Облік, аналіз та аудит кредиторської та дебіторської заборгованості

- вимушено працювали скорочений робочий час (доплата до розміру середньої зарплати);

- перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю).

3) Винагороди і заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер:

- винагороди за підсумками роботи за рік;

- щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

- премії за сприяння винахідництву і раціоналізації;

- премії за створення, освоєння і впровадження нової технології;

- одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (до ювілейних і пам'ятних дат).

4) Інші.

Організація заробітної плати на підприємстві визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці та формами оплати праці.

Тарифна система дає змогу оцінити працю щодо якості, нормування -- облікувати кількість затраченої праці, а форми -- визначити порядок розрахунку заробітної плати.

Державні тарифні ставки і оклади використовуватися як орієнтири для визначення оплати праці залежно від професій, кваліфікації працівників, складності умов виконуваних ними робіт.

Основою побудови системи тарифних ставок і окладів є мінімальна заробітна плата, встановлена Урядом України.

Тарифна система -- основний елемент державного регулювання оплати праці. Її складовими є: Єдина тарифна система (ЄТС), Єдиний тарифнокваліфікаційний довідник (ЄТКД), тарифні ставки й оклади.

Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників залежно від складності робіт і кваліфікації працівників, за розрядами тарифної сітки. Заробітну плату за тарифом визначають множенням годинної тарифної ставки на відпрацьовані години за табелем.

Погодинна форма заробітної плати -- оплата за фактично відпрацьований час (з урахуванням кваліфікації робітника), що не залежить від виконаної роботи.

Розрізняють просту погодинну систему оплати праці та погодиннопреміальну.

За простої погодинної системи заробітна плата прямо залежить від кількості відпрацьованого часу переважно за календарний місяць (за місячної тарифної ставки або місячного посадового окладу).

За погодиннопреміальної системи, крім оплати часу, враховують також якість роботи, тому робітникам нараховуються премії за економію матеріалів, палива, енергії, за скорочення простоїв та ін. [2]

Оплата праці, виходячи із середнього заробітку. Випадки, за яких для розрахунку оплати праці використовують поняття «середня заробітна плата»: [7]

оплата щорічних і додаткових відпусток (за 12 місяців);

оплата відпусток у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва (за 2 місяця);

виплата вихідної грошової допомоги (за 2 місяця);

оплата службових відряджень і часу вимушеного прогулу (за 2 місяця);

виплата компенсацій за невикористану відпустку (за 12 місяців) та інші випадки, передбачені законодавством.

Розглянемо докладніше розрахунки, пов'язані з оплатою відпусток.

Оплата відпусток. Усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку. [8] Передбачено, що право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті, хто працює за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустку мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні. [9]

На сьогодні є такі види відпусток: [9]

1. Щорічні відпустки:

- основна;

- додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці;

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.

3. Творча відпустка.

4. Соціальні відпустки:

- у зв'язку з вагітністю та пологами;

- для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- у зв'язку з усиновленням дитини;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

5. Відпустки без збереження заробітної плати.

Крім цього, законодавством, колдоговором або трудовим договором можуть установлюватися й інші види відпусток. Також у колективному або трудовому договорі дозволено передбачити і більшу тривалість відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відраховують від дня підписання трудового договору. Причому тривалість відпочинку не залежить від режиму роботи окремого працівника. Скажімо, якщо людина працює неповний робочий день (тиждень), це жодним чином не впливає на тривалість відпустки, вона всеодно може взяти відпустку мінімум 24 календарних дні. Сезонним, а також тимчасовим працівникам відпустку надають пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Тривалість основної відпустки для працівників деяких галузей промисловості та окремих категорій працівників: особам у віці до 18 років щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день, інвалідам І і II груп -- 30 календарних днів, інвалідам III групи -- 26 календарних днів. [9]

Взагалі-то черговість надання відпусток визначають у графіках, які затверджує адміністрація підприємства й доводить до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і керівництвом. Тобто якщо працівнику заманеться піти у відпустку в інший час, ніж затверджено у графіку, то керівник може й не відпустити, враховуючи виробничі потреби.

Хоча є деякі категорії працівників, яким роботодавець повинен надати відпустку в будь-який зручний для них час. А саме: [9]

- особам до 18 років;

- інвалідам;

- жінкам перед або після відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

- жінкам, які мають 2х і більше дітей до 15 років або дитину - інваліда;

- одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері);

- опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей до 15 років за відсутності батьків;

- дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється дія; [10]

- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

- іншим особам, яким передбачено надання таких відпусток законодавством, колективним або трудовим договором (наприклад, чорнобильці 12 категорій).

Забороняється ненадання щорічних відпусток повною тривалістю протягом двох років підряд, ненадання їх протягом робочого року особам у віці до 18 років, а також працівникам, які мають право на додаткову відпустку у зв'язку з шкідливими умовами праці або з особливим характером праці (останнє стосується також працівників, для яких установлено ненормований робочий день). Ненадання щорічної відпустки в перелічених випадках є порушенням законодавства про працю і карається адміністративним штрафом від 5 до 10 НМД. [ст. 41, 11]

Працівник має право взяти відпустку повної тривалості по заківченні шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Щоправда, він може відпочити і до спливу цього строку, але тоді відпустку йому розрахують пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна неперервна частина становитиме не менш як 14 календарних днів.

Згідно із ст. 24 Закону «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. Однак при цьому тривалість наданої працівнику щорічної відпустки (включаючи додаткову) не повинна бути меншою за 24 календарні дні. Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не дозволяється.

Нарахування, пов'язані з оплатою щорічних відпусток (основної та додаткової), здійснюються за рахунок коштів підприємств на оплату праці.

Суму відпускних нараховують, виходячи з середнього заробітку.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та додаткової відпусток (або для виплати компенсації за невикористану відпустку), відпусток у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва здійснюють, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки.

Працівнику, який відпрацював на підприємстві менш як рік, середню зарплату розраховують з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця, наступного після оформлення на роботу, до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Якщо протягом 12 місяців, за які визначається заробіток для оплати відпускних, були періоди, коли, згідно із законодавством, працівник звільнявся від основної роботи з частковим збереженням заробітку або без оплати, ці періоди вилучають із розрахунку. За надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати через відсутність сировини, матеріалів ці періоди за рішенням адміністрації та профспілкового комітету також можуть вилучатися з розрахунку.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, в розрахунок тривалості відпустки не беруть і не оплачують.

На сьогодні в Україні 10 св'яткових і неробочих днів. Це: [8]

- 1 січня - Новий рік;

- 7 січня - Різдво Христове;

- 8 березня - Міжнародний жіночий день;

- 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

- 9 травня - День перемоги;

- 28 червня - День Конституції України;

- 24 серпня - День незалежності України;

- один день (неділя) - Великдень (у 2009 році - 19 квітня);

- один день (неділя) - Трійця (у 2009 році - 7 червня).

Тривалість відпустки визначають пропорційно відпрацьованому часу, тобто розмір належної річної відпустки ділять на 12 і множать на кількість повних відпрацьованих місяців.

Якщо працівник звільняється до кінця робочого року, за який йому вже було надано відпустку, із його заробітної плати можуть за наказом (розпорядженням) адміністрації бути утримані гроші за невідпрацьовані дні відпустки. Вирахування за ці дні не роблять у разі звільнення працівника з роботи у зв'язку з призовом (вступом) на військову службу, переведенням за згодою працівника на інше підприємство або переходом на виборну посаду, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовженння роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутсвом чи перепрофілюванням підприємства, скороченням кількості працівників, виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи, нез'явлення на роботу більше чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, поновлення працівника, який раніше виконував цю роботу, направлення на навчання, вихід на пенсію, смерть працівника. [8]

Відпустку можна перенести на інший строк, ніж зазначено у графіку, за домовленістю між працівником і керівником.

При цьому бувають ситуації коли роботодавець не вправі відмовити працівнику, який хоче перенести дні відпустки. Це може бути, якщо роботодавець: [ст. 11, 9]

- письмово не повідомив працівника про надання відпустки за 2 тижні до встановленого графіком терміну;

- не виплатив відпускних за 3 дні до відпустки.

Обов'язково переносять відпустку (її частину) на інший період або продовжують у випадках:

- хвороби працівника;

- виконання ним державних або громадських обов'язків (якщо за законодавством працівник на цей час звільняється від основної роботи зі збереженням зарплати);

- настання строку відпустки у зв'язку вагітністю та пологами;

- збігу щорічної відпустки з учбовою.

Відкликання зі щорічної відпустки можливе лише за згодою працівника та за таких умов:

- для запобігання стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків;

- запобігання нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;

- інших випадків передбачених законодавством.

У такій ситуації відпускні, які вже були виплачені, працівник не повертає, а зарплату за відпрацьовані дні йому визначають з урахуванням вже виплачених відпускних. А коли йому надаватимуть іншу частину відпустки, тоді відпускні за ці дні потрібно обчислювати заново.

Утримання із заробітної плати. Об'єктом оподаткування є сукупний дохід громадян, одержаний із різних джерел. Бухгалтерія підприємства здійснює не тільки нарахування заробітної плати, а й утримання та вирахування з неї.

Усі види утримань з одержаних доходів поділяють на утримання обов'язкові, згідно з чинним законодавством, і утримання за згодою працівників. До обов'язкових утримань належать: прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загальнообов'язкове соціальне страхування, утримання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів (аліменти, сплата сум розтрат і розкрадань та ін.).

До утримань за згодою працівника відносять: утримання на підставі його письмової заяви: профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, відрахування з індивідуального соціального страхування, невикористані підзвітні суми тощо.

Отже, із нарахованої заробітної плати працівників утримують:

· податок з доходів фізичних осіб (15%);

· відрахування до Пенсійного фонду;

· збір на соціальне страхування (якщо ЗП?669 0,5%; якщо ЗП?669 1%);

· збір на соціальне страхування на випадок безробіття;

неповернені своєчасно підзвітні суми;

за заподіяну матеріальну шкоду;

за товари, куплені в кредит;

за одержаними позиками;

профспілкові внески та ін.

Відрахування до Пенсійного фонду. Порядок нарахування і сплати страхових внесків громадян до Пенсійного фонду регламентують Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26. 06. 1997 р. № 400 із змінами та доповненнями, Інструкція про нарахунання, сплату внесків до Пенсійного фонду і витрачання його коштів.

Обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду сплачуються в такому розмірі:

2% -- усі категорії працюючих громадян (у тому числі особи, що працюють за угодами цивільноправового характеру і працюючі пенсіонери).

Платники внесків одночасно з поданням чеків на одержання коштів для виплат заробітної плати за другу половину місяця подають у банк платіжне доручення на перерахування до Пенсійного фонду суми внесків. Якщо на рахунку підприємства в банку немає коштів для виплати заробітної плати і сплати внесків до Пенсійного фонду в повному обсязі, воно подає в банк чек на заробітну плату і платіжне доручення на перерахування внесків до Пенсійного фонду пропорційно нарахованим сумам.

Утримання податку з доходів фізичних осіб.

Платниками податку з доходів фізичних осіб в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Об'єктом оподаткування є: [12]

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

До сукупного оподатковуваного доходу громадян не включаються (і на ці суми не нараховуються збори до Пенсійного фонду і Фонду соцстраху):

1) Допомога з державного соціального страхування і державного соціального забезпечення, крім допомоги у разі тимчасової непрацездатності (в тому числі для догляду за хворою дитиною), зокрема:

допомога по вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога на поховання;

оплата путівок на санаторнокурортне лікування та оздоровлення;

допомога по частковому безробіттю.

2) Суми одержаних аліментів.

3) Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

4) Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію. [ст. 15, 13]

5) Надбавки і доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам за кошти підприємства.

6) Суми компенсації колишнім працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

7) Суми, нараховані колишнім працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

8) Виплати у встановленому розмірі особам, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи. [14]

9) Добові у встановленому законодавством розмірі; витрати на проїзд та наймання житлового приміщення, підтверджені документально.

10) Сума витрат на відрядження, не повернена в строк.

11) Сума виданого під звіт авансу на господарські потреби, за якою працівник не відзвітував і яка не повернена в строк.

12) Компенсаційні виплати і добові, що виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість.

13) Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно відбувається в дорозі або має роз'їзний характер.

14) Витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського і рибопромислового флотів.

15) Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

16) Матеріальна допомога, що надається окремим працівникам (у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей).

17) Доходи за акціями, дівіденди.

18) Вартість путівок на відпочинок, оздоровлення і лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, що надаються йому безплатно або зі знижкою профспілкою, створеною згідно із законодавством України, до якої сплачуються профвнески такого платника податку - члена такої профспілки.

19) Виплати за рахунок підприємства працівникам при народженні дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми, під час відпустки по догляду за дитиною.

20) Виплати за договорами дарування (підприємство дарує щонебудь фізособі).

21) Виплати за договорами позички.

22) Виплати за договорами страхування (виплату проводить страхова компанія).

23) Інші.

Перелік податкових соціальних пільг. Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1) у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будьякого платника податку;

2) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами пункту 1, для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами пункту 1, для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (СанктПетербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром. У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будьяких підстав.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та вішкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Громадяни, що мають доходи поза основним місцем роботи, повинні вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів. По закінченні календарного року до 1 квітня вони подають у податкову інспекцію за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу за місцем основної і неосновної роботи.

До доходів, одержаних не за місцем основної роботи, належать зокрема: виплати за роботу за сумісництвом, за разові та інші роботи, що виконуються на підставі договорів підряду та інших договорів цивільноправового характеру і, зокрема, договорів купівліпродажу між громадянами -- не жителями України і підприємством; суми належного інвестиційного доходу, одержаного від розміщення пенсійних активів у Пенсійному фонді під час зарахування його на особові рахунки учасників фонду; суми, що доплачуються підприємством до стипендій, які одержують студенти в навчальному закладі. [12]

Утримання збору на соціальне страхування на випадок безробіття. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533ІІІ визначає правові, фінансові та організаційні принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: [15]

-- для найманих працівників -- 0,6% від суми оплати праці, а також заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які оподатковуються прибутковим податком з громадян.

Облік сум, утриманих як збір на соціальне страхування на випадок безробіття, відображають на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». На кредиті відображають нараховані зобов'язання за страхуванням на випадок безробіття, на дебеті -- сплату заборгованості.

Утримання за виконавчими листами. Підставою для утримання і переказу аліментів є виконавчі листи, письмові заяви громадян про добровільну сплату аліментів.

Бухгалтерія реєструє одержані виконавчі листи в картці й за ними утримує із заробітної плати аліменти.

Звісно, один із батьків (обоє батьків) платить аліменти на утримання неповнолітньої дитини - класичний випадок. Але це далеко не всі. Аліменти можуть сплачувати і на утримання інших осіб: [16]

- на повнолітніх дочку чи сина: непрацездатних або тих, хто продовжує навчання, але до 23х років.

- одному з подружжя у випадку непрацездатності, вагітності (для дружини), проживання з ним (з нею) дитини до 3х років (за наявності вад фізичного або психічного розвитку - до 6ти років), дитиниінваліда. Причому, якщо право на утримання виникло під час шлюбу, воно зберігається і після розлучення. Іноді утримання можуть надавати, і коли непрацездатність настає після розірвання шлюбу.

У цих випадках аліменти сплачують саме на утримання одного з подружжя. Якщо з ним проживають діти - він отримуватиме і аліменти на дітей.

- непрацездатним батькам.

- іншим родичам: неповнолітнім онукам, непрацездатним бабі, діду, прабабі, прадіду, неповнолітнім або непрацездатним братам та сестрам, неповнолітнім падчерці чи пасинку, непрацездатним мачусі чи вітчиму, іншим особам, з якими платник аліментів проживав однією сім'єю.

Визначаючи, хто саме має право на утримання, законодавець часто використовує досить оціночне поняття: здебільшого (не завжди) аліменти призначають особі, яка потребує матеріальної допомоги, і за умови, що платник може її надати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. №146 затверджено Перелік видів заробітку (доходу), які підлягають обліку при нарахуванні аліментів. Зокрема, передбачається, що утримання аліментів з працівників здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як на основній роботі, так і на роботі за сумісництвом, у тому числі: з основної заробітної плати; усіх видів доплат і надбавок до неї; грошових і натуральних премій; заробітної плати, яка зберігається на час щорічної відпустки; оплати за понаднормову роботу; роботу в святкові, неробочі й вихідні дні; премій за підсумками роботи за рік; надбавки за вислугу років; допомоги державного соціального страхування, а також допомоги за тимчасовою непрацездатністю; сум, одержаних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності; допомоги з безробіття; одержаної пенсії; стипендій; доходів від підприємницької діяльності та ін.

Не стягуються аліменти з сум матеріальної допомоги, одноразових винагород за винаходи та раціоналізаторські пропозиції; вихідної допомоги при звільненні; одноразових премій; виплат на відрядження; компенсації за невикористану відпустку; допомоги на лікування; допомоги на поховання; допомоги багатодітним і одиноким матерям; дотацій за обіди, вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання та інших видів доходу.

Бухгалтерія підприємства зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із чистого заробітку, тобто після відрахування з нього податку з доходів та утримань у державні фонди соціального страхування, і перерахувати їх не пізніше ніж у 3денний термін із дня виплати доходу. Навіть якщо виплату працівнику затримали, аліменти перераховують вчасно. [17]

Якщо працівник, з якого утримували аліменти, звільняється, то підприємство має повернути виконавчий лист державній виконавчій службі у 3денний термін з помітками про утримання аліментів за останніх 3 місяці. Сюди ж додають супровідний лист, де вказують нове місце роботи чи навчання працівника, його місце проживання (якщо вони відомі). Копію супровідного листа направляють стягувачу (одержувачу аліментів). [17]

Облік розрахунків за виконавчими документами здійснюють на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Інші утримання із заробітної плати. Крім обов'язкових утримань із заробітної плати працівників можуть здійснюватися відрахування на підставі їхньої письмової заяви:

перерахування профспілкових внесків;

погашення позики.

Такі операції обліковують на субрахунках 377 і 685.

Утримання із заробітної плати для відшкодування збитків організації здійснюють у межах місячного заробітку в разі порушення правил внутрішнього розпорядку, посадової інструкції, договору про матеріальну відповідальність. При цьому розмір збитків від нестачі, псування матеріальних цінностей обчислюють згідно з вимогами Порядку визначеня розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р., а збитків, заподіяних працівником, що виконує операції, пов'язані з закупівлею, продажем, доставкою, зберіганням та використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів та коштовних каменів, відходів і лому, які містять ці елементи, а також валютні операції (в тому числі в разі неповернення в установлений термін авансу, виданого в інвалюті на службове відрядження і господарські потреби), -- згідно із Законом України «Про визначення розмірів збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (пошкодженням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, коштовних каменів і валютних цінностей» від 06.06.1995 р.

Утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством. Не допускаються утримання з вихідної грошової допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які, згідно із законодавством, не звертається стягнення.

При кожній виплаті заробітної плати працівник має бути поінформований про такі дані, що мають відношення до періоду, за який здійснюється оплата праці:

загальна сума нарахованих коштів на оплату праці з розшифровкою за видами оплат;

розміри та підстави утримань із заробітної плати;

суми коштів на оплату праці, що належать до виплати.

Заробітна плата робітникам, згідно із законодавством про працю, виплачується в строки, встановлені колективним договором. Застосовується авансовий порядок розрахунків за заробітною платою за першу половину місяця.

Аванси нараховуються в розмірі 4050% окладу за вирахуванням податків.

На кожного працівника відкривають на рік особові картки. В титульній частині зазначають загальні відомості про працівника: дату і рік народжений, дату і номер наказу про зарахування на роботу, ставку, види утримань та деякі інші довідкові дані. В графі змісту на кожний місяць передбачено рядок, в якому відображають усі нарахування та утримання.

Розрахункові, розрахунково-платіжні відомості та особові рахунки є реєстрами аналітичного обліку. При їх складанні слід мати на увазі, що до них не включають виплати, які не входять до фонду заробітної плати і до заробітної плати працівників при підрахунках її середнього розміру, а також суми, що не оподатковуються, зокрема, грошова допомога на дитину, на дітей віком до 16 років, на поховання та ін. Ці суми виплачуються окремо за платіжними відомостями і видатковими касовими ордерами. Одночасно з нарахуванням здійснюють розрахунок утримань із заробітної плати і визначають суми, що належать до видачі на руки працівникам.

Підставою для складання розрахункових відомостей і листків розрахунку заробітної плати є первинні документи:

табель обліку використання робочого часу;

розрахунки бухгалтерії за всіма видами додаткової заробітної плати та грошових допомог з тимчасової непрацездатності;

розрахункові відомості за минулий місяць;

рішення судових органів на стягнення за виконавчими листами;

платіжні відомості на виданий раніше аванс за першу половину місяця тощо.

Порядок видачі заробітної плати. Видача заробітна плати здійснюється за платіжними відомостями в установлені на підприємстві дні місяця. Підставою для видачі заробітної плати є наказ в касу для виплати зазначеної суми.

Підписують наказ керівник підприємства і головний бухгалтер. Заробітна плата видається протягом 3х днів від дня одержання грошей у банку. По закінченні трьох днів касир перевіряє і підсумовує видану заробітну плату, а напроти прізвищ осіб, що не одержали її, в графі «Розписка в одержанні» пише від руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами: «Видано готівкою» та «Депоновано». Бухгалтер виписує видатковий ордер на видану суму заробітної плати. Видатковий касовий ордер передається касиру для реєстрації в касовій книзі.

Суми не виданої заробітної плати касир здає до банку на поточний рахунок підприємства із зазначенням: «Депоновані суми».

Не одержану своєчасно робітниками заробітну плату підприємство зберігає протягом 3х років і обліковує на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», і субрахунок 662 «Розрахунки з депонентами».

Бухгалтерія підприємства здійснює не лише розрахунок сум належної працівникам заробітної плати, премій, грошових допомог, а й організує облік цих сум на рахунках бухгалтерського обліку. Суми нарахувань заробітної плати і премій відносять на виробничі рахунки і включають до собівартості продукції.

Заробітна плата є одним із елементів собівартості продукції (витрат підприємства). Нарахування заробітної плати -- це водночас її розподіл на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання залежно від характеру та призначення використаної на підприємствах праці. [2]

Синтетичний облік розрахунків з персоналом з оплати праці. В системі бухгалтерських рахунків для відображення розрахунків з робітниками з оплати праці призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», що має такі субрахунки:

«Розрахунки за заробітною платою»;

«Розрахунки з депонентами»;

«Розрахунки за іншими виплатами»;

«Аванси виплачені»;

«Допоміжні розрахунки за заробітною платою».

На дебеті субрахунка 661 відображають виплати, утримання, перерахування заробітної плати, а на кредиті -- всі види нарахувань (основна й додаткова заробітна плата, всі види доплат і надбавок, компенсаційні та інші виплати).

Кредитове сальдо характеризує суму заборгованості підприємства працівникам з оплати праці.

На дебеті субрахунка 662 відображають виплату депонованої заробітної плати, її перерахування до бюджету в разі закінчення строку позовної давності (3 роки), а на кредиті -- суми нарахованої, але своєчасно не одержаної заробітної плати.

Таким чином, заробітна плата, нарахована за тарифними ставками і окладами в обліку відображають відповідними проводками (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Бухгалтерські проводки за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці»

№	Зміст операцій	Кореспондуючі рахунки
п/п		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано заробітну плату:
	основним виробничим робітникам	23	661
	іншому виробничому персоналу	91	661
	адміністративногосподарському персоналу	92	661
	за роботи, пов'язані зі збутом робіт, послуг	93	661
2.	Суми нараховані за листами непрацездатності: • за перші 5 днів; • за наступні дні та суми, виплачувані за рахунок коштів соціального страхування	9495 65	661 661
3.	Суми нарахованих відпускних за рахунок створеного раніше резерву	471	661
4.	Утримання із заробітної плати
	· податок з доходів фізичних осіб	661	6411
	· збору до Пенсійного фонду -- з відшкодування матеріальних збитків	661 661	6512 375
	· збору на соціальне страхування	661	6522
	· збору на соціальне страхування на випадок безробіття	661	6532
	· суми, утримані за виконавчими листами	661	685
	суми, утримані для погашення заборгованості з позик	661	3772
	з відшкодування матеріальних збитків	661	375
	з відшкодування невикористаних підзвітних сум	661	372
5.	Депонована сума не виплаченої своєчасно заробітної плати	661	662
6.	Виплачена заробітна плата працівникам підприємства	661	301
7.	Виплачена депонована заробітна плата	662	301

Розрахунки за страхуванням. Згідно з чинним законодавством до нарахувань до фонду оплати праці належать:

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (33,2%);

- збір на обов'язкове соціальне страхування (1,4%);

- збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (1,6%);

- збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку (1,13%).

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, що пов'язані з народженням та похованням» від 18.01.2001 р. 2240ІІІ визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового страхування громадян на випадок тимчасової непрацездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у випадку смерті, а також з надання послуг з санаторнокурортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їхніх сімей. Допомога за тимчасовою непрацездатністю надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітку у випадку:

-- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що не пов'язана з нещасним випадком на виробництві;

необхідності догляду за хворою дитиною;

необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

санаторнокурортного лікування та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставою для призначення грошової допомоги за тимчасовою непрацездатністю є виданий за встановленим порядком лікарняний листок (листок непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для призначення грошової допомоги.

Перші 5 календарних днів оплачує підприємство, решта - Фонд. Грошова допомога за тимчасовою непрацездатністю видається застрахованим особам залежно від страхового стажу в розмірі:

а) 100% середнього заробітку (доходу):

особам, що застраховані більш як 8 років;

б) 80% середнього заробітку (доходу) особам, що застраховані та мають страховий стаж від 5 до 8 років;

в) 60% середнього заробітку (доходу) особам, що застраховані та мають страховий стаж до 5 років.

Лікарняні розраховують, виходячи з середньої зарплати за розрахунковий період - останні 6 повних календарних місяців перед місяцем настання страхового випадку (з 1го до 1го числа).

Але місяці, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною до 3х років) виключають з розрахункового періоду. [п.4, 18]

Сума лікарняних працівника розраховується так: зарплата за 6 місяців ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів за 6 місяців і множиться на кількість лікарняних днів, і на коефіцієнт страхового стажу.

Для розрахунку середньої зарплати беруть помісячну заробітну плату, яка не перевищує максимальної величини (15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) 10035 грн. з якої сплачують соцвнески. [п.9, 18]

Якщо працівник не відпрацював 6 повних місяців, то розрахунок середньої заробітної плати проводиться за фактично відпрацьовані місяці.

Якщо ж в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку не має заробітку з поважних причин, то середню зарплату визначають виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на момент настання страхового випадку (місячний посадовий оклад помножити на 6 і поділити на кількість робочих днів по табелю робочого часу за ці 6 місяців). [п.10, 18]

Всю суму лікарняних по догляду за хворою дитиною з 1го дня оплачують за рахунок коштів Фонду страхування від непрацездатності.

Облік інших поточних зобов'язань

Розрахунки з іншими кредиторами

Використовується субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», який має такі аналітичні рахунки:

6851 «Розрахунки по виконавчих листах»

6852 «Розрахунки по пільгових пенсіях та виплатах закладам профтехосвіти»

6853 «Розрахунки з чорнобильцями по компенсаційних виплатах»

6854 «Розрахунки з фондом Чорнобиля по відшкодуванню виплат»

6855 «Розрахунки з Укркомфлотом»

6856 «Раціон безкоштовного харчування»

6857 «Розрахунки з профспілкою»

6858 «Розрахунки з фізичними особами, не пов'язані з трудовими відносинами»

Облік забезпечень

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання» забезпечення можуть утворюватися для компенсації майбутніх витрат підприємства.

Забезпечення -- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

До цих витрат відносять:

оплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами та ін.

В «Укрводшлях» є забезпечення тільки на оплату відпусток працівникам.

Для відшкодування майбутніх витрат на оплату відпускних необхідно створювати забезпечення. [п. 13, 19] При цьому, суми створених забезпечень визнають витратами. Тобто підприємство "резервує" певну суму для оплати відпускних, одразу відносячи її на витрати, а самі відпускні нараховує потім за рахунок цього резерву.

Вторить цьому і п. 7 П(С)БО 26 "Виплати працівникам": виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню (право на який працівник може використати в майбутніх періодах), визнають зобов'язанням шляхом створення забезпечення у звітному періоді.

За таким принципом нараховують оплату тільки щорічних (основних і додаткових) відпусток, а також додаткових відпусток працівникам із дітьми. Для інших (навчальної, творчої тощо) резерв не створюють. Річ у тім, що за п. 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання" визнають забезпечення за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому через його погашення. А надання навчальної і творчої відпусток спланувати практично нереально (хоча б через те, що оплата навчальної залежить від успішності, а необхідність у творчій -- узагалі передбачити складно). Соціальні відпустки (крім додаткової відпустки працівникам із дітьми) фінансує бюджет чи соцфонд, отож, про резерв для них узагалі не йдеться.

І ще: крім власне відпускних, забезпечення створюють і на соцвнески, що підлягають нарахуванню на такі суми.

Згідно з обліковою політикою підприємство щомісячно створює забезпечення для виплат за невідпрацьований час (щорічні відпустки) в розмірі 8% від суми фактичних витрат на оплату праці з урахуванням відрахувань на соціальні заходи.

Для обліку забезпечень у бухгалтерському обліку використовують рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», на якому узагальнюють інформацію про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до складу витрат поточного періоду. На кредиті рахунка відображають нарахування забезпечень, на дебеті -- їх використання. Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» має такий субрахунок: 471 «Забезпечення виплат відпусток».

На субрахунку 471 відображають також забезпечення обов'язкових відрахувань і зборів на соціальне страхування, на державне пенсійне страхування, на страхування на випадок безробіття від суми забезпечення виплат відпусток.

Створення забезпечень з виплати відпусток в обліку оформляють проводками:

Дт 23 «Виробництво»; Дт 91 «Загальновиробничі витрати»; Дт 92 «Адміністративні витрати»; Дт 93 «Витрати на збут»; Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності»; Кт 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Нарахування сум, пов'язаних з оплатою відпусток і відрахувань від них на соціальні заходи, в обліку відображають проводками:

Дт 471 «Забезпечення виплати відпусток»;

Кт 66 «Розрахунки з оплати праці»;

Дт 471 «Забезпечення виплат відпусток»;

Кт 65 «Розрахунки за страхуванням».

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу й за необхідності збільшують або зменшують. [п. 18, 19] Детально ж процедуру такого перегляду викладено тільки в Інструкції про інвентаризацію -- там ідеться про інвентаризацію резерву станом на кінець звітного року. Отже, згідно з її п. 11.10 залишок резерву на оплату відпусток (і на соцвнески, що підлягають нарахуванню на відпускні) станом на кінець звітного року повинен відповідати кількості днів не використаних працівниками відпусток і середньоденній зарплаті працівників.

Іншими словами, залишок резерву потрібно довести до деякого розрахункового рівня -- збільшити чи зменшити. Спочатку дивляться, чи є в когось невикористані дні відпустки за останні два роки. Якщо таких співробітників узагалі немає, значить, залишок резерву не потрібен -- його сторнують. Коли є, то за кожним із них рахують необхідну суму забезпечення: кількість невикористаних днів відпустки множать на їхню середньоденну зарплату, а результат ще коригують на коефіцієнт, що враховує нарахування соцвнесків.

У примітках до фінзвітності наводять таку інформацію про забезпечення:

його залишки на початок і кінець звітного періоду;

його збільшення протягом звітного періоду внаслідок створення чи додаткових відрахувань;

суму, використану впродовж звітного періоду;

невикористану суму, сторновану у звітному періоді.

3. АУДИТ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

3.1 Мета та завдання аудиту зобов'язань і дебіторської заборгованості. Джерела інформації

У складі джерел коштів підприємства досить значною є частка позикових коштів, у тому числі дебіторська і кредиторська заборгованість. Тому аудитору необхідно вивчати, перевіряти їх склад і структуру.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Мета аудиту зобов'язань і дебіторської заборгованості -- установлення достовірності первинних даних щодо їх формування, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення їх обліку відповідно до нормативних документів та облікової політики, достовірності відображення у звітності підприємства.

Завдання аудиту заборгованості -- перевірка законності її виникнення і своєчасності погашення, правильності обліку розрахунків і заходи, спрямовані на недопущення виникнення незаконної заборгованості.

При проведенні аудиту зобов'язань і дебіторської заборгованості мають бути вирішені такі завдання:

перевірка реальності існування зобов'язань і дебіторської заборгованості на певну дату;

перевірка права власності та правильності оцінювання заборгованості;

перевірка правильності документального оформлення зобов'язань і дебіторської заборгованості;

установлення причин і строків утворення заборгованості;

перевірка наявності прострочених зобов'язань і дебіторської заборгованості;

вивчення стану заборгованості, за якою минув термін позовної давності;

перевірка правильності списання заборгованості, термін позовної давності якої минув;

перевірка правильності та обгрунтованості відображення в обліку списаної заборгованості;

-- перевірка правильності та достовірності відображення інформації про зобов'язання та дебіторську заборгованість у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Джерелами інформації для аудиту зобов'язань і дебіторської заборгованості є:

Наказ про облікову політику підприємства.

Реєстраційні документи платників податків, обов'язкових внесків із соціального страхування та інших обов'язкових платежів.

Установчі документи.

Кредитні договори з банками.

Векселі, облігації та документи про їх використання.

Договори на цільове фінансування та цільове надходження коштів.

7. Документи оформлення відстрочених податкових та інших зобов'язань і дебіторської заборгованості

8. Регістри аналітичного і синтетичного обліку, первинні бухгалтерські документи.

9. Договори оренди, договори з постачальниками (договори поставок) та договори з підрядчиками (підрядні договори на виконання будівельних, монтажних робіт та надання різних послуг, договори з покупцями та замовниками, договори з навчальними закладами, договори з наймачами квартир, договори з батьками дітей за відвідання дитячих закладів та інші договори).

Форми фінансової і податкової звітності.

П(С)БО 11 «Зобов'язання».

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Матеріали інвентаризацій розрахунків.

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарноматеріальних цінностей, грошових коштів і документів, і розрахунків.

До джерел інформації для перевірки заборгованості слід також відносити: договори постачання продукції (робіт, послуг), акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга придбання, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми), Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри з обліку розрахунків із постачальниками, різноманітними кредиторами, розрахунки за претензіями, відшкодування матеріального збитку.

3.2 Програма та процедури аудиту зобов'язань і дебіторської заборгованості

Зобов'язання поділяються на: довгострокові і поточні зобов'язання; забезпечення; непередбачені зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

Непередбачене зобов'язання -- це зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджене лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють економічні вигоди, і його оцінка може буги розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється за наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть понесені, й після початку реалізації цього плану.

Суми створених (розрахованих) забезпечень визнаються витратами.

При проведенні аудиту довгострокових зобов'язань аудитор повинен ураховувати, що до них належать довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більшим за 12 місяців та якщо до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою [якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника], умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом 12 місяців з дати балансу.