На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесу фінансові плани, як і планування взагалі не складаються. Підприємці вважають що це є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складання планів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонування господарюючого суб'єкта.

Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах:

1. високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2. незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3. відсутність ефективної нормативно - правової бази вітчизняного бізнесу.

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов'язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку.

Як виявляється на практиці, підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та економічну діяльність, адже фінансове планування це реальна економія грошей і часу.

Шляхи вдосконалення бюджетного планування на підприємстві:

1. Використання при бюджетному плануванні достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю. Слід використовувати такі джерела інформації:

- постанови директивних органів із питань розвитку галузі;

- державні закони;

- вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи);

- результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв'язків та укладення договорів поставок та надання послуг;

- інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній);

- матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства.

2. Наукова обґрунтованість планування, яка передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

3. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.

4. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон'юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов'язаними із ними.

5. Принцип економічності полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що планування це - досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може здійснюватися шляхом розробки раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне - ефективною організацією всього процесу планування.

6. Принцип гнучкості - полягає в тому, що розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них. Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінного планування . Її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи.

7. Точність - досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування.

8. Повнота - планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи , дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства. [21,3].

ВИСНОВКИ

За підсумками виконаної роботи можна зробити наступні висновки:

Бюджетування -- це процес узгодженого планування роботи і управління діяльністю підрозділів за допомогою кошторисів і економічних показників. Відомо, що цілі компанії досягаються колегіально, і бюджетування дозволяє спочатку спланувати, а потім зміряти внесок кожного з підрозділів в досягнення загальної мети.

Бюджети класифікуються за наступними ознаками:

За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності (функціональний, зведений); за призначенням (операційний, фінансовий бюджет капітальних інвестицій); за часовою ознакою (короткостроковий, довгостроковий); за методикою складання (статичний, гнучкий); За терміном складання (щорічний, безперервний).

Повноцінне внутрішньофірмове бюджетування, тобто бюджетування як управлінська технологія, включає три складові частини.

- Технологія бюджетування.

- Організація бюджетування.

- Автоматизація фінансових розрахунків.

Бюджети можуть розроблятися на річній основі (з розбивкою по місяцях) і на основі безперервного планування (протягом І кварталу переглядається кошторис на 2 квартал і складається ко-шторис на 1 квартал наступного року, бюджет увесь час проекту-ється на рік уперед).

Операційний і фінансовий бюджет утворять генеральний бю-джет підприємства.

Бюджетний контроль - це процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналіз відхилень і внесення необхідних, корективів. Завдання бюджетного контролю - привернути увагу до значних відхилень, які вимагають детальнішого аналізу, що дозволяє здійснювати управління по відхиленнях. Управління по відхиленнях - це принцип управління, згідно якому увага концентрується тільки на значних відхиленнях від плану. Показники, які виконуються задовільно, до уваги не беруться.

Звіт про виконання - це зведення даних, в якому порівнюються заплановані і фактичні показники і розраховуються відхилення з вказівкою їх причин.

Відхилення підрозділяються залежно від: отриманого результату (позитивні і негативні); розміру результату (значні і незначні); причини виникнення (відхилення унаслідок планування і відхилення унаслідок діяльності). Відхилення унаслідок планування - це помилки і прорахунки в процесі складання прогнозів, визначення функції витрат і доходів, калькуляції планової собівартості, і цін. Відхилення унаслідок діяльності - результат дій персоналу або певних подій (зміна попиту, коливання цін і ін.).

Значний розмір відхилень вимагає детального вивчення їх причини за допомогою додаткової інформації. Залежно від причини значних відхилень можливі два альтернативні рішення:

- коректування або перегляд бюджету, за наявності обґрунтувань, що виконувати його недоцільно;

- внесення відповідних корективів в дії, щоб забезпечити досягнення запланованої мети.

Таким чином, звіт про виконання бюджету забезпечує зворотний зв'язок, привертає увагу до значних відхилень від очікуваних результатів, що в свою чергу дає можливість здійснювати управління по відхиленнях.

Отже, система бюджетування, заснована на контрольованому прогнозі, має цілий ряд переваг і в сучасних умовах є одним з найбільш передових методів управління. Бюджетування застосовується у багатьох областях управління. Так:

- у фінансовому менеджменті при його допомозі можна заздалегідь сформувати досить ясне представлення про структуру бізнесу організації, регулювати обсяг витрат у межах, що відповідають загальному припливу коштів, визначите, коли і на яку суму повинне бути забезпечене фінансування;

- в області управління комерційною діяльністю цей метод змушує керівників систематично займатися маркетингом для розробки більш точних прогнозів і визначати найбільш доцільні й ефективні комерційні заходи в межах, забезпечених наявними ресурсними можливостями для їхнього здійснення;

- в області організації загального управління цей метод чітко визначає значення і місце кожної функції (комерційної, виробничої, фінансової, адміністративної і т.д.), здійснюваної в організації, дозволяє забезпечити належну координацію діяльності цих служб, орієнтуючи їх на спільну діяльність для досягнення затверджених у бюджеті показників;

- в області управління витратами цей метод сприяє більш ощадливому використанню ресурсів і забезпечує пошук шляхів зниження витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. №996-XIV.

2. ПСБО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.2002р. №87

3. ПСБО №2 “Баланс” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2002р. №131

4. ПСБО №3 “Звіт про фінансові результати” затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 14.06.2002р. №13

5. Статут Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Енергогенеруюча Компанія «Центренерго» код ЄДРПОУ 22927045 протокол № 124 від 30.04.2006р.

6. Аварова И.А. Управленческий учет: Ученик - М.: Финансы и статистика, 2004. - 246с.

7. Атамас О.В. Управлінський облік: Підручник - К.: Лібра, 2005 - 476с

8. Бєлуха Н.Г. Управлінський облік: Підручник - К.:Знання, КОО, 2003- 453с.

9. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2002.- 480с.

10. Бєлоусова І. проблеми розвитку управлінського обліку в Україні// Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№2. -с.39-44.

11. Бутинець Ф.Ф. Управлінський облік: є чи такий? // Проблеми розвитку теорії бухгалтерського обліку, аналізу й контролю. - Б. 2004. - 240с.

12. Балашов О.В., Козлова Г.М. Фінансові важелі управління фірмою // Фінанси України, 1996 №6. - 3 -11

13. Баликін В. Бюджетування на промисловому підприємстві//Бухгалтерський облік і аудит.-2005 .-№3. - 40-57

14. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. - К.: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 1996. - 544 с.

15. Голов С.Ф. Управлінський бухгалтерський облік: Посібник. -К.: Лібра, 2004-576с.

16. Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у виробничих і торгівельних підприємствах. Навчальний посібник/Під ред. Н.В. Кужельного.-К.: А.С.К., 2006. - 624с

17. Груш І.О. Управлінський облік: конспект лекцій - Л.: Знання, 2006. - 240с.

18. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту.-К.:А.С.К.,1998 - 320с.

19. Івашкевич В.Б. Бухгалтерський управлінський облік; Навч. пос. для вузів. - М.: Юрість, 2003. - 618с.

20. Каверіна О.Д. Управлінський облік: системи, методи, процедури.М.,- 352с

21. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності - Х.: Фактор, - 2004. - 144 с.

22. Корецький М.Х. Управлінський облік: Навч. пос. для вузів - К.: КНЕУ, 2007 - 410с.

23. Кочєтов В.А. Управлінський облік: Науковій посібник-Д.: ДонДУЕТ, 2004 - 310с.

24. Максутов З. Система показників в управлінському обліку підприємств // Вісник бухгалтера і аудитора України - 2004.№5,6. -15-18.

25. Миколаєва О.Э., Алексєєва О.В. Стратегічний управлінський облік: Науч.практ.изд. - М., 2003. - 304с.

26. Руденко Л.В., Подольска В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2002. - 422с.

27. Управлінський облік: Учб.-метод. посіб. для студ. спец. «Облік і аудит» ден. і заоч.форм навчання/ І.О. Лукашева, Е. О. Кудинов, О.А Наумчик, и др.. - Донецьк: Дон дует, 2005. - 158с.

28. Хоргрен Ч.Т.,Фостер Дж. Бухгалтерський облік.-Управлінський аспект: Переклад з англійської/Під редакцієй Л.В.Соколова.-М.:Фінінси і статистика-2003. - 416с.

29. Чумаченко Н. управлінський облік в Україні// Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№6. - с. 43-48.

30. Чернов В.А. Управленческий учет и анализ коммерческой деятельности, под редакцией М.И. Баканова. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 320 с.