Аудит балансу підприємства в ПСГП "Зеніт" Жовтневого району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку

Курсова робота

З дисципліни «Організація та методика аудиту»

на тему: «Аудит балансу підприємства в ПСГП «Зеніт» Жовтневого району Миколаївської області»

Виконав: студентка

групи Б 4/8

Турбель В.Ю.

Миколаїв-2011

Розділ 1. Законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти аудиту балансу підприємств в Україні

Розділ 1.1Законодавчо-нормативні аспекти аудиту балансу

Необхідність аудиторської діяльності виникла в Україні з переходом до ринкових відносин, вона регулюється низкою законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-12, остання редакція якого прийнята 14.09.2006 р. № 140-V і набула чинності з 19.01.2007 р. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової й іншої економічної інформації.

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність регулюється Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про аудиторську діяльність», іншими законодавчими і нормативними актами України.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Як зазначено в ч. 2 ст. 363 Господарського кодексу України та в ч. 2 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність», аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторської діяльністю на території України (ч. 1 ст. 4 Закону «Про аудиторську діяльність»).

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від корпоративних прав.

Суб'єкти аудиторської діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, ведення якого за Законом «Про аудиторську діяльність» покладено на Аудиторську палату України.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України , Законом україни « Про аудиторську діяльність» , іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством.

Предметом аудиторської діяльності є аудиторські послуги, які згідно із Законом поділяють на аудит та інші послуги, а за міжнародною аудиторською практикою містять послуги з виконання завдань з надання впевненості (аудит історичної фінансової інформації, огляд історичної фінансової інформації, інші завдання з надання впевненості) та супутні послуги.

При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів.

На самому початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі аудиту бухгалтерського балансу підприємства, встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (затвердженим положенням (стандартам), Положенню про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, Інструкції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженої Мінфіном, тощо)[1].

Стандарти аудиту - це документи, хто формулює єдині вимоги, при дотриманні яких забезпечується відповідний рівень якості аудиту та супутніх йому послуг. На базі аудиторських стандартів формуються навчальні програми для підготовки аудиторів та єдині вимоги до проведення іспитів на право займатися аудиторською діяльністю.

Міжнародні стандарти аудиту призначені для застосування при аудиті фінансової звітності, але їх можна адаптувати і для аудиту іншої інформації і надання супутніх послуг . МСА містять:

* основні принципи;

* необхідні процедури;

* рекомендації щодо застосування принципів і процедур.

Забезпечено єдність структури стандартів. МСА містять у собі:

* введення, де відображаються мета стандарту і завдання, що стоять перед аудитором, а також даються визначення найважливіших використовуваних термінів;

* розділи, викладають суть стандарту;

* додатки (для деяких стандартів).

МСА застосовуються лише стосуються головних аспектів фінансової звітності. Це означає, що можливі відступи від МСА в ситуаціях з несуттєвими показниками або обставинами.

У виняткових випадках можливо відступ від МСА, аргументоване аудитором. МСА застосовуються лише стосуються головних аспектів фінансової звітності. Це означає, що можливі відступи від МСА в ситуаціях з несуттєвими показниками або обставинами.

Міжнародні стандарти, згідно з якими складаються фінансові звіти , розроблені одним з комітетів МФБ - Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ). Взаємозв'язку міжнародних стандартів звітності та аудиту проявляються в наступних напрямках:

* єдність термінології, що застосовується в міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) і міжнародних стандартах аудиту (МСА);

* використання аудиторами МСФЗ в цілому як критерій відповідності перевіряється звітності встановленим вимогам.

Одним з переваг, яке забезпечується МФБ, є загальна термінологія, яка використовується в МСФЗ та МСА. Завдяки цьому вдається уникнути розбіжностей щодо уявлення про цілі та об'єктах аудиту між аудиторами та представниками аудіруемих осіб, які відповідають за підготовку фінансової звітності.

Якщо аудіруемий суб'єкт складає звітність відповідно до МСФЗ, то при проведенні аудиту виникає необхідність у використанні практично всіх введених в дію стандартів фінансової звітності.

В процесі переробки МСА все більша увага приділяється змісту стандартів звітності. Так, нова редакція МСА 570 «Допущення про безперервність діяльності підприємства», яка застосовується починаючи зі звітності за 2000 р., включає посилання на МСФЗ 1 по приводу визначення допущення, доречності його застосування і поняття «істотна невизначеність», тоді як у попередній редакції подібні посилання були відсутні. Передбачається проведення подальшої роботи в зазначеному напрямку.

При аудиті фінансової звітності підприємства, зокрема бухгалтерського балансу, необхідно використовувати такі МСА:

300 «Планування» (стандарт описують процес планування аудиторських перевірок);

400 - оцінка ризиків і систем внутрішнього контролю, 401 - аудит в умовах комп'ютерних і інформаційних систем (КИСНУВ),(стандарти описують процеси оцінки аудит ризику й систем внутрішнього контролю клієнта, у тому числі при використанні клієнтом комп'ютерних інформаційних систем);

500 - аудиторські докази, 530 - аудиторська вибірка й інші процедури вибіркової перевірки (визначають процес збору аудит доказів у різних ситуаціях, розкриває втримування й характер аналітичних процедур, вибіркових перевірок);

600 - використання роботи іншого аудитора, 610 - розгляд роботи внутрішнього аудитора (стандарти, описують процеси використання в ході аудиторських перевірок роботи інших незалежних аудиторів, внутрішніх аудиторів клієнта, якщо останні є на підприємстві);

700 - аудиторський висновок по фінансовій звітності (стандарт, що дає рекомендації з форми й утримування аудиторських висновків, складання звітів аудиторів, порядок включення в ці звіти додаткової інформації).

Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні поступово вдосконалюється, що сприятиме побудові в нашій державі відповідного сучасним вимогам інституту незалежного аудиту як невід ємної складової ринкової економічної системи.

Розділ 1.2 Теоретичні аспекти аудиту балансу

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю -- в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО грунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю зроблених

раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби"[8].

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за даними однойменного рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встановлюється, чи є в бухгалтерії розподіл обов'язків між окремими працівниками і структурними підрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвитку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно перевіряють, як підвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає відповідність. фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинність працівників обліку, додержання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чи проводяться семінарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними інструктивними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань обліку, контролю, економічного аналізу, застосування обчислювальної техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бухгалтерського обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяльності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію раціоналізаторської роботи серед працівників обліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності.

Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства ПСГП « Зеніт» та визначення основних зон аудиторського ризику

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства ПСГП « Зеніт»

Приватне сільськогосподарське підприємство «Зеніт» знаходиться в Жовтневому районі за адресою с. Галіцинове вул. Центральна, 1.

Поблизу проходить автотраса регіонального значення Миколаїв-Херсон, яка з'єднує господарства з адміністративними та промисловими центрами. Відстань від економічно важливих пунктів незначна, що позитивно впливає на економічну діяльність господарств.

Жовтневий район розташований в підзоні Південного степу України. Клімат теплий, посушливий з нестійким сніговим покривом, в середньому 37-46 днів на рік. Часто бувають відлиги при яких сніг часто сходить зовсім. У середньому за рік випадає 305 мм опадів.

Клімат області - помірно континентальний : літо жарке ,зима м'яка ,малосніжна .Середня температура січня -3… - 5С, липня +21…+25С. Опади 200 - 300 мм., найбільше їх буває влітку. Тривалість без морозного періоду 160-250 днів. Найбільш дощовим місяцем є червень, найбільш посушливим-березень. Відносна вологість повітря в середньому за рік 60-70%, а в літній період- 40-50%. Велику шкоду наносять повітряні та грунтові засухи, а особливо ті, які продовжуються з весни до осені.

Рельєф Миколаївського району має рівнинний широко листовий характер.

Територія району представляє собою систему вузьких водойм з тим же спільним похилом до Чорного моря та до річки Південний Буг зі сходу і р.Березанка з заходу. У грунтовому покриві переважають чорноземи південні солонцюваті і темно-каштанові грунти, на узбережжі Бузького лиману- чорноземи південні мало гумусні. Головна річка області Інгул впадає у Бузький лиман Чорного моря.

Рельєф території ПСГП «Зеніт» хвилястий з великою кількістю ярів та балок. Це сприяє стоку атмосферних опадів, що в свою чергу призводить до поширення ерозійних процесів. Грунт повністю розмерзається у кінці березня, весняні заморозки закінчуються в середньому 24 квітня, найбільш пізні в III декаді травня. Осінні заморозки починаються на початку жовтня. Шкідливими для культур бувають пізні весняні і ранні осінні заморозки. Вони утворюються і збільшуються при сухій, ясній, тихій погоді, сухому грунті, понижених місцях рельєфу. Природні умови господарства загалом сприятливі для сільськогосподарського виробництва. Теплий клімат, довгий вегетаційний період особливо сприятливі для вирощування зернових культур, соняшнику, кормових культур, цьому також сприяють родючі чорноземні грунти. Але нестача вологи чинить свою негативну дію на вирощування культур, зокрема зернових, і господарство на теперішньому етапі не має можливості протистояти наведеному природному фактору і, як наслідок - втрата певної частки природної родючості грунту. Всі агротехнічні заходи, що проводяться в господарстві, повинні бути направлені на накопичення, зберігання і раціональне використання вологи, атмосферних опадів.

Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Що стосується стану доріг, то вони всі асфальтовані, а це є великою перевагою при транспортуванні. Отже, місце дає всі можливості для функціонування сільськогосподарського підприємства.

Важливим моментом в характеристиці сільськогосподарських підприємств є розміри виробництва. Основним показником, характеризуючим розмір виробництва, є вартість валової продукції, що виражає загальний обсяг виробництва. Охарактеризуємо розмір господарства за допомогою наступної таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Розміри виробництва ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

Показники	Роки	2010р. у % до
	2008	2009	2010	2008р.	2009р.
Вартість валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2009 р.), тис. грн	94,8	299,1	217,6	229,6	72,7
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн	141,3	174,0	203,1	143,7	116,7
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	10	8	8	80,0	100,0
Площа сільськогосподарських угідь, га	417,0	417,0	337,0	80,8	80,8
Середньорічна вартість основних виробничих засобів,тис. грн	262,35	247,3	225,2	85,8	91,1

Аналізуючи дані таблицю 1.1 можна відмітити, що ПСГП «Зеніт» Жовтневого району невелике підприємство, площа сільськогосподарських угідь якого у 2008-2009 рр. складала 417 га, а в 2010 році кількість угідь зменшилася на 19,2 % або на 80 га. Всі землі господарства орендовано.

Найбільше вартості валової продукції у порівняних цінах 2009 року було отримано у 2009 році, а саме 299,1 тис. грн, що в 3 рази більше за показники 2008 року і на 27 % більше за показники 2010 року.

Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції щороку збільшується і найбільший показник зафіксовано у 2010 році, а саме 203,1 тис.грн, що на 43,7 і 16,7 % більше за показники 2008 і 2010 рр. відповідно. Найбільша середньорічна чисельність працюючих була у господарстві у 2007 році. У 2009 році їх кількість скоротилася на 20% або на 2 особи.

Середньорічна вартість основних виробничих засобів підприємства мають тенденцію до постійного скорочення , так, якщо у 2008 році показник складав 262, 35 тис. грн., то у 2009 році він скоротився на 5,8 % , а в 2010 році складав тільки 85,8 % від показника 2007 року і 91,1 % від показника 2009 року. Зменшення вартості основних виробничих засобів є негативним фактором і свідчить про скорочення обсягів роботи підприємства.

В таблиці 2.2 охарактеризуємо розмір та структуру грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції на підприємстві і асортимент виробляємої продукції.

Таблиці 2.2 Розмір та структура грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції у ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

	Роки
Показники	2008	2009	2010	В середньому за три роки
	тис. грн	тис. грн	тис. грн		тис.грн
Зернові та зернобобові	83,5	108,9	118,3		103,6
Соняшник	24,4	14	64,6		34,3
Ріпак озимий		29	1,1		10
Овочі відкритого грунту	15,9	9,4			8,4
Баштанні		0,5			0,2
Інша продукція рослинництва	17,5	12,2	19,1		16,3
Разом по сільськогосподарському підприємству	141,3	174	202		172,4

Аналіз наведених у таблиці 2.2 даних дає змогу зробити наступні висновки:

Найбільші показники грошової виручки зафіксовано у 2010 році і складають 202,0 тис. грн . Провідними культурами у господарстві є зернові, а саме пшениця озима і ячмінь, на долю яких припадає в середньому за дослідний період 60,1 % у структурі грошової виручки. В господарстві протягом досліджуваного періоду вирощували соняшник, який у структурі грошової виручки в середньому за 2008-2010 роки склав 19,9%. Найбільшу виручку від реалізації соняшнику господарство отримало у 2010 році, а саме 64,6 тис. грн. Наступною за значимістю культурою є ріпак озимий, проте в господарстві його виробляють тільки 2 останні роки. Інша продукція рослинництва складає 9,4 % у структурі грошової виручки господарства.

Треба сказати, що господарство не займається виробництвом продукції тваринництва і не здійснює послуги сільського господарства.

В наступній таблиці проаналізуємо склад та структуру майна ПСГП «Зеніт».

Таблиця 2.3 Склад та структуру майна ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

Активи	На початок 2009 р.	На початок 2010р.	Відхилення (+,-)
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
1. Необоротні активи в т.ч: - основні засоби (залишкова вартість)	240,1	45,8	210,3	41	-29,8	-12,4
2.Оборотні активи	285,7	54,5	303,5	59,1	17,8	6,2
в т.ч.:
виробничі запаси	162,3	31	144,7	28,2	-17,6	-10,8
готова продукція	122,9	23,5	121,5	23,7	-1,4	-1,1
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	0,5	0,1	27,1	5,3	26,6	>у 54 рази
грошові кошти	-		9,9	1,9
Разом	523,8	100	513,5	100	-10,3	2

Аналіз наведених у таблиці 2.3 даних свідчить, що в господарстві на початок 2010 року необоротні активи ( в т.ч. основні засоби) зменшилися на 29,8 тис.грн., або на 12,4 %.

Оборотні активи на початок 2010р. збільшилися на 6,2 % або на 17,8 тис. грн. за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 54 рази у порівнянні з 2009 роком і грошових коштів на 9,9 тис.грн. Проте, треба зауважити, що в той час скоротилися виробничі запаси на 10,8% або на 17,6 тис. грн. і готова продукція на 1,1 % або на 1,4 тис, грн.

Проаналізуємо фінансовий стан ПСГП «Зеніт» Жовтневого району.

Оцінка фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Таблиця 2.4 Динаміка показників фінансової незалежності у ПСГП «Зеніт»Жовтневого району, 2010 р.

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На початок року	На кінець року	Відхилення ( +,-)
Фінансування	<1	Ф.1 р.(480+620)/Р.380	0,051	0,058	0,008
Автономії (незалежності)	>0,5	Ф.1 р. 380/ р.640	0,952	0,945	-0,007
Стійкості ( стабільності)	>1	Ф.1 р. 380/( 480+620)	19,8	17,2	-2,6

Аналіз показників фінансової незалежності підприємства ,що наведений в таблиці 2.4 свідчить про те, що показники фінансування відповідають нормативним показникам і мають тенденцію до збільшення (відхилення складає 0,008). Показник незалежності також знаходиться в межах нормативу, але на кінець звітного періоду дещо зменшився і складав 0,94 проти 0,95 на початку періоду. Коефіцієнт стабільності значно перевищує нормативні показники, але на кінець періоду зменшився на 2,6 п.

Далі проаналізуємо показники ліквідності підприємства.

Таблиця 2.5 Динаміка показників ліквідності за 2010р. у ПСГП «Зеніт» жовтневого району

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	на 01.01.2010	на 01.01.2011	Відхилення (+,-)
Абсолютної ліквідності	0,2-0,25	Ф.1 р(220+230+240)/р.620		1,7	1,7
Швидкої ліквідності	0,7-1	Ф.1р.(260- 100+110+120+130+140))/р.620	0	1,3	1,3
Покриття	1-2,5	Ф.1 р.260/р.620	11,3	10,8	-0,5

Аналіз наведених даних у таблиці 2.5 свідчить, що на кінець звітного періоду рівень ліквідності і швидкої ліквідності зросли і стали відповідати нормативним показникам.

Тоді як рівень покриття на кінець періоду скоротився на 0,5 п., але відповідає нормативу.

У підсумку зауважимо, що фінансові показники ПСГП «Зеніт» свідчать, що на кінець 2010 року фінансовий стан господарства покращився, проте рівень автономії і стійкості дещо зменшилися.

Розділ 2.2 Визначення основних зон ризику при аудиті балансу

Перевіряючи бухгалтерську звітність підприємства, аудитор оцінює виявлені ним помилки і ризик. Помилки бувають суттєвими, їх називають матеріальними, і несуттєвими - нематеріальними (Суттєвою, або матеріальною, на Заході вважають помилку, яка окремо або в сукупності з іншими викривляє фінансову звітність на суму 4-5% від загального підсумку звітності, або сама по собі незначна, чи змінює фінансовий результат на протилежний збиток - на прибуток та навпаки). Завдання аудитора - оцінити їх матеріальність.

Аудитор, підтверджуючи рівень відповідності зовнішньої бухгалтерської звітності реальній дійсності, використовує поняття "матеріальність". За тлумаченням американських фінансистів, помилки або пропуски у звітності вважаються матеріальними, якщо вони можуть спричинити до дезорієнтації під час прийняття рішень або до збитків.

Розрізняють три основних рівні матеріальності. Помилки і пропуски, незначні суми яких не впливають на остаточне рішення користувача цією інформацією, відносяться до першого рівня і вважаються нематеріальними. Наприклад, придбаний клієнтом у минулому році страховий поліс було списано на витрати у поточному році, а не розподілено на увесь період страховки. Незначна сума полісу дозволяє визнати таку помилку нематеріальною тому, що вона не вплинула, на кінцевий висновок аудитора про стан звітності клієнта.

До другого рівня матеріальності відносять такі матеріальні помилки і пропуски, які вплинуть на прийняття рішень користувачем бухгалтерською звітністю, але в цілому звітність відображає реальність. Наприклад, аудитор при інвентаризації запасів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду виявив невідповідність їх сумі, показаній у балансі. Виявлений факт матиме значення для банку, що збирається надати кредит підприємству під фактичні запаси товарно-матеріальних цінностей, отже, виявлена помилка є матеріальною.

Одночасно встановлено, що інші статті балансу - грошові кошти, рахунки дебіторів тощо - і вся звітність в цілому є достовірною і аудитор може це підтвердити без посилання на невідповідність запасів товарно-матеріальних цінностей фактичним результатам їх перерахунку.

До третього рівня матеріальності відносять такі помилки і пропуски в обліку, через які неможливо визнати достовірність та об'єктивність усієї звітної інформації в цілому. Користуючись такою інформацією, можна приймати докорінно неправильні рішення.

Важливим елементом планування діяльності аудитора є оцінка аудиторського ризику (АР). Аудиторський ризик - це ризик, якому піддає себе аудитор, підтверджуючи достовірність даних зовнішньої бухгалтерської звітності, у якій можливі помилки і пропуски, яких він не помітив. Комітетом міжнародної аудиторської практики розроблено декілька міжнародних нормативів аудиту, де розглядається ризик: норматив 25 "Матеріальність та АР" (1987), норматив 29 "Оцінка власного і контрольного ризиків та їх вплив на незалежні процедури" (1990), дія якого припинена, міжнародний норматив аудиту 6 "Оцінка ризику та внутрішній контроль" (1991), де детально роз'яснюється суть АР та методика його оцінки.

Аудиторський ризик є об'єктом і інших міжнародних нормативів:

нормативу 1 "Цілі та основні принципи проведення аудиту", нормативу 3 "Основні принципи, що регулюють аудит", нормативу 4 "Планування", нормативу 8 "Аудиторські докази", нормативу 19 "Аудиторська вибірка" тощо.

Аудиторський ризик присутній при проведенні будь-якого виду аудиту, хоча ступінь ризикованості буде різним. Особливо важливим є визначення аудиторського ризику і зон ризику при системному аудиті.

Загальний аудиторський ризик згідно з міжнародними нормативами аудиту включає:

1) постійний "спадковий" ризик;

2) ризик контролю;

3) детекційний ризик. Це постійні складові загального ризику у різному їх співвідношенні. Достовірність звітності, яка документально підтверджена аудитором, є відносною, бо визначається його суб'єктивними діями. Чим нижчий аудиторський ризик, тим більше аудитор бажає впевнитися у тому, що зовнішня звітність не містить матеріальних помилок. Нульовий ризик означає абсолютну впевненість у достовірності інформації, а стовідсотковий ризик - повну відсутність такої. Тому ступінь аудиторського ризику завжди перебуває між 0 і 1 (або від 1 до 100%).

Аудитор повинен уміти проаналізувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів виникнення помилок, а також визначити імовірність їх у майбутньому. Адже підприємство може збанкрутувати або мати значні збитки, спричинені зовнішніми факторами - втратою клієнтів, постачальників, великою дебіторською заборгованістю, зміною умов кредитування та оподаткування тощо. Це обумовлює внутрішній ризик підприємства. Аудитор не може змінити дію цих факторів, але він може оцінити ситуацію, яка склалася, щоб визначити потенціал підприємства, шляхи подолання майбутніх труднощів.

Внутрішній ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій, початковій стадії ознайомлення з діяльністю підприємства. Оцінюючи "спадковий", власний ризик, аудитор повинен особливу увагу звертати на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності (фінансової звітності). На основі аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють існування "спадкового", власного ризику, аудитор встановлює його величину. Практика свідчить, що навіть при позитивному впливі зовнішніх і внутрішніх факторів аудитор, як правило, встановлює "спадковий" ризик на рівні 50% і вище, а при негативному впливі "спадковий" ризик наближається до 100%.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв'язання її залежить: згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї; складання плану перевірки фінансової звітності та визначення її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.

Концепція суттєвості існує як у бухгалтерському обліку, так і в аудиті. Суттєвість, або іноді кажуть "матеріальність", є одним з основних понять аудиту. Суттєвими в аудиті вважаються обставини, значно впливають на достовірність фінансової звітності клієнта. Як кількісна характеристика таких обставин виступає рівень суттєвості, тобто граничне значення перекручувань бухгалтерської звітності, починаючи з якого не можна приймати на її основі правильні рішення.

Визначення рівня суттєвості в національному стандарті аналогічно міжнародним поняттями, за ним розуміється те граничне значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з більшим ступенем імовірності перестане бути в змозі робити на її основі правильні висновки і приймати правильні економічні рішення.

Аудитори використовують концепцію суттєвості (матеріальності) наступним чином:

1) як основу для планування перевірки при визначенні важливих, нетипових і з помилками статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу,

2) як основу оцінки зібраних аудиторських доказів,

3) як основу для прийняття рішення про тип аудиторського висновку.

Аудиторський ризик є величиною змінною. Його значення на підготовчому етапі може змінитися у процесі подальшої аудиторської перевірки, тобто може збільшуватися кількість аудиторських процедур, змінюватися напрямок аудиторської перевірки, коригуватися план робіт.

Визначимо суттєвість помилок в аудиторській перевірці балансу ПСГП «Зеніт» Жовтневого району.

Справа___ стор.___ Реєстраційний номер17528412

Клієнт: ПСГП «Зеніт»

Період перевірки 01.01.2010-01.01.2011р Аудитор : Турбель В.Ю.

Номер шифр документа 45

Визначення суттєвості помилок

Показник	Значення, тис.грн	Відсоток	Рівень суттєвості, тис.грн
Обсяг реалізації	203,1	1%	2,03
Валюта балансу	513,5	2%	10,27
Прибуток	12,9	5%	0,645
Власний капітал	485,3	10%	48,53

Виходячи з проведених розрахунків суттєвою буде вважатися помилка, яка перевищує 645 грн.

Склав аудитор Турбель В.Ю.

Перевірив менеджер Власова Л.А.

Дата 10.04.2011р.

Розділ 3. Аудит балансу сільськогосподарського підприємства «Зеніт»

Розділ 3.1 Преддослідна стадія аудиту балансу

Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

Аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її планування і регулювання.

Планування - це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

Якщо клієнт використовує комп'ютери, аудиторській групі, можливо, будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами.

Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.

При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

Загальний план аудиту включає такі питання: [12]

* умови договору на виконання аудиту;

* зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;

* відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність";

* відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;

* система і форма бухгалтерського фінансового обліку;

* фінансова звітність, використана для аудиту;

* виконавці аудиту;

* тривалість аудиторської перевірки;

* бюджет часу і затрат;

* вплив на аудит Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нового Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових і законодавчих актів;

* визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

* ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;

* робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;

* сутність і обсяг аудиторських доказів;

* умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);

* аудиторський ризик;

* залучення експертів.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.

Під час дослідження документів за формою аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Дослідження фактів підроблювання документів не входить до професійних обов'язків аудитора. Це здійснюють судово-технічні та почеркознавчі експертизи, які призначаються господарськими, місцевими судами та іншими правоохоронними органами. Обов'язок аудитора у разі виявлення фактів викривлення первинних документів, які застосовуються в обліку цінностей, - довести їх до відома керівництва підприємства, яке перевіряється.

На перед дослідній стадії обов'язковими є процедури, які дають змогу аудиторській фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта. Загалом питання незалежності кожного співробітника фірми від клієнта багато в чому залишається на совісті аудитора. У зв'язку з цим, керівникові перевірки треба знати про своїх співробітників трохи більше, ніж просто про колег.

Аудитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта.

Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фінансових звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають характеру кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми.

Якщо для проведення аудиту в якій-небудь його частині залучаються інші аудиторські фірми, потрібно отримати від них письмове підтвердження незалежності від клієнта.

Потрібно передбачити можливість відкликання аудиторського висновку, або обмежити обсяг робіт тільки перевіркою правильності складання балансу. Аудитору потрібно документувати всі процедури, пов'язані з підбором і затвердженням фахівців для кожної перевірки.

Знання бізнесу клієнта. Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже і якісну перевірку фінансової звітності. Зазвичай рівень знань, що відносять до бізнесу клієнта, значно вищий у керівництва аудиторської фірми, ніж у рядового аудитора, який проводить перевірку.

Інформація про бізнес-клієнта сприяє правильному визначенню напрямків аудиту, під час вивчення яких можуть бути потрібні спеціальні дослідження. Це допомагає оцінити умови, в яких відбувається отримання, обробка і зберігання бухгалтерської інформації за завершеними операціями клієнта, а також контроль під час обробки такої інформації. Знання бізнесу клієнта дає можливість визначити обґрунтованість оцінок. Наприклад, оцінку вартості інвестицій, знос, резерви за сумнівними боргами, ступінь виконання довгострокових контрактів та інших не менш важливих сторін діяльності.

Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття управлінських рішень всередині компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.

Розділ 3.2 Особливості аудиту балансу

Згідно з вимогами П(С)БО 2 метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс підприємства має деякі особливості:

1. Показники статей балансу на початок періоду (звітного року) мають відповідати даним балансу за попередній період. Зміни вступного балансу на початок року порівняно із звітним за попередній рік приймаються лише з відповідними поясненнями;

2. Дані статей балансу на кінець звітного року мають бути аргументовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів;

3. Суми статей балансу, що стосуються коштів на рахунках у комерційних банках, банківських позик, руху фінансування з бюджету та позабюджетних фондів, повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Не допускається відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені;

4. Обов'язковою є звірка оборотів і залишків на рахунках аналітичного та синтетичного обліку на кінець звітного року перед складання заключного балансу. Показники статей заключного балансу мають відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги;

5. Показники балансів підприємства на початок і кінець року мають бути зіставними. Будь-які розбіжності у методології формування однієї й тієї самої статті вступного і заключного балансу потребують пояснення;

6. Показники балансу підприємства та інших форм фінансової звітності мають бути взаємоузгодженими. Для цього щороку Міністерство фінансів України складає рекомендації щодо перевірки узгодженості показників типових форм річного бухгалтерського звіту.

Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкових декларацій тощо.

Насамперед здійснюють аналіз достовірності оцінки активів та зобов'язань.

Основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.

Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів аудитор має встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.

Аудитор повинен з'ясувати правильність віднесення активів до цієї статті відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 р., від 25 листопада 2002 р. № 989.

Правильність визначення первісної вартості нематеріальних активів перевіряють за кожним напрямом їх надходження з урахуванням П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» -- придбаних за плату, в результаті обміну на подібний або неподібний об'єкт, безоплатно отриманих, внесених до статутного капіталу підприємства, отриманих внаслідок об'єднання підприємств, окремих об'єктів, сплачених загальною сумою, створених підприємством.

Аудитор має встановити відповідність даних про первісну вартість нематеріальних активів, що наведені у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 12 «Нематеріальні активи» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення зносу нематеріальних активів аудитор має керуватися П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», яким передбачено нарахування його в бухгалтерському обліку протягом терміну корисного їх використання. Останній установлюється підприємством під час зарахування на Баланс, але не більш як 20 років. Для цілей податкового обліку граничний строк їх амортизації визначено не більш як 10 років безперервної експлуатації. Аудитор повинен з'ясувати дотримання підприємством особливостей щодо відображення окремих витрат. Так, для цілей податкового обліку вартість ліцензій на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності відноситься до складу валових витрат, а в бухгалтерському обліку включається до складу нематеріальних активів та підлягає амортизації. У податковому обліку амортизація не нараховується на вартість нематеріальних активів, отриманих безоплатно, тоді як у бухгалтерському обліку всі види нематеріальних активів незалежно від способу їх одержання підлягають амортизації.