Облік і аудит оплати праці

Визначимо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, тобто визначимо спеціалізацію ТОВ «СВК «Світанок» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зерно	6936	74,5	6551	71,2	4676,2	62,2	67,4
Соя	705	7,6	5	0,1	-	-	-
Інша продукція рослинництва	-	-	-	-	18,3	0,2	-
Всього по рослинництву	7641	82,1	6556	71,3	4694,5	62,4	61,4
Продукція скотарства:	1648	17,7	2606	28,3	2805,5	37,3	170,2
у тому числі: яловичина	415	4,5	663	7,2	506,9	6,7	122,1
молоко	1233	13,2	1943	21,1	2298,6	30,6	186,4
Продукція свинарства	18	0,2	39	0,4	18,5	0,2	102,8
Інша продукція тваринництва	-	-	5	0,1	4,1	0,1	-
Всього по тваринництву	1666	17,9	2650	28,8	2828,1	37,6	169,8
Разом по рослинництву і тваринництву	9307	100	9206	100	7522,6	100	80,2

Виходячи з проаналізованої структури грошових надходжень можна проаналізувати і результати господарської діяльності підприємства ТОВ «СВК «Світанок», дані про які наведені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Результати господарської діяльності ТОВ «СВК «Світанок»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
Вартість валової продукції, тис. грн.	13477	15818	20919	155
на 1 га с.-г. угідь	7,8	9,2	12,2	156
на 1 середньорічного працівника	130,8	147,8	201,1	153
на 1 грн. виробничих витрат	1,05	1,07	1,18	112
Валовий прибуток, тис.грн.	9263	7219	4084	44
на 1 га с.-г. угідь	5,3	4,02	2,38	45
на 1 середньорічного працівника	89,8	67,4	39,2	43
Рівень рентабельності підприємства, %	99,5	78,4	54,2	Х

Проаналізувавши результати господарської діяльності ТОВ «СВК «Світанок» в період з 2011 по 2013 роки можна зробити наступні висновки. Вартість валової продукції з роками зростала на 55 %, що в кінцевому результаті вплинуло на витрати та прибутки підприємства і також на рівень рентабельності дослідженого підприємства. Зокрема, валовий прибуток підприємства за досліджені 3 роки зменшився на 56%, так як господарство стало на багато менше реалізовувати продукції ніж виробляти. Рівень рентабельності знизився більш як на 40 %, що є негативним фактором для діяльності підприємства.

2.2 Первинний облік оплати праці

Організація оплати праці в Україні здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих та регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів та інших внутрішніх документів підприємства.

Для управління господарською діяльністю, зокрема операціями, пов'язаними з оплатою праці на підприємствах, необхідний постійний, абсолютно обґрунтований, юридично підтверджуючий бухгалтерський облік цих операцій на підставі достовірних даних первинної документації.

Організація обліку на підприємстві розпочинається з детального дослідження, вивчення та оцінки характеру і специфіки галузі, а саме господарської діяльності, управління та контролю на підприємстві. Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Документальне оформлення операцій щодо розрахунків із заробітної плати між працівниками та керівником ТОВ «СВК «Світанок» супроводжується великою кількістю облікових документів типових та нетипових форм.

Під час оформлення на роботу між працівником і підприємством укладається трудовий договір (контракт). Зарахування на роботу оформляється "Наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу" (форма № П-1). На кожного працівника заводиться "Особова картка" (форма № П-2), а для працівників з вищою освітою та наукових працівників - "Особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-конструкторські і технологічні роботи" (форма № П-4). Облік особового складу працівників в алфавітному порядку здійснюють у "Алфавітній картці" (форма № П-3).

Також на підставі підписаного наказу про прийом на роботу відділ кадрів присвоює кожному працівникові табельний номер, робить відповідні записи у трудовій книжці, бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудовій книжці.

У разі переведення на іншу роботу видається "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (форма № П-5).

На звільнення з роботи в результаті припинення трудового договору (контракту) видається "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма № П-8).

Основним документом з обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф. № ПСГ-1) (дод. Б.1). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - "РВ", дні хвороби: -"X", відрядження - "ВД", відпустка - "В" тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

Обліковий лист тракториста-машиніста (ф. №ПСГ-3) (дод. Б.2) застосовується для обліку робіт трактористів. У ньому відображаються виконані роботи, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. Виконані транспортні роботи тракторами оформляють Дорожнім листом трактора (ф. № ПСГ-4). Дорожній лист виписує механік кожного дня перед виїздом із гаража і видають на руки трактористу. На лицьовому його боці записують завдання трактористу, в якому відмічають, у чиєму розпорядженні знаходиться тракторист, звідки і куди доставляти вантаж, клас і кількість вантажу, який необхідно перевезти, та відстань перевезення. При заправленні трактора пальним заправник відмічає в дорожньому листі залишок пального при виїзді, кількість виданого пального і затверджує це своїм підписом. Механік перевіряє справність трактора, дає дозвіл на виїзд і відмічає час початку роботи, затверджує це своїм підписом, а тракторист розписується про прийняття трактора (в справному стані).

Для обліку праці і оплати водіям вантажного автотранспорту використовують "Подорожній лист" (форма № 1 - для міжнародних перевезень; форма № 2 - для перевезень в межах України). Подорожні листи форми №1 видаються на термін, зазначений у замовленні, або згідно з розпорядженням перевізника. Подорожні листи форми № 2 видаються водіям тільки на один робочий день. "Подорожній лист" (форма № 3) (дод. Б.3) використовують для обліку робіт і нарахування заробітку водіям легкових автомобілів.

Для обліку обсягу виконаних робіт, робочого часу і заробітної плати у будівництві, промислових, допоміжних та інших виробництвах і господарствах застосовують Наряд на відрядну роботу ф. № ПСГ-5 (дод. Б.4). У ньому на лицьовому боці вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за одиницю робіт. На зворотному боці ф. № ПСГ-5 заповнюють табель, в якому обліковується час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток кожного члена бригади визначається в табелі пропорційно до виконаних робіт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок.

У строки, встановлені планом-графіком документообігу, оформлені первинні документи по обліку праці і виконаних робіт передаються в бухгалтерію підприємства.

У бухгалтерії на основі представлених документів нараховують оплату праці, керуючись при цьому розробленим на підприємстві "Положенням про оплату праці". Положення розробляється на підставі Закону України "Про оплату праці", інших законодавчих актів і нормативних документів, які стосуються організації та ведення обліку заробітної плати, рекомендацій наукових закладів.

Для підрахунку затрат праці і правильного розподілу фонду оплати по об'єктах виробництва, а також нарахування оплати праці працівникам підприємства дані первинних документів групують за двома напрямами: по кожному працівнику для проведення розрахунку по заробітній платі; по об'єктах витрат на виробництво.

Для визначення заробітку за платіжний період первинні документи групують по працівниках і дані заносять в "Розрахунково-платіжні відомості" (форма № П-49) (дод. Б.5) або в "Книгу обліку розрахунків по оплаті праці" (форма № 44). В цих регістрах ведуть аналітичний облік розрахунків з кожним працівником.

На основі первинних документів по обліку праці щомісяця складається "Зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку" (форма № 10.2.1 с.-г.) (дод. Б.6). У цій відомості відображають кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплати праці та нарахувань на неї відповідно до діючого законодавства за об'єктами обліку, виробничими підрозділами та в цілому по підприємству. Проти кожної суми нарахованої оплати праці зазначають кореспондуючий рахунок.

Отже, документування оплати праці можна охарактеризувати як письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Для документування розрахунків з оплати праці існує велика кількість документів, кожен з яких має певні особливості у його заповнені, тому при їх фіксації бухгалтеру потрібно бути дуже уважним. Варто наголосити, у зв'язку зі змінами в законодавстві, які час від часу змінюють свої вимоги щодо тих чи інших документів потрібно постійно слідкувати, для уникнення розбіжностей.

Також за допомогою фіксації даних в документах бухгалтер та керівник контролює та володіє певною інформацією та змінами які відбуваються на протязі звітних періодів на підприємстві в частині оплати праці.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік оплати праці на підприємстві

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, в ТОВ «СВК «Світанок» організовано:

а) контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу; правильністю документального оформлення виробітку працівників;

б) своєчасне нарахування заробітної плати та допомоги, а також їх видача;

в) своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

г) розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;

д) правильність документального оформлення виробітку працівників;

е) планування звітів про працю.

Основні бухгалтерські проводки з обліку розрахунків з оплати праці наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Основні бухгалтерські проводки з обліку заробітної плати

Господарська операція	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Нарахована заробітна плата за окладами і тарифами	23	661
Нараховані премії та заохочення передбачені системою оплати праці	23	661
Нарахована заробітна плата за роботи, пов'язані із виправленням браку	24	661
Нарахована заробітна плата працівникам, які задіяні в процесі створення основних засобів	15	661
Нараховані відпускні за рахунок забезпечень виплат відпусток	471	661
Нараховані лікарняні за рахунок підприємства	949	661
Нараховані лікарняні за рахунок фонду	65	661
Нарахована благодійна допомога, що не передбачена системою оплати праці чи колективним договором	977	661, 685
Відображено утримання єдиного соціального внеску	661	651
Відображено утримання податку з доходів	661	641
Відображено утримання профспілкових внесків	661	685
Проведено нарахування на зарплату і премію єдиного соціального внеску	23	651
Проведено нарахування єдиного соціального внеску на всі лікарняні	949	651
Проведено нарахування єдиного соціального внеску на відпускні	471	651
Видано зарплату	661	301
Зарахована заробітна плата за невідпрацьований час у відповідності з законодавством (виконання державних обов'язків, донорство тощо)	23	661
Нарахована матеріальна допомога передбачена колективним договором	949	661
Нараховані гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством	23	661
Вирахування із заробітної плати невикористаних підзвітних сум	661	372
Вирахування із заробітної плати штрафів за несвоєчасне повернення підзвітних сум (15% від неповернених сум)	661	642
Утримання із заробітної плати та перерахування на ощадкнижку, аліментів, інших платежів по згоді	661	311
Депонована заробітна плата та здана не отримана депонована заробітна плата в банк	661	662
	311	301
Списано не затребувану на протязі 3-х років зарплату на доходи	662	719
Перерахована заробітна плата на ощадну книжку	661	311

Слід зазначити, що при здійсненні виплат працівникам інструментами власного капіталу підприємства (наприклад, акціями) потрібно застосовувати норми П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток на підприємстві застосовується «Наказ про надання відпустки» (форма № П-6) (дод. Б.7), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Відпустки для групи працівників оформляються за допомоги форми «Список про надання відпустки» (ф. № П-7).

На підставі наказу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.

Первинні документи по обліку виробітку та заробітної плати здаються для перевірки та наступних розрахунків за встановленим графіком в розрахунковий відділ бухгалтерії.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці на ТОВ «СВК «Світанок» використовується «Розрахунково-платіжна відомість», яка складається в одному екземплярі.

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими; по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Складаються розрахунково-платіжні відомості на заробітну плату щомісячно по кожному відділу, допоміжних службах та відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій на підставі існуючих методик і відповідної первинної документації. Розрахунково-платіжна відомість слугує основою для нарахування і виплати заробітної плати.

Вона містить в собі відомості по всім нарахуванням, та по всім відрахуванням. У кінці містяться колонки: сума до виплати та відмітка про видачу. Не зараховуються до розрахункової відомості виплати, що не входять до фонду заробітної плати робітників, які враховуються при підрахунку їх середніх розмірів: одноразові допомоги та добові, пенсії.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного та аналітичного обліку розрахунків та звітності. Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання. Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) на ТОВ «СВК «Світанок» здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» кореспондує:

а) за дебетом з кредитом рахунків: 24 «Брак у виробництві», 30 «Готівка», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 41 «Пайовий капітал», 46 «Неоплачений капітал», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 97 «Інші витрати»;

б) за кредитом з дебетом рахунків: 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 30 «Готівка», 31 «Рахунки в банках», 39 «Витрати майбутніх періодів», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 81 «Витрати на оплату праці», 85 «Інші витрати», 91 «загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94»Інші витрати операційної діяльності», 99 «Надзвичайні витрати».

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Залишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Суми невиплаченої заробітної плати в бухгалтерії депонуються на субрахунку 662 «Розрахунки за депонентами». Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці, відображають за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредиту субрахунку 662 «Розрахунки за депонентами».

По дебету субрахунку 662 «Розрахунки за депонентами» відображається видача депонованих сум. По кредиту субрахунку 662 «Розрахунки за депонентами» відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги та інше працівникам підприємства.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі обліку розрахунків з депонентами», яка відкривається у розрахунку на один календарний рік. Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим касовим ордером», який виписується окремо на кожного працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

Сума заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки за депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Нарахування в пенсійний фонд відображаються за дебетом рахунків витрат та кредитом рахунку 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням".

Відрахування податку з доходів фізичних осіб відображається за дебетом рахунку 661 в кореспонденції з кредитом рахунку 641 (субрахунок другого порядку "Податок з доходів фізичних осіб"). Відрахування від заробітної єдиного соціального внеску відображають за дебетом рахунку 661 та кредитом рахунку 651. Відрахування від заробітної плати профспілкових внесків відображають за дебетом рахунку 661 та кредитом рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Заробітна плата працівників підприємства виплачується у гривнях. Виплачується працівникам регулярно в робочі дні, в строки, встановлені у колективному договорі, два рази на місяць. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок підприємства.

При кожній виплаті заробітної підприємство повідомляє працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Грошові кошти для виплати заробітної плати підприємство отримує по чеку розрахункового рахунку банку. Разом з чеком підприємство представляє банку всі необхідні платіжні документи по перерахуванням іншим організаціям та особам, на користь яких пройшло утримання із заробітної плати.

Видачу заробітної плати із каси підприємство здійснює у «Розрахунково-платіжній відомості». На розрахунково-платіжних відомостях повинен бути надпис про дозвіл на виплату грошових засобів, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером із виказанням суми та терміну виплати (як правило, на протязі трьох робочих днів, включаючи день одержання грошей в банку). Відомість підписують керівник підприємства і головний бухгалтер.

Відомість передається в касу для виплати заробітної плати робітникам під розписку, яка затверджує отримання грошей або по довіреності. Заробітна плата виплачується в трьохденний строк, враховуючи день отримання грошей з розрахункового рахунку. По закінченні встановленого строку у відомості напроти прізвища особи, яка не одержала заробітну плату касир ставить штемпель «Депоновано». Далі підраховується по кожній відомості й записується на титульній частині відомості фактично виплачену суму заробітної плати, яка підлягає депонуванню і звіряють їх з загальним підсумком по відомості. При необхідності в колонці «Примітка» вказується номер пред'явленого документа. Бухгалтер виписує видатковий касовий ордер на видану суму заробітної плати.

По даним касового звіту у переліку розрахунково-платіжних документів проставляються суми виплаченої і депонованої заробітної плати, а потім підсумок звіряють з залишком по рахунку 661. Бухгалтер, який одержав касовий звіт перевіряє по відомості правильність депонованої заробітної плати і записує суму по кожному депоненту у реєстр депонентів невиданої заробітної плати. Депонентська заборгованість виплачується в установленому порядку по видатковим касовим ордерам. Після останнього запису робиться підсумковий рядок для загальної суми по відомості.

Видача авансу за роботу в першій половині місяця виконується за платіжною відомістю. А кінцевий результат розрахунку заробітної плати підприємства виконується при виплаті заробітної плати за другу половину місяця. Вилучені з банку грошові кошти на видачу вказаної заробітної плати, але не виплачені у встановлений термін повертаються у банк, який видає їх потім на першу вимогу ТОВ «СВК «Світанок»».

Отже, документування робочого часу і чисельності працівників сприяє посиленню контролю за дотриманням працюючими його встановленого режиму, підвищенню кількості та поліпшення якості роботи; забезпечує точність розрахунку заробітної плати та правильність використання коштів на оплату праці, полегшує складання статистичної звітності.

2.4 Порядок і облік нарахування окремих видів додаткової заробітної плати та соціальних виплат

Робота в понаднормовий час.

Надурочною (понаднормовою) вважається робота понад встановленого законом тривалістю робочого дня. Надурочні роботи допускаються у виключних випадках. До надурочних робіт не допускаються вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до 3-х років; працівники до 18-ти років; у дні занять працівники, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах; працівники інших категорій (згідно з чинного законодавства).

Робота у надурочний час оплачується при відрядній оплаті праці - в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, при погодинній - у подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2-х днів і 120 годин на рік. Компенсація відгулом не допускається.

Робота у святкові та неробочі дні.

Відповідно до чинного законодавства встановлені наступні святкові та неробочі дні:

- 1-2 січня;

- 7 січня

- 8 березня;

- 1-2 травня;

- 9 травня;

- 28 червня;

- 24 серпня;

- не проводяться роботи у дні релігійних свят.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня або за угодою сторін у грошовій формі. Робота у святкові дні оплачується у такому розмірі:

а) при погодинній оплаті праці - у розмірі погодинної чи денної ставки;

б) при відрядній оплаті праці - за подвійними відрядними розцінками;

в) працівникам із місячним окладом у розмірі одинарної погодинної чи денної ставки понад оклад за умови, що робота здійснюється у межах місячної норми робочого часу, або в розмірі двократної погодинної чи денної ставки за умови, що робота здійснювалась понад місячну норму.

Відпустка

Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору.

Державні гарантії та відносини, що пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України «Про відпустки», 1996 р. № 504/96-ВР, Кодексом законів про працю та ін. нормативно-правовими документами.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, також мають право на відпустки.

Відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Щорічна сума відпускних нараховується за таким алгоритмом:

а) розраховується середня заробітна плата за один календарний день;

б) встановлюється тривалість відпустки в календарних днях (в залежності від кількості днів відпустки для працівника і відпрацьованого ним часу);

в) одержаний середньоденний заробіток перемножується на кількість днів відпустки, зазначених у наказі «Про відпустку»;

г) відпускні виплачуються у повному обсязі не зважаючи на стаж працівника.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористану відпустку, відпусток у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

До заробітку для розрахунку середньої зарплати входять:

а) основна заробітна плата;

б) доплати та надбавки;

в) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, тепло- й електроенергії;

г) винагороди за результати річної роботи та за вислугу років;

д) виплати за виконання державних і громадських доручень, відрядження, за час попередньої щорічної відпустки;

е) допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

До розрахунку середньої зарплати не входять:

а) виплати за виконання окремих доручень;

б) одноразові виплати;

в) виплата на відрядження та переведення;

г) премії за винаходи та раціоналізаторство;

д) дотації на обіди, проїзд, путівки;

е) пенсія, сумісництво, державні та соціальні виплати;

є) дивіденди, проценти й інші подібні виплати.

Середня заробітна плата за один календарний день = сумарний заробіток за останні 12 місяців / (365-кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством).

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не збільшують кількість днів відпустки.

Допомога з тимчасової непрацездатності.

Право на одержання допомоги з тимчасової непрацездатності мають як працівники підприємств, так і особи які працюють за найманням у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони знаходяться.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення з повною або часткової компенсацією втрати заробітної плати у наступних випадках:

а) при захворюванні або травмі, не пов'язаній з нещасним випадком на виробництві;

б) при хворобі дитини до 14 років та необхідності догляду за нею;

в) при хворобі члена сім'ї та необхідності догляду за ним;

г) при догляді за дитиною віком до 3 років або за дитиною-інвалідом віком до 16 років у випадку хвороби матері;

д) при карантині, накладеному органами санітарно-епідеміологічної служби;

е) при санітарно-курортному лікуванні.

При захворюванні або травмі, не пов'язаній з нещасним випадком на виробництві перші 5 днів оплачує власник за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи.

В інших випадках допомогу виплачують за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з першого дня за весь період непрацездатності.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від двох показників:

а) середньої заробітної плати;

б) стажу роботи.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний). Треба зауважити, що допомога по тимчасовій непрацездатності обраховується, виходячи із загального трудового стажу працівника і складає:

а) 100 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника 8 і більше років;

б) 80 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника - від 5 до 8 років;

в) 60 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника - менше 5 років.

Середня заробітна плата для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності обчислюється із розрахунку виплат за 6 останніх календарних місяців, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Якщо працівник не відпрацював 6 місяців на підприємстві то при розрахунку середньої заробітної плати беруть нарахування за фактично відпрацьований час.

Середня зарплата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої зарплати, що включає основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До обчислення середньої заробітної плати включаються виплати, з яких утримується ПДФО.

Розрахунок допомоги з тимчасової непрацездатності:

а) визначається кількість днів непрацездатності та джерела покриття виплат;

б) визначається середньоденна заробітна плата за один робочий день;

визначається % виплат в залежності від стажу роботи;

в) визначається сума допомоги з тимчасової непрацездатності.

Середня заробітна плата за один робочий день визначається як сума виплат працівнику за останні 6 місяців поділена на кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом 6 місяців.

2.5 Автоматизація обліку оплати праці

На сьогоднішній день дуже широко використовуються засоби обчислювальної техніки - це призвело до появи нових прийомів та методів організації обліку. Відмінною їх особливістю є можливість складання в автоматичному режимі узагальнюючу облікову інформацію, необхідну для управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності.

Нині відбувається швидке оснащення організацій комп'ютерами. Вони дозволяють накопичувати дані як безпосередньо в облікових реєстрах (карточках, вільних листах та ін.) так і на машинних носіях інформації (наприклад, на жорсткому диску, дискетах).

Відносно просто можна засвоїти та експлуатувати комп'ютери в якості персональної техніки, оснащувати ними бухгалтерів і на їх основі створювати автоматизовані робочі місця (АРМ) бухгалтера.

Вибір програмного забезпечення є важливим моментом при створенні АРМ облікового працівника. Для цього необхідно здійснити порівняльний аналіз програм, які пропонуються на ринку. На вітчизняному ринку програмного забезпечення для ведення обліку оплати праці та складання звітності пропонується багато програм різних виробників. Вони мають подібне функціональне наповнення, але відрізняються технологією перетворення вихідних даних у результативну інформацію та інтерфейсом.

Дані програмні продукти дозволяють вирішувати наступні завдання:

а) підвищується точність, ясність і прозорість розрахунків з персоналом;

б) впровадження програмних рішень забезпечує своєчасність розрахунків з оплати праці, а також формування внутрішніх управлінських звітів (про прибуток, недостачі, брак, рентабельність, продуктивність праці тощо), які є відправною точкою для формування преміальної складової заробітної плати;

в) автоматизовані системи формують статистичні і динамічні звіти по заробітній платі, що підвищує якість прийнятих управлінських рішень і вимагає менших затрат часу.

Автоматизована система обліку оплати праці може функціонувати як окрема система для розв'язання задач тільки цієї ділянки обліку, як складова комплексної автоматизованої облікової системи або ж як складова інтегрованої автоматизованої системи управління підприємством.

Найбільш розповсюдженими програмними продуктами з автоматизації обліку праці та її оплати на території України є програми таких розробників як “1С”,“ПАРУС-Підприємство”, “Галактика”, “БЕСТ ЗВІТ” та ін.

Для підвищення ефективності управління підприємством фірма “1С” в програмному комплексі “1С: Підприємство” створила конфігурацію по управлінню кадрами та розрахунку заробітної плати. Якщо раніше такою програмою була конфігурація “1С: Зарплата і Кадри 7.7”, то з розвитком ринку і появою підвищених вимог до інформаційних технологій фірма “1С” випустила більш досконалий продукт “1С: Зарплата і Управління персоналом 8”, яка відповідає всім запитам працівників, які здійснюють кадрове управління, планування і розрахунок заробітної плати. Причому остання версія програми “1С: Зарплата і Управління персоналом 8.1” є найбільш досконалим продуктом у своїй галузі.

З її допомогою можна вести кадрову управлінську й облікову діяльність декількох організацій, підтримувати документування й автоматизацію процесу підбору й оцінки кандидатів, розробляти і застосовувати схеми фінансової мотивації працівників з використанням різних показників ефективності діяльності як окремого працівника, так і підприємства. Для розрахунку й обліку заробітної плати в програмі автоматизована за такими параметрами:

а) розробка схем мотивації працівників;

б) облік результатів виробничої діяльності;

в) автоматичний розрахунок широкого кола нарахувань - від оплати по окладу до оплати лікарняних і відпусток по середньому заробітку;

г) гнучка настройка використовуваних нарахувань і утримань.

При цьому йдуть взаєморозрахунки з працівниками підприємства, а також облік витрат на оплату праці в складі собівартості продукції і послуг. Автоматизовано весь комплекс розрахунків з персоналом, починаючи від введення документів про фактичне вироблення, оплати лікарняних листів і відпусток, аж до формування документів на виплату зарплати та депонування, а також звітності в державні наглядові органи.

Конфігурація “1С: Зарплата і Управління персоналом 8 для України” забезпечує: планування потреби у персоналі; управління атестацією, навчанням та фінансовою мотивацією працівників; ефективне планування зайнятості персоналу; ведення обліку кадрів і аналіз кадрового складу; ведення штатного розпису підприємства.

В порівнянні з конфігурацією “1С: Зарплата і Кадри 7.7” можна виокремити наступні переваги:

а) ведення обліку декількох організацій в єдиній інформаційній базі. Організації можуть використовувати спільні списки фізичних осіб, класифікатори аналітичної інформації;

б) ведення не тільки регламентованого обліку нарахувань, а й управлінського обліку заробітної плати: стимулюючих надбавок і бонусів. Можливість описувати додаткові нарахування;

в) удосконалено механізм обліку використання робочого часу. Підтримуються індивідуальні, зведені індивідуальні і “гнучкі” графіки роботи; детальні чи зведені графіки роботи; оплата погодинних невиходів;

г) у кадрову аналітичну звітність включені звіти з руху працівників і наочні діаграми відпусток, військовий облік з формуванням звітності.

Говорячи про користь автоматизації бухгалтерії, потрібно сказати, що вона підвищує ефективність роботи багатьох структур підприємства: бухгалтеру-виконавцю бухгалтерське програмне забезпечення полегшує роботу на трудомістких ділянках, збільшує швидкість виконання операцій; співробітникові, що не володіє великим досвідом, дозволяє виконувати складні завдання. Головний бухгалтер з легкістю зможе довірити підлеглим практично всі аспекти роботи, адже чітко прописаний алгоритм не дозволить їм помилитися. Керівник ж зможе отримувати оперативну інформацію про фінансову і виробничу діяльність компанії.

РОЗДІЛ 3

МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

3.1 Методичні прийоми та джерела інформації проведення аудиту оплати праці

Аудит розрахунків з оплати праці, як правило, займає об'ємну частину аудиторської перевірки, оскільки ця ділянка обліку досить специфічна та вимагає від перевіряючих особливої уваги і зосередженості.

Метою аудиту розрахунків з оплати праці є встановлення відповідності застосовуваної на підприємстві методики обліку операцій з оплати праці чинному законодавству України, для того щоб виявити наявні помилки або порушення, ступінь їх впливу на достовірність фінансової звітності для висловлення незалежної аудиторської думки про достовірність порядку ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці.

Об'єктами аудиту розрахунків з оплати праці є (табл. 3.1).

Розпочинаючи перевірку розрахунків з оплати праці, аудитором з'ясовується: які форми та системи оплати праці застосовуються на даному підприємстві, чи має підприємство внутрішні положення про оплату праці робітників, колективний трудовий договір, списковий та середньообліковий склад їх, як організовано облік розрахунків з оплати праці (зміст та кваліфікація бухгалтерів, забезпеченість нормативними матеріалами, хто здійснює контроль за їх роботою, чи автоматизовані ці ділянки), чи обмежено склад працівників, які отримують готівку на господарські та інші витрати, чи здійснюється на підприємстві видача позик робітникам, продаж товарів у кредит, і як оформлені ці операції. Це необхідно для того, щоб аудитор зміг визначити аудиторський ризик.

Аудитор визначає джерела оплати праці, які використовуються в процесі перевірки. З одного боку, джерелом є нормативно-правові акти, що регулюють питання оплати праці на підприємстві, з іншого боку - інформація, яка нагромаджується на рахунку 66 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» в первинних документах.

Таблиця 3.1

Об'єкти аудиту оплати праці

Найменування об'єкту	Номер рахунку	Форми фінансової звітності за П(С)БО
Розрахунки за виплатами працівникам	66	Рядок 1630 Балансу (Звіту про фінансовий стан підприємства)
Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб	64	Рядок 1620 Балансу (Звіту про фінансовий стан підприємства)
Розрахунки за страхуванням	65	Рядок 1625 Балансу (Звіту про фінансовий стан підприємства)
Витрати з оплати праці	23,91,92,93,94	Рядки 2050,2130,2150,2180,2505 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)
Відрахування на соціальні заходи	23,91,92,93,94	Рядки 2050,2130,2150,2180,2510 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)

Джерелами інформації аудиту розрахунків з оплати праці є:

- вимоги нормативних документів, що регламентують облік розрахунків з оплати праці;

- колективний договір;

- положення про робочий час; положення про оплату праці; положення про преміювання;

- контрольні журнали робочого часу;

- посадові інструкції;

- наказ про облікову політику;

- інші накази по підприємству;

- виробничо-фінансові плани;

- трудові договори і контракти;

- форми з обліку особового складу;

- первинні документи з обліку праці та її оплати (наряди на відрядну роботу, дорожні листки автомобіля, табелі обліку робочого часу тощо);

- накопичувальні відомості, журнали обліку робіт і витрат;

- розрахунково-платіжні відомості, зведені відомості нарахування оплати праці за складом і категоріями працівників, особові рахунки, реєстр депонованої заробітної плати, реєстр авансових виплат працівникам тощо;

- первинні документи з обліку виготовленої продукції, наданих послуг тощо;

- регістри синтетичного та аналітичного обліку;

- аудиторські звіти, акти ревізій, матеріали інвентаризації тощо;

- статистична та фінансова звітність;

- результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Для перевірки правильності нарахування й утримання заробітної плати аудитор використовує такі документи: особові картки, договори, контракти. Документи обліку особового складу, записи на рахунках бухгалтерського обліку, розпорядження, накази про прийняття на роботу, звільнення, відпустки, документи з обліку виробітку та відхилень, звітність по праці.

Документи, що є підставою для додаткової оплати: розрахункові та платіжні відомості, фактична калькуляція, первинні бухгалтерські документи.

Важливими показниками, які досліджує аудитор, є продуктивність праці, рівень та сума заробітної плати. З початку проведення аудиторської перевірки вивчаються організація та ефективність праці, правильне застосування нових умов оплати праці робітникам, контроль за використанням фонду оплати праці, економічна обґрунтованість норм виробітку і заінтересованість працівників у збільшенні випуску продукції і зростанні продуктивності праці.

Технологічно процес аудиту у сфері праці має складатися з шести кроків:

- формалізація ідеї проведення аудиторської перевірки, визначення її цілей і гіпотетичної корисності її проведення;

- підбір персоналу для організації перевірки, його навчання у разі потреби;

- збір звітних даних щодо роботи з кадрами на різних рівнях управління;

- попередня підготовка звітів про перевірку та обговорення їх з лінійними керівниками;

- надання звіту керівнику з персоналу і вироблення разом з ним основних рекомендацій щодо вдосконалення управління кадрами;

- впровадження коригуючих заходів у процес життєдіяльності підприємства.

Під час аудиту використовуються різні прийоми документального та натурального контролю:

- перевірка по суті - вивчення господарських операцій щодо їх відповідності вимогам чинних законів, інструкцій, положень, стандартів;

- формальна перевірка передбачає встановлення повноти та правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідності підписів осіб, які склали документ;

- арифметична перевірка - визначення правильності сумарних і кількісних показників операції, арифметичних розрахунків при її документальному відображенні;

- взаємна перевірка - порівняння різних за своїм найменуванням і характером документів, в яких відображають різні аспекти однієї і тієї ж або кількох взаємопов'язаних операцій;

- методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформлених відповідними документами, на підставі яких здійснено нарахування заробітної плати;

- обстеження - це безпосереднє вивчення певних об'єктів підприємства, що перевіряються. В результаті його проведення аудитор дізнається, на яких ділянках діяльності підприємства становище несприятливе. При цьому виявляються недоліки: перевитрати фонду оплати праці, незалежна організація обліку тощо.

- письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для встановлення причин допущених порушень і винних осіб.

Під час узагальнення недоліків і порушень аудитор використовує хронологічний, систематизований, комбінований методи організації аудиту із застосуванням комп'ютерної техніки.

При організації аудиту з використанням комп'ютерної техніки в сучасних умовах спостерігається особливо підвищена її значимість на усіх стадіях аудиторського процесу.

Аудит у сфері праці може бути використаний для кадрових змін у колективі. Якщо організація хоче бути конкурентоспроможною, вона повинна періодично проводити кадрові зміни. Аудит допомагає керівникам виявити приховані переваги і недоліки працівників, визначити, наскільки велика різниця між реальними та очікуваними умовами праці та її оплати. Для впливу на ефективність підприємства важливим елементом аудиту є оцінка діяльності служб управління персоналом. Аудит у сфері праці дає змогу підвищити прибутковість підприємства за рахунок виявлення резервів організації соціально-трудових відносин на підприємстві.

3.2 Оцінка ефективності системи обліку та внутрішнього контролю на підприємстві

Для отримання попередньої інформації про підприємство заповнюється Анкета нового клієнта (дод. В.1). Тут зазначається форма власності, контактна інформація, види діяльності, органи реєстрації та інша інформація яка дає змогу дати загальну характеристику.

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб'єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

Виступаючи передусім в якості методичної бази, організація бухгалтерського обліку забезпечує отримання, відображення і застосування знань про принципи, форми й способи побудови процесу бухгалтерського обліку, отримання інформації про господарську діяльність підприємства.

Організація бухгалтерського обліку - це прерогатива керівника у співпраці з обліковими працівниками. Ведення бухгалтерського обліку входить до обов'язків облікових працівників та полягає у застосуванні бухгалтером узгодженої з керівництвом підприємства методики та технології відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій і складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський облік організовується передусім для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно пам'ятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів.

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються, виходячи із завдань бухгалтерського обліку і передбачають:

? вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

? вибір технології і техніки ведення бухгалтерського обліку;

? підбір облікового персоналу та забезпечення їх роботи.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом підприємства та передбачає визначення прав і обов'язків головного бухгалтера, підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності (дод. В.1). Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємства.

Необхідність створення бухгалтерської служби як відокремленого підрозділу підприємства зумовлена двома причинами. По-перше, без ведення бухгалтерського обліку від моменту реєстрації до офіційної ліквідації підприємство не має права на існування. По-друге, бухгалтерська служба є тим підрозділом, який повинен слідкувати за дотриманням діючого законодавства: господарського, податкового, трудового та ін., оскільки лише законні господарські операції підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Причому контроль повинен здійснюватися як щодо рішень і дій всіх працівників підприємства, так і щодо операцій, які здійснюються з контрагентами підприємства.

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.

Внутрішній контроль являється невід'ємною частиною загальної системи управління, тому в ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Система внутрішнього контролю (дод. В.2) має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.

Основними вимогами внутрішнього контролю є:

- формування переліку окремих об'єктів для кожного підрозділу контролю;

- розробка рекомендацій, норм, стандартів з метою виконання підприємством і його підрозділами встановлених завдань;

- здійснення оцінки одержаних результатів;

- забезпечення розробки рекомендацій щодо ліквідації на підприємстві негативних явищ.

Одним із основних принципів реалізації вимог внутрішнього контролю є запобігання недостовірній інформації, зловживанням і крадіжкам, що обумовлює структуру і напрями внутрішнього контролю (рис. 3.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Основні напрямки внутрішнього контролю на підприємстві

При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб'єкта господарювання повинна забезпечити:

- надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб'єкта господарювання;

- збереження активів і документів -- уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп'ютерних базах даних);

- ефективність господарської діяльності -- виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів;

- оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;

- відповідність визначеним обліковим принципам -- обов'язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів;

- надійну систему бухгалтерського обліку.

Через певні обмеження наявні системи обліку і внутрішнього контролю не можуть дати керівництву докази того, що поставлені перед внутрішнім контролем завдання виконані.

Існують такі обмеження:

- вимоги керівництва, які виходять із того, що витрати на внутрішній контроль не можуть перевищувати корисного ефекту від його функціонування;

- більшість процедур внутрішнього контролю спрямовані на звичайні, а не на неординарні операції, можливість припущення помилки будь-якою службовою особою з причин необачності, неуважності, неправильного судження і неправильного розуміння законодавства, норм і правил;

- можливість уникнути проведення заходів внутрішнього контролю шляхом змови членів керівництва або співробітників з персоналом підприємства і третіми особами;