Облік малоцінних предметів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Вінницький національний аграрний університет

ННІАЕ Факультет обліку та аудиту Кафедра організації обліку та звітності

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Фінансовий облік»

На тему

«Облік малоцінних предметів»

Виконала: студентка 3 курсу

спеціальність 6.050100

групи 33 - ОА

Вишневської І.А

Керівник: Китайчук Т.Г

Вінниця - 2011р.

ВСТУП

В сучасних умовах розвитку світової економіки українським підприємствам необхідно визначити усі можливі резерви зниження витрат та пришвидшення процесу виробництва. В першу чергу зазначені питання стосується системи ведення обліку та подання звітності. Тому проблеми бухгалтерського обліку сьогодні набувають дедалі більшого значення.

Тема даної курсової роботи стосується обліку малоцінних предметів. Дана тема не набуває великої популярності серед аналітиків і обліковців оскільки вже довгий період в даній сфері обліку не відбувалося суттєвих змін. Але це і стає приводом до дослідження даної теми адже тепер облік має відповідати сучасним технологіям і недопустимо щоб одна із ланок давала збій.

Методологічні засади бухгалтерського обліку ліквідації, нестач і псування основних засобів установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зі змінами та доповненнями.

Мета даної курсової роботи розкрити теоретично і практично методику бухгалтерського обліку малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів за чинними нормативними документами.

Об'єктом дослідження є процес ведення обліку на одному із сільськогосподарських підприємств що є типовим за організаційно - правовою формою та способом ведення господарства.

Предметом дослідження є ключові фактори ведення обліку, їх роль у системі управління підприємством, процес оволодіння ними та практичне значення.

Для досягнення зазначеної мети нами були поставлені наступні завдання:

1. Розглянути сутність обліку малоцінних предметів як вагомої частини бухгалтерського обліку запасів;

2. Проаналізувати методи ведення обліку в даній частині;

3. Проаналізувати фактори що впливають на особливості обліку малоцінних предметів як бухгалтерського так і податкового;

4. Розглянути основні шляхи удосконалення ведення обліку на прикладі господарства СВК «Надія», Калинівського р - ну., Вінницької обл..;

5. економічно обґрунтувати ефективність запропонованих заходів.

Питання бухгалтерського і І податкового обліку малоцінних активів досліджувалися сучасними 1 провідними вітчизняними науковцями, зокрема, І. Павлюком, і А.Г. Загороднім, Ф.Ф. Бутинцем. Але все ж таки ще чимало стоїть питань та протиріч з обліку малоцінних активів з метою ведення І бухгалтерського і податкового обліків.

Одним із найскладніших у питанні, організації обліку господарських операцій є облік малоцінних предметів, якими володіє підприємство. Методологічні засади обліку господарських операцій наявності та руху малоцінних активів на підприємствах установлені Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: П(С)БО 7 "Основні засоби", П(С)БО 9 "Запаси", Податковим кодексом та нормативними актами кабінету міністрів і інших міністерств. Об'єктом дослідження є облік на підприємстві СВК «Надія».

Інформаційною базою є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку,інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні видання з питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контролю і ревізії.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ ПРЕДМЕТІВ

1.1 Огляд літературних джерел

На сьгодні однією з найактуальніщих для відчизняних підприємств є проблема ефективного управління їх фінансами, де важливу роль має відіграти точний, систематичний та достовірний бухгалтерський облік. В умовах зниження обсягів фінансових ресурсів та зростання витрат перед підприємствами постало завдання відновлення на новій технологічній основі обліку.

Від точності, якості та ефективності планування значною мірою залежить напрямки розвитку економіки. Дослідженням проблем обліку на підприємствах та нормативного забезпечення займаєтся багато видатних економістів. Розглянемо основні публікації в яких висвітлювалися проблеми обліку господарської діяльності на Україні та в умовах становлення ринкових відносин.

Таблиця 1.1

Огляд економічних джерел з питань обліку малоцінних предметів

Отже як ми можемо зробити висновок з розглянутих нами досліджень тема обліку МШП не має популярності серед тем які досліджуються у періодичних виданнях. Головним чином це пов'язано із тим що методики ведення даного обліку протягом тривалого періоду не зазнають змін таких щоб мали викликати зацікавленість аналітиків до даної теми. Основи методики проведення обліку можна знайти у більшості книг пов'язаних із бухгалтерським обліком.

1.2 Нормативно - правова база

Облік малоцінних предметів, як і облік загалом досить жорстко регулюється нормативними актами різних міністерств. В основному це міністерство фінансів, статистики, державного казначейства України. Щодо особливостей можна віднести що існують спеціалізовані форми для обліку сільськогосподарських підприємствах затверджені міністерством аграрної політики.

В табл. 1.2. розглянуто основні нормативні акти яким регулюється діяльність підприємств а також положення і нормативні форми за якими ведеться облік МШП і МНМА.

Таблиця 1.2 Нормативно - правове забезпечення діяльності підприємства та обліку малоцінних предметів

Отже на проведених нами досліджень із забезпечення нормативною базою обліку малоцінних предметів можна зробити висновок що дана нормана база є досить стабільною оскільки не було впроваджено ніяких нововведень уже тривалий час. З одного боку це є позитивним явищем, але потрібно враховувати що існує можливість за старіння методів обліку, чи типових форм. Підприємства мають постійно впроваджувати нововведення як у процесі основного виробництва, так і в інших сферах діяльності підприємства однією з яких є облік що ведеться на даному підприємстві.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИКА ОБЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Організаційно - правовий статус СВК Надія

Об'єкт нашого дослідження є сільськогосподарським виробничим кооперативом.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СГВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) -- це юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» є юридичною особою згідно українського законодавства. Кооператив діє на основі Статуту (Додаток 1), Установчого договору, інших угод між засновниками та чинного законодавства України.

Скорочена назва кооперативу - СВК Надія.

Кооператив створено у 1992 р. шляхом добровільного об'єднання громадян на засадах членства земельних та майнових внесків для участі у спільній сільськогосподарській діяльності з метою отримання прибутку.

Метою діяльності кооперативу є спільне виробництво, збереження, переробка, реалізація продукції сільського господарства, з обов'язковою трудовою участю в його діяльності всіх працездатних членів.

В СВК Надія середньооблікова чисельність всіх працівників - 169 чоловік. З них: працівники зайняті в с/г. виробництві - 140 чоловік, в т.ч. постійних робітників - 1 чоловік, сезонних і тимчасових робітників - 13 чоловіки, службовців 12 чоловік, з них 1 чол. - керівник і 11 спеціалістів. 2 працівника торгівлі та громадського харчування. На будівництві господарським способом зайняті 4 працівники. СВК Надія забезпечене трудовими ресурсами на 100 %. Всього землі у власності 2756 га.

Досліджуване нами господарство СВК Надія знаходиться у Калинівському районі Вінницької області, с.Нова Гребля. Територіальне розміщення даного господарства є вигідним оскільки в даному районі є достатня кількість пунктів збуту, до них можна віднести Овечацький і Калинівський спиртовий завод, Іллінецький цукровий завод та інші. У сфері матеріального - технічного забезпечення то дане господарство корестується системою оперативного лізингу На території СВК Надія знаходиться головний будинок адміністрації, в якому розміщується бухгалтерія, кабінет голови правління, їдальня з кухнею і інші відділення санітарно-господарського призначення; капітальний зимній склад для зберігання зерна, насіння і мінеральних добрив; будівлі виробничого призначення, автомайстерні; автогаражі; і інші господарські пристройки. Що ж до земельних ресурсів то 85%, використовуваних площ під вирощування сільськогосподарських культур, становлять чорноземи, а також землі знаходять у помірному кліматі. Усі ці фактори сприяють ефективному виробництву та реалізації продукції.

З 2008 року відбулося злиття СВК Надія та СВК Мир с. Дружне Калинівського р - ну, Вінницької області. СВК Мир має спільні межі із досліджуваним господарством, оскільки в організаційно - правові форми господарств однакові то фактично у системі обліку ніяких змін не відбулося.

Основним правовим документом, що регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов'язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу (див додаток 1).

Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу є громадяни України й особи без громадянства, що досягли 16-річного віку, зробили відповідні внески у створення матеріально-технічної бази кооперативу і погоджуються дотримуватись вимог його статуту. Внески можуть здійснюватись шляхом передачі кооперативу майна, коштів, земельних ділянок, іншої власності, яка має грошову оцінку, майнових і земельних прав (при реформуванні КСП). Розмір внеску, його види і порядок передання кооперативу визначаються установчим договором про створення кооперативу та його статутом.

Кооператив, як юридична особа, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити. Кооператив вважається утвореним і набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації. СВК Надія набуває прав та здійснює повноваження власника землі і майна, отримує в постійне користування чи оренду земельні ділянки, необхідні для здійснення статутної діяльності.

Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу зобов'язані брати трудову участь в його діяльності. Тому ними можуть бути тільки фізичні особи. Водночас у кооперативі можуть бути асоційовані члени, які не зобов'язані брати трудову участь у діяльності кооперативу. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, їм надаються права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Асоційовані члени мають право насамперед одержувати нараховані на паї дивіденди і на виділення належних їм паїв при ліквідації кооперативу.

Член сільськогосподарського виробничого кооперативу має право на отримання роботи в ньому за освітою, професією, здібностями з урахуванням потреб кооперативу; одержувати частку доходу на паї (дивіденди) і кооперативні виплати при розподілі виділеного для цього прибутку кооперативу; на одержання рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки. Кожен член кооперативу має право брати участь в управлінні кооперативом: обирати органи управління і бути обраним до них.

Як відомо, метою діяльності виробничих кооперативів полягає в одержанні прибутків, а специфіка їх полягає у тому, що участь членів кооперативу в діяльності кооперативу є трудовою. Оскільки трудова участь у кооперативі стимулюється системою основної, додаткової оплати праці та преміями, на кооперативні виплати слід спрямовувати відносно невелику частину виділюваного для розподілу прибутку (доходу). Основну ж його частину бажано розподіляти на паї членів кооперативу й асоційованих членів, беручи до уваги їх основні та додаткові паї.

Бухгалтерський облік на даному господарстві ведеться згідно нормативів затверджених державою, також на підприємстві для чіткого ведення обліку затверджений Наказ «Про облікову політику підприємства». Він уточнює методи ведення обліку. Потрібно відзначити що хоча і дотримуються загальні державні вимоги але на господарстві не проводиться автоматизації обліку як такої. Програмне забезпечення обмежується простими системними програмами що дозволяють дещо спростити щоденну бухгалтерську роботу, але вони не можуть дозволити проведення аналізу з використанням новітніх методів, а це відповідно призведе до неповного використання ресурсів. Автоматизована система обліку також дозволяє проводити більш чіткий контроль над процесом руху і використання матеріалів.

малоцінний облік необоротний актив

2.2 Облікова політика підприємства

Методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки, звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікової політики підприємства.

«Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» - таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства і повинна відображатися у примітках до фінансової звітності.

За формою облікова політика підприємства має вигляд наказу керівника (власника), на підставі якого головний бухгалтер складає проект наказу і зі всіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Так на досліджуваному підприємстві наказ про облікову політику затверджено з 4 січня 2007р. ( Додаток 2). Даний наказ затверджує ведення обліку за допомогою журнально - ордерної форми обліку, відпуск товарів здійснювати за методом середньозваженої собівартості, амортизацію нараховувати методом залишку і т.д.

Потрібно зазначити що в наказі не вказана періодичність визначення такої собівартості: за кожною операцією або в цілому за місяць що при виборі списання запасів за середньозваженою собівартістю.

Але потрібно зазначити що малоцінними необоротними активами вважати такі матеріальні активи з терміном використання понад 1 рік і вартістю меншою за 500 грн., нарахування амортизації здійснювати 50% при передачі в експлуатацію і решту при списанні. Нарахування амортизації таким способом є надзвичайно простим і зменшує об'єм облікової роботи. Та потрібно зазначити що межа встановлена господарством (податкова малооцінка -- 1000 грн є вдвічі вищою. Звичайно згідно з п. 5.2 П(С)БО 7 підприємства мають право встановлювати таку межу самостійно. Це виключно бухобліковий критерій. Але тим, хто й далі буде орієнтуватися на податкове законодавство, слід пам'ятати, що в поточному році цей вартісний критерій буде збережене на тому ж рівні -- 1000 грн (без ПДВ для платників цього податку), а починаючи з наступного -- буде підвищено до 2500 грн (пп. 14.1.138 п. 14 підрозд. 4 розд. XX ПКУ). Такі зміни їх слід урахувати в наступному році і можливо внести зміни в наказ. Але для даного господарства вважати малоцінним актив вартістю 2500 грн. занадто, хоча можливо така висока планка завбачливо встановлена владою з врахуванням майбутніх інфляційних коливань.

Що стосується малоцінних швидкозношуваних предметів то сюди відносять активи термін корисного використання яких 1 рік, і при передачі їх в експлуатацію вартість повністю списувати у витрати. В місцях експлуатації таких предметів вести кількісний облік до моменту списання.

Наказ повинен оптимально поєднувати в собі організаційні й програмні (унормовані законодавством) питання, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, стати першим продуманих кроком до прибуткової діяльності.

РОЗДІЛ 3 ОБЛІК МАЛОЦІННИХ ПРЕДМЕТІВ

3.1 Малоцінні предмети: суть, склад та порядок оцінки

Облік необоротних активів та малоцінних й швидкозношуваних предметів - це важливі питання в бухгалтерському обліку.

Вивчення цих питань дає змогу краще прослідкувати господарські процеси, які відбуваються на підприємствах.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) -- це запаси, які використовуються підприємством протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать підприємству та знаходяться на складі.

Планом рахунків передбачений рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети (МНМА)».

Якщо нормативний термін експлуатації спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту перевищує 12 календарних місяців, вони обліковуються на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Поділ малоцінних та швидкозношуваних засобів на групи

Особливої актуальності набуває проблема подальшого вдосконалення методики бухгалтерського обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), які є складником ресурсів підприємства та використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Як свідчать теоретичні та практичні дослідження, питання організації обліку МШП приділяється недостатня увага, внаслідок чого ускладнюється дотримання основних методичних принципів ведення обліку, спотворюється інформація про фінансовий стан підприємства, стан розрахунків, знижується ефективність прийняття управлінських рішень.

Питання обліку МШП на підприємствах мають дискусійний характер, про що свідчить наявність проблем, пов'язаних з правильністю відображення на рахунках бухгалтерського обліку надходження МШП та зміни їх вартості в процесі експлуатації, правильність віднесення до валових витрат, нарахування зносу та списання МШП. Не буде перебільшенням стверджувати, що головною причиною помилок у відображенні надходження МШП є нестабільність та неоднозначність трактування законодавчої бази в Україні.

Термін «МШП» означає активи підприємства, котрі утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також при управлінні підприємством. МШП визначається як актив у тому випадку, коли існує ймовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірна визначена. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про МШП і розкриття її у фінансовій звітності визначають положення(стандарт)бухгалтерського обліку «Запаси» і МСБО 2.

Виділення зі складу основних засобів оборотних МШП у особливу групу, не дивлячись на такий же характер їх використання на підприємстві, як і основних засобів, зумовлено двома причинами. По - перше, таке виділення очищую категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими, з невеликими, як правило, терміном служби. У складі основних засобів при такому виділення з їх складу МШП залишаються предмети, що утворюють виробничо - технічну базу підприємства. По - друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати (поновлювати) МШП за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином як і матеріали, в той же час, як основні засоби поновлюється шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Таким чином, за своїм характером МШП аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку їх придбання - матеріалам.

В цілому малоцінні засоби праці поділяють на дві групи: одна належить до запасів (які відповідно відображаються в складі запасів у другому розділі активу балансу «Оборотні активи»), а друга частина до складу «Малоцінних необоротних матеріальних активів»(які, в свою чергу, відображаються в першому розділу активу балансу «Необоротні активи» в складі основних засобів).

Особлива увага до МШП викликана тим, що вони мають принципову розбіжність з іншими виробничими запасами, йдеться про те, що при їх використанні (експлуатації) не відбувається їх зменшення (зникнення) так, як це, наприклад, відбувається з матеріалами, сировиною чи паливом. МШП до кінця їх використання (експлуатації), як правило, своїх якостей не втрачають і зовні майже не змінюються (пластиковий стілець до кінця експлуатації так і залишиться пластиковим стільцем, звісно, якщо він не зламається).

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Однак необхідно пам'ятати, що будь які предмети, що купуються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

П(С)БО 9 та МСБО 2 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають: МШП, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року.

Віднесення предметів до основних засобів і МШП впливає на трудомісткість обліку та собівартість продукції. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів більш трудомісткий порівняно з обліком МШП(знос об'єктів основних засобів нараховуються протягом тривалого часу, потреба обчислення початкової вартості кожного об'єкта і використання рахунку 15 досить складний порядок списання об'єктів при їх вибутті та ін..). при віднесенні об'єктів до МШП підприємства мають значний вибір варіантів списання їх вартості на витрати виробництва та обігу, а, отже, й управління собівартості продукції. Цим пояснюється заінтересованість підприємств у віднесенні більшої кількості предметів до МШП.

До основних методів узагальнення і реалізації результатів аналізу надходження МШП є систематизація результатів, групування і узагальнення результатів, кількісне обчислення невикористаних можливостей та результатів підвищення ефективності використання МШП на підприємстві, прийняття управлінських рішень і контроль за їх використанням.

До оборотних МШП належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

— якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;

— якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони обліковуються у складі запасів;

— якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Основними завданнями обліку МШП є:

1. визначення первісної вартості придбаних МШП;

2. контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

3. контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.

В економічній теорії під малоцінними необоротними матеріальними активами розуміють вилучені підприємством з господарського обороту власні кошти, які продовжують обліковуватися на балансі.

Для здійснення своєї статутної діяльності підприємствам необхідні малоцінні необоротні матеріальні активи, тобто засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали тощо).

Від предметів праці засоби праці відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості та перетворюються на готову продукцію.

До засобів праці відносять машини, обладнання, інструменти тощо.

Малоцінні необоротні матеріальні активи класифікують за їх функціональним призначенням, галузями, речовим і натуральним характером, видами, використанням і належністю.

Розподіл між об'єктами основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється підприємством, виходячи з особливостей їх використання та вартості..

3.2 Первинний облік МШП та МНМА

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вони повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Так на СВК Надія використовуються типові форми обліку затверджені законодавчо.

Яким чином проводити первинний облік визнає підприємство самостійно. Дане положення має бути затверджене у наказі облікової політики підприємства. Але на досліджуваному нами господарстві в наказі не зазначено про особливості первинного обліку малоцінних предметів, тому даний облік проводять згідно із нормативами затвердженими та рекомендованими державними установами.

Для первинного відображення операцій з обліку МШП підприємства використовують такі типові форми первинних документів:

№ МШ - 1. Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань);

№ МШ - 2. Картка обліку МШП;

№ МШ - 3. Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань);

№ МШ - 4. Акт вибуття МШП;

№ МШ - 5. Акт на списання інструментів (пристосувань) та їх обміну на придатні;

№ МШ - 6. Особова картка "№ обліку спецодягу, спецвзуття та захисних засобів";

№ МШ - 7. Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів;

№ МШ -- 8. Акт на списання МШП.

Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань) (форма № МШ -1) використовується підприємством СВК «Надія», які формують постійний обмінний фонд інструментів та пристосувань. У такому випадку при повному зношенні інструмента здійснюється його обмін на новий без оформлення інших первинних документів (Додаток 3).

Картка обліку МШП (форма № МШ -- 2) складається у випадку, якщо МШП видаються працівнику у тривале використання. Картка відкривається на кожного працівника. У ній відмічається отримання ним одного чи декількох предметів та ставиться його відмітка (підпис). При поверненні працівником МШП відповідну відмітку робить завідуючий складом (цеховою коморою) (Додаток 4).

Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань) (форма № МШ -- 3) використовується при передачі інструментів для проведення дрібного ремонту і заточування в інший цех. При їх поверненні після виконання робіт завідуючий складом (коморою) робить відмітку про отримання МШП у своєму примірнику та у примірнику виконавця (Додаток 5). Варто зауважити що на таких господарствах дана процедура має високу повторюваність і використовувати таку форму первинного обліку недоцільно.