Управлінський облік доходів і витрат на підприємстві

Товарно-транспортні накладні є уніфікованими та спеціалізованими залежно від того, який вид продукції реалізовується, оскільки кожний з них характеризується специфічними властивостями. Однак, незалежно від цього, в кожній товарно-транспортній накладній потрібні обов'язкові реквізити, які тією чи іншою мірою є найважливішими в управлінському обліку.

Дата складання товарно-транспортної накладної, зазначена в ній, не завжди збігається з фактичною доставкою продукції, особливо тоді, коли перевезення здійснюється на значну відстань. Тому за даними товарно-транспортних накладних не завжди можна контролювати фактичне виконання графіків поставок продукції покупцям. Тим більше, що часто останні при систематичній реалізації (щоденній чи навіть кількаразовій протягом дня) виписують на прийняту продукцію власні приймальні квитанції, об'єднуючи в них дані кількох товарно-транспортних накладних. До того ж у зв'язку з цим можуть виникнути суперечки щодо термінів поставки, а при реалізації продукції, на яку встановлено сезонні ціни, навіть збитки, якщо частина продукції буде відправлена в одному періоді, а оплачена за цінами, що діяли в іншому. Тому у центрах відповідальності (складах) підприємства необхідно чітко контролювати дати фактичного відвантаження продукції. У випадках, коли вони не збігаються з вказаними при виписуванні товарно-транспортних накладних у бухгалтерії підприємства (відділі збуту), обов'язково зазначати це, наприклад, поряд із підписами особи, яка відпустила продукцію, та водія, який прийняв її для перевезення, і особи, якій здано продукцію (вантажоодержувача). Це дасть змогу уникнути непорозумінь щодо оплати за продукцію сезонного характеру та забезпечити дійовий контроль за дотриманням графіків її реалізації [33, с. 129].

Так само важливим є контроль часу прибуття, вибуття та простою при виконанні вантажно-розвантажувальних операцій, оскільки перевищення нормативів спричинює псування продукції, а отже, збитки. Важливими реквізитами товарно-транспортної накладної є кількісні та якісні показники продукції, що реалізує підприємство. Причому, якщо показники кількості (маси) в ній відображені доволі повно (кількість місць, брутто, нетто), то якісні параметри не завжди можна навести в потрібному обсязі. В таких випадках до товарно-транспортної накладної додають специфікації, сертифікати якості, атестати, свідоцтва, аналізи, які вичерпно характеризують якість продукції, що реалізується.

Однак на практиці часто виникають розбіжності між даними продавця та покупця як за масою (кількістю) відправленої в реалізацію продукції, так і за її якістю. В цих випадках необхідно негайно скласти акт про розходження.

У товарно-транспортних накладних відсутній показник собівартості реалізованої продукції. З позицій управлінського обліку доцільність інформації про собівартість кожної партії реалізованої продукції є очевидною, оскільки лише за умови, що менеджери мають такі дані, вони можуть активно впливати на формування фінансових результатів за операціями з продажу продукції. Причому не йдеться про виробничу собівартість продукції, що відображається у фінансовому обліку за дебетом субрахунка 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”, а про її повну величину, котра охоплює відповідну частину витрат на збут, що за методикою фінансового обліку списується без розподілу на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”. Адже вигідність чи збитковість поставки окремих партій продукції залежить не тільки від ціни, виробничої собівартості, а й інших витрат, пов'язаних з реалізацією: витрат на пакування, транспортування, маркетинг, рекламу, відрядження працівників збуту, витрати на оплату праці продавцям, торговим агентам, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для збуту. Часто може виникнути ситуація, коли ціна реалізації покриває з надлишком виробничу собівартість одиниці продукції, але загальна виручка є меншою, ніж сумарні повні затрати на партію реалізованої продукції.

Таким чином, очевидно, що за кожною партією реалізованої продукції в управлінському обліку треба контролювати не тільки виробничу, а й повну собівартість. Разом з цим, це не означає, що такі дані слід наводити в товарно-транспортних накладних. З міркувань конфіденційності інформації такий реквізит уводити в них не варто, але перед формуванням партій продукції до відправки доцільно спочатку підрахувати можливі фінансові результати від такої конкретної оборудки, а вже потім приймати рішення щодо способу виконання конкретного замовлення на реалізацію продукції.

На підприємстві доцільно розробити таке програмне забезпечення, що поєднувало б виписування товарно-транспортних накладних з одночасним аналітичним опрацюванням даних, у т. ч. і щодо визначення ефективності збуту продукції за кожною окремою партією. Саме за такої поставки менеджери можуть активно впливати на формування фінансових результатів від реалізації, оскільки це дає їм змогу вибрати оптимальний варіант з усіх можливих, комбінувати поставки продукції окремими партіями різним покупцям.

Розділ 3. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку

На ТОВ фірма «Лазорчик» однією з головних стратегічних проблем є мінімізація витрат. Високі витрати не дозволяють підприємству проводити правильну маркетингову і цінову політику, розширювати виробництво, оновлювати матеріально-технічну базу і забезпечувати відповідний рівень рентабельності. При розробці заходів щодо зниження рівня витрат система управління потребує інформацію не тільки про витратомісткість власної продукції, але й про рівень витрат на одиницю аналогічної продукції у конкурентів. Отже, для прийняття рішень про стратегію зниження витрат необхідно проводити порівняльний аналіз, де базою порівняння мають виступати головні конкуренти.

Проте отримати інформацію про діяльність конкурентів за розгорнутим переліком показників, необхідних для повноцінного порівняльного аналізу, вітчизняні підприємства на сьогоднішній день не можуть. Тому на даному етапі у внутрішньогосподарському (управлінському) обліку надзвичайно важливу роль повинні відігравати економетричні дослідження, спрямовані на виявлення залежностей між ключовими показниками (обсяги продажу, витрати, рівень запасів і залишків незавершеного виробництва та інші) і побудову на цій основі моделей прогнозування результатів господарської та фінансової діяльності підприємства.

Разом з тим, хоч отримані прогнози обсягів виробництва і дозволяють побачити, скільки продукції буде вироблено, але для визначення доцільності виробництва потрібно знати, чи забезпечить прогнозований обсяг виробництва необхідний прибуток. З цією метою проводять аналіз беззбитковості (розраховують точку беззбитковості), а також визначають вплив операційного лівериджу на фінансовий результат [36, с. 97].

Точка беззбитковості (критичний обсяг продажу продукції, критична точка) визначає мінімально можливий обсяг реалізації, завдяки якому вдається досягнути рівності між сукупними витратами і виручкою від реалізації. Для адекватного аналізу і контролю беззбитковості необхідно застосовувати інтервальний спосіб відображення основних показників, які необхідні для визначення критичної точки реалізації [36, с. 98].

Визначення точки беззбитковості дозволяє не тільки ефективно контролювати рівень витрат і розраховувати оптимальний обсяг виробництва, але й планувати ключові показники виробничої діяльності підприємства. Поєднання функцій контролю і планування найбільш помітно простежується в такому понятті як бюджет - поточний план діяльності підприємства, складений на основі кількісних показників. Метою складання бюджетів є досягнення низки цілей, серед яких головними є:

· планування фінансово-господарської діяльності;

· розробка нормативів і кількісних критеріїв для здійснення оперативного контролю витрат;

· координація діяльності різних підрозділів підприємства;

· мотивація керівників, які несуть відповідальність за здійснення витрат і отримання прибутків;

· контроль і оцінка результатів за центрами відповідальності;

· виявлення поточних потреб і оптимізація грошових та матеріальних потоків на підприємстві [36, с. 99].

Необхідною умовою реалізації наведених вище цілей є добре продумана система бюджетів, яка повністю відповідає умовам та специфіці підприємства. Організаційна структура ТОВ фірма «Лазорчик» побудована за функціональним підходом. У той же час майже всі зарубіжні підприємства, які характеризуються високим рівнем конкурентоспроможності, організовані за процесним підходом. Це пояснюється тим, що функціональний принцип організації підприємства має низку серйозних недоліків, таких як погана взаємодія між функціональними підрозділами, внутрішня боротьба, надмірна тривалість процедур погодження рішень, дублювання функцій, розмивання відповідальності за кінцеві результати тощо. Протягом останніх десятиліть практично всі визнані у світі стандарти комплексного планування та управління підприємством все більше переорієнтовуються на процесний підхід, метою впровадження якого є синхронізація діяльності підприємства з потребами споживача. Саме такий підхід забезпечує конкурентоспроможність сучасного підприємства.

Ключовим поняттям процесного підходу є бізнес-процес - цілеспрямована послідовність певних операцій та подій [35, с. 54]. Наприклад, формування фінансового плану підприємства - один з важливих бізнес-процесів. Як правило, опис цього бізнес-процесу здійснюється у найпростішій формі (у вигляді тексту, таблиць тощо), але можна використати і спеціальні засоби моделювання - наприклад, інструментальне середовище ARIS Toolset. Розробка моделі бізнес-процесу “Фінансове планування і бюджетування” з допомогою засобів ARIS допоможе підприємству не тільки запровадити новий підхід до фінансового планування та контролю, але й виявити існуючі недоліки та спробувати усунути їх, пропонуючи нові, більш ефективні моделі. Важливим позитивним фактором при цьому є те, що випробовування нових підходів здійснюється на моделі, а не на реальних об'єктах. Отже, запропонований спосіб моделювання знижує ризик необґрунтованих та економічно недоцільних рішень.

Висновки

Результатом дослідження є теоретичне узагальнення та практичні рекомендації щодо організації на підприємстві системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, орієнтованого на посилення інформаційно-аналітичної функції обліку в умовах ринку. Отримані внаслідок проведеного дослідження результати свідчать про досягнення поставленої мети і завдань, що дозволяє зробити такі висновки:

1. Інформація про витрати і доходи, яка відображається у внутрішньогосподарському (управлінському) обліку підприємств, значною мірою залежить від їх організаційно-технологічних особливостей. Правильна організація внутрішньогосподарського (управлінського) обліку повинна допомогти керівництву підприємств знаходити шляхи мобілізації резервів, контролювати витрати і доходи, приймати своєчасні й обґрунтовані управлінські рішення.

2. Сучасний стан розвитку внутрішньогосподарського (управлінського) обліку в Україні потребує першочергової уваги. Фактично серед науковців і практиків поки що немає спільної думки про зміст і завдання внутрішньогосподарського обліку, його роль у системі управління та принципах побудови. Прийняття Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV вказану проблему не вирішило, оскільки у згаданому Законі підприємствам запропоновано самостійно розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.

3. Внутрішньогосподарський облік посідає особливу роль у системі управління і не може ототожнюватися з виробничим обліком чи контролінгом. Внутрішньогосподарський облік - це система підтримки прийняття управлінських рішень, яка органічно поєднує як власне облікові методи і прийоми, так і методи планування, аналізу і контролю; система, яка дозволяє деталізувати і розширити інформаційну базу та часовий горизонт управління господарським суб'єктом. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік дозволяє вирішувати низку важливих завдань управління підприємством, пов'язаних з калькулюванням собівартості продукції, веденням обліку за центрами відповідальності, політикою ціноутворення, плануванням і бюджетуванням, оперативним аналізом і контролем на всіх рівнях системи управління.

4. Серед об'єктів внутрішньогосподарського (управлінського) обліку важливе місце посідають витрати і доходи. На сьогоднішній день правила обліку витрат і доходів, визначені у П(С)БО 15 “Дохід” і 16 “Витрати”, регламентують лише порядок ведення бухгалтерського обліку витрат і доходів загалом по підприємству, а не за окремими видами діяльності, видами продукції тощо. Для того, щоб забезпечити систему управління релевантною інформацією про доходи і витрати, як фактичні, так і планові, потрібна система класифікації витрат і доходів.

5. Однією з головних конкурентних стратегій підприємства є стратегія найнижчих (мінімальних) витрат. Для реалізації цієї стратегії необхідно проводити комплексний стратегічний аналіз, який полягає як у вивченні конкурентного середовища і попиту на продукцію, так і у дослідженні внутрішнього потенціалу підприємства. Об'єктами аналізу внутрішнього потенціалу є продукція, ресурси, витрати і доходи, фінансування, продуктивність - показники, які повинні знаходити відображення у внутрішньогосподарському (управлінському) обліку.

6. У сучасному внутрішньогосподарському (управлінському) обліку важливу роль повинні відігравати економетричні дослідження, спрямовані на виявлення залежностей між ключовими показниками діяльності (обсяги продажу, витрати, рівень запасів і залишків незавершеного виробництва та ін.) і побудову на цій основі моделей прогнозування. Метою внутрішньогосподарського (управлінського) обліку в цьому випадку повинно бути змістовне розширення часового горизонту інформації, що призначається для прийняття управлінських рішень.

7. Для здійснення перспективної оцінки впливу обсягів виробництва і реалізації продукції на прибутковість доцільно проводити аналіз беззбитковості, який визначає мінімально можливий обсяг реалізації, завдяки якому вдається досягти рівності між сукупними витратами і виручкою від реалізації.

8. Серед ключових завдань, які необхідно вирішувати виробничим підприємствам, особливе місце посідає організація ефективної системи планування та контролю витрат і доходів. Поєднання функцій планування і контролю найбільш помітно простежується у такому понятті як бюджет, який в науковій літературі визначається як поточний план діяльності підприємства, складений на основі кількісних показників. Для контролю за виконанням бюджетів пропонується використання методу “бюджетного коридору”, який полягає у визначенні для ключових показників, що закладаються у гнучкий бюджет, певного інтервалу, в межах якого ці показники повинні знаходитися протягом бюджетного періоду. При цьому нижня і верхня межі інтервалу являють собою мінімальне та максимальне значення, при яких показник може вважатися прийнятним. Втручання керівництва у ситуацію вимагається лише у випадку, коли фактичне значення показника виходить за межі “бюджетного коридору”. Таким чином, раціоналізується процес оперативного управління та досягається економія витрат і часу менеджерів.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 з наступними змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 з наступними змінами і доповненнями.

3. Бачинський В.І. Облік і контроль виробничих витрат у системі управління підприємством: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Львів: Львівська комерційна академія, 1998. - 16 с.

4. Бондар І.Ю. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2005. - 65 с.

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. - Житомир: Рута, 2002. - 480 с.

6. Вербило О.Ф. Фінансовий та управлінський облік. - К.: Знання, 1999. - 112 с.

7. Власова О.Є. Організація управлінського обліку (на прикладі підприємств олійно-жирової галузі). - Х.: Основа, 2003. - 217 с.

8. Гарасим П.М. Управлінський облік на підприємстві (методика ведення). - К.: Економічна думка, 2001. - 270 с.

9. Герасимович І.А. Управлінський облік і функціонально-вартісний аналіз технологічних затрат (на прикладі плодоовочепереробних підприємств України). - К.: Знання, 1999. - 193 с.

10. Гнилицька Л.В. Облік і аналіз витрат виробництва на основі принципів управлінського обліку. - К.: Знання, 2001. - 187 с.

11. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К.: Лібра, 2004. - 703 с.

12. Добровський В.М. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - 235 с.

13. Загородній А.Г. Управлінський облік. - Л.: ЗУКЦ, 2005. - 96 с.

14. Канак Й.В. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік витрат і доходів на підприємствах із виробництва стінових матеріалів. - Л.: ЗУКЦ, 2003. - 233 с.

15. Краєвський В.М. Бухгалтерський облік в системі макроекономічного управління. - К.: Знання, 2004. - 20 с.

16. Кучер В.А. Моделювання процесу управління витратами на промисловому підприємстві// Наукові праці Донецького національного технічного університету. - 2004. - №82. - С. 35-38.

17. Лень В.С. Управлінський облік: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів спец."Облік і аудит". - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - 153 с.

18. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 253 с.

19. Малюга Н.М. Управлінський облік: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів за спец. "Облік і аудит". - Житомир: Рута, 2001. - 256 с.

20. Нападовська Л.В. Управлінський облік в системі гірничорудних підприємств. - К.: Знання, 2002. - 130 с.

21. Нападовська Л.В. Управлінський облік. - К.: Книга, 2004. - 544 с.

22. Оленчик А.Я. Система управлінського обліку: проблеми методики і організації: Дис... канд. екон. наук: 08.06.04. - Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 2003. - 268 с.

23. Осипов В.І. Економіка підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів Одеський держ. економ. університет. - Одеса: Маяк, 2005. - 723 с.

24. Партин Г.О. Управлінський облік. - Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2003. - 188 с.

25. Патрин Г.О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства// Фінанси України. - 2004. - № 11. - С. 124-133.

26. Притыченко Т. И. Управление затратами производства и прибылью. - Х.: ХГЕУ, 2002. - 123 с.

27. Радецька Л.П. Управлінський облік: Навч. посіб. - Хмельницький: ХДУ, 2004. - 276 с.

28. Романів Р.В. Формування та функціонування системи управлінського обліку на промислових підприємствах. - К.: Знання, 2000. - 228 с.

29. Назарчук Т. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств// Регіональна економіка. - 2006. - №3. - С. 50-57.

30. Тринька Л.Я. Облік і контроль витрат в системі управління підприємством. - К.: Либідь, 2004. - 200 с.

31. Турило А.М. Уточнення сутності поняття “витрати” і їхньої економічної оцінки на підприємстві// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №11. - С. 85-88.

32. Турій О.В. Управлінський облік виробничих витрат: аспекти оцінки й оптимізації асортиментної політики. - Л.: Основа, 2005. - 201с.

33. Череп А.В. Управління витратами суб`єктів господарювання. - Х.: ІНЖЕК, 2006. - 368 с.

34. Чухліб О.А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції// Фінанси України. - 2006. - №2. - С. 129-137.

35. Шандова Н.В. Методичні аспекти організації управління витратами// Фінанси України. - 2003. - № 12. - С. 53-57.

36. Шандова Н.В. Створення ефективної системи управління витратами підприємства// Фінанси України. - 2003. - №7. - С. 97-101.

Размещено на Allbest.ru