Статус, функції та роль податкового обліку і незалежного аудиту податків

У наказі №1492 Мінфін знову підтверджує, що до декларації (з ПДВ) вносять дані податкового обліку платника (п. 1 розділу III). При цьому дані, наведені у податкової звітності, мають відповідати даним бухгалтерського обліку та податкового обліку платника (п.8 розділу III наказу №1492). Не скасовано й Інструкцію з бухгалтерського обліку ПДВ, затверджену наказом Мінфіну України, №141, що свідчить про певну згоду Мінфіну на існування в методологічному та практичному аспектах двох паралельних видів обліку та інформаційної бази з ПДВ. Податок на прибуток. Відносно податку на прибуток позиція цього відомства є досить суперечливою. З одного боку, після видання Положення з бухгалтерського обліку «Податкові різниці» (наказ від 25.01.2011 р. №27) [106] був узятий курс на обрахунок податку на прибуток на базі бухгалтерських даних платника цього податку. З іншого -- затвердження наказом від 28.09.2011 р. №1215 форми податкової декларації з податку на прибуток свідчить про слідування Мінфіном у руслі норм розділу III ПКУ. Останні як раз передбачають розрахунки бази цього податку виключно на нормах Кодексу, а не П(С)БО. Лише в окремих випадках в ПКУ прямо зазначено необхідність використання норм П(С)БО щодо: визначення дати отримання інших доходів (п. 137.16); визначення фінансових витрат (п. п. 138.10.5); обрання методу оцінки вибуття запасів (п.140.4).

Очевидно, запровадження Положення «Податкові різниці» свідчить про констатацію того факту, що заповнити декларацію з податку на прибуток лише на даних бухгалтерських рахунків не можливо. Тому механізм податкових різниць, вочевидь, задумано як «місток» між інформацією бухгалтерського фінансового обліку та податкового обліку, вінцем якого є податкова декларація. Проте говорити про дієвість такого механізму обліку та звітності поки ще зарано, оскільки практичне його застосування відкладено до 2014 р. Позиція аналітиків та дослідників державного сектору.

Аналітики, дослідники та посадовці, які працюють в держаних установах або виконують дослідження на їхнє замовлення, популяризують серед бухгалтерської спільноти ідею відсутності податкового обліку у зв'язку із набуттям чинності ПКУ. Наприклад, автори колективної монографії «Інформаційне забезпечення управління державними фінансами» стверджують: інформаційним джерелом даних для складання декларації про прибуток підприємства відповідно до ПКУ виступає бухгалтерський облік. Тому не потрібно створювати з цією метою новий вид обліку -- податковий [41, с. 48 ]. Водночас у монографії наводяться форми рекомендованих регістрів обліку, в яких пропонують дані бухгалтерського і податкового обліку порівнювати між собою з метою визначення податкової різниці [дод. Б 1].

Отже, коли справа доходить до конкретних розрахунків, то наявність даних податкового обліку не заперечується. Більше того, такі дані є базою порівняння з даними бухгалтерського обліку в результаті чого і виявляють податкову різницю. Між тим, за ідеологією Положення №27 невідомою величною (ікс) має бути не різниця, а дані податкового обліку. Позиція судового органу. Позицію органів судової влади України з адміністративного судочинства оприлюднює лист Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку». В листі зазначається, що з метою однозначного застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України ВАСУ звертає увагу на те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що означені абзацом першим пунктом 44.1 ПКУ. Водночас документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися судами з урахуванням специфіки кожної господарської операції. Позиція професійних бухгалтерських організацій. В контексті цієї теми дослідження важливим є з'ясування позиції щодо зазначеної проблеми професійних бухгалтерських організацій.

На сьогодні в Україні є відомими такі організації як РНБА, ФПБАУ, УАСБА. Такі структури, які об'єднають бухгалтерів та аудиторів-практиків, як правило, позбавлені впливу ідей певних бухгалтерських шкіл. їх політика ґрунтується на прагматизмі думок і дій та сприянні професії бухгалтера. Завдяки цьому їх позиція є незалежною від державних інституцій та зваженою в інтересах професії і певного кола суспільства. Автор цього дослідження виступає як член податкового комітету РНБА. За пропозицією автора члени цього комітету на своїх засіданнях проводили обговорення питання ідентифікації та практичного використання термінології оподаткування. Таке обговорення вважається актуальним, адже невпорядкованість термінології заважає сумлінному виконанню бухгалтерами підприємств-платників податків своїх функціональних обов'язків та створює небезпеку для бухгалтерів-практиків у відносинах із державним податковим відомством. За результатами обговорення була сформована консолідована позиція членів комітету і направлена на адреси Міністерства фінансів України та Державної податкової служби України листом від 30.10.2011 р. «Пропозиції щодо впорядкування термінології Податкового кодексу України».

У цьому листі бухгалтери-професіонали запропонували зазначеним державним інституціям виступити із законотворчою ініціативою щодо внесення змін до ПКУ в частині визначення поняття «Податковий облік». Зокрема, запропоновано внести зміни до ПКУ шляхом доповнення статті 14 Кодексу новим підпунктом 14.1.269 такого змісту: «Податковий облік -- система підготовки та накопичення інформації платника податків, необхідної для розрахунку податків, зборів, встановлених цим Кодексом, з метою складання податкової звітності». Саме таке формулювання отримало підтримку в податковому комітеті Міжнародної громадської організації «Рада незалежних бухгалтерів та аудиторів» (РНБА). Крім того, перше речення пункту 44.1 статті 44 ПКУ рекомендовано доповнити словом «податковий» після слів «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести» і далі за тестом, а саме викласти речення у такій редакції: «Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести податковий облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством». Одночасно професійні бухгалтери зауважили, що необхідно вилучити зі списку джерел сум оподатковуваних доходів та витрат показники фінансової звітності. Це пов'язано з тим, що така звітність формується за методологією національних або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які значно відрізняються від норм Податкового кодексу України.

4. Предмет, схеми і функції податкового обліку

У процесі аналізу складових податкового обліку (податкових розрахунків) в Україні важливо, з одного боку, окреслити зону податкового обліку -- визначити предмет, схеми та об'єкти обліку, а з іншого -- проаналізувати функції, правила (методи) та форми, за якими здійснюється такий облік. Предмет податкового обліку. У вітчизняній літературі не сформульоване загальновизнане поняття предмету податкового обліку. Окремі економісти, наприклад, В. Шпак зазначає, що предметом податкового обліку є формування бази оподаткування та забезпечення контролю розрахунків з бюджетом за податками і платежами [130, с. 198]. Російські автори визначають такий предмет як діяльність підприємства, в результаті якої у платника податку виникають зобов'язання з обрахування та сплати (утримання) податку [147, с. 9]. Таке загальне формулювання не викликає заперечень у цілому. Проте для умов України слід урахувати такі особливості. По-перше, згідно з вимогою пп. 14.1.36 Податкового кодексу України податкові зобов'язання виникають у підприємства у разі ведення не будь-якої, а господарської діяльності.

По-друге, як ми зазначали раніше, операції зі сплати податку не належать до сфери податкового обліку, а є прерогативою фінансового обліку і відображуються на рахунках грошових коштів (за кредитом) та розрахунків з бюджетом (за дебетом). По-третє, окремі категорії платників податку, які ведуть податковий облік, не сплачують зобов'язання до бюджету. Як приклад можна навести сільськогосподарські та переробні підприємства, які не сплачують нарахований ПДВ по обсягах закупленого та переробленого і реалізованого м'яса у живій вазі та молока. Не сплачують податок на прибуток підприємства (організації), які звільнені від оподаткування згідно з вимогами статті 154 ПКУ. Проте вони зобов'язані вести податковий облік операцій оподаткування. Отже, предмет податкового обліку -- це господарська діяльність платника податку, в результаті якої виникають зобов'язання з обрахування суми податку. Загальна схема податкового обліку. Конкретні схеми облікових процесів доцільно розділити на два періоди: до прийняття ПКУ і період чинності ПКУ. Проте незмінними залишаються такі атрибути як податкові декларації і реєстри податкового обліку. Тому загальна схема податкового та фінансового обліку податку на прибуток, ПДВ, інших податків та внесків як у до періоду чинності Податкового кодексу України, так і після набуття їм чинності набуває статусу універсальної (рис. 1.4). У процесі поглиблення досліджень схеми обліку доцільно трансформувати у моделі обліку. Застосування облікових моделей обліку з податку на прибуток після набуття чинності ПКУ 2011 р. з урахуванням податкових різниць наведено у розділі 2, а щодо ПДВ -- у розділі 3 цієї роботи. У загально-методичному плані можна стверджувати про існування у вітчизняній практиці протягом років незалежності схеми паралельної (автономної), а стосовно ПДВ -- незалежної (в окремих елементах) системи; схеми залежної (вбудованої) організації податкового обліку. Функції податкового обліку. До функцій обліку належать такі прояви сутності інформації податкового обліку: фіскальна, планово-прогнозна, інформаційна, аналітично-контрольна, характеристику яких наведено у табл. 1.9.

Рис. 1. Загальна схема зв'язку податкового та фінансового обліку в України

5. Об'єкти, методи та форми податкового обліку

Об'єкти обліку. Поняття «об'єкт» деталізує поняття «предмет». Досліджено, що об'єктами податкового обліку виступають складові податку: об'єкт оподаткування; база оподаткування; податкове зобов'язання платника податку. Тобто об'єкт обліку структурно виглядає як трирівнева система показників. Наведемо ілюстрацію трирівневої структури об'єктів обліку на прикладі ПДВ та податку на прибуток (табл. 1.10). У свою чергу база оподаткування з ПДВ розподіляється на складові:

* сума податкового зобов'язання (розділ І декларації З ПДВ);

* сума податкового кредиту (розділ II декларації з ПДВ);

* сума чистого податкового зобов'язання або сума від'ємного значення (розділ III декларації з ПДВ).

База оподаткування з податку на прибуток диференціюється на такі складові:

* оподатковувані доходи (до 2011 р. -- валовий дохід);

* оподатковувані витрати (до 2011 р. -- валові витрати і амортизація). Поняття доходів і витрат за ПКУ та за законами, прийнятими до ПКУ, не є співставними. Проте в цьому контексті вони порівнюються як об'єкти обліку різних періодів. По інших податках, зборах можлива дворівнева структура об'єкта обліку. До такої групи податків відносяться ті з них, по яких об'єкт оподаткування та база оподаткування співпадають. Це характерно для податків, обчислених з натуральних показників. Наприклад, податок за першу реєстрацію автотранспортних засобів обчислюється з кожної одиниці транспортного засобу залежно від обсягу двигуна. Вартісний показник при цьому в базі податку відсутній.

По кожному податку (збору, внеску) законодавством визначається індивідуальна, специфічна база, яку і слід застосовувати в податковому обліку та розрахунках суми податку. Зауважимо, що в фінансовому обліку такі показники у згрупованому вигляді не застосовують, оскільки в цьому немає потреби. Методи (прийоми, правила) обліку. Методи обліку в широкому розумінні виступають як сукупність приоймів облікового процесу. В нормах чинного ПКУ та попереднього законодавства поняття «методи (прийоми) податкового обліку» не наводилися. Вживаним поняттям в докодексний період був термін «правила податкового обліку» згідно зі статтею 11 закону про оподаткування прибутку підприємств [93]. В умовах дії ПКУ термін «правила» доречно трансформувати у поняття «прийоми» податкового обліку. Це стосується всіх податків (зборів, внесків). До методичних прийомів податкового обліку, як нами досліджено, потрібно віднести такі його елементи:

* визначення бази оподаткування та її інформаційного джерела;

* визначення дати виникнення податкового зобов'язання або його елементів;

* розрахунок бази оподаткування, її складових елементів;

* розрахунок суми податкового зобов'язання та його елементів;

* застосування первинних або зведених документів для фіксації елементів бази оподаткування або елементів податкового зобов'язання;

* застосування форм регістрів аналітичного та синтетичного (зведеного) податкового обліку бази оподаткування та податкового обліку податкового зобов'язання або його елементів. Методичні та технологічні аспекти податкового обліку відносно кожного податку (збору, внеску) має розробляти безпосередньо платник податку із закріпленням їх в обліковій політиці підприємства. Такий підхід застосовується в країнах Євросоюзу, що є перспективним напрямом для України.

Разом з тим, у бухгалтерському обліку застосовують прийоми, які є класичними за визначенням, як чотири пари елементів методу:

1. Рахунки та подвійний запис.

2. Документування та інвентаризація.

3. Оцінка та калькуляція.

4. Балансове узагальнення і звітність.

Дослідження показує, що зазначені прийоми бухгалтерського фінансового обліку частково можуть бути використані й в податковому обліку, зокрема, з ПДВ (табл. 1.11). Отже, в податковому обліку з ПДВ використовуються окремі елементи метода бухгалтерського обліку, які є універсальними, що свідчить про певний зв'язок зазначених видів обліку в контексті збирання та оброблення інформації. Форми податкового обліку. За класичним формулюванням форма бухгалтерського обліку визначається як скупність регістрів обліку, їх побудови та зв'язку між ними. Під формою податкового обліку розуміють сукупність технічних носіїв податкової інформації у вигляді первинних документів (первинні розрахунки), реєстрів інформації, додатків до декларації. Ці технічні носії мають певну структуру -- таблиці, розрахунки, накопичувальні реєстри тощо. їхнє призначення -- формування результатної податково-облікової інформації з метою заповнення декларації. Наприклад, інформація податкового обліку з податку на додану вартість проходить такі етапи:

Рис. 2. Етапи узагальнення інформації з ПДВ

Дослідження показує, що зазначені технічні носії у сукупності являють собою взаємоув'язану структуру інформації пирамідального типу, на вершині якої знаходиться податкова декларація.

6. Способи ведення податкового обліку

Оскільки правила обліку об'єктів для цілей оподаткування не завжди збігаються з правилами, встановленими в нормативних документах, що регламентують бухгалтерський облік, можна виділити два способи формування інформації про порядок ведення податкового обліку ( див. табл. 2).

Таблиця 2

Способи ведення податкового обліку I спосіб II спосіб

Перший спосіб заснований на паралельному обліку, коли накопичення інформації для визначення бази оподаткування з розрахунку податку на прибуток ведеться з використанням тільки регістрів податкового обліку.

В основі другого способу лежить організація податкового обліку на основі бухгалтерського. Якщо порядок угруповання та обліку об'єктів і господарських операцій для цілей оподаткування відповідає порядку їх угруповання і відображення в бухгалтерському обліку, то регістри бухгалтерського обліку можуть бути заявлені як регістри податкового обліку.

Перевагою першого способу є те, що дані для формування податкової бази надходять безпосередньо з податкових регістрів, які, у свою чергу, формуються безпосередньо за первинними обліковими документами. Взаємодія фінансової та податкової складових бухгалтерського обліку в цьому варіанті зведено до мінімуму, загальними документами для підсистем обліку є тільки дані первинних документів. Однак такий шлях призводить до дублювання облікової роботи, значного збільшення обсягів облікових документів, більшому числу персоналу.

Другий шлях зближення бухгалтерського та податкового обліку, навпаки, дозволяє з найменшими витратами розрахувати податок на прибуток і організувати облік відповідно до нормативних вимог.

Ведення податкового обліку в рамках бухгалтерського обліку, у свою чергу, може бути здійснено двома способами.

Перший спосіб ведення податкового обліку в рамках бухгалтерського можливий тільки при створенні комбінованих регістрів бухгалтерського та податкового обліку (див. рис. 1). Ці комбіновані регістри обліку являють собою вже існуючі бухгалтерські регістри, доповнені необхідними реквізитами для цілей оподаткування. Надалі набір таких регістрів вимагає систематизації для визначення доходів і витрат організації при розрахунку оподатковуваного прибутку з урахуванням особливостей конкретної організації - платника податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема ведення податкового обліку при подібних методах угруповання даних у бухгалтерському та податковому обліку

Явною перевагою цього варіанту ведення податкового обліку є відносно невеликий обсяг облікової роботи. Але його застосування можливе тільки за умови сходності методів угруповання даних у фінансовому та податковому обліку.

Коли ж правила обліку розрізняються, то даний спосіб неприйнятний. Наприклад, якщо методи нарахування амортизації у податковому та фінансовому обліку розрізняються, то використання комбінованих регістрів недоцільно. Адже спосіб нарахування амортизації безпосередньо впливає на суму податку на майно, хоча в цілях оподаткування прибутку використовується тільки лінійний спосіб.

Якщо поряд з фінансовими і комбінованими регістрами виникає необхідність у застосуванні ще й аналітичних регістрів податкового обліку, то з'являється другий спосіб податкового обліку ( див. рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Формування податкового обліку при різних методах угруповання даних у бухгалтерському та податковому обліку

Така схема дозволяє в максимальному ступені використовувати дані фінансового обліку і зблизити податкову і фінансову підсистеми бухгалтерії. До аналітичних регістрів податкового обліку належать накопичувальні відомості, довідки-розшифровки, спеціальні розрахунки та інші аналогічні за призначенням документи, в яких групуються дані первинних облікових документів. Вони призначені для систематизації та накопичення первинної інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, і аналітичних даних, сформованих в бухгалтерських довідках і комбінованих регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

7. Облік розрахунків по податках

1) Податок на додану вартість (ПДВ) сплачується до Державного бюджету України на підставі Закону України "Про податок на додану вартість". Платниками ПДВ є всі фізичні та юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об'єктом оподаткування ПДВ є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг за винятком суми, що сплачена платником податку своїм постачальникам. В Україні встановлена ставка ПДВ дорівнює 20%, в окремих випадках (стимулювання експорту) передбачена ставка податку 0%. Суб'єкт підприємництва сплачує до бюджету суму ПДВ, обчислену як різницю між сумою ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг та сумою ПДВ у придбаний сировині, матеріалах, електроенергії, оплачених послугах тощо.

Залежно від середньомісячної величини податку, ПДВ сплачують до бюджету щомісячно або щодекадно.

Вигляд рахунку "Розрахунки за податками" у бухгалтерському обліку.

У бюджет суб'єкт підприємництва сплачує різницю між оборотом по податковому зобов'язанню ("Вихідному ПДВ") і оборотом ПО податковому кредиту ("Вхідному ПДВ"), і таким чином оподатковується саме додана вартість.

Підприємство для виготовлення продукції в І кварталі придбало сировину на суму 36 000 грн. (у тому числі ПДВ), матеріали на суму 24 000 грн (у тому числі ПДВ) і електроенергію на суму 9000 грн. (у тому числі ПДВ); і у тому самому кварталі списало їх у собівартість. Також підприємство нарахувало заробітну плату на суму 25 000 грн.; відрахування до єдиного соціального внеску склали 9300 грн.; амортизаційні відрахування - 5000 грн. Заплановано прибуток підприємства 14 370 грн.

Знайдемо суму ПДВ, належну до сплати у бюджет.

ПДВ у сировині = 36 000 грн/6 = 6000 грн.

ПДВ у матеріалах = 24 000 грн/6 = 4000 грн.

ПДВ у електроенергії = 9000 грн/6 = 1500 грн.

Отже, сума "вхідного ПДВ" = 6000 грн + 4000 грн + 1500 грн = 11 500

грн

У собівартість списують "чисту від ПДВ" суму сировини, матеріалів і електроенергії.

"Чиста від ПДВ" сума сировини = 36 000 грн - 6000 грн = ЗО 000 грн.

"Чиста від ПДВ" сума матеріалів = 24 000 грн - 4000 грн = 20 000 грн.

"Чиста від ПДВ" сума електроенергії = 9000 грн - 1500 грн = 7500 грн.

Виробнича собівартість у І кварталі:

30 000 грн + 20 000 грн + 7500 грн + 24 000 грн + 9300 грн + 5000 грн =

95 800 грн

Прибуток = 14 370 грн.

Нарахування ПДВ на готову продукцію:

(95 800 грн + 14 370 грн) * 20 % = 110 170 * 20% = 22 034 грн.

Ціна готової продукції = 95 800 грн + 14 370 грн + 22 034 грн = 132 204

грн.

Виручка від реалізації продукції = 132 204 грн.

ПДВ у виручці від реалізації продукції ("вихідне ПДВ") = 132 204 грн/6

= 22 034 грн.

Сума ПДВ, належна до сплати у бюджет = 22 034 грн -- 11 500 грн = 10

534 грн.

Отже, сума ПДВ, належна до сплати у бюджет, - 10 534 грн.

2) ТОВ "Контраст" у лютому 2012 року придбало будинок по вул. Маршала Тимошенка. 1 березня 2013 року за рішенням міськради ТОВ "Контраст" одержало право на користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 2450,6 м2, зайнятою житловим фондом. "Контраст" є платником податку на землю. Грошова оцінка земельної ділянки по вул. Маршала Тимошенка становить 290,14 грн./м2. Здійснимо необхідні розрахунки і відобразимо операції в бухгалтерському обліку.

Варто звернути увагу, що так як право користування земельною ділянкою виникло 1 березня 2013 року, то подати Зведений розрахунок треба до 1 квітня 2013 року і почати сплату податку на землю з березня 2013 року. Розрахунок податку на земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена, можна представити у вигляді формули:

ПЗ = ставка податку * грошова оцінка землі * кількість (га) землі

Для земель населених пунктів установлена ставка податку в розмірі 3%.

ПЗ = 2450,6 кв.м х 290,14 грн./кв.м х 3% = 21330,51 грн.

Сплата податку на землю здійснюється щомісяця рівними частинами по 1777.54 грн.

21330,51 грн. / 12 = 1777.54.

Але тому що ТОВ "Контраст" сплачує податок на землю тільки з місяця виникнення права на земельну ділянку (з березня 2013 року), то для нього сума податку в 2013 році складе 17775,43 грн.

21330,51 грн. - (1777,54 грн. х 2 міс.) - січень і лютий.

Таблиця 3

Висновки

Реформування економіки України зумовило значні зміни фінансового механізму її регулювання, зокрема податкової системи. Ця система стала однією з найважливіших у фінансових відносинах між державою і суб'єктами господарювання. До того ж вона є різноплановою і впливає практично на всі аспекти діяльності підприємств. Діюча податкова система постійно удосконалюється, що свідчить про намагання запровадити ефективно діючі відносини між державою і підприємствами, які поряд із формуванням бюджету, забезпечували б стимулювання і розвиток виробництва. З цією метою у законодавчому порядку визначено багатоваріантну систему оподаткування, яка включає прямі та непрямі податки, податкові платежі, для визначення яких застосовуються специфічні бази та механізми обчислення, вони покриваються з різних джерел: прибутку чи витрат виробництва. Облікове забезпечення звітності про податки і податкові платежі є надзвичайно важливим, якщо до того ж врахувати доволі жорстку систему фінансових санкцій, що застосовують до підприємств, керівників і бухгалтерів при виявленні помилок і викривлень при їх обчисленні.

Не дивлячись на те, що податковий облік поєднується з традиційною системою фінансового обліку, його не можна вважати лише складовою частиною останнього, оскільки суттєві особливості економічних категорій, які тут використовуються, зумовлюють значні відмінності не тільки первинних документів, аналітичних реєстрів, взаємозв'язку рахунків, але і методики організації цього процесу. Мова насамперед іде про відмінність у визначенні валових витрат, валових доходів і оподатковуваного прибутку у податковому обліку від відображення витрат, доходів і результатів діяльності у фінансовому обліку. Значно відрізняється податковий і фінансовий облік основних засобів, їх амортизації, операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу), бартерних (товарообмінних) операцій та ін. Облік податку на додану вартість суттєво відрізняється від фінансового обліку взаєморозрахунків із бюджетом за цим видом платежів як специфічними первинними документами, так і аналітичними реєстрами, кореспонденцією рахунків. В результаті, податкова і фінансова звітність складаються на основі різних реєстрів аналітичного обліку, методика їх складання має суттєві відмінності.

Список використаної літератури:

1. Коментарії до податкового кодексу

2. Податковий кодекс

Размещено на Allbest.ru