Організація обліку витрат і виходу продукції рослинництва

Коефіцієнт страхування бізнесу в порівнянні з 2005року по 2004 рік зменшився на 0,102, а в порівнянні з 2006 року по 2005рік в загалом відсутній. Коефіцієнт страхування власного капіталу зменшується, що є негативним показником. Коефіцієнт страхування статутного капіталу зменшився. Незважаючи на деяке збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу, його фактичне значення відповідає нормативу (>0,5). В порівнянні 2005 рік з 2004 роком показник зменшився на 0,091, а в порівнянні 2006 рік з 2005 роком збільшився на 0,102.

Про високий рівень забезпеченості підприємства власними коштами свідчать коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними коштами і коефіцієнт забезпеченості власними коштами. На 2006 рік фактичний рівень першого становить 0,658, а другого відповідно у 11,46 рази. В структурі оборотних активів власні кошти становлять 65,8 %.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» відбувається підвищення в порівнянні 2006 року з 2005 роком на 0,217, а при порівнянні 2005 року з 2004 роком коефіцієнт зменшився на 0,219. Отже, ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» має нормальну фінансову стійкість.

Коефіцієнт виробничого потенціалу з кожним роком збільшується з 0,278, що свідчить про нарощування виробничого потенціалу підприємства. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні при порівнянні 2005 року з 2004 роком збільшився на 0,126, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком збільшився на 0,56, що вказує на підвищення частки основних засобів і оборотних виробничих фондів у майні. Коефіцієнт нагромадження амортизації в порівнянні 2005 року з 2004 роком зменшився на 0,012, а в порівнянні 2006 року з 2005 роком збільшився на 0,053.

За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» підвищило рівень забезпеченості оборотними коштами. Якщо у 2004 році - 1,746, в 2005 році - 1,924, то у 2006 році - 2,484 на 1 грн. необоротних активів припадало оборотних активів.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає складання балансу ліквідності.

Проаналізувавши дані додатку К можна зробити висновок про те, що високоліквідні активи в 2004 році становлять 2182,1 тис. грн., в 2005р. -98,4 тис. грн., в 2006 році - 3136,8 тис. грн., а найбільш термінові становлять в 2004 році - 1165 тис. грн., в 2005 році - 2455,3 тис. грн., в 2006 році - 2885,8 тис. грн.. При порівнянні середньо ліквідних і короткострокових відбувається надлишок платіжних засобів в 2004 році - 5,1, в 2005 році - 2356,9 тис. грн., в 2006 році - 2706,8 тис. грн.. В низько ліквідних активах відбувається збільшення з 2005 року по 2004 рік становить 1838 тис. грн., а з 2006 року по 2005 рік - 1673,1 тис. грн.. Довгострокові зобов'язання з кожним роком зменшуються, тобто зменшуються довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання. Отже, при порівняння даних показників відбувається надлишок платіжних засобів.

Проаналізувавши дані додатку Л можна сказати, що в структурі операційних витрат питома вага собівартості реалізованої продукції з 2005 року по 2004 рік на 91,2%, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком становить на 18,1%, тобто відбулося збільшення. По інших видах спостерігається збільшення питомої ваги, по адміністративних витратах, а інші операційні витрати збільшилися при порівнянні 2005 року з 2004 роком з 830,3 тис. грн. до 1820,5 тис. грн., а при порівнянні 2005 року з 2006 роком збільшилося з 1820,5 тис. грн. до 2464 тис. грн., а прибуток від звичайної діяльності до оприбуткування збільшився з 331,3 до 396,1%, а прибуток від звичайної діяльності при порівнянні 2005 року з 2004 роком становить 331,3%, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком - 396,1%. У зв'язку з відсутністю надзвичайних доходів і витрат, чистий прибуток співпадає з прибутком від звичайної діяльності. У 2006 році частка чистого прибутку в доході від реалізації становить 23,8%, а у валовому прибутку 69,4%. Таким чином в цілому спостерігається позитивна динаміка фінансових результатів діяльності ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця».

Отже, ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» має позитивну динаміку ведення господарства, нормальна фінансова стійкість, підприємство є рентабельним.

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І ВИХІД ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

3.1. Первинний облік витрат на виробництво і вихід, продукції рослинництва, документообіг

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

- з обліку витрат праці;

- з обліку витрат предметів праці;

- з обліку витрат засобів праці;

- з обліку інших витрат;

- з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нарахованих при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф.№64)(додаток М). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділів ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - «ВС», відпустка - «ЧВ», дні хвороби - «Х», відрядження - «СВ» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

На механізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста (ф.№67) (додаток Н) застосовується для обліку робіт тракториста-машиніста протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображаються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів до нього додаються другі екземпляри реєстрів (ф.№77), путівок (ф.№77а) чи талонів (ф.№776) на вивезення продукції з поля.

Незалежно від форми організації механізованих робіт на кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни - двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов'язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам. Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа тракториста. Листок розраховано приблизно на п'ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.

Кожен механізатор після закінчення зміни повинен мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа. У встановлені в господарстві терміни (через 10-15 днів) облікові листи, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у Накопичувальній відомості обліку використання машино-тракторного парку і Журналі обліку робіт і витрат. Слід мати на увазі, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи.

Витрати на оплату праці трактористів-машиністів узагальнюються в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф.№37а), підсумкові дані якої переносяться до журналу обліку робіт і витрат. У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім'я та по батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. У цей журнал записуються дані облікових листів праці і виконаних робіт, а також накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту (ф.№38) побудована за тим самим принципом, що і накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку. В цій відомості за кожним автомобілем та водієм накопичуються дані із подорожних листів про виконані роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконанні роботи (у тоннах і тонно- кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат складається щомісячно зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку (ф№10.2.1с.-г). У цій відомості відображається кількість відпрацьованих днів, людино-годин, сума нарахованої оплати праці і нарахувань на неї, включаючи забезпечення (резерв) відпусток за об'єктами обліку, виробничими підрозділами і в цілому по підприємству. Данні відомості є основною для внесення записів у виробничий звіт з рослинництва.

Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами (ф.№117 і №117-АПК) (додаток П); одноразовий відпуск оформляється накладними (внутрішньогосподарського призначення) (ф.№87) (додаток Р). Насіння відпускають кожному відділу чи бригаді відповідно до ліміту, встановленого агрохімічного службою залежно від площі та норми висіву. Підставою для списання насіння з підзвіту матеріально відповідальної особи акт витрати насіння і садивного матеріалу (ф.№l19) (додаток С). Акт оформляють за кожною культурою разом з доданими документами до нього (накладними внутрішньогосподарського призначення та лімітно-забірними картками) і передають бухгалтеру з обліку товарно-матеріальних цінностей. При внесенні добрив під культури, а також використанні отрутохімікати і гербіцидів для обробки посівів складають акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф№l18) (додаток Т). У акті, складеному в двох примірниках, наводиться назва культури, під яку були внесені добрива, назва добрив чи отрутохімікатів, площа, номер поля, кількість внесених добрив. Акт затверджує керівник господарства. Дані цих первинних документів є основною для записів у журнал обліку робіт і витрат (ф№ 37) і складання Звіту про рух матеріальних цінностей (ф.№121), а також виробничого звіту з рослинництва (ф.№10.3а с.-г.).

Для віднесення на витрати рослинництва витрат засобів праці використовують розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами.

Для обліку витрат на ремонт основних засобів застосовують відомість дефектів на ремонт машин (ф.№ 130). Дана відомість дає змогу визначити трудомісткість ремонту і слугує основою для виписування наряду на виконання робіт.

Витрати на роботи і послуги власних допоміжних виробництв, що забезпечують виробничі потреби галузі, відносять на конкретні об'єкти на основі подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці і виконаних робіт та ін., дані яких групуються в накопичувальних відомостях і відносяться на об'єкти в рослинництві за фактичною собівартістю, що визначається щомісяця.

Послуги виробничого характеру, надані сторонніми організаціями, оформляються актами на виконання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними і підтверджуються рахунками-фактурами (ф.№868).

Страхові платежі відносяться на об'єкти обліку рослинництва на підставі карток-розрахунків.

Загально виробничі витрати включають у витрати рослинництва на основі спеціального розрахунку на їх розподіл.

Для обліку надходження продукції рослинництва застосовують різноманітні первинні документи. До них відносять: по зернових культурах реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф.№77), путівка на вивезення продукції з поля (ф.№77а), талони шофера (ф№776), комбайнера (ф.№77в) (додаток У), реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф.№78) (додаток Ф), реєстр приймання зерна вагарем (ф.№78а) (додаток Х), відомість руху зерна та іншої продукції (ф.№80).

Для обліку одержаної зернової продукції застосовують путівки на вивезення продукції з поля. До початку збирання бухгалтерія видає кожному комбайнеру потрібну кількість бланків путівок, на кожному з яких зазначено назву господарства. Комбайнер на кожне відправлення зерна від комбайна виписує путівку в 3-х примірниках, де зазначає своє прізвище, ім'я та по батькові, номер відділу, куди відправлено зерно, назву продукції і сорт, номер поля і автомобіля, прізвище водія і бункерну масу зерна. Усе це комбайнер затверджує своїм підписом. Заповнену путівку комбайнер передає водієві, який розписується про одержання зерна на всіх 3-х примірниках.

Зерно, що надійшло від комбайнера на тік або до комори господарства, вагар повинен обов'язково зважувати і передавати 2-й і 3-й примірники путівки завідувачу током (комірникові), який залишає у себе для звіту третій примірник, а другий повертає водієві.

За другим варіантом використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля. При цьому комбайнер на кожний автомобіль один раз на день (під час першого завантаження машини) виписує реєстр у 4-х примірниках. 1-й примірник реєстру залишається к комбайнера, 2-й і 3-й примірники він передає водієві автомобіля або іншого транспортного засобу. Водій, у свою чергу, 2-й примірник реєстру залишає у себе, а 3-й і 4-й передає завідувачу током або комірнику. За зміну у нього може накопичитися кілька других примірників реєстрів залежно від кількості комбайнів, від яких він відвозив зерно.

У осіб, які приймають зерно від водіїв (трактористів), - також може за зміну зібратися декілька 3-х примірників реєстру, залежно від кількості комбайнерів, зайнятих на збиранні урожаю, і кількості водіїв, які доставляють зерно від комбайнів.

На підставі 3-х примірників путівок або реєстрів завідувач током або комірник щодня наприкінці робочого дня складає Відомість руху зерна та іншої продукції. Ця відомість має дві частини. У 1-й частині записують залишок зерна на початок дня, загальну кількість зерна, що надійшло і вибуло за день, і залишок його напри кінець дня. Дані про кількість зерна, що надійшло за день, визначають путівками або реєстрами, а про витрати зерна - товарно-транспортними накладними, актами на переробку, сортування і сушіння продукції рослинництва.

У 2-й частині відомості підзаголовок «Реєстраційний листок на продукцію, що надійшла і вибула», завідувач током записує кожне зважування, зазначене в реєстрах вивезення зерна з поля.

Наприкінці дня Відомість руху зерна та іншої продукції разом із первинними документами про його надходження і відправку передають до бухгалтерії господарства.

Прийняте від комбайнів на тік або зерносховище зерно облічує завідувач току або комірник у книзі (картці) складського обліку, де для кожної культури і сорту відводять потрібну кількість сторінок, на яких облічують одержане, відправлене або видане зерно в кілограмах. Підставою для записів у Книгу складського обліку є відомість руху зерна та іншої продукції.

Для обліку одержаної зернової продукції застосовують талони і спеціальні реєстри. Для оформлення відправки зерна від комбайна на тік або інші місця збереження застосовують талон шофера і талон комбайнера. Ці талони повинні бути різні за кольором, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Кожний талон призначено для обліку одного бункера зерна, відправленого від комбайна.

Відповідно талони із заповненими в бухгалтерії реквізитами і підписами головно бухгалтера реєструють за їх видами в Журналі обліку виданих талонів. Після цього їх вручають комбайнерам і водіям транспортних засобів, які будуть зайняті на збиранні урожаю.

При кожній відправці від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Водночас водій передає комбайнеру один талон водія. В місцях тимчасового або постійного зберігання зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу током або комірнику талони, отримані від комбайнера, і Реєстр приймання зерна від водія, який ведеться в одному примірнику і постійно знаходиться у водія.

Після зважування транспортного засобу із зерном завідувач току записує номери талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, який доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем, що також ведеться в одному примірнику. Після розвантаження водій повертається, завідувач току (вагар) зважує транспортний засіб і записує в своєму Реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує, від якого комбайна прийнято зерно. Кількість зданого зерна підтверджується в цьому реєстрі підписом водія. Одночасно завідувач током ( вагар) фактичну масу прийнятого зерна записує в Реєстр приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом і передає його водію.

Водій на підставі свого Реєстру приймання зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля і здає наприкінці звітного або на початку наступного дня ці документи диспетчеру або безпосередньо в бухгалтерію господарства. Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током (вагарю) всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна, зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста і здає його бригадиру або в бухгалтерію.

3.2. Аналітичний та синтетичний облік витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати , що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглядаючи облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

З цієї точки зору методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Таким чином, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об'єкту калькулювання.

Класифікацію методів обліку витрат наведено в додатку Ш.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом він належить до групи рахунків господарських процесів, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків.

Субрахунок 231 активний на початок року, активно-пасивний протягом року. На дебеті субрахунка 231 «Рослинництво» обліковують:

- витрати минулого року під урожай поточного року (незавершене виробництво на початок звітного року);

- витрати поточного рок під урожай поточного року;

- витрати поточного року під урожай майбутнього року (незавершене виробництво на кінець звітного року).

На кредиті субрахунка 231 «Рослинництво» протягом звітного року відображають оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю за плановою собівартістю. При цьому і витрати, і вихід продукції обліковуються наростаючим підсумком з початку року. Після визначення в кінці звітного року фактичної собівартості продукції планову собівартість коригують до рівня фактичної (розраховують калькуляційні різниці). Після списання калькуляційних різниць за кредитом субрахунка 231 «Рослинництво» цей субрахунок закривається, за виключенням аналітичних рахунків, на яких обліковуються витрати під урожай майбутнього року.

Аналітичний облік за субрахунком 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можна вести за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Витрати на виробництво продукції рослинництва у плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує наказом про облікову політику.

Приблизний перелік статей витрат у рослинництві такий: витрати на оплату, відрахування на соціальні заходи, насіння та садивний матеріал, паливо та мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, робота та послуги, витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на утримання основних заходів, інші витрати, непродуктивні витрати (в обліку), загальновиробничі витрати.

До статті «Витрати на оплату праці» включаються основна й додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (у т. ч. трактористів-машиністів). У складі цих витрат враховується оплата праці за весь період - від початку виробничого процесу (підготовка грунту) до його завершення (доробка сільськогосподарської продукції в межах технологічного процесу).

Оплата праці нараховується, виходячи з обсягу виконаних робіт або виходу продукції, а також відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних документів. Відображення витрат на оплату праці відбувається в сумарному вираженні, а затрати праці на виробництво враховуються в людино-годинах. Вартість натуроплати в сукупному оподаткованому доході обчисляються за відпускною ціною такої продукції стороннім споживачам у місяці, в якому нарахували зарплату.

До статті «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

- внески на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- внески на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням та похованням;

- внески на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- внески на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До статті «Насіння та садивний матеріал» включаються вартість насіння та садивного матеріалу власного виробництва і придбаного, використаних для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування насіння до місця посіву не включаються до його вартості, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

За статтею «Паливо та мастильні матеріали» обліковується вартість нафтопродуктів, витрачених машино-тракторним парком, комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві.

До статті «Добрива» включаються витрати на внесені в грунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати, на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидачі, вивезення в поле внесення в грунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і до даної статі не включаються.

До статті «Засоби захисту рослин» включається вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин.

Витрати пов'язані з обробкою посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносять на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

Вартість матеріальних цінностей, віднесена на витрати виробництва, залежить від методу їх оцінки. При відпуску запасів у виробництво можна використовувати наступні методи їх оцінки:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних витрат.

Матеріали сільськогосподарського призначення, сільськогосподарська продукція власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх фактичною собівартістю, а продукція власного виробництва поточного року - за плановою, з коригуванням її в кінці року до рівня фактичної.

Підприємствам надано можливість самостійно обирати методи оцінки запасів при їх вибутті. Прийнятий порядок оцінки закріплюється в наказі про облікову політику підприємства.

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного й залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту. Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку, виходячи з обсягів робіт, пов'язаних із перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених на власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається, виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для поливу певних , сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

До вартості послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, що надані сторонніми підприємствами та організаціями, не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До складу статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включають:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших

матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість паливно-мастильних матеріалів, використаних на ремонт;

б) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників;

в) вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень с технічного обслуговування і поточного ремонту необоротних активів, що використовуються в рослинництві.

До статті «Інші витрати на утримання необоротних активів» включаються суми, використані на їх утримання безпосередньо у виробництві продукції рослинництва.

До складу цих витрат відносять:

а) витрати на оплату праці персоналу, який обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні об'єкти обліку витрат (сільськогосподарські культури).

У статті «Інші витрати» відображаються витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і виключені до жодної із зазначених статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, а також інших малоцінних І швидкозношуваних предметів;

б) платежі за страхування врожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я, у випадках, передбачених законодавством;

в) інші витрати, що включаються до собівартості продукції і не віднесені до цієї та інших статей витрат.

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) відноситься брак у виробництві, якими вважаються роботи, що не відповідають встановленими стандартам чи технічним умовам, і витрати на виправлення браку.

У статті «3агальновиробничі витрати» відображаються бригадні, цехові та загальновиробничі витрати рослинництва. Ці витрати обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91 «3агальновиробничі витрати» й розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, і відносяться на собівартість лише тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, цеху чи галузі.

Для обліку витрат виробництва використовуються журнал-ордери:

- № 10.1 С.-г. - для обліку витрачених запасів у виробництві;

- № 10.2 с.-г. - для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних нарахувань (до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві), а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів;

- № 10.3 с.-г. - призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті № 10.3 с.-г. Виробничий звіт складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єкти аналітичного обліку за наростаючими статтями витрат. Дані виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості № 10.3д с.-г. Підсумки зведеної відомості у розділі синтетичних рахунків переносять до Журнал-ордера № 10.3 с.-г., а кредитові обороти Журнал-ордера - до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість № 10.3е с.-г. за рахунками виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обігу за дебетом і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві.

Схематично порядок запису в облікових регістрах з обліку витрат у рослинництві представлено в додатку Щ.

Бухгалтерські проведення з обліку виробництва та виходу продукції рослинництва подано в додатку Ю.

Витрати на обробку площ, на яких повністю загинув врожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні витрати. Як правило, площі під загиблими культурами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами. у зв'язку з цим при списанні витрат слід враховувати, що на витрати від стихійного лиха списуються тільки повторювані витрати:

Вартість насіння, витрати на передпосівну обробку грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою. При цьому дебетується рахунок 99 «Надзвичайні витрати» і кредитується субрахунок 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок «3агибла культура»).

Неповторювані витрати (витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення сум та інші витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

При цьому складається бухгалтерський запис: дебет субрахунку 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок «Нова культура») і кредит субрахунку 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок «3агибла культура»).

Витрати на вирощування культур, які частково загинули або за якими стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на витрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо. 3азначена операція відображається за дебетом рахунка 99 «Надзвичайні витрати» і кредиту субрахунку 231 «Рослинництво».

Після проведення обліку дані записуються у статистичну звітність, яка представлена формою №50-сг і називається «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств». В ній міститься чотири розділи: виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції; витрати на основне виробництво; вартість активів і середньооблікова чисельність працівників; землекористування протягом звітного періоду. В них зазначаються основні показники обліку (додатки Я, АА, АБ).

3.3. Калькуляція собівартості продукції рослинництва

3.3.1. Види собівартості продукції і загальні положення обчислення собівартості продукції рослинництва

Одним із найважливіших економічних показників діяльності підприємства є собівартість. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, виконаних робіт і наданих послуг називається калькуляцією.

Калькуляція - заключний етап обліку витрат на виробництво і виходу продукції (робіт, послуг), у процесі якого групуються витрати й обчисляються собівартість продукції (робіт, послуг) [12, с. 455-456].

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт , послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством. При цьому постійні загально виробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі лише у разі, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. Якщо потужний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюються підприємством самостійно. Скажімо, до постійних можна віднести такі загальновиробничі витрати: амортизацію основних засобів загально виробничого призначення; заробітну плату управлінському персоналу галузей за окладами, відрахування на соціальні заходи, витрати на опалення і т. ін. До змінних загальновиробничих витрат можна віднести такі витрати: заробітну плату загальновиробничим працівникам, що нараховується за отриману продукцію (роботи) і відрахування на соціальні заходи; витрати матеріалів; витрати на ремонт та утримання основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на відрядження загальновиробничого персоналу, витрати на охорону праці тощо.

Однак пунктом 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132, передбачено, що загально виробничі витрати не поділяються в сільськогосподарських підприємствах на змінні та постійні.

Вони розподіляються між основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини). Зрозуміло, що такий підхід полегшує працю бухгалтерів аграрної сфери.

Згідно з інструкцією №291 рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» повинен закриватися щомісяця, тобто загальновиробничі витрати розподіляються на об'єкти витрат в кінці кожного місяця. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва, слід загальновиробничі витрати списувати по закінчені року.

У наказі про облікову політику підприємства зазначено, що загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно сумі прямих витрат, за вирахуванням вартості насіння в рослинництві, кормів - у тваринництві.

Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

- зерна, насіння соняшнику - франко-тік (франко-місце зберігання);

- соломи, сіна - франко-місце зберігання;

- цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (франко-місце зберігання);

- плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітникарств, овочів закритого грунту франко-пункт приймання (зберігання);

- соломки та трести льону, конопель - франко-пункт зберігання чи переробки (у підприємстві);

- насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур франко-пункт зберігання;

- зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

- зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул-франко-місце силосування, сіна жування, виробництва борошна, гранул.

Усі наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання робіт на сторону, з відображенням у складі доходів.

Собівартість соломи, гички, стебель кукурудзи і соняшнику, капустяного листа та іншої побічної продукції рослинництва визначається, виходячи з розрахунково нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції.

Відповідно до П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) яка була реалізована протягом звітного періоду нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 «Запаси».

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством наведено в додатку АВ.

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено рахунок 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг: фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат. Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

3.3.2. Методика обчислення собівартості американської кукурудзи

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 14%). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість 1ц кукурудзи в качанах.

По зерновій кукурудзі обчислюється два показники собівартості 1ц сухого зерна і 1ц зерна в качанах. В бухгалтерському обліку використовують, як правило, другий показник в зв'язку з тим, що кукурудза зберігається в більшості випадків в качанах. Показник собівартості чистого зерна використовується при складанні державної звітності [22, с.34-35].

Основною продукцією кукурудзи є зерно, яке в господарствах зберігається в качанах, а в звітності робиться перерахунок на зерно. Побічною продукцією є стебла кукурудзи. Отримана від урожаю продукція оцінюється за плановою собівартістю зерна кукурудзи в качанах. Побічна продукція - стебла кукурудзи - оцінюється за розрахунково-нормативними витратами.

В господарствах необхідно робити два розрахунки собівартості зерна: 1ц зерна кукурудзи в качанах і 1ц зерна чистого. Перший показник використовується для ведення обліку зерна в господарстві, другий - для звітності.

Приклад. Затрати на вирощування зерна кукурудзи за рік становлять 203000,0 грн. Від урожаю отримано 9780ц зерна кукурудзи в початках, вміст зерна становить 87%, стебла кукурудзи - 9500ц. Планова собівартість 1ц зерна кукурудзи в початках - 350грн., в перерахунку на зерно планова собівартість 1ц - 470грн., розрахунково-нормативна ціна за 1ц стебел кукурудзи - 3,00 грн.

а) Собівартість 1ц зерна кукурудзи в початках = 203000,0-(3,00*9500)/9780=17,84грн.

б) Урожай кукурудзи в перерахунку на зерно = 9780*87/100=8508,6ц

в) Собівартість 1ц зерна кукурудзи = 203000,0-(3,00*9500)/8508,6=20,5грн.

3.4. Автоматизація обліку витрат на виробництво і виходу продукції рослинництва

Кожна програма бухгалтерського обліку містить певний набір інструментів, необхідних для роботи користувача з програмою. До належать довідники, застосовуються для збереження однотипної інформації. Відповідно до класу програми вони використовуються у різних її модулях та програмою в цілому при здійснення операцій з елементами довідника. Іншим прикладом може бути робочий план рахунків, що використовується для складання бухгалтерських проводок в усіх програмах. Кожна програма містить початково вбудовані сервісні механізми, які використовуються при виконанні будь-яких облікових операцій.

Правильно організований облік витрат в розрізі статей калькуляції, за місцем їх виникнення, за видами продукції дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття ефективних управлінських рішень. Якщо для ведення бухгалтерського обліку використовується комп'ютерна програма з розгалуженим аналітичним обліком, іншої додаткової інформації для складання внутрішньої звітності непотрібно - просто достатньо згрупувати показники найбільш зручним чином для керівника.

Механізація обліку витрат на виробництво включає три взаємопов'язані ділянки роботи: 1) оперативний облік витрат на виробництво, рух деталей, напівфабрикатів і незавершеного виробництва; 2) зведений облік витрат на виробництво і визначення собівартості всієї продукції; 3) складання звітних калькуляцій за видами виробів.

ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» частково комп'ютеризовано, так як багато документів ведуться бухгалтером вручну. На нашому підприємстві використовується програма "1С: Бухгалтерия 7.7". На підприємстві використовується 11 комп'ютерів, головний із них знаходиться у головного бухгалтера.

Набір програм "1С: Предприятие 7.7 " є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовуються для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма "1С: Предприятие 7.7 " має компонентну структуру.

"1С: Бухгалтерия 7.7" є складовою частиною системи програм "1С: Предприятие 7.7 " - її компонентною. Всього існує три основні компоненти:

1) "1С: Бухгалтерия 7.7";

2) "1С: Оперативний учет 7.7";

3) "1С: Расчет 7.7".

"1С: Бухгалтерия 7.7" - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватися на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки програми наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Ознаки програми "1С: Бухгалтерия 7.7" та їх характеристика

№ з/п	Класифікаційна ознака	Характеристика ознак
1	Клас програм	Універсальна бухгалтерська програма (міді-бухгалтерія)
2	Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
3	Група споживачів	Невелика чисельність персоналу бухгалтерії
4	Об'єкт обліку	Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності
5	Спосіб реалізації облікових функцій	Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів
6	Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма зведеного обліку

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох робочих планів рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Програма має однокористувацьку і мережеву версії. Для користувачів програми є декілька режимів роботи, набір яких різний залежно від версії програми (рис. 3.1).

Зауважимо, що під терміном "конфігурація" розуміють структуру облікових даних, що встановлюється на комп'ютер при створенні нової інформаційної бази (План рахунків, довідники аналітичного обліку, форми документів). В програмі "1С: Бухгалтерия 7.7" конфігурація складається з трьох взаємопов'язаних складових частин:

- структури метаданих;

- набор інтерфейсів користувачів;

- набору прав.

Список продукції рослинництва, яку виробляє підприємство, зберігається в довіднику Номенклатура. Для зручності продукція рослинництва виділена в окрему групу. Щодо всіх елементів цієї групи повинен бути заданий вид Продукция/Продукція. Перелік матеріалів і затрат, потрібних для виробництва конкретного виду (номенклатури) продукції рослинництва можна переглядати і редагувати за допомогою кнопки Состав/Склад, що на закладці Дополнительно/Додатково вікна елемента довідника Номенклатура. Для конкретного формування попередніх і остаточних калькуляцій потрібно, щоб був введений склад кожного виду продукції рослинництва.

Для роботи з документами, що стосуються виробництва, використовують журнал Производство/Виробництво.

102

Рис. 3.1. Режим роботи в програмі "1С:Бухгалтерия 7.7"

Господарські операції, пов'язані зі списанням матеріалів на виробництво, оприбуткуванням продукції рослинництва, розрахунком її собівартості та відпускної ціни, відображають в обліку за допомогою документа Калькуляция/Калькуляція.

Документ Калькуляция/Калькуляція буває двох видів: Предварительная/Попередня (додаток АГ) і Окончательная/Остаточна (додаток АД). Далі називатимемо їх відповідно Попередньою калькуляцією і Остаточною калькуляцією. Якщо документ уведений у режимі Ввод нового/Увведення нового, то це попередня калькуляція, а якщо ж у режимі На основании/На підставі, - то це калькуляція остаточна. Змінити вид калькуляції неможливо.

Розглянемо введення попередньої калькуляції. Реквізити документа Калькуляция/Калькуляція розділені на декілька груп. Група Материалы и продукция/Матеріали і продукція містить такі реквізити, як Склад материалов/Склад матеріалів (склад, з якого списуватимуть матеріали), Продукция/Продукція, Склад продукции/Склад продукції (куди буде оприбутковано готову продукцію) і Кол-во продукции/Кількість продукції. Значення реквізитів Склад материалов/Склад матеріалів і Склад продукции/Склад продукції вибирають з довідника Места хранения/Місця зберігання, а значення реквізиту Продукция/Продукція - з довідника Номенклатура.

Як зазначено, в довіднику Состав продукции/Перелік продукції, що підпорядкований довіднику Номенклатура, міститься перелік матеріалів і затрат, потрібних для виробництва кожного виду продукції рослинництва. Кнопка Заполнить/Заповнити дає змогу автоматично вводити дані в табличну частину документа на підставі інформації з цього довідника. Таблична частина документа містить таку інформацію:

- назву затрати. Це можуть бути матеріали з довідника Номенклатура (надалі називатимемо їх матеріалами) або затрати з довідника Виды затрат/Види затрат (називатимемо нематеріальними затратами), що їх використовують для включення в собівартість (наприклад, затрати на заробітну платню, оренду тощо);

- партію описуваних матеріалів (лише для матеріальних затрат);

- кількість (для матеріальних затрат);

- суму затрат згідно з попередньою калькуляцією (тільки для нематеріальних затрат, оскільки для матеріалів ця сума обчислена автоматично під час проведення документа).

Реквізити Сума окончательная/Сума остаточна містить суму за остаточною калькуляцією і для попередньої калькуляції цей стовпець завжди не заповнений.

Собівартість і продажу вартість як усієї кількості продукції рослинництва, так і її одиниці можна переглянути в інформаційних стовпцях, розташованих праворуч над табличною частиною. Однак реальні значення відпускної ціни і собівартості видно лише після проведення документа, оскільки відпускна ціна і собівартість списаних матеріалів буде обчислена під час проведення.

Додаткові параметри, що впливають на розрахунок відпускної ціни продукції рослинництва, розміщені на закладці Дополнительно/Додатково. На цій закладці можна задати рентабельність у частках одиниці, ставку ПДВ і суму акцизу, а також зазначити декілька (не більше трьох) податків або відрахувань, що їх нараховують від обігу реалізованої продукції рослинництва зачисляють до її собівартості. Нижче вказана загальна сума відрахувань (попередня сума за певним видом затрат).

За допомогою цього документа можна також оформити операцію списання матеріалів у виробництво без оприбуткування на склад готової продукції рослинництва. Только списать материалы в производство/Тільки списати матеріали у виробництво і тоді нематеріальні затрати визначити на потрібно.

Безпосередньо в діалоговому вікні визначають рахунок і статтю затрат у проведеннях за списанням матеріалів. Для цього треба увімкнути прапорець Выбрать счет затрат/Вибрати рахунок затрат і тоді табличну частину можна заповнювати способом багаторазового вибирання з довідника ТМЦ за допомогою кнопки Подбор/Вибирати.

Усі документи Калькуляция/Калькуляція відображені в журналі Производство/Виробництво, де, крім іншої інформації, видно статус калькуляції. Статус може набувати таких значень: Незакрытая предварительная/Незакрита попередня (попередня калькуляція, для якої ще нема остаточної), Закрытая предварительная/Закрита попередня (для якої вже є остаточна калькуляція), Окончательная/Остаточна і Списание материалов/Списання матеріалів (попередня калькуляція, яка тільки списує матеріали у виробництво).