Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Період, який сьогодні переживає Україна, називають "перехідним". Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової - це далеко не простий шлях. Шлях, на якому виникають безліч проблем, і одна з них - проблема оплати праці. Саме оплата праці забезпечує соціальну захищеність людини в теперішній час, коли державні соціальні гарантії з кожним роком все більше скорочуються.

Отже, оплата праці являється економічним важелем впливу підприємства на найманих працівників. Вона є часткою працівника в продукті підприємства, яку йому виділено за використання його праці.

Оплата праці займає виняткове місце в управлінні персоналом не лише для підприємства, а й для кожного працівника, оскільки вона є основним джерелом його доходів. Таким чином, будь-яка система оплати праці повинна ґрунтуватися на трьох основних елементах.

Перший елемент - це фінансова рівновага підприємства, оскільки фонд оплати праці (витрати на зарплату, премії, компенсації, соціальні виплати) - дуже важлива складова кожного підприємства.

Другий елемент - справедливість розподілу поміж працівниками, тобто структура оплати праці має відповідати обсягові виконаної кожним з них роботи.

Третій елемент - конкурентноздатність. Це означає, що рівень заробітної плати має забезпечувати залучення найкращих кандидатів і заохочення їх працювати якнайкраще.

Оплата праці складає значну частину витрат більшості підприємств. А ці сумарні витрати підприємства на оплату праці персоналу відображає фонд оплати праці. Тому метою курсової роботи являється розкриття сутності управління формуванням та використанням фонду оплати праці підприємства в сучасних умовах.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

Заробітна плата - є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими задачами стали: прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати. На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

1. Економічна сутність оплати праці

1.1 Форми, види та системи оплати праці

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, не комплексного підходу до її визначення у політичній економії соціалізму в колишньому Радянському Союзі та, на жаль, нині і в Україні відсутнє єдине розуміння суті заробітної плати.

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого - засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

законодавчих та інших нормативних документів;

генеральної угоди на державному рівні;

галузевих, генеральних угод;

трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає: а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації; б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про оплату праці ” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена відрядна оплата праці, повинен бути табель, а також відомість про виробіток та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Існують такі види додаткової заробітної плати:

робота у зверх урочний час;

сумісництво професій;

робота в нічний час.

Також існують надбавки, доплати по тарифним ставкам та посадовим окладам: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальній роботі, за високу кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюється диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих. Наприклад: - третій розряд - до 12%; - четвертий розряд - до 14%; - п`ятий розряд - до 18%.

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). Встановлені розміри складають на 2011 рік:

1. у місячному розмірі:

-з 01.01 по 30.03.- 941грн. -з 01.04 по 30.09.- 960грн. -з 01.10 по 30.11.- 985грн.

-з 01.12.- 1004 грн.

2. у погодинному розмірі:

-з 01.01 по 30.03.- 5,66 грн. -з 01.04 по 30.09.- 5,77 грн. -з 01.10 по 30.11.- 5,92 грн.

-з 01.12.- 6,04 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

доплати;

надбавки;

заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинна та відрядна.

1)Погодинна - нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці - проста та погодинно-преміальна. Робітникам з простою погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов`язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання. Премії робочим нараховуються по місячних результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках. Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників. Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу. 2)Відрядна - нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи. У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці. Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників. А) пряма відрядна. При прямій відрядній формі оплаті праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці - застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. Б) відрядно-преміальна - до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи. В) відрядно-прогресивна - об'єм робіт виконаний зверх норми сплачується по збільшених розцінках.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин. Г) акордна - заробітна плата нараховується за комплекс виконаних робіт у встановлений термін по відповідних розцінках. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

При погодинній оплаті праці при розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ). загальний заробіток робітник

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.

1.2 Інші види оплати праці

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв'язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який притягується зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями.

Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, яка заключається у домовленості сторін та пов'язується з виконанням умов контракту. У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день .

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку. Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні - за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення. Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

По мірі становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві. Вони все більш спираються не тільки на державні законодавчі норми, що вони засновані на мінімальних гарантіях, скільки на колективні договори, що зобов'язують обидві сторони діяти у відповідності з прийнятими на себе зобов`язаннями. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір, складений між власником або уповноваженим ним органом та трудовим колективом у обличчі уповноваженого ним профспілкового або іншого органа. У відповідності до колективного договору визначаються і конкретні розміри доплат за умови, напруженість і інтенсивність праці, а також інші можливі виплати.

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір.

Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна платня.

Необхідно також мати на увазі, що широке застосування погодинної оплати потребує і високого організаційного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства.

В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Правильно дібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робочим місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом мотивуючим фактором. Тому аналіз практики організації заробітної плати, що включає і оцінювання ефективності використовуваних форм і систем, повинен провадитися систематично і кваліфіковано. Це сприятиме підвищенню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).

Нарахування та зведення нарахувань по оплаті праці Порядок нарахування заробітної плати, яка належить робітникам підприємства, залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації виконання цих робіт. Нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці: сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій. Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди. Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяць роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

Для обліку нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам використовується рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». За кредитом цього рахунка відображається нарахована працівникам заробітна плата (основна і додаткова, інші нарахування), за дебетом - суми утриманих податків та платежів, виплата заробітної плати, суми інших утримань із заробітної плати.

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки по інших виплатах».

1.3 Облік робочого часу

На кожному підприємстві (організації) незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.

Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі і отримання інформації про відроблений час. Табель складається в одному примірнику людиною, уповноваженою на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію 2 рази на місяць:

для коригування суми виплат за першу половину місяця (авансу);

для розрахунку заробітної плати за місяць.

Табельні номера встановлюються на підприємстві в цілому по порядково-серійній системі, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

Оперативний облік присутності робітників та їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (форма №Т-12 - призначена не тільки для обліку використання робочого часу, але й для розрахунку заробітної плати, а форма №Т-13 тільки для обліку робочого часу).

Табельний облік, тобто це є облік присутності на роботі та використання робочого часу, може проводитись двома методами:

методом суцільної реєстрації - кожний день по кожному робітнику відмічається відроблений чи не відроблений час з в казанням поважної причини;

методом відхилень - відмічаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення від нормального режиму роботи, а відроблений час визначається тільки в кінці місяця.

Також табельний облік ведеться з використанням табельних марок (жетонів), картковим - при використанні контрольних годин; за допомогою контрольно-перепускних пристроїв та інше. На багатьох підприємствах табельний облік передається безпосередньо в виробничі підрозділи, що сприяє укріпленню дисципліни. Вибір метода ведення табельного обліку обумовлюється тільки зручністю для підприємства.

Остаточно оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

2. Автоматизація розрахунків з оплати праці

2.1 Загальна характеристика можливостей автоматизованих систем обліку

На сьогоднішній день дуже широко використовуються засоби обчислювальної техніки - це призвело до появи нових прийомів та методів організації обліку. Відмінною їх особливістю є можливість складання в автоматичному режимі машинограм, узагальнюючих облікову інформацію в розрізах, необхідних для управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності.

Організація самостійно обирає форми та методи бухгалтерського обліку виходячи з об'єму облікових робіт, наявності обчислювальної техніки та інших умов. Вони можуть не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти свої, зараховуючи форми бухгалтерських реєстрів, програму реєстрації та обробки інформації. Разом з тим вони повинні дотримуватись загальних методологічних принципів, встановлених в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

Спосіб обробки господарських операцій при ведені бухгалтерського обліку чинить істотний вплив на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які потрібно враховувати при оцінці умов та процедур контролю.

На сучасний момент існує досить велика кількість універсальних комплексів ведення бухгалтерського обліку, що призначені не тільки для автоматизації обліку праці і заробітної плати на малому підприємстві, але і для ведення всього бухгалтерського обліку, як на малих так і на великих підприємствах. Наприклад - 1С: Бухгалтерія (далі 1С).

Програма 1С:Бухгалтерія є універсальною бухгалтерською програмою і призначена для ведення синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по різних розділах.

Аналітичний облік ведеться по об'єктах аналітичного обліку (субконто) у натуральному і вартісному вираженнях. Програма надає можливість ручного й автоматичного введення проводок. Усі проводки заносяться в журнал операцій. При перегляді проводок у журналі операцій їх можна обмежити довільним тимчасовим інтервалом, групувати і шукати по різних параметрах проводок.

Крім журналу операцій програма підтримує кілька списків довідкової інформації (довідників):

o план рахунків;

o список видів об'єктів аналітичного обліку;

o списки об'єктів аналітичного обліку (субконто);

o констант і т.д.

На підставі введених проводок може бути виконаний розрахунок підсумків. Підсумки можуть виводитися за квартал, рік, місяць і за будь-який період, обмежені двома датами. Розрахунок підсумків може виконуватися по запиту й одночасно з введенням проводок (в останньому випадку не потрібно перерахування).

Після розрахунку підсумків програма формує різні відомості:

· зведені проводки;

· оборотно-сальдову відомість;

· оборотно-сальдову відомість по об'єктах аналітичного обліку;

· картка рахунку;

· картка рахунку по одному об'єкті аналітичного обліку;

· аналіз рахунку (аналог головної книги);

· аналіз рахунку по датах;

· аналіз рахунку по об'єктах аналітичного обліку;

· аналіз об'єкту аналітичного обліку по всіх рахунках;

· картка об'єкту аналітичного обліку по всіх рахунках;

· журнальний ордер.

У програмі існує режим формування довільних звітів, що дозволяє на деякій бухгалтерській мові описати форму і зміст звіту, включаючи в нього залишки й обороти по рахунках і по об'єктах аналітичного обліку. За допомогою даного режиму можуть бути реалізовані звіти, надані в податкові органи, крім того даний режим використовується для створення внутрішніх звітів для аналізу фінансової діяльності організації в довільній формі.

Крім того програма має функцію збереження резервної копії інформації і режим збереження в архіві текстових документів.

Програма може бути цілком побудована бухгалтером на поточне законодавство і конкретні форми обліку.

Розглянемо порядок нарахування заробітної плати (далі з/п) за повний місяць з використанням комп'ютерної програми 1С: Предприятие.

2.2 Нарахування авансу

У версії 1С:Предприятие 7.70.281 з'явилася можливість нарахувати аванс по з/п (з/п за першу половину місяця) з урахуванням норм Закону про Єдиний соціальний внесок (ЄСВ). При цьому аванс 1С нараховує за фактично відпрацьований час.

Два варіанти нарахування авансу по-новому з 2011:

Варіант 1. Нарахувати аванс в 1С.

Варіант 2. Нарахувати аванс вручну.

Варіант 1. Нарахувати аванс в 1С.

Незручності використання документа «Начисление ЗП» в режимі «Аванс»:

* відсутність можливості встановити аванс у стабільній сумі (наприклад, у розмірі 55% окладу), оскільки в 1С передбачена можливість розрахунку авансу тільки за фактично відпрацьований час і ніяк інакше;

* при розрахунку авансу 1С нараховує ПДФО з урахуванням соцпільги, хоча, насправді, соцпільга може застосовуватися тільки до місячної суми з/п (дивіться Варіант 2).

Приклад 1. Потрібно нарахувати аванс по з/п за Січень 2011 р.

На підприємстві працює три працівники.

директор, з окладом: - 10 000,00 грн.

гол. бухгалтер, з окладом - 1 300,00 грн.(працює неповний день).

менеджер, з окладом - 6 000,00 грн. (інвалід).

Ставки ЄСВ:

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для звичайних працівників - 37,0% (для прикладу узятий клас ризику: 15);

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для інваліда - 8,41 %

ЄСВ - утримання з доходів фізичних осіб - 3,6% (для всіх працівників, в т.ч. інвалідів). Щоб нарахувати аванс по з/п в 1С: у документі «Начисление ЗП» в полі «Вид выплати» потрібно вибрати «Аванс»> в полі «Кількість робочих днів» встановити потрібну цифру (офіційно в Січні 2011 - 19 робочих днів)> внизу документа натиснути кнопку «Заполнить»> в табличній частині в колонці «Дн.» встановити кількість відпрацьованих днів за першу половину місяця (наприклад, з 1 по 15 січня 2011 р. вийшло: 8 робочих днів)> натиснути кнопку «Розрахувати».

Примітка: після цього 1С автоматично заповнить колонку «К выплате» для кожного співробітника. У цій колонці 1С покаже суми «чистого» авансу для видачі на руки співробітникові (з урахуванням утриманого ЄСВ і ПДФО). Розрахунок суми «брудного» авансу 1С зробить виходячи з таких даних:

* оклад, встановлений в картці співробітника. Якщо Ви хочете, щоб після натиснення кнопки «Заполнить» 1С показала оклад кожного співробітника, то в картці співробітника на закладці «Дані по з/п»> в полі «Аванс» потрібно повторити суму окладу;

* загальна кількість робочих днів в місяці (у нашому прикладі 19);

* кількість фактично відпрацьованих днів в першій половині місяця (в даному випадку - 8).

Зверніть увагу, що звіт «Свод отчислений в фонды» не показує суму ПДФО. Суми ПДФО є в «Розрахунково-платіжній відомості (П6)», але тільки по кожному працівникові окремо. Щоб подивитися загальну суму ПДФО потрібно зробити таку операцію: після того, як розрахунок авансу зроблений, в полі «Вид выплаты» документа «Начисление ЗП» потрібно вибрати «Основна з/п»> натиснути кнопку «Провести»> натиснути кнопку «Печать»> вибрати «Расчетно-платежная ведомость»> знайти суму ПДФО у відповідній колонці (перед збереженням документа спочатку поверніть його в режим аванс).

Варіант 2. Нарахувати аванс вручну без використання 1С. Цей варіант виключає щомісячні, не потрібні бухгалтерові розрахунки. Суми ЄСВ і ПДФО по авансу потрібні тимчасово, поки не буде нарахована з/п за повний місяць, тому можна зробити розрахунок авансу один раз і кожного місяця використовувати вже готові цифри.

Приклад 2. На підприємстві працює три працівники. При цьому, наказом директора встановлено, що аванс по з/п щомісячно нараховується в стабільній сумі, яка складає 55% окладу.

директор, з окладом: - 10 000,00 х 55% = 5 500 грн. аванс.

гол. бухгалтер, з окладом - 1 300,00 х 55% = 715 грн. аванс (працює неповний день).

менеджер, з окладом - 6 000,00 х 55% = 3 300 грн. аванс (інвалід).

Ставки ЄСВ:

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для звичайних працівників - 37,0% (для прикладу узятий клас риски: 15);

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для інваліда - 8,41 %

ЄСВ - утримання з доходів фізичних осіб -- 3,6% (для всіх працівників, в т.ч. інваліда).

Нараховувати аванс потрібно, виходячи з таких правил:

> Аванс по з/п не індексують.

> Ставка ПДФО - 15% незалежно від розміру авансу. Навіть якщо аванс більше десяти мінімальних з/п (у Січні 2011 - це: 9410,00 грн), ставка 17% для авансу не використовується. І лише при нарахуванні з/п за повний місяць її сума порівнюється з цифрою 9410 грн., а частина, що перевищує її, обкладається по ставці 17% (ч. 2 пп. 167.1 ПК).

> ПДФО нараховуємо без урахування ПСП, оскільки згідно пп. 169.2.1 ПК ПСП «застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати». Отже, до авансу застосовувати ПСП не можна. Якщо ж працівник працює неповний день, що може привести до переплати ПДФО (після застосування ПСП), то в одному з наступних місяців можна буде сплатити ПДФО зменшений на суму переплати. Порядок заліку переплати потрібно уточнити в Податковій службі.

> ЄСВ по кожній із ставок повинен бути сплачений на окремий р/рахунок Пенсійного фонду, а значить і нарахування таких внесків повинно відбуватися окремо.

> У 1С нарахування авансу не показують, а відображають тільки його виплату і сплату ЄСВ і ПДФО по ньому.

Нарахований аванс, ЄСВ і ПДФО за перших 15 днів Січня 2011 р. представлені в Таблиці 1.

Таблиця 1 Нарахований аванс, ЄСВ і ПДФО за перших 15 днів Січня 2011 р.

Працівники	Аванс	ЄСВ3,6% *	ПДФО *	Видати працівникові	ЄСВ 37,0%	ЄСВ 8,41%
директор	5 500	198,00	795,30	4 506,70	2035	-
гол. бухгалтер	715	25,74	103,39	585,87	264,55	-
менеджер	3 300	118,80	477,18	2704,02	-	277,53
Всього:	9515	342,54	1375,87	7796,59	2299,55	277,53

Отримані суми ЄСВ потрібно буде сплатити на різні рахунки Пенсійного фонду. Згідно нашому прикладу це буде три р/рахунки для ставок ЄСВ: 37,0%, 8,41% і 3,6%. * Важливо! При виплаті авансу по з/п потрібно обов'язково сплатити авансові платежі по ЄСВ, нарахованому на з/п, або простіше кажучи - нарахування на фонд оплати праці - з/п. У нашому прикладі це: 37,0% і 8,41%. А ось, що стосується утримань ЄСВ у розмірі 3,6%, то нараховувати і сплачувати цю частину ЄСВ при виплаті авансу не обов'язково (п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ і п. 4.3.7 Інструкцій «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Ухвала правління ТЬФУ від 27.09.2010 р. № 21-5).

У зв'язку з цим, виникає питання про порядок нарахування ПДФО: «Чи можна при нарахуванні авансу зменшити базу обкладення ПДФО на 3,6% ЄСВ?». Дане питання поки залишається відкритим. Таким чином, зменшувати з/п перед обкладенням її ПДФО на 3,6% чи ні вирішувати бухгалтеру. У Прикладі 2 формула нарахування ПДФО така:

ПДФО = (АВАНС - 3,6%) х 15 %.

Довідкова інформація

Виплачувати з/п потрібно двічі в місяць. Періоди для розрахунку з/п такі:

- з 1 по 15 число місяця;

- з 16 до останнього числа місяця.

Важливо! З/п за першу половину місяця повинна бути не «менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника» (ст. 115 Кзот). Тобто, з/п за першу половину місяця складе близько 50% місячною з/п (іноді більше, іноді менше, залежно від кількості робочих днів, що випали на першу половину місяця). Щоб не порушити трудове законодавство і при цьому не ускладнювати роботу, можна передбачити виплату з/п за першу половину місяця в стабільній сумі, наприклад 55% окладу.

Терміни выплати з/п:

У листі Мінпраці від 09.12.10 р. № 912/13/155-10 роз'яснюється, що з/п повинна виплачуватися не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Тобто з/п потрібно видати:

- за першу половину місяця з 16 по 22 число;

- за другу половину місяця з 1 по 7 число.

З/п може видаватися тільки в робочі дні. Крім того, проміжок часу між видачею з/п за першу і за другу половину місяця не повинен перевищувати 16-ти календарних днів. При цьому, якщо дата выплати з/п випадає на святковий або не робочий день, то видати з/п потрібно напередодні (ст. 24 Закону про оплату праці від 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР).

Наприклад, з/п за першу половину Січня видали 20 січня, тоді видати частину з/п, що залишилася, потрібно не пізніше 5 лютого 2011 р. Але оскільки ця дата випадає на вихідний день (суботу), то з/п потрібно видати напередодні: 4 лютого 2011 р.

Конкретні терміни выплати з/п згідно ст. 115 Кзот повинні бути встановлені нормативним актом працедавця (наприклад, наказом або положенням про виплату з/п), узгодженим з профспілкою. При цьому, можна передбачити нарахування з/п за першу половину місяця в стабільному розмірі, наприклад 55% окладу працівника і зробити бухгалтерську довідку-розрахунок, де розрахувати ЄСВ і ПДФО. Таким чином, можна максимально спростити щомісячну виплату авансу по з/п. Робити новий розрахунок авансу потрібно буде тільки в особливих випадках: зміна окладу, прийом на роботу або звільнення працівника, у випадку, якщо працівник першу половину місяця хворів і так далі

2.3 Нарахування заробітної плати

Приклад 1. У Січні 2011 р. 19 робочих днів. На підприємстві три працівники:

* Високий С.А. (директор), оклад: - 10 000,00

* Груздь В.Н. (гол. бухгалтер), оклад - 1 300,00 (має право на ПСП).

* Продвінутий І.С. (менеджер), оклад - 6 000,00 (інвалід).

Для індексації:

* директорові і менеджеру оклади підвищені в Лютому 2010 г.;

* гол. бухгалтерові оклад підвищений в Січні 2011 р. Ставки ЄСВ:

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для звичайних працівників - 37,0% (клас ризику: 15);

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - для інваліда - 8,41 %

ЄСВ - утримання з доходів фізичних осіб -- 3,6% (для всіх працівників, в т.ч. інваліда).

17 січня був виданий аванс по з/п (6039,26 грн.) і сплачені авансові ЄСВ і ПДФО в розмірі:

ЄСВ 37,0% - 1760,42 грн.

ЄСВ 8,41% - 212,46 грн.

ЄСВ 3,6% - 262,24 грн.

ПДФО - 982,72 грн.

Нарахуємо заробітну плату в 1С. Для цього:

Крок 1. Підготуємо 1С для нарахування з/п:

* Встановити в 1С свою ставку ЄСВ: 37,0% (згідно Прикладу 1);

Приклад 1. Потрібно внести до 1С дві ставки ЄСВ:

ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - - 37,0% (клас ризику: 15);

ЄСВ - утримання з доходів фізичних осіб - 3,6%. У 1С потрібно встановити тільки одну з цих ставок - ту, що залежить від класу ризику. А ось ставка 3,6% до 1С вже внесена.

Щоб встановити ЄСВ 37,0%: виберемо пункт головного меню «Справочники»> «Налоги и отчисления»> знайдемо папку «ЗП Фонды»> подвійним клацанням миші на відкриємо її> вкажемо мишею на «ФзпЕСВ»> внизу вікна натиснемо кнопку «История»>.

У вікні, що з'явилося, вкажемо мишею в колонку «Ставка» напроти дати «01.01.11»> натиснемо внизу вікна кнопку «Изменить»>.

У віконці, що з'явилося, в полі «Значення» вкажемо свою ставку ЄСВ (у нашому прикладі 37,0%) у вигляді коефіцієнта «0,37»> поле «Дата» залишимо без змін > натиснемо ОК> закриємо вікно «История».

Примітка: ставки ЄСВ - утримання з доходів фізичних осіб - теж зберігаються в довіднику «Налоги и отчисления». Знайти ставку 3,6% можна в теці «ЗПсотр»> тека «Единый взнос»> «ЕСВ». Ставку комунального податку обнулити, щоб з 1 січня 2011 р. 1С його не нараховувала. З 1 січня 2011 р. комунального податку немає. У ст. 10 Податкового кодексу (далі ПК) що містить перелік місцевих податків і зборів більше немає комунального податку. При цьому, нормативні акти, в яких згадувався комунальний податок втратили силу з 1 січня 2011 р. (Закон «Про систему оподаткування» і Декрет «Про місцеві податки і збори»). Для цього: вибрати пункт головного меню «Справочники»> «Налоги и отчисления»> «Местные»> «Коммунальный налог»> натиснути внизу вікна кнопку «История»> у віконці, що з'явилося, стати мишею в колонку «Ставка»> натиснути кнопку «Добавить»> обнулити ставку податку з дати «01.01.11», як показано на малюнку нижче> натиснути ОК> закрити вікно «История».

Довідкова інформація

Щоб дізнатися свою ставку ЄСВ:

1. Знайдемо в Свідоцтві фонду Нещасних випадків «Клас професійних ризиків виробництва». У нашому прикладі - це 15 клас;

2. Відкриємо п. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ (Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI). У таблиці знайдемо відповідну класу ризику ставку ЄСВ (у нашому прикладі: 37,0%).

Склад ЄСВ:

Раніше, до 1 січня 2011 року, внески із з/п потрібно було сплачувати до чотирьох фондів. Тепер внесок тільки один, але він, включає внески для тих же чотирьох фондів. Наприклад, якщо клас ризику «15» із ставкою ЄСВ - нарахування на фонд оплати праці - 37,0%, то такий ЄСВ буде розподілений між чотирма фондами (у процентному співвідношенні згідно п. 15 ст. 8 Закону про ЄСВ)(Таблиця 2).

Таблиця 2 Приклад розподілення ЄСВ між чотирма фондами

Клас професійного ризику	15
Пенсійний фонд	89,7297
ФСС на випадок безробіття	4,0541
ФСС на випадок тимчасової непрацездатності	3,7838
ФСС від нещасних випадків	2,4324
Всього	100%

Відсоток розподілу ЄСВ для кожного з чотирьох фондів потрібно помножити на цифру «37%». У результаті отримаємо ставки в:

* Пенсійний фонд: 33,2 % (37% х 89,7297);

* ФСС на випадок безробіття: 1,5 % (37% х 4,0541);

* ФСС на вип. тимч. непрац.: 1,4% (37% х 3,7838);

* ФСС від нещасних випадків: 0,9% (37% х 2,4324).

Всього: 37 % Якщо ті ж розрахунки зробити для ставки ЄСВ по будь-якому іншому класу ризику, то відсоток розподілу для трьох фондів (Пенсійний, Безробіття і Соцстрах) залишиться незмінним (33,2% + 1,5% + 1,4%), відрізнятися буде тільки відсоток до ФСС від нещасних випадків.

* Внесення до 1С нових індексів інфляції на дату нарахування заробітної плати

Для того, щоб 1С нараховувала індексацію правильно, необхідно виконати наступні дії. 

1. Внести до 1С всі індекси інфляції, опубліковані на дату нарахування з/п. Саме з цього кроку потрібно щомісячно починати нарахування з/п.

Щоб додати новий індекс інфляції в 1С: Виберемо пункт головного меню «Справочники»> «Налоги и отчисления»> у вікні, що з'явилося, станемо мишею на «Індекс інфляції...»> натиснемо кнопку «История».

У вікні, що з'явилося, натиснемо комбінацію клавіш Ctrl+End, щоб переміститися в нижню частину вікна > натиснемо кнопку «Добавить»> додамо індекс інфляції за Грудень 2010, для цього: у полі «Дата» напишемо «01.12.10»> в полі «Значення» напишемо «1.008000»> натиснемо ОК. При цьому, важливо, щоб до 1С були внесені індекси інфляції за кожен місяць, починаючи з 01.03.2003 р.

2. Оскільки розмір індексації може залежати від розміру прожиткового мінімуму, то перевіримо чи правильно в 1С внесений цей показник. Для цього: не виходячи з довідника «Налоги и отчисления» подвійним клацанням миші на кнопці відкриємо теку «Прожиточные минимумы»> натиснемо внизу вікна кнопку якщо всі розміри прожиткових мінімумів вказані правильно, тоді закриємо це вікно; якщо потрібно додати новий розмір прожиткового мінімуму на конкретну дату, тоді поставимо курсор миші в колонку «Предел»> натиснемо внизу вікна кнопку «Добавить»> додамо новий розмір прожиткового минимума> вкажемо дату, з якою він починає діяти> натиснемо ОК.

3. Перевіримо, який місяць в 1С вказаний базовим для кожного співробітника. Для цього: виберемо пункт головного меню «Справочники»> «Сотрудники»> станемо мишею на одного із співробітників > клацнемо на ньому правою кнопкою миші > зі списку, що відкриється, виберемо «История значения»

У віконці, що з'явилося, виберемо «Ознаку зміни доходу для індексації» > тепер 1С покаже дані про базовий місяць по цьому співробітникові > щоб 1С зрозуміла, що вказаний місяць - базовий, в колонці «Значення» напроти потрібної дати повинно бути вибране «1».

Примітка: проробляти таку перевірку щомісячно не потрібно. Як правило, 1С сама правильно встановлює базовий місяць (по даті прийому на роботу або даті підвищення окладу - обидві дати є в картці співробітника). Дані про базовий місяць можуть бути відбиті в 1С з помилками тільки із-за неуважності користувача.

4. Нарахуємо індексацію за Січень 2011 р. Для цього створимо документ «Нарахування ЗП» (командою «Журналы»> «Зарплата»> Ins> «Начисление ЗП»). При цьому, щоб 1С нарахувала індексацію, у документі «Начисление ЗП», в полі «Вид выплаты» потрібно вибрати «Основная з/п». Індексація нараховується тоді, коли всі суми з/п, лікарняних відпускних і інших виплат співробітникам повністю внесені до документа «Нарахування ЗП», але по ним ще не розраховані ЄСВ і ПДФО. Щоб нарахувати індексацію: внизу документа натиснемо кнопку > виберемо «Сумма индексации для всех сотрудников» > тепер 1С видасть вікно повідомлень, де вказаний коефіцієнт індексації по кожному співробітникові.

Згідно даних Прикладу 1 індексацію потрібно нараховувати тільки Високому С.А., оскільки базовий місяць для нього Лютий 2010 р. Що стосується Груздь В.П., то тут базовим буде Січень 2011 р., а за базовий місяць індексація не нараховується, тому в інформаційному вікні 1С показала дані тільки по Високому С.А. 1С нарахує індексацію Високому С.А. в розмірі: 32,94 грн. При цьому, не забуваємо, що з/п індексується тільки у розмірі прожиткового мінімуму, тому, із з/п 10000 грн. індексації підлягає тільки 941 грн. (941 х 3,5%). Сума індексації буде відбита в табличній частині документа «Начисление ЗП» в колонці «Индексация». Для перевірки правильності нарахування індексації можна скористатися таблицею нарахування індексації з будь-якого бухгалтерського журналу або Калькулятором індексації, розміщеним на сайті журналу «Дебет-Кредит». Щоб скористатися калькулятором: у полі «Дата» введемо базовий місяць, в нашому прикладі «Лютий 2010»> в полі «Зарплата» вкажемо суму з/п, у нас це «10 000»> натиснемо кнопку «Рахувати»>

Результат буде показаний за весь період, коли даному співробітникові належить розрахувати індексацію.

Тепер порівняємо результат з цієї таблиці (колонка «Індекс») з результатом в 1С. Результат однаковий, тільки в Калькуляторі індексації він показаний у відсотках: 3,50 %, а в 1С у вигляді коефіцієнта: 1.035. Сума індексації за Січень 2011 р. відповідає тій, що нарахована 1С: 32,94 грн.

Довідкова інформація:

Індексація - це компенсація втрати з/плати працівникам у зв'язку з інфляцією. При нарахуванні індексації потрібно пам'ятати основні правила:

1). Її зобов'язані проводити всі працедавці. 

2). Індексують з/плату і виплати (доплати, надбавки), які мають постійний характер, тобто нараховуються кожного місяця.

3). НЕ індексують виплати, які мають разовий характер (зокрема виплати, які розраховуються, виходячи з середньої з/плати):

- лікарняні, декретні, донорські, відпускні і т.д.; _

- матеріальну допомогу;

- разові премії.

4). Індексують з/п всіх працівників, незалежно від її розміру у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наприклад, з/п працівника за Січень 2011 р. склала 3000,00 грн. В цьому випадку, індексують тільки частину з/п в розмірі: 941,00 грн. (Таблиця 4). Частина з/п, що залишилася, в розмірі: 2059,00 грн. (3000 грн. - 941грн.) не індексується.

Таблиця 4 Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2011 рік

Період 2011 року	Прожитковий мінімум для працездатних осіб (за 1 місяць)
Січень - Березень	941
Квітень - Вересень	960
Жовтень - Листопад	985
Грудень	1 004

5). З/п кожного працівника індексують окремо.

6). За базовий місяць індексацію не нараховують. Базовий місяць - це місяць в якому відбулася одна з таких подій:

- прийом на роботу;

- підвищення з/п працівникові;

- підвищений розмір мінімальної з/п і у зв'язку з цим збільшилася з/п працівника.

При цьому слід пам'ятати правило: зарплата повинна збільшиться на суму БІЛЬШЕ, ніж було б нараховано індексації. Наприклад, з/п з 900 грн. підвищилася до 941 грн., а сума індексації (якби з/п не підвищили) була б рівна 50,00 грн. В цьому випадку місяць підвищення з/п не буде базовим і індексацію все одно доведеться нараховувати. Щоб цей місяць став базовим з/п потрібно підвищити не нижче за 951 грн.

7). Аванс по з/п не індексують.

Нормативні акти, які регулюють порядок нарахування індексації:

* Закон України від 03.07.91 р. № 1282-ХІІ «Об индексации денежных доходов населения».

* Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.

Приклад 1.

Співробітник Високий С.А. (оклад 10 000 грн.) був прийнятий на роботу в Лютому 2010 р. З тих пір з/п йому жодного разу не підвищували. Базовим місяцем для такого співробітника буде - Лютий 2010 р. Оскільки базовий місяць в 1С вказаний правильно (співпадає з реальним), то це вікно залишимо без змін:

Співробітниця Груздь В.Н. (оклад 1 500 грн.) була прийнята на роботу в Жовтні 2010 р., а в Січні 2011 року їй був підвищений оклад. Базовим місяцем для неї буде Січень 2011 р. Але в 1С базовим місяцем для неї вказаний Жовтень 2010 р. В цьому випадку, потрібно за допомогою кнопки «Новий рядок (Ins)» створити новий запис, де вказати правильний базовий місяць: «01.01.11» і вказати напроти нього значення «1».

* Можна прибрати з рахунку 651 переплату по старих пенсійних внесках (якщо вона є).

Крок 2. Створимо і заповнимо документ «Начисление ЗП».

Для цього: виберемо пункт головного меню «Журналы»> «Зарплата»> натиснемо кнопку «Новая строка (Ins) »>

оберемо «Начисление ЗП»> дату «31.01.11»> в полі «Количество рабочих дней» напишемо «19»> натиснемо кнопку «Заполнить»

* синій плюс - це означає, що індексація ще не нарахована.

* червона галочка - це означає, що ЄСВ і ПДФО ще не утримані.