Методика та організація обліку, аналізу та аудиту наявності, руху і використання основних засобів в умовах автоматизації обліку

Згідно даних бухгалтерської звітності відобразимо структуру наявних основних засобів за залишковою вартістю на 2011 р., що наведені в табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Структура основних засобів в розрізі їх класифікації за 2011 рік

Класифікація ОЗ	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Основні засоби за призначенням	47198	100	49002	100	1804	3,8
у т. ч. - виробничі основні засоби	42639,2	90,3	47017,8	96	4378,6	10,3
- невиробничі основні засоби	4558,8	9,7	1984,2	4	-2574,6	-56,5

Як видно з табл. 3.8 на ПАТ «Кредмаш» досить велика стабільна частка виробничих основних засобів від загальної кількості на рівні 96%.

Для оцінки стану основних засобів на основі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховують коефіцієнти стану основних засобів і вивчають їх динаміку за ряд періодів.

Для аналізу технічного стану основних фондів використано коефіцієнти зносу та придатності засобів праці. Зношеність фондів і відсутність коштів веде до перевищення коефіцієнта вибуття над коефіцієнтом оновлення.

Коефіцієнт зносу визначають як відношення суми зносу фондів до їх первісної вартості за формулою (3.4)

(3.4)

Коефіцієнт придатності розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості за формулою (3.5):

(3.5)

Слід зазначити, що Кпридатності ? 1 та Кпридатності + Кзносу = 1.

Вихідні дані та розрахунки коефіцієнтів стану основних засобів та їх динаміки наведений у табл. 3.9.

Відносно стану машин і обладнання слід сказати, що наявні позитивні тенденції оновлення машинного парку дадуть змогу підприємству бути більш конкурентноспроможним. Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Але не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище підприємства у ринкових умовах.

Згідно з табл. 3.9 суми показників показують значну зношеність основних засобів і позитивну динаміку коефіцієнта зносу протягом досліджуваного періоду, в той же час коефіцієнт придатності має зворотну тенденцію. Так, за досліджуваний період коефіцієнт зносу зріс з 0,55 до 0,58, а коефіцієнт придатності відповідно знизився з 0,45 до 0,41.



Таблиця 3.9

Показники технічного стану основних засобів

№п/п	Показники	Кінець 2009 р.	Кінець 2010 р.	Кінець 2011 р.
1	Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.	47436	47198	49002
2	Первісна вартість основних засобів, тис. грн.	106269	111183	118168
3	Знос основних засобів, тис. грн.	58833	63985	69166
4	Коефіцієнт зносу	0,55	0,58	0,59
5	Зміни коефіцієнта зносу,%	100	105,5	101,7
6	Коефіцієнт придатності	0,45	0,42	0,41
7	Зміни коефіцієнта придатності,%	100	93,3	97,6

Для наочності сприйняття розрахованих коефіцієнтів побудуємо за даними таблиці 3.9 динаміку показників зносу і придатності основних засобів, що наведений на рис. 3.6.

Рис 3.5 Динаміка показників коефіцієнтів зносу і придатності основних засобів

Відносно стану машин і обладнання слід сказати, що наявні позитивні тенденції оновлення машинного парку дадуть змогу підприємству бути більш конкурентоспроможним. Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Але не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище підприємства у ринкових умовах.

При проведенні аналізу динаміки, складу і структури основних засобів необхідно:

1) визначити середньорічну вартість основних засобів і динаміку її зміни за декілька років;

2) виявити причини збільшення вартості основних засобів (збільшення внаслідок переоцінки основних засобів не є позитивною тенденцією, до числа позитивних можна віднести перевищення темпів зростання вартості виробничих основних засобів над темпами зростання вартості невиробничих засобів);

3) зіставити темпи зміни вартості основних засобів з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з вартістю основних засобів;

4) виявити тенденції щодо структурних змін в складі основних засобів.

Причому до числа позитивних можна віднести значну питому вагу активної частини основних засобів порівняно з пасивною частиною основних засобів; підвищення темпів зростання активної частини основних засобів порівняно з темпами зростання пасивної частини основних засобів.

Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнання, приміщеннями встановлюється шляхом порівняння фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання програми виробництва продукції [43].

Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими засобами, є фондоозброєність, енергоозброєність та технічна озброєність праці.

Показник загальної фондоозброєності праці розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті на інших змінах, використовують ті ж засоби праці).

Коефіцієнт енергоозброєності праці обчислюється як відношення енергетичної потужності, що обслуговує виробничий процес, до чисельності робітників, які працюють у найбільшій зміні. Коефіцієнт озброєності праці визначається як відношення вартості виробничого обладнання до середньоспискового числа робітників у найбільшу зміну. У процесі аналізу значення розрахованих показників порівнюється з даними минулих періодів, прогнозними, визначаються напрями їх змін.

3.3 Аналіз ефективності використання основних засобів

В умовах ринкової економіки і конкуренції успішно функціонують ті виробники, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби виробництва. Від інтенсивності й ефективності використання основних засобів залежить дохідність капіталу і багато інших показників діяльності підприємства.

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів, поділяються на загальні та індивідуальні. Загальні показники характеризують використання всіх основних фондів, індивідуальні - окремих їх груп.

При плануванні виробництва треба враховувати, що обсяг випуску продукції підприємства безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим (річним, добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Виробнича потужність змінюється за умови введення в дію нових основних засобів, поліпшення стану діючих або ліквідації старого і непотрібного устаткування.

Виробнича потужність залежить також від якості й складу сировини, трудової дисципліни і кваліфікації працівників, технічного рівня використовуваних на виробництві інструментів і пристроїв, асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції, кількості та якості ремонтів устаткування, рівня організації праці й управління та інших чинників.

Розрізняють проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з вищевказаними обставинами, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може переважати фактичну потужність підприємства для збереження якісних параметрів продукції, яку випускає підприємство.

У процесі аналізу визначають рівень використання виробничої потужності. Якщо потужність використовується на 50-60% (коефіцієнт використання потужностей 0,5-0,6), ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його стабілізації.

При проведенні аналізу доцільно дослідити використання основних засобів щодо екстенсивного і інтенсивного використання. Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або кількістю (охопленням). Показники другого типу пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Вони обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри і т.д.).У процесі аналізу використання основних засобів досліджують склад і структуру календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати у динаміці й в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

У сучасних ринкових умовах важливо звернути увагу на частку основних фондів зданих або взятих в оренду, на розмір земельної площі, яку займає підприємство, і доцільність її використання.

Ефективність застосування основних засобів характеризують показники: фондовіддачі, фондомісткості й фондорентабельності. У процесі аналізу вивчають їх динаміку, проводять факторний аналіз впливу основних чинників на їх величину [31].

Фондорентабельність (Фр) - коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого підприємством на одну гривню вкладених основних фондів і визначається за формулою (3.6)

Фондорентабельність - (3.6)

Фондоозброєність - це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної оснащеності виробництва, але слід мати на увазі, що перевищення темпів фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці є негативним явищем, а ідеальним вважається варіант більш швидкого зростання продуктивності праці, бо це свідчить про зростання максимальної ефективності виробництва [29]. Розрахунок фондоозброєності проводиться за формулою (3.7)

Фондоозброєність - (3.7)

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фо). Цей коефіцієнт показує, яка сума виконаного обсягу робіт приходиться на 1 грн. вартості основних виробничих фондів [36]. Розрахунок фондовіддачі проводиться за формулою (3.8)

Фондовіддача - (3.8)

Показник, зворотний фондовіддачі, - фондомісткість [46], що визначається за формулою (3.9)

Фондомісткість - (3.9)



Фондовіддача являє собою один з основних факторів, що визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, в свою чергу, впливають на неї, як залежних, так і не залежних від підприємства. Фондовіддача активної частини основних фондів називається машиновіддачею.

Аналіз фондовіддачі передбачає вирішення наступних завдань: - вивчення динаміки фондовіддачі; - визначення впливу зміни фондовіддачі на обсяг продукції; - факторний аналіз фондовіддачі; - визначення резервів більш ефективного використання основних засобів. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичне зростання фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення основних засобів. Для їх виявлення важливо вибрати основні напрямки аналізу фондовіддачі, що випливають з розходження в підходах до моделювання цього показника. Найбільш проста двофакторна модель аналізу, яка розраховується за формулою (3.10)

Фо = В/ОВФ (3.10)

Перетворимо цю модель шляхом розширення, помноживши і розділивши чисельник і знаменник на вартість активної частини фондів і вартість машин і механізмів, що наведено в формулі (3.11)

Фо = В/ОВФ = ОВФа/ОВФ Ч ОВФмо/ОВФа Ч В/ОВФмо = ПВа Ч

Ч ПВмо Ч Фомо (3.11)

де В - обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

ОВФа - активна частина основних виробничих фондів (ОВФ);

ОВФмо - вартість машин і устаткування;

Пва - питома вага активної частини основних засобів у загальній їхній вартості (середньорічні величини);

ПВмо - питома вага машин і устаткування в активній частині основних фондів,

Фомо - фондовіддача машин і устаткування.

Факторний аналіз фондовіддачі із застосуванням даної моделі найбільш доцільний, бо дозволяє відповісти на запитання, як зміни у структурі ОВФ, тобто співвідношення активної і пасивної частини, а також співвідношення вартості активної частини основних засобів та машин і устаткування вплинули на зміну фондовіддачі, тобто ефективність використання основних фондів.

На обсяг випуску впливають такі основні фактори, пов'язані з використанням основних засобів - зміна середньорічної вартості основних засобів; - зміна фондовіддач (ФВ). Вплив факторів можна розрахувати способом абсолютних різниць. Вплив зміни середньорічної вартості фондів дорівнює добутку абсолютної зміни по середньорічній вартості основних виробничих фондів на базовий рівень фондовіддачі. Вплив зміни фондовіддачі дорівнює добутку абсолютного приросту по фондовіддачі на середньорічну вартість основних фондів за звітний період. Сумарний вплив двох факторів дорівнює абсолютному приросту обсягу випуску продукції. Отже, фондовіддача основних фондів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності. Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності. На приріст продукції впливає як збільшення обладнання та основних фондів у цілому, так і ефективність використання ОЗ (фондовіддача).

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних фондів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).

Проведемо аналіз на основі даних ПАТ «Кредмаш» (табл.3.5), розрахований за формулою (3.11). Аналіз змін (абсолютних та відносних відхилень) проведемо, порівнюючи дані показників за 2009-2010 р., 2010-2011 рр. відповідно даних форми №5 (додатки Д, Е). Визначення впливу факторів на результативний показник (фондовіддачу) виконаємо способом абсолютних різниць, також визначимо показники фондомісткості, фондорентабельності та фондоозброєності (див. табл. 3.10).

Згідно табл. 3.10 показники фондовіддачі, фондорентабельності зростають, а показники фондомісткості знижуються, фондоозброєність залишається на сталому рівні. Зрозтання за звітний період фондовіддачі на 53% та фондорентабельності на 107,3% є безумовно позитивним показником зростання ефективності використання основних засобів на ПАТ «Кредмаш». Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури основних фондів (питомої ваги), від об'єму продукції з 1 гривні, вартості активної частини. Майже незмінний показник фондоозброєності вказує на негативну динаміку технічної оснащеності, а в залежності з збільшенням показника продуктивності праці на підприємстві, даний показник вказує на зростання ефективності виробництва. Аналізуючи отримані дані ПАТ «Кредмаш» використовує інтенсивний шлях ведення господарства.

Таблиця 3.10

Вихідні дані та розрахунок факторного аналізу фондовіддачі

№п/п	Показники	Умовні позначення	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Абсолютні відхилення	Відносне відхилення,%
						2010 р. до 2009р.	2011 р. до 2010 р.	2011 р. до 2009 р.
1.	Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	В	208118,5	275757	352141,7	67638,5	76384,7	69,2
2.	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	ОВФ	104114,5	112218,5	114675,5	8104	2457	10,1
3.	Середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн.	ОВФа	43647	46652	50008,5	3005	3356,5	14,6
4.	Питома вага активної частини основних засобів у загальній їхній вартості	ПВа	0,41922	0,41572	0,43609	0,0035	0,02037	4
5.	Фондовіддача	Фо	1,99894	2,45732	3,07076	0,45838	0,61344	53,6
6.	Фондовіддача активної частини основних засобів	Фоа	4,76822	5,91093	7,04164	2,27342	1,13071	67,7
7.	Середньорічна вартість машин і устаткування, тис. грн.	МО	37250	39894,5	42601,5	5351,5	2707	14,4
8.	Питома вага машин і устаткування в активній частині основних засобів	ПВмо	0,85344	0,85515	0,85188	-0,00156	-0,00327	-0,2
9.	Фондовіддача машин і устаткування	Фмо	5,58707	6,91215	8,26595	2,67888	1,3538	47,9
10.	Фондорентабельність	Фр	0,05801	0,07991	0,12025	0,0219	0,04034	107,3
11.	Фондоозброєність	Фоз	62,68181	61,59083	60,99761	-1,09098	-0,59322	-2,7
12.	Фондомісткість	Фм	0,500	0,407	0,326	-0,093	-0,081	-34,8

Згідно табл. 3.10 показники фондовіддачі, фондорентабельності зростають, а показники фондомісткості знижуються, фондоозброєність залишається на сталому рівні. Зрозтання фондовіддачі та фондорентабельності є безумовно позитивним показником зрозтання ефективності використання основних засобів на ПАТ «Кредмаш».

Позначимо відхилення показників наступним чином:

ДФо - загальна зміна фактора фондовіддачі;

ДФопв_а - зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги активної частини в загальній вартості фондів;

ДФопв_мо- зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги машин і механізмів в активній частині основних фондів;

ДФофо_мо - зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни фондовіддачі машин і механізмів.

Результати розрахунків подані табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Результати впливу факторів на показник фондовіддачі

Показники / роки	Вплив факторів на фондовіддачу
	2010-2009 рр.	2011-2010 рр.
ДФопва=ДПВаЧПВмо0ЧФмо0	-0,01669	0,12041
ДФопвмо=ПВа1ЧДПВмоЧФмо0	0,00455	-0,00986
ДФофомо=ПВа1ЧПВмо1ЧДФмо	0,47107	0,50293
ДФо = ДФОпва+ ДФОпвмо+ ДФофомо	0,45893	0,61348

Примітка: У формулах розрахунку попередній рік позначений індексом 0, а наступний - індексом 1.

З табл. 3.11 видно, що деякі негативні фактори в загалом не вплинули на формування позитивної динаміки загальної фондовіддачі, що свідчить і про зростання ефективності діяльності підприємства в цілому.

Фондовіддача (фондомісткість) в вартісному виразі залежить від: рівня цін на продукцію; структури цін (її зміни внаслідок асортиментних рухів); оцінки основних виробничих засобів; структури основних засобів; технічного їх рівня та стану; ступеня використання.

Специфіка організації виробництва накладає певні вимоги на проведення аналізу фондовіддачі, особливо на високомеханізованих і автоматизованих підприємствах (наприклад, де є автоматизовані поточні лінії). Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування на ремонті й техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо). Тому важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо зв'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також щодо їх вартості, яка склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку (або розраховані на їх базі).

Таким чином, однією з головних ознак ефективного використання основних засобів є зростання обсягу виробництва його продукції підприємства й чистого прибутку. Ефективне їх використання в результаті приводить до підвищення ефективності підприємства в цілому та сприяє покращенню його фінансового стану й конкурентоспроможності.

3.4 Шляхи вдосконалення ефективності використання основних засобів

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції на підприємстві, здобуття ним міцної позиції на ринку є забезпеченість його основними засобами в необхідній кількості та асортименті, а також повніше й ефективніше їх використання [43]. Забезпеченість підприємства основними засобами, їх технологічний стан та рівень ефективності використання безпосередньо впливає на загальний фінансовий стан, обсяги виробництва продукції, конкурентоздатність продукції, а також на показники її якості.

На сьогодні на ПАТ «Кредмаш» є проблема, яка є актуальною для більшості українських підприємств, де фактично не відбувається інтенсивного оновлення основних засобів (середній коефіцієнт введення ОЗ не досягає 10%), але наявне обладнання дозволяє випускати достатньо конкурентоспроможну продукцію [48].

Заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання ОЗ:

- удосконалення структури основних засобів підприємства;

- технічне переозброєння підприємства;

- механізація та автоматизація виробництва;

- оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);

- удосконалення технологічних процесів;

- ліквідації проблемних місць у виробничому процесі;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- комплексне використання та покращання якості сировини;

- застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

- забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

- підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого об'єкти основних засобів персоналу та ін.

До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних засобів належать:

- скорочення простоїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- зменшення кількості непрацюючого устаткування та ін.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Звичайно найкращим методом є впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в першу чергу, безвідходних, маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму переробленої сировини та фондовіддачу. Це може бути впровадження нових систем автоматизованого управління основними виробничими засобами.

РОЗДІЛ 4. АУДИТ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «КРЕДМАШ»

4.1 Мета, завдання та джерела аудиту основних засобів

Аудит основних засобів відіграє важливу роль у загальному аудиті суб'єкта господарювання. Використання науково обґрунтованої методики здійснення аудиту є об'єктивним процесом, оскільки сприяє достовірності відображення інформації про основні засоби. Як правило, основні засоби займають більшу частку в майні підприємства, ніж інші необоротні активи.

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту - це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів.

Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

До основних принципів норм аудиту належать:

- цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

- правила використання результатів роботи інших аудиторів;

- документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

- перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

- аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту [3]. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

Правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.

Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

Для якісного проведення аудиту основних засобів виникає потреба ретельного його планування, розподілу перевірки на кілька етапів та досягнення на кожному з них поставлених цілей

Під час підготовки аудиторської перевірки основних засобів здійснюють планування. Саме на цій стадії дуже важливо опрацювати площину аудиту та окреслити загальну послідовність його проведення [37].

Метою аудиту операцій з основними засобами є підтвердження достовірності даних щодо їх руху, повноти і своєчасності відображення первинної інформації в облікових регістрах, відповідність ведення обліку основних засобів прийнятій підприємством обліковій політиці, достовірність відображення операцій з основними засобами у фінансовій звітності, встановлення методики обліку і оподаткування операцій з основними засобами чинному законодавству.

Завданнями аудиту операцій з основними засобами є:

- збереження основних засобів та ефективне використання;

- встановлення правильності оформлення операцій із надходження, переміщення, вибуття, використання та списання основних засобів;

- встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації (використання) основних засобів;

- перевірка правильності нарахування амортизації;

- перевірка доцільності та законності витрат на поточний та капітальний ремонт;

- підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

- перевірка правильності списання основних засобів внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

- відображення в обліку переоцінки основних засобів;

- законність і правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

- Баланс (форма №1);

- Звіт про фінансові результати та їх використання (форма №2);

- Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма №3);

- Звіт про рух грошових коштів (форма №4);

- Звіт про власний капітал (форма №5);

- Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер №13 та №4);

- Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів, розрахунок амортизації основних засобів(ОЗ - 14, ОЗ - 15, ОЗ - 16);

- робочі документи і звіт попереднього аудитора, контракти, угоди про оренду, страхові поліси, кошториси і плани ремонтів основних засобів, розрахунки амортизаційних відрахувань по основних засобах, наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

- своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів;

- правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку;

- своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства;

- правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції;

- правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;

- правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів;

- своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках;

- достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку;

- правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою.

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

Предметом аудиту основних засобів є господарські процеси та операції, пов'язані з придбанням, переміщенням та вибуттям основних засобів та інших необоротних активів, а також відносини, що виникають при цьому на підприємстві та за його межами.

До об'єктів аудиту основних засобів відносять: групи основних засобів; їх первинну і залишкову вартість; правильність документального оформлення операцій, пов'язаних з придбанням, виготовленням, рухом і вибуттям основних засобів; стан оперативного, інвентарного, аналітичного і синтетичного обліку; амортизацію та індексацію основних засобів; операції з капітального ремонту, технічного переобладнання, модернізації та реконструкції основних засобів; інформацію про порушення ведення обліку, нестачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії, перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства.

4.2 Методологія проведення аудиту основних засобів

Метою аудиторської перевірки основних засобів підприємств є висловлювання аудитором незалежної, об'єктивної думки щодо правильності їхньої оцінки, законності й повноти відображення операцій у системі бухгалтерського обліку та достовірності відображення їх показників у фінансовій звітності [37].

На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства. Основними методами, які використовуються при аудиті основних засобів, є опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження. Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є процесом досить трудомістким і потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження основних засобів при прийнятному рівні аудиторського ризику. Аудит наявності і руху основних засобів складається з підготовчого, головного і узагальнюючого етапів.

Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю основних засобів аудитор проводить тестування, у процесі якого з'ясовує такі питання:

- наявність на підприємстві основних засобів (власних, в ремонті, переданих в оренду, орендованих тощо);

- порядок присвоєння кожному об'єкту основних засобів у момент надходження на підприємство відповідного інвентарного номера:

- порядок і повнота виписки інвентарних карток;

- чи проставляються інвентарні номери у первинних документах з обліку об'єктів основних засобів;

- збереження первинних документи з обліку об'єктів основних засобів у бухгалтерії;

- порядок ведення аналітичного обліку основних засобів;

- наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів;

- наявність на підприємстві спеціальної постійно діючої комісії для оперативного вирішення проблем, пов'язаних з використанням та обліком нематеріальних активів;

- правильність проведення класифікації основних засобів;

- чи проводилась інвентаризація основних засобів при встановленні фактів зловживань, крадіжок, псування; за приписом судовослідчих органів; при консервації основних засобів; при зміні матеріально відповідальної особи; перед складанням річного бухгалтерського звіту; при зміні керівництва підприємства; перед проведенням переоцінки;

- чи підлягають інвентаризації зі складанням окремого опису основні засоби, що є в оренді або на зберіганні:

- чи проводиться збирання та аналіз даних про об'єкти основних засобів, щодо яких планується переоцінка та визначення їх справедливої вартості;

- ведення на підприємстві аналітичного обліку переоцінки основних засобів з відображенням даних в аналітичному обліку;

- зміна методів нарахування амортизації основних засобів протягом поточного періоду;

- чи призупиняється нарахування амортизації основних засобів на період перебування об'єкта на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, консервації;

- наявність у складі основних засобів повністю зношених основних засобів;

- наявність у складі основних засобів, щодо яких існують судові позови;

- наявність у складі основних засобів, які передані під заставу;

- інші питання, обумовлені завданнями аудиту.

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту.

На ПАТ «Кредмаш» було проведено аудиторську перевірку основних засобів за 2010 рік. Методика проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки.

1) Перевірка руху основних засобів:

а) Надходження основних засобів - перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування основних засобів.

Аудитор перевірив чи створена комісія приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність вказання первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання.

б) Вибуття основних засобів - перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства.

При перевірці ліквідації основних засобів у зв'язку із зносом або пошкодженням аудитор розглядав акти на ліквідацію основних засобів. Перевіряв чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

2) Перевірка нарахування зносу (амортизації) на основні засоби - аудитор перевіряв застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів.

3) Перевірка проведення індексації основних засобів - на ТОВ «Текс» індексація основних засобів не проводиться.

4) Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів -- перевіряється правильність відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів.

Аудитор з'ясовував, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об'єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

5) Перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку основних засобів.

На останньому етапі аудиту основних засобів перевіряють відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього було звірено дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру №13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми №1 [38].

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До типових помилок і відхилень належать:

1) аналітичний облік основних засобів не ведеться в інвентарних картках (ОЗ-6);

2) матеріальна відповідальність організується тільки стосовно власних основних засобів;

3) оприбуткування основних засобів не по ціні їх придбання;

4) невідповідність інформації про наявність основних засобів по даним Головної книги інформації про їх залишки по даним ОЗ-6, що нерідко веде до неправильного нарахування амортизації;

5) до складу первісної вартості включені витрати по оплаті процентів за кредит;

6) при купівлі основних засобів у фізичних осіб не завжди стягується податок;

7) нарахування зносу основних засобів відбувається один раз в квартал;

8) підприємство продовжує нараховувати знос на об'єкти з закінченим строком експлуатації;

9) неправомірне прискорене нарахування зносу основних засобів;

10) при передачі основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства сума перевищення їх договірної вартості над балансовою нерідко включається до складу витрат майбутніх періодів, а по мірі нарахування дивідендів приєднується до балансового прибутку.

У відповідності з Планом рахунків облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби». На цьому рахунку здійснюється облік та узагальнення інформації про наявність, рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів та орендованих майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

По дебету 10 рахунку відображається записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються по первісній вартості, витрати пов'язані з поліпшенням об'єкта.

По кредиту відображаються вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів.

Облік основних засобів ведеться в таких розрізах: надходження, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.

Отже, виходячи з розкриття аудиту як окремої системи з визначеним інструментарієм його проведення, сформульовано мету, завдання та розроблено методику проведення зовнішнього аудиту основних засобів. Це дасть змогу визначити сферу потенційного ризику та розробити пріоритетні напрями економічного розвитку підприємств, забезпечити поліпшення якості аудиту.

4.3 Аудиторський висновок за результатами перевірки ПАТ «Кредмаш»

Відповідно до Національного нормативу аудиту №26 «Аудиторський висновок», результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта [40].

Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються [17].

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

- аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

- надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

- наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди. У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів [40].

Згідно з Національним нормативом №26, аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи:

1) заголовок аудиторського висновку - говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;

2) вступ - міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

3) масштаб перевірки - цей розділ дає впевненість користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу №11 «Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки». Також говориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;

1) висновок аудитора про перевірену фінансову звітність - у цьому розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;

2) дата аудиторського висновку - аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;

3) підпис аудиторського висновку - аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;

4) адреса фірми - в аудиторському висновку вказується адреса місце знаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми [46].

Аудиторський висновок

Про достовірність і повноту бухгалтерської звітності та аналіз фінансового стану ВАТ «Кредмаш»

«10» березня 2011 року м. Кременчук

На підставі угоди №315 від «01» травня 2010 року аудитором фірми «Баланс+Аудит» (сертифікат №005700 виданий 29.04.04 року ліцензія №134) проведено аудиторську перевірку ВАТ «Кредмаш» відношення до визначення достовірності бухгалтерської звітності та аналізу фінансового стану, а саме:

Первинна документація на 2009, 2010 рік

Журнали - ордери за 2009, 2010 роки

Головна книга за 2009, 2010 роки

Річний бухгалтерський звіт за 2009, 2010 рік

Аудитор керувався законодавством України в сфері діяльності та оподаткування, встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку та формування бухгалтерської звітності, прийнятим в Україні нормами аудиту з урахуванням міжнародних норм і стандартів.

У результаті проведеного аудиту встановлено:

Відомості про емітента

Найменування організації	ВАТ «Кредмаш»
Організаційно-правова форма	Приватна
Код ЕДРПОУ	05762565
№свідоцтва про державну реєстрацію	А00 №681880
Орган, що видав свідоцтво	Виконком Кременчуцької міської ради
Юридична адреса	м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня 4
Місцезнаходження	м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня 4
Телефон	2-33-92
Розрахунковий рахунок	26002301371177
МФО	331401
Назва банку	Філія відділення ПромІнвестБанку
Основні види діяльності	Машинобудування

Аудитор вважає, що фінансові звіти ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин», за винятком впливу на фінансові звіти питань, про які йдеться у попередніх параграфах, справедливо і достовірно відображають в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан підприємства на 31 грудня 2010 року, а також результат його діяльності та рух грошових коштів за 2010 рік.

В зв'язку з обмеженням обсягу перевірки умовами договору, аудитор вважає за можливе надати умовно-позитивний аудиторський висновок стосовно фінансової звітності ВАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин».

Аудиторський висновок складено «10» березня 2011 року.

Аудитор І. В. Михно



Розділ 5. ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ при ПРОГНОЗУванні наявності основних засобів ПАТ «КРЕДМАШ» на 2013-2014 роки

Економіко-математичне моделювання є одним із шляхів для дослідження економічних, господарських процесів та основується на принципі аналогії та тісного зв'язку між об'єктом моделювання та моделлю. На великих підприємствах, де існують спеціальні відділи для планування, моделювання та аналізу, економіко-математичне моделювання широко розповсюджено.

Дослідження економічної ефективності основних засобів у методологічному аспекті не повинно базуватися виключно на основі пошуку певного узагальнюючого показника, а - визначатися шляхом формування системи індикаторів, відібраних із врахуванням стратегічних цілей розвитку підприємства.

Модель - це логічне або математичне описання компонентів та функцій, які відображають істотні властивості моделюючого об'єкта. Метою моделювання можна виділити вивчення об'єктів через їх моделі, при умові, що між об'єктом і моделлю існує тісний зв'язок, для підтвердження ефективності роботи підприємства чи виправлення існуючих проблем та помилок зараз, а не потім, коли вони вже принесли збитки для підприємства [35].

Найчастіше моделювання виконується за допомогою програми Microsoft Excel, яка дає змогу проводити аналіз даних та підготовку рішень на основі економіко-математичних моделей. Одним з найважливіших факторів оптимізації роботи підприємства та підвищення ефективності виробництва на ПАТ «Кредмаш» за допомогою основних засобів є прогнозування в часі наявності основних засобів та інших необоротних активів.

Зробимо прогнозування наявності основних засобів на 2013 рік за допомогою економіко-математичного моделювання в Microsoft Excel, а саме за допомогою графічних методів вирішення економічних задач.

Кожне моделювання та прогнозування проводиться за встановленим алгоритмом рішення поставленої задачі, в нашому випадку це прогноз наявності основних засобів.

При розробці аналізу на ПАТ «Кредмаш» за вихідні дані взято первісну вартість із Ф №1 «Баланс» за 2010-1011 роки. Представимо ці дані у виді таблиці (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Структура основних засобів за 2009-2011 роки

Групи основних засобів	2009 рік, тис. грн.	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.
Будинки, споруди та передавальні пристрої	54567	56367	59445
Машини та обладнання	38966	40823	44380
Транспортні засоби	3678	4023	3740
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2391	3162	3637
Малоцінні необоротні матеріальні активи	973	969	3621

Використовуючи прикладне забезпечення MS Excel наочно побудуємо динаміку структури основних засобів за 2010-2011 роки у вигляді діаграми (рис. 5.1)