Облік доходу від операційної діяльності на підприємстві ДП "Закупнянський кар’єр"

Внаслідок поглиблення економічних зв'язків між учасниками світового співтовариства наша держава вступила в тісну взаємодію з різними країнами. Дана інтеграція стосується багатьох сфер суспільного життя, торкнулася вона й фінансового обліку. Тому сьогодні варто значну увагу приділити переходу на міжнародні стандарти облікової політики як окремого підприємства, так і системи обліку в цілому. Даний трансформаційний етап розвитку, який проявляється в різних формах змін, торкається значною мірою і обліку доходів від реалізації.

Від того наскільки достовірно визначено та відображено в звітності результати діяльності кожного господарюючого суб'єкта значною мірою залежить виявлення пріоритетних напрямків його розвитку та подальшої діяльності.

Впровадження сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні розпочалося у 2000 р., але досі має коротку історію - звичайно, обтяжену труднощами початкового періоду, деякі з них, однак, мають системний характер.

Українське законодавство утворило три необхідні для функціонування системи органи: Методологічну раду з бухгалтерського обліку як дорадчий орган при Міністерстві фінансів, Аудиторську палату, та Спілку аудиторів. Є також декілька недержавних професійних організацій - наприклад, Українська федерація професійних бухгалтерів та аудиторів.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №911 протягом 2007-2010рр. планується адаптувати до міжнародних стандартів національну нормативно-правову базу з питань бухгалтерського обліку шляхом внесення змін (до національних П(С)БО) та розроблення та затвердження нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку для суб'єктів господарювання, які не застосовують міжнародні стандарти, а також затвердження положень бухгалтерського обліку господарських операцій, що не відображені у міжнародних стандартах. А також планується гармонізувати фінансову звітність вітчизняних суб'єктів господарювання із звітністю підприємств держав - членів Європейського союзу, а також інших країн які застосовують міжнародні стандарти [20].

На сьогодні компанії в Україні можуть приймати рішення про ведення фінансової звітності відповідно до МСБО, але податкова звітність, яка фактично відрізняється від звітності, оформленої згідно з МСБО, лишається обов'язковою і державні органи жорстко контролюють її ведення. Таке становище очевидно послаблює зацікавленість компаній у впровадженні бухгалтерського обліку за стандартами МСБО. Приміром, за законодавством компанії можуть вільно вибирати між трьома схемами амортизації різних видів активів, але на практиці вони найчастіше застосовують саме ту, яку вимагає податкова звітність, й лише зрідка використовують альтернативні варіанти.

Таким чином, розвиток підприємницького сектору стримується, оскільки це фактично відштовхує компанії від активнішого виходу на внутрішній та міжнародні ринки капіталу.

Є також декілька конкретних пояснень відсутності сумісності між українськими стандартами бухгалтерського обліку та МСБО: по-перше, в Україні досі не „прижилися” деякі економічні категорії та ринкові інструменти, які регулюються стандартами бухобліку та є звичайним явищем у розвинутих країнах - наприклад, програми пенсійного забезпечення, окремі види цінних паперів, категорія альтернативних витрат тощо. По-друге, деякі окремі УСБО (напр., УСБО „Винагороди працівникам”) наразі знаходяться на стадії розробки й будуть прийняті лише у найближчому майбутньому. Загалом, розбіжності між УСБО та МСБО віддзеркалюють триваючий перехідний процес в економіці, тож чимало залежатиме від надійності та темпу ринкових реформ у країні. Очікується, що Методологічна рада з бухгалтерського обліку продовжить свою роботу з подальшої гармонізації УСБО до МСБО.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та її розкриття у фінансовій звітності зарубіжних компаній визначаються МСБО 18 „Дохід”, який був переглянутий в 1993 році.

Метою цього стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій.

Дохід визначено як збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних із внесками учасників до власного капіталу (дане визначення повністю співпадає тому, що наведене в П(С) БО 15 „Дохід”).

Якщо неможливо достовірно оцінити результат операції, яка передбачає реалізацію готової продукції,товарів,надання послуг чи отримання інших доходів, дохід має визначатися тільки в тому обсязі, в якому визнані витрати підлягають відшкодуванню.

Розглянемо визначення доходу та його відображення в обліку різних країн. Зокрема, в США визнання доходу здійснюється на основі так званого принципу доходу, який визначає порядок реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів та послуг, а також прибутків.

Відповідно до ЗПБО США доходи можуть визнаватися на момент надходження товару чи послуги покупцю, до нього чи після. Вибір цього моменту залежить від того, коли дана господарська операція буде відповідати критеріям визначеності - вимірюваності, релевантності і надійності.

В Швейцарії чистий дохід, скоригований на суму витрат є базою оподаткування. При цьому податкове коригування включає, в основному, виявлення прихованих резервів з наступним зарахуванням їх до складу доходів.

А Іспанії розбіжності між чистим та оподатковуваним доходом (базою оподаткування) можуть бути: постійними (не відшкодовуються в наступному періоді за вирахуванням компенсуючих збитків); тимчасовими (на основі розбіжностей в критеріях розподілу, які відшкодовуються в наступних періодах), а також можуть представляти собою збитки, які компенсуються в цілях оподаткування.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та розкриття її російськими підприємствами визначаються П(С)БО 9 „Доходи”.

Доходами організації визнається збільшення економічних вигід в результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і/або погашення зобов'язань, що призводять до збільшення капіталу даної організації, за винятком внесків учасників.

Доходи організації залежно від їх характеру, умов отримання і напрямів діяльності поділяються на:

доходи від звичайної діяльності;

операційні доходи;

позареалізаційні доходи.

Для цілей бухгалтерського обліку в Росії організація самостійно визнає надходження доходами від звичайних видів діяльності або іншими надходженнями, виходячи з вимог ПСО 9 „Дохід”, характеру своєї діяльності, виду доходів і умов їх отримання [12].

Отже, українське тлумачення поняття доходу та його видів в своїй більшості співпадає з міжнародними аналогами. Хоча, в цілому, незважаючи на значний прогрес у справі проведення бухгалтерської реформи, невідповідності між українськими та міжнародними стандартами вкупі з неефективними механізмами забезпечення відповідності спричиняють до сумнівів та стурбованості потенційних інвесторів щодо надійності вміщених у фінансовій звітності даних. Західні інвестори нерідко стикаються з проблемою переведення українських бухгалтерських даних у міжнародну прийнятну бухгалтерську інформацію, що фактично передбачає додаткові витрати на ведення підприємницької діяльності в Україні. Така ситуація вочевидь не відповідає вимогам глави II розділу IV УПС. Крім того, важливим „вузьким місцем” в Україні є недостатня кількість добре підготовлених професійних бухгалтерів. Це питання вирішується за участю міжнародних програм технічної допомоги Україні, зокрема Програми ТACIS.

Існування в Україні двох обліків - податкового та бухгалтерського - призвело не лише до плутанини, а й до нівелювання бухгалтерського обліку як системи. Жоден директор не може керувати підприємством на підставі двох показників: бухгалтерських та валових доходів. В результаті на державному рівні неможливо дати адекватну оцінку більшості макроекономічних процесів.

Брак інформації, у свою чергу, стримує активність інвесторів, які лише на підставі даних бухгалтерського обліку, цілісної повноцінної й визнаної у всьому світі системи впорядкування даних про всі сторони існування суб'єктів підприємницької діяльності, оцінюють ступінь інвестиційної привабливості, прогнозують їх поведінку на ринку. Крім того, відсутність законодавчо утвердженої первинності бухгалтерського обліку зробило вітчизняну систему статистики неприйнятною для використання. Макроекономічні дані Мінстату лише частково базуються на мікропоказниках, оскільки у повній мірі їх просто немає. Ось чому показники МВФ, Світового банку та інших подібних міжнародних інститутів, як правило, ніколи не збігаються з показниками, якими користується Кабінет Міністрів.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ