Методика та організація обліку, аналізу та аудиту наявності, руху і використання основних засобів в умовах автоматизації обліку

2.4 Облік ремонту основних засобів

Для забезпечення експлуатаційності та ефективності використання, а також продовження строку служби основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному і капітальному). Підприємство самостійно планує витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. Ремонт основних засобів може виконуватися двома способами - підрядним і господарським.

До поліпшення основних засобів відносять реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних засобів, а також ремонт об'єктів основних засобів, якщо це сприятиме збільшенню майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від їх використання.

Загалом, можна сказати, що модернізація стосується обладнання (машин устаткування), реконструкція - підприємства загалом або його виробничих підрозділів (цехів, дільниць), а ремонтний процес - кожного окремого об'єкта або його складової [28].

Ремонт основних засобів - часткове відновлення окремих об'єктів для підтримання їх у робочому стані. Ремонт може бути поточний, середній і капітальний, а також плановий і аварійний.

Основним документом, що регламентує поводження з основними засобами у бухгалтерському обліку є П(С)БО №7 «Основні засоби», а питання відображення витрат на поліпшення основних засобів присвячені пункту 14 і 15 в П(С)БО №7. Вони умовно розділяють поліпшення об'єктів основних засобів на два типи:

- що поліпшують об'єкти основних засобів і призводять до зростання майбутніх економічних вигод (модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція тощо);

- що підтримують об'єкт у початковому робочому стані.

На суму перших збільшують первинну вартість основних засобів, другі - включають до складу витрат поточного періоду [36].

Відповідно п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, які пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, реконструкція та ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Витрати, які пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів включаються до витрат звітного періоду за допомогою їх амортизації. Для того, щоб ці витрати підлягали амортизації на їх суму збільшується первісна вартість об'єкта основних засобів, який був поліпшений. Згідно з п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, які здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані і отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Ці витрати пов'язані з виконанням будь-якого виду ремонту направлені на відновлення первісних техніко-економічних характеристик об'єктів основних засобів, а не на збільшення майбутніх економічних вигод [25].

Платник податку протягом звітного періоду відносить до валових витрат різні витрати пов'язані з покращенням основним засобів, які підлягають амортизації, котра не перевищує 10 відсотків загальної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного періоду.

За нормами Податкового Кодексу України витрати, що перевищують 10 відсотків суми витрат на поліпшення основних засобів, відносяться на збільшення їх балансової вартості та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. Тобто 10 відсотків витрат на поліпшення основних засобів мають бути віднесені на витрати одночасно в одному звітному періоді і в фінансовому і в податковому обліку. Такий підхід раціональний і необхідний з точки зору об'єктивного відображення визнаних витрат підприємства в фінансовому обліку та складання й перевірки фінансової і податкової звітності.

Ті витрати, які в бухгалтерському обліку включаються до збільшення первісної вартості основних засобів, в податковому обліку - до валових витрат. З метою ідентифікації вказаних витрат доцільно їх акумулювати на окремому субрахунку, що дозволить контролювати та аналізувати ці витрати на основі бухгалтерського обліку.

Так на промислових підприємствах використовується рахунок 23 «Виробництво» з субрахунками 231 «Основне виробництво», 232 «Допоміжне виробництво», та з метою акумулювання витрат на поточний ремонт основних засобів доцільно вести субрахунок 233 «Поточний ремонт».

Поточний ремонт основних засобів на промислових підприємствах можливо відобразити такими записами:

- при здійсненні ремонтних робіт господарським способом Д-т 233 «Поточний ремонт основних засобів»; К-т 232 «Допоміжне виробництво»;

- при здійсненні ремонтних робіт підрядним способом Д-т 233 «Поточний ремонт основних засобів»; К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

- відповідно направленню цільового використання основних засобів Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»; Д-т 92 «Адміністративні витрати»; Д-т 93 «Витрати на збут»; Д-т 94 «Інші витрати оперативної діяльності»; К-т 233 «Поточний ремонт основних засобів».

Ремонт основних засобів здійснюють на основі заяви керівників виробничих підрозділів, у яких експлуатуються основні засоби; що потребують ремонту. При ремонті господарським способом інженер механік господарства складає Відомість дефектів на ремонт машин. У ній зазначають виявлені дефекти, вказують потребу в запасних частинах і матеріалах, обсяг робіт і визначають нормативну вартість ремонту. На підставі затвердженої керівництвом відомості дефектів виписують лімітно-забірну картку на видачу матеріалів для ремонту, складають наряд на відрядну роботу. Після виконання робіт у відомості дефектів відображають фактичні витрати запасних частин, інших матеріалів, оплати праці й обчислюють собівартість ремонту.

Закінчений ремонт будівель, споруд, машин та інших основних засобів оформляють Актом приймання передачі відремонтованих і реконструйованих об'єктів. Аналітичний облік витрат на ремонт основних засобів ведуть у Виробничому звіті, а синтетичний у журналі-ордері №4 та Головній книзі (додаток Ч).

При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості). При акцепті (тобто прийнятті до оплати) розрахунково-платіжних документів підрядчика в бухгалтерському обліку підприємства-замовника роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму, прийняту до оплати розрахунково-платіжних документів підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт) і дебету рахунків:

- 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту об'єктів виробничого призначення);

- 92 «Адміністративні витрати» (на вартість ремонту об'єктів загальногосподарського призначення);

- 93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об'єктів основних засобів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції;

- 949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Одночасно роблять запис по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

При господарському способі виконання робіт затрати по ремонту основних засобів відображаються на дебеті рахунків обліку витрат виробництва або обігу в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. Якщо ремонт основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів та ін.) виконується ремонтним цехом підприємства, то облік таких затрат ведеться на дебеті рахунків:

- 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків: 201 «Сировина і матеріали», 207 «Запасні частини» та ін. (на вартість використаних для ремонту матеріалів і запасних частин);

- 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість інструментів і пристосувань, використаних у виробництві);

- 66 «Розрахунки з оплати праці»;

- 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати за виконані ремонтні роботи і нарахованої суми збору на соціальні заходи) та ін.

Визначена за даними рахунка 23 «Виробництво» собівартість ремонтних робіт списується з кредиту цього рахунка на затрати тих господарських підрозділів, де знаходяться в експлуатації відремонтовані об'єкти (рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та ін.).

У період з 01.09.11. р. по 06.09.11. р. на підприємстві було проведено середній ремонт вертикально-свердлильного станка відповідно даних типової форми №ОЗ-2 (Додаток Р). Наведемо кореспонденцію рахунків обліку ремонту станка в табл. 2.10.

Виконані роботи оформляють Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (ф. №03-2), на підставі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках із зазначенням дати і вартості ремонту. На зазначених рахунках обліку відображають зведені дані щодо ремонтів. У той же час для накопичення витрат з ремонтів за елементами або статтями підприємству потрібно в бухгалтерському обліку відкрити відповідні аналітичні або субрахунки. Діючим планом рахунків не передбачено окремого рахунка для виконання такої функції. Тому в практиці обирають той рахунок, який найбільш пристосований для такого роду витрат.

Таблиця 2.10

Кореспонденція рахунків обліку ремонту вертикально-свердлильного станка

№оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено ремонт станку виробничого призначення	23	91	3379,98
2	Зараховано витрати на ремонт на збільшення первісної вартості	91	23	3379,98

Згідно Податкового кодексу малоцінні необоротні матеріальні активи не включаються до складу основних засобів. Таким чином, вартість малоцінних необоротних матеріальних активів не враховується для визначення «ремонтного» ліміту.

Згідно Податкового кодексу амортизації підлягають не самі основні засоби, а витрати на їх придбання, самостійне виготовлення та проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення, які формують балансову вартість основних засобів. При безоплатному отриманні основних засобів витрати на їх придбання відсутні, отже, відсутня і база для нарахування амортизації. Тобто, оскільки відсутня база для нарахування амортизації для безоплатно отриманих основних засобів, такі основні засоби не підлягають амортизації. Проте з метою оподаткування витрати на ремонт безоплатно отриманих основних засобів підлягають амортизації, як на окремий об'єкт.

Таке відображення ремонту та модернізації основних засобів для бухгалтера буде слугувати орієнтиром, куди їх відносити - на витрати, чи на збільшення первісної вартості з подальшим віднесенням на витрати шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

2.5 Відображення інформації про основні засоби в фінансовій звітності та в облікових регістрах

ПАТ «Кредмаш» складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства.

Фінансова звітність ПАТ «Кредмаш» відповідає даним бухгалтерського обліку. Показники річних форм («Баланс», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про власний капітал», «Примітки до річної фінансової звітності») є взаємоузгодженими між собою.

При складанні фінансової звітності на підприємстві керуються Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємством адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємство подає не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний - не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний - не пізніше 22 січня наступного за звітним року. Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних [39].

Узагальнена інформація про наявність і рух основних засобів, зносу та капітальних інвестицій необоротних активів відображається в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності (див. табл. 2.11).

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» зобов'язаний, не пізніше 1 червня наступного за звітним року, оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

Підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність:

- органам, до сфери управління яких вони належать;

- власникам (засновникам), відповідно до установчих документів;

- трудовим колективам на їх вимогу;

- органам виконавчої влади та іншим користувачам, відповідно до законодавства.

Таблиця 2.11

Розкриття інформації про основні засоби, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядку в балансі (ф. №1)	Номер рядку в Примітках до річної фінансової звітності (ф. №5)
10 «Основні засоби»	Журнал 4	030,031	100-180, 260-268
131 «Знос основних засобів»	Журнал 4	032	100-180 (графи 4, 7, 9, 10,13, 15, 17, 18), 268
15 «Капітальні інвестиції»	Журнал 4, Відомість 4.1	020	280-340

У примітках до річної фінансової звітності обов'язково повинна наводитися наступна інформація про основні засоби, що надана в табл. 2.12.

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, їх зносу, капітальних інвестицій, використовують журнал-ордер №4. Журнал 4 ведеться за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35. Записи в ньому ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів (акту приймання-передачі, внутрішнього переміщення, акту списання, розрахунку амортизації тощо).



Таблиця 2.12

Інформація про основні засоби, яка обов'язково наводиться в Примітках до фінансової звітності

№ пп.	Інформація про основні засоби, яка обов'язково наводиться в примітках до фінансової звітності
1.	Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі
2.	Методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації)
3.	Наявність та руху основних засобів у звітному періоді
4.	Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, та користування
5.	Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу переданих у заставу основних засобів
6.	Сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік
7.	Сума вкладених угод на придбання у майбутньому основних засобів
8.	Залишкова вартість основних засобів, вилучених для продажу
9.	Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись
10.	Залишкова вартість основних засобів, вилучених для продажу
11.	Первісна вартість, залишкова вартість та методи оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування
12.	Зміна розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо розподілу між власниками
13.	Зміна розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо розподілу між власниками (учасниками)
14.	Сума курсових різниць у зв'язку з перерахуванням вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств наводиться у примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, їх зносу, капітальних інвестицій, використовують журнал-ордер №4. Журнал 4 ведеться за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35. Записи в ньому ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів (акту приймання-передачі, внутрішнього переміщення, акту списання, розрахунку амортизації тощо). У графах 3, 4 і 5 розділу І цього Журналу відображаються вибуття основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також сума здійсненої уцінки. У графі 6 розділу І відображається сума нарахованої амортизації та суми збільшення зносу необоротних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності. У II розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію необоротних активів, вибуття внаслідок продажу, уцінки тощо). Відомість 4.1 ведеться за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і призначена для аналітичного обліку капітальних інвестицій у розрізі витрат капітального характеру. У цій відомості також відображаються витрати на проведення модернізації, модифікації, дообладнання, добудови об'єктів, що призводить до збільшення первісно очікуваних вигод від їх використання [21].

Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. Складові частини фінансових звітів взаємопов'язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій і, не зважаючи на те, що кожний звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших, жоден з них не може мати тільки одну мету або надавати всю інформацію, необхідну для певних потреб користувачів.

2.6 Шляхи вдосконалення організації обліку основних засобів ПАТ «Кредмаш»

Реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі законів та нормативних актів, що відповідають вимогам ринкової економіки та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, привело до суттєвих змін в обліку основних засобів, але в них не охоплено всіх без винятку питань, які виникли у зв'язку з реформуванням обліку основних засобів та їх зносу. У зв'язку з цим у практичній діяльності виникають проблеми, що стосуються обліку та амортизації основних засобів. Ще однією проблемою є те, що первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань.

Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об'єкта після переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів» засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів. Проте, сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об'єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об'єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об'єкта.

Вивчення теоретичних положень, опублікованих праць вітчизняних і зарубіжних вчених свідчать, що облік та аналіз основних засобів в останній час дещо ускладнився, а ряд проблем негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів. До кола таких проблем можна віднести:

- різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки;

- проблеми вдосконалення системи амортизації;

- проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів;

- проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю;

- проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

Відповідно дискусійність багатьох теоретичних положень, практична значимість обліку та аналізу основних засобів, недостатній рівень їх дослідження з погляду сучасних потреб управління вимагає подальшого їх удосконалення.

Варто звернути увагу на зміни, насамперед, у частині підвищення оперативності та ефективності аналізу основних засобів підприємств, що вимагає вирішення таких завдань: - дослідження сутності основних засобів, їх складу, класифікації в різних галузях економічної науки; - узагальнення та систематизації класифікації основних засобів; - дослідження діючої методики нарахування амортизації й обліку зносу основних засобів; - аналіз діючої організації та методики обліку основних засобів, впливу на них змін податкової політики та виявлення шляхів її вдосконалення; - удосконалення методики аналізу матеріально-технічної бази підприємства; - розроблення рекомендацій з удосконалення методики контролю ефективності використання основних засобів із застосуванням інформаційних систем і технологій.

Для вирішення поставлених завдань варто здійснити такі дії: - удосконалити методику обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків, що дозволить спростити систему бухгалтерських записів; - розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту; - удосконалити методику обліку витрат на ремонти основних засобів, що підвищить ефективність управління витратами; - розробити моделі залежності експлуатаційних витрат від віку устаткування, яка дозволить визначити доцільність проведення ремонту основних засобів.

Реалізація вищенаведених дій дасть змогу удосконалити організацію та методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.

Витрати на ремонт основних засобів складають значну питому вагу у структурі собівартості продукції, тому власники підприємства, очевидно, зацікавлені в якісному обліку та контролі цих витрат. Але існуючим Планом рахунків не передбачено окремого рахунку для обліку таких витрат. Існуючий порядок обліку не дозволяє підприємствам накопичувати інформацію про витрати на ремонт та розподіляти їх за періодами, до яких вони відносяться.

Ведення спеціального регістру дозволить підприємству контролювати витрати на ремонт у розрізі об'єктів та їх списання, а також мати інформацію про суму незавершеного ремонту, що важливо для управління активами підприємства.

В цілому первинний, синтетичний та аналітичний облік основних засобів у ПАТ «Кредмаш» ведеться без порушень, але є ряд недоліків. Зокрема, це стосується заповнення первинних документів. При заповненні бланків бухгалтерією підприємства не заповнюються деякі основні реквізити. Це може мати негативні наслідки при заповненні первинних документів, так як багато подібних основних засобів і буде дуже важко встановити їх фактичну приналежність до певного підрозділу. Інколи при заповненні карток групового обліку взагалі, крім назви та кількості, майже нічого не заповнюється. А в оборотно-сальдовій відомості по обліку основних засобів, що ведеться в господарстві, відсутнє зазначення осіб, у підзвіті яких знаходяться основні засоби.

На підприємстві відсутні організаційно-методичні забезпечення контролю по основним засобам. Для більш ефективної організації роботи контрольного апарату необхідно використовувати розроблені контрольно-аналітичні таблиці.

При отриманні в бухгалтерію товарно-транспортних накладних, приймальних квитанцій, платіжних доручень їх дані повинні заноситися у відповідні накопичувальні відомості реєстраційного журналу і кожен день визначати суму додаткової виручки або збитку. Накопичувальні відомості можливо вести наростаючим підсумком за місяць і з початку року. Для якісної перевірки та скорочення проведення ревізії та перевірок наперед заготовляють бланки описів порушень і інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками.

З метою рівномірного розподілу вартості знарядь праці між окремими періодами і більш точного визначення собівартості виготовленої продукції застосовується амортизація.

На підприємстві використовується спрощений варіант обліку нарахування амортизації (дебет рахунків, на яких обліковують об'єкти витрат, і кредит рахунку 13), але він позбавляє можливості мати інформацію про джерела на капітальні інвестиції. Механізм нарахування амортизації зі створенням амортизаційного фонду можна здійснити за допомогою рахунків діючого Плану рахунків. Для цього пропонуємо до рахунку 42 «Додатковий капітал» додати окремий субрахунок 426 «Амортизаційний фонд», який буде кореспондувати з рахунком 39 «Витрати майбутніх періодів».

Тобто, продажна ціна продукції, виготовленої на виробничому устаткуванні, містить балансові амортизаційні відрахування, і цю суму можна інвестувати у будь-яку сферу діяльності підприємства. Є очевидною необхідність відображення у бухгалтерському обліку процесу використання амортизаційного фонду.

Амортизаційний фонд - цільовий грошовий фонд, необхідний для заміни зношених об'єктів основних засобів, який утворюється шляхом накопичення амортизаційних відрахувань [33].

Необхідністю введення цього рахунку є не тільки реєстрація даних для заповнення розділу XIII «Використання амортизаційних відрахувань», Приміток до річної фінансової звітності, але і надання інформації про ступінь зносу основних засобів і нематеріальних активів, вказуючи на наявні джерела у підприємства для їх відтворення.

Найбільш доцільним є механізм нарахування амортизації із створенням амортизаційного фонду за рахунків діючого Плану рахунків. Для цього доцільно використати рахунок 42 «Додатковий капітал», виділивши окремий субрахунок 426 «Амортизаційний фонд», який буде кореспондувати з рахунком 39 «Витрати майбутніх періодів». По дебету субрахунку 426 потрібно відображати використання амортизаційного фонду, а по кредиту - його списання.

Тоді кореспонденція рахунків за нарахуванням амортизації зі створенням амортизаційного фонду буде такою:

1) дебет рахунку 23 «Виробництво» (та інших рахунків) і кредит рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» нарахування амортизації основних засобів. Цей запис здійснюється і нині;

2) дебет рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і кредит субрахунку 426 «Амортизаційний фонд» - створення амортизаційного фонду. Такий запис пропонується додати.

У міру оприбуткування придбаних основних засобів обліковується дебет субрахунку 427 і кредит рахунку 39

Для складання розділу ХІІІ Приміток до річної фінансової звітності в бухгалтерському обліку є інформація лише про суму нарахованої амортизації за рік (рахунки 83 «Амортизація», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»). Інформація про використання амортизації по каналах капітальних інвестицій практично відсутня.

Отже, для обліку амортизаційного фонду є необхідність ввести окремий субрахунок 426, по дебету якого відображати використання амортизаційного фонду, а по кредиту - його створення.

Таким чином, впровадження амортизаційного фонду дасть змогу мати інформацію про джерела на поновлення основних засобів, тобто скільки засобів можна використати для капітальних інвестицій за рахунок амортизаційного фонду.

облік аудит основний засіб



РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «КРЕДМАШ»

3.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання основних засобів

Для здійснення господарської діяльності підприємства необхідні засоби виробництва: будівлі, машини, обладнання, сировина, матеріали, паливо тощо. У сукупності вони складають виробничі засоби промислових підприємств. Виробничі засоби промислових підприємств знаходяться в постійному русі - кругообігу, в процесі якого вони проходять три стадії. Перша стадія - придбання необхідних для здійснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалі придбані засоби беруть учать у процесі виробництва нового продукту (виробнича стадія). На третій стадії кругообігу вироблений продукт реалізується, підприємству повертаються грошові кошти за реалізовану продукцію (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадій кругообігу перша і третя проходять у сфері обігу, а друга - в сфері виробництва. Залежно від характеру обороту виробничі засоби підприємства поділяються на основні та оборотні.

Основні засоби відіграють значну роль у процесі праці, так як вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства. Протягом тривалого періоду основні засоби надходять на підприємство і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; піддаються ремонту, за допомогою якого відновлюються їх фізичні якості; переміщуються всередині підприємства; вибувають з підприємства внаслідок недоцільності подальшого застосування.

Поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

Кожен вид основного капіталу (засобів) має певне значення та сферу застосування, тобто основні засоби розрізняються за багатьма ознаками, що вимагає певної класифікації необхідної для їх належного аналізу.

Стан та ефективність використання основних засобів безпосередньо впливає на виконання виробничої програми підприємства й можливість отримання прибутку. Діяльність промислових та інших підприємств значною мірою залежить від їх забезпеченості основними засобами та ефективності їх використання.

Основні засоби, будучи матеріально-технічною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом збільшення кількості об'єктів основних засобів (екстенсивний шлях), так і за рахунок підвищення ефективності їх використання (інтенсивний шлях). При цьому економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, кваліфікований догляд і ремонт тощо.

Мета економічного аналізу ефективності використання основних засобів полягає у визначенні забезпеченості основними засобами за умови найбільш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Загальна величина основних засобів може бути визначена лише у вартісному вираженні, при чому в обліку використовують кілька варіантів оцінки (повна, залишкова, первинна, відновна).

Завдання аналізу основних засобів:

- аналіз наявності виробничих потужностей підприємства;

- вивчення складу, структури, динаміки і руху основних засобів, забезпеченості ними підприємства;

- оцінка технічного стану та вікового складу обладнання;

- аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів;

- аналіз використання обладнання за часом і потужністю;

- розрахунок впливу факторів засобів праці на випуск продукції, виявлення резервів ефективнішого їх використання [30].

Об'єктами аналізу виступають обсяги, структура основних засобів, стан та ефективність використання основних засобів, резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерела інформації для проведення аналізу, наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Інформаційна база для аналізу ефективності використання основних засобів

Група	Джерела даних
Первинні документи	Акт приймання-передачі (внутрішнього перемішений) основних засобів (03-1), Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (03-2), Акт на списання основних засобів (03-3). Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (03-51. Інвентарна картка обліку основних засобів (03-6). Картка обліку руху основних засобів (03-8), Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження, експлуатації) (03-9), Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств) (03-14) тощо
Дані рахунків бухгалтерського обліку	10 «Основні засоби», 11 «Необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», ІЗ «Знос (амортизація) необоротних активів», 15 «Капітальні інвестиції та інші»
Облікові регістри	Журнал 4. відомість 4.1
Фінансова звітність	Ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф. №3 «Звіт про власний капітал», ф. №4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. №5 «Примітки до річної фінансової звітності»
Статистична звітність	Ф. №1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства», ф. №1-П (термінова) «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)», ф. 1І-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)», ф. №2-кб (потужності) «Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей»
Інші джерела	Дані проведених інвентаризацій, інвентарні картки, договір лізингу, план технічного розвитку, паспорт будівлі, патенти і ліцензійні договори, дані попередніх аудиторських перевірок, дані попередніх аналітичних досліджень тощо

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках 10, 11, 12, 13, 15 тощо). Прогнозний аналіз ефективності використання основних засобів застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

Методика аналізу ефективності використання основних засобів повинна враховувати ряд принципових положень:

- функціональна корисність основних засобів зберігається протягом декількох років, тому витрати з їх придбання і експлуатації розподілені в часі;

- момент фізичної заміни (оновлення) основних засобів не співпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що зменшують фінансові результати діяльності підприємства;

- ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності (власні, орендовані), характеру участі у виробничому процесі, а також призначення.

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природно-екологічну тощо, ефективність їх використання визначається не лише економічними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами.

3.2 Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів ПАТ «Кредмаш»

Аналіз основних засобів починають із визначення забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.

Основні засоби й довгострокові інвестиції в основні засоби по-різному впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Характер цього впливу показано в табл. 3.2.

Основні засоби підприємства поділяються на виробничі і невиробничі. Основні виробничі фонди в свою чергу діляться на основні виробничі засоби основного виду діяльності і виробничі інших галузей. Так, для промисловості до інших галузей відноситься: будівництво, сільське господарство, торгівля і суспільне харчування, транспорт, заготівельні організації, інформаційно-обчислювальне обслуговування та ін.

Таблиця 3.2

Вплив господарських операцій з надходження і вибуття основних засобів на фінансовий стан і результати діяльності підприємства

Зміст господарської операції	Вплив на фінансовий стан і результати діяльності підприємстві
Надходження основних засобів
Отримано безоплатно	Збільшується розмір власного капіталу підприємства за рахунок додаткового капіталу. Це призводить до зростання фінансове стійкості, а також, до збільшення питомої ваги амортизаційних відрахувань і витрат на ремонт, що при низькій фондовіддачі безкоштовно отриманих основних засобів може спричинити зменшення прибутку і рентабельності
Придбано за грошові кошти	На вартість основних засобів, що надійшли, збільшуються необоротні активи підприємства. Скорочуються розміри більш ліквідних активів, погіршується платоспроможність
Довгострокова оренда	Збільшується сума необоротних активів і сума заборгованою орендодавцям. Періодично зменшуються грошові кошти на сум орендної плати й відсотків за оренду, на суму відсотків зменшується чистий прибуток
Поточна оренда	Витрати орендаря збільшуються на суму орендної плати, а також на суму витрат з капітального ремонту (якщо це обумовлені умовами договору оренди)
Вибуття основних засобів
Безоплатна передача	На величину витрат від безоплатної передачі основних засобі зменшується чистий прибуток або нерозподілений прибуток минулих років. Зменшується вартість основних засобів
Внесок до статутного капіталу іншого підприємства	На вартість переданих основних засобів збільшуються інвестиції підприємства
Продаж	Формується фінансовий результат (прибуток чи збиток) від іншої реалізації, який збільшує (зменшує) прибуток підприємства Зменшується розмір основних засобів, підвищується ліквідність балансу. Однак оцінка даної операції повинна в першу черг) відбуватися з точки зору виробничої потреби підприємства і об'єктах основних засобів, що реалізуються, можливості заміщення іншими
Ліквідація	Фінансовий результат визначається за кожним об'єктом, ще ліквідується, при цьому підприємство, як правило, отримує збитки, які можуть бути зменшені на суму матеріальних цінностей, отриманих від ліквідації

Виділяють також активну і пасивну частини основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури [43].

До активної частини у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу - будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивності структури основних засобів, підвищення технічної оснащеності підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку виробничих основних засобів впливають такі фактори: характер та особливості процесу виробництва (безперервний. дискретний); тип виробництва (масове, серійне, одиничне); технологія, рівень спеціалізації і кооперування; методи організації виробництва тощо.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі фонди головного виду діяльності, та інших видів діяльності.

Аналізуючи основні засоби, насамперед треба визначити їх середньорічну

вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з ОЗ.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури. Для цього необхідні вивчити динаміку обсягу, складу і структури, основних засобів їх технічний стан за класифікаційними групами.

Структура основних засобів - це питома вага вартості окремих видів (груп) основних засобів у їхній загальній вартості, вираженої у відсотках. Для характеристики структури основних засобів, їхньої зміни в динаміці використовують вартісні показники. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби» визначається вартість, що амортизується - початкова або переоцінена вартість необігових активів за відрахуванням їхньої ліквідаційної вартості [33].

Аналіз складу і структури основних засобів відповідно даних форми №5 [додатки Д, Е] за 2010-1011 рр., надано в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Аналіз складу і структури основних засобів за 2010 та 2011 роки

Показники	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 від 2010 р.
	Вартість, тис. грн.	Питома вага,%	Вартість, тис. грн.	Питома, вага,%	+/-	%
Земельні ділянки	3221	2,9	3221	2,7	0	0
Будинки, споруди та передавальні пристрої	56367	50,7	59445	50,3	3078	5,5
Машини та обладнання	40823	36,7	44380	37,6	3557	8,7
Транспортні засоби	4023	3,6	3740	3,1	-283	-7
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	3162	2,9	3637	3,1	475	15
Інші основні засоби	130	0,1	122	0,1	-8	-6,2
Бібліотечні фонди	2	0	2	0	0	0
Малоцінні необоротні матеріальні активи	969	0,9	3621	3,1	2652	273,7
Інші необоротні матеріальні активи	2486	2,2	0	0	-2486	0
Разом	111183	100	118168	100	6819	6,3

Для наочності сприйняття даних згідно табл. 3.3 побудуємо діаграми, що надані на рис. 3.1. та рис 3.2.

Рис 3.1 Структура основних засобів за 2010 р.

Рис 3.2 Структура основних засобів за 2011 р.

Аналіз показників складу і структури основних засобів та їх відхилення за 2009 та 2011 рр. згідно даних форми №5 (додатки Д, Е), надано в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Аналіз складу і структури основних засобів за 2009 та 2011 роки

Показники	2009 рік	2011 рік	Відхилення 2011 від 2009 р.
	Вартість, тис. грн.	Питома вага,%	Вартість, тис. грн.	Питома, вага,%	+/-	%
Земельні ділянки	3221	3	3221	2,7	0	0
Будинки, споруди та передавальні пристрої	54567	51,3	59445	50,3	4876	8,9
Машини та обладнання	38966	36,7	44380	37,6	5414	13,9
Транспортні засоби	3678	3,5	3740	3,1	62	1,7
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2391	2,3	3637	3,1	1246	52,1
Інші основні засоби	131	0,1	122	0,1	-9	-6,9
Бібліотечні фонди	0	0	2	0	2	100
Малоцінні необоротні матеріальні активи	973	0,9	3621	3,1	2648	272,1
Інші необоротні матеріальні активи	2342	2,2	0	0	-2342	0
Разом	106269	100	118168	100	11899	11,2

Згідно таблиці 3.4 з 2009 р. по 2011 р. суттєво збільшились показники вартості груп малоцінні необоротні матеріальні активи на 2648 тис. грн. (272,1%), інструменти, прилади, інвентар (меблі) на 1246 тис. грн. (52,1%), машини та обладнання збільшились на 5414 тис. грн. (13,9%), а загальна вартість основних засобів збільшилась на 11899 тис. грн. (11,2%), що є стабільним позитивним показником. Найбільшу питому вагу в складі груп основних засобів за 2011 рік складають будинки, споруди та передавальні пристрої - 50,3% і машини та обладнання - 37,7%.

Для наочності сприйняття даних згідно табл. 3.4 побудуємо діаграму, що надана на рис. 3.3.



Рис 3.3 Структура основних засобів за 2009 р.

Згідно табл. 3.3 та 3.4 побудуємо динаміку показників структури основних засобів з 2009 р. по 2011 р., що наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4 Динаміка структури основних засобів на 2009-2011 рр.

Оцінка руху основних засобів здійснюється на підставі коефіцієнтів вибуття, надходження, оновлення основних засобів. Погіршення цих показників свідчить про наявність серйозних проблем у фінансуванні потреб суб'єкта господарювання на технічне переозброєння і оновлення устаткування. Слід враховувати, що спрацьовані основні засоби не зумовлюють конкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Показники руху, наявності та структури основних засобів за 2010 рік згідно даних бухгалтерської звітності ф. 11-ОЗ (додаток З) та форми №5 (додаток Е) наведені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Показники руху, наявності та структури основних засобів за 2010 рік

Групи основних засобів	Залишок на початок року	Надійшло за звітний період	Вибуло за звітний період	Залишок на кінець періоду
	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %
Земельні ділянки	3221	3	0	0	0	0	3221	2,9
Будинки, споруди та передавальні пристрої	54567	51,3	1807	34,6	7	2,2	56367	50,7
Машини та обладнання	38966	36,7	1925	36,9	68	21,9	40823	36,7
Транспортні засоби	3678	3,5	356	6,8	11	3,5	4023	3,6
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2391	2,3	771	14,8	0	0	3162	2,9
Інші основні засоби	131	0,1	0	0	1	0,3	130	0,1
Бібліотечні фонди	0	0	2	0	0	0	2	0
Малоцінні необоротні матеріальні активи	973	0,9	91	1,7	95	30,4	969	0,9
Інші необоротні матеріальні активи	2342	2,2	274	5,2	130	41,7	2486	2,2
Разом	106269	100	5226	100	312	100	111183	100

Згідно табл. 3.5 в складі основних засобів суттєвих змін не відбулося, за звітний рік спостерігається поступове зростання балансової вартості основних засобів. Найбільші показники надходження мають група машини та обладнання - 1925 тис. грн. (36,9%) надходжень, будинки, споруди та передавальні пристрої - 1807 тис. грн. (34,6%). Причиною збільшення даних груп показників у звітному періоді є планомірне оновлення складу виробничих основних засобів. Найбільші показники вибуття мають група малоцінні необоротні матеріальні активи 95 тис. грн. (30,4%) та інші необоротні матеріальні активи - 130 тис. грн. (41,7%).

Показники руху, наявності та структури основних засобів за 2011 рік згідно даних бухгалтерської звітності ф. 11-ОЗ (додаток И) та ф. 5 (додаток Д) наведені в табл. 3.6.



Таблиця 3.6

Показники руху, наявності та структури основних засобів за 2011 рік

Групи основних засобів	Залишок на початок року	Надійшло за звітний період	Вибуло за звітний період	Залишок на кінець періоду
	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %	тис. грн.	Частка %
Земельні ділянки	3221	2,9	0	0	0	0	3221	2,7
Будинки, споруди та передавальні пристрої	56367	50,7	3219	41,2	0	0	59445	50,3
Машини та обладнання	40823	36,7	3258	41,7	178	21,3	44380	37,6
Транспортні засоби	4023	3,6	289	3,7	236	28,2	3740	3,2
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	3162	2,9	579	7,4	104	12,4	3637	3
Інші основні засоби	130	0,1	4	0	12	1,5	122	0,1
Бібліотечні фонди	2	0	0	0	0	0	2	0
Малоцінні необоротні матеріальні активи	969	0,9	395	5	274	32,7	3621	3,1
Інші необоротні матеріальні активи	2486	2,2	78	1	33	3,9	0	0
Разом	111183	100	7822	100	837	100	118168	100

Згідно табл. 3.6 найбільше надійшло основних засобів з групи будинки, споруди та передавальні пристрої - 3219 тис. грн. (41,2%) і машини та обладнання - 3258 тис. грн. (41,7%), що відображає прискорення оновлення виробничих потужностей, та освоєння виробництва нових видів продукції. Вибуло за 2011 рік груп транспортних засобів на суму 236 тис. грн. (28,2%) та малоцінних необоротних матеріальних активів на суму 274 тис. грн. (32,7%).

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, частка зданих в операційну оренду основних засобів, частка взятих в операційну оренду основних засобів тощо.

Розрахунки основних показників інтенсивності руху основних засобів визначається за наступними показниками:

Коефіцієнт відновлення основних засобів характеризує частку введених протягом звітного періоду основних фондів у їх загальній кількості на кінець періоду й розраховується за формулою (3.1)

; (3.1)

Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує частку виведених протягом звітного періоду основних фондів у їх вартості на початок періоду й розраховується за формулою (3.2)

(3.2)

Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період і розраховується за формулою (3.3)

(3.3)

На основі вказаного алгоритму, та даних фінансової звітності визначимо величину показників руху та виконаємо аналіз динаміки основних засобів протягом 2009 - 2011 рр., що наведений у табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Показники інтенсивності руху основних засобів підприємства

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Абсолютні відхилення, +/-	Відносне відхилення,%
				2010 р. від 2009 р.	2011 рік від	2010 р. від 2009 р.	2011 р. від 2010 р.	2011 р. від 2009 р.
					2010 р.	2009 р.
Вартість основних засобів на початок року, тис. грн.	101960	106269	111183	4309	4914	9223	4,23	4,62	9,05
Вартість основних засобів що надійшли, тис. грн.	5711	5226	7822	-485	2596	2111	-8,49	49,67	36,96
Вартість основних засобів, що вибули, тис. грн.	1402	312	837	-1090	525	-565	-77,75	168,27	-40,3
Вартість основних засобів на кінець року, тис. грн.	106269	111183	118168	4914	6985	11899	4,62	6,28	11,2
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	104114,5	112218,5	114675,5	8104	2457	10561	7,78	2,19	10,14
Коефіцієнт оновлення	0,054	0,047	0,066	-0,007	0,019	0,012	-12,96	40,43	22,22
Коефіцієнт вибуття	0,014	0,003	0,008	-0,011	0,005	-0,006	-78,57	166,67	-42,86
Коефіцієнт приросту	0,042	0,046	0,063	0,004	0,017	0,023	9,52	36,96	54,76

Як видно з таблиці 3.7, середньорічна вартість основних фондів підприємства в 2011 р. склала 114 679,5 тис. грн., що вище рівня 2009 р. на 10561 тис. грн., або на 10,14%. За період 2009-2011 рр. було придбано основних фондів на суму 2111 тис. грн., вибуло фондів - 565 тис. грн., тобто значно менше. Коефіцієнт оновлення у 2009 і 2011 рр. стабільний, з тенденцією до підвищення, що пов'язано з наявністю коштів на проведення техніко-технологічного переозброєння підприємства. За досліджуваний період збільшується надходження ОЗ, що зумовило позитивну динаміку коефіцієнта вибуття і стабільно-позитивну коефіцієнта приросту основних засобів. По всім ознакам рівень зношеності основних фондів є високим з наростаючою тенденцією, рівень оновлення є недостатнім.

Побудуємо згідно даних табл. 3.7 динаміку коефіцієнтів оновлення, вибуття та приросту, що надана на рис. 3.5.

Рис. 3.5 Динаміка коефіцієнтів оновлення, вибуття та приросту за період з 2009 р. по 2011 р.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів: що більше коефіцієнт вибуття фондів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу фондів і ліпшим їх технічний стан.

Оцінка руху основних засобів здійснюється на підставі коефіцієнтів вибуття, надходження, оновлення основних засобів. Погіршення цих показників свідчить про наявність серйозних проблем у фінансуванні потреб суб'єкта господарювання на технічне переозброєння і оновлення устаткування. Слід враховувати, що спрацьовані основні засоби не зумовлюють конкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних засобів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання (за строками служби) до 5 років, 5-10 років, 10-15 років і т.д. - і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання. Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежать від їх особливостей.