оплати за надану послугу; перевірити правильність визначення вартості послуг, пов'язаних з навчанням громадян, шляхом перевірки: витрат на заробітну плату, яка складається з відповідних витрат на заробітну плату викладацького (професорсько-викладацького) складу, інших педагогічних, адміністративно-господарських, навчально-допоміжних та обслуговуючих працівників; зборів на заробітну плату, до яких належать відрахування на обов'язкове соціальне страхування, відрахування до Пенсійного фонду України та інші відрахування у розмірах, визначених законодавством; господарських та канцелярських витрат, до складу яких входять витрати на оренду приміщень, оплата опалення, водопостачання, каналізаційних стоків, електроенергії для проведення навчального процесу, фактичні витрати канцелярських товарів у розрахунку на одну особу; навчальних витрат, складовими яких є придбання сировини і матеріалів, що використовуються в навчальному процесі, придбання і тиражування методичних матеріалів, навчальної і випускної документації, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо; перевірити наявність випадків витрачання бюджетних коштів на навчання студентів, зарахованих за контрактом; виявити факти приписок контингенту на звітні дати; проаналізувати випадки переведення без вагомих причин учнів, студентів та аспірантів, які навчалися на умовах повного відшкодування витрат за навчання на навчання за рахунок коштів Державного бюджету, також безпідставне звільнення від плати за навчання або надання пільг; особливу увагу необхідно приділити перевірці підстав для зарахування іноземних студентів на навчання.

При цьому доцільно встановити наявність договору з відповідною державою про умови навчання, та документи, що підтверджують факт навчання іноземних студентів, а також стан розрахунків їх за навчання. Основним моментом перевірки є перевірка наказів на прийом (відрахування) студентів, слухачів, учнів та журналів обліку відвідування занять (наявність підписів викладачів, відповідності розкладам занять, тощо).

Важливе значення при перевірці приділяється розрахункам за стипендіями. Слід пам'ятати, що питання забезпечення регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липн. 2004 р. №882 за станом на 07.07.2012 р. №177.

Стипендія - це грошове забезпечення осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів: учнів денної форми навчання професійно-технічних навчальних закладів (далі - учні); студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління (далі - студенти); курсантів денної форми навчання вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського і річкового транспорту, Севастопольського національного інституту ядерної енергетики та промисловості (далі - курсанти); учнів 8-12 класів середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл; учнів І-II курсів училищ фізичної культури; слухачів підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки акторських кадрів (далі - слухачі); клінічних ординаторів; аспірантів і докторантів (крім аспірантів і докторантів Національної академії управління при Президентові України), які навчаються із відривом від виробництва. Учням, студентам, курсантам, слухачам, клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між навчальними закладами або науковими установами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди. Призначення і виплату стипендії студентам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, здійснюють відповідно до міжнародних договорів України та актів Кабінету Міністрів України. Зазначеним особам можуть призначатися академічні або соціальні стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно академічні й соціальні стипендії. Академічними стипендіями є: - стипендія Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, порядок призначення яких визначається окремими нормативними актами; - іменні або персональні стипендії навчального закладу; - ординарні, звичайні академічні стипендії.

Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначено академічної стипендії. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність у особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян:

- студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків. - Студентам з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги при призначенні стипендії;

- студентам з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);

- студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами І-III групи;

- студентам, які мають сім'ї з дітьми і в яких обоє з подружжя або одна мати (батько) навчається в університеті за денною формою навчання.

З метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності ВНЗ 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання студентам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення.

Для вирішення спірних питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії, надання студентам матеріальної допомоги, заохочення кращих з них за успіхи в навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, створюється стипендіальна комісія. Склад стипендіальної комісії інституту затверджується наказом ректора (директора). Стипендія студентам призначається наказом ректора (директора) на підставі протоколів засідання стипендіальних комісій, оформлених в установленому порядку. На час проходження практики або іншої трудової діяльності, яка провадиться з дозволу вузу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії.

Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчання за денною формою, виплачуються щомісячна грошова допомога, передбачена законодавством, і стипендія, призначена згідно з цим Положенням. Стипендіатам, які постійно проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, виплачується додаткова стипендія у розмірі 20 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії.

Стипендія встигаючим студентам призначається за результатами підсумкового контролю, якими є іспити, диференційовані заліки, захист курсових робіт та звіти з практики, відповідно до переліку всіх навчальних дисциплін, визначених діючими навчальними планами по спеціальностях (спеціалізаціях) на відповідний триместр (семестр). У тих випадках, коли навчальна або виробнича практика поточного триместру (семестру) у відповідності з навчальними планами закінчується після строку, встановленого для проведення підсумкового контролю, оцінки з цих практик враховуються разом з оцінками, одержаними при підсумковому контролі наступного семестру (триместру). Обрахування стипендії студентам проводиться шляхом занесення результатів успішності до протоколу, виведенням середнього балу успішності, визначенням за потребою пільгових категорій та розміру стипендії.

Середній бал успішності обраховується, як середня арифметична з суми балів за результатами підсумкового контролю з округленням до сотої долі бала. Студентам вузу, які навчаються за рахунок державного замовлення, можуть бути призначені інші види стипендій за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Ці стипендії виплачуються понад встановлену за рахунок коштів загального фонду держбюджету стипендію. Академічна стипендія у мінімальному розмірі призначається: студентам, які за результатами семестрового (триместрового) контролю мають середній бал успішності 4.00-4.99; студентам першого року навчання до першого семестрового контролю. Дія цього пункту не поширюється на учнів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також на учнів і студентів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків.

Студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, призначається:

- соціальна стипендія (в обов'язковому порядку) - у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- академічна стипендія (додатково до соціальної) - у разі відмінного навчання.

Студентам, які за результатами семестрового (триместрового) контролю мають середній бал успішності 5, розмір ординарної (звичайної) академічної стипендії збільшується на 60 грн. порівняно з мінімальним. За особливі успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності студентам вузу за поданням деканів факультетів можуть призначатися іменні або персональні стипендії, виплата яких проводиться у межах коштів, передбачених для виплати стипендії відповідно до Положень про порядок призначення та виплати іменних та персональних стипендій студентам вузу.

Академічна стипендія призначається з першого числа місяця, що настає після закінчення семестрового (триместрового) контролю згідно з навчальними планами та графіками навчального процесу, які затверджуються на кожний навчальний рік. на період до визначення результатів наступного семестрового (триместрового) контролю. У разі, коли строк закінчення навчання особи, яка отримує академічну та/або соціальну стипендію, настає до закінчення місяця або коли стипендіат вибуває з вузу до закінчення строку навчання, їй виплачується стипендія у повному обсязі за останній місяць навчання. У період тимчасової непрацездатності, підтвердженої відповідним документом, особа отримує академічну та/або соціальну стипендію у призначеному їй розмірі. У разі, коли стипендіат має право на призначення кількох академічних стипендій, виплачується одна - найбільшого розміру, якщо інше не передбачено нормативними актами.

Студентам, які навчалися за державним замовленням та: Перебувають в академічній відпустці за медичними показаннями відповідно до наказу ректора (директора) вузу, у межах коштів, передбачених для виплати стипендій, щомісяця виплачується допомога у розмірі 50 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) стипендії. Студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, допомога виплачується у розмірі соціальної стипендії, яку вони отримували до початку академічної відпустки за медичними показаннями. Зазначеним в цьому підпункті особам, які хворіють на туберкульоз, допомога виплачується протягом 10 місяців з дня настання тимчасової непрацездатності у подвійному розмірі. Поновили навчання за державним замовленням після академічної відпустки, академічна стипендія призначається у розмірі, який встановлюється особі згідно з цим Положенням за результатами останнього (до перерви у навчанні) семестрового контролю. У разі коли дата поновлення до складу студентів не збігається з початком місяця, стипендія виплачується з місяця, що настає після зарахування такої особи відповідно до наказу ректора (директора) вузу студентам, які потребують соціального захисту згідно п.1.6 Положення та які за результатами триместрового(семестрового) контролю мають академічну заборгованість (оцінку "незадовільно", незалік або неявку без поважних причин) виплата призначеної раніше стипендії продовжується на період ліквідації академічної заборгованості за індивідуальним графіком до початку наступного триместру (семестру).

Після ліквідації академічної заборгованості за індивідуальним графіком (до початку наступного триместру (семестру) стипендія призначається за результатами успішності з першого числа місяця, що настає після закінчення проходження семестрового контролю цими студентами. Студентам, які хворіли, перебували у відрядженні, виконували державні або громадські обов'язки під час триместрового (семестрового) контролю, на період проходження триместрового (семестрового) контролю за індивідуальним графіком продовжується виплата призначеної раніше стипендії.

Після проходження триместрового (семестрового) контролю за індивідуальним графіком стипендія призначається за результатами успішності з першого числа місяця, що настає після закінчення проходження триместрового (семестрового) контролю цими студентами. Студентам, які за результатами семестрового (триместрового) контролю втратили право на призначення академічної стипендії, обов'язково призначається соціальна стипендія (відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії:

100 - особам, які за результатами семестрового (триместрового) контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання;

109 - особам, які за результатами семестрового (триместрового) контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання;

100 - особам, які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання.

Особам, яким призначена академічна стипендія, додатково виплачується соціальна стипендія (відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії): студентам з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);

- студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами І-III групи (крім інвалідів по зору і слуху та інвалідів війни);

- студентам з числа тих, що входили до складу військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих операцій або відряджені до держав, в яких у цей період велися бойові дії;

- студентам, які є інвалідами по зору і слуху; - студентам з числа військовослужбовців, які прирівняні до інвалідів війни. Якщо згідно з цим пунктом стипендіат має право на кілька додаткових соціальних стипендій, кожна з них призначається і виплачується окремо.

При перевірці звертається увага на правильність нарахування стипендій за кожний місяць, що перевіряється, шляхом зіставлення кількості стипендіатів, записаних у поіменній книзі та навчальних журналах із списком тих осіб, які знаходяться в академічних відпусках, зарахованих на нові курси за переводом, відрахованих із списку осіб, які одержують стипендії. Правильність обліку нарахування стипендій і розрахунків зі стипендіатами перевіряється за рахунком 662 "Розрахунки зі стипендіатами", де по кредиту відображаються нараховані суми, а по дебету - утримання, виплати і суми депонованої стипендії. Дані оборотів цього рахунку звіряють меморіальним ордером №5 "Зведення накопичувальних відомостей із заробітної плати та стипендій" та даними розрахунково-платіжних відомостей. Виплата стипендій здійснюється, як правило через старост груп (або уповноважених стипендіатів) на підставі групових (колективних) доручень, завірених керівником навчального закладу. Розрахунки за стипендіями - одна з найбільш трудомістких ділянок, як облікової, так і контрольної роботи, тому її бажано здійснювати з використанням ЕОМ та локальних систем автоматизації обліку розрахунків за стипендіями.

Витрати на заробітну плату в кошторисах навчальних закладів визначаються штатними розписами і затвердженими ставками заробітної плати. Встановлено розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, фахівців та іншиз працівників, визначені на підставі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Також встановлено такі схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ згідно з додатком до наказу.

Контроль видатків на заробітну плату працівників навчальних закладів проводиться в такій послідовності:

- правильність визначення чисельності персоналу та застосування посадових окладів, місячних ставок заробітної плати, доплат, надбавок кожному працівнику (методом нормативно-правової перевірки даних тарифікаційних списків, штатних розкладів на відповідність галузевим інструкціям відповідних міністерств і відомств щодо оплати праці працівників, виробничих показників - нормативів навантаження на одного працівника);

- перевірка відповідності показників з фактичної чисельності працівників протягом ревізованого періоду штатному розкладу, змінам в оплаті праці (методом аналізу даних наказів та розпоряджень з питань кадрів, штатних розписів, класифікатора працівників за умови комп'ютерної форми облікового процесу або розрахункових-платіжних відомостей та особових рахунків працівників при ручному варіанті організації облікового процесу). Особлива увага має бути звернена на правомірність зарахування в штат тимчасово працюючих, позаштатних працівників за сумісництвом;

- перевірка достовірності даних про відпрацьований час (аналіз і порівняння даних бази нарахування заробітної плати в комп'ютері та табелях обліку відпрацьованого часу структурних підрозділів, зустрічна перевірка даних профкомів про видані путівки працівникам на лікування, туристичні й інші, та табельного обліку про цей відрізок часу, аналіз даних про виконану роботу за тимчасово відсутніх працівників, робота у святкові дні та в понаднормовий час);

- перевірка правильності нарахування заробітної плати за місяцями року та відрахувань з неї (Єдиного соціального внеску).

Критеріями вибору інформації для контролю є рахунки з працівниками, за якими виявлені порушення, а також при візуальному контролі первинних документів щодо перерахунків за минулі періоди, додаткових розрахункових або платіжних відомостей, відомості з підчистками, виправленнями цифр, дописками. При комп'ютерній формі організації облікового процесу ревізор повинен ознайомитися з технологією ведення класифікаторів працюючих, унесення змін в архівну інформацію за минулі періоди, алгоритмів розрахунків, методів машинного контролю вхідної та вихідної інформації, захисту та збереження архівного масиву. Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів. Вона має два варіанти. Для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати. В інших установах, наприклад загальноосвітніх школах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з установленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин).

До основних порушень, виявлених у процесі ревізії витрат на оплату праці навчальних закладів, належать: завищення видатків на оплату праці в кошторисах (допущення помилок під час тарифікації працівників, визначенні штату при плануванні показників з обсягів діяльності); наявність перевитрат з видатків за КЕКВ 2110 через порушення штатної дисципліни; факти неправомірної оплати окремим працівникам за роботу у святкові дні та в понаднормовий час і за заміщення тимчасово відсутніх працівників; переплати заробітної плати через недостовірні дані про фактично відпрацьований час; списання на витрати коштів за фіктивними відомостями на виплату заробітної плати, відомостями минулих років (за минулі періоди) на вигаданих осіб, завищення підсумків у відомостях на виплату заробітної плати, дописки й виправлення цифр для збільшення суми виплаченої заробітної плати за розрахунками з погашення заборгованості за минулі роки, підробки підписів у платіжних відомостях на виплату депонованої заробітної плати для привласнення коштів; помилки в розрахунках оплати за основні та додаткові відпустки працівників, нарахуванні індексації при погашенні заборгованості з виплати заробітної плати за минулі роки; допущені порушення в оформленні розрахункових, платіжних відомостях щодо встановлених правил виправлення помилок; порушення в нарахуванні та стягненні податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати штатного та позаштатного персоналу та розрахунках з бюджетом.

Перевірка видатків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за КЕКВ 2120) здійснюється в такій послідовності:

- правильність утримання Єдиного соціального внеску (ЄСВ);

- правильність і своєчасність розрахунків з органами Пенсійного фонду.

Основні порушення: наявність випадків заниження внесків через заниження бази нарахування, якою є обсяги нарахування на фонд оплати праці; наявність значних обсягів заборгованості органам соціального страхування, у тому числі неправомірної з точки зору стану розрахунків з оплати праці; порушення порядку призначень і виплат соціальної допомоги, випадки неправильного оформлення листків непрацездатності.

Список використаної літератури

1. Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. к.е.н. проф. М.Д. Корінька. - Фастів: "Поліфаст", 2011. - 440 с.

2. Гавришко І.К. Вимоги до оцінки якості внутрішнього контролю // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - №7. - С. 62.

3. Дікань Л.В., Внутрішній контроль. / Л.В. Дікань, Н.В. Шульга. - Х.: ХНЕУ, 2011. - 60 с.

4. Єгарміна В. Внутрішній контроль: сучасність та перспективи // Вісник податкової служби України. - 2014. - №29. - С. 65.

5. Івануса Н. Внутрішній контроль: сучасний стан і перспективи розвитку // Наука молода. - 2014. - №6. - С. 15.

6. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль у ринковій економіці. / Л.В. Неподовська, Дніпропетровськ: "Наука і освіта", 2011, 223 с.

7. Садовська І.Б. Організація внутрішньогосподарського контролю виробничих відходів у системі управління швейним виробництвом // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - №6. - С. 54.

8. Сокін А.А. Роль внутрішнього контролю в корпоративному управлінні // Управління компанією. - 2014. - №12. - С. 50.

9. Фоміна Т.В. Місце та роль внутрішньогосподарського контролю в системі управління підприємством // Економічні науки: Наук. праці Кіровоград. нац. техн. ун-ту. Вип.7. Ч. ІІ. - Кіровоград: КНТУ, 2014. - 466 с.

10. Чаюн І.О. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства: навчальний посібник. / І.О. Чаюн, І.Ю. Бондар - К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2012. - 111 с.

Размещено на Allbest.ru