Облік і аудит оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Облік і аудит оплати праці»

РЕФЕРАТ

На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за темою

«Облік і аудит оплати праці»

У бакалаврській роботі розкривається науковий підхід щодо економічної сутності розрахунків та їх класифікації.

На практичних матеріалах ТОВ «СВК «Світанок».

У вступі обґрунтовано актуальність питань, які досліджуються в роботі, визначено об'єкт дослідження та завдання даної роботи.

Охарактеризовано економічний зміст категорії «оплата праці», а саме - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Наведено організаційно-економічну характеристику діяльності обєкта дослідження, розглянуто види розрахунків з оплати праціта їх відображення в системі бухгалтерського обліку: їх сутність, принципи та значення.

Значне місце в роботі відведено організаційним аспектам та методичним засадам аудиту оплати праці.

У висновках бакалаврської роботи узагальнено отримані результати дослідження та наведено рекомендації щодо удосконалення системи оплати праці на підприємстві. Пропонується почати здійснювати виплату заробітної плати працівникам підприємства пластиковими картками та здійснити підготовку та підвищення кваліфікації працівників підприємства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оплата праці, розрахунки, тарифна сітка, основна та додаткова заробітна плата, стимулювання.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи праці та її оплати

1.1 Економічна суть оплати праці

1.2 Особливості організації оплати праці в сучасних умовах

1.3 Склад фонду оплати праці

1.4 Форми та системи оплати праці

РОЗДІЛ 2. Облік оплати праці на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Первинний облік оплати праці

2.3 Синтетичний та аналітичний облік оплати праці на підприємстві

2.4 Порядок і облік нарахування окремих видів додаткової заробітної плати та соціальних виплат

2.5 Автоматизація обліку оплати праці

РОЗДІЛ 3. Методика та організація аудиту оплати праці

3.1 Методичні прийоми та джерела інформації проведення аудиту оплати праці

3.2 Оцінка ефективності системи обліку та внутрішнього контролю на підприємстві

3.3 Методика аудиту оплати праці

3.4 Узагальнення результатів аудиту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розгляд питань про розрахунки з оплати праці має актуальне значення, оскільки оплата праці є досить важливою ланкою системи соціально-трудових відносин і найскладнішою у вирішенні соціально-економічною проблемою. З одного боку вона є основним (і часто єдиним) джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, з іншого - суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення головної мети діяльності підприємства.

Тому, аспекти організації оплати праці й усіх розрахунків, пов'язаних з нею є основою соціально-трудових відносин найманих працівників, роботодавців і держави, що впливають на ефективність управління трудовими ресурсами.

Витрати на оплату праці є однією із складових вартості готової продукції. Заробітна плата, як головне джерело доходів населення, є визначальним фактором формування соціальної справедливості в суспільстві, платоспроможності, що у свою чергу, безпосередньо впливає на економічну активність у реальному секторі народногосподарського комплексу країни.

Здійснення будь-якого господарського процесу обов'язково пов'язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Зрозуміло, що саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

Встановлення ринкових умов зумовлює потребу перегляду положень бухгалтерського обліку оплати праці, а також методики формування й обробки одержаної облікової інформації, виходячи з існуючого господарського механізму та наявної обчислювальної техніки.

У процесі становлення соціально-ринкової економіки в Україні все більшого розвитку набуває аудиторська діяльність. З'являються нові види аудиту - аудит ефективності, адміністративної діяльності, кадровий аудит. Підприємства починають замовляти не тільки послуги з проведення обов'язкового аудиту, але й перевірок окремих видів діяльності, типів операцій, стану розрахунків тощо.

Аудит розрахунків з оплати праці - це дуже трудомістке і відповідальне завдання з надання впевненості, бо поєднує в собі елементи фінансового аудиту й аудиту на відповідність, що пов'язано з необхідністю дотримання трудового та податкового законодавства при формуванні фінансової інформації про розрахунки з оплати праці та інші виплати працівникам.

На сьогодні стан державного та договірного регулювання оплати праці в Україні та окреслені у цій сфері проблеми справляють негативний вплив на організацію оплати праці та облік пов'язаних із нею розрахунків на підприємствах України. Це визначає низку загальнодержавних і загальноекономічних завдань, які потрібно вирішити шляхом спільної праці політиків, науковців і практиків, враховуючи кращий вітчизняний та зарубіжний досвід, а саме: прийняття нового Трудового кодексу; вирішення проблем соціального партнерства; реформування системи оподаткування фонду оплати праці та прибутку підприємства; стимулювання інноваційної діяльності; вдосконалення методики й організації обліку тощо.

Усе вище згадане підкреслює значну роль та значення теми даної роботи в сучасних умовах господарювання. Актуальності набуває дослідження теоретичних і прикладних аспектів бухгалтерського обліку й аудиту розрахунків з оплати праці з огляду на ринкове реформування та світову інтеграцію України.

Метою бакалаврської роботи є узагальнення й критична оцінка чинних теоретичних положень, методики, організації та практики обліку й аудиту розрахунків з оплати праці в сучасних умовах господарювання.

Під час виконання роботи були вирішенні такі завдання:

- розкрити сутність обліково-аналітичної категорії «розрахунки з оплати праці» в умовах реформування національної системи оплати праці й бухгалтерського обліку та звітності;

- узагальнити методи державного й договірного регулювання оплати праці та обґрунтувати шляхи їх удосконалення з позицій обліку розрахунків з оплати праці;

- узгодити й систематизувати основні аспекти методики й організації бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

- удосконалити методичні й організаційні підходи до зовнішнього (незалежного) і внутрішнього аудиту розрахунків з оплати праці.

Предметом дослідження є облік та аудит розрахунків з персоналом на підприємстві.

Об'єктом дослідження є: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК «Світанок».

Методи дослідження. Теоретичними та методологічними основами дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого вивчено стан оплати праці, чинна законодавчо-нормативна база, а також методика обліку і аудиту розрахунків з оплати праці.

В якості джерел інформації бакалаврської роботи розглядаються авторські наукові статті зарубіжних та вітчизняних спеціалістів з питань обліку й аудиту розрахунків з оплати праці (Атамас П.Й., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Ганін В.І., Гурова К.Д., Завгородній В.П., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лахтіонова Л. А. та інші), нормативні і законодавчі акти, що регулюють дану сферу, матеріали спеціалізованого періодичного друку, річна звітність підприємства за останні 3 роки, а також фактичні матеріали підприємства.

Однак окремі аспекти теорії та практики обліку й аудиту розрахунків з оплати праці залишаються дискусійними, потребують подальших наукових досліджень і розробок у напрямі їх удосконалення.

Апробація результатів роботи. Головні положення бакалаврської роботи оприлюднено на науково-практичній студентській конференції "Перспективи розвитку аграрної економіки України" (м. Київ, 21.11.2013р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 1 наукову працю обсягом 0,4д.а.

Структура і обсяги роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ

1.1 Економічна суть оплати праці

Оплата праці є одним з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників з метою досягнення цілей підприємства. Саме тому питання організації оплати праці і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, адже вони включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Класики економічної теорії А.Сміт та Д.Рікардо у своїх наукових дослідженнях пропонують таке визначення поняття «заробітна плата». Так, А.Сміт зазначає, що «заробітна плата включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла «працювати», а Д.Рікардо вважав, що «заробітна плата є грошовим виразом «мінімуму засобів існування». Вітчизняні економісти досліджуючи поняття «заробітна плата», пропонують свої визначення поняття «заробітна плата». Зокрема, С.Ф.Покропивний вважає, що «заробітна плата як економічна категорія відображає відносини між найманими працівниками і роботодавцями щодо розподілу новоствореної вартості (доходу) [16]. Якщо для перших заробітна плата є основною формою доходу, то для інших - елементом витрат на виробництво, чинником конкурентоспроможності продукції, складовою доходу підприємства» [38].

Ще одне визначення поняття «заробітна плата» запропоноване М.Д.Ведерниковим. З його точки зору, заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який передбачає винагороду в грошовій або натуральній формі, що має бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді [11].

Проте більш повне визначення пропонує О.А.Грішнова, яка розглядає поняття «заробітна плата» з кількох позицій: економічної теорії, ринкової економіки, економіки праці, найманого працівника та підприємця [14].

Так, з позиції економічної теорії, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.

В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції та виражає ринкову вартість використання найманої праці.

З позиції економіки праці, заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

З позиції найманого працівника, заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

З позиції підприємця, заробітна плата - це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці [5].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Вона складається з:

а) основної заробітної плати;

б) додаткової заробітної плати;

в) інших заохочувальних і компенсаційних виплат [22].

Сутність заробітної плати розкривається у функціях та принципах, які вона повинна виконувати в процесі суспільного відтворення. У сучасній науковій та навчальній літературі можна зустріти неоднакову кількість та різне трактування функцій заробітної плати, основні з яких:

а) відтворювальна - полягає у забезпечені працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили. Рівень заробітної плати повинен бути таким, щоб забезпечити можливість задоволення первинних потреб, належних умов проживання, відпочинку та оздоровлення працівників;

б) стимулююча - полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Тобто заробітна плата виступає засобом мотивації праці;

в) регулююча - полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарств, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури;

г) соціальна - полягає у забезпечені соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками згідно з результатами їхнього трудового внеску [29,38].

При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи оплати праці:

- справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;

- урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;

- урахування шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;

- стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;

- матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

- випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати;

- індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;

- застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства.

На розмір оплати праці впливає багато факторів, які можна розділити на дві групи - зовнішні та внутрішні. До першої групи доцільно віднести мінімальну заробітну плату, прожитковий мінімум, ціну робочої сили, яка сформувалася на ринку під впливом попиту і пропозиції та ін. До другої групи факторів належать фінансові можливості кожного підприємства, розмір отриманого прибутку, кваліфікація і спеціальність працівників, потрібних для нормального функціонування організації.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До неї не включаються надбавки, доплати, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (табл.1.1).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників [22].

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (табл.1.2).

Таблиця 1.1

Динаміка зміни розміру мінімальної заробітної плати в Україні

Початок дії	Розмір мінімальної заробітної плати	Нормативний акт, яким було встановлено новий розмір МЗП
01.01.2014р. 01.07.2014р. 01.10.2014р.	1218 грн. 1250 грн. 1301 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (Ст.8)
01.01.2013р. 01.12.2013р.	1147 грн. 1218 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (Ст.8)
01.01.2012р. 01.04.2012р. 01.07.2012р. 01.10.2012р. 01.12.2012р.	1073 грн. 1094 грн. 1102 грн. 1118 грн. 1134 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (Ст.13)

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи -- фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум -- це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить 85 - 87% загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину -- певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя [23].

Таблиця 1.2

Динаміка розміру прожиткового мінімуму в Україні

Початок дії	Прожитковий мінімум	Нормативний акт, яким було встановлено
01.01.2014р. 01.07.2014р. 01.10.2014р.	1218 грн. 1250 грн. 1301 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (Ст. 7)
01.01.2013р. 01.12.2013р.	1147 грн. 1218 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (Ст. 7)
01.01.2012р. 01.04.2012р. 01.07.2012р. 01.10.2012р. 01.12.2012р.	1073 грн. 1094 грн. 1102 грн. 1118 грн. 1134 грн.	Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (Ст. 12)

Винагорода за відпрацьований час та виконану роботу є сильним мотиватором, який спонукає найманих працівників до кращого виконання своїх обов'язків.

Таким чином, оплата праці є складною соціально-економічною категорією, яка відбиває різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин - працівників, роботодавців та держави. Заробітна плата відіграє одну з ключових ролей у рентабельності підприємства, добробуті працівників та економічному розвитку держави [38].

1.2 Особливості організації оплати праці в сучасних умовах

Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Підприємства самостійно встановлюють фонди, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів, передбачені законодавством, при цьому підприємства мають право використати тарифні сітки і шкали співвідношення посадових окладів, які визначаються галузевими угодами, як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та інших умов робіт.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, Генеральної угоди на державному рівні, галузевих та регіональних угод, колективних та трудових договорів [22].

Організація оплати праці визначає взаємозв'язок мір праці і мір її оплати. Міри праці визначають за допомогою кількісних та якісних показників, а міри оплати - за допомогою прожиткового рівня.

Основною вимогою до організації оплати праці на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Організацію оплати праці слід будувати з урахуванням відповідних принципів (рис.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Принципи організації оплати праці

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Оплата за працю припускає порівняння праці різної якості. Диференціація заробітної плати працівників на підприємстві залежно від складності й умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи. Від її стану залежить структура заробітної плати, зокрема частка премій.

Зв'язок заробітку працівників з кількісними і якісними результатами їхньої праці здійснюється за допомогою форм і систем заробітної плати. Раціональний їх вибір і побудова сприяють забезпеченню матеріальної заінтересованості працівників у зростанні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, що випускається, підвищенні її конкурентоспроможності, економії сировини, матеріалів тощо.

В Україні за сучасних умов разом із загальноекономічними змінами відбуваються певні зміни і у сфері оплати праці. Проте ці зміни відбуваються повільно, і система оплати праці має такі недоліки:

а) розбіжності в розмірах заробітної плати працівників за рівнем кваліфікації у державному і недержавному секторах. Заробітна плата в державному секторі на 20% нижча, ніж у приватному;

б) низька частка заробітної плати у валовому внутрішньому продукті;

в)деформоване співвідношення мінімального і максимального рівнів заробітної плати ;

г) втрата тарифною зарплатою своєї стимулюючої ролі, недостатня тарифна частина в загальній заробітній платі;

д) недостатня залежність розмірів заробітної плати від кількості і якості праці;

е) невиконання мінімальною заробітною платою своїх функцій;

є) деформація співвідношення рівнів заробітної плати працівників фізичної і розумової праці.

Зважаючи на вказані недоліки, слід зазначити, що правильна організація системи оплати праці є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. Її реформування має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили; встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі; удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати тощо.

Ринок як економічна система передбачає вільний обіг усіх матеріальних цінностей, а також специфічного товару -- робочої сили. За цих умов реформа заробітної плати має зняти будь-які обмеження трудових доходів громадян, гарантувати кожній людині право заробляти у міру своїх можливостей і бажань [2].

1.3 Склад фонду оплати праці

Фонд заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

До фонду основної заробітної плати включаються:

- заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

- суми відсотків або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою у грошовій та натуральній формах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Структура фонду оплати праці

До фонду додаткової заробітної плати входять:

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, трактористам-машиністам та іншим робітникам, яким уведено такі надбавки та доплати за звання майстра і класу кваліфікації; бригадирам з числа робітників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадою; персональні надбавки; за суміщення професій (посад); розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт; за роботу у важких шкідливих умовах; роботу у багатозмінному та безперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, які є робочими днями за графіком); премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів, у тому числі за: виконання і перевиконання виробничих завдань: виконання акордних завдань у встановлений термін; підвищення продуктивності праці, виробітку; поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності; економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей; винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві);

- оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка, фарбування тощо). Зазначені суми у статистичній звітності з праці відображаються у фонді оплати праці працівників позаспискового складу і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників спискового складу підприємства;

- оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актам;

- заробітна плата до кінцевого розрахунку по закінченні року або іншого періоду обумовлена системами оплати праці на сільськогосподарських підприємствах;

- оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємств, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів, та ін.;

- оплата праці студентів вищих навчальних закладів, учнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, що проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на тимчасову роботу;

- суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених законодавством, оплата за час вимушеного прогулу, передбачених законодавством; вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрат на оплату житла, або сум грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг та інше; вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишається в особистому постійному користуванні;

- оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку; оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам; оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства;

- суми заробітної плати за основним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

- оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурах, а також які навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносять:

- оплату простоїв не з вини працівника;

- суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати;

- винагороди за підсумками роботи за рік;

- винагороди за відкриття і раціоналізаторські пропозиції;

- одноразові заохочення;

- матеріальні допомоги (оздоровчі, економічні та інші виплати);

- суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам: оплата додатково наданих відпусток, у тому числі жінкам, які виховують дітей, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію;

- доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

- оплата за навчання у навчальних закладах дітей працівників підприємства;

- вартість путівок на лікування і відпочинок, або суми компенсації, видані замість путівок;

- екскурсії і мандрівки;

- здешевлення вартості харчування працівників.

1.4 Форми та системи оплати праці

У ринковій економіці ціни на товари і послуги постійно змінюються, але переважає в цьому процесі тенденція до зростання цін. Періодично змінюється і грошова заробітна плата. Отже, змінюються й кількість товарів і послуг, які може оплатити робітник своєю заробітною платою. На цій основі виділяють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата -- це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. Динаміка реальної заробітної плати залежить від зміни номінальної заробітної плати та зміни цін на товари та послуги. Індекс руху реальної заробітної плати визначається як відношення індексу грошової (номінальної) заробітної плати до індексу цін:

(1.1)

Реальна заробітна плата може знижуватися навіть тоді, коли зростає номінальна заробітна плата, якщо індекс цін на товари і послуги перевищує індекс номінальної заробітної плати.

Розрізняють також основну і додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Основна заробітна плата становить переважну її частину.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні компенсації, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з перевиконанням виробничих завдань, доплати за суміщення посад тощо. Додаткова частина заробітної плати враховує також колективні результати праці, за які виплачуються премії (рис. 1.3.).

При виборі форм та систем оплати праці необхідно враховувати багато різних чинників: функції працівників, зміст їх роботи, умови праці, завдання підприємства, звички і традиції. Таким чином, критеріями вибору є:

а) ступінь регламентації трудового процесу;

б) рівень механізації та автоматизації виробництва;

в) можливість точного обліку результатів праці;

г) доцільність стимулювання обсягів виконуваних робіт;

д) вплив на якість продукції.

Згідно зі ст. 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток; тарифних ставок; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційних характеристик; тарифно-кваліфікаційних довідників; кваліфікаційних довідників посад керівників, спеціалістів і службовців; схем посадових окладів або єдиної тарифної сітки [30].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Форми заробітної плати за купівельною здатністю грошей і за принципом організації

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище, тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації. Вона формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок. Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є, власне, переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. В Україні з 1993 року впроваджується єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників державних організацій і підприємств;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Її абсолютна величина визначається згідно зі встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати. Відтак розмір оплати праці не може бути нижчим від встановленої державою мінімальної заробітної плати навіть за невиконання норм виробітку чи виготовлення бракованої продукції з вини працівника;

в) тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП) - це збірник нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт. ДКХПП призначено для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування навчальних програм підготовки їх підвищення кваліфікації робітників;

г) кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів, і службовців є нормативними документами, в яких подаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників.

Розрізняють такі основні форми тарифної системи оплати праці:

а) почасова - це оплата праці за одиницю часу згідно з тарифною ставкою;

б) відрядна - це оплата праці за кількість виконаної роботи і розцінку за одиницю продукцію.

Як і почасова, так і відрядна форми оплати праці мають декілька різновидів (рис. 1.4).

Різновиди відрядної оплати праці:

а) відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів;

б) непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними. Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій системі, порівняно невелика.

в) відрядно-прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки. Нарахування прогресивних доплат робиться по результатах місячної роботи;

г) колективна відрадна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності та взаємодопомоги;

д) акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Класифікація форм оплати праці

На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну систему оплати праці в наступних випадках:

а) підприємство не укладається в термін із виконанням якогось замовлення, і при його невиконанні воно буде зобов'язане заплатити значні суми штрафних санкцій у зв'язку з умовами договору;

б) при надзвичайних обставинах (пожежі, обвали, виходи з ладу основної технологічної лінії по серйозній причині), що приведуть до припинення виробництва;

в) при гострій виробничій необхідності виконання окремих робіт або впровадженні нового обладнання на підприємстві.

Погодинна система оплати праці:

а) проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді;

б) почасово-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку;

в) система посадових окладів.

За погодинною системою оплачується робота працівників, яка має стабільний характер [46].

Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:

- на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;

- функції робітника зводяться до спостереження та контролю за ходом технологічного процесу;

- витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;

- кількісний результат праці не може бути виміряний не є визначальним;

- якість праці важливіше його кількості;

- робота є небезпечною;

- робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;

- на даний момент збільшення випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому місці є недоцільним для підприємства;

- збільшення випуску продукції може призвести до браку або зниження її якості.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «СВК Світанок» розташоване в зоні лісостепу, в с. Винарівка Ставищенського району Київської області. Відстань до обласного центру м. Києва становить 120 км, до районного центру смт Ставище - 12 км, а до найближчої залізничної станції в м. Жашкові - 17 км. Через територію підприємства проходить траса міжнародного значення Київ - Одеса.

Засноване підприємство в 1964 році. Перша його назва «Прапор комунізму», але в 2000 році було перейменоване на СВК «Світанок», а в 2012 році - на ТОВ «СВК Світанок».

Найбільш холодним місяцем року являється січень з середньою температурою -7.3; -8.4 градусів. Зима характеризується не стійкою погодою: поряд з низькою температурою - 18; 20 градусів, спостерігаються відлиги +4; +5 градусів. Це в свою чергу призводить до утворення льодяної кірки, яка негативно впливає на зимівлю озимих.

Середня висота снігового покриву сягає 15 см., а глибина промерзання ґрунту 55 см. Безморозний період продовжується 170 днів, період з температурою повітря вище +5 градусів (вегетаційний період) починається 3 квітня і закінчується 30 жовтня. Період з температурою вище +10 градусів (вегетаційний період для теплолюбних культур) починається 24 квітня і закінчується 5 жовтня (165 днів). Але весною дуже часто бувають заморозки, на що слід звертати увагу при проведенні весняно-польових робіт.

За роки свого становлення, господарство виросло в сучасне сільськогосподарське підприємство по виробництву сільськогосподарської продукції, яка може вдало конкурувати по якості та екологічній чистоті з продукцією багатьох підприємств.

Основне виробництво складають:

- продукція рослинництва: зернові культури та цукровий буряк;

- продукція тваринництва: молочне скотарство та відгодівля ВРХ.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку за рахунок виробничої та реалізаційної діяльності.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Майно господарства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Має свій самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою.

Прибуток товариства створюється з надходжень від господарської, комерційної та іншої діяльності і визначається на підставі діючого законодавства. Розрахунки по прибутках та збитках проводяться після складання балансу наприкінці кожного звітного періоду. Отриманий прибуток залишається в повному розпорядженні товариства, яке самостійно визначає його використання.

Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві - журнально-ордерна, з переходом на 1С.

ТОВ «СВК «Світанок» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку, а також веде статистичну звітність, яку подає органам державної статистики.

Негативним явищем на підприємстві є відсутність «Наказу про облікову політику підприємства». Це можна пояснити недотриманням власником та бухгалтерами вимог чинного законодавства через його незнання або халатне відношення до власних обов'язків.

На підставі отриманих обліковий даних за 2010-2013 роки ТОВ СВК» Світанок», було проведено аналіз показників фінансового стану. Результати аналізу коефіцієнтів представлений у таблиці 2.1.

Отже, коефіцієнт абсолютної ліквідності має низьке значення і його показник свідчить про те, що короткострокові зобов'язання підприємства не можуть бути швидко погашені ліквідними коштами.

Таблиця 2.1

Аналіз показників фінансово-майнового стану ТОВ СВК «Світанок»

Показник	Значення показника станом на
	31.12.2011 р.	31.12.2012 р.	31.12.2013 р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,001	0,002	0,003
Коефіцієнт загальної ліквідності	1,9	1,9	1,9
Коефіцієнт автономії	0,5	0,5	0,5
Коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом	0,8	0,8	0,8
Коефіцієнт рентабельності активів	0,01	0,03	0,04

Значення коефіцієнта загальної ліквідності (покриття) свідчить про те, що підприємство має достатньо коштів для своєчасного погашення своїх поточних боргів, з урахуванням зауваження, що в розрахунку прийнята номінальна вартість основного активу, а дані щодо його ринкової вартості та ліквідності відсутні. Одночасно, слід зауважити, що зачне відволікання коштів на основний актив, може бути пов'язане з неефективним управлінням активами.

Коефіцієнт фінансової стійкості товариства відповідає нормативному, що свідчить про те, що у фінансування активів частка залученого капіталу дорівнює власному.

Коефіцієнт покриття зобов'язань свідчить про те, що у підприємства фінансова стабільність забезпечується в цілому власними коштами.

Коефіцієнт рентабельності активів набагато менше нормативного.

На підставі проведеного аналізу фінансової звітності ТОВ СВК «Світанок», можна зробити висновок, що товариство на звітну дату має незадовільну ліквідність і платоспроможність. Показники, які характеризують фінансову незалежність майже відповідають рекомендованим, та показують, що підприємство користується залученими коштами в незначній мірі.

Також було проведено горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства за 2013рік (табл. 2.2, 2.3)

Наведені дані дозволяють зробити такі висновки: загальна сума активів зменшилася на 79 тис. грн. або майже на 0,2%. Це зменшення відбулось переважно за рахунок значного зменшення оборотних активів. У той же час, майже удвічі збільшилася величина готової продукції підприємства (в абсолютному вимірюванні - на 4119 тис. грн.) Це відбулось внаслідок удосконалення механізму та збільшення обсягів виробництва продукції. Зменшилася сума дебіторської заборгованості, а це говорить про те, що підприємство має надійних партнерів, які вчасно повертають кошти за надані їм кредити а також товари, роботи, послуги.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов'язання підприємства скоротилися. Це відбулося внаслідок відсутності кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду. Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід і далі покращувати показники фінансової стійкості, а саме:

а) поліпшувати взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

б) поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється.

Таблиця 2.2

Горизонтальний аналіз балансу ТОВ «СВК «Світанок» за 2013 рік

	на поч. року	на кін. року	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	6168	6461	293	4,75
Основні засоби, кінцева вартість	3277	2921	-356	-10,86
Довгострокові біологічні активи, первинна вартість	512	524	12	2,34
Довгострокові біологічні активи, кінцева вартість	506	518	12	2,37
Оборотні засоби
Виробничі запаси	794	670	-124	-15,62
Незавершене виробництво	1153	2021	868	75,28
Готова продукція	4030	8149	4119	102,21
Гроші та їх еквіваленти	28	148	120	428,57
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	29607	25909	-3698	-12,49
Дебіторська заборгованість за розрахунками	10	2	-8	-80
Інша поточна дебіторська заборгованість	9	5	-4	-44,44
Інші оборотні активи	-	-
Оборотні активи, всього	37921	38186	256	0,7
Активи, всього	41838	41759	-79	-0,19
Пасиви
Власний капітал
Зареєстрований капітал	1586	1506	-80	-5,04
Додатковий капітал	1199	1199	-	-
Нерозподілений прибуток	20084	20365	281	1,4
Власний капітал, всього	22869	23070	201	0,88
Поточні зобов'язання і забезпечення
Кредиторська заборгованість	10659	18528	7869	73,82
Поточні забезпечення	-	-
Інші поточні зобов'язання	310	161	-149	-48,06
Короткострокові кредити банків	8000	-	-
Пасиви, всього	41838	41759	-79	-0,19

Метою горизонтального аналізу є виявлення абсолютних і відносних змін величини різних статей балансу, його розділів за певний період і критична оцінка виявлених змін.

Таблиця 2.3

Вертикальний аналіз балансу ТОВ «СВК «Світанок» за 2013 рік

	на поч. року	на кін. року	Частка у % до суми балансу на поч. року	Частка у % до суми балансу на кін. року
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	6168	6461	7,83	15,47
Основні засоби, кінцева вартість	3277	2921	1,22	6,99
Довгострокові біологічні активи, первинна вартість	512	524	1,21	1,25
Довгострокові біологічні активи, кінцева вартість	506	518	0,00	1,24
Оборотні засоби
Виробничі запаси	794	670	2,76	1,60
Незавершене виробництво	1153	2021	9,63	4,84
Готова продукція	4030	8149	0,07	19,51
Гроші та їх еквіваленти	28	148	70,77	0,35
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	29607	25909	0,02	62,04
Дебіторська заборгованість за розрахунками	10	2	0,02	0,00
Інша поточна дебіторська заборгованість	9	5	0,02	0,01
Інші оборотні активи	-	-	-	-
Оборотні активи, всього	37921	38186	90,60	91,44
Активи, всього	41838	41759	100,00	100,00
Пасиви
Власний капітал
Зареєстрований капітал	1586	1506	3,79	3,61
Додатковий капітал	1199	1199	2,87	2,87
Нерозподілений прибуток	20084	20365	48,00	48,77
Власний капітал, всього	22869	23070	54,66	55,25
Поточні зобов'язання і забезпечення
Кредиторська заборгованість	10659	18528	25,48	44,37
Поточні забезпечення	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	310	161	0,74	0,39
Короткострокові кредити банків	8000	-	19,12	-
Пасиви, всього	41838	41759	100,00	100,00

Метою вертикального аналізу є розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка її змін.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції та зміни в діяльності підприємства. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Аналізуючи дані вертикального аналізу балансу можна зробити такі висновки: частка оборотних активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала більше 90%. Протягом аналізованого року відбулося збільшення цієї частки, що позитивно позначається на показниках фінансової стійкості, тому що свідчить про збільшення запасів, розмірів виробництва. Частка основних засобів має також збільшується протягом звітного періоду. З одного боку, це явище свідчить про покращення політики щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства. З іншого боку, підприємство погіршило свої показники фінансової стійкості внаслідок вилучення коштів на поповнення оборотних активів. Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 54-55% від загальної суми пасивів, що говорить про середній рівень платоспроможності. Довгострокових зобов'язань підприємство не має. Позитивним явищем є зменшення короткострокової заборгованості протягом звітного року.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

а) структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів та частки оборотних активів;

б) у той же час, закріпилася позитивна тенденція до зменшення частки дебіторської заборгованості і збільшення грошових коштів.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Забезпеченість аналізованого підприємства сільськогосподарськими угіддями ми можемо побачити у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
	га	%	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь, га	1724	100	1718	100	1714	100	99,4
у тому числі: рілля	1724	100	1718	100	1714	100	99,4

Як ми бачимо, у звітному році загальна земельна площа у підприємстві зменшилася на 0,6%. Це відбулося за рахунок передачі 10 га рілля під багаторічні насадження.

Основою збільшення виробництва продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами ми можемо побачити з даних наступної таблиці (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	103	107	104	100,9
У тому числі: рослинництва	57	59	57	100
тваринництва	46	48	47	102,1

Дослідивши показники наявності та використання трудових ресурсів, можна зробити висновок про те, що трудові ресурси на підприємстві використовуються ефективно, оскільки, чисельність працівників збільшується.

Успішне функціонування сільськогосподарських підприємств здійснюється на основі органічної взаємодії таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Засоби праці знаходять своє вираження в основному капіталі підприємства, а предмети праці - в оборотному капіталі.

Економічна ефективність використання основного капіталу характеризується системою показників. Основними з них є: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку. Забезпеченість підприємства основним капіталом та ефективність його використання ми можемо побачити в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. у % до 2011р.
Вартість основного капіталу, тис. грн.	3689	3917	3573	96,8
Капіталовіддача, грн.	4,5	2,3	2,1	47
Капіталомісткість продукції, грн.	0,31	0,42	0,47	151,6
Норма прибутку,%	23,5	17,2	9,7	Х

Щодо забезпеченості ТОВ «СВК «Світанок» основним капіталом, слід зазначити, що в аналізованому періоді його вартість зменшилася на 3,2%. Негативним явищем у 2013 році стало зменшення капіталовіддачі в порівнянні з 2011 роком на 53%. Капіталомісткість навпаки збільшилася на 49,4%. Норма прибутку з кожним роком зменшується, а це говорить про неефективне використання підприємством авансованого капіталу.

Важливе значення для розвитку підприємства також має спеціалізація, яка дозволяє: більш ефективно використовувати природно-кліматичні та економічні умови господарства; концентрувати матеріальні та фінансові ресурси на виробництво продукції більш вигіднішої з економічної точки зору; покращувати технології виробництва процесів шляхом комплексної механізації та автоматизації.