Становлення ринкових механізмів, різноманітність форм власності, реформування економічних відносин та впровадження національних стандартів бухгалтерського обліку вимагають нових підходів до організації і ведення фінансового обліку на підприємстві та постійного внесення змін у систему обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень та запобігання ризиків у діяльності підприємства. У фінансовому обліку за рівних умов господарювання, що надаються всім суб'єктам ринку, держава законодавчо визначає єдині правила ведення цього виду обліку та за єдиними принципами визначає побудову й організацію методики обліку доходів, оскільки дохід є однією із стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом обліку, аналізу і прогнозування діяльності підприємств, та порядок складання фінансової звітності на базі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Під час становлення до ринкової економіки постають питання управління підприємством як суб'єктом господарювання у ринкових відносинах. Саме тому необхідний пошук нових підходів до визначення мети діяльності підприємств, обґрунтування їх економічних результатів та оптимальних розмірів отриманих доходів, що визначали б конкурентоспроможність бізнесу на ринку та перспективи її розвитку. Також відбуваються певні зміни в системі організації і ведення бухгалтерського обліку, які пов'язані з удосконаленням законодавчої бази. Реформування системи обліку і звітності зумовлене входженням України до світового економічного простору, що вимагає узгодження вітчизняного законодавства з міжнародним законодавством.

Тому актуальність обраної теми обумовлено необхідністю вирішення проблем методології та організації обліку, аналізу і прогнозування доходів в системі управління фінансовими результатами підприємств України та недостатнім рівнем теоретичної розробки даної проблеми.

Поставлена мета визначила перелік завдань дослідження методичного, теоретичного та практичного характеру:

1) теоретично обґрунтувати значення доходів;

2) уточнити та конкретизувати сутність економічної категорії „дохід”;

3) дослідити та систематизувати класифікацію доходів;

4) визначити порядок визнання доходів;

5) розкрити порядок оцінки доходів;

6) дослідити завдання обліку доходів на підприємстві;

7) охарактеризувати фінансово-господарську діяльність дочірнього підприємства „Віннер Форд Полтава ЛТД”;

8) дати критичну оцінку постановки фінансового обліку ДП „Віннер Форд Полтава ЛТД”;

9) вивчити порядок ведення синтетичного та аналітичного обліку доходів підприємств;

10) розробити рекомендації щодо удосконалення обліку доходів ДП „Віннер Форд Полтава ЛТД”.

Об'єктом курсової роботи обрано доходи дочірнього підприємства „Віннер Форд Полтава ЛТД”.

1. Сутність, класифікація, порядок визнання та оцінки доходів

Дохід є основним об'єктом обліку, від розміру якого залежить кінцевий результативний показник діяльності підприємства - фінансовий результат. Визначення економічної сутності категорії „дохід” у різних нормативно-правових актах та літературних джерелах є неоднозначним так, наприклад згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” дохід - сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. [3]

Відповідно до Наказу України „Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку” дохід - збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками учасників (акціонерів). [2]

О.В. Лишаленко трактує визначення доходу, як грошові або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг). [13]

Кандидат економічних наук П. І. Шара визначає дохід, як збільшення ресурсної бази підприємства, що використовується для компенсації уже здійснених витрат та для накопичення з метою подальшого розширення і розвитку підприємства, установи, організації. [29]

Узагальнивши вище наведені дефініції можна зробити висновок, що найбільш точним економічна сутність доходів розкрита у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, згідно з яким дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). [13]

Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже, відображення доходу в фінансовому обліку та звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою.

П(с)БО 15 є основним нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в фінансовому обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього положення не поширюється на доходи пов'язані з:

· договорами оренди;

· дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;

· страховою діяльністю;

· змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;

· змінами вартості інших поточних активів;

· природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства;

· видобуванням корисних копалин.

Для чіткої організації обліку доходів діяльності необхідно здійснити їх класифікацію так, як бухгалтерський облік, за своєю сутністю, повинен надавати повну, правдиву та неупереджену інформацію про доходи підприємства. У фінансовому обліку доходи класифікуються за декількома класифікаційними ознаками, а саме:

1) за періодом виникнення:

· доходи звітного періоду - це доходи, отримані протягом того звітного періоду, в якому відбулася господарська операція;

· доходи майбутніх періодів - це доходи, отримані у звітному періоді, але підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. Наприклад, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду необоротні активи;

2) за видами діяльності:

· доходи від звичайної діяльності - це доходи, отримані в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Наприклад, виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з різними суб'єктами господарювання;

· доходи від надзвичайних подій - це доходи, які відрізняються від доходів отриманих в результаті звичайної діяльності підприємства, є випадковими і нехарактерними для діяльності підприємства. Наприклад, дохід від покриття втрат від стихійного лиха;

3) за видами доходів:

· доходи від операційної діяльності - це дохід, отриманий від основної діяльності підприємства, яка пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Наприклад, дохід від реалізації безоплатно одержаних оборотних активів;

· доходи від фінансової діяльності - це доходи, отримані в результаті змін у розмірі і складі власного та позикового капіталу підприємства. Наприклад, доходи від інвестицій в інші підприємства, отримані дивіденди, проценти;

· доходи від інвестиційної діяльності - це доходи, отримані в результаті придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Наприклад, доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів.

У таблиці 1.1. наведено класифікацію доходів за видами діяльності. Така класифікація доходів дає можливість визнавати дохід, враховуючи особливість кожної господарської операції, і є підставою для подальшого аналізу діяльності підприємства і контролю за нею, для прийняття управлінських рішень.

Таблиця 1.1.

Класифікація доходів за видами діяльності

Наступним кроком необхідно з'ясувати за яких обставин в фінансовому обліку здійснена господарська операція визнається доходом. Для цього слід розкрити порядок визнання доходів. В обліку усі види доходів визнаються згідно з загальними умовами визнання, які регламентовано П(с)БО 15. Але до окремих видів доходів застосовуються окрім загальних критеріїв визнання ще й специфічні. Так до загальних критеріїв визнання доходу, які застосовуються для всіх видів доходів, можна віднести:

· збільшення активу або зменшення зобов'язання;

· зростання власного капіталу за винятком його збільшення за рахунок внесків учасників підприємства;

· оцінка доходу може бути достовірно визначена;

· імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією.

Названі умови визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів цієї операції, що підлягають оцінці, якщо це випливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість операції з реалізації включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання цієї послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох чи більше операцій разом, якщо вони пов'язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з'ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи істотний результат операції. У такому випадку операції розглядаються в цілому.

Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат: доходи відображаються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у тому звітному періоді, в якому відбувається господарська операція, в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, оскільки оплата не завжди збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були понесені для отримання цих доходів. Тобто доходи і витрати звітного періоду повинні бути погоджені між собою. Наприклад, у момент реалізації одночасно відображають виручку від реалізації продукції і списують собівартість цієї продукції.

Застосування принципу нарахування та відповідності доходів і витрат під час визнання доходу як елементу обліку відбувається наступним чином (Рис. 1.1):

Рис. 1.1. Визнання доходу у фінансовому обліку за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат.

Згідно з П(с)БО 15 доходами не визнаються такі надходження від інших осіб:

· сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

· сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

· сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

· сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

· сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

· надходження, що належать іншим особам;

· надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Разом з тим, як зазначалося вище, окремі види доходів мають специфічні умови визнання. До таких доходів відносяться дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів), дохід від реалізації послуг та дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами.

Так, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Для визначення моменту визнання доходу потрібно знати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої виникає дохід. За принципом превалювання сутності над формою дохід від продажу (реалізації) може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до неї чи після відвантаження (Рис. 1.2).

до відвантаження на дату після

відвантаження відвантаження

Рис 1.2. Моменти визнання доходу від реалізації.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений виходячи з оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

· вивченням виконаної роботи;

· визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

· визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, що відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування витрат, яких зазнало, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з П(с)БО 10 „Дебіторська заборгованість”.

Здійснення суб'єктами господарювання звичайної діяльності обумовлює використання його активів іншими сторонами. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді:

· Процентів, тобто плати за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству, які визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

· Роялті -- це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо). Роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

· Дивідендів -- частини чистого прибутку, який розподілений між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства і визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

У фінансовому обліку для оцінки доходу варто скористатися принципом обачності, відповідно до якого в обліку використовуються методи оцінки, які повинні запобігати завищенню оцінки доходів підприємства. Обачність зумовлена невизначеністю певних подій. Це означає, що доходи потрібно відображати в бухгалтерському обліку лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисне заниження доходів. Принцип обачності дозволяє уникнути зайвого „оптимізму” при оцінці об'єктів бухгалтерського обліку, тобто знизити ризик суб'єктивності в умовах застосування облікової оцінки. Різновиди оцінок, що використовуються у фінансовому обліку згідно з П(с)БО наведено на рисунку 1.3.

Рис 1.3. Критерії оцінки доходу.

Узагальнивши вище наведені тези можна зробити певні висновки, а саме: визначення сутності економічної категорії „дохід” у різних нормативно-правових джерелах є неоднозначним, найбільш повне визначення доходу наводиться у П(с)БО15: дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

З метою врахування особливості кожної господарської операції та подальшого аналізу і контролю за діяльною підприємства у фінансовому обліку доходи класифікуються за декількома класифікаційними ознаками:

1) за періодом виникнення:

· доходи звітного періоду;

· доходи майбутніх періодів;

2) за видами діяльності:

· доходи від звичайної діяльності;

· доходи від надзвичайних подій;

3) за видами доходів:

· доходи від операційної діяльності;

· доходи від фінансової діяльності;

· доходи від інвестиційної діяльності;

При визнанні доходу важливе значення мають умови договорів (контрактів) продажу активу. Якщо умовами договору передбачено, що право власності на актив переходить до покупця з моменту його доставки на склад, то відповідно ризики транспортування несе продавець, і тому відображення доходу в обліку буде зроблено після підтвердження факту оприбуткування активу на складі покупця. Якщо ж умовами контракту передбачено, що право власності на актив переходять покупцю з моменту його завантаження на транспортні засоби, відображення доходу в обліку робиться після підтвердження факту списання активу зі складу продавця. Тобто визнання доходу може бути здійснено: на дату відвантаження, під час відвантаження або після відвантаження згідно з принципом превалювання сутності над формою.

У П(с)БО 15 наводяться критерії визнання, які застосовуються до усіх без винятку доходів, а саме:

· збільшення активу або зменшення зобов'язання;

· зростання власного капіталу за винятком його збільшення за рахунок внесків учасників підприємства;

· імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

· оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Разом з тим окремі види доходів такі, як дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів), дохід пов'язаний з наданням послуг і дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, мають специфічні умови визнання, що обумовлюється специфікою їх виникнення.

Щодо оцінки доходу, то в бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню.

2. Значення і завдання обліку доходів

Значення обліку доходів полягає у отриманні повної, достовірної та неупередженої інформації про доходи підприємства у розрізі видів діяльності з метою визначення фінансового результату; складання фінансової і податкової звітності; контролю за реалізованою продукцією, товарами, роботами, послугами; та достовірної оцінки доходів у грошовому вимірнику.

Значення обліку доходів реалізується через виконання певного ряду завдань.

Основними завданнями обліку доходів підприємства є забезпечення:

1) правдивого, своєчасного і безперервного оформлення операцій з обліку доходів первинними документами;

2) правильного визначення доходів за періодами виникнення;

3) достовірного вимірювання доходів у грошовому виразі;

4) правдивого відображення господарських операцій з обліку доходів на рахунках бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису;

5) раціональної організації аналітичного обліку доходів;

6) своєчасного узагальнення облікової інформації про доходи в регістрах бухгалтерського обліку;

7) контролю за повнотою отримання доходів;

8) законності здійснення операцій з обліку доходів;

9) достовірного розкриття інформації про доходи у фінансовій та податковій звітності;

10) надання інформації про доходи підприємства користувачам для оцінки фінансового стану, його платоспроможності, ліквідності, результативності, інвестиційної привабливості, ділової активності та фінансової стійкості і незалежності бізнесу.

Правильність обліку та контроль за його веденням, на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік доходів, в якому зазначаються основні принципи організації обліку доходів на підприємстві.

Для того, щоб правильно відобразити будь-яку господарську операцію з обліку доходів на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно мати відповідним чином оформлені первинні документи, які представляють собою письмове свідоцтво здійснення господарської операції чи письмове розпорядження відповідальної особи на право її здійснення.

Порядок документального відображення господарських операцій з обліку доходів, а також вимоги щодо оформлення документів регламентуються „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року.

У вказаному нормативному документі зазначено, що первинні документи з обліку доходів повинні бути складені у момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії, виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно з затвердженою системою кодифікації.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назви підприємств, установ, від імені яких складений документ;

2) назва документа;

3) дата і місце складання;

4) зміст господарської операції про доходи та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі);

5) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити:

1) ідентифікаційний код підприємства з Державного реєстру;

2) номер документа;

3) підстава для здійснення операцій пов'язаних з доходами;

4) дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. У випадках, установлених законодавством, бланки первинних документів можуть бути внесені до бланків суворої звітності, які друкуються за зразками затверджених типових форм. Всі бланки суворої звітності, що пов'язані з обліком доходів, підлягають нумерації, порядок нанесення якої встановлюють міністерства і відомства.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів про доходів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які складали і підписували ці документи.

Для достовірного відображення доходів у фінансовому обліку необхідно розмежовувати отримані доходи за періодами виникнення, оскільки вони відрізняються за своєю сутністю та по різному відображаються в обліку. Так, наприклад, доходи звітного періоду відображаються в обліку у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, а доходи майбутніх періодів висвітлюються у майбутніх звітних періодах, але отримані були у звітному періоді або минулих періодах.

Правильно визначений дохід у бухгалтерському обліку відображається в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Згідно з принципом єдиного грошового вимірника всі господарські операції з обліку доходів, як і будь-яких інших об'єктів обліку, повинні вимірюватися і узагальнюватися в єдиній грошовій одиниці - національній валюті - гривнях і копійках. Тому обов'язковою умовою під час оформлення первинних документів про доходи є відображення їх вартості. лише таким чином оформлені документи можна записати на рахунки.

Для управління господарською діяльністю підприємства та отриманням своєчасної і правдивої інформації про доходи, яка міститься у первинних документах необхідно здійснити її попередню систематизацію та комплексний підрахунок. Тому для забезпечення системного обліку і контролю за доходами, а також за здійснюваними господарськими операціями використовують бухгалтерські рахунки. При цьому інформація про отримані доходи із первинних документів попередньо узагальнюється, а потім переноситься на відповідний рахунок, що призначений для обліку доходів за допомогою подвійного запису. Відображення кожної такої операції на рахунках способом подвійного запису забезпечує повноту відображення і рівність змін доході по дебету одного рахунку і кредиту іншого рахунку та здійснення контролю за рухом доходів на підприємстві.

Для раціональної організації системи аналітичних рахунків, на яких упродовж облікового періоду відображаються господарські операції з обліку доходів, необхідно виходити із потреб внутрішнього менеджменту і структури підприємства, форм зовнішньої фінансової звітності й відповідних рахунків та субрахунків чинного Плану рахунків. За своєю суттю аналітичний облік покликаний на задоволення потреб в одержанні інформації про доходи, які необхідні для управління в певних розрізах, тобто деталізованих записів синтетичного обліку доходів за окремими видами і процесами. Аналітичний облік доходів відкривається в розвиток синтетичного в розрізі окремих видів, частин, статей доходів і де це вимагається з оцінкою інформації в натуральному і грошовому виразах. Правильне ведення аналітичного обліку доходів є важливою передумовою раціональної організації усього обліку на підприємстві.

Для раціональної організації системи аналітичних рахунків з обліку доходів слід дотримуватися наступних постулат:

1) кількість аналітичних рахунків з обліку доходів визначається інформаційними потребами підприємства;

2) відображення доходів на синтетичних і аналітичних рахунках здійснюється за єдиним правилами;

3) відображені на синтетичних рахунках доходи можуть бути деталізовані за допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на аналітичних рахунках повинна дорівнювати сумі відображеній на синтетичному рахунку;

4) аналітичний облік на рахунках призначених для обліку доходів може вестися за видами, групами реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг в натурально-вартісному виразі, тобто ведеться кількісно-сумовий облік;

5) по закінченню звітного періоду здійснюється звірення доходів за аналітичними та синтетичними рахунками шляхом складання оборотної відомості;

6) аналітичний облік доходів ведеться в книгах, відомостях або картках;

7) по аналітичних рахунках складають стільки оборотних відомостей, по якій кількості були відкриті аналітичні рахунки.

Так, дохід від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно відображати на аналітичних рахунках, по-перше, у розрізі видів реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) із метою виявлення найприбутковіших серед них, а також встановлення тенденцій рентабельності окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг).

По-друге, субрахунок 2-го порядку „Вирахування з доходу” доцільно розділити на два субрахунки 3-го порядку саме:

704.1 „Повернення та уцінка реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)”,

704.2 „Надані знижки”.

Кожен із цих субрахунків корисно диференціювати на субрахунки 4-го порядку у розрізі видів продукції, оскільки така формація доречна під час встановлення якісних характеристик та оцінки рентабельності кожного з них.

На підставі первинних документів інформація про доходи відображається в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки.

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності та надзвичайних подій призначено при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 6, при спрощеній формі бухгалтерського обліку - у відомості В-4.

Підприємства що складають облікові регістри на машинних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді. На досліджуваному підприємстві ДП „Віннер Форд Полтава” облік доходів ведеться в журналах-ордерах по рахунках обліку доходів за допомогою таблично-автоматизованої програми ДЕБЕТ Плюс.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації про доходи в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали їх.

Контроль за своєчасністю та повноту отриманням доходів на підприємстві здійснює бухгалтерія разом із службою маркетингу чи збуту шляхом перевірки оплати рахунків покупцями та замовниками, з тим щоб підприємство могло виконувати всі умови договорів поставки та реалізації активів.

Оперативний облік відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємстві веде служба збуту в спеціальних картка, журналах, книгах, наприклад, книга продажу. Тобто на всю відвантажену продукцію, товари, роботи, послуги виписуються первинні документи, в яких вказуються істотні умови договорів, а також інші дані, що характеризують покупців та замовників. В момент відвантаження готова продукція, товари, виконані роботи та надані послуги вважаються проданими, тому в фінансовому обліку повинен відображатися дохід з одної сторони та на цю суму має бути зроблене збільшення активу - дебіторської заборгованості. Виписка документів на оплату відвантаженої продукції, товарів, робіт, послуг повинна бути максимально повною та оперативною, так як від цього багато в чому залежить сутність надходження платежу від покупців та величини позики під відвантажені товари, роботи, послуги.

Тобто, для контролю за повноту отриманням доходів необхідно здійснювати контроль за складанням первинних документів за операціями пов'язаними з доходами, а облік слід вести у розрізі окремих покупців та замовників, що дасть змогу контролювати надходження грошових коштів на підприємство за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги.

Законність операцій з обліку доходів забезпечується належним чином оформленими первинними документами. Так, як з правильно оформленими документами підприємство є більш захищеним від порушень умов договорів з боку свої партнерів, оскільки належним чином оформлені документи надають юридичної сили обліковій інформації.

Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, яка регламентується П(с)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Норми цього П(с)БО застосовуються до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності і консолідованої фінансової звітності. Також під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватися вимог Порядку подання фінансової звітності, який визначає суб'єктів подання звітності, звітний період, який вона охоплює, і відповідно до цього склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.

Фінансова звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку, наростаючим підсумком з початку календарного року у тисячах гривень і представляє собою звітні таблиці, в яких відображаються узагальнюючі показники діяльності підприємства за звітний період.

Фінансовий результат діяльності підприємства -- кінцевий результативний показник діяльності підприємства, який визначається як різниця між доходами та витратами, що сприяли отриманню цих доходів.

Фінансовий результат діяльності має визначатися за даними фінансового обліку. Враховуючи ту обставину, що на сьогодні бухгалтерський облік представлено лише податковим обліком, можна з упевненістю стверджувати, що фактично жодне підприємство, яке веде лише податковий облік, не може достовірно оцінити фінансових результатів свого господарювання, особливо ж у розрізі окремих видів діяльності. Замість цього визначається прибуток, що підлягає оподаткуванню, який являє собою різницю між валовими доходами і валовими витратами. Визначений у такий спосіб показник дуже важко ідентифікувати з прибутком, бо його природа цілком суперечить основним принципам бухгалтерського обліку.

Так, наприклад, до складу валових доходів згідно із Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” входять доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному періоду. Ця категорія доходів повністю пов'язана з діяльністю минулих періодів, отже й повинна коригувати суми доходів відповідних періодів і ні в якому разі не входити до складу доходів звітного періоду, бо в цьому разі порушується принцип відповідності, за яким доходи й витрати мають відображатися у тому періоді, коли внаслідок здійснених витрат було одержано доходи, з якими пов'язані ці витрати.

Так, як фінансова звітність не становить комерційної таємниці, то після складання вона може оприлюднюватися шляхом представлення будь-яким користувачам на їх вимоги. В умовах ринкової економіки облік доходів орієнтується на задоволення запитів, як мінімум, чотирьох груп користувачів:

1) державні органи і громадські організації;

2) юридичних осіб, які мають стосунки з даним підприємством;

3) фізичних осіб;

4) зарубіжних партнерів та інвесторів.

Усі групи користувачів зацікавлені в отриманні точної, достовірної інформації про діяльність підприємства з метою прийняття обґрунтованих рішень щодо інвестування свої ресурсів у даний бізнес та надійне їх повернення через деякий час. Насамперед цих користувачів цікавить оцінка:

· фінансового стану підприємства;

· динаміки зростання бізнесу;

· ефективності господарювання, що проявляється у показниках прибутку, рентабельності, платоспроможності, ліквідності та результативності діяльності фірми;

· інвестиційної привабливості;

· ділової активності та фінансової стійкості і незалежності бізнесу.

Отже, як висновок можна зауважити, що дохід як і будь-який об'єкт обліку має своє значення та завдання обліку.

Завдання обліку доходів полягає в отриманні інформації про доходи підприємства з різним ступенем та напрямом деталізації та підтвердження факту здійснення операції первинними документами, а значення обліку доходів реалізується через виконання завдань, які регламентовані наказом про облікову політику підприємства.

Таким чином на кожну здійснену господарську операцію з обліку доходів на підприємстві повинен бути правильно оформлений документ, за наявності якого бізнес є юридично захищеним від форс-мажорних ситуацій. Доходи в первинних документах мають бути достовірно визначені за періодами визнання і видами та оцінені у вартісному вимірнику.

Складені документи про факт отримання доходу направляються до бухгалтерії підприємства, для бухгалтерської обробки, під час якої перевіряється законність здійснення господарської операції, наявність усіх реквізитів та правильність підрахунків. Потім здійснюється відображення доходів на рахунках бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису.

Після бухгалтерської обробки інформація зі складених і перевірених первинних документів переноситься до облікових регістрів, а потім використовується для заповнення Головної книги.

На останньому етапі облікового процесу підприємство повинно відобразити свої доходи отримані від різних видів діяльності у Звіті про фінансові результати.

3. Характеристика фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства „Віннер Форд Полтава ЛТД” та постановки фінансового обліку