Організація та методика аудиту обліку доходів від операційної діяльності на ТОВ "Золотий колос"

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний Університет

Ім.. Сухомлинського

Інститут економіки, управління і прикладної математики

Кафедра обліку та фінансів

Курсова робота на тему:

Організація та методика аудиту обліку доходів від операційної діяльності на ТОВ «Золотий колос»

Виконала:

Студентка гр. 419е

Удовиченко Ганна Анатоліївна

Науковий керівник:

Сібєлєва О.А.

Миколаїв - 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Законодавчо - нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

1.1 Концептуальна основа аудиту доходів від операційної діяльності на підприємстві

1.2 Теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

Розділ 2 Організаційно - економічна характеристика підприємства ТОВ «Золотий колос» та розрахунок аудиторського ризику

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства ТОВ «Золотий колос»

2.2 Визначення аудиторського ризику згідно з МСА НВЕ

Розділ 3 Організація і методика аудиту доходів від операційної діяльності

3.1 Планування аудиторської перевірки доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос»

3.2 Перевірка обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос»

3.3 Узагальнення результатів перевірки обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Питання дослідження аудиту обліку доходу на підприємствах є дуже важливим і актуальним в наш час. Це пов'язано з тим, що з розвитком ринкових відносин та відносної стабілізації в економіці країни, господарюючі суб'єкти почали окрім основної діяльності інвестувати вільні активи в фінансову та інвестиційну діяльність. Метою такої діяльності підприємства - є отримання доходу.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування. Доход іноді є об'єктом оподаткування.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від:

* реалізації продукції, робіт, послуг;

* реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів);

* позареалізаційних операцій (пайової участі у . спільних підприємствах, здачі майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень або витрат від економічних санкцій тощо).

* Надзвичайні доходи

Метою курсової роботи є дослідження організації і методики аудиту бухгалтерського обліку доходів від операційної діяльності на прикладі підприємства ТОВ «Золотий колос».

Предметом дослідження є безпосередньо методика і організація аудиту доходів від операційної діяльності на базі вказаного вище підприємства.

Завданням курсової роботи є вивчення:

- теоретичних основ аудиту доходів операційної діяльності та інших операційних доходів;

- здійснити огляд нормативно-правової бази та спеціалізованої літератури з аудиту доходів підприємства;

- перевірити правильність і повноту документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів тощо.

Дана курсова робота має на меті систематизувати, розширити і закріпити теоретичні знання на практиці навички ведення аудиторської перевірки, набуті під час вивчення курсу “Організація і методика аудиту ”, перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки проведення аудиту і розробки пропозицій щодо її вдосконалення, розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики у вирішенні завдань поставлених у курсовій роботі.

Значну увагу дослідженню проблем організації і методології обліку та аудиту доходів приділили у своїх працях провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.П. Завгородній, М.В. Кужельний, Л.П. Кулаковська, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, П.Т. Саблук, І.І. Сахарцева, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, М.П. Чумаченко та інші. Вирішенням зазначених проблем активно займалися зарубіжні вчені: Х. Андерсен, А. Бабо, П.С. Безруких, Р. Брейлі, К. Друрі, Б. Нидлз, В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, А.Д. Шеремет та інші.



РОЗДІЛ 1 Законодавчо - нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

1.1 Концептуальна основа аудиту доходів від операційної діяльності на підприємстві

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Прибуток -- це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Звідси отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об'єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками.

Метою ж аудиту доходів є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Основними законодавчими та нормативними документами при аудиті доходу, зокрема від операційної діяльності, виступають:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.2006р. [9]. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

2. МСА НВЕ:

- 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів»;

- 220 «Контроль якості під час історичної фінансової інформації», в якому встановлені стандарти і надаються рекомендації щодо контролю якості, зокрема:

1) з політики та процедур аудиторської фірми стосовно аудиторської роботи в цілому;

2) з процедур стосовно роботи, дорученої асистентам при проведенні окремої аудиторської перевірки.

- 230 «Документація з аудиту», в якому встановлені стандарти і надаються рекомендації щодо документації у контексті аудиту фінансових звітів.

- 300 «Планування аудиту фінансових звітів». Встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів. Даний МСА складений у контексті аудиторських повторних перевірок. Для проведення першої аудиторської перевірки аудитору може знадобитися розширити процес планування, включивши питання,що не охоплюються цим стандартом.

- 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб'єкта господарювання і його середовища».

- 500 «Аудиторські докази».

- 520 «Аналітичні процедури», мета якого є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки.

- 530 «Аудиторські вибірки та процедури тестування».

- 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення».

- 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора».

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 -XЙV. (зі змінами та доповненнями [13]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291[24]. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [7].

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [26]., затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" [27], затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [28], затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 . Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» [29], Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерського обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

10. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. [10]. №168. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

11. Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. №334 [11]., який визначає платників податку на прибуток, об'єкт оподаткування, ставку податку, валові доходи та валові витрати, амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, порядок нарахування податку з прибутку підприємств та строки сплати податку тощо.

1.2 Теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

Дохід суб'єкта господарювання -- це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). На рис. 1.1. показано види доходів та їх відображення у фінансовій звітності.

Суб'єкти господарювання отримують доходи від реалізації продукції та інших активів, робіт, послуг.

Визнання доходу і достовірна його оцінка -- необхідна інформація для відображення її у фінансовій звітності. У свою чергу, фінансова звітність необхідна для забезпечення інформацією потенційних інвесторів, власників підприємств, рів та інших її користувачів.

ДОХОДИ

Види

Рис. 1.1. Визнання доходів та їх відображення у фінансовій звітності

Слід пам'ятати, що П(с)БО 15 [29] поширюється тільки на доходи підприємств від звичайної діяльності. Не зайво буде тут нагадати, що звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність підприємства, крім надзвичайної (незвичайної), тобто тієї, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не є частою або регулярною.

Однак цей стандарт не поширюється і на деякі доходи від звичайної діяльності, такі, як: доходи від оренди, доходи за контрактами на надання послуг у сфері будівництва та інші доходи, перелічені у пункті 3 зазначеного стандарту.

Отже, П(с)БО 15 може використовуватися при обліку доходів від:

· реалізації продукції (товарів, інших активів);

· надання послуг;

· отриманого цільового фінансування;

· використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого с отримання відсотків, роялті та дивідендів.

Доходи від звичайної діяльності, які підприємство визнало як доходи, класифікуються у фінансовій звітності за групами (п. 7а-д П(с)БО 15). Для цього і Планом рахунків (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291) передбачено відображати доходи, які належать до різних груп, на різних рахунках доходів.

Рис. 1. 2.Предметна область аудиторського дослідження інформації про доходи

Аудит доходів являється одним з найскладніших напрямів аудиту. Із метою перевірки достовірності відображеної в обліку на рахунках доходів інформації аудитор повинен перевірити:

- елементи облікової політики суб'єкта господарювання з питань доходів;

- розподіл доходів за їх класифікаційними групами;

- правильність визнання та оцінка доходів;

- формування прибутку у звітному періоді;

- законність та правильність відображення доходу у фінансових звітах підприємства.

Предметна область аудиторського дослідження інформації за доходами і фінансовими результатами показана на рис. 1.2.

Увага аудиторів при проведенні такої перевірки концентрується на умовах визнання доходів звітного періоду та класифікації цих доходів.

Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» доходи визнаються за наступних умов:

1. Збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).

2. Можлива достовірна оцінка суми доходу.

Визнання доходів, які включаються до складу об'єктів облікового процесу, здійснюється на підставі принципів нарахування і відповідності доходів і витрат.

Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії також застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це не випливає зі змісту операції.

Аудитор також повинен перевірити ті надходження, які не визнаються доходами, згідно з П(С)БО 15:

1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6. Надходження, що належать іншим особам.

7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Також потрібно звернути увагу на оцінку доходу. Його оцінюють в наступному порядку:

1) дохід, що підлягає отриманню або вже отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;

2) у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

3) сума доходів за бартерними контрактами визначається:

- за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих, що підлягають отриманню, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;

- при неможливості визначення справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг або таких, що підлягають отриманню, дохід визначається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом.

Підхід до визначення доходу від надання послуг істотно відрізняється від звичайного визначення доходу у момент підписання акта виконаних робіт (наданих послуг).

П(с)БО 15 передбачає визначення доходу:

· виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу(часто такий метод називають методом поетапного виконання);

· методом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Згідно із цими методами дохід визначається в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визначення доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюється трьома способами:

1) вивченням виконаних робіт (коли сторони, вивчивши виконані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);

2) визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;

3) визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. При цьому сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг саме на цю дату.

Визначення доходу за методом рівномірного нарахування є немовби особливим правилом і застосовується тоді, коли надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу. Це найлегший метод визначення доходу, при використанні якого необхідно тільки точно знати період, за який підприємство повинне надати послуги, і загальну суму доходу, установлену договором.

Необхідно також зазначити, що П(с)БО 15 передбачає і неможливість на ранніх етапах операції достовірно оцінити дохід від надання послуг. У такому випадку цей стандарт пропонує визначити дохід тільки в розмірі понесених затрат, які передбачається відшкодувати.

Джерелами інформації при проведенні перевірки доходів підприємства слугують: первинні документи (довідки бухгалтерії, накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, податкові накладні, договори купівлі - продажу, платіжні вимоги, виписки банку тощо); аудиторські висновки та інші документи, які були здійснені в минулих періодах; фінансові звіти підприємства.

РОЗДІЛ 2 Організаційно - економічна характеристика підприємства ТОВ «Золотий колос» та розрахунок аудиторського ризику

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства ТОВ «Золотий колос»

Об'єктом дослідження у курсовій роботі стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий колос", яке було створено 13 травня 2003 року, ідентифікаційний код якого 32507637.

Товариство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю з правом найму робочої сили, згідно Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про підприємства в Україні", є юридичною особою у відповідності з законодавством України.

Товариство має відповідні рахунки у банках, круглі печатки зі своїм найменуванням, штампи, а також знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи.

Місцезнаходження: 54046, Україна, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23.

Для забезпечення діяльності Товариства під час його створення було створено Статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір Статутного фонду складає 200 000 гривен. Він поділений на сто часток, по 2000 грн. кожна.

Основними видами діяльності організації, з якої воно отримує прибуток, є:

- продаж зернових, олійних культур;

- оптова, роздрібна торгівля (у тому числі виїзна та виносна) насінням;

- вантажні автоперевезення власним транспортом.

Облікова політика на ТОВ «Золотий колос» здійснюється відповідно до Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16 липня 1999 р. Облікова політика застосовується таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону і кожному конкретному П(с)БО. Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики. Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера ТОВ "Золотий колос".

Вищим органом Товариства є ЗБОРИ Учасників товариства, які складаються з Учасників товариства або призначених ними представників. Збори учасників обирають Голову Зборів. Представники можуть бути постійними або призначатися на визначений строк. Учасник вправі в будь-який час змінити свого представника, повідомив про це інших Учасників.

Виконавчий орган Товариства (Директор) керує щоденно діяльністю Товариства. Він уповноважений вирішувати усі завдання, що торкаються діяльності Товариства, які не є винятковою компетенцією ЗБОРІВ, та які передані в його компетенцію ЗБОРАМИ.

На Товаристві існує чіткий розподіл функціональних обов'язків, хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручна обробка облікової інформації, а застосовується комп'ютерна обробка .

Що стосується облікового персоналу то вони мають достатню кваліфікацію.

Бухгалтерія на ТОВ «Золотий колос» є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується головному бухгалтеру.

Що стосується системи оподаткування, то ТОВ «Золотий колос» користується загальною системою оподаткування. Згідно з Законом України «Про систему оподаткування , вона складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Розмір та порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам.

На ТОВ «Золотий колос» для ведення бухгалтерського обліку використовується журнально-ордерна форма, яка є оптимальною паперовою формою обліку. Журнали відкриваються за кредитом низки бухгалтерських рахунків. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями. На документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів у них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів. В облікових регістрах, показники яких переносять до Головної книги або до інших облікових регістрів, роблять позначку про це у відповідному рядку регістру.

Поряд з журнально-ордерною формою обліку на підприємстві використовується автоматизована форма ведення бухгалтерського обліку, зокрема доходів від операційної діяльності, з використанням програми „1С. Бухгалтерия 7.7"

Аудитор (аудиторська" фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показники для аналізу фінансового стану підприємства. Результати аналізу повинні базуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена.

Виділяють такі основні групи показників фінансового стану підприємства:

показники ліквідності та платоспроможності;

фінансової стійкості;

ділової активності;

рентабельності та ін.

Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабельності. Методика аналізу така: попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання.

Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності.

Теоретичне значення неповинно бути меншим 0,2 - 0,25.

Аудитор установлює ліквідність підприємства виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємства можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках аудитор має скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги.

Оборотний капітал може складатись з власних та залучених коштів, співвідношення яких визначає його структуру. Фінансовий ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів (капіталу).

Вивчення структури джерел коштів підприємства дає змогу аудитору одержати інформацію про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути доказом згортання діяльності підприємства.

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.

Організація розрахунків з покупцями досліджується аудиторами особливо ретельно, оскільки вона значною мірою визначає обсяг реалізації товарів та стан дебіторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник обороту, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Аудитору такий розрахунок слід робити у динаміці за кілька звітних періодів.

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще.

З метою ефективного ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси.

Отже, аудит фінансового стану підприємства досліджує не лише фактичну ситуацію на підприємстві, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання.

Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники:

кредитоспроможність підприємства -- можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

ліквідність балансу -- покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

ліквідність активів -- величина, обернена терміну, необхідному для перетворення активів у гроші (чим менше часу потрібно для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вища
його ліквідність).

Залежно від ступеня ліквідності, швидкості перетворення у кошти активи підприємства поділяються на такі групи:

ь активи найбільш ліквідні;

ь активи, які швидко реалізуються;

ь активи, що повільно реалізуються;

ь активи, що важко реалізуються.

Пасиви балансу аудитори групують за строками їх оплати:

ь термінові зобов'язання;

ь короткострокові пасиви;

ь довго- і середньострокові пасиви;

ь постійні пасиви.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язанням і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго- і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Аудит фінансового стану підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства.

Нормативи показників ліквідності та платоспроможності (табл.. 2.1.1.)

Показник	Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 - 0,25
Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 - 0,8
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	2 - 2,5

Вважається, що якщо грошові кошти покривають 20% поточних зобов'язань (причому ця цифра ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів). Зрозуміло, що ймовірність пред'явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами відразу малоймовірна (при умові проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

Показники рентабельності (табл.. 2.1.2.)

№ з/п	Показники	Попередній рік(2007р.)	Звітний рік (2008р.)	Зміна
				+, -	Темп зростання, %
11.	Рентабельність продукції за прибутком від реалізації	120	120	-	-
22.	Рентабельність продукції за чистим прибутком	0,12	1,57	+0,45	76
33.	Рентабельність активів за прибутком від реалізації	3,39	4,24	+0,85	125
44.	Рентабельність активів за чистим прибутком	2,82	3,09	+0,27	110

2.2 Визначення аудиторського ризику згідно з МСА НВЕ

Проведення аудиту завжди супроводжується відповідними ризиками. Аудитор повинен точно розуміти в чому суть аудиторського ризику, розуміти його сутність, знати його склад, процес визначення ризику та максимально допустимий його рівень.

Згідно з міжнародними стандартами аудиту 400 «Оцінка ризику і внутрішній контроль» і 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків» визначаються методичні рекомендації щодо оцінки властивого ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиту.

Про актуальність аудиторського ризику свідчить те, що в міжнародних стандартах 400 і 330 розглядаються його складові і методика розрахунку.

Щоб оцінити аудиторський ризик, аудитору необхідно виконати роботу на проведення аудиту з найменшим допуском помилок і забезпечити ефективність аудиторської перевірки.

Особливо важливе вивчення аудиторського ризику при аудиті зон ризику, коли оцінюються значні позиції об'єкта перевірки з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Загальний аудиторський ризик включає: властивий ризик, ризик контролю і ризик не виявлення помилок.

Властивий ризик - це ризик, пов'язаний з функціонуванням підприємства та наявністю виявлених помилок при перевірці бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що виникають під дією зовнішніх та внутрішніх факторів.

Властивий ризик оцінюється на підготовчому етапі, коли аудитор знайомиться з підприємством.

Згідно з МСА НВЕ 400 ризик контролю - це ризик того, що викривленню залишку на рахунку (або класу операцій), які могли б виникнути і які могли б бути суттєвими, окремо або разом із викривленнями залишків на інших рахунках, не можна буде своєчасно запобігати за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик системи бухгалтерського обліку залежить від помилок, що допускаються у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності. Це дає змогу підтвердити, що система обліку не ефективна і не надійна. Такі помилки у системі обліку виникають, коли часто змінюється законодавство чи нормативні документи.

Для оцінки розміру системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер об'єкта перевірки; кваліфікацію робітників бухгалтерії; рівень знань працівників облікового персоналу та розподіл посадових обов'язків міх ними.

Ризик системи бухгалтерського обліку також залежить від помилок, виявлених у попередній аудиторській перевірці.

Під час аудиту необхідно більшу увагу зосередити на статті балансу з високим ризиком.

Складовою аудиторського ризику є ризик виявлення (невиявлення) помилок.

Відповідно до міжнародного стандарту 400 ризик невиявлення помилок - це ризик того, що аудиторські процедури, по суті, не виявляють викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках.

Цей ризик аудитор встановлює для себе сам. Він тісно пов'язаний з ризиком системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Чим вище ризик обліку і контролю, тим менший ризик виявлення помилок. Це означає, що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг незалежних процедур. Якщо ризик контролю і власний ризик не залежать від аудитора, і він може на нього впливати, то ризик виявлення помилок є результатом аудиторської перевірки якості роботи аудитора. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тому він повинен зробити все необхідне, щоб звести ризик «виявлення» помилок до мінімуму.

Для цього необхідно вибрати правильний спосіб одержання документів і провести більшу кількість аудиторських процедур. Найбільш достовірними вважаються докази, які одержані аудитором власноруч.

Ризик розраховується на підготовчому етапі. Він не э постійною величиною може змінюватись впродовж аудиторської перевірки. При цьому аудитор керує його величини. Загальний ризик повинен визначатися межею від 1 % до 5 % .

Для оцінки аудиторського ризику застосовується наступна модель розрахунку:

АР = ВРЧ КРЧ РН,

де:

АР - загальний аудиторський ризик;

ВР - властивий ризик;

КР - ризик контролю;

РН - ризик невиявлення.

Оцінка аудиторського ризику й уточнення її у процесі проведення аудиту, а також структура загального аудиторського ризику представлена у Додатках 2 та 2.1.

Крім кількісної оцінки ризику, застосовується інший підхід. Компоненти ризику визначаються як «низький», «середній» і «високий».

Залежність між компонентами аудиторського ризику наведена у таблиці 2.2.1.

Табл. 2.2.1. Залежність між компонентами аудиторського ризику

Властивий ризик (ВР)	Ризик контролю (КР)	Ризик невиявлення помилок (РН)	Аудиторський ризик (АР)
Низький	Низький	Високий	Високий
Низький	Середній	Середній	Високий
Середній	Середній	Середній	Середній
Низький	Низький	Середній	Низький
Високий	Високий	Низький	Низький

Дані таблиці показують: якщо вплив зовнішніх факторів на можливість помилок у звітності незначний (ВР - низький), система внутрішнього контролю достатня і функціонує ефективно (КР - низький), то ризик невиявлення помилок буде високим (РН - високий), аудиторський ризик при цьому буде теж високим.

На основі попередньої інформації можна розрахувати аудиторський ризик для об'єкта аудиту - ТОВ «Золотий колос».

Показник властивого ризику розраховуємо залежно від рівня фінансової звітності, тобто порівнюємо дану попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. Тому розмір властивого ризику буде дорівнювати 1,2%.

Ризик контролю встановлюємо на позначці 1,3 %, він показує ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням економічних показників.

Що до ризику невиявлення, то він дорівнює 1,6%, тобто це суб'єктивна ймовірність того, що процедури, які застосовуються аудитором в процесі перевірки та дозволяють виявити існуючі в організації порушення.

Загальний аудиторський ризик в цьому випадку буде дорівнювати:

1,2% Ч 1,3% Ч 1,6% = 2,5%

Цей показник не є досить високим, та показує, що аудиторська перевірка буде проходити у відповідності з договором, необхідна інформація буде надаватися для перевірки, аудитора буде допущено до документації та всі умови будуть сприяти перевірці.

Розділ 3 Організація і методика аудиту доходів від операційної діяльності

3.1 Планування аудиторської перевірки доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Це потрібно для того, щоб чітко розраховувати штати, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо.

Згідно з МСА НВЕ 300 «Планування аудиту» планування аудиторської перевірки - це система заходів, направлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту. Відповідно до цього міжнародного стандарту були закладені методичні рекомендації діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне виконання аудиторських робіт. Завдання планування деталізують мету аудиту. Деталізація мети стосується критеріїв достовірності звітності, до яких відносять:

- Реальність існування активів та пасивів підприємства на дату складання бухгалтерського балансу.

- Права та зобов'язання, зазначені у балансі.

- Оцінка окремих статей балансу.

- Перевірка і підтвердження повноти господарських операцій.

- Наявність необхідних пояснень щодо складання звітності.

Ці завдання потребують подальшої деталізації щодо кожної статті фінансової звітності. Вона необхідна при складання загального плану та програми аудиту, зміст яких повинен ураховувати вимоги міжнародних стандартів аудиту.

«Планування аудиту», зокрема аудиту доходів операційної діяльності, включає такі розділи:

1) вступ;

2) планування роботи;

3) загальний план аудиторської перевірки;

4) зміни та уточнення у загальному плані та в програмі аудиторської перевірки.

Під час аудиторської перевірки доходів операційної діяльності використовується наступна інформація:

- умови договору (терміни, звітування перед клієнтами, вартість оплати за послуги тощо);

- нормативно - правові документи, які регулюють аудит доходів підприємства;

- наявність аудиторських доказів;

- рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

- облікова інформація підприємства;

- визначений рівень ризику та суттєвості.

Після укладання договору розпочинаються роботи першого рівня планування. При цьому визначаються конкретні виконавці з урахуванням професійного рівня персоналу та його зайнятості. Під час призначення виконавців ураховується: кількісний та якісний склад, а також терміни і види робіт. На першому етапі планування розробляється попередній бюджет часу.

Для розрахунку бюджету часу приймається до уваги попередня оцінка властивого ризику та ризику контролю, рівня суттєвості та попередній досвід.

Отже, загальний план аудиторської перевірки на підприємстві ТОВ «Золотий колос» буде мати такий вигляд:

Загальний план аудиту

Організація, що перевіряється ТОВ «Золотий колос»

Період аудиту з 15.02.10 - по 28.02.2010.

Період, що перевіряється з 1.01.2009 - по 31.12.2009

Кількість людино-годин 80

Керівник аудиторської групи Удовиченко Г.А.

Склад аудиторської групи 1

Запланований аудиторський ризик 2,5%

№	Заплановані види робіт	Період проведення	Виконавець	Примітки
1.	Ознайомлення з обліковою політикою підприємства та оцінка системи внутрішнього контролю.	15.02.10.	Удовиченко Г.А	Устав, наказ про облікову політику
2.	Перевірка правильності класифікації доходів операційної діяльності.	16.02.10	Удовиченко Г.А	П(С)БО 15
3.	Перевірка оцінки доходів операційної діяльності.	17.02.10	Удовиченко Г.А	П(С)БО 15
4.	Аудит умов визнання доходів операційної діяльності.	18.02.10	Удовиченко Г.А	П(С)БО 15
5.	Перевірка первинного та сводного обліку доходів операційної діяльності.	19.02.10	Удовиченко Г.А	Первинні документи
6.	Аудит синтетичного та аналітичного обліку доходів операційної діяльності.	з 22.02.10 - по 23.02.10	Удовиченко Г.А	Журнал 5
7.	Перевірка розкриття інформації про доходи від операційної діяльності.	24.02.10	Удовиченко Г.А	Баланс, звіт про фінансові результати
8.	Узагальнення результатів проведення аудиторської перевірки доходів операційної діяльності.	25.02.10	Удовиченко Г.А	Результати тестування, акти попередніх перевірок
9.	Складання аудиторського висновку	26.02.10 - 28.02.10	Удовиченко Г.А	Протоколи обговорення результатів аудиту

Також одним із важливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту.

Програма аудиту - це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об'єкта, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і терміни виконання.

Аудиторська програма включає:

- тестування операцій;

- аналітичні процедури;

- тестування статей балансу.

Тестування операцій необхідне для виявлення помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності.

Аудиторські процедури є важливим засобом аудиторської перевірки. Це - способи перевірки, що використовуються для:

1) оцінки фінансової стабільності підприємства;

2) виявлення помилок у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

3) скорочення обсягу тестів.

Тестування статей балансу базується на даних Головної книги. Їх основними завданнями є:

- підтвердження сум з рахунків дебіторів і кредиторів;

- перевірка грошової наявності у касі та на рахунках у банку;

- з'ясування відхилень у результаті перевірки бухгалтерських даних господарських операцій та результатів аудиторської перевірки.

Програма аудиту повинна бути настільки деталізована, щоб можна було використовувати як інструкцію для виконавців перевірки, зокрема аудиту доходів операційної діяльності ТОВ «Золотий колос». Програма повинна служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

Аудит операцій на підприємстві ТОВ «Золотий колос» буде здійснюватися шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів щодо обліку доходів операційної діяльності, рахунків, первинної документації тощо.

Програму аудиторської перевірки доходів операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос» наведено в кінці курсової роботи, у додатках.

3.2 Перевірка обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос»

Аудиторська діяльність спрямована на дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів зниження витрат та підвищення рентабельності відповідно до замовлень, виданих за договорами між аудиторськими організаціями і суб'єктами господарювання. Основне завдання аудиторських служб -- перевірка дотримання законодавства, що регулює фінансово-господарську діяльність підприємств, ведення бухгалтерського фінансового обліку, складання фінансової звітності та забезпечення державних органів і власників інформацією про фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дослідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності.

Що ж стосується дослідної стадії, то вона повинна базуватися на складеній програмі аудиту, де наводиться порядок та об'єкти проведення перевірки.

Першочергово, при проведенні аудиторської перевірки доходів операційної діяльності підприємства, слід ознайомитися з:

- обліковою політикою підприємства;

- правильністю класифікації доходів операційної діяльності;

- правильністю відображення, визнання та оцінки доходів;

- наявністю та правильністю заповнення первинних документів з обліку доходів операційної діяльності та регістрів бухгалтерського обліку;

- повнотою надходжень грошових коштів у касу підприємства та на рахунок у банку за відповідними господарськими операціями;

Аудитор вивчає об'єкти аудиту доходів операційної діяльності, які є елементами облікової політики підприємства, а саме:

1) розмежування доходів за кожною класифікаційною групою від звичайної діяльності;

2) критерії оцінки доходів;

3) умови визнання доходу від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг);

4) спосіб визначення ступеню завершеності робіт, послуг, дохід від використання яких визначається за ступенем завершеності тощо.

Що стосується класифікації, оцінки та визнання доходів аудитор перевіряє дотримання чинного законодавства, зокрема П(С)БО 15 «Дохід».

Під час перевірки правильності відображення доходів від реалізації продукції, товарів, робіт. Послуг, повинно бути підтверджено, що операції належним чином санкціоновані; на рахунках бухгалтерського обліку відображені всі здійснені угоди з продажу; реалізація відображена своєчасно; вартісна оцінка операцій здійснена правильно. Для цього необхідно порівняти записи в регістрах обліку з первинними документами; дати, зазначені у відвантажувальних документах, з датами у регістрах обліку; перевірити арифметичну точність підсумків. Якщо здійснювались операції в іноземних валютах, необхідно перевірити застосування валютних курсів та їх відповідність офіційному курсу НБУ.

Під час перевірки правильності відображення інших операційних доходів, необхідно підтвердити правильність та повноту відображення доходів від штрафів, визнаних боржниками; повноту та своєчасність відображення доходів від операційної оренди; повноту відображення доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках; правильність визначення доходів від продажу іноземної валюти та розрахунок курсових різниць.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Що ж до перевірки повноти надходжень грошових коштів до каси або розрахункового рахунку підприємства необхідно стежити за:

- своєчасністю оприбуткування готівки. Він повинен за корінцями чеків встановити одержані суми і зіставити їх із сумами, вказаними у прибуткових касових ордерах та записах у касовій книзі. У разі виявлення розбіжностей у сумах необхідно зробити уточнення даних за тими чеками, які містяться. У разі виявлення розриву між датами фактичного оприбуткування по касі отриманих грошей та датою оплати чека, аудитор повинен з'ясувати причини та встановити, чи не були тимчасово вилучені кошти із господарського обігу в особистих корисливих цілях окремими посадовими особами підприємства.

- правильністю та повнотою заповнення первинних документів (а саме: КО№1, виписки банку, рахунки-фактури, платіжні вимоги, довідки (розрахунки) бухгалтерії тощо), облікових регістрів та фінансовій звітності.

3.3 Узагальнення результатів перевірки обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві ТОВ «Золотий колос»

Згідно МСА НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення» та 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора» після закінчення аудиторської перевірки аудитор повинен скласти 2 документа - аудиторський звіт та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це внутрішній підсумковий документ, складання якого, як правило, передує складанню аудиторського висновку.

Зміст аудиторського висновку носить конфіденційний характер, й тому не підлягає публічному розкриттю перед третьою стороною. Інформація звіту повинна бути надійною, чіткою, реальною та достовірною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною та правдивою. Необхідність формування аудиторського звіту визначається договором на проведення аудиту. МСА НВЕ не встановлюють спеціальних вимог щодо змісту та структури аудиторського звіту. Кожна аудиторська фірма самостійно розробляє та затверджує відповідні вимоги внутрішніми стандартами.

За структурою аудиторський звіт може мати три основних розділи:

- загальні відомості про перевірку;

- загальна характеристика системи внутрішнього контролю;

- результати виконаних процедур щодо отримання доказів стосовно тверджень у показниках фінансової звітності.

Другим документом, який складає аудитор по закінченню перевірки, є аудиторський висновок. Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.06р.[7 ] аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у вільному порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності.

Загальну структуру аудиторського висновку можна подати за допомогою схеми (рис. 3.1.1.).

Рис. 3.1.1. Загальна схема структури аудиторського висновку

При вільній формі складання аудиторський висновок все ж повинен містити такі розділи: вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дата аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, підпис незалежного аудитора.

Аудиторський висновок складається у трьох примірниках. Перший та третій передається замовнику, а другий - виконавцю.